Аналіз дохідних і видаткових статей бюджету Україні та удосконалення бюджетної моделі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Аналіз дохідних і видаткових статей бюджету Україні та удосконалення бюджетної моделі

ЗМІСТ

Вступ

1. Бюджетна модель суспільства. Вдосконалення бюджетної моделі в Україні

2. Дослідницьке завдання. Доходи від власності та підприємницької діяльності

3. Тестові завдання

4. Практичне завдання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Індивідуальна робота складається з трьох розділів. У першому розділі необхідно висвітлити бюджетну модель суспільства, а у другому - провести аналіз доходів від власності та підприємницької діяльності - статті Державного бюджету України. Тобто, другий розділ індивідуальної роботи - це дослідницьке завдання, в ході якого необхідно:

а) визначити суть та економічний зміст статті;

б) зробити аналіз динаміки грошових коштів по статті за 2009, 2010 та 2011 роки;

г) визначити, яку частку вона займає від доходів бюджету;

д) зробити висновок про те, наскільки доцільна дана стаття та що можна запропонувати в перспективі по даній статті.

У третьому розділі здійснюється перевірка отриманих знань з даної дисципліни за допомогою тестів.

Четвертий розділ включає розв'язання задачі, за допомогою якої набулися практичних навики по визначенню суми дефіциту бюджету на основі певних даних.

бюджет підприємницький доход дефіцит

1. Бюджетна модель суспільства. Вдосконалення бюджетної моделі в

Україні

У фінансовій системі кожної країни одне з провідних місць займає бюджет держави. На відміну від інших сфер і ланок він охоплює все суспільство, кожну юридичну та фізичну особу. В бюджеті переплітається величезна гамма інтересів та протиріч. По мірі свого впливу це основний фінансовий інститут. Бюджет виступає, з одного боку, фінансовою базою для реалізації державою своїх функцій, а з другого - інструментом впливу на різні сторони суспільно-економічного життя. Це настільки важлива ланка фінансів, що навіть неможливо собі уявити державу без бюджету [6, с.201].

Теорія бюджетної моделі суспільства першочергово увагу приділяє економічним і соціальним інститутам. Інститути, як правила гри у суспільстві, “створені людьми обмежувальні рамки, які організовують взаємовідносини між людьми”, створюються свідомо чи формуються у процесі історичної еволюції. Важливим при дослідженні бюджетної моделі суспільства є поділ інститутів на формальні ( правила, закони) і неформальні ( норми поведінки, звичаї, традиції), останні є основою перших і одночасно доповнюють їх. Інше принципове положення: інститути у своїй сутності - це правила гри, гравцями у цій грі виступають організації - “групи людей, які об'єднані прагненням разом досягти будь-якої мети”. При цьому організації і самі гравці виконують функції агентів, які змінюють інституційну основу суспільства. інститути є всюди, що справедливо і для організацій з їх правилами: “наші “інститути” у дійсності є “діючими підприємствами”, а ці останні є за своєю суттю організаціями”. джерелом правил в організаціях є права, причому всі залежать від цих прав. Право визначає держава, маючи монополію на насильство, яке уособлюється судовою владою і урядом. важливою особливістю інститутів як стійких соціальних, правових, економічних та інших відносин, є їх здатність до постійного відтворення.

Соціально-економічний зміст моделі бюджетного суспільства та її складових у широкому розуміння визначається характером суспільного ладу, державним устроєм та конкретними історичними умовами, у яких держава здійснює свої функції, тому і формування ефективної бюджетної моделі суспільства тісно пов'язане з процесами інституційних змін у суспільстві. інституційні зміни здійснюють безпосередній вплив на бюджетний простір країни як невід'ємну частину її єдиного економічного простору. У свою чергу і самі інституційні зміни є безпосередніми складовими цього простору.

Місія бюджетної політики полягає у забезпечення виконання бюджетом усіх його функцій, досягнення бюджетної рівноваги, тобто збалансування державних фінансів на основі реального економічного зростання, ефективне фінансове регулювання та фінансове забезпечення надання державою якісних суспільних послуг. Еволюційний розвиток бюджетних відносин у широкому контексті спрямований на оптимізацію співвідношення між задоволенням суспільних, колективних та індивідуальних інтересів у суспільстві. При цьому держава в особі уряду формує стратегію розвитку суспільства, пріоритети, узгоджує інтереси усіх суб'єктів бюджетних відносин. Дії уряду спираються на повноваження, які закріплені формальними інститутами суспільства. Таким чином, формування інституційних умов функціонування бюджетної моделі суспільства ґрунтується на законах, правилах, нормах, процедурах, організаційних структурах, які у сукупності призначені цілеспрямовано формувати механізм активного впливу на економічні і соціальні процеси у суспільстві, спрямувати їх у певне русло.

У зв'язку з цим важливим аспектом є досконалість інститутів законодавчого забезпечення бюджетної політики, адже ефективна її реалізація неможлива у недосконалому правовому полі [7].

Стан бюджету, рівень бюджетного впливу на суспільство, характер і результати його впливу залежать від двох основних чинників: від бюджетної моделі суспільства та від налагодженості бюджетного процесу. Визначальним чинником при цьому виступає побудова бюджетної моделі суспільства. Невірна бюджетна модель суспільства, або така модель, що не відповідає конкретним історичним чи соціально-економічним умовам, веде як до підриву фінансової бази держави, так і до суттєвого зменшення бюджетного впливу. Найкраща організація бюджетного процесу за таких умов не може забезпечити належну роль бюджету. Однак це не означає, що організація бюджетного процесу є другорядним явищем. Вона вторинна по відношенню до бюджетної моделі суспільства, але зовсім не пасивна. Чітко налагоджений бюджетний процес може деякий час утримувати хитку бюджетну модель суспільства. Це потребує значних зусиль, але це можливо. Водночас погана організація бюджетного процесу може привести до того, що навіть найкраща бюджетна модель суспільства буде неефективною.

Поєднання двох негативних чинників - недієздатної бюджетної моделі суспільства і дезорганізованого бюджетного процесу практично невідворотно веде до фінансової кризи в державі. За таких умов першочерговим є завдання вдосконалення організації бюджетного процесу. Звісна річ, обов'язковим є і зміна або перебудова бюджетної моделі суспільства. Але це потребує певного часу і на цей період бюджет теж має повністю виконувати свої функції. Таким чином, організація бюджетного процесу, який включає в себе складання, розгляд, затвердження та виконання бюджету, має дуже важливе значення. Управління бюджетом тільки тоді ефективне, якщо воно опирається на чітко організовану систему бюджетного процесу [6, c.202-203].

Труднощі в узгодженні державних, колективних та особистих інтересів з використанням традиційного інструментарію бюджетної політики значною мірою пов'язані зі специфікою державних чиновників. Як відомо, бюрократія схильна до опортуністичної поведінки, її треба обмежувати. нова бюджетна теорія суспільства визначає обмежену раціональність індивідів і передбачає, що перелік стримуючих факторів повинен бути доповнений чисто “людськими” “обмеженнями”, серед яких: помилки пам'яті, неадекватно розрахована сила (влада) і схильність “задовольнятися” прийняттям рішення. це призвело до створення нової теоретичної моделі чиновники - управлінця - моделі “адміністративної людини”, яка відрізняється обмеженою раціональністю у прийняття рішень. На практиці групи, які мають владні повноваження, як правило, задовольняють свої інтереси, тобто приймають бажані рішення у документах Уряду, шляхом домовленості чи торгівлі. перемагають групи, які мають більшу владу чи вплив, в Україні це кланово-олігархічні угрупування.

Вміння вести переговори також є визначальним фактором у процесі прийняття будь-яких, у тому числі і популістських, рішень, якщо одна або більше груп протистоять одна одній чи знаходяться у конфронтації. В умовах високого рівня корумпованості, що полягає у зближенні інтересів владних кіл та олігархічних структур, створюються сприятливі умови для розвитку одних суб'єктів ринкової економіки за рахунок інших [7].

2. Дослідницьке завдання. Доходи від власності та підприємницької

діяльності

В умовах ринкової економіки важливими джерелами отримання доходів є підприємницька діяльність і власність (доходи від цінних паперів, відсоткові ставки за депозити тощо).

Доход від власності - це первинний доход, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т.д.) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Він включає: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; проценти за вкладами, отримані від банків фізичними особами.

Доходи від власності та підприємницької діяльності належать до неподаткових надходжень і включають:

1. частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

2. кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України"

3. надходження від грошово-кредитних лотерей;

4. надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних коштів державного бюджету;

5. інші надходження [5, c.289-291].

В Україні такі види доходу тільки починають формуватися і становлять незначну частку в грошових доходах населення, їх має досить обмежена кількість громадян. Однак у процесі становлення ринкової економіки доходи від власності і підприємницької діяльності зростатимуть. Одним із пріоритетних напрямів політики щодо доходів населення є сприяння зростанню значення цих доходів для підвищення його добробуту.

Недостатньо використаним джерелом фінансових ресурсів домогосподарств є заощадження. Істотним джерелом доходів окремих груп населення може бути також страхування та кредитування. Впровадження системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняної банківської системи шляхом гарантування повного зберігання коштів і одержання сталого відсоткового доходу дасть змогу залучити ці кошти для розвитку внутрішнього ринку.

Для реалізації цього напряму політики щодо доходів необхідно:

- створити сприятливі умови для розвитку підприємництва;

- відновити довіру населення до банківської системи шляхом ліквідного обслуговування вкладів та гарантування їх збереження у золотому чи валютному еквіваленті;

- розширити безготівкові форми розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення шляхом створення системи електронних пластикових карток, переведення доходів громадян на вклади і розрахункові рахунки в установах банків, проведення розрахунків чеками, перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари і одержані послуги, комунальні платежі тощо;

- удосконалити законодавчі акти щодо використання населенням власного майна для отримання доходів;

- забезпечити стабільність податкової системи та встановлення поміркованого податку з доходів від підприємницької діяльності і власності;

- удосконалити податкову систему щодо доходів, отриманих від окремих видів заощаджень, страхування та кредитування;

- розробити та впровадити комплекс цілеспрямованих заходів з легалізації тіньових доходів, отриманих від власності та підприємницької діяльності;

- забезпечити широке впровадження банківськими установами дійових механізмів і напрямів кредитування населення;

- створити відповідні економічні, законодавчі та соціальні умови для формування та закріплення в Україні широкого прошарку середнього класу громадян [1].

Проведемо аналіз динаміки грошових коштів по доходах від власності та підприємницької діяльності за 2009, 2010 та 2011 роки. Сума цих доходів та загальні доходи Державного бюджету зазначені у табл. 2.1 [2, 3, 4].

Таблиця 2.1 Загальні доходи та сума доходів від власності та підприємницької діяльності за 2009, 2010 та 2011 роки

Отже, за допомогою таблиці 2.1 можна зробити аналіз показників доходів Державного бюджету та доходів від власності та підприємницької діяльності. Доходи Державного бюджету протягом 2009, 2010 та 2011 років збільшувалися: у 2010 році вони зросли на 29 595 704,1 тис.грн. (13,1%), порівняно із 2009 роком, а у 2011 порівняно із 2010 - 44 201 303,2 тис.грн. (17,3%) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Доходи Державного бюджету

Доходи від власності та підприємницької діяльності протягом 3-х років зменшували: у 2010 році порівняно із 2009 вони зменшилися на 977 439,8 тис.грн. (3,7%) , а у 2011 порівняно із 2010 різко впали на 9 535 359,8 тис.грн. (37,3%). Проте значне зменшення їх у 2011 році порівняно із 2009 та 2010 пов'язане із тим, що рентна плата тепер відноситься до податкових надходжень (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Доходи від власності та підприємницької діяльності

Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету спочатку мала тенденцію до збільшення, а потім до зменшення: у 2010 році порівняно із 2009 збільшилася на 2 351 477,2 тис.грн. ( 201,7% ), а у 2011 порівняно із 2010 зменшилися на 1 399 680,8 тис.грн. ( 39,8 %) ( рис.2.3).

Рис.2.3. Частина чистого прибутку державних унітарних підприємств

Кошти, що перераховуються Національним банком України протягом 2009, 2010 та 2011 років зменшувалися: у 2010 порівняно із 2009 роками впали на 3 808 112 тис.грн. ( 27,6 %), і у 2011 порівняно із 2010 також впали, проте на меншу величину ніж попереднього року - на 328 115 тис.грн. ( 3,3%) (рис.2.4).

Рис.2.4. Кошти, що перераховуються Національним банком України

Надходження від грошово-кредитних лотерей мало тенденцію до збільшення і значно зросли у 2011 році: у 2010 році ріст був на 2 593,5 тис.грн., (3,8%), а у 2011 - на 72 275,6 тис.грн.( 101%) ( рис.2.5).

Рис.2.5. Надходження від грошово-кредитних лотерей

Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних коштів державного бюджету також протягом 3-х років значно зростали: у 2010 порівняно із 2009 на 90 838 тис.грн. ( 400%), і у 2011 на - 56 418,3 тис.грн. ( 49,7%) (рис.2.6).

Рис.2.6. Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних коштів

Інші надходження у 2010 році незначно впали порівняно із 2009 на 43 106,3 тис.грн. (2,1%), а у 2011 порівняно із 2010 зросли на 1 874 116 тис.грн. ( 91,5%) (рис.2.7).

Рис.2.7. Інші надходження

Частка доходів від власності та підприємницької діяльності від загальних доходів Державного бюджету наведена у таблиці 2.2.

Таблиці 2.2 Частка доходів від власності та підприємницької діяльності від загальних доходів Державного бюджету

3. Тестові завдання

1. Верховна Рада є органом управління бюджетом

а) так б )ні

Відповідь - так

2. Невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу називається

а) емісія грошей

б) державні фонди

в) державні трансферти

Відповідь - державні трансферти

3. Оптимізація фінансових потоків між бюджетами є задачею

а) бюджетного прогнозування

б) бюджетного аналізу

в) бюджетного планування

Відповідь - бюджетного прогнозування

4. Кошти бюджетів і розпорядників бюджетних коштів відносяться до бюджетних рахунків

а) так б )ні

Відповідь - так

5. Звіт про виконання Зведеного бюджету України готує центральний апарат Державного казначейства

а) так б )ні

Відповідь - так

6. Основними завданнями ревізії бюджетних установ є збереження грошових коштів і матеріальних цінностей

а) так б )ні

Відповідь - так

4. Практична частина

Задача.

Розрахувати суму дефіциту бюджету області, якщо відомі наступні показники:

1. Сума власних доходів бюджету - 6250 тис. грн..

2. Сума закріплених доходів - 2400 тис. грн..

3. Сума видаткової частини бюджету - 8970тис. грн..

Розв'язання:

Сума дефіциту бюджету області = сума видаткової частини бюджету - (сума власних доходів бюджету+ сума закріплених доходів)

Сума дефіциту бюджету області = 8970 тис.грн. - (6250 тис. грн..+ 2400 тис. грн..) = 320 тис.грн.

Висновок: сума дефіциту бюджету області становить 320 тис.грн.

Висновок

Доходи від власності та підприємницької діяльності є одним з важливих і вагомих джерел доходів Державного бюджету. Проте діяльність державних унітарних підприємств є менш розвиненою ніж діяльність приватних підприємств. Адже ми перейшли на ринкову економіку, а вона як відомо характеризується переважанням приватної власності. Тим не менш, державні підприємства існують і вони приносять прибуток і відповідно сплачують частину доходів до Державного бюджету, хоча у 2011 році порівняно із 2010 частина прибутку таких підприємств зменшилася, проте у 2009 році вона становила менше ніж у 2011.

Зменшення доходів від власності та підприємницької діяльності протягом трьох років супроводжувалося тим, що зменшилося перерахування коштів Національним банком України і значну частку в цьому відіграло те, що у 2011 році надходження від рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, рентної плати за газ, що видобувається в Україні, рентної плати за транзитне транспортування природного газу, рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, рентної плати за транзитне транспортування аміаку, рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні почали відноситися до податкових надходжень. Це звичайно не впливає на доходи Державного бюджету, лише показник неподаткових надходжень став менший на таку величину, на яку став більший показник податкових надходжень. Отже, якщо припустити, що рентна плата у 2009 і у 2010 роках відносилася до податкових надходжень, то доходи від власності та підприємницької діяльності у 2009 році становили 17 156 084,9 тис.грн., а у 2010 - 15 749 775,3 тис.грн. Тобто, за таких умов можна зробити висновок, що у 2010 році порівняно із 2009 ці доходи зменшилися на 1 406 309,6 ттс.грн., а у 2011 порівняно із 2010 збільшилися на 275 014,1 тис.грн.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України “Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України”. Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=969%2F99.

2. ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=835-17

3. ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2154-17

4. ЗУ “Про державний бюджет України на 2011 рік”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3491-17

5. Старостенко, Г.Г. Бюджетна система: навч. посіб. / Г.Г. Старостенко, Ю.В. Булгаков. - К. : Центр навчальної літератури, 2006.

6. Чугунов, І.Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання: навч.посіб. / І.Я. Чугунов. - К. : НДФІ, 2005.

7. Л.В. Лисяк. Інституційний підхід до вивчення бюджетної політики. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.library.dgtu.donetsk.ua/fem/vip31-2/31-2_32.pdf

Размещено на Allbest.ru