32

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бюджети малих та середніх міст: сутність та основні поняття

Зміст

1. Бюджети малих та середніх міст: сутність та основні поняття

1.1 Місцеві бюджети як економічна категорія

1.2 Порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів малих та середніх міст

1.3Доходи та видатки місцевих бюджетів

1.3.1 Доходи місцевих бюджетів

1.3.2 Видатки місцевих бюджетів

2. Аналіз формування та виконання бюджетів малих та середніх міст

3. Перспективні напрямки поліпшення формування бюджетів малих та середніх міст

Висновки

Використана література

Вступ

Економічна реформа в Україні, головна мета якої полягає в побудові соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів, головними з яких є: використання різних форм власності, розвиток товарно-грошових відносин, формування ринкового середовища, активне застосування фінансово-кредитних важелів як засобів підвищення ефективності економіки.

В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері правового регламентування бюджетного процесу. Сформована, передусім, система фінансових органів, що опікується проблемами виконання державного бюджету. бюджет малий середній місто

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади управління на відповідній території.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Без перебільшення фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним. Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним фінансове.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

1. Бюджети малих та середніх міст: сутність та основні поняття

1.1 Місцеві бюджети як економічна категорія

Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети -- це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі.

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

-- кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

-- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

-- кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

-- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

-- запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

-- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

-- погашення основної суми боргу відповідно місцевого самоврядування;

-- капітальні вкладення;

-- внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

1.2 Порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів малих та середніх міст

Організація складання проектів місцевих бюджетів чинним законодавством покладена на обласні та районні державні адміністрації, виконавчі комітети міських (міст обласного підпорядкування) рад.

Згідно з порядком і термінами складання бюджету, які встановлюються місцевими державними адміністраціями і виконкомами міських (міст обласного підпорядкування) рад, фінансові управління (відділи) місцевих держадміністрацій та виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) рад за участю інших органів виконавчої влади на підставі прогнозних показників економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць та показників, доведених до місцевих органів виконавчої влади, розробляють проекти бюджетів і подають їх на розгляд місцевим державним адміністраціям, виконавчим комітетам міських (міст обласного підпорядкування) рад [10; c. 340-341].

Обласні та районні держадміністрації, виконкоми міських (міст обласного підпорядкування) рад розглядають і подають схвалені ними проекти бюджетів на розгляд і затвердження місцевим радам до 10 грудня поточного року.

Виконавчі комітети міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад на підставі прогнозу економічного та соціального розвитку міста, селища, села та проектів фінансових планів підприємств і господарських організацій, планів доходів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових платежів, встановлених місцевою радою вищого рівня, складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних рад до 25 грудня поточного року.

Проекти місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідними постійними комісіями місцевих рад.

Міські та районні ради затверджують відповідно:

-- міський, районний бюджет в загальній сумі доходів -- з виокремленням певних доходних джерел, в загальній сумі видатків -- з визначенням усіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства, соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади, місцевих органів самоврядування, місцевих державних адміністрацій, виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) у розрізі поточного бюджету і бюджету розвитку;

-- обсяг оборотної касової готівки;

-- для бюджетів нижчого рівня -- нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, обсяг дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська рада затверджують:

-- бюджет у загальній сумі доходів з визначенням усіх доходних джерел і в загальній сумі видатків з наданням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення, на утримання відповідної ради народних депутатів та її виконавчих органів у розрізі поточного бюджету і бюджету розвитку;

-- обсяг оборотної касової готівки бюджету. У разі, якщо місцеві ради не затвердять бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, чинності набирають показники бюджету, поданого на затвердження місцевими органами виконавчої влади[10; c. 342-343].

Рішення місцевих рад про затвердження бюджету публікуються для загального відома.

1.3Доходи та видатки місцевих бюджетів

1.3.1 Доходи місцевих бюджетів

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

-- прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

-- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

-- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

-- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

-- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів -- автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

-- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

-- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам. Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) створюють кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок[14; c. 176-177]:

-- 50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

-- 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

-- плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються районними державними адміністраціями;

-- плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

-- надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Склад доходів бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

-- місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

-- 100 відсотків плати за землю -- для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю -- для бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю -- для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

-- податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

-- надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

-- податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

-- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

-- плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

-- кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

-- фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

-- плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

-- надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

-- плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;

-- гранти та дарунки у вартісному обчисленні;

-- власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

-- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

-- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

-- інші надходження, передбачені законом.

1.3.2 Видатки місцевих бюджетів

У результаті розподілу функцій між центральною та місцевою владами до власної компетенції місцевого самоврядування віднесені[10; c. 229]:

-- соціальне обслуговування;

-- початкова і середня освіта;

-- охорона здоров'я;

-- дороги місцевого значення

-- ветеринарна допомога;

-- благоустрій;

-- догляд за бідними та сиротами;

-- житлово-комунальне господарство;

-- житлове будівництво;

-- водозабезпечення;

-- теплове господарство;

-- міські електричні мережі;

-- економічна інфраструктура;

-- працевлаштування безробітних;

-- перепідготовка кадрів з метою працевлаштування;

-- ритуальні послуги;

-- збирання та утилізація сміття;

-- екологічні проблеми;

-- організація землекористування та інше.

Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.

За умов високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до якості робочої сили. Виробництво не може розвиватися без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки фахівців. Система освіти значно впливає на рівень продуктивності праці, й з огляду на це видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер.

Піднесення культурного рівня населення потребує спрямування видатків місцевих бюджетів на проведення культурно-освітньої роботи -- утримання масових бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв, надання фінансової підтримки театрально-видовищним закладам.

Важливе соціальне значення мають видатки місцевих бюджетів на фінансування заходів з охорони здоров'я. Найбільшу частку у загальній сумі видатків місцевих бюджетів становить фінансування лікувально-профілактичних заходів. Крім того, за рахунок цих бюджетів утримується велика кількість інших лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

Перша група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.

Друга група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України.

Третя група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Відповідно до виключної компетенції органів місцевого самоврядування визначені рамки місцевої інфраструктури та комунальної власності.

В Україні комунальний сектор економіки включає різні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші.

З метою забезпечення функціонування та розвитку місцевої інфраструктури і комунальної власності використовуються кошти підприємств і організацій, а також кошти місцевих бюджетів.

Видатки на розвиток місцевої інфраструктури та комунальної власності відображаються у видатковій частині місцевих бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Обсяг видатків визначається на основі фінансових планів підприємств і організацій комунального сектора та спеціальних розрахунків.

Найбільшу питому вагу у видатковій частині місцевих бюджетів мають видатки на житлово-комунальне господарство, яке фінансується з поточного бюджету і бюджету розвитку.

До складу видатків на житлово-комунальне господарство належать:

1. Видатки на житлове господарство, у складі яких передбачаються:

1.1. Видатки на житлово-експлуатаційне господарство. Вони визначаються на основі фінансових планів даного господарства.

1.2. Видатки на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади. До цієї групи видатків належать витрати на: комплексний капітальний ремонт житлових будинків, конструктивний ремонт, ремонт покрівель, між панельних швів, фасадів і балконів, заміну підвальних дерев'яних комор на цегляні, заміну ліфтів, ремонт системи централізованого опалення, переведення на централізоване гаряче водопостачання, заміну тепломережі та інші.

При визначенні обсягу видатків слід орієнтуватись на середньорічну вартість об'єктів житлового фонду і середній процент амортизаційних відрахувань. Відповідними службами господарства складається перелік об'єктів ремонту і визначається, згідно з діючими нормами, сума витрат. Обсяг бюджетних асигнувань на капітальний ремонт житлових будинків розраховується як різниця між загальною потребою коштах і відповідними доходами, які можна на це спрямувати.

1.3. Дотації житлово-комунальному господарству. Обсяг дотацій визначається як різниця між сумою видатків фонду матеріального заохочення та сумою доходів на основі спеціальних розрахунків кожного з них.

1.4. Видатки на капітальний ремонт відомчого фонду плануються так само як видатки на капітальний ремонт житлового фонду за наявності бюджетних коштів.

1.5. Видатки на утримання об'єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності, визначаються на основі відповідних кошторисів.

2. Видатки на комунальне господарство, у складі яких передбачаються:

2.1. Видатки на фінансування теплової мережі визначаються у вигляді дотацій на опалення та підігрів води, виходячи з площ опалення, об'єму підігріву води, діючих і планово-розрахункових тарифів (як різниця між витратами, розрахованими на основі діючих і планово-розрахункових тарифів).

2.2. Видатки на водопровідно-каналізаційне господарство включають дотації на водопостачання, водовідведення тощо.

2.3. Видатки на благоустрій міст включають:

-- видатки на капітальний ремонт об'єктів зовнішнього благоустрою;

-- видатки на поточний ремонт об'єктів благоустрою;

-- видатки на будівництво об'єктів благоустрою. Видатки на капітальний ремонт об'єктів зовнішнього благоустрою об'єднують видатки на капремонт об'єктів освітлення, шляхово-мостового господарства і озеленення (підсадка дерев, кущів, живоплоту, ремонт газонів). При визначенні видатків на капітальний ремонт об'єктів освітлення та шляхово-мостового господарства складається детальний перелік таких об'єктів і розраховується сума затрат за кожним із них. Обсяг видатків на підсадку дерев і кущів залежить від запланованої кількості підсадки об'єктів і вартості одного об'єкта. Затрати на підсадку живоплоту визначаються залежно від кількості погонних метрів підсадки і вартості 1 погонного метра, а на ремонт газонів -- від площі та вартості 1 кв.м. Норми затрат з капітального ремонту встановлюються за кожним об'єктом окремо[10; c. 230-231].

Видатки на будівництво об'єктів благоустрою передбачаються, як правило, на будівництво сміттєзвалищ, об'єктів водопостачання, водовідведення, фонтанів, доріг, озеленення, консервацію сміттєзвалищ та режимне спостереження тощо.

За рахунок видатків розвитку фінансуються затрати, пов'язані з асфальтуванням доріжок, облаштуванням огорожі й освітлення, плануванням розширення кладовищ, придбанням машин, механізмів і обладнання на об'єктах житлово-комунального господарства.

2.4. Видатки на благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів плануються аналогічно видаткам на благоустрій міст.

2.5. Видатки на фінансування газових заводів і газової мережі, готельного господарства, берегоукріплювальних робіт, впровадження засобів обліку витрат і регулювання споживання води та теплової енергії визначаються на основі спеціальних розрахунків за відповідними фінансовими планами.

Серед видатків на розвиток місцевої інфраструктури відповідне місце посідають видатки на будівництво, які включають затрати на будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також на охорону незавершеного будівництва. Такі видатки передбачаються по управліннях капітального будівництва на основі відповідних документів у межах виділених на дані цілі коштів як капітальні вкладення.

Видатки на фінансування міського транспорту включають дві групи: фінансування безоплатного перевезення пільгових категорій населення і дотації на утримання транспорту.

Обсяг дотацій на безплатне перевезення пільгових категорій населення визначається з кожного виду міського транспорту, виходячи із загального обсягу пасажирських перевезень, питомої ваги пільгових категорій населення (у більшості міст вона коливається в межах 50-70 відсотків) та ціни відповідного квитка.

Обсяг дотацій на утримання транспортних підприємств розраховується як різниця між доходами і видатками кожного підприємства. Так, наприклад, до видатків тролейбусного господарства включаються витрати на оплату електроенергії (на пасажирський рух і виробничі потреби), опалення і водопостачання (опалення приміщень, гаряче водопостачання, постачання питної води, стоки), придбання паливно-мастильних матеріалів, амортизація, придбання автошин, поточний ремонт автомашин, оплату праці, нарахування на заробітну плату, канцелярські витрати тощо, виконання щоденних контрольно-профілактичних оглядів, ревізійних і середніх ремонтів, утримання та ремонт контактно-кабельної мережі, тягових підстанцій, відрахування до інноваційного фонду та на ремонт доріг[10; c. 232]. До доходів належать надходження вуї усіх нидів діяльності. Аналогічно визначаються доходи та видатки й іншими видами транспортних підприємств.

2 Аналіз формування та виконання бюджетів малих та середніх міст

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.

Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та установи усіх форм власності, а також громадяни, які пов'язані з доходами і видатками бюджетів. Оскільки державний бюджет України є законом, міністерства, відомства, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади, суб'єкти господарювання та громадяни повинні в обов'язковому порядку виконувати зобов'язання перед бюджетом.

Чинним законодавством передбачено, що податки, збори та інші обов'язкові платежі зараховуються до бюджетів повністю, незалежно від їхнього цільового призначення.

Усі розташовані на території України суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, які сплачують податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджету, можуть фінансуватися з бюджету та одержувати дотації, субсидії відповідно до програм економічного та соціального розвитку.

Платежі, утримані з суб'єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бюджету в першочерговому і обов'язковому порядку. Вилучення коштів підприємств та інших юридичних осіб і зарахування їх до бюджету понад передбачені законами обсяги податків, зборів та інших обов'язкових платежів допускаються лише за рішенням суду або арбітражного суду.

Усі платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів зобов'язані самостійно визначати суми податків, своєчасно і в повному обсязі сплачувати їх до бюджету. У разі порушень чинного податкового законодавства платники податку притягаються до відповідальності.

Бюджетні установи фінансуються згідно з кошторисами доходів і видатків. Керівники цих установ зобов'язані використовувати бюджетні кошти раціонально, економно, ефективно, не допускати перевитрат коштів, забезпечувати їхнє цільове використання[10; c. 343].

Усі суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані надавати необхідну інформацію фінансовим органам та іншим органам оперативного управління фінансами на їх вимогу.

Громадяни України, а також інші офіційні особи, зобов'язані сплачувати до бюджетів встановлені законами податки і збори та інші обов'язкові платежі і мають право одержувати за рахунок коштів бюджетів виплати, передбачені чинним законодавством.

У разі тимчасових касових розривів у процесі виконання районних, міських, селищних та сільських бюджетів за клопотанням відповідних органів виконавчої влади з відповідного бюджету вищого рівня на підставі рішень керівників місцевих фінансових органів вищого рівня можуть бути надані позички, які повинні бути погашені у встановлені строки в межах бюджетного року.

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади можуть ухвалювати рішення, які зумовлюють скорочення доходів або виникнення чи збільшення видатків з бюджетів усіх рівнів. При цьому повинні бути передбачені відповідні джерела їхнього покриття.

У разі, якщо в ході виконання бюджету ради вищого рівня або відповідний орган виконавчої влади в межах своєї компетенції ухвалює рішення, яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого рівня, тоді кошти, яких не вистачає для збалансування бюджету, повинні бути компенсовані органом, який ухвалив таке рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів, передбачених для цього законом. У цьому разі при визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету нижчого територіального рівня, який утворився на початку поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття зазначеного рішення.

Ради нижчого рівня мають право не приймати до виконання рішення вищих органів влади, якщо ці рішення не забезпечені бюджетними ресурсами.

У разі, коли в ході виконання бюджету вищий або нижчий орган влади ухвалює рішення з питань, що не входять до його компетенції, і яке завдає збитків бюджету нижчого або вищого рівня, відшкодування цих збитків здійснюється саме цим органом влади за рахунок коштів його бюджету.

Вільний залишок коштів бюджету, що утворився на початку поточного бюджетного року, доходи бюджету, додатково одержані в процесі виконання бюджету, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії видатків (вільні бюджетні кошти), не підлягають вилученню органами виконавчої влади вищого рівня. Рішення про їхнє використання, у тому числі про вкладання цих коштів у господарські заходи, акції та інші папери, а також про надання процентних та безпроцентних бюджетних позичок, ухвалює відповідний орган державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з наступним затвердженням цих рішень відповідними радами.

Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величиною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. У 1992 році через видатки місцевих бюджетів перерозподілилося 14,5 відсотка ВВП, у 1993 році -- 15,2 відсотка, у 1994 році -- 15,9 відсотка, у 1995 році -- 17,5 відсотка, у 1996 році -- 14,4 відсотка, у 1997 році -- 14,8 відсотка, у 1998 році -- 14,0 відсотків, у 1999 році -- 9,9 відсотка, у 2000 році -- 10 відсотків, у 2001 році -- 10,5 відсотка, у 2002 році -- 11,2 відсотка, у 2003 році - 11,8 відсотка.

У місцевих бюджетах зосереджувалося у 1992 році 37,8 відсотка обсягу витрат зведеного бюджету, у 1993 році -- 39,4 відсотка, у 1994 році -- 35,4 відсотка, у 1995 році -- 47,3 відсотка, у 1996 році -- 43,6 відсотка, у 1997 році -- 39,1 відсотка, у 1998 році -- 47,7 відсотка, у 1999 році -- 28,9 відсотка, у 2000 році -- 35,3 відсотка, у 2001 році -- 40,5 відсотка, у 2002 році -- 41,8 відсотка, у 2003 році - 42,6 відсотки.

Однак, повертаючись до факту суб'єктивного підходу до формування бази оподаткування необхідно проаналізувати такий вид надходжень як кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, крім державної власності, що зараховуються до відповідних бюджетів міст селищ і сіл, та спрямовуються на фінансування капітальних видатків бюджетів.

Доведена контрольна цифра таких надходжень практично не відповідає реальним можливостям продажу земель, особливо в малих і середніх містах. Землі несільськогосподарського призначення на таких територіях дуже обмежені й томі надходження від їхнього продажу одноразові та обмежені Крім цього нині відсутня законодавча база, що регулює всі земельні відносини на територіях місцевого самоврядування. Зокрема, немає реального впливу на суб'єктів господарювання, яким пропонується для викупу земельна ділянка Причому якщо планом надходжень до міського бюджету передбачена конкретна сума, то часто вона завищена органи місцевого самоврядування вживають усіх заходів щодо продажу ділянок несільськогосподарського призначення. Та продаж землі у малих і середніх містах, у містах, де незадовільний екологічний стан, на депресивних територіях, у тому числі в містах, де розташовані вугільні підприємства, відбувається надзвичайно складно.

Навіть, якщо вже укладені угоди на продаж, немає реальних фінансових важелів впливу, які ґрунтувалися б на чинному законодавстві, щоб домогтися своєчасної сплати вартості землі.

До того ж землі несільськогосподарського призначення мають продаватися у власність підприємцям, які зможуть використовувати їх найефективніше. Не означає, то, крім доходів від самої землі, органи місцевого самоврядування повинні бути зацікавлені у розміщенні там суб'єктів господарювання, що працюють рентабельне. мають задовільний фінансовий стан, сплачують податки до бюджету, надають робочі місця для жителів міста.

Є ще одна особливість формування доходів міського бюджету території, на яких розташовані підприємства з видобутку та збагачення вугілля, яка неврегульована чинним законодавством.

Відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України" прибутковий податок із громадян зараховується до місцевих бюджетів у порядку і на умовах, встановлених законами України. В основному нормативному акті щодо прибуткового податку зазначається, що платниками цього податку є громадяни. Обчислення податку і перерахунок його проводиться в органах податкової служби за місцем проживання. Однак утримання та перерахування до бюджету цього податку проводиться підприємствами, установами та організаціями там, де працює чи має доходи громадянин[25; c. 99].

Але певні міста, де розташовані підприємства вугільної, хімічної та інших галузей промисловості, мають свою специфіку. Зокрема, специфіка деяких міст вугледобувної промисловості полягає у тому, що всі вугледобувні підприємства розташовані в районах залягання корисних копалин на певній відстані як від міста, так і від населених пунктів сільського району -- в полі, у лісі.

Державна реєстрація цих підприємств проведена в органах, де територіальне розташовані земельні ділянки, однак члени виробничих колективів проживають у місті, яке спеціально побудоване для них. Органи місцевого самоврядування цих міст забезпечують реалізацію всіх повноважень щодо виробничої діяльності підприємств, забезпечують повний спектр надання соціальних і громадських послуг членам виробничих колективів, які становлять найбільшу частку серед жителів міста.

Таким чином, виникають певні суперечності між територіями місцевою самоврядування, які несуть різне навантаження на свої бюджети. Сільські райони претендують на надходження прибуткового податку з громадян від підприємств, що розташовані на їхній території, а місто несе навантаження на видаткову частину бюджету, надаючи соціальні послуги членам виробничих колективів.

Зворотна проблема виникає на територіях, які залучають населення сільських районів та інших міст для роботи на підприємствах, що розташовані на даній території.

Структурні зміни дохідної частини бюджету малих та середніх міст спостерігалися починаючи з 1997 року, коли податок на додану вартість зараховувався до державного бюджету. Основну частку надходжень до міського бюджету становить прибутковий податок із громадян, частка якого постійно зростає.

Проте суттєвіші зміни в структурі доходів бюджетів малих та середніх відбулися в 2000 році, коли податок на прибуток усіх, крім комунальної форми власності, надходив до державного бюджету. Основним джерелом надходжень стає прибутковий податок із громадян, зростає частка платежів за землю, місцевих податків і зборів, планується надходження коштів від продажу землі, та збільшується частка інших податків, зборів і неподаткових надходжень.

Така структура дохідної частини міського бюджету посилює проблеми його виконання, бо певні статті доходів завищені. Вперше у 2000 році починаючи з 1995 року план власних надходжень до бюджету не виконується, зростає частка трансфертів у вигляді дотацій і субвенцій з обласного та державного бюджетів[25; c. 99-100].

Дві третини надходжень до місцевого бюджету у 2000 році становить лише один прибутковий податок із громадян. Такий порядок формування дохідної частини покладає багато додаткових завдань на органи місцевого самоврядування, які пов'язані з ліквідацією заборгованості із заробітної плати працівникам підприємств та виплати їм поточної заробітної плати.

Крім цього, резервом надходжень прибуткового податку з громадян на території місцевого самоврядування є розвиток підприємництва, створення нових робочих місць, підвищення рівня заробітної плати та інших доходів громадян.

Отже, маючи достатні можливості мобілізації коштів до державного бюджету, на своїй території органи місцевого самоврядування схиляються до отримання трансфертів і позик на здійснення видатків території.

Для кожного міста найболючішим питанням залишається фінансування закладів культури й мистецтва, фізкультури та спорту, які необхідно скорочувати щорічно. Дуже низький рівень фінансування житлово-комунального господарства, ремонту доріг, вивозу та утилізації твердих побутових відходів.

Із року в рік збільшується частка витрат бюджетів малих та середніх міст, що покривається за рахунок міжбюджетних трансфертів. майже половина видатків фінансується за рахунок дотації вирівнювання, субвенції на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного й скрапленого газу та житлово-комунальних послуг. цільової субвенції з обласного бюджету на передачу об'єктів житлово-комунального господарства і соціальної сфери у комунальну власність міста, які до цього часу перебували у віданні підприємств вугільної промисловості.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Ця норма закону не набула свого розвитку донині. Особливо складно відбувається формування бюджетів розвитку місцевого самоврядування малих і середніх міст, селищ, сіл.

Виходячи із положень Бюджетного кодексу України надходження до бюджету розвитку складаються із:

-- коштів від відчуження майна та ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громади;

-- надходжень дивідендів від участі відповідної ради у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності;

-- запозичень цільової субвенції з інших бюджетів на інвестиційні цілі. До витрат бюджету розвитку належать:

-- повернення запозичень;

-- капітальні вкладення;

-- внески органу місцевого самоврядування за участь у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності.

Складність формування бюджету розвитку міст виходить із сутності його джерел. Так, оскільки майно та землі несільськогосподарського призначення територій місцевого самоврядування -- категорія обмежена, наповнення бюджету розвитку матиме обмеження в часі реалізації. Це залежить від конкретного майнового ресурсу конкретної території місцевого самоврядування.

Причому стратегічне бачення розвитку території повинно враховувати особливості формування цін на об'єкти продажу й затрати на капітальні вкладення. Залежно від розташування територій місцевого самоврядування оцінка об'єктів комунальної власності та земель несільськогосподарського призначення може мати значно нижчий рівень віл вартості капіталовкладень. Цей процес вже не буде процесом розвитку, а навпаки, збідненням територіальної громади.

3 Перспективні напрямки поліпшення формування бюджетів малих та середніх міст

Аналіз місцевих бюджетів за останні роки свідчить про хронічну нестачу фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування Систематично недофінансовуються заклади освіти, охорони здоров'я, особливо культури, фізкультури і спорту, житлово-комунального господарства. Найбільше це стосується малих та середніх міст.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх у цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб'єктів господарювання. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи із складання, розгляду і затвердження бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.

Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом Президента України «Концепції державної регіональної політики».

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин мають передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази. Необхідно підвищити фактичну частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті з урахуванням субвенцій на соціальний захист населення з 41,8 відсотка у 2002 році до 45 відсотків -- у 2004 році.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Треба стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 року, у складі державного бюджету мають окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджетів малих та середніх міст. Для деталізації законодавчих норм щодо чіткого і конкретного розмежування повноважень, компетенції та відповідальності між центральними й місцевими органами державної влади і місцевого самоврядування усіх рівнів необхідно внести відповідні зміни до законe "Про місцеве самоврядування в Україні".

Висновки

Через бюджети малих та середніх міст складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

При існуючому наповненні місцевих бюджетів, особливо малих, середніх і сільських територій, віднайти необхідний ресурс для участі у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності проблематично.

Крім цього, на законодавчому рівні не врегульовано порядок такої участі. механізми впливу на господарську діяльність цих суб'єктів із метою отримання ними максимального прибутку тощо.

Формування стратегічних планів розвитку територій міського самоврядування мас включати бюджет розвитку як один із важливих елементів.

Зрозуміло, що без належних податкових надходжень не можна сформувати доходну частину бюджету. Фіскальні можливості держави в сфері доходів повинні оцінюватись за відносною величиною податкової бази на душу населення. Витратна частина визначається відносною величиною потреб, які, в свою чергу, залежать від багатьох факторів у державі (зокрема чисельності молоді, людей похилого віку, криміногенної ситуації тощо).

Отже, податкова та бюджетна система органів місцевого самоврядування повинна об'єднати в собі:

· право органів місцевого самоврядування вільно розпоряджатися достатніми власними засобами у межах загальнодержавної економічної політики;

· визначення фінансових ресурсів відповідно до компетенції;

· забезпечення гнучкості та різноманітності фінансових механізмів, які формують фінансові ресурси органів місцевого самоврядування;

· запровадження процедур фінансового вирівнювання, субсидіювання

Фінансові потреби місцевих органів влади, як правило, більші, ніж їхні власні ресурси та перерахування з державного бюджету. Рішення щодо розподілу фіскальних надходжень між різними органами влади, ухвалені на національному рівні, створюють основу для прийняття не лише фінансових, а й політичних рішень з урахуванням територіальних потреб. Отже, процес вироблення рішень та його фінансові наслідки не можна розглядати окремо.

Аналіз нинішньої економічної ситуації засвідчує, що без здійснення серйозних кроків із стабілізації та піднесення економіки, бюджетні проблеми триватимуть, а відшукати шляхи щодо подолання цих проблем буде все важче. Це пов'язано з тим, що система формування коштів державних фінансів є складним, багатогранним, але не завжди чітко відлагодженим механізмом.

Ось чому і парламент, і уряд, і глава держави та й більшість політичних партій мають зрозуміти неспроможність вирішення одних фінансових проблем за рахунок інших, а також несумісність кланових інтересів з інтересами держави.

Використана література

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 -ВР. // Відомості ВРУ. - 1996. - № ЗО.

2. Закон України «Про бюджетну систему України» №253/95-ВР від 29.06.95. // Відомості ВРУ. - 1995. - № 26.

3. Закон України «Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства» №1306-ХІІ від 5.07.91. // Відомості ВРУ. - 1991. - № 43.

4. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю» №378/96-ВР від 19.09.96. // Відомості ВРУ. - 1996. - № 45.

5. Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3.04.97 // Відомості ВРУ. - 1997. - № 21.

6. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.97. // Відомості ВРУ. - 1997. - № 24.

7. Про вдосконалення касового виконання державного бюджету України. Постанова КМУ і НБУ від 21.01.1998 №68 // Офіційний вісник України. - К, 1998. - № 3. - С. 208.

8. Про форми єдиного кошторису (Наказ Мінфіну України від 19.02.1998 №38 // Офіційний вісник України. - К. - 1998. -№ 8. - С. 515.

9. Про затвердження механізму обмеження витрачання бюджетних коштів (Наказ Мінфіну України від 27.02.1998 №45) // Офіційний вісник України. - К., 1998. - № 9. - С. 308.

10. Бровкова Е.Г., Прондус И.П. Финансово-кредитная система госу-дарства. -- К.: Сирин. -- 1997.

11. Бюджетна система України. Навчальний посібник. Під ред. докт. економ. наук проф. Юрія С.І. та канд екон. наук Бескида Й.М. Київ. “НІОС” 2000.

12. В. Д. Базилевич , Л. О. Баласт рик Державні фінанси / За заг. Ред.. Базилевич ВА. Д. - К.: АІКА, 2002. - 368 с.

13. Василик О. Д. Терія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, - 2001. - 416 с.

14. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України. - К.: КНЕУ, 2004. - 452 с.

15. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник / С. М. Читов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. - Вид. 2-ге, доопрацьоване і доповнене. - К.: КНЕУ, 2004. - 440 с.

16. Дисштак ОД. Державні фінанси України: Навч. посібник. -- К.: Вища школа, 1997.

17. Кириленко О.П. Фінанси. -- Тернопіль: Економічна думка. -1998.

18. Киселев Д.Н., Саранчук Р.И., Демьянішшн В.Г. Контроль й ревизия в учреждениях народного образования. -- М„ Финансн й статистика. - 1990.

19. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. -- Основи теорії і практики. -- К.: НДФІ. -- 1997.

20. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. -- К.: «НІОС». -- 1998.

21. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. - Черкаси: Відлуння. - 1999. - С.376.

22. Финансы Учебник под ред. д.з.н. Радионовой В.М. - М. -- 1995.

23. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 1998.

24. Долишний М. И. Финансовая политика и стабилимзация экономики Украины // Региональная экономика. - 2004. - №1. - с. 7-14

25. Олексюк Г. В. Особливості формування бюджетів малих та середніх міст // Фінанси України. - 2001. - №11. - с. 99-104

Размещено на Allbest.ru