Управління державними фінансами України
Поняття державних фінансів, розподіл та напрямки використання, структура, елементи. Сутність та структура фінансового механізму. Зміст державного управління фінансами, значення Міністерства та Казначейства. Підвищення функціонування державних фінансів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Управління державними фінансами України
Вступ
Термін «фінанси» походить від латинського і означає обов'язкову сплату грошей. У цьому розумінні він почав застосовуватися ще наприкінці XIII ст. в Італії.
У сучасному трактуванні фінанси - це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб'єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).
Характерні риси сучасних фінансів:
- грошова форма, на відміну від натуральних (бартерних) відносин;
- розподільчий характер, розподіл ВВП через реальні грошові фонди, на відміну від цінового розподілу (тобто відсутній еквівалентний обмін).
Таким чином, державні фінанси - це система грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.
В наш час, коли Україна стоїть на важкому шляху переходу до ринкової економіки державним фінансам належить дуже велика роль в забезпеченні стабілізації фінансової системи України. Ось чому дана тема є актуальною.
Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного і соціального прогресу в державі.
Предметом дослідження в даній розрахунково-графічній роботі є категорія державних фінансів та особливості їх організації.
В ході виконання розрахунково-графічної роботи планується вирішити наступні завдання:
1. дослідити сутність категорії «державні фінанси», розглянути структуру державних фінансів та процес їхнього розподілу;
2. розглянути питання щодо ефективного управління державними фінансами на сучасному етапі розвитку економіки України;
3. визначити заходи щодо покращення стану та ефективності функціонування державних фінансів України.
Нормативно-правове забезпечення державної фінансової системи: Конституція України; Закони України; Постанови ВРУ; декрети КМУ; укази Президента України; нормативні акти міністерств та інших органів; нормативні акти місцевих Рад.
1. Поняття державних фінансів, їх розподіл та напрямки використання
1.1 Поняття державних фінансів України
фінанси казначейство міністерство управління
При дослідженні фінансових відносин використовуються діалектичний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстракіція та інші), статистичні методи та економіко-математичне моделювання.
Діалектичний метод:
> аналіз і синтез як структурні елементи діалектичного методу застосовуються в єдності. При аналізі об'єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі - відбувається поєднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними;
> індукція - рух думки від одиничного до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня;
> дедукція - рух думки від загального до одиничного;
> абстракція - це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом відзначення основних найсуттєвіших сторін певного явища і очищення (абстрагування) від усього випадкового, неістотного;
> аналогія - перенесення властивості (сукупності властивостей) з одного явища на інше.
Статистичні методи:
> балансовий: збалансування джерел фінансових ресурсів з матеріально-уречевленими та трудовими ресурсами;
> нормативний: встановлення прогресивних норм і нормативів формування і використання фінансових ресурсів із врахуванням особливостей різних галузей;
> метод коефіцієнтів: здійснення фінансових розрахунків на основі встановлення відповідних коефіцієнтів (наприклад: індексація заробітної плати визначається на основі коефіцієнта індекса підвищення цін).
Економічне моделювання - це визначення в формалізованій формі (в абстрактному і спрощеному вигляді) основних функціональних взаємозв'язків між економічними показниками, які відображають реальні економічні процеси.
Створення фінансової моделі економіки полягає у визначенні способу розподілу та перерозподілу ВВП, опосередкованого рухом фінансових ресурсів держави.
Фінансова модель адміністративної економіки характерна тим, що спочатку більша частина виробленого валового внутрішнього продукту (ВВП) централізувалася в бюджеті на цілі суспільного споживання (до 90% усіх видатків)1 і незначна частина ВВП перерозподілялася між виробниками. За цих умов індивідуальні доходи були низькі і мали підпорядкований характер, що зводило до мінімуму індивідуальне споживання. Така фінансова модель через низьку стимулюючу роль заробітної плати мала низьку ефективність.
Фінансова модель ринкової економіки базується на первинному розподілі ВВП між власниками факторів виробництва. В ній основне значення надається доходам домашніх господарств і підприємницького сектору, а не доходам держави. Усуспільнення ВВП відбувається через механізм прямого та непрямого оподаткування. На відміну від фінансової моделі адміністративної економіки, дана модель створює стимули для продуктивної діяльності, оскільки саме вона може сприяти формуванню доходів фізичних та юридичних осіб.
Фінанси. Термін «фінанси» походить від латинського і означає обов'язкову сплату грошей. У цьому розумінні він почав застосовуватися ще наприкінці XIII ст. в Італії.
У сучасному трактуванні фінанси - це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб'єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).
Характерні риси сучасних фінансів:
> грошова форма, на відміну від натуральних (бартерних) відносин;
> розподільчий характер, розподіл ВВП через реальні грошові фонди, на відміну від цінового розподілу (тобто відсутній еквівалентний обмін).
Фінанси за походженням - це грошові відносини. Але не всі грошові відносини стають фінансовими. Це відбувається тоді, коли в процесі виробництва і реалізації товарів формуються і використовуються грошові доходи учасників процесу відтворення, тобто коли рух грошей набуває певної самостійності.
Фінансові відносини за суттю (природою) є розподільчими, причому цей розподіл вартості відбувається насамперед між економічними суб'єктами.
Економічні суб'єкти власне формують грошові фонди цільового призначення залежно від того, яку роль вони виконують у суспільному відтворенні загалом: чи є вони безпосередньо учасниками виробництва, чи лише здійснюють регулювання процесу виробництва.
Якщо за основу об'єктивного критерію класифікації фінансових відносин прийняти роль суб'єкта в суспільному відтворенні, то відповідно до цього в загальній сукупності фінансових відносин можуть бути виділені три сфери: фінанси підприємств, установ і організацій; фінанси населення; державні фінанси.
Названі сфери фінансових відносин взаємопов'язані, утворюючи в сукупності єдину фінансову систему (Рис. 1.1).
Рис. 1.1. Структура фінансової системи
Мета функціонування фінансової системи:
а) регулювати економічні процеси розвитку виробництва;
б) розв'язувати соціальні проблеми;
в) розв'язувати проблеми окремих регіонів;
г) розвивати зовнішньоекономічні відносини.
Основне завдання фінансової системи в ринковій економіці:
1) створювати умови для функціонування ринкового механізму;
2) виправляти недоліки цього механізму через систему розподілу ресурсів та перерозподілу доходів.
Державні фінанси - це:
> центральна підсистема фінансової системи країни, через яку здійснюється вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни;
> сукупність економічних відносин, пов'язаних з первинним та вторинним розподілом ВВП з метою утворення грошових фондів, необхідних для виконання державою, властивих їй функцій;
> сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.
Таким чином, державні фінанси - це система грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.
Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного і соціального прогресу в державі.
1.2 Структура державних фінансів України
Зведений бюджет України
Зведений бюджет є сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави і включає:
> Державний бюджет України;
> Зведений бюджет Автономної Республіки Крим;
> Зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя.
Структура основних показників Зведеного бюджету України на 2001-2005 рр. подана у Додатку 1.
Фінанси державного сектору економіки
> Фінанси державних підприємств та організацій;
> Фінанси підприємств комунальної власності.
Фінанси державних підприємств характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на підприємствах з державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу.1
В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектору економіки, яка на сьогодні складає 40% ВВП, буде зменшуватися, але ще довгий час він відіграватиме значну роль у процесах розподілу і перерозподілу.
Державні централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення
Державні цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першорядне значення для країни.
До державних цільових фондів належать:
> Пенсійний фонд;
> Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
> Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
> Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
> Фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття;
> Валютний фонд;
> Державний фонд охорони навколишнього природного середовища;
> Державний дорожній фонд та інші. Перелічені фонди мають виключно цільове призначення і на інші цілі не використовуються.
Державний кредит
Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава (в особі Міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами - юридичні або фізичні особи.
Державний кредит здійснюється з метою мобілізації додаткових грошових ресурсів для покриття бюджетного дефіциту без проведення грошової емісії.
Резервні та страхові фонди держави
Загальнодержавні фінансові резерви - грошові ресурси, що резервуються державою для забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб (Рис. 1.2).
Рис. 1.2. Загальнодержавні фінансові резерви
До загальнодержавних фінансових резервів належать:
> резервний фонд Кабінету Міністрів України;
> фонди непередбачених витрат у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах та бюджетах міст республіканського підпорядкування;
> Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
> Державний матеріальний резерв.
Резервний фонд Кабінету Міністрів України
утворено для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України.
Обсяг цього фонду залежить від обсягу видатків Державного бюджету України та розміру відрахувань від нього.
Фінансування видатків з резервного фонду здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України на основі подання міністерств та відомств, інших органів державної виконавчої влади та висновку Міністерства фінансів України і Міністерства економіки щодо економічної доцільності та ефективності фінансування видатків за рахунок цього фонду.
Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України складається з:
> Державного запасу дорогоцінних металів;
> Державного запасу дорогоцінного каміння;
> Оперативного запасу золота;
> Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Для зберігання зазначених цінностей у системі Міністерства фінансів України функціонує Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Для забезпечення потреб України в особливий період, надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорцій між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку, надання гуманітарної допомоги, забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій держава утворює відповідний державний матеріальний резерв переважно за рахунок коштів Державного бюджету України.
До складу державного резерву входять:
> мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції;
> запаси сировини, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;
> запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання інших заходів, передбачених законодавством.
Контрольні функції щодо створення, відпуску та використання державного резерву Кабінетом Міністрів України виконує Верховна Рада України.
Державне особисте і майнове страхування є одним з методів створення страхових фондів для відшкодування збитків громадянам і господарським структурам у разі настання страхового випадку.
Страхові фонди в своїй доходній частині становлять страхові платежі (внески та страхові премії), які незалежно від добровільної чи обов'язкової форми страхування страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно із договором страхування.
Держава виступає страховиком і розпорядником державних страхових фондів.
1.3 Розподіл та перерозподіл централізованих фінансових ресурсів держави
Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за повний період.
Держава розпоряджається не всіма фінансовими ресурсами, створеними в країні за певний період часу. У розпорядженні держави знаходяться централізовані фінансові ресурси:
> бюджетної системи;
> державних фінансових інститутів (Центрального банку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);
> централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.
Джерелом фінансових ресурсів виступає валовий внутрішній продукт (ВВП).
Таблиця 1.1. Структура джерел фінансових ресурсів
Напрями використання фінансових ресурсів держави:
у Поповнення основного і оборотного капіталу державного сектору економіки:
* капітальний ремонт;
* дотації планово-збитковим державним підприємницьким структурам;
* поповнення нестачі оборотних коштів. у Формування фонду споживання:
* виплати з фонду соціального захисту населення;
* видатки на соціально-культурні заходи;
* задоволення соціальних потреб працівників виробничої та невиробничої сфери;
* соціальна підтримка окремих верств населення;
* видатки на оборону і управління.
у Формування фонду нагромадження державного сектору економіки:
* капітальні вкладення;
* придбання обладнання та інвентарю в бюджетних установах;
* приріст нормативу власних оборотних коштів;
* витрати по зовнішньоекономічних зв'язках;
* створення резервних фондів.
1.4 Сутність та структура фінансового механізму
Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.
Фінансові показники - це абсолютні величини, які характеризують формування чи використання фінансових ресурсів держави, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, рух ВВП, опосередкований фінансовими відносинами.
Таблиця 1.2. Система фінансових показників
Фінансові методи: фінансове планування; оперативне управління; фінансовий контроль; фінансове забезпечення; фінансове регулювання.
Фінансове планування - це діяльність по визначенню обсягів та джерел формування та напрямів використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів суспільства.
Оперативне управління - діяльність, пов'язана з необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою досягнення запланованих результатів, своєчасного перерозподілу коштів та усунення диспропорцій.
Оперативне управління фінансами здійснюється через фінансовий апарат, склад і структура якого визначається відповідно до державного устрою країни.
Фінансовий контроль - діяльність, спрямована на перевірку правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП і НД через відповідні фонди грошових коштів та їх використання відповідно до цільового призначення.
До методів фінансового забезпечення суб'єктів господарювання відносяться:
> бюджетне фінансування - надання коштів з бюджетів усіх рівнів економічним суб'єктам на безповоротній основі;
> бюджетне кредитування - надання коштів на принципах платності, строковості, поворотності та забезпеченості;
> самофінансування - процес відшкодування витрат суб'єктів господарювання, а також їх розвиток за рахунок власних джерел фінансових ресурсів;
> оренда - строковий договір про надання майна у тимчасове користування за певну плату;
> інвестування - процес вкладення грошей в об'єкти підприємницької діяльності з метою збільшення їхньої вартості, а також отримання прибутку.
> Фінансове регулювання - це законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.
Фінансові важелі, стимули та санкції Фінансові важелі - це конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, а саме:
> податки;
> збори;
> обов'язкові платежі;
> проценти за кредит;
> дотації, субсидії, субвенції;
> штрафи тощо.
Фінансові стимули - це фінансові важелі, за допомогою яких можна впливати на інтереси суб'єктів господарювання з метою підвищення і заінтересованості в досягненні певних результатів. До них належать:
- фонди стимулювання, які утворюються з прибутку;
- бюджетне фінансування певних об'єктів народного господарства або напрямків розвитку (дотації, субсидії);
- фінансові пільги (податкові пільги, прискорена амортизація тощо).
Фінансові санкції - форма організації фінансових відносин покликана посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за виконання взятих зобов'язань (штрафи, пеня).
Штраф - фіксована грошова сума, яка накладається на порушника угоди, законодавства або чинних правил.
Пеня - сума грошей, яку сплачує порушник грошових зобов'язань в розмірі певного проценту від суми простроченого платежу за кожен динь прострочення.
Нормативно-правове забезпечення фінансової системи: Конституція України; Закони України; Постанови ВРУ; декрети КМУ; укази Президента України; нормативні акти міністерств та інших органів; нормативні акти місцевих Рад.
2. Управління державними фінансами України
2.1 Зміст державного управління фінансами
Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів державних фінансових ресурсів.
Об'єктом управління є централізовані і децентралізовані фонди державних фінансових ресурсів.
Суб'єктом управління є:
* фінансовий апарат зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, підприємств і організацій;
* Міністерство фінансів України;
* місцеві фінансові органи;
* Державна податкова адміністрація;
* Державна контрольно-ревізійна служба;
* Державне казначейство України;
* інші фінансові інститути.
Основні методи управління державними фінансами
Управління державними фінансами здійснюється за допомогою таких методів:
* фінансового прогнозування та планування;
* фінансового регулювання;
* стимулювання;
* фінансового обліку;
* фінансового контролю.
Фінансове планування - це сукупність показників та методів оцінки стану фінансів держави та інших економічних суб'єктів з метою виявлення можливостей збільшення фінансових ресурсів та їхнього ефективного використання.
Воно охоплює три основних його види:
> прогнозування фінансової діяльності;
> поточне планування фінансової діяльності;
> оперативне планування фінансової діяльності.
Фінансове регулювання - це законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.
Управління державними фінансами через стимулювання (податкові пільги, пільгові кредити тощо) здійснюється з метою забезпечення розвитку тих процесів і явищ, які мають пріоритетне значення для країни.
Фінансовий облік - це науково обґрунтована система нагляду, відображення, групування, узагальнення та контролю за кількісними та якісними показниками виконання фінансових планів економічних суб'єктів.
Фінансовий контроль - це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостережень і перевірки законності процесів створення і ефективності використання грошових фондів економічних суб'єктів.
Розрізняють стратегічне, або загальне, і оперативне управління фінансами.
Стратегічне управління пов'язане з визначенням обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм економічного зростання з метою підвищення рівня життя населення України.
Суб'єктами стратегічного управління є:
* Верховна Рада України;
* Кабінет Міністрів України;
* Міністерство фінансів України. Оперативне управління - це комплекс заходів,
які проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації з метою досягнення максимального результату при мінімальних затратах шляхом зміни фінансових відносин та маневрування фінансовими ресурсами.
Суб'єктами оперативного управління виступають:
* Міністерство фінансів України;
* дирекції позабюджетних фондів та страхових організацій;
* фінансові служби міністерств, підприємств, організацій тощо.
2.2 Міністерство фінансів як суб'єкт управління
Організаційну і методичну роботу з управління державними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», від 27.02.1993 М 147.
Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади країни, що реалізує функцію розпорядника державних коштів, які згідно з чинним законодавством акумулюються державою з метою виконання своїх функцій.
Функціями Міністерства фінансів України є:
* участь у розробці напрямків та реалізації державної фінансової політики;
* розробка проекту Державного бюджету та контролю за його виконанням;
* здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю сплати в бюджет податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків у державні цільові фонди, встановлені законодавством України;
* координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;
* фінансово-економічне прогнозування;
* стратегічне фінансово-економічне планування;
* контроль за використанням фінансових коштів державних підприємств;
* робота з ринком цінних паперів, зокрема з ринком облігацій внутрішньої позики;
* управління зовнішнім і внутрішнім боргом;
* координація фінансових стосунків уряду і місцевої влади тощо.
Найважливішими управліннями Міністерства фінансів є:
> Головне бюджетне управління;
> галузеві управління фінансування народного господарства;
> контрольно-ревізійне управління;
> Державне казначейство;
> управління державними цінними паперами фінансового ринку.
Основними завданнями Мінфіну є:
> розробка основних напрямів державної фінансової політики;
> складання і забезпечення виконання державного бюджету;
> концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки;
> фінансове забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення;
> створення державних фінансових резервів;
> розробка нових і вдосконалення діючих форм фінансових взаємовідносин:
* держави з іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями;
* держави з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності на основі економічних методів управління;
> проведення гнучкої податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва, здійснення заходів щодо розвитку і регулювання фінансового ринку;
> удосконалення фінансового механізму, методів фінансового бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широкого використання довготермінових фінансових норм і нормативів.
Отже, роль Міністерства фінансів полягає в тому, щоб фінансовими важелями впливати на перерозподіл ВВП через фінансову систему з метою задоволення загальнодержавних потреб. На підставі розробки основних напрямів державної фінансової політики Міністерство сприятиме стабільному, довгостроковому розвитку економіки. Об'єктивно воно покликане розробляти рекомендації в галузі економічної, фінансової, податкової і кредитно-грошової політики держави і здійснювати вирішальний вплив на економічну ситуацію в країні.
2.3 Казначейська система виконання бюджету
До липня 1995 року розпорядником бюджетних коштів було Управління по виконанню Державного бюджету Міністерства фінансів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від
31.07.1995 р. за №590 було створено Державне Казначейство та одночасно ліквідовано Управління по виконанню Державного бюджету та Головне управління по обслуговуванню державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів України. Постановою було затверджено Положення про Державне казначейство.
Згідно з Положенням, Державне Казначейство -є системою органів державної виконавчої влади, яке діє при Міністерстві фінансів України і виконує такі функції:
> організовує виконання Державного бюджету і здійснює відповідний контроль за цим, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку;
> здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;
> веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;
> здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків Державного бюджету;
> здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;
> організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів Державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах, затверджених на відповідний період видатків;
> доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з Державного бюджету;
2.4 Аналіз державних фінансів України за 2003-2004 роки
Порівняно з 2003 роком у 2004 році доходна частина бюджету зросла на 7743350,50 тис. грн. або на 14,62%. В основному це відбулось за рахунок зростання податкових надходжень (їх питома вага в складі доходів бюджету складає: 64,45% в 2003 році та 69,00% в 2004 році) на 7752765,80 тис. грн. або на 22,71%. Також питома вага податкових надходжень зросла на 4,55% порівняно з 2003 роком. (див. додаток)
Зростання податкових надходжень відбулось в основному за рахунок зростання внутрішніх податків на товари та послуги (на 24,97%). Їх питома вага в складі податкових надходжень найбільша порівняно з іншими податками і зборами і становить 54,56% і 55,37% в 2003 та 2004 році відповідно. Також значну роль зіграли податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості, які зросли на 1 271 430,00 тис. грн. або на 10,9%. Також значно зросли податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (на 58,82%), хоча вони мають незначну частку в складі податкових надходжень. Збори за спеціальне використання природних ресурсів та інші податки зросли (їх частка в податкових надходженнях незначна) на 11,74% та 4,96% відповідно, але їх питома вага зменшилась.
Також значну роль в зростанні доходів бюджету зіграли неподаткові надходження (їх питома вага в складі доходів в 2003 році-29,46%, в 2004 -27,03%), вони збільшились на 803 712,00 тис. грн. або на 5,15%.
Зростання неподаткових надходжень відбулось за рахунок власних надходжень бюджетних установ на 11,73%. Питома вага доходів від власності та підприємницької діяльності в складі неподаткових надходжень складає 37,95% в 2003 році та 35,47% в 2004 році, а питома вага власних надходжень бюджетних установ - 34,53% в 2003 році та 31,9% в 2004 році. Також зросли інші неподаткові надходження на 6,78%, а також зросла їх питома вага в складі не податкових надходжень з 18,96% до 24,00%. Надходження від санкцій та фінансових санкцій не мають значної частки в складі неподаткових надходжень (2,09%), тому їх зростання на 20,92% не дуже сильно вплинуло на зростання неподаткових надходжень взагалі.
Доходи від операцій з капіталом не мають значної частки в складі загальних доходів бюджету (0,92% в 2003 році та 0,78% в 2004 році), тому їх зменшення на 3,61% не змінило відчутно загальної ситуації.
У складі доходів від операцій з капіталом найбільшу питому вагу мають надходження від реалізації державних запасів товарів (81,51% та 82,84% у 2003 та 2004 роках відповідно). Вони зменшились на 4,59%, що в більшій мірі й спричинило зменшення доходів від операцій з капіталом. Зменшення надходжень від продажу основного капіталу на 6,43% не сильно вплинуло на зміну доходів від операцій з капіталом, так як їх питома вага незначна (13,62% та 11,12% в 2003 та 2004 роках відповідно).
Офіційні трансферти складають всього 0,27% у 2003 році та 0,25% у 2004 році, тому їх збільшення на 5,55% не мало великого впливу на зростання загальних доходів бюджету. Офіційні трансферти на 100% поступають від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій.
Питома вага цільових фондів в складі загальних доходів бюджету також є незначною (0,36% у 2003 році та 0,32% у 2004 році), тому їх зростання на 2,33% не відіграло суттєвої ролі.
Міжбюджетні трансферти складають 4,53% та 2,62% у 2003 та 2004 роках відповідно від загальної кількості доходів бюджету. В 2004 році вони значно зменшились (на 33,68%), але це не мало великого впливу через їх низьку питому вагу.
Що стосується витрат Державного бюджету, то у порівнянні з 2003 роком у 2004 - вони зросли на 9 198 253,40 грн. і темп їх приросту склав 16,73%.
Таким чином, як і у 2003 році Державний бюджет 2004 року є дефіцитним. Різниця між доходами і витратами складає 3 489 828,10 грн., тоді як у 2003 році вона дорівнювала 2 034 925,20 грн., тобто дефіцит Державного бюджету збільшився і темп його росту склав 171,50%.
3. Напрями підвищення функціонування державних фінансів України
Для створення сприятливих умов розвитку внутрішнього ринку та реального сектору економіки необхідне:
- поглиблення інституційних перетворень, спрямованих на формування в галузях економіки динамічного і конкурентоспроможного приватного сектору, удосконалення системи корпоративного управління;
- фіскальне (податкове) стимулювання інновацій та експорту високотехнологічної продукції;
- застосування сприятливих митних режимів імпорту технологічного устаткування;
- освоєння механізмів державного довгострокового кредитування;
- удосконалення системи державних замовлень та закупівель;
- максимальне використання інвестиційних інструментів приватизації;
- державне сприяння розвитку фінансового лізингу;
- застосування додаткових стимулів розвитку малого та середнього бізнесу, венчурних (у т.ч. зовнішніх) інвестицій;
- державне сприяння розвитку наукомістких виробництв та галузей, що базуються на використанні інформаційних і комунікативних технологій.
У формуванні інвестиційного потенціалу особливу роль відіграють відновлення інвестиційного потенціалу держави, щорічне виділення централізованих капіталовкладень у розмірі не менше як 1,5-2% від валового внутрішнього продукту, спрямування бюджетних коштів на фінансування державних цільових програм і використання їх лише на конкурсних засадах через механізми кредитування Державного банку реконструкції і розвитку. Починаючи з 2003 року, разом з проектом державного бюджету в складі Державної програми економічного і соціального розвитку щорічно має подаватися бюджет розвитку.
Висновки
Державні фінанси - це система грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.
При дослідженні фінансових відносин використовуються діалектичний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстракіція та інші), статистичні методи та економіко-математичне моделювання.
У сучасному трактуванні фінанси - це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб'єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).
Характерні риси сучасних фінансів:
> грошова форма, на відміну від натуральних (бартерних) відносин;
> розподільчий характер, розподіл ВВП через реальні грошові фонди, на відміну від цінового розподілу (тобто відсутній еквівалентний обмін).
Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного і соціального прогресу в державі.
Структуру державних фінансів України можна представити наступним чином: зведений бюджет України, державні централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, державний кредит, резервні та страхові фонди держави
Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.
Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів державних фінансових ресурсів.
Як видно з аналізу державних фінансів порівняно з 2003 роком у 2004 році доходна частина бюджету зросла на 7743350,50 тис. грн. або на 14,62%. В основному це відбулось за рахунок зростання податкових надходжень (їх питома вага в складі доходів бюджету складає: 64,45% в 2003 році та 69,00% в 2004 році) на 7752765,80 тис. грн. або на 22,71%. Також питома вага податкових надходжень зросла на 4,55% порівняно з 2003 роком.
Література:
1. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Навчальний посібник. Київ, НІОС. 2000.
2. Бюджетний кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001 №37-38, ст. 189.
3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС. - 2002.
5. Деркач Н.И., Гордеєва Л.П., Бюджет и бюджетний процесс в Украине. - Днепропетровск «Пороги», 1995.
6. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І., Бюджет і фінансова політика України. - К., «Наукова думка», 1997.
7. Ляшенко Г.П. Роль фінансів у державному регулюванні економічного та соціального розвитку // Фінанси України №5, 1999 рік
8. Мельник О.М. Фінансова криза та потреба відновлення економічного зростання // Фінанси України №5, 1999 рік.
9. Фінансове право: Підручник / під ред. Л.К. Воронова. - Х., Фірма «Консул», 1998.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Організація формування фінансів підприємства. Поняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства. Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства. Прогнозна модель оцінки ефективності управління фінансами на підприємстві.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2011Поняття фінансів та фінансової системи. Фінанси - економічна категорія, містить економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Поняття управління фінансами. Органи та методи управління фінансами. Фінансове прогнозування.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 30.12.2008Загальнодержавний бюджет і позабюджетні спеціальні фонди в зарубіжних ринкових державах, їх функції. Структура державних фінансів України. Аналіз джерел витрат та взаємозв'язку фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою в країні.
курсовая работа [90,5 K], добавлен 10.07.2010Сутність та структура інформаційних систем в управлінні державними фінансами. Аналіз проблем, які виникають при створенні інформаційних систем. Місце інформаційних процесів в провідних країнах світу. Модель розвитку системи управління фінансами.
контрольная работа [249,1 K], добавлен 21.11.2013Управління фінансами як система методів і форм організації фінансових відносин, його об'єкти та суб'єкти. Організаційні структури у складі фінансового апарату. Функціональні складові в управлінні фінансами. Державні органи управління фінансами в Україні.
презентация [109,8 K], добавлен 16.06.2016Сутність фінансів акціонерних товариств. Організаційні засади діяльності акціонерних товариств в Україні. Вдосконалення управління фінансами акціонерних товариств на прикладі ЗАТ "Співдружність". Зарубіжний досвід управління фінансами корпорацій.
дипломная работа [258,3 K], добавлен 26.08.2010Теоретичні засади розвитку державних фінансів, характеристика їх складових частин та роль у розвитку економіки. Інституційно-правове забезпечення державних фінансів, стан податкової системи, характеристика розвитку бюджетних та позабюджетних фондів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 19.09.2011Правові та організаційні засади діяльності акціонерних товариств. Зарубіжний досвід управління фінансами корпорацій та оцінка доцільності його використання в Україні. Шляхи підвищення ефективності механізму фінансового управління ПрАТ "Співдружність".
дипломная работа [260,9 K], добавлен 14.02.2013Фінанси як суб'єкт і об'єкт управління. Організаційна структура управління фінансами. Фінансове планування - складова частина фінансового механізму. Оперативне фінансове планування. Практичне втілення планів та контроль за їх виконанням.
реферат [27,5 K], добавлен 25.04.2002Основи формування, організації і функціонування фінансів державних підприємств. Відмінності державних фінансів відповідно до приватних та основні показники соціально-економічного розвитку. Чинники, що сприяють поширенню державного підприємництва.
курсовая работа [91,6 K], добавлен 01.06.2014
