Аналіз фінансового стану підприємства

Зміст й головна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що хазяює, за допомогою раціонального фінансової політики. Фінансовий стан суб'єкта, що хазяює - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами, що хазяюють.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться робітниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стана підприємства переслідує декілька цілей: визначення фінансового положення;

виявлення змін у фінансовому стані в просторово-тимчасовому розтині;

виявлення основних чинників, що викликають зміни у фінансовому стані;

прогноз основних тенденцій фінансового стана.

Досягнення цих цілей досягається за допомогою різноманітних методів і прийомів.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку, і як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійке фінансове положення у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Аналіз фінансового стану підприємства являє собою процес, оснований на вивчені даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності у минулому. Мета аналізу фінансового стану не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан, але ще й у тому, щоб постійно впроваджувати роботу, спрямовану на його покрашення.

Аналіз фінансового стану вказує за якими конкретними напрямками треба вести цю роботу, дає можливість виявлення найважливіших аспектів і найбільш слабких позицій у фінансовому стані саме на цьому підприємстві. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на запитання, які важливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити проблеми підприємства у фінансовій діяльності та засоби покрашення існуючого становища.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу можна одержати певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємопов'язаних розділів: фінансового та управлінського анлізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва виду аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформативну базу.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

з загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій чи поліпшення погіршення ФСП.

За методикою вивчення об'єктів аналіз фінансової діяльності може бути порівняльним, діагностичним, факторним, маржинальним, математичний - економіко-математичним, статистичний - економіко-статистичним, функціонально-вартісним і т.д.

При порівняльному аналізі звичайно обмежуються порівнянням звітних показників про результати господарської діяльності з показниками плану поточного року, даними минулих років, передових підприємств.

Факторний аналіз спрямований на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний (експрес-аналіз) являє собою спосіб установлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних тільки для даного порушення.

Маржинальний аналіз - це метод оцінки й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості і прибутку і розподілу витрат на постійні і перемінні.

За допомогою економіко-математичного аналізу вибирається найбільш оптимальний варіант рішення економічної задачі, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний і ін.) використовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств.

Функціонально-вартісний аналіз являє собою метод виявлення резервів. Він базується на функціях, що виконує об'єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їхньої реалізації на всіх стадіях життєвого циклу.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать: системність, комплектність, регулярність, об'єктивність тощо.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного виду моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описуючого характеру, є основними для оцінки фінансового становища підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, розгляд фінансової звітності у різних аналітичних розглядах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів. Всі ці моделі основані на використанні бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі прогнозного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими за бюджетом, тобто на підставі нормативу. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, центрів відповідальності та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторний моделей.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітиків.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий метод, відокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко використовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Сучасний фінансовий аналіз має деякі відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Перед усім це пов'язане із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилася залежність фінансового стану господарюючих суб'єктів від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів, організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного фінансового аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, що дозволяють врахувати ці явища.

В останній час перед фінансистами постає ряд проблем, які стосуються проведення фінансового аналізу підприємств. Однією з проблем аналізу фінансового стану підприємств є недостовірність прогнозних даних, які отримує економіст після проведення аналізу. Для підвищення достовірності прогнозу треба аналізувати поквартальні дані. Перші чотири форми фінансової звітності не можуть дати повних даних для проведення аналізу. Наприклад, при аналізі дебіторської заборгованості даних бухгалтерського балансу замало задля проведення ефективного аналізу - потрібна детальна розшифровка даної заборгованості.

2. Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

де Коб.а. - коефіцієнт оборотності активів,

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність діставати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність, що є якісним показником ефективності роботи підприємства. Розглянемо наступні показники рентабельності:

Основним законом, що встановлює принципи господарської діяльності суб'єктів господарювання в Україні є Конституція України, яка була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Згідно статті 42 Конституції України кожний має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницькою діяльністю не можуть займатися судді, робітники міліції, прокурори, народні депутати, державні службовці. Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпекою продукції і всіх видів послуг та робіт, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції. Види і межі монополії визначається законом.

Починаючи 01.01.2004 року фінансово-господарська діяльність підприємств України регулюється Господарським кодексом України.

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 24 даного Кодексу характеризує особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки.

Згідно даної статті:

1. управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління;

2. правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах;

3. суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів;

4. законом можуть бути встановлені особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики щодо комунального сектора економіки, а також додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу і права комунальної власності при реалізації процедури банкрутства щодо суб'єктів господарювання комунального сектора економіки;

5. органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Згідно статті 78 Господарського кодексу України:

1. комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління;

2. орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

3. майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

4. статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

5. найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство;

6. комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить;

7. комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

8. збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду;

9. особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутства» від 30 червня 1999 року, встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визначення його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визначені судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно статті 4 даного Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства - розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

Згідно статі 22 цього Закону, арбітражний суд приймає постанову про визначення боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцять місяців. З дня прийняття постанови про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управляння банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняється повноваження власника майна банкрута.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю Україні, який сприяє збільшенню виробництву праці, поліпшенню якості роботи, збільшенню ефективності загального виробництва і росту на цій основі матеріального і культурного рівня життя працюючих. Даний Закон був затверджений 12 грудня 1994 року.

Згідно статті 94, глави про оплату праці на підприємстві, оплата праці здійснюється по відрядно-преміальної або іншої системи оплати праці.

Форма та система оплати праці встановлюється підприємством самостійно, яка відображається в колективному договорі, дотримуючись норм та гарантій передбачених законодавством.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового, термінового договору з підприємством. Працівники мають право на відпочинок в відповідності з діючим законодавством про обмеження робочого дня та робочої неділі, про щорічну оплачувану відпустку, право на здоров'я, за безпечні умови праці, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Працівники підприємства згідно Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року мають державні гарантії права на відпустку. Цей Закон визначає умови, продовження та порядок надання відпустки працівникам для відновлення працездатності, укріплення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важних потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно статті 6 даного Закону, кожний працівник має право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарні дні за відпрацьований рік, який обчислюється з дня укладання трудового договору з підприємством. Крім даної відпустки працівник може отримувати і додаткова відпустку за шкідливі умови праці.

Згідно 3 розділу Закону може надаватися додаткова відпустка в зв'язку з навчанням без відриви від виробництва та творча відпустка. Також вказується порядок надання, оплата додаткова відпустки.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться на основі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями.

Цим Законом визначені правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Він поширюється на всі юридичні особи, створені згідно з законодавством України, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.

Згідно статті 3 даного Законну метою ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішення повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві з дня державної реєстрації до його ліквідації.

Згідно статі 11 вищезгаданого Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємство зобов'язане складати фінансову звітність. Вона включає в себе баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітка до звіту. Звітним період є календарний рік.

Згідно статі 14 даного Закону фінансова звітність підприємства не є комерційною тайною, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 02 лютого 1994 року, який визначає принципи системи оподаткування в Україні, податки, збори і інші обов'язки, внески до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно статей 13,14,15 вищезгаданого Закону податки та збори в Україні розподіляються на загальнодержавні та місцеві. Наше підприємство сплачує такі загальнодержавні збори та податки - податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; та наступні місцеві податки та збори - комунальний податок.

Одним з найбільш важливих законодавчих актів, регламентуючих діяльність всіх підприємств, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 25 травня 1997 року зі змінами та доповненнями.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти господарської діяльності, а також бюджетні і суспільні організації, які здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку. В склад включаються і нерезиденти, які мають джерело доходів на території України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Згідно статті 4 даного Закону, валовий дохід - це загальна сума доходу платника від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі зві-тного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

Згідно статті 5, валові витрати - це сума витрат платника в грошовій, ма-теріальній, нематеріальній формах, здійснених в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником для їх використання в власній господарській діяльності.

Сума податку, який належить до сплати, платник визначає самостійно.

Також в своїй господарській діяльності підприємство керується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року. В даному Законі вказується платники збору, ставки оподаткування, об'єкти оподаткування, строки сплати.

Підприємство керується Законом України «Про збір на соціальне страхування» від 26 червня 1997 року. Визначається порядок справляння та використання збору, платники збору, об'єкти оподаткування, розмір ставок, включаючи підприємства, де працюють інваліди.

Размещено на Allbest.ru