Аналіз фінансового стану підприємства

Принципи фінансового аналізу, його моделі та методи. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства: аналіз майнового стану, ліквідності та платоспроможності, ділової активності. Елементи звіту про фінансові результати. Правове забезпечення аналізу.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2012
Размер файла 67,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Роль аналізу фінансового стану підприємства в ринкових умовах

Зміст й головна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що хазяює, за допомогою раціонального фінансової політики. Фінансовий стан суб'єкта, що хазяює - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами, що хазяюють.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться робітниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стана підприємства переслідує декілька цілей: визначення фінансового положення;

виявлення змін у фінансовому стані в просторово-тимчасовому розтині;

виявлення основних чинників, що викликають зміни у фінансовому стані;

прогноз основних тенденцій фінансового стана.

Досягнення цих цілей досягається за допомогою різноманітних методів і прийомів.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку, і як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійке фінансове положення у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Аналіз фінансового стану підприємства являє собою процес, оснований на вивчені даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності у минулому. Мета аналізу фінансового стану не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан, але ще й у тому, щоб постійно впроваджувати роботу, спрямовану на його покрашення.

Аналіз фінансового стану вказує за якими конкретними напрямками треба вести цю роботу, дає можливість виявлення найважливіших аспектів і найбільш слабких позицій у фінансовому стані саме на цьому підприємстві. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на запитання, які важливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити проблеми підприємства у фінансовій діяльності та засоби покрашення існуючого становища.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу можна одержати певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємопов'язаних розділів: фінансового та управлінського анлізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва виду аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформативну базу.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

з загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій чи поліпшення погіршення ФСП.

За методикою вивчення об'єктів аналіз фінансової діяльності може бути порівняльним, діагностичним, факторним, маржинальним, математичний - економіко-математичним, статистичний - економіко-статистичним, функціонально-вартісним і т.д.

При порівняльному аналізі звичайно обмежуються порівнянням звітних показників про результати господарської діяльності з показниками плану поточного року, даними минулих років, передових підприємств.

Факторний аналіз спрямований на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний (експрес-аналіз) являє собою спосіб установлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних тільки для даного порушення.

Маржинальний аналіз - це метод оцінки й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості і прибутку і розподілу витрат на постійні і перемінні.

За допомогою економіко-математичного аналізу вибирається найбільш оптимальний варіант рішення економічної задачі, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний і ін.) використовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств.

Функціонально-вартісний аналіз являє собою метод виявлення резервів. Він базується на функціях, що виконує об'єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їхньої реалізації на всіх стадіях життєвого циклу.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать: системність, комплектність, регулярність, об'єктивність тощо.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного виду моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описуючого характеру, є основними для оцінки фінансового становища підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, розгляд фінансової звітності у різних аналітичних розглядах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів. Всі ці моделі основані на використанні бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі прогнозного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими за бюджетом, тобто на підставі нормативу. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, центрів відповідальності та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторний моделей.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітиків.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий метод, відокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко використовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Сучасний фінансовий аналіз має деякі відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Перед усім це пов'язане із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилася залежність фінансового стану господарюючих суб'єктів від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів, організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного фінансового аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, що дозволяють врахувати ці явища.

В останній час перед фінансистами постає ряд проблем, які стосуються проведення фінансового аналізу підприємств. Однією з проблем аналізу фінансового стану підприємств є недостовірність прогнозних даних, які отримує економіст після проведення аналізу. Для підвищення достовірності прогнозу треба аналізувати поквартальні дані. Перші чотири форми фінансової звітності не можуть дати повних даних для проведення аналізу. Наприклад, при аналізі дебіторської заборгованості даних бухгалтерського балансу замало задля проведення ефективного аналізу - потрібна детальна розшифровка даної заборгованості.

2. Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансової стійкості можна об'єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Н.В. Тарасенко вважає, що фінансову стійкість необхідно оцінювати за такими показниками:

показники структури капіталу, які характеризують фінансову незалежність від зовнішніх показників коштів;

показники, які характеризують стан оборонних коштів;

показники, які характеризують стан основних засобів. [36]

Чумаченко Н.Г. вважає загальну оцінку фінансової стабільності характеризує співвідношення власних і залучених коштів, а система показників, що характеризує фінансову стабільність, має такий вигляд:

показники зі встановленими нормативними значеннями (ліквідності та платоспроможності);

показники без встановлених нормативних значень (рентабельність, ефективність, управління, ділова активність). [27]

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність установлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансової стійкості мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані зацікавлене передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Наведемо порядок розрахунку комплексу основних показників, що можуть бути використані при оцінці та аналізі фінансової стійкості підприємства.

Аналіз майнового стану підприємства

При аналізі майнового стану підприємства, джерел його формування та динаміки зміни проводиться аналіз активу та пасиву балансу підприємства за аналізовані періоди.

Актив балансу вміщує відомості про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання в конкретне майно, матеріальні цінності, залишки вільних грошових коштів і т. ін.

Для характеристики фінансово-майнового стану використовуються такі важливі показники:

Загальна вартість майна підприємства (підсумок активу балансу)

Вартість необоротних активів

Вартість мобільних (оборотних) активів

Для отримання об'єктивної інформації про зміни в майновому стані, дослідження структури балансу і аналізу напрямків змін балансових статей слід провести вертикальний та горизонтальний аналіз на основі порівняльного аналітичного балансу.

В залежності від галузевої спрямованості, питома вага виробничого потенціалу підприємства може коливатися. Але слід пам'ятати, що наближення розміру виробничого потенціалу до 100% свідчить про порушення нормального господарського обігу, а розмір, менший за 50%, може свідчити про недостатність виробничого потенціалу на підприємстві.

Для більш повного аналізу майна необхідно також оцінити стан основних засобів, що використовуються, за допомогою наступних показників.

Коефіцієнт зношування основних засобів () - характеризує частку вартості основних засобів, яка списана на витрати в попередніх періодах, в первісній вартості:

(1.1)

Коефіцієнт поновлення основних засобів () - характеризує частку нових засобів в їх вартості на кінець звітного року:

(1.2)

Коефіцієнт вибуття основних засобів () - характеризує, яка частка основних засобів, що була на початок періоду та вибула з будь-яких причин:

(1.3)

Аналіз динаміки пасиву балансу, дозволяє визначити зміни, які відбулись в структурі власного і залученого капіталу, скільки залучено в обіг підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто звідки взялися кошти, що були спрямовані на формування майна підприємства. В першу чергу слід визначити кошти, які є основним джерелом формування активів (власні чи залучені) і напрямок зміни частки власного капіталу в структурі пасивів балансу за період, що аналізується. [29]

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність - поняття неодноманітне. Слід відрізняти:

ліквідність активу - характеризується здатністю перетворюватися в грошові кошти; ступінь ліквідності залежить від швидкості перетворення в грошові кошти;

ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

ліквідність підприємства характеризується здатністю своєчасно і в повній мірі проводити розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями контрагентам.

Для проведення аналізу ліквідності балансу необхідно:

1) статті активу згрупувати за ступенем їх ліквідності і розташувати в порядку зменшення ліквідності таким чином:

- найбільш ліквідні активи ;

- активи, що швидко реалізуються ;

- активи, що реалізуються повільно ;

- активи, що реалізуються важко .

2) статті пасиву згрупувати по строкам їх погашення і розташувати в порядку збільшення цих строків таким чином:

- найбільш термінові зобов'язання ;

- короткострокові пасиви ;

- довгострокові пасиви ;

- постійні (стійкі) пасиви .

3) порівняти суми в розрізі наведених груп за активом і пасивом балансу; баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

Більш детальний аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі фінансових коефіцієнтів. Слід відмітити, що назви коефіцієнтів в різних джерелах не співпадають. Тому важливо звертати увагу на якісний склад наступних показників.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) - характеризує достатність обігових активів для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятних стандартів, вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах від одиниці до двох:

(1,4)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) - характеризує можливість погашення фірмою короткострокових зобов`язань поточними активами за відрахуванням запасів. Вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах 0,7-0,8.

(1.5)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) - показує, яка частка поточних зобов`язань може бути погашена миттєво. Теоретичне значення повинне бути не менш 0,2-0,25.

(1.6)

(Примітка: * - витрати майбутніх періодів, які будуть використані продовж 12 місяців від дати балансу; ** - доходи майбутніх періодів, які будуть погашені впродовж 12 місяців від дати балансу).

Аналіз ділової активності підприємства

У широкому змісті ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці, капіталу. У більш вузькому змісті ділова активність представлена як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність підприємства виявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, тому що швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів, за інших рівних умов, відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Розглянемо наступні показники ділової активності підприємства:

Коефіцієнт оборотності активів розраховується по формулі:

фінансовий аналіз майновий звіт

, (1.7)

де Коб.а. - коефіцієнт оборотності активів,

ВР - виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),

А - вартість майна підприємства.

Даний показник показує скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва і звертання, що приносить відповідний ефект у виді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів.

Як правило, у структурі оборотних активів велику частину складають запаси і дебіторська заборгованість. Для визначення тенденції оборотності запасів і дебіторської заборгованості на підставі показників Балансу і «Звіту про фінансові результати» розраховують наступні показники:

коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного обсягу продажів.

(1.8)

де Коб.з. - коефіцієнт оборотності запасів,

С.р.п. - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),

З. - середньорічна вартість запасів.

Розділивши тривалість звітного періоду (року (Тпер.)) на коефіцієнт оборотності запасів, одержимо кількість днів, необхідну на один оборот запасів (тобто період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари):

(1.9)

Обоє даних показника бажано порівняти зі середньогалузевими значеннями. Корисно також зробити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди. У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а, отже, менше період обороту запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансове положення підприємства (за інших рівних умов).

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів за рік зробили засоби, вкладені в розрахунки, тобто скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в кошти. Формула для розрахунку коефіцієнта:

(1.10)

де Коб.д.з. - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості,

ВР - доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, послуг),

ДЗ - середньорічна вартість дебіторської заборгованості.

Використовуючи цей коефіцієнт, розраховують період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в кошти. Для цього поділяють тривалість звітного періоду (рік) на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

(1.11)

Зі складу джерел засобів підприємства розглянемо короткострокову кредиторську заборгованість. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищить термін погашення дебіторської заборгованості, то це свідчить про погіршення фінансового положення підприємства.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, за допомогою якого розраховується період погашення цієї заборгованості, показує, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати наявної заборгованості.

(1.12)

де Коб.к.з. - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості,

Ср.п. - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),

КЗ - середньорічна вартість кредиторської заборгованості.

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, також як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості. Розділивши тривалість звітного періоду (рік) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунок кредиторів:

(1.13)

Для того щоб розрахувати тривалість операційного циклу, необхідно використовувати формулу:

, (1.14)

де Тц. - тривалість операційного циклу,

t об. з. - тривалість оборотності запасів,

t об. д.з. - тривалість оборотності дебіторської заборгованості.

По цьому показнику визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства. У більшості випадків підприємству необхідно прагнути до зменшення значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

Тривалість оборотності оборотного капіталу розраховують по формулі:

, (1.15)

де t об. об. к. - тривалість оборотності оборотного капіталу,

t об. з. - тривалість оборотності запасів,

tоб.д.з. - тривалість оборотності дебіторської заборгованості,

tоб.к.з. - тривалість оборотності кредиторської заборгованості.

Якщо значення даного показника позитивне, то підприємство відчуває потребу в коштах. Негативне значення показника тривалості обороту оборотного капіталу говорить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Звіт про фінансові результати, на відміну від балансу, надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт є одним з найбільш інформативних документів звітності, тому що містить інформацію про динамік прибутку підприємства. Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів і т. п.

Питання, зв'язані зі змістом і формою «Звіту про фінансові результати», що складається підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ), розглядає П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати». Аналіз звіту про фінансові результати дозволяє одержати необхідну інформацію про доходи, витрати і фінансові результати підприємства (включаючи його філії, представництва й інші відособлені підрозділи), що були отримані їм у результаті господарської діяльності за звітний рік. Перш, ніж проводити аналіз звіту про фінансові результати, необхідно ознайомитися з основними положеннями, викладеними в П(С) БО 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» визначає зміст і форму звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми дійсного Положення (стандарту) стосуються «Звітів про фінансові результати» підприємств, організацій й інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). «Звіт про фінансові результати» припускає визначення результатів від операційної, фінансової, інвестиційної і надзвичайної діяльності.

Метою складання «Звіту про фінансові результати» є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства в звітному періоді.

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому й окремо по кожній її частині; вивчити і розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутку, і визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності підприємства.

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність діставати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність, що є якісним показником ефективності роботи підприємства. Розглянемо наступні показники рентабельності:

Рентабельність сукупного капіталу характеризує ефективність використання підприємством сукупного капіталу. Визначається по формулі:

, (1.16)

де Рсов.к. - рентабельність сукупного капіталу,

П до н.о. - прибуток до оподатковування,

Б - валюта балансу.

Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, насамперед для інвесторів.

Рентабельність власного капіталу характеризує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Це основний показник, використовуваний для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду. Показник визначається по формулі:

, (1.17)

де Рсоб.к. - рентабельність власного капіталу,

ЧП - чистий прибуток,

СК - власний капітал.

Даний показник становить інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів.

Валова рентабельність показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

, (1.18)

де Рвав. - валова рентабельність продажу,

ВП - валовий прибуток,

ЧД - чистий доход.

Операційна рентабельність продажу - показник, що показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство після відрахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут й інших операційних витрат. Таким чином, цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів. Даний показник є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства діставати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника разом з показником валової рентабельності можна одержати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності.

, (1.19)

де Роп. - операційна рентабельність продажу,

ОП - операційний прибуток.

ЧД - чистий доход.

Чиста рентабельність продажу - це показник, що показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність. Даний показник розраховується по формулі:

, (1.20)

де Рч. - чиста рентабельність продажу,

ЧП - чистий прибуток.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих вище показників рентабельності і провести їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

3. Правове забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Основним законом, що встановлює принципи господарської діяльності суб'єктів господарювання в Україні є Конституція України, яка була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Згідно статті 42 Конституції України кожний має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницькою діяльністю не можуть займатися судді, робітники міліції, прокурори, народні депутати, державні службовці. Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпекою продукції і всіх видів послуг та робіт, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції. Види і межі монополії визначається законом.

Починаючи 01.01.2004 року фінансово-господарська діяльність підприємств України регулюється Господарським кодексом України.

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 24 даного Кодексу характеризує особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки.

Згідно даної статті:

1. управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління;

2. правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах;

3. суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів;

4. законом можуть бути встановлені особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики щодо комунального сектора економіки, а також додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу і права комунальної власності при реалізації процедури банкрутства щодо суб'єктів господарювання комунального сектора економіки;

5. органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Згідно статті 78 Господарського кодексу України:

1. комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління;

2. орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

3. майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

4. статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

5. найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство;

6. комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить;

7. комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

8. збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду;

9. особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутства» від 30 червня 1999 року, встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визначення його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визначені судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно статті 4 даного Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства - розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

Згідно статі 22 цього Закону, арбітражний суд приймає постанову про визначення боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцять місяців. З дня прийняття постанови про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управляння банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняється повноваження власника майна банкрута.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю Україні, який сприяє збільшенню виробництву праці, поліпшенню якості роботи, збільшенню ефективності загального виробництва і росту на цій основі матеріального і культурного рівня життя працюючих. Даний Закон був затверджений 12 грудня 1994 року.

Згідно статті 94, глави про оплату праці на підприємстві, оплата праці здійснюється по відрядно-преміальної або іншої системи оплати праці.

Форма та система оплати праці встановлюється підприємством самостійно, яка відображається в колективному договорі, дотримуючись норм та гарантій передбачених законодавством.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового, термінового договору з підприємством. Працівники мають право на відпочинок в відповідності з діючим законодавством про обмеження робочого дня та робочої неділі, про щорічну оплачувану відпустку, право на здоров'я, за безпечні умови праці, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Працівники підприємства згідно Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року мають державні гарантії права на відпустку. Цей Закон визначає умови, продовження та порядок надання відпустки працівникам для відновлення працездатності, укріплення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важних потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно статті 6 даного Закону, кожний працівник має право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарні дні за відпрацьований рік, який обчислюється з дня укладання трудового договору з підприємством. Крім даної відпустки працівник може отримувати і додаткова відпустку за шкідливі умови праці.

Згідно 3 розділу Закону може надаватися додаткова відпустка в зв'язку з навчанням без відриви від виробництва та творча відпустка. Також вказується порядок надання, оплата додаткова відпустки.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться на основі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями.

Цим Законом визначені правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Він поширюється на всі юридичні особи, створені згідно з законодавством України, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.

Згідно статті 3 даного Законну метою ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішення повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві з дня державної реєстрації до його ліквідації.

Згідно статі 11 вищезгаданого Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємство зобов'язане складати фінансову звітність. Вона включає в себе баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітка до звіту. Звітним період є календарний рік.

Згідно статі 14 даного Закону фінансова звітність підприємства не є комерційною тайною, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 02 лютого 1994 року, який визначає принципи системи оподаткування в Україні, податки, збори і інші обов'язки, внески до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно статей 13,14,15 вищезгаданого Закону податки та збори в Україні розподіляються на загальнодержавні та місцеві. Наше підприємство сплачує такі загальнодержавні збори та податки - податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; та наступні місцеві податки та збори - комунальний податок.

Одним з найбільш важливих законодавчих актів, регламентуючих діяльність всіх підприємств, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 25 травня 1997 року зі змінами та доповненнями.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти господарської діяльності, а також бюджетні і суспільні організації, які здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку. В склад включаються і нерезиденти, які мають джерело доходів на території України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Згідно статті 4 даного Закону, валовий дохід - це загальна сума доходу платника від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі зві-тного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

Згідно статті 5, валові витрати - це сума витрат платника в грошовій, ма-теріальній, нематеріальній формах, здійснених в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником для їх використання в власній господарській діяльності.

Сума податку, який належить до сплати, платник визначає самостійно.

Також в своїй господарській діяльності підприємство керується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року. В даному Законі вказується платники збору, ставки оподаткування, об'єкти оподаткування, строки сплати.

Підприємство керується Законом України «Про збір на соціальне страхування» від 26 червня 1997 року. Визначається порядок справляння та використання збору, платники збору, об'єкти оподаткування, розмір ставок, включаючи підприємства, де працюють інваліди.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.

    курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011

  • Показники оцінки фінансового стану підприємства. Стан майнового положення. Оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості. Аналіз інвестиційної привабливості.

    курсовая работа [59,7 K], добавлен 28.03.2016

  • Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, показники фінансової стійкості. Техніко-економічна характеристика заводу. Аналіз складу та структури джерел коштів, активу балансу. Оцінка платоспроможності, ліквідності та рентабельності.

    курсовая работа [219,7 K], добавлен 31.05.2013

  • Аналіз основних теоретичних положень щодо оцінки фінансового стану підприємства. Особливості інформаційного забезпечення, методів та прийомів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Показники фінансової стійкості, прибутку, рентабельності.

    курсовая работа [61,1 K], добавлен 31.05.2010

  • Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

    лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008

  • Сутність фінансового аналізу, його види та методи. Деталізований аналіз фінансового стану підприємства, характеристика його майнового положення, розрахунок коефіцієнтів. Оцінка платоспроможності та ліквідності. Величина власних оборотних коштів.

    курсовая работа [66,8 K], добавлен 02.10.2010

  • Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.

    курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014

  • Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства. Прийоми аналізу. Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. Прогнозування й розробка моделей фінансового стану об'єкта господарювання. Аналіз руху грошей.

    реферат [206,8 K], добавлен 15.07.2008

  • Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства. Аналіз фінансового стану МКП "Миколаївводоканал". Показники ліквідності МКП "Миколаївводоканал" за 2007-2009 рр. Оцінка показників фінансової стійкості підприємства. Аналіз ділової активності.

    дипломная работа [176,1 K], добавлен 04.01.2011

  • Експрес-аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Радсад": майна та капіталу підприємства, фінансової стійкості та ліквідності підприємства, грошових потоків та прогнозування ймовірності банкрутства, ділової активності та рентабельності підприємства.

    курсовая работа [55,6 K], добавлен 24.04.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.