Вступ

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), установлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів /контрактів) від 5 жовтня 1995 p. До обов'язкових умов договору (контракту) належать: назва, номер договору (контракту), дата й місце його укладення; преамбула із зазначенням повного та скороченого найменування сторін та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору (контракту); предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання/здачі виконаних робіт або послуг), у т. ч. з використанням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 p.; ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть передбачатися додаткові умови: страхування; гарантії якості; залучення субвиконавців до договору (контракту), агентів, перевізників; норми завантаження (розвантаження); передача технічної документації на товар; збереження торгових марок; порядок сплати податків, мит, зборів; захисні застереження; момент початку дії договору (контракту); кількість підписаних примірників договору (контракту); можливість і порядок внесення доповнень та змін до договору (контракту) і т.д.

Донедавна Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зазначеним Положенням та іншими нормативно-правовими актами було встановлено спеціальний порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту).

Він полягав у тому, що зовнішньоекономічний договір (контракт), який укладався від імені юридичної особи, підписувався двома особами: тією, яка мала таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особою, уповноваженою довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове, якщо установчі документи не передбачали іншого (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Відповідно до ч. 5 ст. 6 цього ж Закону зовнішньоекономічний договір (контракт) міг бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідав вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Офіційне тлумачення порядку підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) було зроблене Конституційним Судом України у 1998 p. Воно полягало в тому, що встановлений ч. 2 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Конституційний Суд вказав, що цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманим незалежно від того, укладається договір шляхом складання одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. 2 ст. 154 Цивільного кодексу України.

Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зовнішньоекономічний договір (контракт), роз'яснює Суд, підписує особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів вказаного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо.

Сьогодні ч. 2 ст. 6 вказаного Закону викладена у новій редакції. Відповідно до неї зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином спеціальний порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) усунено. Це відповідає практиці укладення таких контрактів у більшості іноземних держав.

1.3 Нормативно-правове забезпечення здійснення ЗЕД

Як видно з даних таблиці 2.4 в цілому на підприємстві за звітний період відбулося негативне зростання розміру дебіторської заборгованості на 52,9%. Це відбулося за рахунок зростання заборгованості перед бюджетом на 806,7%, по розрахунках за надані товари, роботи та послуги на 24,1%, а також за виданими авансами на 313,9%. В цілому зростання дебіторської заборгованості є негативним явищем для підприємства і свідчить про погіршення фінансового стану підприємства та негативно впливає на ефективність використання оборотних активів.

Також необхідно розглянути склад та структуру матеріальних обігових коштів.

Таблиця 2.5. Склад та структура матеріальних обігових коштів ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» за 2002-2003 роки

Як видно з таблиці 2.5, в цілому за звітний період відбулося зменшення розміру матеріальних обігових коштів на 8,7%. Дане зменшення відбулося за рахунок значного зменшення розміру запасів готової продукції та товарів. Це позитивне явище, адже свідчить про підвищення обсягів реалізації. В той же час негативним є зростання вартості запасів товарно - матеріальних цінностей, при одночасному зменшенні обсягів виробництва, що може негативно вплинути на ефективність використання оборотних коштів підприємства.

В цілому можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів займають дебіторська заборгованість та товарно - матеріальні запаси, тому ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» необхідно при управлінні оборотними активами звернути саме на ці групи оборотних активів.

Також для налізу ефективності формування та використання оборотних активів важливе значення мають джерела формування даних активів. Від цього залежить ефективність управління ними та можливості щодо розширення діяльності. Серед джерел фінансування оборотних активів важливе місце займають власний капітал, а також довгострокові джерела. Але в даний час в зв'язку з нестабільністю економічних відносин для фінансування оборотних активів використовується також такий вид заборгованості, як кредиторська.

Проведемо аналіз джерел формування оборотних активів ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» за допомогою таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Склад та структура джерел формування оборотних активів ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» за 2002-2003 роки

При аналізі складу та структури джерел фінансування ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» за 2002-2003 роки необхідно зазначити, що позикові кошти займають більшу питому вагу, ніж власний капітал. В той же час відбулося зростання не тільки долі позикового капіталу, але й його розміру на 34,4%. Це пов'язано зі значним зростання суми довгострокових та короткострокових кредитів, які направлені на розвиток діяльності.

В той же час відбулося зменшення розміру власного капіталу, що може негативно відобразитися на фінансовому стані підприємства, і як наслідок призведе до зменшення можливостей по фінансуванню оборотних активів за рахунок власних джерел.

Крім дебіторської заборгованості важливе значення для аналізу використання підприємством своїх оборотних активів є аналіз кредиторської заборгованості. Джерелом інформації для аналізу кредиторської заборгованості є форма №1, розділ ІV пасиву балансу «Поточні зобов'язання». Стан і структуру поточної заборгованості розглянемо за допомогою таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Аналіз складу та структури кредиторської заборгованості ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» за 2002-2003 роки

Як видно з приведеної таблиці, розмір кредиторської заборгованості по підприємству незначний, і не може суттєво вплинути на стан оборотних коштів та підприємства. В цілому за звітний період відбулося негативне зростання кредиторської заборгованості на 5,3%. Це пов'язане зі зростання кредиторської заборгованості за векселями виданим на 24,5% та за отримані роботи, товари, послуги на 17,1%. Негативним є також зростання кредиторської заборгованості по оплаті праці на 20,3%.

Серед позитивних тенденцій слід відмітити значне скорочення розміру кредиторської заборгованості по розрахунках з бюджетом та розрахунках з учасниками.

В цілому можна зробити висновок, що на кінець 2003 року переважна більшість активів ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» сформована за рахунок позикових джерел.

2.3 Розробка операцій ЗЕД підприємства

Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з 22 листопада 1994 p. підлягають обліку (реєстрації) в МЗЕЗ-торзі України та уповноважених ним органах відповідно до Указу Президента України «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 7 листопада 1994 p. (в редакції від 17 листопада 1994 p.). Встановлений порядок обліку (реєстрації) контрактів виконує декілька функцій, зокрема сприяє контролю за надходженням валютної виручки в Україну. Основними засадами запровадженого порядку реєстрації договорів є наступні:

1) для реєстрації контракту не обов'язкова наявність товару;

2) контракт реєструється після його укладення;

3) не встановлено обмежень щодо обсягу угод;

4) передбачено порядок реєстрації бартерних операцій;

5) контракт має обмежувальний характер, якщо Україна відповідає за контрактом як держава.

Реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари, зазначені в переліках, що затверджуються в установленому порядку МЗЕЗторгом України.

Для реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкт господарювання, який є стороною контракту, подає до компетентних органів такі документи:

інформаційну карту зовнішньоекономічного договору (контракту) за формою та порядком заповнення, що встановлюється МЗЕЗторгом України;

оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) та його копію, завірену в установленому порядку керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку;

документ про оплату послуг за реєстрацію цього договору.

Якщо суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся за реєстрацією, доручає виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) іншому суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності України, подаються також оригінал договору доручення та його копія, завірена в установленому порядку керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У разі потреби органи реєстрації можуть вимагати інші необхідні документи.

За підсумками розгляду орган реєстрації ухвалює рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту) або про відмову в такій реєстрації з підстав, передбачених Положенням про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Документом, що підтверджує реєстрацію договору, є картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту). Вона видається суб'єктові господарювання України у двох примірниках, один із яких залишається у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України. Другий примірник суб'єкт господарювання подає до митних органів, де він і залишається після митного оформлення відповідних товарів. Картка дійсна для митного оформлення товарів, що є предметом відповідного договору (контракту), до кінця поточного календарного року і втрачає чинність після здійснення митного оформлення товарів, що експортуються, в повному обсязі, передбаченому договором (контрактом).

Відповідно до цього Положення реєстрації підлягають договори про вказані види спільної діяльності, яка не пов'язана зі створенням юридичної особи. Державну реєстрацію здійснюють МЗЕЗторг та уповноважені ним органи. Реєстрація є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами відповідно до статей 23 та 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Реєструвати договір може учасник або уповноважена особа. Вона подає такі документи: 1) лист-звернення про державну реєстрацію договору (контракту); 2) інформаційну картку договору (контракту) за формою, що встановлює МЗЕЗторг; 3) оригінал і копію договору (контракту), засвідчені в установленому порядку; 4) засвідчені копії установчих документів суб'єкта (суб'єктів) зовнішньоекономічної діяльності України та свідоцтва про його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; 5) витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо, який засвідчує реєстрацію іноземної юридичної особи (нерезидента) в країні її місцезнаходження. Зазначений документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі, складений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Цей документ може бути засвідчений також у посольстві відповідної держави в Україні та легалізований у Міністерстві закордонних справ України; 6) відповідний дозвіл (ліцензію), якщо згідно із законодавством України цього вимагає діяльність, що передбачається договором (контрактом); 7) документ про оплату послуг за державну реєстрацію договору (контракту).

Органи державної реєстрації можуть вимагати й інші документи. Подані документи розглядають протягом 20 календарних днів, починаючи з дати фіксації у журналі обліку державної реєстрації договорів (контрактів). У результаті розгляду приймається рішення про реєстрацію договору або відмову у реєстрації. Відмова може бути оскаржена у судовому порядку. Картка державної реєстрації договору (контракту) та спеціальна відмітка про реєстрацію на договорі (контракті) підтверджують факт реєстрації. Вона видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності у трьох примірниках. Перший подається до митних органів для митного оформлення майна, другий - до податкових органів, третій залишається у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України. Зазначене Положення передбачає й можливість оформлення дубліката картки у разі втрати оригіналу.

З метою захисту інтересів споживачів, національних товаровиробників та запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя й здоров'я громадян, Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 p. було встановлено сертифікацію товару (продукції) у процесі здійснення експортно-імпортних операцій. Сертифікація означає, що продукція (товар) пройшли необхідний контроль і відповідають вимогам державних та міжнародних стандартів. Інформацію щодо питань сертифікації, національних стандартів іноземних країн можна отримати з Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів, Положення про якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. Нині здійснюється упорядкування системи сертифікації. Загалом правила і процедури Державної системи сертифікації України (Системи сертифікації УкрСЕПРО) розроблені на основі актів Міжнародних організацій зі стандартизації ISO/IEC. Правилами Системи гарантується національний режим до імпортних товарів, як це передбачено положенням Світової організації з торгівлі ГАТТ/СОТ («Угода про технічні бар'єри в Україні»). Держстандарт України відповідно до принципів ГАТТ/СОТ провів переговори та уклав угоди про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації з країнами-учасницями СНД, Польщею, Литвою, Чехією, Туреччиною. Парафовано угоди з Латвією, Республікою Корея, Китаєм. Готуються до укладення угоди ще з понад 30 країнами.

Продукція повинна бути сертифікована відповідно до вимог спеціальних національних законів щодо медикаментів, продуктів харчування тощо не тільки в державах «сім'ї континентального», але й «загального права» та в інших правових системах. Як зазначалося, питання сертифікації регулюється й міжнародними документами. Так, відповідно до європейського Зводу законів про вино кожна держава-учасниця співтовариства може розробити свій закон прямої дії в царині сертифікації. З метою створення єдиної нормативної бази у сфері стандартизації для європейського ринку Європейським комітетом стандартизації (CEN) розроблено комплекс євростандартів. Вісімнадцять країн-членів CEN зобов'язані присвоїти цим стандартам статус національних без будь-яких змін. Для усунення технічних бар'єрів в економічних і торгових відносинах держав, з метою співробітництва в галузі стандартизації, метрології й сертифікації укладаються, здебільшого, двосторонні міжнародні договори.

3. Шляхи вдосконалення організації ЗЕД на ВАТ «КФТП»

зовнішньоекономічний правовий фінансовий майновий

Керуючись прагненням розширювати торговельні відносини й співробітництво, виходячи з принципів рівноправності та взаємної вигоди, і з метою ефективнішого використання економічних і торговельних можливостей суб'єктів господарювання, держави укладають договори про торговельно-економічне, науково-технічне співробітництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій тощо. Предметом їх регулювання можуть бути:

1) принципи співробітництва держав у певній сфері;

2) конкретні питання співпраці.

До першої групи договорів належать, наприклад, Декларація про економічне співробітництво між Україною та Канадою 1992 p.; Угода з Росією про реалізацію режиму вільної торгівлі 1994 p.; двосторонні угоди з Туркменистаном, Іраном про основні принципи торгово-економічного співробітництва 1997 p.; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 p. Україна має намір приєднатися до Угоди про створення зони вільної торгівлі у Центральній Європі (її укладено Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Словенією; до неї прагнуть приєднатися держави, що входили до Ради економічної взаємодопомоги). Змістом цієї Угоди є скасування митних кордонів, посилення товарообігу, розвиток потенційних можливостей взаємовигідного співробітництва. Угода про співпрацю між Україною та Європейським Союзом, процес ратифікації якої наближається до завершення, містить принципи співробітництва нашої держави із вказаною спільнотою держав.

До другої групи договорів належать, наприклад, торговельно-економічні угоди з Кубою, Хорватією 1991 p., з Болгарією, Естонією, Іраном, Єгиптом, Китаєм, Угода про державний кредит з Китаєм, Взаємна домовленість про надання гуманітарної допомоги з Австрією 1992 p., з Канадою про економічне співробітництво; про торговельні та комерційні відносини 1995 p., з Норвегією 1998 p. Ряд питань паливно-енергетичного комплексу України та Росії вирішується в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у розвитку паливно-енергетичних комплексів, підписаній 7 вересня 1994 p. та затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 p.

Питання виробничої кооперації регулює Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про виробничу кооперацію від 24 квітня 1998 p. Такі ж питання регулює й міжурядова Угода України й Республіки Вірменії про виробничу кооперацію від 3 березня 1998 p. Україною ратифіковано міжурядову Угоду, укладену з Королівством Нідерландів про технічне та фінансове співробітництво, підписану 11 травня 1998 p.

Загалом угоди про торговельно-економічне співробітництво укладено більше, ніж із 50 державами. Ратифіковано угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Білоруссю, (а також Протокол про вилучення з режиму вільної торгівлі до Угоди з Білоруссю), Вірменією, Грузією, Естонією, Казахстаном, і Латвією, Молдовою, Росією, Туркменистаном, Узбекистаном. Таку ж Угоду підписано з Литвою. До вказаної групи актів належать і протоколи, в яких знаходять свій розвиток угоди про торговельно-економічний та інші види співпраці. Такими є, наприклад, Протокол про поставки товарів та надання послуг, підписаний урядами України та Болгарії 11 березня 1993 p. на виконання Угоди між цими державами про торговельно-економічне співробітництво та платежі від 5 жовтня 1992 p.;

Протокол, підписаний між Україною та Російською Федерацією на виконання багатосторонньої Угоди про реекспорт товарів та порядок видачі дозволу на реекспорт від 15 квітня 1994 р.

Угоди цієї групи укладаються переважно на короткий термін. Такими були договори з Молдовою про розвиток торговельно-економічного співробітництва на 1993, 1994 pp., Протокол погодження взаємних поставок продукції та рахунків між підприємствами України та міжнародним концерном «Ламінат», «Молдавізоліт» 1993-1994 pp. та ін.

Останнім часом спостерігається активне співробітництво України з багатьма окремо взятими державами. Наприклад, результатом співробітництва з Угорщиною стали понад двадцять угод з торговельно-економічних питань та інших, укладених з 1991 по 1999 p. Це, зокрема, Угода про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво від 31 травня 1991 p., Угода про економічне, науково-технічне та виробниче співробітництво від 26 лютого 1993 p., Меморандум між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про напрями розвитку економічних зв'язків та лібералізацією двосторонніх торговельно-економічних відносин від 11 листопада 1997 p. Це й низка угод, норми яких регулюють правовідносини у конкретній сфері діяльності (інвестування, перевезення тощо). Вже кілька років зовнішньоекономічними відомствами України та Угорщини обговорюється можливість укладення угоди про вільну торгівлю.

Для підготовки Угоди про вільну торгівлю за участю України та Угорської Республіки Угодою про створення міжурядової українсько-угорської комісії з торгово-економічного та науково-технічного співробітництва від 22 травня 1992 p. було створено міжурядову Комісію з питань економічного та науково-технічного співробітництва. У межах цієї Комісії функціонує робоча група експертів з питань розробки заходів щодо лібералізації режиму взаємної торгівлі. Проект Угоди, розроблений у 1995 p., обговорюється систематично на засіданнях міжурядової комісії. Підписаний у 1997 p. вищезазначений Меморандум містить перелік завдань, спрямованих на опрацювання проекту Угоди про вільну торгівлю.