Економічна реформа в Україні, головна мета якої полягає в побудові соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів, головними з яких є: використання різних форм власності, розвиток товарно-грошових відносин, формування ринкового середовища, активне застосування фінансово-кредитних важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем у процесі ре форми є вдосконалення фінансових взаємовідносин, насамперед податкових, між суб'єктами підприємницької діяльності та бюджетною системою.

Ніхто й ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансово-кредитна система держави. Саме вона обумовлює успіх чи невдачу процесу реорганізації. Водночас кардинальна економічна реформа передбачає перерозподіл компетенції між державними та місцевими органами влади задля пошуку економічно обґрунтованих шляхів забезпечення реальної бюджетної незалежності.

На сьогодні, у вирі господарських операцій, з більшості бюджетних проблем треба приймати єдино правильні само стійні рішення, нести відповідальність за їхню реалізацію, а це неможливо без компетенції та професіоналізму.

Діяльність фінансової системи швидко змінюється. Досить статичний бюджетний процес є вже нині дуже динамічним.

В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері правового регламентування бюджетного процесу. Сформова на, передусім, система фінансових органів, що опікується проблемами виконання державного бюджету. Напрацьовано також матеріал, за допомогою якого регламентується схема виконання державного бюджету.

Саме тому дослідження теоретичних засад виконання місцевих бюджетів в Україні є актуальним напрямком сучасної фінансової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.

Основна мета курсової роботи полягає у розгляді видатків та доходів місцевих бюджетів в Україні та їх законодавчого регулювання.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

1. розглянути значення місцевих бюджетів в бюджетній системі України;

2. розглянути зміст видатків місцевих бюджетів та напрями їх використання;

3. проаналізувати зміст доходів місцевих бюджетів та джерела їх отримання.

Об'єктом дослідження є місцеві бюджети в Україні та їх регулювання.

Предмет курсової роботи складає система функцій місцевих бюджетів, щодо регулювання доходів та видатків відповідних бюджетів.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

1. Доходи та їх місце у виконанні місцевих бюджетів

До уваги завжди беруться підвідомчість об'єктів і заходів та їх територіальне розміщення. Підвідомчість визначається значенням для держави. Наприклад, оборона країни, вища освіта фінансуються з Державного бюджету, а дитячі садки -- з місцевих бюджетів тієї адміністративно-територіальної одиниці, де вони розташовані. Крім того, береться до уваги, в чиїй власності знаходиться об'єкт, що фінансується, або в який бюджет необхідно відраховувати платежі.

Зрозуміло, закріплені доходи складають основу кожного бюджету. Орган влади, маючи в своєму розпорядженні власні або закріплені на довгостроковій основі бюджетні доходи, відчуває себе самостійним. Однак тільки закріплені доходи має Державний бюджет. Згідно з статтею 143 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування і фінансове підтримує його.

Згідно з статтею 63 Закону України «Про місцеве самовря дування» в Україні доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших платежів.

До власних доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, які визначаються законом, формуються і збираються на відповідній території, а саме: місцеві податки і збори, доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності. Чинне законодавство не вирішує питання про те, що ж належить до власних доходів місцевих бюджетів, але стаття 142 Конституції України та стаття 35 Закону України «Про власність» встановлюють об'єкти права комунальної власності. Ось доходи від цієї власності і використовуються для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Друга група доходних джерел місцевих бюджетів -- це закріплені за ними загальнодержавні доходи, збори та інші платежі. Закріпленими вважаються доходи, які повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстрокове або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібно рішення ніяких органів влади вищого рівня.

Закон України «Про бюджетну систему України» в статтях 12, 13, 14 та 15 має перелік закріплених доходів за різними рівнями бюджетної системи. Але Закон був прийнятий до Конституції України. Згідно з статтею 143 Конституції України встановлено, що обласні і районні бюджети формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами та з коштів, залучених на договірних за садах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм. Із змісту статті 143 Конституції України видно, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені, а також залучені, якщо фінансується спільна програма. Крім того, із змісту цієї статті випливає, що в обласні і районні бюджети не включаються як закріплені доходи надходження від комунальної власності.

У відповідності з статтею 12 Закону України «Про бюджет ну систему України» у доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів зараховуються:

· частина податку на додану вартість, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік;

· частина акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

· податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 70 відсоткам від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня; плата за землю, що дорівнює 10 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, і 70 відсотків -- до Київського і Севастопольського міських бюджетів; надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, що проводяться за рішеннями відповідних місцевих Рад згідно з законами України; частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік; інші надходження, встановлені законами України. У відповідності з статтею 13 Закону України «Про бюджетну систему України» у доходи районних бюджетів, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:

· податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

· прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою вищого рівня;

· плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою місцевого самоврядування вищого рівня, і 60 відсотків -- до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);

· частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою місцевого самоврядування вищого рівня;

· інші надходження.

· У відповідності з статтею 14 Закону України «Про бюджет ну систему України» у доходи районних у містах бюджетів зараховуються:

· податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

· прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня, але не менш як 50 відсотків;

· плата за землю у розмірах, визначених радою місцевого самоврядування вищого рівня;

· місцеві податки і збори у розмірах, визначених міською радою місцевого самоврядування, крім винятків, передбачених законодавством України;

· частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою місцевого самоврядування вищого рівня;

· надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня; інші надходження.

Види податків та інших платежів, які підлягають зарахуванню до районного в місті бюджету, встановлюються міською радою місцевого самоврядування відповідно до законів України, чинного законодавства Автономної Республіки Крим і рішень відповідних рад місцевого самоврядування вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції.

У доходи селищних, сільських, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів у порядку і на умовах, встановлених законами України, зараховуються:

· податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

· прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня;

· плата за землю, що дорівнює 60 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством;

· місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

· частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою місцевого самоврядування вищого рівня;

· надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

· відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

· інші надходження.

Процентні відрахування від окремих видів доходів в межах, визначених законами України, затверджуються:

· до бюджетів районів і міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного підпорядкування -- Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами місцевого самоврядування;

· до бюджетів міст, селищних і сільських бюджетів -- район ними та міськими (міст обласного підпорядкування) радами місцевого самоврядування;

· до районних у містах бюджетів, до бюджетів міст, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні іншого міста -- міськими радами місцевого самоврядування.

Перегляд процентних відрахувань щодо затвердженого бюджету не може поширюватися на час, що вже минув.

Доходів, закріплених за республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим та місцевими бюджетами усіх рівнів, для фінансування витрат, пов'язаних з виконанням планів соціального та економічного розвитку на відповідних територіях, не вистачає. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органа ми місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону, тобто застосовується бюджетне регулювання.

Бюджетне регулювання -- це надання коштів із загально державних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчестоящих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.

Для збалансування бюджету кожної адміністративно-територіальної одиниці необхідно маневрувати доходними джерелами і регулювати всю бюджетну систему.

Регулювання республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і міських (міст Києва і Севастополя) -- компетенція Верховної Ради України. Ради органів місцевого самоврядування вищого рівня регулюють бюджети безпосередньо нижчих рівнів рад місцевого самоврядування: обласні ради місцевого самоврядування регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування), районні ради -- селищні і сільські бюджети.

Згідно з Законом України «Про бюджетну систему України» у бюджетній практиці України застосовуються кілька методів бюджетного регулювання: 1) метод процентних відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів за нормативами, що встановлюються щорічно радою вищого рівня в своєму акті про бюджет на наступний рік (за коні чи рішенні про бюджет); 2) дотації; 3) субвенції.

Регулюючими доходами республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського (міст Києва і Севастополя) бюджетів є:

-- частина податку на додану вартість, яка визначається законом про Державний бюджет на наступний рік;

-- частина акцизного збору, яка визначається законом про Державний бюджет на наступний рік. В 1998 році надходження податку на додану вартість та акцизного збору повністю включаються в Державний бюджет.

-- частина прибуткового податку з громадян. Як правило, цей податок повністю зараховується у місцеві бюджети;

-- частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається законом про Державний бюджет на поточний рік;

-- відрахування, дотації і субвенції з Державного бюджету України.

У районних бюджетах районів у містах, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетах регулюючими доходами є:

-- податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування (крім комунальної) у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня;

-- прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою місцевого самоврядування вищого рівня;

-- частина доходів від приватизації майна, яка визначається радою місцевого самоврядування вищого рівня, та відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня.

Доходи районних бюджетів у містах формуються в основному за рахунок регулюючих доходів. Причому, навіть місцеві податки і збори включаються у доходи бюджетів районів у роз мірах, які визначаються міською радою місцевого самоврядування. Закріплюються за цими бюджетами надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня.

За міськими (міст районного підпорядкування), сільськими, селищними бюджетами закріплені: 100 % податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня; 60 % плати за землю; місцеві податки і збори; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня.

Регулюючими доходами для цих бюджетів будуть податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування, прибутковий податок з населення, частина доходів від приватизації майна. Розміри відрахувань від цих доходів визначаються радами місцевого самоврядування вищого рівня.

Крім основного методу бюджетного регулювання, в Україні застосовуються і додаткові, а саме -- дотації, субвенції.

Бюджетна дотація -- це виділена безповоротно тверда сума з вищестоящої ланки бюджетної системи для збалансування цього бюджету у випадках перебільшення видатків над доходами. Дотація виділяється в твердій сумі коштів. Такий метод широко практикувався в Радянському Союзі. В Україні зараз він практично не застосовується.

Субвенції -- метод, що широко застосовується як в Україні, так і в усіх інших державах. Субвенція видається нижчестоящому бюджету з чітко обумовленим цільовим призначенням, як допомога на програми і заходи соціального розвитку. Кошти у вигляді субвенції додаються як часткова допомога до фінансових ресурсів, які виділяються з бюджету на певні цілі. Регіональний або місцевий орган самоврядування не має права використовувати ці кошти на інші цілі.

Згідно з Законом України «Про бюджетну систему України» порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів затверджуються Верховною Радою України.

В останні роки з'являються нові відносини між Державним і місцевими бюджетами, які одержали закріплення у статі 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: у разі, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про Державний бюджет.

2. Видатків в місцевих бюджетах

Видатки бюджетів, які складають бюджетну систему України, відбивають значну частину витрат, що здійснюються державою і органами місцевого самоврядування.

Розмір видатків визначає міру свободи розпорядчих дій органів виконавчої влади по виконанню бюджету. Він установлює межу між законом і можливістю використання бюджетних коштів для виконання розпорядчих дій. Чим більше спеціалізована система бюджету, тобто чим дрібніше її підрозділи, тим глибше контроль законодавчої (або представницького органу в системі місцевих бюджетів) влади над виконавчою і більш спеціалізований бюджет у правовому відношенні.

Склад видатків визначається завданнями і функціями держави. Оскільки доходи будь-якої держави завжди обмежені, тому фінансуються в першу чергу пріоритетні витрати, а пріоритетність визначається державою.

Закон України «Про бюджетну систему України» (ст. 34) передбачає можливість скорочення надходжень або виникнення чи збільшення видатків з Державного або місцевих бюджетів через те, що відповідні ради або їх виконавчі органи прийняли рішення, що потягли за собою такі видатки. Тоді ці органи повинні передбачити джерела покриття цих видатків.

Стаття 18 Закону України «Про бюджетну систему України» поділяє видатки усіх бюджетів на поточні видатки та ви датки розвитку.

Поточні видатки -- це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів.

До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції та інші ви датки -- на розширене відтворення.

Поділ витрат бюджетів на видатки розвитку, поточні видатки має юридичне значення, оскільки за наявності дефіциту бюджету першочерговому фінансуванню підлягають видатки, які включаються в бюджет поточних видатків. Це новина, по в'язана з новою державою. Отже, раніше в першу чергу фінансувалися видатки на промисловість, сільське господарство, а не на поточні витрати.

Склад і структура видатків Державного і місцевого бюджетів визначаються їх економічним змістом, роллю в розподілі валового внутрішнього продукту. Загальними принципами роз поділу видатків між ланками бюджетної системи України є підвідомчість (підпорядкованість) установ і організацій, що фінансуються з певного виду бюджету, та значимість заходів, що фінансуються.

Бюджетні кошти витрачаються тільки за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом -- законом про Державний бюджет чи рішенням ради місцевого органу самоврядування. У правові акти про бюджет не можуть включатися статті видатків, які не передбачені чинними законами.

Розподіляючи видатки між бюджетами різних рівнів, дер жава розробляє систему заходів для боротьби з бюджетним дефіцитом, прагнучи до збалансованості бюджету України. Законодавство встановлює порядок фінансування об'єктів і заходів, які належать до компетенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідного рівня.

2.2 Напрямки використання видатків місцевих бюджетів