Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціально го розвитку. Так, у 1995 році надходження всіх видів податків і зборів забезпечили 63,3 відсотка доходів бюджету, а в 1999 ро ці -- 61,4 відсотка.

Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення всього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підґрунтя для вдосконалення системи оподаткування.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

Основна мета курсової роботи полягає у розгляді становлення, розвитку, основних функцій та структури податкової системи України.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

1) розглянути становлення та розвиток податкової системи України;

2) проаналізувати склад і структуру податкової системи України;

3) розглянути роль і функції податкової системи України;

4) проаналізувати облік платників податків;

5) розглянути як ведеться контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податків.

Об'єктом дослідження є податкова система України і її характерні риси.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, п'ять розділів, висновки та список використаних джерел.

1. Становлення та розвиток податкової системи України

Аналіз економічного стану держави свідчить, що без реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.

Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:

-- зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;

-- закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;

-- зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритетів держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій.

Треба зауважити, що у ході реформування податкової системи України йдеться не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.

Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.

На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу -- від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету -- становить 2,5 -- 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.

Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових над ходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.

Ситуація погіршується ще й у зв'язку з тим, що за нинішніх умов немає можливості перекласти частку соціальних витрат на підприємницькі структури й доходи громадян. Це зумовлено низьким рівнем заробітної плати й збитковістю значної частини підприємств. Тому, на наш погляд, неможливість скорочення витрат бюджетів в Україні усуває імовірність різних змін у системі оподаткування в бік значного зниження рівня оподаткування.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба пере розподіляти 39 -- 40 відсотків від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через по датки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.

У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. На нашу думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.

Імовірно, помилковим є твердження, що вивільнення фінансових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню попиту стимулюватиме виробництво.

Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого -- дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на за гальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

-- науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;

-- система оподаткування має бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва -- оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

-- система оподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

--зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;

--розширення неподаткових форм і методів мобілізації до ходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

-- основу податкової системи мають становити прямі по датки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;

--непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

-- застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

-- ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартість показника в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби;

--умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;

--чітке розмежування податків, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів само врядування у сфері оподаткування;

-- подальше впровадження та посилення ролі місцевих по датків і зборів у формуванні доходів-місцевих бюджетів;

-- подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Організаційна основа податкової системи будь-якої держави, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення він оподаткування, забезпечується добре продуманою системою обліку й звітності. Звідси нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.

Важливим напрямом удосконалення податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплата праці. Але суттєве зменшення цих нарахувань має бути пов'язане з реформуванням системи соціального й пенсійного забезпечення та із запровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

Реформування чинної системи оподаткування повинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдосконалення обчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасування деяких видів податків і зборів.

Одним із найважливіших податків у системі оподаткування України є податок на додану вартість. Удосконалення цього по датку має здійснюватися за допомогою поетапного зниження ставок ПДВ, а також диференціації його ставок у розрізі окремих груп товарів. Зменшення ставки ПДВ має забезпечити досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді створюється основа для підвищення платоспроможного попиту через зниження частки не прямих податків у доходах населення, у довгостроковому -- створення умов для пожвавлення ділової активності.

Розшарування населення за рівнем споживання зумовлює доцільність диференціювання ставки податку на додану вартість залежно від поділу на товари першої і не першої необхідності. Водночас мають бути розроблені чіткі критерії віднесення товарів до категорії предметів розкоші.

З метою вирівнювання умов господарювання і посилення контролю з боку держави за господарською діяльністю підприємницьких структур замість нульової ставки доцільно застосовувати мінімальну ставку в розмірі 5 відсотків. Необхідна також система тимчасових знижок і надбавок до чинних ставок для посилення регулюючої функції податкової системи.

До загального кола питань щодо вдосконалення іншого непрямого податку -- акцизного збору входять такі: впорядкування переліку підакцизних товарів; визначення розмірів ставок акцизного збору; встановлення рівня диференціації акциз них ставок в межах однієї групи підакцизних товарів; встановлення співвідношення між акцизним збором і податком на додану вартість.

Найважливішими прямими податками в податковій системі України є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб.

Удосконалення оподаткування прибутку підприємств має здійснюватися насамперед за допомогою зниження базової ставки цього податку, а також диференціації його ставок залежно від виду діяльності і обсягу прибутку.

Що стосується вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб, то воно повинно сприяти зниженню рівня оподаткування громадян із порівняно низькими доходами та розширенню бази оподаткування за рахунок залучення доходів, які раніше не оподатковувалися. У процесі вдосконалення цього виду оподаткування необхідно: запровадити неоподатковуваний мінімум доходів громадян на рівні, що відповідає межі малозабезпеченості; реалізовувати соціально орієнтовану податкову політику шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг; завершити процес введення Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків.

2. Склад і структура податкової системи України

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Основними принципами її побудови є:

-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності -- введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

-- обов'язковість -- впровадження норм щодо сплати по датків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний пері од, та встановлення відповідальності платників податків за по рушення податкового законодавства;

-- рівнозначність і пропорційність -- справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на однакові прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) -- на більші доходи;

-- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -- забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

-- соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

-- стабільність;

-- забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

-- економічна обґрунтованість -- встановлення податків і зборів (обов'язкових, платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

-- рівномірність сплати -- встановлення строків сплати по датків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

-- компетенція -- встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

-- єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

-- доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на об лік у державному податковому органі, і в триденний термін повідомляють про це державний податковий орган Об'єктами оподаткування € доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими і радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, і пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори.

І. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середо вища;

15) збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

16) збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

17) збір до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві;

18) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва ї хмелярства;

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України. Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

II. До місцевих податків відносяться: комунальний податок; податок з реклами.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5 курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на тодромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори, механізм їх справляння та порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими ралами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Питома вага різних видів податків у структурі податкових надходжень державного бюджету відображена в таблиці2.1.

Таблиця 2.1. Податкові доходи державного бюджету, %

Визначальними в структурі податкових надходжень є податки на прибуток та внутрішні податки-на товари та послуги, їх частка протягом 5 років становила близько 84 відсотків загального обсягу. Завдяки пожвавленню експортно-імпортних операцій дещо збільшується питома вага податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції -- в 1,8 разу протягом 1996--2000 років. Частка зборів за використання природних ресурсів за 1996--2000 роки майже не змінилася: у 1996 році вона становила 6,5 відсотка, а у 2000 році -- 6,4 відсотка.

Щодо найбільших за обсягом податків -- податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, то їх частка в загальному обсязі податкових надходжень має тенденцію до зниження (з 36,8% до 30,1% та з 32,4% до 24,6% відповідно). Питома вага прибуткового податку та акцизного збору має тенденцію до, збільшення (з 15,2% до 20,3% та з 3,8% до 7,1% відповідно).

Україні в умовах переходу до ринкової економіки слід чітко визначити необхідність та ефективність тих чи інших податків.

Основними принципами, які мають бути покладеними в основу вдосконалення податкової системи України, є такі: обов'язковість сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; соціальна справедливість; рівнонапруженість і пропорційність; рівність і недопущення проявів податкової дискримінації; стабільність податкового законодавства; економічна доцільність; стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; рівномірність сплати; гнучкість; ефективність адміністрування; дотримання повноважень у процесі встановлення й скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів; доступність і однозначність тлумачення норм податкового законодавства.

3. Податкова служба, її роль і функції

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань: 1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу органів державної податкової служби, пов'язану із:

-- здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків Із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також із здійсненням контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійсненням контролю за дотриманням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів; проведенням диференціації платників податків, інших платежів залежно від сум сплачених ними податків, інших платежів, веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

-- боротьбою з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів оптових та роздрібних товарів, місць зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, участю в розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства в межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв г тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були не законно вироблені чи знаходилися в незаконному обігу;

-- здійсненням контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи -- платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

4) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань податків, інших платежів та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки, перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

6) надає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

7) організовує роботу із створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

8) розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за дотриманням податкового та валютного законодавства;

9) у разі виявлення фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

10) передає відповідним правоохоронним органам матеріз-ли за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про основні показники мобілізації податків, інших платежів до Державного бюджету України;

12) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

13) координує діяльність органів державної податкової служби та організовує їх взаємодію з фінансовими органами Державного казначейства, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків;

14) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

15) здійснює зв'язки з податковими службами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями;

16) надає фізичним особам -- платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери, надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем одержання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи -- платника податків та інших обов'язкових платежів, і веде Єдиний банк даних про платників податків -- юридичних осіб;

17) прогнозує, аналізує надходження податків, джерела податкових надходжень, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

18) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках з алкоголь ними напоями і на пачках тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

19) організовує роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби та захисту інформації про платників податків;

20) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

21) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків;

22) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає за ходів щодо їх усунення;

23) вживає заходів щодо боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, незаконним вивезенням за межі України неоподаткованих капіталів, відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом; забезпечує виявлення фактів приховування від оподаткування або маскування незаконного походження доходів, їх справжнього характеру і джерел одержання, місце знаходження і переміщення, розміру, використання;

24) здійснює в межах своїх повноважень контроль за обліком, зберіганням і реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

25) забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

26) запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби;

27) збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення податкового законодавства, розробляє заходи щодо протидії переведенню доходів у нелегальний обіг та забезпечує їх реалізацію в установленому порядку;

28) здійснює функції з управління майном, що є у держав ній власності;

29) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

ДПА України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

ДПА України очолює голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням прем'єр-міністра. Голова має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням прем'єр-міністра України. Голова розподіляє обов'язки між заступниками, визначає ступінь їх відповідальності.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДПА України, розгляду найважливіших напрямів її діяльності в ДПА України утворюється колегія у складі голови ДПА України (голова колегії), заступників голови, керівників структурних підрозділів ДПА України.

ДПА України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані державні податкові інспекції, а також спеціалізовані державні податкові інспекції.

4. Облік платників податків

Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової адміністрації. Він створює перед умови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Порядок постановки на облік платників податків наведено в Інструкції про порядок обліку платників податків (в редакції від 17 листопада 1998 року № 552). Відповідно до неї юридичні особи зобов'язані в 20-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної податкової адміністрації за своїм місцезнаходженням для постановки на податковий облік.

У цей же строк, але після включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до органів державної податкової адміністрації для постановки на податковий облік зобов'язані звернутися філії (відділення) та інші відокремлені підрозділи.

Усі документи особисто зобов'язані подати власник, засновник чи уповноважена ним особа. Це можуть зробити також призначений керівник чи головний бухгалтер.

Заяву про взяття на облік дозволяється заповнювати друкованим способом чи від руки чорнилами темного кольору, друкованими літерами. Підписати її повинні власник, засновник чи призначений керівник або головний бухгалтер підприємства.

Взяття на облік платника податків -- юридичної особи (філії) повинно відбутися протягом двох робочих днів після подання заяви за ф. № І-ОПП при наявності всіх зазначених вище Документів. Після цього орган державної податкової адміністрації ставить на примірнику статуту (положення) платника по датків відмітку (штамп) про взяття його на податковий облік за підписом відповідальної особи і видає йому довідку про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП. Саме вона підтверджує взяття його на податковий облік.

Для подання в установи банків, де платник податків вирі шив відкрити поточні рахунки, і до інших органів державної влади видаються копії довідки.

Суттєві особливості має порядок взяття на облік фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності. Вони після одержання свідоцтва про державну реєстрацію зобов'язані в 5-ден-ний строк звернутися до органу державної податкової адміністрації за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік із такими документами:

--заявою за ф. № 5-ОПП;

-- копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -- фізичної особи;

-- документом, що засвідчує особу.

Після взяття платника податків на облік органи державної податкової адміністрації видають йому довідку за ф. № 4-ОПП, яка підтверджує взяття його на податковий облік. Для подання до установ банків, де він вирішив відкрити поточні рахунки, і до інших органів державної влади видаються копії довідок.

У разі прийняття власником чи уповноваженим органом рішення про ліквідацію платник полатав зобов'язаний знятися з обліку в органах державної податкової адміністрації. Для цього платнику податків -- юридичній особі необхідно у триденний строк із дати прийняття рішення подати до органу державної податкової адміністрації, в якому платник податків стоїть на обліку, наступні документи:

-- заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП;

-- оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;

-- копію розпорядчого документа (рішення) власника чи органу, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію;

-- копію розпорядчого документа про створення ліквідаційної комісії;

-- ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії при наявності у платника податків -- юридичної особи філій).

У 10-денний строк із дня подання заяви за ф. № 8-ОПП складається ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) і подається для перевірки органу державної податкової адміністрації.

Після одержання заяви за ф. № 8-ОПП орган державної податкової адміністрації здійснює документальну перевірку платника податків. Платника податків знімають з обліку тільки у випадку встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом. Зняття з обліку здійснюється за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику податків всіх рахунків.

Якщо після проведеної перевірки платника податків встановлений факт заборгованості його перед бюджетами, орган державної податкової служби не зніме його з обліку до тих пір, поки така заборгованість не буде погашена.

Що стосується фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, то їх зняття з обліку як платників податків здійс нюється в порядку, аналогічному для платників податків -- юридичних осіб, з урахуванням того, що у зв'язку зі смертю фізична особа знімається з обліку на основі інформації, одержаної від органів реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб -- платників податків і інших обов'язкових платежів", прийнятого Верховною Радою України 22 грудня 1994 року, і Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.97 р. № 1232 "Про заходи по введенню ідентифікаційних номерів фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів" кожний громадянин, який має об'єкти оподаткування і сплачує обов'язкові платежі, зобов'язаний зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб і одержати ідентифікаційний номер. Цей номер необхідно використовувати при виплаті доходів, з яких утримуються податки, укладенні громадянсько-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування, відкритті рахунків в установах банків, одержанні пенсій через установи банку та ін.

Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.95 р. № 382 ідентифікаційний номер використовується в Єдиній державній автоматизованій паспортній системі (ЄДАПС) та інших інформаційних системах, які містять інформацію про фізичну особу.

До Державного реєстру вноситься інформація тільки про тих осіб, які:-- постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

-- не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до чинного законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні.

До Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні чи інші вірування відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні органи.

Реєстрація фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів здійснюється державними податковими адміністраціями за районами, районами в містах і містами без-районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, -- за місцем одержання доходів чи за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

При реєстрації в облікову картку фізичної особи -- платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я, по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Інформацію для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі надають підприємства, установи, організації всіх форм власності, включаючи установи НБУ, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, виконавчі комітети місцевих рад, інші органи, зобов'язані здійснювати державну реєстрацію фі зичних осіб -- суб'єктів підприємницької та іншої діяльності.

На основі наданих даних податкова державна адміністрація присвоює фізичній особі ідентифікаційний номер і направляє до державної податкової адміністрації за місцем проживання фізичної особи, або за місцем одержання доходів, або за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Зміни і уточнення відносно даних, внесених до Державного реєстру при реєстрації, вносяться державними податковими адміністраціями за місцем постійного проживання платника податків, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, -- за місцем одержання доходів чи за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

5. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податків

Податковий контроль -- це єдина система обліку платників податків, а також контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядком проведення розрахунків, обліку коштів.

Податковий контроль здійснюється органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами та органами виконавчої влади в межах повноважень зазначених органів та їх посадових осіб, встановлених законодавством.

Податковий контроль здійснюється органами державної податкової служби шляхом обліку платників податків, проведення перевірок даних, наведених у податкових деклараціях (розрахунках), даних обліку і звітності (перевірок), а також шляхом опитування платників податків та інших осіб, одержання будь-якої інформації, пов'язаної з обчисленням податків, обстеження територій, що використовуються для проведення господарської діяльності, та приміщень, що використовуються для одержання доходів, пов'язаних з утриманням інших об'єктів оподаткування.

Органами державної податкової служби можуть проводити ся безвиїзні та оперативні перевірки. Під час проведення перевірок органи державної податкової служби зобов'язані з'ясувати всі істотні для прийняття правильного рішення обставини, в тому числі -- сприятливі для платника податків.

Безвиїзні перевірки проводяться органами державної податкової служби за своїм місцезнаходженням на підставі бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків), наданих платниками податків, а також іншої наявної у органів державної податкової служби інформації.

Присутність платників податків під час проведення безвиїзних перевірок не обов'язкова. Однак органи державної податкової служби у разі проведення безвиїзних перевірок мають право запрошувати фізичних осіб, у тому числі суб'єктів підприємницької діяльності, а також законних представників юридичних осіб для перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ними податків. Таке запрошення може бути надіслане простим листом або особисто вручено платникові податків. Безвиїзна перевірка оформляться актом за підписом посадової особи, яка здійснювала перевірку, та керівника органу державної податкової служби або його заступника. У разі виявлення під час безвиїзної перевірки будь-яких порушень податкового законодавства України або арифметичних помилок один при мірник акта належним чином вручається платникові податків.

Виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності можуть бути плановими (документальними та оперативними) або позаплановими (документальними, повторними документальними, оперативними та зустрічними).

Виїзні перевірки проводяться за місцезнаходженням платників податків, місцем провадження господарської діяльності чи за місцем розташування об'єктів оподаткування, щодо яких проводяться такі перевірки.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності, яка передбачена у плані органу державної податкової служби.

Документальна планова виїзна перевірка проводиться за су купними показниками фінансового-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності з обов'язковим письмовим повідомленням платника податків.

Документальна планова виїзна перевірка проводиться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Право на проведення документальної планової виїзної перевірки надається лише у тому разі, коли суб'єкту господарської діяльності не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки вручене письмове повідомлення, в якому зазначені підстава перевірки, дата початку і строк, на який передбачається проведення, а також права і обов'язки платника податків.

Право посадових осіб органів державної податкової служби на проведення документальної планової виїзної перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника.

Оперативною перевіркою вважається перевірка суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять таку діяльність у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг, щодо дотримання ними порядку проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядку виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Оперативна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності -- платника податків проводиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника без поперед нього повідомлення платника податків.

Право посадових осіб органів державної податкової служби на проведення оперативної податкової перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника у разі на явності хоча б однієї із зазначених нижче умов:

-- одержання від споживача повідомлення про порушення встановленого порядку розрахунків готівкою, інших установлених законодавством умов провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг;

-- виявлення посадовими особами органів державної податкової служби порушень чинного законодавства з питань проведення розрахунків;

-- за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;

-- інших обставин, передбачених для проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Документальна позапланова виїзна перевірка проводиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника без попереднього повідомлення платника податків.

Документальні позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарської діяльності можуть проводитися органами державної податкової служби за наявності хоча б однієї з таких умов:

-- виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які свідчать про порушення платником податків норм податкового законодавства України;

-- неподання платником податків в установлений строк документів обов'язкової звітності;

-- виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

-- подання платником податків у встановленому порядку скарги про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки і необхідності такої перевірки для визначення наявності порушення;

-- виникнення потреби у перевірці інформації, одержаної від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не дав пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня його вручення платнику податків;

-- проведення реорганізації (ліквідації) юридичної особи;

-- прийняття рішення Кабінету Міністрів України;

-- одержання доручення Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України або Генеральної прокуратури України, центрального органу державної податкової служби України;

-- подання суб'єктом підприємницької діяльності до органу податкової служби заяви про відшкодування з бюджету сум по датку на додану вартість;

-- надходження до органу державної податкової служби від банківських установ і митної служби інформації про порушення суб'єктом підприємницької діяльності чинного порядку здійснення розрахунків під провадження зовнішньоекономічної діяльності або встановлення таких фактів на підставі внутрішньої інформації органів державної податкової служби;

-- наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб'єкта підприємницької діяльності;

-- в інших випадках, передбачених законодавством. Повторні документальні позапланові виїзні податкові перевірки проводяться:

-- у разі проведення службового розслідування або порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб органу державної податкової служби, які проводили планову чи поза планову податкову перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності, на підставі рішення вищестоящого органу державної податкової служби;

-- на підставі наказу центрального органу державної податкової служби України.

Право посадових осіб органів державної податкової служби на проведення документальної позапланової виїзної податкової перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника.

Зустрічна позапланова виїзна податкова перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності (без його попереднього повідомлення) проводиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника за наслідками виявлених порушень податковою законодавства України, за результатами документальних (оперативних) планових (позапланових) виїзних податкових перевірок. Право посадових осіб органів державної податкової служби на проведення зустрічної позапланової виїзної податкової перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника.

Платник податків зобов'язаний підписати акт виїзної перевірки, а у разі незгоди з ним має право подати письмове мотивування такої незгоди.

Органи державної податкової служби проводять планові виїзні податкові перевірки не частіше одного разу на календар ний рік щодо даного суб'єкта господарської діяльності.

Строк проведення планових виїзних податкових перевірок визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Строк проведення перевірок діяльності платників по датків у зв'язку з порушенням кримінальної справи визначається кримінально-процесуальним законодавством України.