Функціонування Міністерство фінансів України
Організація роботи зі складання і виконання загальнодержавного бюджету, методичне керівництво роботою в галузі фінансового планування і фінансування народного господарства, ведення обліку і складання звіту про виконання загальнодержавного бюджету.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 57,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
з теми: «Функціонування Міністерство фінансів України»
Зміст
Вступ
1. Функціонування міністерства фінансів України
1.1 Функції та завдання міністерства фінансів України
1.2 Права та обовязки міністерства фінансів України
1.3 Міністерство фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави
2. Аналіз кретитоспроможності підприємства ВАТ Домобудівник
2.1 Загальні принципи банківського кредитування
2.2 Методи управління кредитним ризиком
2.3 Визначення класу кредитоспроможності позичальника
2.4 Оцінка рівня забезпеченості кредиту
2.5 Обґрунтування схеми кредитування
Висновок
Література
Додатки
Вступ
Організаційну і методичну роботу з управління держав ними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положен ням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Центральний апарат Міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на. ефективність суспільного виробництва, виз начаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Це досягається розробкою разом з Міністерством еко номіки України зведеного фінансового балансу держави і ви користанням його показників для складання бюджетів.
Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для формування Міністерство фінансів розробляє проекти Законів України з питань фінан сів, бюджету, податків, постанов і розпоряджень Кабінету Мі ністрів. На їх основі розробляються інструкції про порядок їхнього застосування у відповідних економічних умовах.
Найважливішими функціями центрального апарату Міністерства є організація роботи зі складання і виконання загальнодержавного бюджету; методичне керівництво роботою в галузі бюджетного, фінансового планування і фінансування народного господарства; ведення обліку і складання звіту про виконання загальнодержавного бюджету; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів.
У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фі нансів організує роботу державних податкових адміністра цій з контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової полі тики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету і позабюджетних фондів, вирішує пи тання про відстрочення платежів, надання пільг по податках та інших платежах.
У Міністерствах і відомствах, підприємницьких структу рах всіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кош торисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з об численням і сплатою податків, інших обов'язкових плате жів. Воно також аналізує економічне і фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку роз витку форм власності, витрат на виробництво, рівень рента бельності та ефективності виробництва.
Разом з Іншими економічними відомствами Міністерст во фінансів бере участь у проведенні роздержавлення влас ності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансо вого становища держави. Воно також проводять роботу зі створення ринку цінних паперів, веде реєстрацію і облік випуску пінних паперів акціонерними товариствами, комер ційними банками, підприємствами тощо. загальнодержавний бюджет облік
Метою роботи є розкриття питання, що стосується функціонування міністерства фінансів України.
При написанні роботи використовувалися методи індукції та дедукції, аналізу і синтезу, діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу економічних явищ та процесів.
1. Функціонування міністерства фінансів України
1.1 Функції та завдання міністерства фінансів України
Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
Мінфін України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Основними завданнями Мінфіну України є:
розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;
здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;
розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;
розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного бюджету України;
забезпечення. концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;
забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;
удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;
розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;
забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави. У, Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу;
2) розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними органами виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України;
3) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин міждержавним бюджетом України та республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;
4) у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;
5) удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;
6) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;
7) бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;
8) бере участь у розробленні заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики, розробленні та фінансуванні державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;
9) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
10) погоджує в установленому порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників фінансових управлінь обласних. Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;
11) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади необхідних матеріалів для проведення аналізу ефективності діючої податкової системи та пропозицій щодо її удосконалення;
12) проводить аналітичні дослідження впливу податкової політики на економічне зростання та ефективність дії системи оподаткування;
13) прогнозує і моделює на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;
14) бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;
15) здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються;
16) організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;
17) співпрацює відповідно до визначених повноважень з міжнародними фінансовими організаціями та за дорученням Кабінету Міністрів України проводить з ними переговори і консультації з питань фінансової політики та укладення кредитних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
18) готує пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових і митних відносин з іншими державами, бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України, і забезпеченні економного витрачання іноземної валюти, під час укладання міжнародних договорів готує висновки щодо фінансових умов і передбачуваних наслідків їх реалізації, за дорученням Кабінету Міністрів України проводить переговори з іншими державами щодо укладення угод з питань оподаткування;
19) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних зовнішніх запозичань, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням в економіку України іноземних кредитів, відповідно до законодавства;
20) бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав, Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав, Президії Міждержавного економічного комітету, а також в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді проектів багатосторонніх угод, протоколів і рішень про взаємовідносини України з країнами Співдружності Незалежних Держав;
21) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також системи оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, готує пропозиції про граничну чисельність та розміри асигнувань на утримання апарату зазначених органів;
22) розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
23) затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
24) здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;
25) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь уздійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;
26) вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;
27) надає з Державного бюджету України в установленому порядку позички в разі виникнення тимчасових касових розривів під час виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які мають бути погашені в установлені строки у межах поточного бюджетного року;
28) надає відповідно до законодавства відстрочку та розстрочку за платежами Державного бюджету України;
29) проводить у Міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;
30) здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;
31) здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;
32) забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення;
33) розробляє разом з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
34) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;
35) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
1.2 Права та обовязки міністерства фінансів України
Мінфін України має право:
1) одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;
2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;
3) одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;
4) одержувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів;
5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням підчас розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Мінфін України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.
Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.
Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.
Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.
Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками Міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства.
Міністр фінансів України:
- здійснює керівництво Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань;
- визначає право підпису документів від імені Мінфіну України;
- погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників Головного управління Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Мінфіну України, обговорення напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства.
До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).
Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра.
Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства.
Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінфіні України можуть утворюватися наукова та методологічна ради з висококвалі фікованих фахівців і вчених.
Склад наукової та методологічної рад і положення про них затверджує Міністр.
У Мінфіні України з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.
Граничну чисельність працівників центрального апарату Мінфіну України затверджує Кабінет Міністрів України.
Структуру центрального апарату Мінфіну України затверджує Прем'єр-міністр України.
Штатний розпис центрального апарату Міністерства та положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр.
Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.
Мінфін України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
1.3 Міністерство фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави
Досвід багатьох країн світу переконує, що неможливо досягти макроекономічної стабільності без сильної ланки із уряді, якою повинно бути Міністерство фінансів. Саме це міністерство в умовах ринкової економіки має відігравати пріоритетну роль у фінансовій сфері й стати головним інс титутом із вироблення та реалізації бюджетної, податкової і фінансової по літики держави.
Насамперед Міністерство фінансів повинно стати центром макроекономічного планування й прогнозування розвитку економіки держави на період від 1,5 до 2 років, а також здійснювати економічну експертизу можливих наслідків від рішень, прийнятих Верховною Радою та урядом України. За таких обставин деякі функції сьогоднішнього Міністерства економіки пог линаються. [10; с. 47]
Іншою сферою діяльності Міністерства фінансів має стати податкова політика. Вже на сьогодні надзвичайно актуальне завдання щодо збільшення частки коштів, які акумулюються у державному бюджеті, причому не за рахунок запровадження нових податків чи підвищення ставок діючих, а саме в результат раціоналізації податкової системи, розширення кола платників податків і бази оподаткування. Для цього необхідно постійно вести роботу з удосконалення податкового законодавства. Тому створення повноцінного, структурного підрозділу в Міністерстві фінансів є вимогою часу. Функціями такого підрозділу мають також стати розробка й реалізація митної політики.
У разі подолання спаду промислового виробництва, зменшення до міні муму інфляції створюються передумови для економічного зростання, однією із характерних рис якого повинна стати оновлена бюджетна політика.
Враховуючи те, що обсяги фінансування видатків бюджету жорстко обмежені рамками можливого залучення дохідних джерел і граничного рівня дефіциту бюджету, бюджетна політика у сфері видатків повністю залежатиме від того, наскільки ефективно вдасться реалізувати стратегічну лінію на здійснення фінансової стабілізації. А це можна забезпечити тіль ки за жорсткої системи контролю за державними витратами та постатей ним їх обліком.
Для забезпечення чіткого контролю за витрачанням коштів держави слід насамперед розмежувати, спираючись на Конституцію України, Закони України "Про місцеве самоврядування та "Про Кабінет Міністрів України", функції, які мають загальнодержавний характер і є інструментами реалізації політики держави у тій чи іншій галузі, й функції чисто місцевого значення між рівнями управлінських структур у системі органів влади.
Наступним кроком має стати закріплення прямих податків чи їх окре мих видів та визначення власних доходів бюджетів місцевого самоврядуван ня, а також законодавче врегулювання питання про приналежність усіх не прямих податків державного бюджету України. Усі ці завдання повинні вирі шуватися блоками: бюджетним, фінансів соціальної сфери і сфери матері ального виробництва Міністерства фінансів.
Надалі необхідно прискорити роботу щодо становлення в Україні систе ми казначейства, зміцнення її матеріально-технічної бази, включення до складу Головного управління Державного казначейства місцевих фінансових органів, переходу не лише на виконання державного бюджету казначейством та оплату рахунків розпорядників асигнувань, а й виконання місцевих бюд жетів.
Такий крок дасть можливість за умов дефіциту фінансових ресурсів дер жави забезпечити попередній та поточний контроль за постатейним вико ристанням бюджетних коштів розпорядниками асигнувань на місцевому рів ні. Це аж ніяк не суперечить Конституції України та хартії про місцеве са моврядування, а навпаки -- сприяє їх розвитку. Органи місцевого самовря дування самі формуватимуть свої бюджети, визначатимуть спрямованість коштів. Перехід на казначейське виконання бюджетів дасть можливість забезпечити контроль за рухом фінансових ресурсів та бездефіцитністю місце вих бюджетів.
Розмежування функцій між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування значно посилює роль центральних міністерств, які отримують кошти із бюджету для реалізації політики Президента й уряду у тій чи іншій галузі, а також підвищує відповідальність за їх витра чання.
З метою посилення попереднього контролю за дотриманням фінансової дисципліни Міністерствами й відомствами України (тільки на центральному рівні) доцільно при Міністерствах увести інститут представників Міністерства фінансів (фінансових контролерів), які б забезпечували контроль за цільо вим і ефективним використанням коштів бюджету та об'єктивністю розподі лу між підлеглими органами, а також відповідали б за правильність форму вання розрахунків за кошторисами витрат до проекту державного бюджету у певній галузі.
Слід зауважити, що функція методичного й методологічного керівництва фінансовими потоками у цих галузях є безпосередньою функцією Міністерства фінансів, особливо щодо розробки для цих галузей фінансових і еконо мічних норм та нормативів.
Без сумніву, необхідно також сконцентрувати у Міністерстві фінансів України питання розробки методики й методології нормативних та законо давчих актів, бухгалтерського обліку як у виробничій, так і в невиробничій сферах. Розробку і визначення державної політики у галузі страхування май на й особи теж повинне здійснювати Міністерство фінансів.
Відомо; що Міністерство фінансів виконує таку функцію, як покриття дефіциту бюджету, управляє державним боргом і розміщує цінні папери. Та для ефективного здійснення цих функцій слід підпорядкувати (можливо, увести в штат Міністерства фінансів) економічних радників у посольствах і представництвах України за кордоном. Крім того, треба покласти на Мініс терство фінансів функцію управління майном держави й часткою держави в різного роду товариствах і компаніях.
До функцій Міністерства фінансів слід віднести й державне регулювання цін і тарифів, адже це є складовою бюджетного процесу і відповідним регу лятором фінансової політики держави.
На сучасному етапі Міністерство фінансів повинно мати підрозділ, який співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування, надаватиме їм під тримку, а також відповідатиме за реформування відносин держави і місцево го самоврядування у фінансовій сфері.
Щоб усунути дублювання функцій різними органами у системі виконавчої влади, у Міністерстві фінансів слід сконцентрувати й питання валютне і кредитної політики.
Становище, яке склалося в економіці, процеси поширення організованої і економічної злочинності потребують посилення подальшого контролю за витрачанням бюджетних і позабюджетних коштів як у центральних органах виконавчої влади, так і в органах місцевого самоврядування, а також у юридично самостійних центральних фінансових і економічних інститутах влади. Назріла потреба давати експертну оцінку й аудиторським перевіркам.
На наш погляд, потребує змін організаційна система контролю за дотриманням правил ціноутворення. Усі ці функції може виконувати Головне контрольно-ревізійне управління при відповідній реорганізації Державної ін спекції з контролю за цінами і зміцненні Головного КРУ України.
2. Аналіз кретитоспроможності підприємства ВАТ Домобудівник
2.1 Загальні принципи банківського кредитування
Основною економічною функцією комерційних банків є кредитування клі єнтів. Від того, наскільки ефективно банки реалізують кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банків ські кредити сприяють розвитку народного господарства, появі нових підпри ємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального і культурного призначення.
Кредити становлять у середньому близько 50% всіх активів банку і забез печують біля 70% усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але і найбільш ризиковою частиною банківських активів. Тому ретельний добір позичальни ків, постійний контроль за їх фінансовим станом та спроможністю погасити кредит і суворе додержання принципів кредитування складають низку основ них функцій менеджерів банку.
Банківське кредитування здійснюється на основі принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості, повернення, платності.
Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена пози чальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної ви робничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування оборотного капіталу підприємства здійснюється за допомогою короткострокових кредитів.
Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення і відновлення ос новного капіталу, надаються на терміни, обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єкта. Ці строки, як правило, перевищу ють 12 місяців. Інакше кажучи, формування основного капіталу підприємств здійснюється за допомогою середньострокового та довгострокового кредиту вання.
Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надава ти нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену.
Цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою, вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати найбільш об'єктивні рішення щодо можливості та доцільності надан ня кредитів, слугує певною гарантією забезпечення їх повернення.
Надання кредиту пов'язане з оцінкою кредитного ризику проекту, який кредитується. Параметри позички визначаються з урахуванням кредитного ри зику, тому нецільове використання коштів може зашкодити інтересам кредито ра і збільшує його кредитний ризик.
Принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальни ка. Комерційні банки можуть видавати і бланкові кредити, однак їх кількість досить обмежена, оскільки вони пов'язані з великим ризиком для банку.
Принцип повернення означає, що кредит обов'язково має бути повернений.
Принцип платності свідчить, що повинна бути-Повернена не лише основ-1 на сума боргу, але й сплачені проценти, які виступають платою за користуван ня кредитом. За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покривають свої витрати та отримують прибуток.
2.2 Методи управління кредитним ризиком
Кредитний ризик -- це ризик несплати позичальником основного боргу і процентів по ньому, належних кредитору. Під кредитним ризиком прийнято розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, неотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.
Для кожної кредитної операції характерні свої специфічні причини та фактори, що визначають ступінь ризику. Кредитний ризик може виникати че рез погіршення фінансового стану позичальника, відсутність необхідних ор ганізаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, що приймає рішення про кредитування, та інші обставини.
Управління кредитним ризиком здійснюється банком на двох рівнях відповідно до причин його виникнення - на рівні кредитного портфеля в ціло му та на рівні кожної окремої позики.
До методів управління ризиком кредитного портфеля банку належать:
- диверсифікація;
- лімітування кредитів;
- створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями. Диверсифікація кредитних вкладень означає розподіл кредитів між
різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. В деяких випадках дотримання банком принципу диверсифікації здійснюється за допомогою нормативів або вимог, які встановлюються НБУ.
Чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим меншим буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність бан крутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.
Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встанов ленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибут ки. Ліміти можуть встановлюватися за видами кредитів, категоріями позичаль ників, галузями, географічними територіями, напрямками кредитування.
Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позики чи на прямку кредитування і розраховуються як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи). За базу під час розрахунків нормативів можна брати обсяг капіталу банку, розмір кредитного портфеля, валюту балансу та інші показники.
Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акуму ляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Якщо такий резерв не сформований, то втрати за кредитними опе раціями відшкодовуються за рахунок капіталу банку. Значні розміри кредитних ризиків можуть призвести до повної втрати капіталу і банкрутства банку. Тому створення спеціального резерву для покриття нерозпізнаних кредитних ризиків дає змогу уникнути негативного впливу на розмір основного капіталу і є одним зі способів самострахування банку.
Крім цього, окремі (або всі) кредитні угоди можуть страхуватися в спеціалізованих страхових компаніях.
Для управління кредитним ризиком банку на рівні окремої позики вико ристовуються такі заходи:
- аналіз кредитоспроможності позичальника;
- забезпеченість позики;
- структурування кредиту;
- документування кредитних операцій;
- контроль за наданим кредитом та станом застави.
Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю і r зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. Оцінка кредитоспроможності - це якісна оцінка позичальника, яка да ється банком до розгляду питання про можливість та умови кредитування і до зволяє передбачити ймовірність своєчасного повернення позики та її ефектив ного використання. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська уста нова фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона прийме на себе, встановлюючи кредитні відносини з цим клієнтом.
Універсальної методики оцінки кредитоспроможності позичальника не іс нує. Банки у процесі аналізу розробляють і застосовують власні системи показ ників, вибір яких залежить від галузевої специфіки і категорії позичальника, виду і строку кредитування, стратегії і політики банку, рівня кваліфікації кре дитних працівників, організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку тощо.
Користуючись внутрішніми і зовнішніми джерелами інформації, банки оцінюють різні складові загального кредитного ризику: репутацію підприємст ва і моральні якості його керівництва, сферу діяльності та галузеві тенденції, ефективність управління і ринкові позиції позичальника, його кредитну історію у минулому. Головною складовою будь-якої методики аналізу кредитоспромо жності позичальника є оцінка його фінансового стану, що полягає у визначенні таких показників, як обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, лік відність, грошові потоки, склад дебіторсько-кредиторської заборгованості, со бівартість продукції та інші.
Наявність забезпечення кредиту має захистити інтереси банку і не допус тити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позича льника, тобто знизити кредитний ризик банку. Хоча на практиці ситуація ускладнюється тим, що знижуючи кредитний ризик, банк приймає на себе ри зик ліквідності застави (можливості швидкої її реалізації за ринковою ціною). Вже на момент оформлення прав на заставу менеджер повинен чітко уявляти, що саме буде робити банк з даною заставою і яким чином контролюватиме її ліквідність.
Крім цього, застава у формі матеріальних цінностей потребує від банку додаткових витрат на утримання складських приміщень, охорону, облік і таке інше. Якщо заставу надано у формі нерухомості, обладнання, виробничих фондів, якими користується позичальник, то банк несе витрати, пов'язані з постійним контролем за станом застави. Забезпечення, що надається у формі гарантій, поручительств, страхових полісів, векселів, дорожніх документів то що, покладає на банківського менеджера обов'язки по перевірці фінансового стану та репутації гаранта чи емітента. У будь-якому разі витрати банку збільшуються і мають бути враховані відсотковою ставкою по кредиту.
Структурування кредиту є також важливим етапом процесу кредитування і полягає у відпрацюванні таких параметрів кредитної схеми, які б відповідали потребам клієнта та мінімізували кредитний ризик банку, забезпечуючи умови своєчасного погашення позики. До структурних параметрів кредиту відносяться сума кредиту, строки і умови кредитування, графік погашення кредиту, відсоткова ставка.
Обґрунтування структурних параметрів позики виконується з урахуванням результатів проведеного аналізу кредитоспроможності клієнта та оцінки рівня забезпеченості кредиту. Запропонована банком схема кредитування узгод жується з клієнтом, затверджується колегіальним органом банку і завершується підготовкою кредитної документації.
Процес документування позики полягає у підготовці та укладенні кредит ного договору, умови якого задовольняють потреби як позичальника, так і бан ку. Правильно складена кредитна угода має захищати інтереси банку, насампе ред його вкладників та акціонерів.
На стадії документування кредитний договір, договір застави та інші до кументи (гарантії, підтвердження прав власності тощо) ретельно перевіряються юридичними службами та представниками контролюючих підрозділів з метою недопущення помилок і зниження документарного ризику. Неточності, некон кретний опис дій, непередбачення певних обставин, нечітке формулювання обов'язків та відповідальності -- усе це може призвести до підвищення кредит ного ризику та виникнення проблемних кредитів.
Перевірка кредитів -- неодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний контроль допомагає менеджерам зазда легідь виявляти проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кре дитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Основна ме та контролю за кредитами полягає у тому, щоб не допускати підвищення кредитного ризику понад встановлений рівень.
2.3 Визначення класу кредитоспроможності позичальника
Методики оцінки фінансового стану позичальника, що розроблені закор донними і вітчизняними банками для цілей аналізу кредитоспроможності, мо жуть відрізнятися системою показників і напрямами аналізу. Однак всі вони мають спільну мету - визначити фінансову стійкість підприємства; передбачи ти майбутні обсяги реалізації, грошові потоки та прибуток; виявити ризики і обґрунтувати можливість кредитних відношень з клієнтом.
В даній роботі оцінка фінансового стану позичальника і віднесення його до відповідного класу кредитоспроможності виконуються за системою показ ників, наведених в таблиці 2.1 (з урахуванням рекомендацій НБУ).
Для розрахунку фактичних значень показників і визначення їх ваги у зага льній оцінці класу кредитоспроможності позичальника необхідно скористатися даними, формулами та умовами таблиць А.1, А.2, А.3, 2.2, 2.3.
Всі розрахунки в роботі виконуються за допомогою табличного процесора EXCEL.
Розраховані показники, наведені в таблиці 2.1 розраховуються за наступними формулами:
Кпл=(ПА+Вмп)/(ПЗ+Дмп)=(ряд. 260 + ряд. 270)/(ряд. 620 + ряд. 630)
Кпл=54428/50892=1,07
Кал=ГК/(ПЗ+Дмп)=(ряд. 230 + ряд. 240)/(ряд. 620+ ряд. 630)
Кал=(17946+10)/ 50892=0,35
Ка=ВК/ВБ=ряд. 380/ряд. 280
Ка=194722/246599=0,79
Км=ВОК/ВК=(ряд. 380 - ряд. 080)/ряд. 380
Км=(194722-192171)/194722=0,01
Пдз=365*ДЗ/ЧД=365*ряд. 160 (ф.1)/ряд. 035 (ф.2)
Пдз=365*3949/20734,3=69,52
Пзап=365*(ВЗ-Тов)/СВ=365*(ряд. 160 - ряд. 140) (ф.1)/ряд. 040 (ф.2)
Пап=365*(3949-57)/19414=73,17
Пкз=365*КЗ/СВ=365*ряд. 530 (ф.1)/ряд. 040 (ф.2)
Пкз=365*20739/19414=389,91
Оок= Пдз + Пап - Пкз
Оок=69,52+73,17-389,91=-247,22
ЧРп=ЧП/ДП*100=ряд. 220 (ф.2)/ряд. 035 (ф.2)*100%
ЧРп=(753/20734,3)*100%=3,63
Умовні позначення:
ПА - поточні активи;
Вмп - витрати майбутніх періодів;
ПЗ - поточні зобов'язання;
Дмп - доходи майбутніх періодів;
ГК - грошові кошти;
ВК - власний капітал;
ВБ - валюта балансу;
ВОК - власний оборотний капітал;
ДЗ - дебіторська заборгованість (чиста реалізаційна вартість);
ЧД - чистий доход (виручка) від реалізації продукції;
ВЗ - виробничі запаси;
Тов. - товари;
СВ - собівартість реалізованої продукції;
Кз - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
Чп - чистий прибуток.
Таблиця 2.1 - Визначення класу кредитоспроможності позичальника
|
|
Фактичне значення |
Вага показника, бали |
|
|
1. Ліквідність |
|||
|
1.1 Коефіцієнт поточної ліквідності (К пл) |
1,07 |
15,00 |
|
|
1.2 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К ал) |
0,35 |
20,00 |
|
|
2. Фінансова стійкість |
|||
|
2.1 Коефіцієнт автономії (К а) |
0,79 |
10,00 |
|
|
2.2 Коефіцієнт маневреності (К м) |
0,01 |
5,00 |
|
|
3. Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості |
|||
|
3.1 Період обертаємоті дебіторської заборгованості (П дз), дні |
69,52 |
|
|
|
3.2 Період обертаємості запасів виробництва (П зап), дні |
73,17 |
|
|
|
3.3 Період обертаємості кредиторської заборгованості (П кз), дні |
389,91 |
|
|
|
3.4 Показник обертаємості оборотного капіталу (О ок), дні |
-247,22 |
|
|
|
4. Рентабельність |
|||
|
4.1 Чиста рентабельність реалізованої продукції (ЧРп), % |
3,63 |
|
|
|
5. Усього вага показників, бали |
|
50,00 |
|
|
6. Коригуючі коефіцієнти |
|||
|
6.1 Наявність діючих кредитів |
є, нестанд. |
0,85 |
|
|
6.2 Тенденція надходжень на поточні рахунки |
постійні |
1,05 |
|
|
6.3 Стабільність грошових надходжень |
періодичні |
0,95 |
|
|
6.4 Альтернативні джерела погашення |
немає |
0,90 |
|
|
6.5 Строк функціонування підприємства, роки |
3,00 |
1,00 |
|
|
6.6 Ринкова позиція |
задовільн. |
1,05 |
|
|
6.7 Репутація позичальника |
задовільна |
1,00 |
|
|
6.8 Наявність прострочених платежів по кредитам у минулому |
мали місце |
0,90 |
|
|
7. Загальна вага показників (ЗВ), бали |
36,06 |
0,72 |
|
|
8. Клас кредитоспроможності позичальника (ККП) |
Д |
|
Отже, з проведених розрахунків видно, що клас кредитоспроможності підприємства є клас Д.
2.4 Оцінка рівня забезпеченості кредиту
У банківській практиці найпоширенішою формою забезпечення зо бов'язань позичальника перед банком є застава, тобто добровільна передача боржником майна, перелік якого визначається за згодою сторін і оформлюється відповідним договором. Предметом застави може служити будь-яке майно, що відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.
Заставне майно мусить мати:
- високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;
- здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну кори стування позичкою);
- стабільні ціни;
- низькі витрати щодо зберігання і реалізації;
- легкий доступ для контролю.
Кредитор-заставодержатель має право реалізувати заставне майно, якщо забезпечені ним зобов'язання по кредиту не будуть виконані, а також отримати задоволення з вартості заставного майна раніше інших кредиторів боржника.
Застава повинна забезпечувати не тільки повернення позички, а і сплату процентів відповідно до кредитного договору, тому вартість застави має бути не нижчою, ніж загальна сума до повернення, розрахована на весь строк користування кредитом, незалежно від графіка його погашення.
Важливим при оцінці рівня забезпеченості застави лишається питання, яку вартість заставного майна враховувати при видачі кредиту. Майже всі банків ські методики враховують якість майна і його ліквідність на товарному ринку, тому виходять із ринкової, а не балансової вартості майна.
Ринкова вартість майна (Цр) - це ціна, за якою майно може бути реалі зовано на відкритому конкурентному ринку за грошові кошти у реальні строки.
Заставна вартість майна (Цз)- це ціна, яка фіксується у договорі застави. Вона повинна забезпечувати максимально швидку реалізацію заставного майна та стимулювати позичальника до погашення кредиту у визначені строки. У за лежності від якості і ліквідності майна заставна вартість може складати від 50 до 100 відсотків ринкової ціни (для позичальника класу А) і розраховується за формулою:
ЦЗ=ЦР/(КК*КЛЗ),
де ЦЗ - заставна вартість майна, грош.од.;
ЦР - ринкова вартість майна, грош.од. (із таблиці А.1);
КК - коефіцієнт, що враховує клас кредитоспроможності позичальника (із таблиці 2.4 для відповідного фактичного значення ККЛ із таблиці 2.1);
КЛЗ - коефіцієнт ліквідності застави (із таблиці 2.5).
Таблиця 2.4 - Характеристика позичальників
|
Клас кредитоспр. |
Характеристика позичальника |
Коеф. Кк |
|
|
А |
Фінансова діяльність дуже добра і дає змогу виконувати зобов'язання по кредиту у встановлені строки |
1,00 |
|
|
Б |
Фінансова діяльність добра, але немає можливості підтри мувати її на цьому рівні протягом тривалого часу |
1,05 |
|
|
В |
Фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення |
1,10 |
|
|
Г |
Фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка цик лічність протягом коротких періодів часу |
1,15 |
|
|
Д |
Фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що зобов'язання по кредиту у встановлені строки не зможуть бути виконані |
1,20 |
2.5 Обґрунтування схеми кредитування
З урахуванням результатів проведеного аналізу кредитоспроможності по зичальника та оцінки рівня забезпеченості кредиту визначаються параметри кредитної схеми (таблиця 2.6).
Таблиця 2.6- Структурні параметри кредиту
|
№ з/п |
Параметри кредиту |
Значення |
||
|
анкета |
фактично |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Забезпечення, тис.грн. |
1000,00 |
617,28 |
|
|
2 |
Строк кредиту, міс. |
2,00 |
2,00 |
|
|
3 |
Відсоткова ставка, % |
30,00 |
28,00 |
|
|
4 |
Сума, тис.грн. |
600,00 |
628,00 |
|
|
5 |
Умови видачі |
|
вся |
|
|
6 |
Графік погашення |
|
частинами |
Рекомендації та пояснення до таблиці 2.6.
1. Забезпечення. В графу 3 заноситься ринкова вартість заставного майна (Цр) із анкети позичальника, в графу 4 - заставна вартість майна (Цз), розрахо вана в підрозділі 2.4.
2.Строк кредиту. При його визначенні кредитні робітники враховують специфіку виробництва, сезонність, тривалість ділового циклу, об'єктивну по требу в певній тривалості кожного проекту. Необґрунтоване скорочення термінів кредитування призводить до підвищення кредитного ризику, оскільки джерела погашення позики можуть бути ще не сформовані. Надмірне подовження термінів (за необґрунтованим бажанням позичальника) веде до аналогічних наслідків, коли протягом певного часу після завершення господарсь кої операції, що кредитувалася, кошти банку перебувають у неконтрольованому обігу.
В даній роботі фактичний строк кредитування не коригується, а прийма ється таким, як в анкеті позичальника, тобто вважається обґрунтованим.
3.Відсоткова ставка. Значний вплив на рівень кредитної ставки мають попит та пропозиція на ринку кредитів. В умовах підвищеного попиту на кре дитні ресурси та низького рівня конкуренції в банківському секторі кредитор має змогу диктувати умови й встановлювати ставки, які забезпечують високий рівень дохідності. Із загостренням конкурентної боротьби банки змушені підтримувати кредитні ставки на прийнятному для клієнтів рівні, достатньо низькому для того, щоб позичальник не звернувся в інший банк.
Таблиця 2.7 - Рівень відсоткових ставок банку по кредитам
|
№ з/п |
Сума (тис.грн.) |
Строк, (місяців) |
Кредитна ставка (%) |
|
|
1 |
до 100 |
до 1 |
18 |
|
|
2 |
до 100 |
від 1,01 до 3 |
19 |
|
|
3 |
до 100 |
від 3,01 до 6 |
20 |
|
|
4 |
до 100 |
від 6,01 до 12 |
21 |
|
|
5 |
від 101 до 200 |
до 1 |
20 |
|
|
6 |
від 101 до 200 |
від 1,01 до 3 |
21 |
|
|
7 |
від 101 до 200 |
від 3,01 до 6 |
22 |
|
|
8 |
від 101 до 200 |
від 6,01 до 12 |
23 |
|
|
9 |
від 201 до 400 |
до 1 |
22 |
|
|
10 |
від 201 до 400 |
від 1,01 до 3 |
23 |
|
|
11 |
від 201 до 400 |
від 3,01 до 6 |
24 |
|
|
12 |
від 201 до 400 |
від 6,01 до 12 |
25 |
|
|
13 |
від 401 до 700 |
до 1 |
24 |
|
|
14 |
від 401 до 700 |
від 1,01 до 3 |
25 |
|
|
15 |
від 401 до 700 |
від 3,01 до 6 |
26 |
|
|
16 |
від 401 до 700 |
від 6,01 до 12 |
27 |
|
|
17 |
від 701 до 1000 |
до 1 |
27 |
|
|
18 |
від 701 до 1000 |
від 1,01 до 3 |
28 |
|
|
19 |
від 701 до 1000 |
від 3,01 до 6 |
29 |
|
|
20 |
від 701 до 1000 |
від 6,01 до 12 |
30 |
В даній роботі при визначенні фактичної ціни за кредит виходять із вста новленого банком рівня відсоткових ставок у залежності від обсягів і тривалос ті періодів кредитування (довідкова інформація банку з короткострокового кредитування надана в таблиці 2.7).
Відсоткова ставка може підлягати коригуванню (зниженню на 1-2% від встановленої банком ставки) тоді, коли позика має високий рівень забезпечен ня (про це буде наведено нижче).
4.Сума кредиту. У загальному випадку з меншою сумою позики пов'язується нижчий кредитний ризик, але недостатні обсяги кредитування можуть призвести до неодержання позичальником очікуваних прибутків (або навіть збитків) та зменшення грошових потоків. Кредитний ризик банку буде мінімальним, якщо сума кредиту точно відповідає потребі у фінансуванні кон кретного заходу.
У випадках, коли забезпечення позики є недостатнім, сума кредиту може коригуватися у бік зменшення у залежності від значення відносного відхилення (Відх) заставної вартості майна (Цз) від суми боргу до повернення (Сдп).
Відх=(Цз-Сдп)/Сдп*100%=(617,284-630)/630*100=-2,02
Сдп=Скр*(1+(t*i)/(12*100%))=600*(1+30/100)+600/2*(1+30/100)=630,0
де Скр - сума кредиту, що запрошується, тис. грн. (таблиця А.1); і - річна відсоткова ставка (таблиця 2.7), %; t - строк кредиту (таблиця А.1), міс.
|
Відх |
-2,02 |
|
|
Сдп |
630,00 |
|
|
Знижка, % |
0,00 |
Якщо відхилення Відх є від'ємною величиною та її абсолютне значення не перевищує 10%, то сума кредиту Скр коригується (зменшується) таким чином, щоб забезпечення за кредитом було достатньо.
Якщо відхилення Відх є від'ємною величиною та її абсолютне значення перевищує 10%, то на практиці позичальник має надати додаткове забезпечен ня або прийняти рішення про більш вагоме зменшення суми кредиту. В даній роботі при такому значенні відхилення Відх банк відмовляє позичальнику в кредитуванні.
І навпаки, якщо заставна вартість майна набагато перевищує суму боргу до повернення, тобто Відх має позитивне значення, банк надає клієнту знижку із ставки по кредиту: на 2%, якщо Відх >= 20%; на 1%, якщо Відх >= 10%.
Подобные документы
Характеристика фінансового управління на прикладі Менської райдержадміністрації, робочі місця, їх функціональне призначення. Формування бюджету, ведення обліку та складання звіту про виконання бюджету. Складання кошторису фінансового управління.
отчет по практике [218,4 K], добавлен 11.02.2009Складання і виконання бюджету. Доходи та видатки місцевих бюджетів. Аналіз виконання бюджету Сокальському району. Стан видатків на соціальний захист населення. Фінансування органів місцевого самоврядування. Вдосконалення надходжень до місцевого бюджету.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 31.12.2013Характеристика бюджету та бюджетної системи. Основні види податків. Характеристика етапів становлення бюджетної системи України. Законодавча і нормативна база функціонування бюджетної системи. Складання, затвердження, умови виконання державного бюджету.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 25.01.2012Поняття та критерії оцінювання стану бюджетного фонду. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація, методи обмеження та шляхи скорочення. Аналіз виконання державного бюджету України, визначення та заходи щодо покриття його дефіциту.
курсовая работа [437,6 K], добавлен 08.02.2014Формування Державного бюджету України. Визначення і обґрунтування принципів побудови бюджетної системи. Система контролю за виконанням бюджету. Показники, які покладено в основу складання кошторису видатків лікарні й амбулаторно-поліклінічного закладу.
контрольная работа [21,3 K], добавлен 01.12.2010Державний бюджет України як головний фінансовий план країни. Структура бюджету, принципи його побудови, механізм державного регулювання бюджетних правовідносин. Процедурні питання прийняття бюджету, його виконання. Звітування щодо виконання бюджету.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 15.05.2010Державне регулювання, правовий і фінансовий аналіз виконання бюджету України за 2009 рік. Загальні показники виконання бюджету: прибуткова і витратна частина. Регулювання бюджетного процесу і управління державним боргом. Аналіз міжбюджетних стосунків.
реферат [28,3 K], добавлен 05.03.2011Сутність, значення та групи доходів місцевих бюджетів. Умови оптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів. Аналіз та динаміка виконання доходної частини бюджету м. Черкаси в 2008-2009 рр. Проблеми та перспективи її формування.
контрольная работа [321,1 K], добавлен 19.04.2011Вплив на формування і виконання державного бюджету. Бюджетний устрій та принципи його побудови. Склад доходів держбюджету України. Економічний зміст і принципи організації видатків бюджету. Порядок планування бюджетних витрат на охорону здоров’я.
контрольная работа [81,3 K], добавлен 12.02.2010Етапи бюджетного процесу на місцевому рівні на прикладі бюджету Харківської області. Структура доходної та видаткової частин бюджету району, порядок складання проекту, затвердження та виконання. Загальний та спеціальний фонди місцевого бюджету.
курсовая работа [129,6 K], добавлен 22.07.2011
