Міжбюджетні відносини в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Міжбюджетні відносини в Україні

Зміст

Вступ

1. Основні етапи розвитку міжбюджетних відносин в Україні

2. Стан та структура міжбюджетних відносин

3. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Після набуття Україною статусу незалежності почався процес становлення національної фінансової системи. Важливою складовою цього процесу є відродження місцевих фінансів як об'єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов'язано з радикальною зміною концепції державної влади, відмовою від її радянської моделі та переходом до децентралізації системи міжбюджетних відносин. Це також викликано початком становлення в державі інституту місцевого самоврядування, процесами розмежування функцій та завдань публічної влади по вертикалі між її центральним, регіональним і місцевим рівнями.

Прийняття в 1996 році Конституції України, закріплення в ній інституту місцевого самоврядування та його матеріальної і фінансової основи викликало необхідність невідкладного практичного розв'язання проблем становлення місцевих фінансів, організації системи міжбюджетних відносин держави на принципово нових засадах.

Формування міжбюджетних відносин вирішується в умовах жорстокого протистояння центрального уряду і органів місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, окремих лобуючих груп у парламенті України. І хоча на сьогодні теоретичні питання формування міжбюджетних відносин вже закріплені на законодавчому рівні у Бюджетному кодексі, проблеми пов'язані з місцевими фінансами залишаються й досі неврегульованими. А отже вивчення напрямків вдосконалення системи міжбюджетних відносин на Україні є дуже актуальним та має велике практичне значення.

1. Основні етапи розвитку міжбюджетних відносин в Україні

Одними з найважливіших і складних проблем державних фінансів у кожній країні є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, а саме між бюджетом центрального уряду та бюджетами органів місцевого самоврядування; проведення перерозподілу бюджетних ресурсів, зумовленого об'єктивним відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій; здійснення фінансового вирівнювання з метою забезпечення конституційних гарантій населенню незалежно від місця його проживання.

Концептуальні засади побудови міжбюджетних відносин загалом залежать від економічної системи держави і мають принципові відмінності в умовах ринкової та командної економіки. В тоталітарних країнах центральне місце в бюджетній системі займає державний бюджет, за допомогою якого проходить перерозподіл значної частини створеного валового продукту; місцеві бюджети не відіграють суттєвої ролі і мають другорядне значення. В бюджетних системах демократичних країн акценти розставлені принципово по-іншому: бюджет центрального уряду і бюджети місцевої влади функціонують у межах єдиної бюджетної системи на основі розподілу повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням. Причому, відповідно до загальносвітової тенденції розвитку і зміцнення інституту місцевого самоврядування та збільшення його впливу на суспільні процеси, роль місцевих бюджетів у складі державних фінансів постійно зростає.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Можна подати етапи становлення бюджетних відносин в Україні :

- Міста-держави у Південному Причорномор'ї та Приазов'ї (5 ст. до н.е.)

- Київська Русь і Галицько-Волинське князівство (9-8 ст.)

- Польсько-Литовська доба (14-16 ст.)

- Козацька доба (16-18 ст.)

- У складі Російської, Австрійської та Австро-Угорської імперій (18 - поч. 20 ст.)

- Україна в 1917-1922 рр.

- Україна в складі Радянського союзу (30.12.1922 р. - 15.07.1990 р.)

- Незалежна Україна з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України (з 16.07.1990 р.)

Водночас історія реформування міжбюджетних відносин в Україні, починаючи з 1992 р., свідчить про неоднозначний та суперечливий характер її здійснення. Введення нових підходів до регулювання міжбюджетних відносин проходило в рамках старої та відпрацьованої централізованої системи планування та виконання єдиного Державного бюджету країни. І хоча за роки своєї незалежності Україна напрацювала необхідну законодавчу базу, цей процес продовжується й досі. Протягом усіх років існування незалежної Української держави в центрі уваги державних діячів, учених, практиків, громадськості стоять питання вдосконалення бюджетної системи загалом та міжбюджетних відносин зокрема.

Основними передумовами формування та розвитку міжбюджетних відносин в Україні, що пов'язані із запровадженням інститутів виконавчої влади та місцевого самоврядування стали: роздержавлення місцевих рад; визнання принципу їх правової, організаційної та фінансової автономії; скасування принципів підпорядкованості в системі місцевих рад; запровадження "вертикалі" виконавчої влади в Україні; запровадження нової низової ланки в системі місцевого самоврядування - територіальної громади; розмежування функцій, повноважень, сфер відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; визначення особливого статусу столиці України - м. Київ та Автономної Республіки Крим; установлення державного та адміністративно-територіального устрою України.

З ухваленням Конституції України від 1996р. в організацію виконавчої влади й місцевого самоврядування внесено ряд змін, які вплинули на організацію міжбюджетних відносин в Україні. Зокрема, закріплено поняття територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України. Установлено право територіальних громад села, селища, міста самостійно затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролювати їх виконання.

Обласні та районні ради визначені як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад базового (а не регіонального) рівня сіл, селищ та міст. Обласні та районні ради не отримали права утворювати свої виконавчі комітети, через що частину своїх повноважень змушені делегувати відповідним місцевим державним адміністраціям.

Сучасний стан державного управління регіональним розвитком та процеси децентралізації гостро вирізняють проблему бюджетного регулювання регіонального розвитку.

Принциповим є відсутність концептуальної моделі державного впливу на стабільність та сталість розвитку міжбюджетних відносин в Україні. При цьому варто більшої уваги надавати таким напрямам регулювання міжбюджетних відносин, як:

- диверсифікація напрямів фінансової підтримки регіонів на підставі застосування різноманітних важелів впливів та відповідних інститутів;

- впровадження розширеного контролю щодо використання фінансових ресурсів у межах міжбюджетних відносин;

- розробка підходів до оцінювання розвитку окремих регіонів, визначення ефективності міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів, застосування механізму бюджетного вирівнювання. Отже, система міжбюджетних відносин в Україні сформувалася не лише під впливом становлення економічної системи, а й під впливом змін, пов'язаних із запровадження в Україні вертикалі виконавчої влади та інституту місцевого самоврядування.

2. Стан та структура міжбюджетних відносин

Згідно з Бюджетним Кодексом України, Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Всього в Україні на даний час нараховується 12061 місцевий бюджет. До них належать республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, бюджети міст, районів, сіл та селищ.

Будь-який бюджет складається з:

- видатків, перелік яких встановлено у Бюджетному Кодексі в залежності від переліку повноважень, покладених на орган влади, до якого належить цей бюджет;

- доходів, перелік яких встановлено відповідно до переліку видатків цього бюджету.

На сьогодні основними джерелами доходів місцевих бюджетів є: надходження від податків, зборів та інших обов'язкових платежів; власні доходи від підприємницької діяльності; плати, внески тощо; трансферти з інших бюджетів. Детальніше структура дохідних джерел місцевих бюджетів України наведена у таблиці 1.

За підсумками 2009 року до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) фактично надійшло 71035,7 млн. грн., або 91,6 відсотка річного розрахункового показника Міністерства фінансів та 90,7 відсотка виконання показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін.

Таблиця 1. - Структура доходів місцевих бюджетів України за 2009 рік, грн.

Показники	Загальний фонд	Спеціальний фонд	Разом
Податкові надходження	57 600 839 841,84	1 810 540 331,47	1 556 733 031,13
Неподаткові надходження	2 009 726 864,47	3 235 860 489,01	5 749 350 333,36
Доходи від операцій з капіталом	20 923 387,51	4 863 845 747,43	2 572 150 453,87
Цільові фонди		1 525 959 741,28	2 587 352 216,83
Офіційні трансферти	56 489 390 247,45	7 806 698 349,82	7 034 357 544,72
Разом	116 120 880 341,27	20 304 297 134,56	18 438 551 104,36

З них до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 59631,5 млн. грн., або 97,9 відсотка річного розрахункового показника Міністерства фінансів та 90,6 відсотка виконання показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін.

Відповідно до спеціального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 11404,2 млн. грн., або 91,3 відсотка показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін.

Надходження з найбільш вагомого джерела доходів місцевих бюджетів - податку з доходів фізичних осіб, питома вага якого в структурі загального фонду місцевих бюджетів дорівнює 74,6 відсотка, у 2009 році становили 44485,3 млн. грн., або 99,1 відсотка виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів.

Надходження доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (з урахуванням акцизного збору по бюджету Автономної Республіки Крим) станом на 1 січня 2010 року становили 50276,5 млн. грн., або 99 відсотків виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів.

Так, за даними Державного казначейства України, місцевим бюджетам за 2009 рік було надано 28492 короткотермінові позички загальним обсягом 20749,7 млн. грн., які станом на 01.01.2010 були повністю погашені.

Місцевим бюджетам Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку було надано 166 безвідсоткових позичок загальним обсягом 1657,0 млн. грн., які станом на 01.01.2010 погашені на суму 8,0 млн. гривень.

У розрізі тимчасової функціональної класифікації за 2009 рік порівняно з аналогічним показником 2008 року відбулося зростання показників видатків загального фонду місцевих бюджетів за всіма основними функціями, зокрема:

- державне управління - на 1,0 відсотка, або на 61,7 млн. грн.;

- освіта - на 9,8 відсотка, або на 3512,5 млн. грн.;

- охорона здоров'я - на 10,9 відсотка, або на 2661,5 млн. грн.;

- соціальний захист та соціальне забезпечення - на 4,7 відсотка, або на 1014,9 млн. грн.;

- культура і мистецтво - на 10,8 відсотка, або на 465,3 млн. грн.;

- фізична культура і спорт - на 0,1 відсотка, або на 1,5 млн. гривень.

Найбільшу питому вагу у видатках загального фонду місцевих бюджетів (без урахування коштів, що передаються до державного бюджету) мають видатки на освіту, обсяг яких за 2009 рік становив 39205,6 млн. грн., або 35,6 відсотка.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» касове виконання дотацій та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам становило:

1) дотація вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 33356,3 млн. грн., що становить 100 відсотків річного розпису;

2) додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів в обсязі 2502,1 млн. грн., або 100 відсотків;

3) додаткова дотація з державного бюджету міському бюджету міста Славутича для забезпечення утримання соціальної інфраструктури міста Славутича у сумі 10,0 млн. грн., або 100 відсотків;

4) додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень, встановлених Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", у сумі 30,0 млн. грн., або 100 відсотків;

5) додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення лікування хворих на цукровий діабет у сумі 160,0 млн. грн., або 100 відсотків;

6) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення виплат, визначених Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", у сумі 200,4 млн. грн., або 54,2 відсотка;

7) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів із запобігання поширенню та лікування грипу типу A/H1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань у сумі 95,1 млн. грн., або 34,2 відсотків;

8) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною" у сумі 156,0 млн. грн., або 88,4 відсотка;

9) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію втрат доходів внаслідок розміщення ЧФ РФ на території міст Севастополя, Феодосії та смт. Гвардійське Сімферопольського району у сумі 101,9 млн. грн., або 100 відсотків;

10) субвенція з державного бюджету до місцевих бюджетів на проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у сумі 15,6 млн. грн., або 89,3 відсотка;

11) субвенція з державного бюджету міському бюджету міста Жовті Води на виконання заходів щодо радіаційного та соціального захисту населення м. Жовті Води у сумі 3,5 млн. грн., або 100 відсотків;

12) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування у 2009 році Програм - переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування у сумі 17,0 млн. грн., або 68,0 відсотків;

Передбачені в державному бюджеті на 2009 рік субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям, надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з оплати послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу в загальній сумі 20124,1 млн. грн. виконані в сумі 19743,4 млн. гривень. Виділення коштів здійснювалося у межах зареєстрованих фінансових зобов'язань.

Крім того, в державному бюджеті на 2009 рік передбачені субвенції із спеціального фонду державного бюджету у сумі 6283,4 млн. грн. і виконані в сумі 5690,7 млн. грн., або на 89,8 відсотка річного розпису, зокрема, касове виконання становило:

1) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування у сумі 2396,2 млн. грн., або 100 відсотків;

2) субвенція з державного бюджету до місцевих бюджетів на фінансування ремонту приміщень управлінь праці та соціального захисту виконавчих органів міських (міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення), районних у містах Києві і Севастополі та районних у містах рад для здійснення заходів з виконання спільного із Світовим банком проекту "Вдосконалення системи соціальної допомоги" у сумі 22,8 млн. грн., або 52,2 відсотка;

3) субвенція з державного бюджету до місцевих бюджетів на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот у сумі 3049,1 млн. грн., або 84,6 відсотків;

4) субвенція з державного бюджету міському бюджету м. Запоріжжя на будівництво автотранспортної магістралі через річку Дніпро у м. Запоріжжя у сумі 144,6 млн. грн., або 96,4 відсотка, у тому числі за рахунок коштів Стабілізаційного фонду 44,6 млн. грн.;

5) субвенція з державного бюджету до місцевих бюджетів на розвиток соціально-економічної сфери міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування ЧФ РФ на території України у сумі 19,0 млн. грн., або 63,6 відсотка;

6) субвенція за рахунок коштів Стабілізаційного фонду Чернівецькій області для завершення у 2009 році будівництва мостів у сумі 59,1 млн. грн., або 100 відсотків.

3. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні

місцевий бюджет дотація державний

Право на здійснення видатків місцевими органами виконавчої влади у районах та областях, а також органами місцевого самоврядування унормовані у законах «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», Бюджетному кодексі України. Місцеві органи отримали достатній обсяг повноважень, відповідний принципу субсидіарності, чітко регламентовані їх повноваження та суб'єкти виконання цих повноважень. Тому нині головним питанням забезпечення виконання повноважень із місцевих бюджетів є достатність обсягу коштів для виконання повноважень і досконалість та ефективність механізму надання міжбюджетних трансферів. Сучасними найгострішими проблемами у сфері міжбюджетних відносин є:

1) Невідповідність між зобов'язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування.

У структурі доходних джерел місцевих бюджетів частка трансфертів має значну величину (до 44%), причому вона виявляє тенденцію до зростання: з 1998 року вона зросла з 14,3% більш ніж у три рази. Для порівняння: в інших країнах частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів є набагато нижчою, наприклад у Румунії - 10,8%, Словаччині - 19,0%, Словенії - 20,9%, Латвії - 28,1%, Болгарії - 33,0%, Польщі - 40,2%, Чехії - 35,0%. Відповідно, в Україні знижувалась частка податкових надходжень місцевих бюджетів: від 74,8% у 1998 році до 43,3% у 20010 році, що також не сприяло зміцненню фінансової самостійності місцевого самоврядування.

Відтак власними та закріпленими доходними джерелами забезпечується трохи більше 50% видатків, можливість фінансування інших видатків залишається непрогнозованою і залежить від вищих органів влади, від обсягу наданих трансфертів. Це спричиняє неефективність використання бюджетних коштів, недостатність обсягу фінансування окремих видаткових повноважень, накопичення заборгованості по виплатах, виникнення утриманських настроїв у місцевих органів стосовно державного бюджету і одночасне посилення регулюючих важелів держави на формування місцевих бюджетів, що суперечить основоположним принципам місцевого самоврядування. Слабо регульованою залишається ситуація у сфері виконання делегованих державних повноважень - незважаючи на існування права передання обов'язків щодо їх виконання (отже, фінансування) від органів місцевого самоврядування до місцевих адміністрацій, делеговані повноваження стають скоріше зобов'язаннями виконавчих органів із необхідністю вжиття заходів щодо мобілізації коштів на їх виконання.

2) Нерівномірне співвідношення «дотація-субвенція» у структурі трансфертів, переважаюча частка дотацій та субвенцій на соціальний захист.

Найбільшу питому вагу у складі трансфертів займають дотації вирівнювання (табл. 2). У 2010 році їх частка становила 61,47% захищених трансфертів загального фонду і 53,7% усіх трансфертів (для порівняння - 13,9% у 1998 році). Дотація, яка є нецільовим трансфертом, з одного боку, дозволяє місцевим органам витрачати кошти на власний розсуд. Незважаючи на те, що вибір напрямів використання дотацій вирівнювання може визначатися місцевими органами влади самостійно, на їхнє рішення істотно впливає необхідність забезпечення бюджетних програм по фінансуванню благ і послуг, що надаються за рішенням центральних органів влади. Однак, з іншого боку, переважне використання дотацій формує загрозу розпорошення коштів серед непріоритетних для даної території чи місцевості напрямків видатків. В структурі самих субвенцій близько двох третин складають субвенції на виконання державних програм соціального захисту населення, крім надання житлових субсидій і пільг населенню для оплати житла та комунальних послуг, натомість субвенції на соціально-економічний розвиток займають невелику частку.

З метою раціоналізації видатків та підвищення контролю за використанням переданих з державного бюджету коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів у структурі трансфертів має зрости питома вага субвенцій як цільових коштів, використання яких пов'язане з необхідністю фінансування конкретних об'єктів, пріоритетних у поточному бюджетному році, причому питома вага субвенцій на соціально-економічний розвиток має зростати.

Таблиця 2. - Перерахування трансфертів до місцевих бюджетів у 2010 році

Назва трансферту	Млн. грн.	У% до обсягу трансфертів
Трансферти загального фонду, всього	73 243 933,70	90,06
У т.ч. захищені трансферти загального фонду:	70 995 733,90	96,93
Дотації вирівнювання	43 640 459,00	61,47
Субвенції соціального значення	26 772 436,3	37,71
Додаткові дотації	582 838,60	0,82
Трансферти спеціального фонду	8 080 956,80	9,94
ВСЬОГО трансфертів (загальний та спеціальний фонд)	81 324 890,50	100

Незначна увага владних структур до вказаних проблем призводить до посилення утриманських настроїв окремих регіонів відносно держави, незацікавленості збільшення виробничих потужностей інших регіонів, неефективного розподілу коштів та їх витрачання.

3) Нормативна неврегульованість забезпечення видатків на соціальні потреби.

Видатки на соціальні потреби не повинні бути видатками місцевого значення, оскільки місцеві органи не можуть впливати на рішення про їх надання чи ненадання. Нині у видатках місцевих бюджетів більше 70% спрямовуються на виконання державних функцій, таких як надання послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва, фізичної культури та спорту. Такі видатки враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Відповідно, на виконання власне функцій місцевого розвитку - забезпечення функціонування житлово-комунального господарства, утримання дорожньої системи, управління комунальним майном, регулювання земельних відносин і фінансування програм природоохоронного значення (тобто видатків, які не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів), залишається незначний обсяг коштів. Крім того, місцеві бюджети не отримують кошти, необхідні для утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність.

Оскільки забезпечення соціальної сфери є завданням держави, то місцеві бюджети мають отримувати кошти із державного бюджету на забезпечення видатків соціальної сфери. Власними коштами місцевих бюджетів мають фінансуватися місцеві потреби (визначені у чинному законодавстві як видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів).

Організація системи міжбюджетних відносин в умовах обмеженості бюджетних ресурсів на всіх ланках управління повинна будуватися на таких принципах:

- відповідності потреб можливостям мобілізації коштів - як із власних джерел, так і з переданих закріплених джерел та міжбюджетних трансфертів;

- збіг користувачів послуг у соціальній сфері, платників податків та зборів на їх фінансування та тих, хто схвалює рішення про надання таких послуг (в особі виконавчих або представницьких органів влади);

- досягнення оптимального співвідношення між власними, закріпленими коштами і трансфертами з метою зацікавлення місцевих органів влади активізувати економічну діяльність, сприяти збільшенню об'єктів оподаткування та податкової бази, встановлення чіткої межі між незалежністю і утриманством, між фінансовою самостійністю місцевих бюджетів та реальною потребою у державних коштах на основі зацікавленості місцевих органів у результатах активізації економічної діяльності на підвідомчій території.

Реформування системи міжбюджетних відносин повинно передбачати реалізацію окремих заходів за наступними цілями:

1) З метою встановлення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів:

- активізувати економічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів, а також збільшення загалом кількості регіонів, які не потребують трансфертів із державного бюджету;

- запровадити державні гарантії фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органами влади;

2) З метою удосконалення Формули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів:

- внести зміни до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб, які дозволять враховувати місцеві особливості розвитку - зокрема, щільність проживаючого населення, рівень екологічного забруднення;

- спростити показники та окремі формули, що використовуються при обрахунку міжбюджетних трансфертів;

- встановити мораторій на внесення змін до формули упродовж одного бюджетного року.

3) З метою раціоналізації структури трансфертів:

- забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій, збільшити частку субвенцій на соціально-економічний розвиток, сформувати механізм запровадження конкурсних процедур фінансування місцевих програм;

- застосовувати вибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевими органами влади, з наданням переваги тим, які спроможні найшвидше дати економічний ефект і відповідно, сприяти розвитку інших місцевостей.

4) З метою упорядкування механізму забезпечення соціальних видатків:

- встановити жорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів. Інші видатки доцільно фінансувати за рахунок закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів, що дозволить уникати зустрічних фінансових потоків і посилити контроль за використанням коштів та наданням трансфертів;

- покласти в основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів надання громадянам послуг;

5) З метою заохочення територіальних громад до наповнення бюджетів, передусім у частині доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і збільшення частки видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:

- встановити частку відрахувань від надходжень з податку на доходи фізичних осіб до другого кошика доходів місцевих бюджетів;

- включити до переліку видатків першого кошика видатки на соціальний захист, соціальне забезпечення, культурно-мистецькі та спортивні заходи, а також видатків на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність.

6) З метою подальшої децентралізації бюджетної системи:

- упорядкувати вживання норм «міжбюджетні трансферти», «міжбюджетні відносини» у різних законодавчих актах;

- розробити заходи (формування механізму, визначення відповідальних, формування інформаційної, кадрової та технічної бази) щодо встановлення прямих відносин між Державним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл і селищ.

Висновки

Застосовувана в Україні система формування доходів місцевих бюджетів та фінансування видатків є досить недосконалою: обсяги функцій і повноважень, які покладаються на місцеві органи влади, не відповідають фінансовим можливостям їх реалізації.

Подальший розвиток місцевого самоврядування неможливий без зміцнення основ його фінансової незалежності, чого можна досягти наступним чином:

1) переглянути групи надходжень, що закріплюються за місцевими бюджетами, у тому числі склад доходів, які враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

2) переглянути склад видатків місцевих бюджетів, узгодити бюджетні повноваження із наявними фінансовими ресурсами;

3) відмовитись від практики щорічного перегляду нормативів зарахування податків до відповідних бюджетів, що надасть діяльності органів влади більшої стабільності, створить передумови для середньо- і довгострокового планування;

4) удосконалити систему фінансового вирівнювання через узгодження соціальних та бюджетних нормативів, недопущення необґрунтованого вилучення доходів, одержаних на певній території, стимулювання місцевих органів влади нарощувати власну дохідну базу.

Підвищуючи рівень фінансової забезпеченості територій, необхідно посилювати контроль за законністю рішень органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері та їх відповідальність за формування й ефективне використання бюджетних ресурсів перед громадою, зокрема, шляхом запровадження обов'язкових, принаймні щоквартальних, друкованих звітів про результати діяльності.

Список використаної літератури

1. Алієва В.К. Міжбюджетні відносини в Україні: тенденції та перспективи. / В.К. Алієва. // Фінанси України. - 2004. - №4. - С. 31-42.

2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року №2456-VI. - К.: Атіка, 2010. - 150с.

3. Гапонюк М.А. Місцеві фінанси: навч. посібн. / М.А. Гапонюк. -К.: КНЕУ, 2007. ? ISBN 966-305-198-2.

4. Гушта О.В. Порядок формування та використання коштів місцевих бюджетів. / О.В. Гушта. // Фінанси України. - 2005. - №1. - С. 104-112.

5. Довгалюк В.І. Місцеві фінанси: навч. посібн. / В.І. Довгалюк; Мін-во освіти і науки України. - К.: ЦУЛ, 2007. - 360 с. - ISBN 966-364-366-8.

6. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: нові підходи. / О.П. Кириленко. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №6. - С. 7-10.

7. Кириленко О.П. Місцеві фінанси: навч. посібн. / О.П. Кириленко; Мін-во освіти і науки України. - Тернопіль: Астон, 2004. - 192 с. - ISBN 966-308-080-9.

8. Корпань О.В. Правові проблеми організації місцевого самоврядування в Україні: навч. посібн. / О.В. Корпань. - К.: Кондор, 2001. ? ISBN 936-209-169-3.

9. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: навч. посібн. / В.І. Кравченко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2008. - 487 с. ? ISBN 966-304-236-1.

10. Луніна І. Державні фінанси України: навч. посібн. / І. Луніна. -Х.: Форт, 2006. ? ISBN 966-138-423-2.

11. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави: навч. посібн. / К.В. Павлюк. - -К.: НІОС, 2008. ? ISBN 966-181-203-5.

12. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. [зі змін. та доп.]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. - 27-01-2011. - Назва з екрана.

13. Ткачук А. Місцеве самоврядування: навч. посібн. / А. Ткачук. - К.: Заповіт, 2006. ? ISBN 966-175-136-2.

14. Шильникова О.М. Формування доходів місцевих бюджетів. / О.М. Шильникова. // Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 55-57.

Размещено на Allbest.ru