1

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Оцінка впливу податкової політики на фінансовий стан підприємства
• Зміст
• ВСТУП
• 1. Економічна природа та призначення місцевих податків і зборів
• 1.1 Місцеві податки і збори, їх види, сутність та особливості стягнення
• 1.2 Зарубіжний досвід місцевого оподаткування
• 1.3 Нормативно-правова база справляння місцевих податків і зборів
• 2 Оцінка впливу податкової політики на фінансовий стан підприємства ВАТ “Чернігівавтодеталь”
• 2.1 Фінансово - економічна характеристика ВАТ Чернігівавтодеталь"
• 2.2 Оцінка впливу податкової політики на фінансовий стан підприємства ВАТ «Чернігівавтодеталь»
• 2.3 Оцінка впливу податкової політики на результати операційної діяльності підприємства ВАТ “ Чернігівавтодеталь”
• 3. Шляхи та перспективи розвитку системи місцевого оподаткування в Україні
• Висновки
• Література
• Додатки

ВСТУП

Місцеві податки і збори є складовою частиною системи оподаткування та податкової системи держави в цілому. Сутність їх полягає в тому, що держава, дбаючи про загальний розвиток суспільства, для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність на загальнодержавному та місцевих рівнях.

Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях набагато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі не здійснюється. досвід місцевий оподаткування

Основними засобами забезпечення фінансовими ресурсами на місцях є доходи місцевих бюджетів і джерела їх формування.

Надходження коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюються за рахунок:

а) загальнодержавних податків, розміри яких у відсоткових вимірах установлюються Законом України про державний бюджет України на відповідний бюджетний рік та Бюджетним кодексом;

б) місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Декретом кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р., № 56-93 і Законом України «Про систему оподаткування» ви 18.02.1997 р,№77/97-ВР;

в) надходжень від здачі в оренду об'єктів (майна) комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати та державну реєстрацію суб'єктів господарської чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку;

г) спонсорські внески, пожертвування, гуманітарна допомога. шефська допомога та інші добровільні внески і вклади населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Такі надходження можуть бути:

по-перше - адресними, коли ініціатор спрямовує свій внесок на певну потребу (на побудову лікарні, в дитячий будинок-інтернат, тощо);

по-друге-невизначеними, коли надходження поступають у розпорядження місцевих органів самоврядування і потребують подальшого їх розподілу чи спрямування на цільове використання.

Джерела формування місцевих бюджетів умовно можна розділити на офіційні та громадсько-добровільні (неофіційні).

При складанні і виконанні своїх бюджетів відповідні органи влади повинні враховувати загальнодержавні інтереси. Це положення реалізується через принципи побудови бюджетного устрою держави: єдності, повноти достовірності, гласності, наочності і самостійності.

Метою даної курсової роботи є вивчення системи місцевого оподаткування, а також детальний розгляд її складових - місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, порядок обчислення та механізм справляння.

Задачами курсової роботи є :

- розгляд економічної сутності та призначення місцевих податків і зборів;

- аналіз діючої системи місцевого оподаткування в м. Чернігові;

- визначення проблем системи місцевого оподаткування в Україні;

- аналіз шляхів її удосконалення, розглянувши проекти податкового законодавства і зарубіжний досвід.

1. Економічна природа та призначення місцевих податків і зборів

1.1 Місцеві податки і збори, їх види, сутність та особливості стягнення

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це маг важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечу реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягає в такому:

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства, тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах.

Податкові системи місцевих органів влади в країнах із ринковою економікою відзначаються великою розмаїтістю. Це пояснюється як історичними причинами (особливостями становлення регіонального і місцевого самоврядування в тій чи іншій державі), так і прагненням місцевих органів влади підвищити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів в умовах, коли найзначніші й найдинамічніші податкові бази зайняті центральним урядом і на місцевому рівні недоступні. При цьому в розвинутих країнах місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого самоврядування (у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія Швеція, Фінляндія, Швейцарія - більш як 40%). Очевидно, не можна вважати природним для ринкової економіки і методів управління, що ґрунтуються на розподілі й делегуванні повноважень (хоча зрозуміло, що в одних державах ступінь податкової автономії може бути вищим, а в інших - нижчим). У колишніх соціалістичних країнах, де протягом довгих років застосовувалися методи централізованого планового управління, ще й тепер власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу к доходах місцевих бюджетів (наприклад, в Україні - менш як 5%)[18].

До місцевих податків і зборів які визначено законами актами і діють на території України, належать:

1. готельний збір;

2. збір за парковку автомобілів;

3. ринковий збір;

4. збір за видачу ордера на квартиру;

5. збір з власників собак;

6. курортний збір;

7. збір за участь у бігах на іподромі;

8. збір за виграш на бігах;

9. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

10. податок з реклами;

11 - збір за право використання місцевої символіки;

12. збір за право проведення кіно- і телезйомок;

13. збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу лотерей;

14. комунальний податок;

15. збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорт що прямує за кордон;

16. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; Розглянемо сутність і особливості справляння всіх перерахованих вище місцевих податків і зборів.

Податок з реклами - це податок на послуги, пов'язані з розміщенням або встановленням інформації, яка виражає інтерес рекламодавця.

Суб'єктами, платниками податку з реклами є юридичні і фізичні особи від імені яких здійснюється реклама і які заінтересовані у розміщенні чи оголошенні їх інформації. Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення, розміщення, показ, демонстрацію чи проголошення всіх дозволених чинним законодавством видів реклами.

Податок з реклами нараховується і сплачується до місцевою бюджету з усіх видів оголошень (об'яв) і повідомлень, які передбачають інформацію комерційного характеру за власними потребами чи бажанням рекламодавця за допомогою засобів масової інформації.

У залежності від рекламоносія (місця чи способу) надання послуги реклами залежить розмір вартості такої послуги.

Ставка податку з реклами встановлюється згідно Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року. № 270/96-ВР і не повинна перевищувати:

- 0,1% вартості послуг за одноразове розміщення реклами;

- 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час. Стягнення податку з реклами здійснюють організації, підприємства установи, які видають дозвіл на розміщення реклами чи надають послуги по наданню реклами одночасно з розрахунками за послуги, виділяючи даний податок окремим рядком у платіжних документах. Податок з реклами перераховується щомісячно в доход місцевого бюджету до 15 числа місяця, що наступає за звітним. Підприємства, що стягують податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, представляють в податкову адміністрацію (інспекцію) декларацію про суми вартості наданих послуг за рекламу, стягнутого і перерахованого до місцевого бюджету податку з розкладом його за ставками і помісячне.

Комунальний податок стягується з юридичних осіб, крім бюджетних організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств. Граничний розмір податку не повинний перевищувати 10% неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян на місяць за кожного середньоспискового працівника.

Відповідно до Указу Президента від 25.05.1999 р. № 565/99 01.01.2000 р. уведена ставка зборів, що не повинна перевищувати 10% річною фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваної о податком мінімуму доходів громадян.

Звільняються від сплати комунального податку:

- громадські організації і підприємства, на яких кількість ветеранів війни складає не менш 60% від середньоспискової чисельності;

- громадські організації і підприємства сліпих у частині фонду оплат праці, нарахованого на кількість працюючих інвалідів по зорі 1 і II груп;

- громадські організації, у яких відсутні штатні працівники і фонд оплати праці не створюється.

Терміни сплати комунального податку встановлюються місцевими радами, як правило, до 15 числа місяця, що випливає за відповідним місяцем Звітність установленої форми платниками представляється в податкову адміністрацію до 15 числа місяця, що випливає за звітним місяцем.

Платниками готельного збору є особи, що проживають у готелях. Об'єктом обкладання готельним збором є добова вартість житла.

Платниками готельного збору є фізичні особи, що проживають готелях, кемпінгах, мотелях, у гуртожитках для приїжджих і інших приміщеннях готельного типу усіх форм власності і юридичних осіб, що орендують зазначені приміщення.

Відповідно до діючого законодавства в Україні на 1999 рік установлена ставка збору не більш 20% добової вартості найнятого житла (без додаткових послуг).

Указом Президента України від 25.05.1999 р. № 565/95 з 01.01.2000р. установлено, що ставка готельного збору встановлюється в розмірі від 10 до 20% вартості проживання чи вартості оренди готельного фонду (без додаткових послуг і податку на додану вартість) у добу.

Стягування готельного збору здійснюється адміністрацією готелю одночасно з розрахунком за проживання. Сума готельного збору вказується окремим рядком у платіжних документах (квитанціях).

Готельний збір може бути оплачений як фізичною, так і юридичною особою. Сплата готельного збору юридичною особою відноситься на собівартість продукції. У бюджет місцевого самоврядування перераховується готельний збір адміністрацією готелю щомісяця до 15 числа місяця, що йде за звітним місяцем.

Паркування автотранспорту -- тимчасова стоянка автотранспорту в місцях, визначених органами місцевого самоврядування при наявності об'єктів оподатковування, без відповідальності за схоронність транспортного засобу

Платниками збору за паркування автотранспорту є особи (водії) як резиденти, так і нерезиденти України, що здійснюють паркування автомобілів у спеціально відведених чи обладнаним для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування.

До платників відносяться власники (водії) автотранспортних засобів. Об'єктом оподатковування збором за паркування автотранспорту час, за яке проводиться паркування автотранспорту в спеціально обладнаних чи відведеним для цього місцях. Збір за паркування автотранспорту сплачується водіями на місці паркування разом з оплатою за послуги стоянки з виділенням збору окремим рядком у платіжних документах. Ставки збору за паркування автотранспорт встановлюються органами місцевого самоврядування з розрахунку за одну годину паркування.

Ставка збору за паркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях встановлюється в розмірі до 5% неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за одну годину стоянки автотранспорту. Власники автостоянок чи відведених місць ведуть облік засобів збору за паркування автотранспорту. Щокварталу в державну податкову адміністрацію власник автостоянок представляє декларацію до 15 числа місяця, що випливає за звітним кварталом.

Ринковий збір -- це плата за право здійснення торгівлі сільськогосподарською, промисловою продукцією й іншими товарами на ринках усіх форм власності, у павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках, автомобілів, возів, мотоциклів, ручних візків і т.д.

Платниками ринкового збору є юридичні особи і громадяни, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари.

Особами, відповідальними за стягнення ринкового збору - адміністрації ринків. Ринковий збір стягується представниками адміністрації ринку до начала здійснення торгівлі за кожний день. Гранична ставка ринковою збору для юридичних осіб повинна бути не більш 3 мінімальних заробітних плат і для громадян -- не більш 20% мінімальної заробітної плати (діяло в 1999 р.).

Збір за видачу ордера на квартиру. Вартість бланків ордерів та послуг пов'язаних з їх оформленням частково оплачується (компенсується) за рахунок осіб, які отримують ордери на квартиру у вигляді збору.

Платниками збору за видачу ордера на квартиру є особи, які отримують ордер, що дає право на заселення квартири.

Згідно змін і доповнень внесених до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і зборка від 20.05.1993 р. Законом України -М' 297/95-ВР від 11.07.1995 р. граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не винний перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. З 01.01.2000 р. збір за видачу ордера на квартиру встановлюється в розмірі від 0,5 до 2 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами обліку та розподілу житла.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування Документом про сплату збору є квитанція, завірена установою банку.

Облік платників збору ведуть органи, що здійснюють видачу ордери на квартиру, які щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подають у податкові органи звіт про кількість виданих ордерів і суми збору, перераховані до місцевого бюджету з розбивкою помісячне.

Курортний збір - це збір з громадян які тимчасово перебувають курортній місцевості. Згідно Закону України від 11.07.1995 р. № 297/95-ВР та частини другої статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. внесені доповнення, якими встановлено, що граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пільги передбачені згаданим Декретом Кабінету Міністрів України встановлюють, що від сплати курортного збору звільняються:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС;

- особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи) містечка та бази відпочинку;

- особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження і навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші. Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасової о проживання.

З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніше як у триденний термін від дня прибуття. Курортний збір справляється під час реєстрації осіб, що прибули в курортну місцевість установами, відповідальними за дотримання паспортного режиму:

- адміністрацією готелю, будинку відпочинку та іншими установами готельного типу;

-квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належати громадянам на праві приватної власності.

Стягнення (сплата) курортного збору вважається здійсненою (проведеною) після оформлення квитанції встановленого зразка з печаткою відповідного виконкому місцевої ради та штампом квартирно-посередницького бюро тощо. Контрольний корінець квитанції залишається в тій організації, що здійснила реєстрацію платника курортного збору. У картках тимчасової прописки, які оформлюються в порядку, визначеному законодавством України, повинний бути здійснений відповідний запис про сплату курортного збору (номер квитанції, торба, дата сплати).

Курортний збір перераховується щомісячно у відповідні місцеві бюджети не пізніш 15 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки збору по встановленій формі звітності подаються в податкові органи в порядку та рядка передбачені для квартальної звітності не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Збір за участь в бігах на іподромі - це збір, який справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання, що носять комерційні цілі і характер.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах на іподромі - це збір який справляється адміністрацією іподромів за встановленими правилами, з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі під годину видачі їм виграшу за рахунок цієї суми.

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору за право використання місцевої символіки юридичні та фізичні особи, які використовують місцеву символіку в комерційних цілях. Об'єктом оподаткування збором за право використання місцевої символіки є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Збір і власників собак - це один із різновидів місцевого оподаткування, економічна суть якого полягає у компенсації певної частини витрат, понесених місцевими органами самоврядування, пов'язаних утриманням собак у домашніх умовах. Цей вид податкового збору встановлений частиною другою (пункт 14) статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р.

Платниками збору з власників собак є громадяни, що утримують собак (крім службових) у домашніх умовах, тобто, які утримуються в будинки, державного й громадського житлового фонду, у приватизованих квартирах чи приватних будинках. Збір з власників собак стягується один раз на рік за кожного собаку. Збір сплачується власниками собак за власні кошти.

Гербовий збір -- загальнодержавний збір, що підлягає обов'язковій сплаті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввозі на митну територію України товарів, предметів і транспортних засобів у порядку, установленому Законом України «Про гербовий збір».

Об'єктом оподатковування збору є визначена у ввізній транспортній митній декларації митна вартість товарів і інших предметів, що ввозяться на митну територію України для їхнього вільного використання, а для товарів і інших предметів, що ввозяться з метою транзиту через митну територію чи України в режимі їхнього тимчасового ввозу на митну територію України - вантажна митна декларація.

Платниками екскурсійно-туристичного збору є суб'єкти туристичної діяльності, які використовують пам'ятки з метою їхнього екскурсійної о відвідування. Граничний розмір екскурсійно-туристичного збору не винний перевищувати 10 відсотків прибутку суб'єктів туристичної діяльності.

1.2 Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Місцеві податки в зарубіжних розвинутих країнах є основним доходним джерелом місцевих бюджетів. Місцеві податки - це головний атрибут інституту місцевого самоврядування. У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав. [17]

Внаслідок багатовікової еволюції на Заході склалася розгалужена система місцевих податків і зборів, характерною особливістю якої є їхня численність: у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії 70, у Франції -- більш як 50. Разом з тим, в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а у Великобританії, наприклад, -- лише один (до 1990 р. це був податок з нерухомого майна. Місцеві податки використовуються на всіх рівнях місцевою самоврядування. В унітарній Франції це комуни, департаменти й регіони. До місцевих зараховуються також податки, що застосовуються у федеративних державах суб'єктами федерації. У Німеччині це -- землі, у США -- штати. Кожний рівень влади у більшості розвинених країн Заходу має свою податкову систему.

Ще однією особливістю місцевих податків і зборів на Заході є їхня масовість. Вони сплачуються фактично всім дорослим населенням, незалежно від соціального статусу та рівня доходів. Наприклад, у США в бюджеті сім'ї і чотирьох осіб з річним доходом 50 тис.дол. платежі за всіма місцевими податками складають у середньому 4,4 тис.дол. щорічно -- 8,9% її доходів У цілому цей показник в окремих штатах мінімальний і дорівнює 3.5% , а в інших сягає 14% доходів сімей зазначеної категорії.

Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинених країн також їхня репресивність, тобто частка місцевих податків і зборів зменшується стосовно сукупного розміру доходів, якщо доходи зростають. У той же час частина країн щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Це характерне, наприклад, для Фінляндії, Норвегії. Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.

Основну роль у країнах із розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, в першу чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США за рахунок податків на майно формується близько 45% усіх доходів місцевих бюджетів, у Франції -- 40%.

Місцеві податки забезпечують реальну фінансову автономію органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної влади. Така самостійність проявляється також і в тому, що у федеративних державах суб'єкти федерацій мають власні служби, які збирають місцеві податки. Муніципальні податкові служби є і в органах місцевого самоврядування в багатьох федеративних та унітарних державах. Контроль за стягуванням загальнодержавних податків, які надходять до центрального бюджету, здійснюють державні податкові служби.

1.3 Нормативно-правова база справляння місцевих податків і зборів

Як і вся податкова система держави, правові джерела про місцеві податки і збори пройшли досить складний шлях становлення. До недавнього часу в Україні не було чіткого законодавчого визначення місцевих податків, зборів т інших обов'язкових платежів. Відправним моментом правового становлення системи місцевих податків можна вважати прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», № 56-93 від 20 травня 1993 року з відповідними змінами та доповненнями, що постійно вносяться до нього (останні від 8 червня 2000 року N 1805-ІІІ).

Даний нормативний акт закріпив правові основи держави щодо здійснення її незалежної податкової політики. Він визначив види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування. Особливістю його є те, що крім визначення загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, було дано чітке їх розмежування. [3]

В подальшому, у розвиток податкової системи України значний вклад дало прийняття Закону України «Про бюджетну систему України», №253/95 від 29.06.1995 р.

В цьому законі установлені та окреслені пріоритети центральних і місцевих органів державної влади у формуванні відповідних бюджетів, визначена роль і частка надходжень коштів до них за рахунок загальнодержавних та місцевих податків. [5]

Наступним, на нашу думку, основоположним нормативно-правовим документом, що завершив формування податкової системи України, в тому числі місцевих податків і зборів, є Закон України «Про систему оподаткування», № 77/97-від. 18.02.1997 р..

Цим Законом дано визначення і поняття податку як обов'язкового внеску до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду здійснюваного платниками у порядку і на умовах, встановлених законодавством України про оподаткування.

Даним законом було впроваджено у життя положення Конституції України про обов'язок кожного громадянина сплачувати податки. Законом також визначені об'єкти оподаткування, платники податків, їх права і обов'язки, правові гарантії та загальний принцип відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Згідно ст. 15 цього Закону в редакції від 04.11.99р. № 1213 XIV дано перелік місцевих податків і зборів, до яких віднесено 2 податки і 14 зборів (обов'язкових платежів).

1. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір:

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Декретом КМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р., зокрема ст. 17, встановлений податок з продажу імпортних товарів, який віднесено до місцевих податків (згідно доповнення, внесеного законом України № 3293-ХИ від 17.06.1993 р.) та екскурсійно-туристичний збір (згідно доповнення, внесеного Законом України від 08.06.2000 р. N 1805-111)

Частиною 3 ст.15 Закону "Про систему оподаткування" визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними міськими радами відповідно до пункту що встановлений законами України. Місцеві органи влади можуть впроваджувати тільки ті податки і збори, які визначені статтею вищезгаданого закону або іншими законами, що повинні бути включені до цього закону. Крім того, ставки таких податків і зборів повинні встановлюватись в граничних розмірах, які визначені іншими законами, крім збору за проїзд по території.

Також до нормативне - правової бази, що регулює систему місцевої о оподаткування належать такі положення:

1. Положення про комунальний податок;

2. Положення про податок з реклами;

3. Положення про готельний збір;

4. Положення про збір за припаркування автотранспорту;

5. Положення про ринковий збір;

6. Положення про збір за видачу ордера на квартиру;

7. Положення про збір за право використання місцевої символіки;

8. Положення про збір за право проведення кіно- і телезйомок;

9. Положення про збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї;

10. Положення про збір за видачу дозволу на право розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

11. Положення про збір з власників собак;

Сутність кожного з перерахованих положень полягає в тому. що виходячи з його назви, в ньому детально описується визначення даного податки чи збору.

2 Оцінка впливу податкової політики на фінансовий стан підприємства ВАТ “Чернігівавтодеталь”

2.1 Фінансово-економічна характеристика ВАТ Чернігівавтодеталь"

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівавтодеталь" організоване відповідно за рішенням Міністерства машинобудування, ВПК і Конверсії України від 29.12.1994р. №1791 шляхом перетворення державного підприємства "Чернігівський завод карданних валів" у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента від 15.06.93 р. N 210/93 "Про корпорацію державних підприємств" з метою підвищення відповідальності підприємств за результати економічної діяльності і підготовки його до приватизації.

"Чернігівський завод карданних валів" заснований у 1972 році як філія Горьківського автомобільного заводу. У 1973 році завод видав першу продукцію - це передні осі і задні мости вантажних автомобілів "ГАЗ", що поставлялися як на складальний конвеєр, так і в якості автозапчастин. У 1986 році підприємство вийшло на проектну потужність по випуску карданних валів - 700 тис. шт. у рік.

Крім виробництва карданних валів, на заводі вироблялася широка гама прокладок для вантажних і легкових автомобілів сімейства "ГАЗ", що поставлялися на складальний конвеєр.

Реквізити ВАТ "Чернігівавтодеталь": 250031, м. Чернігів, вул. Леніна 312, розрахунковий рахунок N260063001830263 у Промінвестбанк м. Чернігова, МФО 253456.

Статутний фонд товариства складає 965,5 тис. грн., що розділений на 3862120 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Резервний фонд складає 241,4 тис. грн., що відповідає 25% статутного фонду. 3% акцій знаходяться в дрібних акціонерів, із них 10% - у юридичних осіб. У такий спосіб продано 74% акцій ВАТ "Чернігівавтодеталь".

У власності акціонерів, членів трудового колективу, знаходиться 4,7 % акцій. Фізичні особи, що не є членами трудового колективу, володіють 5,6 % акцій. Юридичні особи є власниками 89,7 % акцій статутного фонду. З них найбільша кількість акцій :

ТОВ «Торгово-акцептне товариство» - 20,6 %

ТОВ «Обліково-фондова компанія» - 20,4 %

АБ «Еталон» - 15,3 %

ТОВ «Стандарт - ФК» - 12,3 %

Компанія «Ілдом Лімітед» - 11,2 %

Види діяльності:

Розробка, освоєння виробництва і продаж карданних валів, що комплектують вироби, машини, устаткування, промислові товарі, пристосування, запасні частини, інша продукція промислового призначення, товари широкого вжитку.

Збірка вантажних і легкових автомобілів і їхня реалізація.

Виконання держзамовлень і держконтрактів для забезпечення держави продукцією виробничо-технічного, військового і сільськогосподарського призначення.

Операції з власними цінними паперами.

Зовнішньоекономічні зв'язки.

Маркетинг зовнішнього і внутрішнього ринку, організація сервісу, реклами, виставок, комерційна діяльність, міжнародні перевезення.

Структурні й організаційно-економічні методи по забезпеченню заощадження і зміцнення спеціалізації, розвиток диверсифікованості.

Виготовлення продуктів харчування і їхня реалізація.

Інші види виробничої, господарської комерційної, торгової і фінансової діяльності.

Фінансово - економічні показники діяльності ВАТ “Чернігівавтодеталь“ представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Фінансово - економічні показники діяльності ВАТ “Чернігівавтодеталь”

Показники	Роки	Абсолютне відхилення	Темп росту, %
	2003 рік	2004 рік
Обсяг реалізованої продукції, без ПДВ, тис. грн.	75488,0	139747,0	64259,0	185,2
Витрати на виробництво реалізованої продукції, тис. грн.	59821,0	118843,4	59022,4	198,6
Валовий прибуток, тис. грн.	15667,0	20904,0	5237,0	133,4
Чистий прибуток, тис. грн.	6918,0	9085,4	2167,4	131,3
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	67752,0	79196,9	11444,0	116,8
Ступінь зносу, %	52,3	56,0	3,7	107,1
Вартість оборотних коштів, тис. грн.	25911,0	46524,9	20613,0	179,5
В т. ч. власних	13611,0	24288,2	10677,2	178,4
Рентабельність виробництва, %	11,6	7,7	- 3,9	66,4
Рентабельність продаж, %	9,2	6,5	-2,7	70,6
Фондовіддача, грн.	1,1	1,76	0,65	158,6
Оборотність оборотних коштів	2,91	3,0	0,09	103,1
Затрати на одну гривню реалізованої продукції, грн.	0,79	0,85	0,06	107,5
Номінальна ціна акції	0,25	0,25	-	-

Як видно з даних таблиці 2.1 в цілому за останні роки підприємство має непогані показники діяльності. В порівнянні з попередніми роками в звітному періоді відбулося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. Зросла також вартість і оборотних активів на 20613,0 тис. грн. Позитивним явищем було зростання вартості власних оборотних коштів на 10677,2 тис. грн., що свідчить про розвиток виробничої діяльності на підприємстві та зміцнення його фінансової стійкості. Також це говорить про нарощення темпів виробництва на підприємстві, зростання власних оборотних коштів, що дуже позитивно відображається на фінансовому стані підприємства. Значним досягненням звітного року було збільшення суми чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком на 2167,0 тис. грн., що свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства, розширення асортименту та ефективність збутової політики.

Також за звітний період зросла сума виручки від реалізації робіт, товарів та послуг на 64259,0 тис. грн., що говорить про збільшення обсягів реалізації. Ці явища позитивно вплинули і на показники фондовіддачі основних фондів, яка зросла на 0,65 грн., тобто підприємство ВАТ “Чернігівавтодеталь” почало ефективніше використовувати власні виробничі фонди. Але в той же час в зв'язку з подорожчанням енергоносіїв зросла собівартість реалізованої продукції на 59022,4 тис. грн. Це негативно відобразилося на рентабельності виробництва, яка знизилася в порівнянні з минулим роком на 3,9 %. Відбулося зниження і рентабельності продаж на 2,7 %. Позитивним моментом було зростання оборотності оборотних коштів, що є свідченням більш ефективного їх використання. Це дозволяє підвищити фінансову стійкість підприємства та вивільнити частину оборотних коштів з обігу і направити їх на інші цілі.

2.2 Оцінка впливу податкової політики на фінансовий стан підприємства ВАТ «Чернігівавтодеталь»

Фінансовий стан - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Але мета аналізу полягає не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але й в тому щоб постійно здійснювати заходи щодо його покращання. Аналіз фінансового стану відображає конкретні напрямки здійснення цих заходів, надає можливість виявлення найважливіших аспектів та найбільш слабких позицій в фінансовому стані конкретного підприємства. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.[20] Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкретну здатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Оцінка фінансового стану не рівнозначна його аналізу. Аналіз є лише основою, хоча й необхідною, для проведення оцінки фінансового стану. Оцінка включає розгляд кожного показника, отриманого в результаті аналізу, з точки зору відповідності його рівня нормальному для даного підприємства рівню факторів, які вплинули на величину показника, та можливих його змін при зміні того чи іншого фактора; необхідної величини показника на перспективу та засобів досягнення цієї величини.[21]

Фінансовий стан підприємства також цікавить податкові органи з точки зору здатності підприємства своєчасно та цілком сплачувати податки. Тому їх, в першу чергу, цікавить розмір прибутку підприємства, який є джерелом сплати більшості податків. Однак, розміру прибутку недостатньо, тому що він не показує на скільки підприємство буде дієздатне після сплати податків, тобто скільки у нього залишиться прибутку в порівнянні з масштабами його діяльності.

Методи оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства базуються на досить великий кількості показників, похідних від структури активів та пасивів балансу підприємства. Самі поняття "платоспроможність" та "фінансова стійкість" досить умовні і не мають чітких меж. Вважають, що платоспроможність виражається коефіцієнтами, які вимірюють співвідношення оборотних активів або окремих їх елементів з короткостроковою заборгованістю, тобто які показують в якій мірі активи здатні покрити борги підприємства.

Платоспроможність - це здатність підприємства заплатити по своїм боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками :

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( Ка.л. ) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретну дату:

(2.1)

де ГК - грошові кошти;

ПФВ - короткострокові фінансові вкладення;

КЗ - короткострокова заборгованість.

К а.л на початок 2003 р. =18,0 / 8353,0= 0,002

К а.л на кінець 2003 р. = 129,0/13211,0= 0,009

К а.л на кінець 2004 р. = 880,0/ 24033,9= 0,03

2. Коефіцієнт критичної оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок-готівки, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги:

(2.2)

ДЗ - дебіторська заборгованість.

К к.о.на початок 2003 р. =(18,0+4358,0)/ 8353,0=0,52

К к.о.на кінець 2003 р. =( 129,0 +8067,0)/ 13211,0 = 0,62

К к.о.на кінець 2004 р. =( 880,2 +16048,0)/ 24033,9 = 0,7

3. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання:

(2.3)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності.

К п. л.на початок 2003 р. =(18,0 +4358,0 +9585,0 )/ 8353,0 = 1,67

К п. л.на кінець 2003 р. =(129,0 + 8067,0 + 17431,0 )/ 13211,0 = 1,93

К п. л.на кінець 2004 р. = ( 880,2 + 16048,0 + 29541,9 )/ 24033,9 = 1,93

4. Коефіцієнт чистої виручки (Кчв) показує перспективну платоспроможність підприємства і вимірює долю вільних грошових коштів у виручці:

(2.4)

Ам - амортизація;

ЧВ - чиста виручка (без врахування ПДВ та акцизу).

К чв за 2003 р. = (6918,0+3150,0 ) / 75488,0 = 0,13

К чв за 2004 р. = ( 9085,4 + 3087,0) */ 139747,0 = 0,08

5. Величина власного оборотного капіталу ( ВОК ), який визначається за наступною формулою :

ВОК = 1р. Пасиву + 2 р. Пасиву +3 р. Пасиву + 5 р. Пасиву - 1 р. Активу

ВОК на початок 2003 р. = 64075,0 + 56397,0 - 114328,0 = 6144,0

ВОК на кінець 2003 р. = 130040,0 + 573,0 - 117002,0 = 13611,0

ВОК на кінець 2004 р. = 132276,5 + 488,0 - 108476,9 = 24288,2

Зведемо всі показники ліквідності підприємства ВАТ “Чернігівавтодеталь” до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники ліквідності підприємства ВАТ “ Чернігівавтодеталь”

Показники	Нормативне значення [20]	На 01.01.03	На 01.01.04	На 01.01.04
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2- 0,25	0,002	0,009	0,03
Коефіцієнт проміжної ліквідності	Більше 1	0,52	0,62	0,7
Коефіцієнт покриття	Більше 2	1,67	1,93	1,93
Коефіцієнт чистої виручки			0,13	0,08
Власний оборотний капітал (ВОК)		6144,0	13611,0	24288,2

Як показали розрахунки коефіцієнтів, жоден з показників ліквідності не відповідає нормативному значенню. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі двох останніх років було повністю неліквідним. При цьому знизився коефіцієнт чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції. Позитивною тенденцією було стійке зростання розміру власного оборотного капіталу, який має важливе значення для стійкого фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість показує стан фінансових ресурсів підприємства, їх структуру та використання, які забезпечують розвиток підприємства на базі зростання прибутку, капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності на допустимому рівні.

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких показників:

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

(2.5)

К з на початок 2003 р. = 6144,0 / 9585,0 = 0,64

К з на кінець 2003 р. = 13611,0 / 17431,0 = 0,78

К з на кінець 2004 р. = 24288,0 / 29541,9 = 0,82

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів ( Км ) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

[2.6.]

де ВК - власні кошти.

К м на початок 2003 р. = 6144,0 / 120472,0 = 0,05

К м на кінець 2003 р. = 13611,0 / 130040,0 = 0,1

К м на кінець 2004 р. = 24288,0 / 132276,5 = 0,18

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

[2.7.]

де ОК - оборотні кошти.

К зв на початок 2003 р. = 6144,0 / 11324,0 = 0,54

К зв на кінець 2003 р. = 13611,0 / 25911,0 = 0,52

К зв на кінець 2004 р. = 24288,0 / 46524,9 = 0,52

4 .Коефіцієнт автономії (Ка)

[2.8.]

К а на початок 2003 р. = 120472,0 / 125840,0 = 0,95

К а на кінець 2003 р. = 130040,0 / 1438243,0 = 0,9

К а на кінець 2004 р. = 132276,5 / 156799,0 = 0,84

5 . Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу до власного (Кс):

[2.9.]

де ПК - позиковий капітал

К с на початок 2003 р. = 8353,0 / 120472,0 = 0,07

К с на кінець 2003 р. = 13784,0 / 130040,0 = 0,11

К с на кінець 2004 р. = 24521,9 / 132276,5 = 0,18

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ВАТ “Чернігівавтодеталь” до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники фінансової стійкості підприємства ВАТ “ Чернігівавтодеталь”

Показники	Нормативне значення[5]	На 01.01.03	На 01.01.04	На 01.01.05
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами	0,6 - 0,8	0,64	0,78	0,82
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	0,05	0,1	0,18
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів		0,54	0,52	0,52
Коефіцієнт автономії	Більше 0,5	0,95	0,9	0,84
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Менше 1	0,07	0,11	0,18

Розрахунок коефіцієнта забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про достатність власних коштів, необхідних для формування запасів. По всіх періодах даний показник знаходиться в межах нормативного значення. Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативу, хоча й зростає в динаміці, що говорить про те, що мала частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, і відповідно у підприємства існує невелика можливість здійснення маневру цими коштами. Нормативне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Це означає, що підприємство може покрити всі зобов'язання власними коштами. По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Але зниження коефіцієнта автономії в динаміці свідчить про можливість виникнення в майбутньому фінансових ускладнень. Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1. По підприємству ВАТ “Чернігівавтодеталь” коефіцієнт значно нижче нормативного значення, що свідчить про перевагу власних коштів над позиковими . Але зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів в обороті підприємства.

Отже, провівши аналіз фінансового стану підприємства, можемо зробити висновок, що при нарощенні обсягів виробництва в звітному періоді підприємство не мало стійкого фінансового становища. Однією з причин такого положення можна назвати непослідовну політику держави в сфері оподаткування.

2.3 Оцінка впливу податкової політики на результати операційної діяльності підприємства ВАТ “ Чернігівавтодеталь”

Різні напрямки основної діяльності, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції - товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Основним узагальнюючим показником є чистий прибуток , який підприємство отримало за звітний період.

В ринковій економіці чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це таке джерело фінансування розвитку підприємства, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних та виробничих потреб працівників підприємства. Чистий прибуток - це найважливіший показник для оцінки виробничої та фінансової діяльності, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя та ефективності менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятий для інвестора рівень доходності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування. Постійне збільшення прибутку за умови припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Першочерговим завданням аналізу фінансових результатів є оцінювання динаміки прибутку, виявлення і кількісне оцінювання впливу різних чинників на його розмір, а також оцінювання резервів збільшення прибутку.

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ВАТ “Чернігівавтодеталь” за допомогою таблиці 2.4 Проаналізуємо зміну чистого доходу, собівартості та прибутку від реалізації продукції.

Таблиця 2.4

Аналіз фінансових результатів ВАТ “Чернігівавтодеталь” за 2003 - 2004 роки

№ п/п	Показники	Періоди	Зміни за звітний період
		Звітний	Попередній	Тис. грн.	Темп приросту, %
1.	Чистий дохід від реалізації продукції	75488,0	139747,0	64259,0	185,1
2.	Собівартість реалізованої продукції	59821,0	118843,4	59022,6	198,1
3.	Валовий прибуток від реалізації продукції	15667,0	20904,0	5327,0	133,4
4.	Адміністративні витрати	5180,0	5555,7	375,7	107,2
5.	Витрати на збут	904,0	5944,6	5040,6	657,5
6.	Собівартість продукції в врахуванням адміністративних витрат та витрат на збут	65905,0	130343,7	64438,7	197,7
7.	Прибуток від реалізації	9583,0	11960,8	2377,8	124,8
8.	Інші операційні доходи	1590,0	12722,3	11132,3	132,7
9.	Прибуток від операційної діяльності	9583,0	11960,8	2377,8	124,8
10.	Прибуток від участі в капіталі	-	-	-	-
11.	Інші фінансові доходи	10,0	324,3	314,3	324,0
12.	Прибуток від звичайної діяльності	8506,0	10901,7	2395,7	128,2
13.	Податок на прибуток	1588,0	1816,3	228,3	114,3
14.	Чистий прибуток	6918,0	9085,4	2167,4	131,3
15.	Грошовий потік	10068,0	12172,4	2104,4	120,8

Як свідчать дані таблиці 2.4, за звітний період чистий дохід від реалізації продукції, робіт, товарів та послуг збільшився на 64259,0 тис. грн. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації продукції, а отже і підвищення ефективності операційної діяльності підприємства. В той же час зросла і собівартість продукції на 64488,7 тис. грн. Причому темп зростання собівартості був вищим за темпи зростання чистого доходу, що свідчить про зниження ефективності виробництва в звітному періоді. В зв'язку з ростом чистого доходу відбулося і зростання суми валового прибутку, та як наслідку чистого прибутку на 2167,4 тис. грн. Це свідчить про підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. Позитивним явищем в звітному періоді є зростання чистого грошового потоку на підприємстві на 20,8%, тобто чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, які можуть направлятися на розвиток підприємства. В звітному період загальний розмір чистого грошового потоку виріс на 2104,4 тис. грн. При цьому також слід зазначити, що темпи проросту чистого прибутку був більшим за темп проросту чистого грошового потоку. Негативним моментом в звітному періоді було значне зростання витрат на збут на 657,5%. Це призвело до значного зростання собівартості продукції.

З таблиці 2.4 можна також зробити висновок, що основною складовою в загальній сумі прибутку від діяльності підприємства є прибуток від операційної діяльності. В звітному періоді він складає 109,7 % прибутку від звичайної діяльності. Тобто підприємство за рахунок прибутку від операційної діяльності не тільки формує практично всю суму прибутку від звичайної діяльності, але й покриває за рахунок цього джерела збитки, які отримало підприємство в результаті фінансової діяльності.

Також необхідно провести дослідження процесу сплати основних податків, які мають суттєвий вплив на результати операційної діяльності.

Таблиця 2.5

Аналіз сплати податків ВАТ “Чернігівавтодеталь” за 2003 - 2004 роки

Показники	Звітний період	Попередній період	Відхилення
			Тис. грн.	Темп проросту, %
Податок на додану вартість	18742,1	9261,0	9481,1	202,4
Податок на прибуток	1816,3	1588,0	228,3	114,4

Отже, на основі даних таблиці 2.5, можна зробити наступні висновки. Як бачимо з проведених розрахунків, темп проросту сплаченого податку на додану вартість значно перевищує темп проросту чистого доходу, що свідчить про непропорційне зростання бази оподаткування. Це відповідно призводить до зростання вартості реалізації продукції, і як наслідок знижує конкурентноздатність продукції підприємства. А це в свою чергу негативно впливає на результати операційної діяльності підприємства. Що стосується сплати податку на прибуток підприємства, то темп приросту загальної суми сплаченого податку є нижчим за темп проросту чистого прибутку. Але ж ставки оподаткування для підприємства є дуже високими і не дають можливостей для розширення виробництва. Підтвердження даного висновку є те, що при такій незначній сумі прибутку підприємство змушене відраховувати значну частину свого доходу в бюджет держави. Тому, на думку багатьох економістів, зниження ставок податків сприяло б підвищенню ефективності операційної діяльності підприємства та підвищенню конкурентноздатності продукції на вітчизняних та закордонних ринках.

Рішенням Чернігівської міської Ради від 17.05.2000 р. ( Дванадцята сесія XXIII скликання) " Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради по місцевих податках і зборах ". У відповідності з Законами України " Про місцеве самоврядування" та " Про систему оподаткування". Декретом Кабінету Міністрів України " Про місцеві податки та збори" та Указом Президента України " Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" затверджені Положення про порядок обчислення та сплати місцевих податків і зборів а саме: податку з реклами; комунального податку; готельного збору; збору за припаркування автотранспорту; ринкового збору; збору за видачу ордера на квартиру; збору за право використання місцевої символіки; збору за право проведення кіно-і телезйомок; збору за проведення місцевих аукціонів. конкурсного розпродажу і лотерей; збору з видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збору з власників собак .