Важливим інструментом грошово-кредитної політики є регулювання ставок рефінансування. Ставки рефінансування -- це виражена в процентах плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. Такий кредит надається банкам, що зазнали тимчасових фінансових труднощів.

Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він виписує на себе боргове зобов'язання, яке за чинною практикою гарантується не резервною позицією його активів, а державними цінними паперами, що перебувають в його розпорядженні. Унаслідок цього отримана позика повністю використовується як надлишковий резерв. Це дає банкові-боржникові можливість відкривати додаткові кредитні рахунки населенню та юридичним особам у повному обсязі без відповідного забезпечення резервної позиції. Національним банком України встановлюється облікова та ломбардна процентні ставки. (таблиця 2) Облікова процентна ставка виконує опосередковану функцію, визначаючи вартість отриманих комерційним банком надлишкових резервів (кредитів центрального банку). Ломбардна процентна ставка -- це процент, що стягується з комерційних банків за надання їм кредитів під заставу цінних паперів. Якщо облікова ставка знижується, то комерційні банки збільшують попит на такі кредити, і навпаки. Процент за одержані від центрального банку кредити покладається в основу калькуляції ставок комерційних банків, під які вони, у свою чергу, видають позички (з коштів власних і залучених у вигляді кредитів). Відтак через зміну облікової ставки центрального банку та процентних ставок комерційних банків збільшується або зменшується пропозиція кредитних ресурсів.

Таблиця 1 Розміри діючої облікової ставки Національного банку України в 2000-2004 рр.

З 24 травня 1999 р. Національним банком України було встановлено: облікову ставку -- 45%; ломбардну -- 50%. На даний момент ці цифри суттєво змінилися (див. таблиця 1)

Таблиця 2 Обсяги рефінансування Національним банком України банків у листопаді 2004р. (в розрізі інструментів)

Актуальність проблеми визначення оптимального рівня ставки рефінансування має кілька аспектів: по-перше, кількісний результат впливу цього інструменту надзвичайно складно оцінити заздалегідь; по-друге, строковий розрив між використанням цього інструмента та ефектом від його застосування (лаг) є достатньо великим і також складно передбачуваним; по-третє, ефективність маніпулювання ставкою рефінансування залежить від міри координованості багатьох напрямків фінансової політики.

Обсяги рефінансування Національним банком України банків у листопаді 2004р. наведені в таблиці 2. Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування, наданими банкам Національним банком України у листопаді 2004р. наведена в таблиці 3. Розглянемо процентну політику НБУ в поточному році та спробуємо оцінити її ефективність. Різній рівень офіційної облікової ставки стимулює переміщення "гарячих грошей", тобто капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на стан балансу руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Отже, зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного регулювання.

Таблиця 3 Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування, наданими банкам Національним банком України у листопаді 2004р.

Нацбанк вже вкотре відклав валютну лібералізацію до кращих часів. На чашах терезів з одного боку -- цінова стабільність, з другого - конкурентоспроможність експорту. Проте, вирішальним, врешті-решт, є політичний чинник, тобто неготовність чиновників ризикувати стабільністю.

Наступного року Нацбанк збереже принцип обов'язкового продажу валютної виручки експортерами і так само проводитиме інтервенцію на міжбанківському валютному ринку. Щоправда, Нацбанк уже вкотре сподівається викуповувати валюту в набагато менших обсягах. Тобто очікується, що погіршення сальдо платіжного балансу (єдиного чинника, який суттєво впливає на пропозицію грошей в Україні) стане причиною зменшення грошової емісії. “Якщо цього року ми купили на валютному ринку близько $5-6млрд, то наступного плануємо збільшити резерви на $1,8-2,4 млрд”, -- прогнозує голова ради НБУ Анатолій Гальчинський.

Враховуючи, що в попередні роки Нацбанк не раз помилявся з аналогічним прогнозом, імовірність двократного уповільнення темпів зростання грошової маси наступного року близька до нуля.

Схоже, навіть Гальчинський, відомий як прихильник валютної лібералізації, змирився з безальтернативністю нинішньої політики. «Треба або викуповувати валюту, або різко підвищувати курс гривні», -- пояснює позицію Нацбанку голова ради, зазначаючи, що останнє навряд чи піде на користь економіці. Особливо на тлі того, що найбільші економіки світу -- США, Китай і Росія -- проводять політику девальвації з метою стимулювання експорту.

Примітне, щодо засідання ради НБУ 10 вересня Гальчинський апелював такими аргументами, як розмір резервів, достатній для скасування обов'язкового продажу, і неможливість виконання Нацбанком функцій кредитора останньої інстанції в умовах масштабної емісії через валютний канал." “Фактично експортери, маючи потребу в гривнях, продають не 50%, а 70-80% валютної виручки”.

Таким чином, це формальна норма, але скасовувати її правління НБУ також не поспішає -- перестраховується, -- зазначив Гальчинський після засідання.

Таблиця 4 Прогнозні значення окремих макропоказників

*Попередній прогноз

Згідно з прогнозами ради НБУ (таблиця 4), інфляція цього року не перевищить 9%, а наступного -- 7%. Всупереч стрімким темпам зростання грошових агрегатів (50-60%), у Нацбанку впевнені, що тримають руку на пульсі. «Наше завдання -- забезпечити необхідний для економічного зростання рівень монетизації економіки (відношення грошової маси до ВВП). 2000 року рівень монетизації становив 15,6%, зараз -- 52%, а оптимальними для країн, що розвиваються, є 40-50%», -- пояснює Гальчинський. За його словами, прискорення інфляції буде неминучим наслідком збільшення грошової маси лише тоді, коли економіка буде досить насичена грішми. Зараз, говорить Гальчинський, Україна наближається до критичного показника інфляції у 10% не з монетарних причин. І все-таки для запобігання інфляції Нацбанк продовжить номінальну ревальвацію гривні -- наступного року і курс гривні становитиме 5,27-5,31 UAN/USD.

Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки доволі простий, що і є причиною його широкого використання як в розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Наприклад, якщо центральний банк ставить за мету зменшення * кредитних можливостей комерційних банків, - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку є розширення доступу до кредитів комерційним банкам, - він знижує рівень облікової ставки. Проте центральному банкові не завжди вдається досягти наміченої мети. Наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку не буде ефективним, якщо на грошовому ринку в даний момент спостерігається тенденція зниження вартості кредитів у результаті їх значної пропозиції, оскільки у цьому випадку комерційні банки використовуватимуть дешевші кредити міжбанківського ринку, ніж дорогі кредитні кошти центрального банку. Якщо ж офіційна облікова ставка центрального банку вже до її пониження знаходилась на рівні, що нижчий від ринкового, то здешевлення й без того дешевих кредитів призведе до відповідної реакції грошового ринку.

Шляхом маніпуляцій офіційною обліковою ставкою центральні банки впливають на стан не лише грошового, але й фінансового ринку. Наприклад, зростання офіційної облікової ставки призведе до підвищення ставок за кредитами і депозитами на грошовому ринку, що у свою чергу обумовить зменшення попиту на цінні папери й збільшення їх пропозиції. Попит на цінні папери падає як з боку небанківських закладів, оскільки більш привабливими стають депозити, так і з боку кредитних інститутів, оскільки при дорогих кредитах вигіднішим; стає пряме фінансування. Пропозиція; цінних паперів у свою чергу зростає. Таким чином, підвищення офіційної ставки призводить до пониження ринкової вартості цінних паперів. Зниження офіційної облікової ставки, навпаки, здешевлює кредити й депозити, що призводить до протилежних процесів: підвищується попит на цінні папери, зменшується їх пропозиція, зростає ринкова вартість (рис. 2).

Отже, облікова політика центрального банку є механізмом безпосереднього впливу на ліквідність кредитних інститутів шляхом змін вартості кредитів рефінансування, що опосередковано чинить вплив на економіку країни у цілому.

Рисунок 2.2 - Коливання облікової ставки і попиту на кредит та цінні папери

Практикою грошової політики доведено, що зміни облікової ставки здійснюються відповідно до розвитку окремих фаз економічного циклу. Вона підвищується в періоди економічного росту і залишається, як правило, незмінною в періоди депресії та спаду. Тому виникає проблема "запізнень", у здійсненні необхідних корекцій облікової ставки. Це пояснюється недостатньою виразністю початкових етапів фаз економічного циклу та іншими об'єктивними й суб'єктивними чинниками. У деяких країнах використовують механізм автоматичної корекції облікової ставки щодо вексельного курсу на цінні папери скарбниці. Наприклад, із 1980 р. в Канаді банківська облікова ставка щотижня автоматично змінюється таким чином, що зберігає незмінне перевищення на 0,25% визначеної на останніх торгах середньої ставки процента за тримісячними скарбничими векселями.

Доповненням облікової політики служить ломбардна політика, що полягає в наданні центральним банком кредитним закладам позик під забезпечення векселів, цінних паперів і державних боргових зобов'язань. У зв'язку з можливістю підвищеного ризику, з ломбардного кредиту встановлюється вищий процент (на 1-2% вище), ніж щодо врахування векселів. Окрім того, наприклад у Німеччині, вводиться спеціальний ломбардний кредит, ставки за яким можуть змінюватися щоденно.

2.3 Операції з цінними паперами на відкритому ринку

фінансовий комерційний банк економіка

Операції з цінними паперами на відкритому ринку полягають в змінах обсягів купівлі і продажі НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів.

При умовах, якщо потрібно стабілізувати або зменшити масу грошей в обороті, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (засіб на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

НБУ може продавати цінні папери й інших суб'єктів (підприємствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому випадку в комерційних банків зменшуються їхні первинні резерви, тому що скорочуються залишки грошей на рахунках їхніх клієнтів.

Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери в комерційних банків, підприємств, населення. Унаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у тому числі і на їхніх рахунках у банках, і відповідно зростає обсяг грошей в обороті.

Таким чином, купівля НБУ цінних паперів означає емісію грошей, а продаж - вилучення їх з обороту.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найкращим інструментом грошово-кредитної політики і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, її легко виправити, здійснивши операцію протилежного напрямку. Ця риса надає перевагу зазначеним операціям порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики.

Ринок цінних паперів в Україні в 2004-му році. Ринок цінних паперів виявився в 2004 р. дуже дохідним. І в 2005-м з його, схоже, знімуть вершки.

Рис. 2.3 Фондові індекси ПФТС та РТС

Жовто-блакитні акції злетіли в ціні на третину, після того як Україна обрала нового президента. Різні сегменти українського ринку тепер залучають усе більше інвесторів, що розчарувалися в російському ринку, довіра до якого похитнули корпоративні скандали. У новому році ціна акцій українських компаній буде рости, однак прихід інвесторів-нерезидентів принесе і нові ризики.

За минулий рік у країні було випущено цінних паперів на 25,4 млрд. грн. (у 2003 р. -- на 22 млрд. грн.) Правда, велика частина цих емісій не була зв'язана з фактичним залученням живих грошей на підприємства. "6 млрд. грн. -- це емісії тих підприємств, що зареєстровані для реорганізації, а 7 млрд. грн. -- це емісії під приватизацію", -- заявив член Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Сергій Відлюдько. Хоча ринок залишається як і раніше телефонним, обсяги торгів на ньому вражають -- на біржах і торгово-інформаційних системах оборот склав 9 млрд грн. Левина частка угод (на 7 млрд. грн.) як завжди проходила через ПФТС. Останній квартал 2004 р. виявився самим дохідної для брокерів.

За час виборів індекс ПФТС, що відображає ріст цін на "блакитні фішки", піднявся на 63%, чи на 260,13 пункту. Індекс Standart & Рооr's для України виріс за місяць більше, ніж для будь-якої іншої країни світу -- до 114,35 пункту, чи на 170%. Для порівняння: аналогічний індекс для Словаччини збільшився на 129,3%, Румунії -- 100,13%, Угорщини ~ 93,7%, Болгарії -- 82,71%, Чехії - 76,3%, Польщі -- 59,3%, Словенії -- 41,01%, Туреччини -- 32,9%, Росії ~ 12,8%.

Рис. 2.4 Об'єми первічного розміщенні ОВДП.

Рис. 2.5 Динаміка дохідності українських єврооблігацій

Тенденція ринку. Головна тенденція фондового ринку -- ріст ринку акцій. У 2004 р. його обсяги збільшилися на 197% і досягли 1,08 млрд грн. Голова правління Укрсоцбанка Борис Тимонькін пророкує подальший ріст: "Думаю, що цього року обсяги торгів акціями будуть рости швидше, ніж обсяги торгів корпоративними облігаціями" . У 2004 р. підприємства всерйоз задумалися про "розкручування" своїх акцій -- багато хто поспішно почали вносити їх у листинги бірж і імітувати активну торгівлю за допомогою брокерів. Сергій Відлюдько пояснив причини росту ринку акцій бажанням українських підприємств набити собі ціну перед продажем -- на Заході більше вірять курсу акцій: "Підприємства зштовхнулися з тим, що для продажу великого пакета закордонним партнерам потрібно котируватися на національному фондовому ринку, саме тому росте ринок акцій ".

Минулий рік, щоправда, став для фондового ринку і роком несправджених надій. "Так один із ключових для ринку законів не був прийнятий парламентом", -- з жалем відзначає Ирина Зоря, президент ПФТС. Мова, насамперед, йде про закони "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери і фондовий ринок". На практиці відсутність цих законів означає, що в Україні продовжується обмеження прав миноритарных акціонерів. Ирина Зоря упевнена, що в 2004 р. на зниження привабливості українського ринку акцій уплинули скандали з акціями Миколаївського глиноземного заводу (трансформація підприємства з акціонерного товариства в ТОВ) і Нижнеднепровского трубопрокатного заводу (іноземні власники депозитарних розписок не змогли поучаствовать у додатковій емісії). "Злиття компанії будуть дуже скандальними, якщо ці закони не будуть прийняті", -- упевнений Сергій Відлюдько. При усіх своїх недоліках, окремі сегменти ринку цінних паперів давали інвесторам можливість добре заробляти. Нижче -- короткі підсумки роботи окремих секторів фондового ринку.

Рис. 2.6 Загальний об'єм зареєстрованих випусків муніципальних та корпоративних облігацій, млн.грн.

Єврооблігації. 2004 рік українські евробонды завершили на переможній ноті. Котирування паперів показали кращі за всю історію рівні, а прибутковість було рекордно низкою, що вигідно емітентам (див. "Динаміка прибутковості...").

Російські й українські евробонды торгуються на дуже близьких рівнях щодо американських госбумаг, що відбиває надії інвесторів на швидкий ріст рейтингів України до рівнів, як мінімум, близьких до інвестиційного. Інвестиційних же можна буде очікувати якщо не до грудня 2005 р., те вже до початку 2006 р. Природно, якщо не буде форсів-мажорів.

До речі, інвестори-нерезиденти ще 30 листопада поставили на мирний дозвіл політичної кризи в Україні і перемогу Ющенко. Котирування українських евробондов і акцій саме з цього дня істотно підскочили в ціні.

Прибутковості недержавних єврооблігацій українських емітентів протягом року змінювалися слідом за прибутковістю державних евробондов, а за підсумками року виявилися на рівнях, близьких до доходностям розміщення. Виключення складають хіба що цінні папери м.Києва й оператора мобільного зв'язку "Киевстар", високий попит на який привів до значного підвищення їхньої ціни, а виходить, зниженню прибутковості.

На тлі Пдв-облігацій звичайні державні ОВГЗ померкли. І дійсно, кому потрібні цінні папери, що мають менший термін звертання, але при цьому і набагато меншу прибутковість. Виключенням став тільки грудень, що коли очманіли від успіхів "помаранчевой" революції іноземні інвестори вийшли зі своїми заявками на первинний аукціон по розміщенню ОВГЗ, проведений Мінфіном після тривалої перерви. Нагадаємо, попит на держоблігації на цьому аукціоні в два рази перевищив запропоновані 215 млн грн., а прибутковість розміщення склала всего 12,45% річних.

Пдв-облігації. 2004 р. став роком Пдв-облігацій. Схоже, на них не заробляли тільки ледачі. Основні заробітки, як звичайно, одержали більш професійні інвестори-нерезиденти. При цьому найбільші доходи своїм власникам забезпечили Пдв-облігації 2-й серії за рахунок більш короткого терміну. Так, прибутковість від покупки Пдв-облігації 1-й серії по кращому котируванню продажу в ПФТС в один з перших днів початку їхнього звертання на вторинному ринку склала б на сьогодні 22% річних. А у випадку покупки Пдв-облігації 2-й серії аналогічна прибутковість склала б 31% річних. Погодитеся, дуже непогано для державних облігацій, особливо на тлі прибутковості розміщення звичайних державних ОВГЗ у 2004 р. на рівні 12% річних.

І зараз попит на Пдв-облігації залишається на цілком успішному і високому рівні з ефективною прибутковістю до погашення 12-13% річних. Зрозуміло, що при відсутності вільної банківської ліквідності попит на ці цінні папери навіть з низьким рівнем прибутковості підтримується тільки за рахунок інвесторів-нерезидентів.

Корпоративні і муніципальні облігації. У 2004 році в Україні обійшлося без "цунамі". Не було нових облігацій від корпоративнихих великовагових поїздів а-ля "Укртрансгаз" чи "Південно-Західна залізниця", що з'явилися на ринку в попередньому році.

Цей рік, з його революцією, що почалася зміною влади і ледве було не вибухнув фінансовою кризою, був украй важкий для фондового ринку.

Загальний обсяг зареєстрованих випусків облігацій у 2004 р. зменшився майже на чверть у порівнянні з попереднім роком -- з 4,4 млрд. грн. до 3,3 млрд. грн. Обсяг випусків облігацій обвалився на 69% -- з 2577,3 млн. грн. до 801,7 млн. грн. При цьому обсяги ринкових випусків облігацій складають дотепер лише чверть загального обсягу ринку. Тобто облігації продовжують використовуватися як комфортний інструмент для оптимізації оподатковування українських компаній. Це ніяк не позначається на стані ринку, адже більшість таких інструментів непрозорі, ризиковані і непривабливі. У 2004 р. частка так званих "інших" випусків облігацій у загальному обсязі склала майже 76%, що істотно вище, ніж у 2003 р., коли "інших" цінних паперів було випущено 41%. Правда, показники ці краще, ніж у 2002 р. (92%). У той рік з'явився надзвичайно непрозорий і одіозний випуск облігацій від компанії "Газ України", дочірньої компанії НАК "Нафтогаз України", на загальну суму 3,5 млрд грн. Основна причина падіння обсягів випусків у 2004 р. -- зниження інтересу великих потенційних емітентів облігацій до внутрішнього ринку запозичень, де напередодні президентських виборів відбувся стрибок процентних ставок на кредитні ресурси. ПРО

При цьому попит на внутрішні корпоративні облігацій не збільшився за рахунок іноземних інвесторів, що у 2004 р. при кожнім зручному випадку "відхватували" сверхдоходні Пдв-облігації.

Негативно вплинули на ринок спроби посіяти зерна недовіри до банківської системи і, відповідно, похитнути її стабільність. У підсумку, рішення НБУ про припинення активних операцій комерційних банків привело до заморожування ринку облігацій, де саме банки на даний момент відіграють роль основних інвесторів.

У додачу варто визнати існування "фінансової завіси" між внутрішнім "дорогим" ринком позикового капіталу і "дешевим" міжнародним ринком кредитів. Ця завіса перешкоджає припливу дешевого капіталу на український ринок, але разом з тим не заважає українським позичальникам робити походи за рубіж. Тяга великих українських позичальників до здійснення позик "там" блискуче проявилися в 2004 р., коли такі гранди, як НАК "Нафтогаз України" і Київська міська рада, по черзі залучили відповідно $500 млн під 8,125% річних на п'ять років і $200 млн під 8,625% річних на сімох років.

Падіння цієї "берлінської стіни" гряде разом з очікуваним підвищенням міжнародними рейтинговими агентствами кредитного рейтингу України до інвестиційного рівня і приходом на внутрішній ринок більш широкого потоку засобів закордонних інвесторів, що бажають укласти ці засоби в гривневі цінні папери.

Що стосується самого ринку, то в сегменті муніципальних облігацій на блідому тлі були зафіксовані два спалахи активності, ініційовані Донецьким і Запорізької міськими радами. Тоді як "донецькі", що випустили облігації на загальну суму 20 млн грн., щокварталу виплачують 14% річних, запорізькі облігації, випущені на 25 млн грн., приносять їх власникам доход з розрахунку 15,4% річних кожні півроку (до слова, за аналогією з київськими облігаціями). Тут примітним є той факт, що всі муніципальні облігації (включаючи київські) випущені з заздалегідь визначеним рівнем процентних ставок, по яких буде здійснюватися виплата доходу а плин усього життя облігацій. Це дуже чітко контрастує з випусками більшості корпоративних облігацій, у яких передбачені піврічні чи річні оферти з можливістю встановлення ставки по виплаті доходу на наступний період. Таким чином, підприємства страхуються від можливого зниження процентних ставок і разом з тим залучають інвесторів, упроваджуючи можливість дострокового продажу цих облігацій емітентам. Але в умовах, коли процентні ставки переглядаються кредиторами убік підвищення (як це відбулося наприкінці 2004 р. на тлі політичної і банківської кризи), емітенти муніципальних облігацій виявилися в більш виграшному положенні, чим ті, хто повірив у прогнози Нацбанку про зниження ставок.

У сегменті корпоративних облігацій стрижень ринку був збережений, незважаючи на відсутність "вдалих історій" з новими великими випусками облігацій, На загальному тлі переважали випуски обсягами 5-30 млн грн., що без особливих проблем і затримок успішно проковтували ринком. Ряд випусків був зроблений новачками, такими як 000 "ХАРП Трейдинг" (торговий підрозділ Харківського підшипникового заводу), ЗАТ "Укршампиньон" (виробник консервованої продукції під торговою маркою "Верес") і поруч інших. Серед "старих" імен, що здійснили повторні випуски, були замічені ГАК "Черноморнефтегаэ" і "Галактис" -- дочірнє підприємство ОАО Талактон".

Ринок побачив лише два великих корпоративних випуски облігацій -- на початку 2004 р. НАЭК "Энергоаггом" продав папера на 430 млн грн. До того ж у серпні 2004 р. другий випуск облігацій на 200 млн грн. початок здійснювати металургійне підприємство "Метален". Однак занадто висока прибутковість ("Металену" не удалося пропасти на ринок зі ставкою 15% річних), як видно, череди причиною відсутності інформації про хід розміщення даного випуску.

У 2005 р. тон ринку буде задавати дочірня компанія НАК "Нафтогаз Ук-раїни" "Укргаздобича", що наприкінці грудня 2004 р. офіційно оголосила про планований випуск облігацій на 300 млн грн. з терміном звертання 2,5 роки і виплатою 16% річних. Після очікуваного завершення політичної кризи, формування новою уряду, розморожування активних операцій комерційних банків і підвищення інтересу іноземних інвесторів до українського ринку цінних паперів пропозиція облігацій від однієї з найбільших газодобувних компаній Європи здатно вивести внутрішній ринок корпоративних гривневих облігацій на новий етап розвитку.

У результаті передноворічного ралі доларове значення індексу ПФТС досягло рекордних значень з 14 листопада 1997 р., упритул наблизивши до історичного максимуму. І навіть якщо ринок чекає корекція і деяке падіння котирувань (реакція на відому приказку "Купуємо слухи, продаємо факти"), можливе зниження цін навряд чи буде довгим і значним.

3. Шляхи покращення регулювання економіки за рахунок фінансових методів