Размещено на http://www.allbest.ru/

373737

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства

Зміст

позиковий фінансовий ресурс підприємство

Вступ

1. Теоретичні засади процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства

1.1 Поняття, класифікація та функції позикових фінансових ресурсів підприємства

1.2 Джерела формування позикових фінансових ресурсів підприємства

1.3 Інформаційно-правове регулювання процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства

2. Дослідження процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства ЗАТ «ШБУ-14» та ефективність їх використання

2.1 Аналіз фінансово-майнового стану підприємства

2.2 Аналіз складу та структури позикових фінансових ресурсів підприємства

2.3 Оцінка ефективності використання позикових фінансових ресурсів підприємства

3. Шляхи підвищення ефективності формування позикових фінансових ресурсів підприємства ЗАТ «ШБУ-14»

Висновки

Література

Вступ

Перехід України до ринкових відносин вимагає від підприємства приділяти більшу увагу якості управлінських рішень по формуванню структури його капіталу, бо саме структура та склад фінансових ресурсів є найпершою умовою його ефективної діяльності. Менеджери повинні постійно проводити аналіз фінансового стану підприємства, планувати його фінансову діяльність, щоб не загинути в умовах жорсткої конкурентної боротьби і не допустити банкрутства підприємства.

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки (будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості) безпосередньо залежить від фінансового капіталу, обсяг і структура якого визначаються рядом факторів. Основні серед них такі:

1) теоретична і практична можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із різних джерел;

2) форми власності та організаційно-правові форми підприємництва;

3) галузева приналежність підприємства;

4) стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності;

5) новостворене або чинне підприємство;

6) проектні чи фактичні розміри підприємства;

7) вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів;

8) структура фінансового капіталу, що формується;

9) віддаленість від ринків ресурсів, товарів і капіталів;

10) загальноекономічна і політична ситуація в країні;

11) рівень загального керівництва підприємством.

Зазначені фактори впливають не тільки на обсяг і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування, який істотно відрізняється у новостворених і чинних підприємств.

Для новостворюваного підприємства коло можливих джерел формування фінансового капіталу залежить насамперед від форми власності, організаційно-правового статусу підприємства, його галузевої приналежності й проектних розмірів. Водночас як для чинних підприємств поряд із названими факторами істотне значення має стан виробничо-збутової і фінансової діяльності, що дає змогу використовувати внутрішні фінансові можливості підприємства. Однак форма власності й організаційно-правовий статус підприємства є визначальними при виборі джерел формування фінансового капіталу незалежно від того, чи є дане підприємство чинним або заново організованим.

Метою курсової роботи є визначення причин зниження результатів діяльності та виявлення резервів збільшення капіталу підприємства.

Об'єктом дослідження є закрите акціонерне товариство “СБУ - 14”.

Предметом дослідження є механізм формування та використання позикових фінансових ресурсів підприємства.

Задачами цієї курсової роботи є:

теоретичне обґрунтування процесу формування та ефективного використання позикового капіталу підприємства;

аналіз його структури та динаміки:

вплив позикового капіталу на фінансові результати діяльності;

оптимізація співвідношення власного та позикового капіталу:

пошук шляхів покращення фінансового стану підприємства ЗАТ «ШБУ - 14».

Сама політика формування позикових фінансових коштів підприємства є визначною характеристикою фінансового стану. Від цього вже залежить економічна діяльність підприємства в зовнішньому середовищі, конкурентоздатність, його потенціал в діловому співробітництві, ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства в фінансових та інших відносинах.

1. Теоретичні засади процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства

1.1 Поняття, класифікація та функції позикових фінансових ресурсів підприємства

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм позикових фінансових ресурсів.

Загальноекономічною причиною появи категорії позикових фінансових ресурсів є товарне виробництво. Основою функціонування позикових ресурсів є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. [12]

Таким чином, виникнення і функціонування категорії позикових ресурсів пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Їх використання в обороті підприємства обумовлено, з одного боку, об'єктивною необхідністю, а саме невідповідністю у часі між надходженнями коштів та витратами, сезонністю виробництва, впровадженням інвестиційних проектів, які вимагають значних обсягів вкладень на декілька років. З другого боку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності, оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового лівериджу і таке інше.

Позиковий капітал формує зобов'язання підприємства. [14]

Згідно МСБО зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

На рисунку 1. наведений склад зобов'язань та характеристика їх елементів. Серед зобов'язань основне місце займає позиковий капітал, тобто фінансові зобов'язання. Він включає:

довгостроковий позиковий капітал - довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти;

короткостроковий позиковий капітал - короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання.



Рис. 1. Склад зобов'язань підприємства

Основною рисою довгострокових кредитів є великі ризики, більш складні умови обслуговування та виконання у вигляді забезпечення. Позикові кошти розрізняються по багатьох характеристиках, тому їх можна класифікувати за певними ознаками. Така класифікація проведена на рисунку 2.

Рис. 2. Класифікація позикових коштів[12]

Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

Основними об'єктами короткострокових позикових вкладень в оборотні кошти є:

- виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

- незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

- витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

- готова продукція і товари;

- платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань. [18]

Позикові фінансові ресурси характеризують кошти, що залучаються для фінансування розвитку підприємства на умовах повернення або інші майнові цінності. Всі форми позикових фінансових ресурсів, використовуваних підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, і підлягають погашенню в передбачені терміни.

Позикові фінансові ресурси характеризуються такими позитивними особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю в порівнянні з власними фінансовими ресурсами за рахунок забезпечення “ефекту податкового щита" (вилучення витрат по його обслуговуванню з оподаткованої бази при сплаті податку з прибутку).

4. Спроможність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу). [8]

У той же час використання позикових фінансових ресурсів має такі недоліки:

1. Використання їх генерує найбільше небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикових фінансових ресурсів, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т. п.).

3. Висока залежність вартості позикових фінансових ресурсів від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших суб'єктів господарювання (кредиторів), потребує в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших суб'єктів господарювання, надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином, підприємство, що використовує позикові фінансові ресурси, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових засобів у загальній сумі використовуваного капіталу).

1.2 Джерела формування позикових фінансових ресурсів підприємства

У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку. У перехідній же економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

Позикові фінансові ресурси підприємств можуть утворюватися за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група -- зовнішні джерела позикових фінансових ресурсів. Ця група джерел складається з двох підгруп -- зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикових фінансових ресурсів (див. рис. 3.).



Рис. 3. Зовнішні джерела створення позикових фінансових ресурсів підприємства[15]

Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовуються зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

Друга група -- внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань (див. рис. 4.). При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового позикового фінансового капіталу.

Звернімо увагу й на таку обставину. У перехідній економіці України існують різні типи підприємств. Кожен із них має свої особливості й можливості при формуванні фінансового капіталу.

Для новостворених державних підприємств основними джерелами формування фінансового капіталу є: кошти державного чи місцевого бюджету; кошти цільових позабюджетних фондів; кошти галузевих цільових грошових фондів міністерств і відомств; державні цільові кредити; фінансовий лізинг; кредити міжнародних організацій і іноземних держав; короткостроковий товарний (комерційний) кредит, наданий постачальниками сировини і матеріалів.

Перші чотири джерела формування фінансового капіталу сприяють забезпеченню абсолютного максимуму необхідних коштів новостворюваного державного підприємства.

На чинних державних підприємствах використовується більшість із розглянутих власних і позикових джерел фінансового капіталу, за винятком засновницьких і пайових внесків, а також декілька інших джерел фінансових ресурсів.

Позикові фінансові ресурси, використовувані підприємством, характеризують в цілому обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються в такій послідовності:

Рис. 4. Внутрішні джерела створення позикових фінансових ресурсів

1. Довгострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми функціонуючих на підприємстві позикових фінансових ресурсів з строком їх використання більш одного року. Основними формами зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти;

2. Короткострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми залучених позикових фінансових ресурсів з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові кошти (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, та і не погашені у встановлений термін), різноманітні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, роботам і послугам; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці: із дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання. [12]

1.3 Інформаційно-правове регулювання процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства

Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми підприємницької діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи -- суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових відносин. Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу (ЦК) України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді та арбітражному суді.

Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток підприємництва в нашій країні. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законом. Водночас, держава забезпечує розвиток конкуренції в підприємницькій діяльності, здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та податкове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпеку продукції і всіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Господарський Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Розповсюдження акцій відкритого акціонерного товариства здійснюється шляхом відкритої підписки, яка триває 6 місяців.

Цим Законом передбачена зміна розміру статутного фонду. Його зменшення відбувається способом: зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій наявної номінальної вартості. Таке зменшення можливе лише за відсутності заперечень кредиторів. Збільшення статутного фонду може здійснюватися одним з цих способів: збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості; збільшення номінальної вартості акцій; обмін облігацій на акції. Воно можливе за умови оплати всіх раніше випущених акцій. Оплата акцій може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами, іншим майном чи майновими правами, що мають грошову оцінку.

Оскільки головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку, то воно є платником податку на прибуток, який обчислюється на основі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. зі змінами і доповненнями. Згідно цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Він оподатковується за ставкою 25% від об'єкта оподаткування, за винятком випадків, коли він оподатковується за ставкою 15%. Податок вноситься до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Для прискорення грошового обігу й уникнення відтоку оборотних коштів підприємства використовують безготівкові розрахунки, загальні принципи організації яких визначає Інструкція НБУ “Про порядок ведення безготівкових розрахунків у господарському обороті України”. Вона поширюється на підприємства й організації всіх форм власності та є обов'язковою для виконання ними.

Постановою Правління Національного Банку України від 28 вересня 1995 року № 246 затверджено Положення « Про кредитування». Цим документом визначаються правові положення щодо надання, використання та повернення кредитів. У підприємств може виникати потреба в залученні позикових коштів для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. Найбільш поширеною формою залучення коштів є отримання банківської позики по кредитному договору, за яким банк зобов'язаний виплатити певну суму грошових коштів у певний період під заставу майна або інше забезпечення, узгоджені зі сторонами. Позичальник зобов'язаний використати отримані кошти згідно з цільовим призначенням кредиту, своєчасно повернути його та виплатити певний відсоток за його використання.

Використання застави як форми забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із законом України «Про заставу». Заставляти можна майнові права та майно, яке може бути відчужене заставодержателем і на яке може бути звернене стягнення.

Застава майна може здійснюватись передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Застава цінних паперів може здійснюватися передачею їх заставодержателю в депозитне володіння. Майно, яке перебуває у спільній власності підприємств, передається у заставу тільки за згодою всіх співвласників. Заміна предмета застави відбувається за погодженням із заставодержателем.

Ризик випадкової втрати предмета застави несе, як правило, власник закладеного майна. Законом або договором передбачається перебування закладеного майна у володінні заставодержателя, заставодавця або третьої особи.

Державне підприємство, за яким закріплено право державного володіння, самостійно здійснює заставу майна за винятком суцільного майнового комплексу підприємства та його структурних підрозділів, будинків та споруд, застава яких відбувається з дозволу та на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

У договорі застави має бути позначене найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови. Договір застави укладається в письмовій формі. Коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, товари в обороті або переробці, договір застави нотаріально засвідчується. Нотаріальне засвідчення здійснюється: договору застави нерухомого майна за місцезнаходженням нерухомого майна; договору застави транспортних засобів - за місцем реєстрації цих засобів; договору застави товарів у обороті - за місцем знаходження підприємства.

При формуванні фінансової структури капіталу можуть бути використані кошти від продажу цінних паперів. Ці операції врегульовані Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» від 09.07.96 року №238.

2. Дослідження процесу формування позикових фінансових ресурсів підприємства ЗАТ «ШБУ-14» та ефективність їх використання

2.1 Аналіз фінансово-майнового стану підприємства

Закрите акціонерне товариство «ШБУ - 14”» організоване відповідно за рішенням від 29.12.1994р. №1791 шляхом перетворення державного підприємства "ШБУ - 14" у закрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента від 15.06.93 р. N 210/93 "Про корпорацію державних підприємств" з метою підвищення відповідальності підприємств за результати економічної діяльності і підготовки його до приватизації.

Склад та структура майна підприємства та джерела його утворення на певний момент часу характеризує фінансовий стан підприємства. Тому необхідно проаналізувати стан майна підприємства, дослідити стан та структуру активів та джерел їх фінансування з метою виявлення резервів для підвищення ефективності фінансової діяльності.

Аналіз складу та структури майна підприємства за 2003 рік засвідчив наступне. По - перше, на кінець періоду зросла вартість активів підприємства на 12975,0 тис. грн. Це свідчить про розширення діяльності підприємства. За звітний період відбувалося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. В той же зменшилася вартість інших необоротних активів на 19977,0 тис. грн., що свідчить про зменшення вартості активів, які не використовуються в виробничому процесі.

Позитивним явищем є збільшення вартості оборотних коштів підприємства на 20613,9 тис. грн. Це відбулося за рахунок зростання вартості матеріальних запасів на 12110,0 тис. грн., та зростання вартості грошових коштів на 751,2 тис. грн. Негативним моментом за звітний період було зростання вартості дебіторської заборгованості на 7981,0 тис. грн., що свідчить про погіршення системи розрахунків.

Таблиця 1. Аналіз складу та структури майна підприємства ЗАТ «ШБУ-14» за 2003-2004 роки

Назва показників	На 2003 року	На 2004 року	Відхилення
	Тис. грн.	% до підсумку	Тис. грн.	% до підсумку	Абсолютне тис. грн.	Відносне, %
Актив	143824,0	100,0	156799,0	100,0	12975,0	-
1. Необоротні активи	117002,0	81,3	108476,3	69,2	- 8525,7	- 12,1
1.1 Основні засоби	67752,0	47,1	79196,9	50,5	11444,9	3,4
1.2 Нематеріальні активи	4,0	0,002	4,4	0,003	0,4	0,001
1.3 Інші необоротні активи	49246,0	34,2	29275,0	18,7	- 19971,0	- 15,5
2. Оборотні активи	25911,0	18,0	46524,9	29,6	20613,9	11,6
2.1 Запаси	17431,0	12,2	29541,9	18,8	12110,9	6,6
2.2 Дебіторська заборгованість	8067,0	5,6	16048,0	10,2	7981,0	4,6
2.3 Грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції	129,0	0,09	880,2	0,6	751,2	0,51
2.4 Інші оборотні активи	28,4	0,02	35,5	0,02	7,1	-

Збільшення дебіторської заборгованості призводить до вилучення коштів із обігу підприємства та негативно впливає на ефективність фінансової діяльності підприємства.

Платоспроможність - це здатність підприємства заплатити по своїм боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена на конкретну дату:

(2.1)

де ГК - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

К а.л на початок 2003 р. =18,0/8353,0= 0,002

К а.л на кінець 2003 р. = 129,0/13211,0= 0,009

К а.л на кінець 2004 р. = 880,0/24033,9= 0,03

2. Коефіцієнт критичної оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок-готівки, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги:

(2.2)

ДЗ - дебіторська заборгованість.

К к.о.на початок 2003 р. =(18,0+4358,0)/ 8353,0=0,52

К к.о.на кінець 2003 р. =( 129,0 +8067,0)/ 13211,0 = 0,62

К к.о.на кінець 2004 р. =( 880,2 +16048,0)/ 24033,9 = 0,7

3. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають поточні зобов'язання:

(2.3)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності.

К п. л.на початок 2003 р. =(18,0 +4358,0 +9585,0 )/ 8353,0 = 1,67

К п. л.на кінець 2003 р. =(129,0 + 8067,0 + 17431,0 )/ 13211,0 = 1,93

К п. л.на кінець 2004 р. = ( 880,2 + 16048,0 + 29541,9 )/ 24033,9 = 1,93

4. Коефіцієнт чистої виручки (Кчв) показує перспективну платоспроможність підприємства і вимірює долю вільних грошових коштів у виручці:

 (2.4)

Ам - амортизація;

ЧВ - чиста виручка (без врахування ПДВ та акцизу).

К чв за 2003 р. = (6918,0+3150,0)/75488,0 = 0,13

К чв за 2004 р. = ( 9085,4 + 3087,0)/139747,0 = 0,08

Зведемо всі показники ліквідності підприємства ЗАТ «ШБУ-14» до таблиці 2.

Таблиця 2. Показники ліквідності підприємства ЗАТ «ШБУ-14»

Показники	Нормативне значення [20] ?	На 2002	На 2003	На 2004
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2- 0,25	0,002	0,009	0,03
Коефіцієнт проміжної ліквідності	Більше 1	0,52	0,62	0,7
Коефіцієнт покриття	Більше 2	1,67	1,93	1,93
Коефіцієнт чистої виручки			0,13	0,08

Як показали розрахунки коефіцієнтів, жоден з показників ліквідності не відповідає нормативному значенню. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі двох останніх років було повністю неліквідним. При цьому знизився коефіцієнт чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції. Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких показників:

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

(2.5)

К з на початок 2003 р. = 6144,0 / 9585,0 = 0,64

К з на кінець 2003 р. = 13611,0 / 17431,0 = 0,78

К з на кінець 2004 р. = 24288,0 / 29541,9 = 0,82

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Км) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

(2.6)

де ВК - власні кошти.

К м на початок 2003 р. = 6144,0 / 120472,0 = 0,05

К м на кінець 2003 р. = 13611,0 / 130040,0 = 0,1

К м на кінець 2004 р. = 24288,0 / 132276,5 = 0,18

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

(2.7)

де ОК - оборотні кошти.

К зв на початок 2003 р. = 6144,0 / 11324,0 = 0,54

К зв на кінець 2003 р. = 13611,0 / 25911,0 = 0,52

К зв на кінець 2004 р. = 24288,0 / 46524,9 = 0,52

4 .Коефіцієнт автономії (Ка)

(2.8)

К а на початок 2003 р. = 120472,0 / 125840,0 = 0,95

К а на кінець 2003 р. = 130040,0 / 1438243,0 = 0,9

К а на кінець 2004 р. = 132276,5 / 156799,0 = 0,84

Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу до власного (Кс):

(2.9)

де ПК - позиковий капітал

К с на початок 200 р. = 8353,0 / 120472,0 = 0,07

К с на кінець 2003 р. = 13784,0 / 130040,0 = 0,11

К с на кінець 2004 р. = 24521,9 / 132276,5 = 0,18

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ЗАТ «ШБУ-14» до таблиці 3.

Таблиця 3. Показники фінансової стійкості підприємства ЗАТ «ШБУ-14»

Показники	Нормативне значення[5]	На 2002	На 2003	На 2004
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами	0,6 - 0,8	0,64	0,78	0,82
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	0,05	0,1	0,18
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів		0,54	0,52	0,52
Коефіцієнт автономії	Більше 0,5	0,95	0,9	0,84
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Менше 1	0,07	0,11	0,18

Розрахунок коефіцієнта забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про достатність власних коштів, необхідних для формування запасів. По всіх періодах даний показник знаходиться в межах нормативного значення. Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативу, хоча й зростає в динаміці, що говорить про те, що мала частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, і відповідно у підприємства існує невелика можливість здійснення маневру цими коштами. Нормативне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Це означає, що підприємство може покрити всі зобов'язання власними коштами. По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Але зниження коефіцієнта автономії в динаміці свідчить про можливість виникнення в майбутньому фінансових ускладнень. Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1. По підприємству ЗАТ «ШБУ-14» коефіцієнт значно нижче нормативного значення, що свідчить про перевагу власних коштів над позиковими. Але зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових ресурсів в обороті підприємства.

2.2 Аналіз складу та структури позикових фінансових ресурсів підприємства

При аналізі джерел фінансування капіталу підприємства найчастіше виникають питання щодо загального обсягу фінансових ресурсів, їх структури та динаміки . Також необхідно визначити зміни, що відбулися за звітний період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових частин - власних та позикових ресурсів, у тому числі таких, наприклад, як банківські кредити, довгострокові та короткострокові кошти, залучені через цінні папери, тощо. Дуже важливе значення в аналізі має вивчення змін у співвідношення між власними та залученими фінансовими ресурсами.

Амортизаційний фонд, частина невикористаного прибутку, спеціальних фондів ), становлять фонд основних засобів. Кошти, що вкладені в у нематеріальні активи і довгострокові фінансові вкладення, становлять фонд інших оборотних активів, і, нарешті, всі інші фінансові ресурси, які за своєю економічною суттю призначені для вкладання в оборотні активи (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки ), становлять фонд оборотних коштів.

Результати аналізу структури джерел капіталу показують, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи містить в собі структура капіталу, що склалась на підприємстві великий ризик для інвесторів чи сприятлива вона для ефективного використання. Для відповіді на ці питання розглянемо таблиці 4., 5., що містять в собі дані балансу підприємства Ф № 1.

Таблиця 4. Структура джерел фінансування підприємства ЗАТ «ШБУ-14» за 2003- 2004 роки

Джерело капіталу	НА 2003 р.	НА 2004 р.	Питома вага, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Сума тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%
1 Всього джерел	143824,0	100,0	156799,0	100	12975,0	-
1.1 Власні	130040,0	90,4	132276,6	84,4	2236,6	- 6,0
1.1.1 Статутний фонд	77242,0	53,7	77242,0	49,2	-	- 4,5
1.1.2 Додатковий капітал	49611,0	34,5	44132,8	28,2	5478,2	- 6,3
1.1.3 Резервний капітал	235,0	0,16	768,0	0,5	533,0	0,34
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	2952,0	2,05	10113,7	6,5	7161,7	4,45
Забезпечення наступних виплат та платежів	-	-	-	-	-	-
2 Залучені	13784,0	9,5	24521,9	15,6	10737,9	6,1
2.1 Довгострокові пасиви	573,0	0,4	488,0	0,3	-85	- 0,1
2.2 Короткострокові пасиви	13211,0	9,2	24033,9	15,4	10822,9	6,2
2.5 Інші короткостр. пасиви	-	-	-	-	-	-
2.3 Короткострокові кредити	2688,0	1,9	12374,0	7,9	9686,0	- 6,0
2.4 Розрахунки з кредиторами	10523,0	7,4	11659,9	7,5	1136,9	0,1

Провівши аналіз структури джерел формування капіталу підприємства можемо зробити наступні висновки. В цілому за поточний період в порівнянні з попереднім роком відбулося зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства на 2236,5 тис. грн. Тобто ЗАТ «ШБУ-14» змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на підвищення фінансової стійкості підприємства. Це відбулося за рахунок значного зростання суми резервного капіталу на 533,0 тис. грн. та одержання значної суми чистого прибутку в звітному році, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності. В той же час розмір статутного фонду не змінився. Негативним моментом в структурі власних джерел формування капіталу підприємства було зменшення суми додаткового капіталу на 5478,2 тис. грн., що значно зменшило можливості підприємства по фінансуванню своєї діяльності власними коштами. В цілому підприємство має достатню власних фінансових ресурсів для формування активів.

Таблиця 5. Динаміка структури позикових джерел формування капіталу ЗАТ «ШБУ-14» за 2003 - 2004 роки

Джерело капіталу	НА 2003	НА 2004	Питома вага
	Сума тис. грн..	Питома вага,%	Сума тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%
3. Позикові	13784,0	100,0	24521,9	100,.0	10737,9	-
3.1 Довгострокові пасиви	573,0	4,2	488,0	2,0	-85,0	- 2,2
3.2 Короткострокові пасиви	13211,0	95,8	24033,9	98,0	10822,9	2,2
3.3 Короткострокові кредити	2688,0	19,5	12374,0	50,5	9686,0	31,0
3.4 Розрахунки з кредиторами	10523,0	76,3	11659,9	47,5	1136,9	- 28,8
2.5 Інші короткостр. пасиви	-	-	-	-	-	-

Рис 4. Структура позикових джерел формування капіталу підприємства ЗАТ «ШБУ-14» на кінець 2003 року

Рис 5. Структура позикових джерел формування капіталу підприємства ЗАТ «ШБУ-14» на кінець 2004 року

Провівши аналіз структури позикових джерел формування капіталу підприємства ЗАТ «ШБУ-14» можемо зробити наступні висновки. В цілому підприємство ЗАТ «ШБУ-14» в звітному періоді використовувало значно більшу суму позикових коштів, ніж в попередньому періоді (див. рис 4. та рис 5.). Про це свідчить зростання загальної суми позикових коштів на кінець 2004 року на 10737,9 тис. грн. Використання позикових коштів приносить додатковий доход підприємству, але потрібно визначити за рахунок яких джерел зростає сума позикового капіталу. По підприємству ЗАТ «ШБУ-14» на кінець 2004 року значне місце в структурі оборотних коштів займають короткострокові кредити, їх загальна сума зросла на 9686,0 тис. грн. Негативною тенденцією по підприємству можна назвати зниження вартості довгострокових кредитів на 85,0 тис. грн. при одночасному зростанні вартості короткострокових. В той же час значним недоліком є зростання суми кредиторської заборгованості на 1136,9 тис. грн. Це свідчення погіршення фінансового стану підприємства, хоча кредиторська заборгованість є дешевим джерелом фінансування капіталу підприємства.

Також в якості джерела фінансування підприємством були використані короткострокові фінансові зобов'язання, зокрема кредиторська заборгованість. Заборгованість постачальникам по суті являє собою комерційний кредит. Тому доцільно дослідити склад та структуру кредиторської заборгованості (див. табл. 6.).

Як свідчать дані аналізу складу та структури кредиторської заборгованості на протязі останніх періодів відбулися значні зміни. В цілому на кінець 2004 року зросла загальна сума кредиторської заборгованості в порівнянні з попереднім періодом на 1136,9 тис. грн., або темп росту склав 110,8 %. Це явище можна класифікувати як негативне, адже зросли борги підприємства зовнішнім кредиторам. Хоча кредиторська заборгованість і є дешевим джерелом фінансування діяльності, збільшення її загального розміру може призвести до неплатоспроможності підприємства, і як наслідок цього, банкрутства.

Таблиця 6. Динаміка структури кредиторської заборгованості ЗАТ «ШБУ-14» за 2003 - 2004 роки

Вид кредиторської заборгованості	На 2003	На 2004	Питома вага
	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Темп росту,%
1. Кредиторська заборгованість за товари , роботи ,послуги	6511,0	61,8	3108,2	26,6	-3402,8	47,7
2. Векселі видані	62,0	0,6	39,1	0,4	- 22,9	63,6
3. Поточні зобов'язання: З авансів одержаних	620,0	5,9	2408,9	20,6	1788,9	388,4
5. З бюджетом	1171,0	11,2	923,1	7,9	- 247,9	78,8
6. З позабюджетних платежів	415,	3,9	1184,6	10,1	769,6	285,4
7. З страхування	79,0	0,8	67,2	0,6	11,8	85,1
8. З оплати праці	281,0	2,7	501,9	4,3	220,9	178,6
9. З учасниками	-	-	-	-	-	-
10. Із внутрішніх розрахунків	-	-	-	-	-	-
11. Інші поточні зобов'язання	1482,0	14,1	3426,9	0,3	1944,9	231,2
Всього	10523,0	100%	11659,9	100%	1136,9	110,8

До позитивних змін в структурі кредиторської заборгованості можна віднести зменшення заборгованості за отримані роботи, товари та послуги на 3402,8 тис. грн. та зменшення боргів перед бюджетом на 247, 9 тис. грн. В той же час значно зросли боргові зобов'язання по одержаних авансах на 1788,9 тис. грн., з позабюджетних платежів на 769,6 тис. грн., по оплата праці на 220,9 тис. грн. та інші поточні зобов'язання на 1944,9 тис. грн. Тому підприємству слід приділити значну увагу зменшенню загальної суми кредиторської заборгованості та знаходженню більш безпечних джерел фінансування своєї діяльності.

2.3 Оцінка ефективності використання позикових фінансових ресурсів підприємства

Фінансовий ліверидж характеризує ефективність використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовим ліверідж являє собою об'єктивний чинник, виникаючий з появою позикових коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством та дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля використовують формулу:

ЕФВ(бо)=(ЕРа - Рфв)*ПК/ ВК (2.10)

ЕФВ(бо) - ефект фінансового важеля без врахування оподаткування;

Ера - економічна рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Рфв - рівень фінансових витрат;

ПК - сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Для нового підприємства ефект фінансового важеля визначається за формулою:

ЕФВ=(СЗЦВК-СЗЦПК) * ПК/ВК (2.11)

СЗЦВК - середньозважена ціна власного капіталу;

СЗЦПК - середньозважена ціна позикового капіталу.

ЕФВ(о)=(ЕРа-Рфв)* ПК/ ВК*(1-Ко) (2.12)

ЕФВ(о) - ефект фінансового важеля з урахуванням оподаткування;

Ко - коефіцієнт оподаткування.

Для проведення розрахунків по оптимізації фінансової структури капіталу ЗАТ «ШБУ-14» скористаємося методом оптимізації структури капіталу за допомогою ефекту фінансового важеля. Вихідні дані візьмемо з даних балансу підприємства та звіту про фінансові результати. Рівень фінансових витрат візьмемо на рівні середньої ставки комерційних банків. Структура капіталу, при якій рівень позикових коштів складає 15%, є для підприємства ЗАТ «ШБУ-14» реальною на даний момент часу. Розрахуємо величину власного капіталу при 10% та 30% позикових коштів в структурі капіталу. Відповідно якщо доля позикових коштів складає 10% та 30%, то власний капітал буде дорівнювати:

1561799,0 - 10% = 156799,0 - (156799,0* 0,1) = 114119,0 тис. грн.

1561799,0 - 30% = 156799,0 - (156799,0* 0,3) = 109759,0 тис. грн.

Відповідно позиковий капітал буде дорівнювати:

При 15% 156799,0 - 114119,0 = 15680,0 тис. грн.

При 30% 156799,0 - 109759,0 = 47040,0 тис. грн.

Сума річних фінансових витрат буде дорівнювати:

Рфв=Впк*Пк (2.13)

Рфв - річні фінансові витрати;

Впк - вартості позикового капіталу;

Пк - позиковий капітал;

Розглянувши таблицю 7. можна побачити, що рівень чистого прибутку безумовно буде найвищий в випадку, коли підприємство не використовує позиковий капітал. Так як в такому разі воно не несе витрати на сплату відсотків по цьому капіталу. Треба зауважити, що ці сплачені відсотки суттєво впливають на рівень прибутку.

Таблиця 7. Розрахунок ефекту фінансового важеля та сили дії фінансового важеля

Показники	Частка позикових коштів в структурі капіталу, %
	0	10	15	30
Власний капітал	156799	141119	132277	109759
Позиковий капітал	--	15680	24522	47040
Всього капіталу	156799	156799	156799	156799
Вартість позикового капіталу, %	--	20	20	20
Річні фінансові витрати	-	4233,6	6620,9	12700,8
Прибуток від операційної діяльності	9085,4	9085,4	9085,4	9085,4
Балансовий прибуток	9085,4	4851,8	2464,5	-
Податок з прибутку (25%)	2725,6	1455,6	739,3	-
Чистий прибуток	6359,8	3396,3	1725,2	-
Рентабельність власного капіталу (ЧП/ВК*100), %	4,1	2,9	1,3	-
Ефект фінансового важеля	0	-2,04	-2,75	-
Сила дії фінансового важеля	1	1,87	3,68	-
Зменшення (збільшення) прибутку при зменшенні (збільшенні) операційного прибутку на 10%	10	18,7	36,8	-

Доля річних фінансових витрат навіть при 10 % фінансуванні за рахунок позикового капіталу складає майже 46 % від загальної суми балансового прибутку. Тоді як при 15% фінансуванні, ця доля складає вже біля 72%. Треба також зауважити, що по мірі зростання відсотка позичкового фінансування в структурі капіталу, номінальне значення прибутку, а відповідно і чистого прибутку зменшується.

На прикладі даної задачі можна також спостерігати реальне зменшення ефекту фінансового важеля при збільшені долі запозичених коштів з 0% до 30%, при цьому відбувається відповідне поступове зменшення ефекту фінансового важеля. Необхідно зауважити, що позитивне значення ефекту фінансового важеля можливе лише при втриманні вартості позичкового капіталу до рівня 5,8 %. В протилежному випадку економічна рентабельність активів буде меншою ніж вартість фінансових витрат.

Треба також зауважити що цей приклад є припущенням, так як в реальному житті не можливо буде утримувати той ж самий рівень загального капіталу (156799,0 тис. грн.) без залучення позикових коштів. Також необхідно зауважити, що існує багато чинників які стримують можливість позикового довгострокового фінансування вітчизняних суб`єктів господарювання.

Загальний висновок можна зробити наступний: безумовно необхідно, використовувати запозичені кошти, але використовувати їх необхідно в разі неможливості використання власних. Збільшувати ж їх долю необхідно лише до певної межі за якою, ефективність від їх використання починає знижуватися, а ризик втрати відповідно збільшуватися.

Але провівши оптимізацію структури капіталу за допомогою ефекту фінансового важеля ми дійшли висновку, що подальше залучення позикових коштів недоцільне, адже при зростанні долі позикових коштів рівень ефекту фінансового важеля стає від'ємним. Тому необхідно шукати інші шляхи оптимізації структури капіталу підприємства ЗАТ «ШБУ-14». Значним недоліком самого підприємства є низька рентабельність його активів, та значна ціна на кредитні ресурси, які пропонують банківські установи.

Спробуємо провести оптимізацію структури капіталу підприємства за допомогою критерію максимізації рівня фінансової рентабельності підприємства. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків скористаємося механізм фінансового ліверіджу.

Маючи на даний момент в своєму розпорядженні певну суму власного капіталу, підприємство може спланувати розширення своєї діяльності за рахунок залучення позикових коштів. При цьому ціна на кредитні ресурси складається на рівні 20%, на рівні середньої ставки комерційних банків. При цьому підприємство планує, що рівень рентабельності його діяльності сягне 15%. Необхідно визначити, яке співвідношення власного та позикового капіталу дасть найвищий показник фінансової рентабельності власного капіталу. При цьому необхідно зазначити, що на даний момент підприємство має можливість по залученню як позикового, так і власного капіталу. Але в даній ситуації скористаємося можливістю по залученню тільки позикових джерел фінансування. Сума ж власного капіталу залишається поки що незмінною.

Таблиця 8. Розрахунок коефіцієнтів фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового ліверіджу

Показники	Варіанти розрахунку
	1	2	3	4	5
Власний капітал	132277	132277	132277	132277	132277
Можлива сума позикового капіталу	24522	60000	90000	120000	150000
Загальна сума капіталу	156799	156799	156799	156799	156799
Коефіцієнт фінансового ліверіджу	0,18	0,45	0,68	0,9	1,15
Відсоток за кредит	20%	20%	20%	20%	20%
Коефіцієнт валової рентабельності активів	15%	15%	15%	15%	15%
Сума валового прибутку без % за кредит	23519,9	28841,5	33341,5	37841,0	42341,5
Сума сплачених % за кредит	6620,9	16200,0	24300,0	32400,0	40500,0
Прибуток після сплати %	16898,1	126411,5	9041,0	5441,0	-1841,5
Ставка податку на прибуток	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25
Сума податку на прибуток	5069,4	3792,3	2712,3	1632,3	-
Чистий прибуток	11919,5	8848,2	6328,7	3808,7	-
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	9,0%	6,7%	4,8%	2,8%

Провівши розрахунки коефіцієнта рентабельності власного капіталу (коефіцієнта фінансової рентабельності), можна зробити висновок, що навіть при зростанні рентабельності активів до 15%, залучення додаткових фінансових ресурсів недоцільне при такій ставці відсотків за кредит. Це призводить до постійного зменшення рентабельності власного капіталу та зменшенні ефекту фінансового важеля. Відповідно це негативно відображається на фінансовому стані підприємства та підвищує фінансовий ризик. Тому у підприємства є два шляхи покращення свого становища та знаходження додаткових джерел фінансування:

підвищення рентабельності активів підприємства за рахунок інших шляхів;

знаходження більш дешевих джерел фінансування своєї діяльності.

Так як у підприємства ЗАТ «ШБУ-14» не має можливості оптимізувати структуру за рахунок позикових джерел, можливо необхідно провести оптимізацію структури власного капіталу. Попередні розрахунки свідчать про недоцільність залучення позикових коштів, тому що через низьку рентабельність активів ефект фінансового важеля дорівнює нулю.

3. Шляхи підвищення ефективності формування позикових фінансових ресурсів підприємства ЗАТ «ШБУ-14»

До складу довгострокових зобов'язань підприємства відносяться також зобов'язання за фінансовою орендою (лізингом). Тому лізинг можна розглядати як складну торгівельно-фінансово-кредитну операцію, яка виступає формою оренди машин і обладнання, способом фінансування інвестицій і кредитування підприємств, а також способом активізації збутової діяльності. Лізинг можна трактувати як кредит, що надається в товарній формі.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого майно, що з амортизувалося не менше ніж на 60%, переходить у власність лізингоодержувача, або викуповується ним за залишковою вартістю.

Переваги фінансового лізингу як форми кредитування визначаються тим, що він дозволяє лізингоодержувачу користуватися майном, не відволікаючи значних сум з обороту, відносити лізингові платежі на собівартість продукції, знижувати прибуток, що оподатковується. Крім того, у підприємств розширюються можливості по технічному переоснащенню виробництва, особливо в умовах, коли отримати довгострокову позику надзвичайно складно.

Сума плати за лізинг покриває повні витрати лізингодавця та забезпечує йому прибуток у формі комісійних. Вона може включати відшкодування вартості об'єкта лізингу, відсотки за кредит, комісійні лізингодавцю та інші платежі, якщо вони були передбачені угодою.

Серед короткострокових джерел фінансування діяльності підприємства найбільшу питому вагу займає комерційний кредит. Інструментом комерційного кредиту виступає вексель, який визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора. Особливістю комерційного кредиту є те, що його суб'єктами виступають підприємства, він надається в товарній формі, середня вартість комерційного кредиту нижча за середню вартість банківського кредиту. Окрім того, до переваг комерційного кредиту відноситься оперативність надання, технічна нескладність оформлення угоди, можливість маневрувати оборотним капіталом. Разом з тим, необхідно враховувати, що комерційний кредит має обмежені можливості у часі та розмірах. Для кредитора він може бути надмірно ризиковим. Негативний вплив на нього можуть здійснювати банки через надто високі облікові ставки при обліку векселів. До основних видів ризиків, які виникають при комерційному кредитуванні відносяться: зміна цін товарів, недотримання строків оплати поставок, банкрутство покупця, можливе подорожчання кредиту.

До можливих шляхів використання розрахунків векселями можна віднести співпрацю ЗАТ «ШБУ-14» з комерційними банками та іншими суб'єктами господарювання, які також проводять наступні операції з векселями: врахування векселів; кредитування під забезпечення векселя та інші.