Аналіз регулювання грошової маси в Україні

Основні методи та інструменти регулювання маси грошей в обороті. Обґрунтування використання інструментів та методів грошово-кредитної політики як чинників впливу на економічний розвиток країни. Дослідження проблем державного управління грошовим обігом.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2012
Размер файла 54,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз регулювання грошової маси в Україні

Зміст

  • Вступ 3
  • 1. Теоретичні положення щодо регулювання грошової маси 4
    • 1.1 Поняття грошової маси, її склад та фактори зміни 4
    • 1.2 Основні методи та інструменти регулювання маси грошей в обороті 6
  • 2. Аналіз регулювання грошової маси в Україні 12
    • 2.1 Особливості інструментів Національного банку України для регулювання грошової маси 12
    • 2.2 Аналіз регулювання величини грошової маси та її вплив на економічне зростання в Україні в 2004 - 2005 роках 19
  • 3. Політики регулювання грошової маси в економіці України на 2006 рік 26
  • Висновки 34
  • Література 36

Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що в період трансформації економіки та переходу до ринкових методів господарювання політика регулювання грошової маси або грошово-кредитна політика покликана створити важливі передумови для стабілізації економіки та її подальшого розвитку. Грошово-кредитна, політика не може виступати як політика, відокремлена від інших складових економічної політики, її завдання повинні бути не самоціллю, а дієвим засобом досягнення стійкого економічного зростання. Від її ефективності безпосередньо залежать подолання залишкових явищ і тенденцій, притаманних командно-плановим методам господарювання, утвердження довіри до економічної політики країни та її національної валюти.

Дослідженню проблем державного управління грошовою масою присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, зокрема Беседіна В.Ф., Жданова В.І., Гольцберга М.А., Михайличенка С.Ю. тощо. В той же час практично відсутнім залишається дослідження принципів та методів грошово-кредитної політики на ґрунті точного аналізу ефективних рішень, особливо в трансформаційних економічних умовах.

Тому метою даної роботи є обґрунтування використання інструментів та методів грошово-кредитної політики як чинників впливу на економічний розвиток.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає грошова маса в грошовому обороті економіки України.

Завданнями роботи є:

- дослідження теоретичних положень регулювання грошової маси;

- аналіз регулювання грошової маси в Україні;

- напрямки розвитку регулювання грошової маси.

1. Теоретичні положення щодо регулювання грошової маси

1.1 Поняття грошової маси, її склад та фактори зміни

Грошова маса - сукупність споживчих, платіжних і нагромаджених коштів, що обслуговує економічні зв'язки і належить фізичним і юридичним особам, а також державі.

Грошова маса є важливим кількісним показником грошей та складається з двох основних складових - активних грошей, що застосовуються в готівковому та безготівковому обороті та пасивних (накопичення та заощадження, резерви, залишки на рахунках).

На грошову масу впливає два фактора [11]:

- кількість грошей в обігу;

- швидкість обігу грошей.

Обсяг грошової маси визначається державою - емітентом грошей, його законодавчою владою. Ріст емісії обумовлений потребами товарного обороту і держави.

В Україні головними причинами зростання грошової маси є: надмірний дефіцит державного бюджету та суттєве скорочення темпів виробництва та товарного обороту.

Показник маси грошей в обігу (М) має декілька значень (грошових агрегатів). НБУ визначає такі агрегати:

М0 = готівка в обігу;

М1 = М0 + залишки грошових вкладів на банківських рахунках до запитання;

М2 = М1 + залишки грошових вкладів на банківських строкових рахунках;

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім того, НБУ визначає показник що називається “грошовою базою”. Він включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а тільки служать базою для її зростання.

Кожний агрегат має певне призначення в практиці управління грошовим обігом, а всі разом вони дають цілісну картину структури, та динаміки грошової маси й грошового обігу [18].

Швидкість обігу грошей - являє собою інтенсивний рух грошей при виконанні ними функцій обігу і платежа.

Для розрахунку цього показника використовують такі методи:

1. Швидкість руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу доходів визначається як відношення ВНП або НД до грошової маси (агрегатів М1 або М2).

Цей показник свідчить про зв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку.

2. Обіговість грошей в платіжному обороті визначається відношенням суми грошей на банківських рахунках до середньорічної величини грошової маси в обігу. Цей показник свідчить о швидкості безготівкових розрахунків.

Окрім цього використовуються загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його росту, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій та взаєморозрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також упровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім того, значний вплив на швидкість обігу грошей здійснює періодичність виплати доходів, рівномірності виплат населенням своїх коштів, рівня нагромадження і накопичення. Швидкість обігу грошей оберненопропорційна кількості грошей в обігу, тому прискорення їх обіговості означає ріст грошової маси. Збільшена грошова маса при незмінному обсязі товарів та послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому результаті є одним з факторів інфляційного процесу. Щоб забезпечити стійкість грошей, необхідно витримувати пропорційність між товарною масою і обсягом грошових послуг населенню, з одного боку, і грошовою масою в обігу - з другого. Розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою [11]:

, (1.1)

КГ - кількість грошей в обігу;

ЦТ - сума цін товарів, що реалізуються;

К - сума цін товарів, проданих в кредит;

П - платежі, за якими настав строк оплати;

ВР - взаємні розрахунки;

О - число оборотів однойменної грошової одиниці;

ГР - грошовий резерв для сфери обігу.

Перевищення кількості грошових одиниць в обігу над сумою товарних цін (і як результат - поява грошових одиниць, що не мають товарного покриття) призводить до інфляції.

1.2 Основні методи та інструменти регулювання маси грошей в обороті

При розгляді цього питання необхідно зауважити, що поняття "випуск грошей" та "емісія грошей" не є тотожними. Так випуск грошей в оборот відбувається постійно. Безготівкові гроші випускаються в оборот, коли комерційні банки надають позику своїм клієнтам, а готівкові - коли банки в процесі здійснення касових операцій надають їх клієнтам з своїх операційних кас [18].

Емісія - випуск грошей в оборот, який призводить до загального зростання грошової маси в обігу.

Емісія грошей у їх широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: першій - Центральні банки, другий - Комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово-кредитної установи.

Емісія безготівкових грошей відбувається системою комерційних банків, готівки - Центральним банком (в Україні - Національним банком).

Центральним банкам належить виняткове право здійснення банкнотної емісії. Чинним законодавством таке право не надається кожному з інших банків будь-якої держави. Право емісії банкнот не мають і міністерства фінансів (казначейства, скарбниці).

Як в умовах золотого стандарту, так у в умовах сьогодення зберігається принцип товарного забезпечення банкнотної емісії на кредитних засадах. Проте на відміну від золотого стандарту не діє механізм реалізації функцій кошторисної скарбниці за яким кількість в обігу паперових грошей, у тому числі банкнот, урівноважувалася з урахуванням відповідного коефіцієнту наявним золотим запасом. Еволюційно розвиток емісійного процесу пішов в іншому напрямку - почали зміцнюватися інституційні структури та механізм функціонального регулювання грошової системи. Помітно зросла в цьому роль головної ланки - Центрального банку.

Існують три напрямки емісійної діяльності Центрального банку [12]:

фінансування дефіциту державного бюджету через здійснення операцій на ринку державних цінних паперів;

рефінансування комерційних банків - надання в їх розпорядження певної суми платіжних інструментів;

закупівля за національні гроші іноземної валюти, яка спрямовується в офіційні валютні резерви.

Механізм емісії діє на основі банківського (кредитного, депозитного) мультиплікатора. Банківський, кредитний та депозитний мультиплікатори характеризують механізм мультиплікації з різних позицій.

Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб'єктів мультиплікації та діє незалежно від того, кому надана кредити: комерційним банкам або уряду. Крім того він може бути задіяний і в тому випадку, коли Національний банк купує у комерційних цінні папери або валюту. Внаслідок цього зменшуються ресурси банків, що вкладені в активні операції, зростаються вільні резерви цих банків, які використовуються для кредитних операцій, тобто включається механізм банківського мультиплікатора. "Включити" цей механізм Національний банк може й тоді, коли він зменшить норму обов'язкових резервів.

Депозитний мультиплікатор відображає об'єкт мультиплікації - гроші на депозитних рахунках комерційних банків.

Кредитний мультиплікатор - розкриває двигун процесу мультиплікації, тобто те, що вона може здійснюватись тільки в результаті кредитування господарства.

Управляє механізмом банківського мультиплікатора, а, як наслідок, емісією безготівкових грошей, виключно Національний банк, в той час, як емісія здійснюється системою комерційних банків.

Комерційні банки утворюють банківські гроші наданням своїм клієнтам кредитних позик. Коли банки надають позики, грошова маса зростає, а коли отримана позика повертається - зменшується.

Здатність будь-якого комерційного банку утворювати банківські гроші (здійснювати емісію грошей) залежить від розміру наднормативної суми його резерву. Банк може видавати нові позички і утворювати додаткові гроші лише тоді, коли має вільні резерви, тобто резерви, що перевищують установлену законом мінімальну суму, яку він за будь-яких умов повинен зберігати.

Обов'язковий банківський резерв є часткою (нормою у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у Центральному банку.

За допомогою регулювання норми обов'язкового резерву вирішується декілька завдань: по-перше, нормативне визначення обов'язкових резервів має метою забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримки їх ліквідності; по-друге, при виникненні нестандартних ситуацій комерційні банки мають можливість отримати додаткову суму готівки в Національному банку; по-третє, вони використовуються як провідний важіль регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей (за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької - стимулювати).

При визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і відповідно до цього - прогнозування динаміки грошової маси використовується показник грошової бази. За змістом грошова база - це об'єднуючий показник резервних грошей наявної в країні банківської системи, на підвалинах якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей, що перебуває в обігу.

Ефект кредитного мультиплікатора полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, що здійснюється багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів. Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи в цілому. При цьому реалізується принцип: "те, що не в змозі зробити окремий банк, здатні зробити всі банки разом". Йдеться про кумулятивне зростання грошової маси на підставі того, що резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого - від банку до економічного агента в нефінансовому секторі, і назад - знову до банку.

Процес мультиплікатора пов'язаний з надходженням нових грошей (депозитів) у систему комерційних банків. Таке надходження може здійснюватися у різних формах [11]:

надходженням готівки;

проведенням операцій на відкритому ринку цінних паперів казначейства

надходженням чеків, виписаних на інший банк;

отриманням прямих кредитів від Національного банку.

Процес мультиплікатора є непреривним. Розраховують коефіцієнт мультиплікації який відображає наскільки в певний період часу зросла грошова маса в обігу.

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Чинники, що впливають на зростання грошової маси

Розглянемо взаємодію чинників, що впливають на пропозицію грошей (формування грошової маси) з боку банківської системи (див. рисунок 1.1). У верхній частині схеми представлено групу чинників, які впливають на формування грошової бази, від якої залежить величина наднормативних резервів. У нижній частині - визначено чинники, від яких залежить величина коефіцієнта експансії (кредитного мультиплікатора). Взаємодія двох величин - грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи з забезпеченні приросту грошової маси, додаткової пропозиції грошей.

Центральний банк з метою впливу на кількість грошей або на процентні ставки використовує наступні інструменти грошової політики:

1. За об'єктами впливу:

* стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія). Кредитна експансія має за мету збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей;

* стримування кредитної емісії (кредитна рестрикція). Кредитна рестрикція має за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей.

2. За характером параметрів:

* кількісні інструменти впливають на стан кредитних можливостей комерційних банків;

* якісні інструменти -- пряме регулювання банківських кредитів.

3. За формою впливу:

* адміністративні (прямі) інструменти -- у формі директив, інструкцій від НБУ, мета яких -- обмежити сферу діяльності кредитних установ (лімітне кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки, ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям);

* ринкові (непрямі) інструменти -- способи впливу НБУ на грошову пропозицію шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

4. За строками впливу:

* короткострокові інструменти, за допомогою яких досягаються проміжні цілі грошово-кредитної політики;

* довгострокові інструменти діють від одного року і більше з метою фінансової стабілізації та сприяння довгостроковому економічному зростанню.

2. Аналіз регулювання грошової маси в Україні

грошовий кредитний управління політика

2.1 Особливості інструментів Національного банку України для регулювання грошової маси

За роки своєї діяльності Національний банк України в напрямі управління грошово-кредитним ринком пройшов, як кажуть, тернистий шлях. Розпочавши із найпростіших механізмів, він на практиці опанував монетарні інструменти, які застосовують центральні банки економічно розвинутих країн [4].

У перші роки роботи Національний банк надавав прямі кредити комерційним банкам для подальшого кредитування тих чи інших галузей господарства та суб'єктів господарювання. У 1992--1995 pp. він надавав прямі кредити уряду на покриття дефіциту державного бюджету як у національній, так і в іноземній валютах. Згубність політики підтримки центральним банком тих чи інших галузей та кредитування дефіциту бюджету доведена результатами роботи економіки країни за 1993--1994 роки, коли рівень інфляції перевищував 10 000 відсотків.

Національний банк, здійснюючи грошово-кредитну політику, постійно враховує (в міру можливості, не загрожуючи стабільності національної грошової одиниці) неординарність розвитку економічних процесів, ментальність керівників окремих банків, урядових структур та інші фактори [4].

Так, постійне нарікання банків на використання Національним банком коштів обов'язкових резервів, які зберігалися на окремому рахунку, спонукали до розробки і введення в дію з 1995 року уніфікованого порядку формування банківською системою обов'язкових резервів, який полягає в тому, що банки тримають обов'язкові резерви на своїх кореспондентських рахунках у НБУ.

Вирішено юридичну проблему, що виникла під час практичного впровадження операцій РЕПО між Національним банком і банками. Теоретично оперція РЕПО є купівлею-продажем цінних паперів. Тож чинним українським законодавством передбачалася у разі здійснення операцій із купівлі-продажу державних цінних паперів сплата державного мита, що унеможливлювало використання зазначеного вище інструменту. Довелося розробити і надати юридичної сили вітчизняному трактуванню операції РЕПО як кредитної, яке за своєю економічною сутністю відповідає її класичному визначенню.

Аналогічна ситуація склалася і в процесі запровадження у практику такого інструменту, як депозитний сертифікат НБУ. Щоб не провадити під час кожного його випуску реєстрацію емісії цих паперів, за погодженням із Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку депозитний сертифікат Національного банку України було визначено як особливий вид цінних паперів, що використовується виключно як монетарний інструмент і має обмежене коло обертання -- лише серед банків [10].

Обов'язкові резерви. Як уже зазначалося, формування банками обов'язкових резервів у 1992--1995 pp. здійснювалося на окремому рахунку в НБУ. Нині кожен банк формує обов'язкові резерви на власному кореспондентському рахунку в Національному банку. Такий порядок формування резервів дає змогу центральному банку застосовувати їх (шляхом зміни величини нормативів та періодичності контролю) як монетарний інструмент, а банкам -- використовувати протягом операційного дня для проведення банківських операцій.

Мінімальні обов'язкові резерви використовуються в процесі прогнозування монетарних агрегатів як константа, що дає можливість визначати розмір коштів (які не будуть створювати нові кошти), та застосовуються з метою обмеження зростання грошової маси в обігу [5].

Для сприяння розвитку фондового ринку державних цінних паперів в Україні у 1996 році до мінімальних обов'язкових резервів зараховувалися кошти, вкладені банками в державні цінні папери. При цьому втрати монетарного регулювання за рахунок обов'язкових резервів компенсувалися шляхом застосування інших монетарних інструментів.

Процентна політика. У перші роки існування банківської системи незалежної України процентна політика визначалася розміром плати за кредит комерційним банкам без пов'язування з макроекономічною ситуацією в державі і станом грошово-кредитного ринку.

Із формуванням кредитного та частково фондового ринків Національний банк надав перевагу економічному підходу до застосування процентної політики як монетарного інструменту у сфері управління грошово-кредитним ринком.

Зважаючи на нерозвинутість фондового ринку як державних, так і корпоративних цінних паперів, НБУ на підставі Тимчасового положення про визначення процентних ставок Національного банку щомісячно встановлює рівень облікової ставки, яка є орієнтиром ціни на національні гроші. При визначенні розміру цієї ставки враховуються різнопланові фактори в макроекономічній, бюджетній та грошово-кредитній сферах, а також вартість кредитів у країнах, з якими Україна має значні економічні зв'язки.

Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку НБУ щоденно визначає рівень ломбардної ставки, за якою пропонується підтримувати миттєву ліквідність банків.

Однак не всі аспекти процентної політики дають бажаний ефект. Процентні ставки за кредитами, наданими реальному сектору економіки, не завжди відповідають наявним економічним процесам. І це питання сьогодні слід розглядати не в монетарній, а в макроекономічній та законодавчій площинах [4].

Банки мають значну питому вагу проблемних кредитів, наданих у минулі роки на пропозиції урядових структур, що спонукає збільшувати вартість кредитів, які надаються нині.

Проблема дорогих кредитів полягає також у тому, що досі законодавчо не закріплено права банку-кредитора щодо стягнення кредиту чи відповідної застави.

Окремі банки не проводять банківських операцій, а займаються лише розрахунковими та конвертаційними операціями, що почасти спричиняє дисбаланс на міжбанківському кредитному ринку. Крім того, багато які банки не працюють із фінансовими інструментами (державними цінними паперами різних видів, векселями суб'єктів господарювання), не забезпечують виконання основних економічних нормативів діяльності, що не дає їм можливості звертатися до Національного банку як до кредитора останньої інстанції й отримувати кредити для підтримки короткострокової ліквідності за значно нижчою ставкою, ніж на міжбанківському кредитному ринку.

Банківській системі складно належно відреагувати на постійні нарікання урядових структур щодо зависокої вартості кредитів, які надаються реальному сектору економіки, якщо не буде внесено суттєвих змін до чинного законодавства. Внесення таких змін дало б змогу кредиторам гарантовано використовувати право на захист, передусім у частині стягнення заборгованості та наданої застави [9].

Рефінансування банків. На першому етапі становлення Національного банку здійснювалося пряме кредитування комерційних банків для подальшого кредитування тих чи інших галузей господарства або окремих господарств в основному за відповідними рішеннями Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Згубність такої практики відчутна ще й сьогодні, оскільки окремі надані в такий спосіб кредити не повернуто й досі.

У подальшому (з виникненням необхідності обмежувати обсяги грошової маси в обігу) Національний банк використовував такий інструмент, як кредитні стелі для банків (тобто приріст кредитних вкладень банків обмежувався певними параметрами).

Зі зростанням кількості банків виникла потреба у забезпеченні їм рівного доступу до кредитів Національного банку. З 1994 року запроваджено кредитні аукціони, які дали змогу всім банкам, що дотримуються встановлених нормативів діяльності, розраховувати на підтримку своєї ліквідності з боку НБУ -- кредитора останньої інстанції.

Із 1996 року в практичну діяльність запроваджено підтримання ліквідності банківської системи за допомогою операцій прямого РЕПО.

З метою узгодження вітчизняних нормативних документів із вимогами Євросоюзу, стимулювання розвитку фінансових інструментів, переведення взаємовідносин між центральним банком та банками у плані підтримки їх ліквідності в загальноприйняту площину світової банківської практики Національний банк України в 2000 році розробив і запровадив у практику Положення "Про рефінансування комерційних банків через тендерну систему", в якому чітко визначено умови та порядок підтримки ліквідності банківської системи. Основні з них такі [4]:

1. Виконання банками відповідних нормативів.

2. Наявність фінансових інструментів (державних цінних паперів різного виду, векселів суб'єктів господарювання).

Операції з підтримки ліквідності банківської системи проводяться:

¦ щоденно (без обмеження обсягів ресурсів на підставі оголошеної о 10 годині їх вартості);

¦ щотижня (до 14 днів з оголошенням або без оголошення обсягів ресурсів та їх вартості);

¦ один раз на місяць (до 180 днів з оголошенням або без оголошення обсягів ресурсів та їх вартості).

Усі операції здійснюються в автоматичному режимі відповідно до програмного забезпечення, що дає змогу не зважати на різні суб'єктивні фактори при проведенні тендерів.

Мобілізаційні інструменти. Якщо необхідно вилучити з обігу надлишкову грошову масу, Національний банк використовує такий монетарний інструмент, як депозитний сертифікат НБУ, який має право обігу на первинному та вторинному ринках лише серед банків. До мобілізуючих інструментів належать також операції зворотного РЕПО, тобто продаж Національним банком зі свого портфеля на певний період державних цінних паперів з умовою їх зворотного викупу.

Наявність у портфелі Національного банку значної суми реструктуризованих урядом до 2010 року боргових зобов'язань спонукала розробити порядок їх відносного знерухомлення та використання в ролі фінансового інструменту. Це порядок двостороннього котирування цінних паперів. За необхідності Національний банк України продає цінні папери, які знаходяться в його портфелі, з обов'язковою гарантією їх викупу у власника в будь-який час. У процесі регулювання обсягів грошової маси в обігу впродовж 2001 року такий порядок виявився ефективним.

Проблемні питання. Не можна погодитися з деякими аналітичними висновками, які публікуються в засобах масової інформації та робляться в окремих урядових структурах, що використання депозитних сертифікатів і двостороннього котирування реструктуризованих державних цінних паперів створює конкуренцію для Міністерства фінансів щодо розміщення облігацій на первинному ринку. Національний банк застосовує зазначені мобілізаційні інструменти в періоди, коли з монетарної точки зору є загроза розкручування інфляції через надлишкову грошову пропозицію.

Не можна погодитися і з пропозиціями щодо збільшення Національним банком обсягів рефінансування. НБУ щоденно в оперативному режимі відстежує стан грошово-кредитного ринку і за необхідності надає кошти для підтримки ліквідності банківської системи, використовуючи для цього різноманітні канали (валютний, фондовий, кредитний). Якщо є потреба у збільшенні ліквідності через систему рефінансування банків, які беруть участь у тендері, НБУ збільшує запропоновану тендерну ставку.

Проте ось уже два роки додаткові грошові потоки надходять в економіку переважно через валютний канал. То чи варто збільшувати обсяги рефінансування?

Постійно пропагується теза, ніби ресурсів, які Національний банк надає банкіській системі, недостатньо. У зв'язку із цим слід ще раз акцентувати увагу на функціях центрального банку. Національний банк не є джерелом постачання ресурсів банкам для подальшого їх вкладення в ті чи інші активні операції. Центральний банк -- кредитор останньої інстанції, він підтримує короткострокову ліквідність банків лише в площині регулювання грошово-кредитного ринку [5].

Ресурси банків -- це передусім їхні власні та залучені кошти фізичних і юридичних осіб -- представників різних галузей та різних форм власності.

Отже, можна зробити висновки, що за відсутності розвинутого ринку як державних, так і корпоративних цінних паперів наявність інструментів, про які йдеться, дає змогу Національному банку певною мірою управляти грошово-кредитним ринком. Національний банк має в своєму розпорядженні всі монетарні інструменти як для підтримки ліквідності банків, так і для мобілізації коштів у разі виникнення надлишкової грошової маси. За умови подальшого ефективного реформування структури вітчизняної економіки, бюджетної політики, законодавчого забезпечення прав банків-кредиторів ситуація на грошово-кредитному ринку має змінитися в бік поліпшення взаємозв'язку між ставками Національного банку та ставками банків, між процентними ставками за залученими й розміщеними коштами.

2.2 Аналіз регулювання величини грошової маси та її вплив на економічне зростання в Україні в 2004 - 2005 роках

У 2004 році грошово-кредитна політика позитивно вплинула на збереження фінансової стабільності та підтримку економічного розвитку. Зростання ВВП становило 12.1 відсотка, грошова маса збільшилася на 32.4 відсотка, грошова база -- на 34.1 відсотка, обсяги кредитування економіки -- на 30.2 відсотка. Номінальний курс гривні щодо долара США укріпився на 0.5 відсотка, а девальвація реального ефективного курсу становила майже 2 відсотки. Разом з тим відбулося суттєве підвищення індексу споживчих цін (12.3 відсотка), яке обумовлене зростанням цін на продовольчі товари, головним чином м'ясної групи, і пальне. Значний вплив на прискорення темпів інфляції спричинило підвищення споживчого попиту внаслідок зростання соціальних виплат населенню, що сформувало сильні інфляційні очікування, дія яких триває й у поточному році. Рівень монетизації економіки на кінець 2004 року становив 32.02 відсотка, зрісши за рік на 7.1 відсотка, що є найнижчим показником за останні п'ять років, у зв'язку з чим значно зменшилася частка приросту грошової маси, яка абсорбується через зазначений канал і, відповідно, зросла частка приросту грошової маси, яка була поглинута підвищенням цін, що свідчить про тенденцію до посилення дії монетарного чинника інфляції. У розвитку банківської системи минулого року головною позитивною тенденцією було значне прискорення темпів капіталізації. У кредитному портфелі банків випереджаючими темпами зростали довгострокові кредити, істотно підвищилася фінансова ефективність банківської діяльності [8].

Розвиток економіки України в 2005 році характеризується значним уповільненням темпів економічного зростання. Збільшення ВВП протягом січня -- липня 2005 р. порівняно з відповідним періодом минулого року становило 3.7 відсотка і мало низхідну динаміку з початку року: з 6.5 відсотка в січні помісячні його темпи знизилися до мінімального значення в червні (1.1 відсотка) та дещо збільшилися у липні (2.4 відсотка). Така динаміка є значно нижчою від прогнозованої. Промислове виробництво в зазначеному періоді зросло на 3.9 відсотка, а в червні та липні його динаміка була від'ємною.

Дещо поліпшилася ситуація на ринку праці, кількість безробітних, які перебувають на обліку, зменшилася за рік з 945 до 825.4 тис. осіб, або на 2.7 відсотка. У результаті цього рівень зареєстрованого безробіття, розрахований щодо працездатного населення працездатного віку, знизився з 3.4 до 2.9 відсотка.

Завдяки вжиттю заходів щодо поліпшення фіскальної політики, зокрема скасування наявних раніше численних податкових пільг, за сім місяців 2005 року вдалося досягти збільшення доходів державного бюджету на 53.2 відсотка, а їх частка у ВВП досягла 25.6 відсотка порівняно з 21.2 відсотка у 2004 році. У структурі видатків відбулося зміщення в бік соціальних трансфертів, за підсумками року прогнозується дефіцит бюджету на рівні 5.4 млрд. грн., який покриватиметься за рахунок приватизаційних надходжень та можливого розміщення єврооблігацій на 600 млн. євро з терміном обігу 10 років. У зв'язку з цим важливе значення для забезпечення стабільності гривні матиме вирішення проблеми посилення координації бюджетної та монетарної політики [3].

Тенденція до зростання доходів населення за рахунок переважно соціальних платежів та зарплат у бюджетному секторі, започаткована в кінці 2004 року, спостерігалася і в 2005 році. За результатами семи місяців 2005 року приріст реальної заробітної плати становив 17.5 відсотка, а приріст реальних наявних доходів населення -- 25.8 відсотка. До кінця року очікується подальше підвищення доходів населення завдяки планомірному збільшенню мінімальної заробітної плати та зміні в системі оплати праці в бюджетних установах.

Після досягнення в 2004 році рекордного значення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі на рівні 4.87 млрд. доларів США в 2005 році відбувається значне його зменшення. Так, за перше півріччя цей показник зменшився вдвічі -- з 3 до 1.5 млрд. доларів США. Водночас у другому півріччі очікується суттєве зростання зовнішніх інвестицій.

У січні -- серпні 2005 року монетарна база збільшилася на 27.4 відсотка, грошова маса -- на 31 відсоток. Інтенсивне збільшення монетарних агрегатів (яке частково мало відновлювальний характер після істотного уповільнення наприкінці минулого року) спостерігається на тлі значного уповільнення темпів зростання ВВП. Приріст депозитів фізичних осіб у національній валюті за вісім місяців становив 55.7 відсотка. У той же час співвідношення темпів приросту загального обсягу вкладів фізичних і юридичних осіб у банківській системі (33.1 відсотка) та темпів збільшення інших монетарних агрегатів (зокрема, готівки та грошової маси) свідчить про уповільнення тенденції щодо збільшення частки грошей, які розміщені в банківській системі. Темп зростання готівки (27.1 відсотка за період) значно перевищує відповідні показники за роки економічного зростання, що обумовлює додатковий інфляційний ризик [8].

Головним каналом введення коштів в обіг є валютний ринок: за січень -- серпень 2005 року обсяг чистої емісії, спрямованої на купівлю валюти, становив понад 26.4 млрд. гривень. За іншими каналами відбувалося вилучення коштів.

Виваженішою порівняно з попереднім роком є динаміка коштів уряду в Національному банку: на 1 вересня 2005 року гривневі залишки становили 10.3 млрд. грн. (на відповідну дату 2004 року -- 15.3 млрд. гривень). Тобто якщо 2004 року уряд упродовж трьох кварталів значно нарощував залишки коштів і різко використав їх у четвертому кварталі, то зараз нагромадження і використання коштів відбувається більш рівномірно, що є позитивним з точки зору впливу на інфляційні процеси.

За січень -- серпень ціни на споживчому ринку підвищилися на 6.7 відсотка, що є найвищим показником для зазначеного періоду за останні п'ять років. Продовольчі товари подорожчали на 7.7 відсотка, непродовольчі -- на 2.9 відсотка, послуги -- на 7 відсотків. Головною причиною цього є невідповідність між попитом і пропозицією на споживчому ринку, яка виникла наприкінці минулого року і посилюється в поточному році внаслідок значних бюджетних виплат соціальної спрямованості. Зазначене підвищення загального рівня цін насамперед спричинене подорожчанням товарів м'ясної групи, цукру, пального і, як наслідок, проїзду на міському транспорті. На тлі постійного зростання доходів громадян сформувалася стала інфляційна тенденція щодо абсолютної більшості товарів і послуг на споживчому ринку [9].

На динаміку споживчих цін до кінця 2005 року визначальний вплив матиме подальше збільшення видатків бюджету соціального спрямування, зростання доходів населення, мінімальної заробітної плати та пенсій за наявності досить високого рівня інфляційних очікувань населення. Основними ризиками, реалізація яких може прискорити темпи інфляції, є тенденція подальшого подорожчання пального та підвищення вартості житлово-комунальних послуг -- у такому разі рівень інфляції в 2005 році може перевищити межі, передбачені Основними засадами грошово-кредитної політики (8.5--9.5 відсотка).

Валютно-курсова політика в 2005 році в умовах змін кон'юнктури ринку спрямовується на підтримку стабільності та уникнення значних коливань обмінного курсу гривні. На початку року внаслідок очікувань щодо укріплення гривні значно збільшився приплив спекулятивного капіталу з-за кордону. Протягом січня -- квітня суттєво зросла пропозиція, а обсяг викупу валюти Національним банком досяг 4.23 млрд. доларів СІЛА (за відповідний період минулого року -- 1.37 млрд. доларів США), що обумовило ревальвацію курсу на 4.8 відсотка, яка позитивно вплинула на стримування інфляції [3].

Однак подальші коливання цін на пальне, висока інфляція, погіршення сальдо торгового балансу, зменшення іноземних інвестицій призвели до зниження пропозиції та підвищення попиту на валюту. Внаслідок цього в травні -- серпні обсяг викупу валюти зменшився до 1 509.8 млн. доларів США (з незначним від'ємним сальдо інтервенцій у червні), тоді як за відповідний період попереднього року цей показник був у 2.5 раза більшим (3.8 млрд. доларів США). У цих умовах подальша ревальвація була призупинена і курс утримувався на рівні 5.05 грн. за долар США.

Відповідні коливання попиту та пропозиції спостерігаються на готівковому валютному ринку. Якщо для січня -- березня характерна тенденція до поступового зменшення попиту та зростання пропозиції готівкової валюти, то в квітні пропозиція суттєво зменшилася, а в травні обсяг попиту перевищив обсяг пропозиції. Проте, починаючи з другої половини червня, завдяки сезонним факторам пропозиція знову почала зростати вищими темпами. Загалом за січень -- серпень перевищення пропозиції над попитом становило 171.7 млн. доларів США, що майже в 6 разів менше обсягів такого перевищення за відповідний період попереднього року.

Протягом січня -- серпня 2005 року міжнародні валютні резерви Національного банку України зросли на 4.9 млрд. доларів США, або на 51.7 відсотка (до 14.5 млрд. доларів США), що забезпечує покриття обсягу приблизно 3.8 місяця імпорту. Це зростання забезпечено головним чином у період значного припливу валюти на початку 2005 року. Так, за січень -- квітень резерви зросли майже на 3.5 млрд. доларів США, тоді як за травень -- серпень, тобто після зменшення пропозиції та зростання попиту, -- усього на 1.4 млрд. доларів США.

За умов зміцнення номінального курсу та прискорення інфляції реальний ефективний обмінний курс (РЕОК) гривні протягом семи місяців 2005 року ревальвував більше ніж на 12 відсотків, що трапилося вперше за останні 4 роки. Це суттєво впливає на конкурентоспроможність вітчизняних товарів на міжнародних ринках, а отже, стримує експорт та сприяє збільшенню імпорту, впливає на зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі, суттєво зменшує приплив валюти та збільшує попит на неї і поступово перетворюється на фактор уповільнення зростання резервів Національного банку України [7].

Беручи до уваги можливе збереження коливань кон'юнктури, ймовірність високої інфляції, погіршення сальдо торгового балансу, значне уповільнення темпів виробництва, зменшення надходжень від приватизації та інші фактори, найбільш ефективною курсовою політикою до кінця 2005 року буде збереження стабільності наявного рівня обмінного курсу. Це забезпечить позитивний вплив на стримування інфляції, зменшить тиск на подальше зміцнення РЕОК, а середньорічне значення курсу перебуватиме в межах, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики на 2005 рік, -- 5.1--5.15 грн. за долар США.

Враховуючи стабілізацію ситуації на валютному ринку після кризових явищ останнього кварталу 2004 року, система валютного регулювання вдосконалювалася шляхом поступової лібералізації та спрощення її елементів. Наявність тенденцій щодо зростання інфляційних ризиків та деяких інших несприятливих явищ обумовлюють необхідність збереження та вдосконалення основних складових системи валютного регулювання, які забезпечують підтримання стабільності.

За урядовими прогнозами, в 2006 році слід очікувати зростання ВВП на 7 відсотків. Значення внутрішніх факторів розвитку поступово підвищуватиметься порівняно із зовнішніми. Цьому сприятиме подальше зростання доходів населення, адаптація підприємств до реформ у фінансовій сфері та поліпшення їх фінансового стану, забезпечення надійної збалансованості бюджету, подальше підвищення рівня монетизації економіки та вжиття заходів щодо уповільнення інфляції.

Очікується збереження тенденції до скорочення позитивного сальдо торгового балансу під впливом нарощування обсягів імпорту. Важливим фактором їх зростання, а також технічного переозброєння виробництва та здійснення структурної перебудови економіки буде зростання іноземних інвестицій, що сприятиме збільшенню питомої ваги високотехнологічних та наукомістких виробництв, поліпшенню якості, надійності та конкурентоспроможності вітчизняних товарів. У цих умовах можна очікувати збереження високих темпів зростання будівництва, стабілізації сільськогосподарського виробництва, розвитку транспорту, торгівлі та інших видів діяльності [8].

Розгортання ринкових механізмів сприятиме зростанню попиту на гроші та підвищенню рівня монетизації економіки. Високими темпами розвиватиметься банківська система, посилюватиметься інвестиційна спрямованість господарської діяльності та зростання реальних доходів населення.

Проте подальше реформування економіки в 2006 році, вступ України до Світової організації торгівлі та розвиток політичної активності у зв'язку з виборчим процесом можуть супроводжуватися виникненням тимчасових дисбалансів із підвищенням ризиків певного порушення фінансової стабільності та прискорення інфляції. У таких умовах грошово-кредитна та валютно-курсова політика мають посилити свою стабілізаційну спрямованість з метою зменшення цих ризиків, стримування зростання цін та сприяння економічному зростанню.

Незважаючи на позитивну динаміку розвитку внутрішнього ринку, 2006 року збережеться значна залежність економічного зростання від зовнішнього попиту. Інтенсифікація участі України в інтеграційних процесах і збільшення іноземних інвестицій матиме неоднозначні соціально-економічні, фінансові та структурні наслідки. Спостерігатиметься вплив довгострокових чинників цінової нестабільності, пов'язаних зі структурною та інституційною недосконалістю економіки України. Тому в 2006 році Національному банку України необхідно докласти значних зусиль для забезпечення підтримки довіри до національної грошової одиниці.

3. Політики регулювання грошової маси в економіці України на 2006 рік

Головною метою грошово-кредитної політики в 2006 році є забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови збалансованого соціально-економічного розвитку. Для досягнення цієї мети Національний банк України забезпечить кероване зростання грошової пропозиції відповідно до зростання реального ВВП та підвищення рівня монетизації економіки, використовуючи інструменти грошово-кредитної політики для регулювання грошового обігу, підтримки рівноваги між попитом і пропозицією на грошовому ринку та розширення фінансових можливостей інноваційно-інвестиційного зростання [8].

Національний банк України докладатиме відповідних зусиль для переходу до таргетування інфляції, сприяючи укріпленню довіри до гривні та банківської системи, прозорості грошово-кредитної політики, удосконаленню структури грошового обігу, розвитку кредитування суб'єктів господарювання та домогосподарств. З цією метою провадитиметься робота щодо використання розрахунку показника базової інфляції як найчутливішого до зміни пропозиції грошей. Крім того, мають вживатися заходи щодо мінімізації впливу немонетарних чинників на інфляцію, що зумовлює необхідність посилення співпраці Національного банку України з урядом України.

У процентній політиці Національний банк України орієнтуватиметься на забезпечення відповідності рівня відсоткових ставок загальній макроекономічній ситуації, сприяючи зниженню ризиковості кредитної діяльності банків та рівня їх витрат. Триватиме робота щодо поліпшення структури ресурсної бази банків, розширення обсягів кредитування та спрямування надлишкової пропозиції коштів зі споживчого ринку в інші сегменти економіки.

Підтримуючи рівновагу на грошово-кредитному ринку, Національний банк України регулюватиме ліквідність банків шляхом операцій з рефінансування, операцій на відкритому ринку і мобілізаційних операцій, а також використовуючи вимоги до формування обов'язкових резервів. Триватиме робота щодо обґрунтованого поширення заставного інструментарію рефінансування, у тому числі і за рахунок іпотечних фінансових інструментів.

Продовжуватиметься зростання золотовалютних резервів, вживатимуться заходи щодо регулювання експорту-імпорту капіталу, розвитку міжбанківського валютного ринку та забезпечення прозорого механізму здійснення Національним банком України валютних інтервенцій.

На грошово-кредитну політику в 2006 році впливатимуть певні ризики, а саме [8]:

¦ внутрішні системні ризики, пов'язані з нестійким економічним зростанням, що обумовлює невизначеність попиту на гроші, інфляційний тиск з боку виробництва, необхідність використання адміністративного регулювання цін;

¦ ризики зовнішньої невизначеності, які можуть негативно впливати на платіжний баланс, рівень золотовалютних резервів та валютно-курсову політику; накопичений кредитний ризик банківської системи, обумовлений кредитною експансією останніх років;

¦ політичні ризики, які можуть спровокувати незбалансованість бюджету та необґрунтоване зростання бюджетних витрат.

З урахуванням цього грошово-кредитна політика в 2006 році ґрунтуватиметься на таких принципах:

¦ виключна роль стійкості монетарного середовища у соціально-економічному розвитку країни;

¦ стабільність основних цілей і завдань, прозорість механізмів реалізації грошово-кредитної політики;

¦ послідовність та узгодженість у використанні інструментів, включаючи процентні ставки, обмінний курс, емісійні і мобілізаційні механізми для досягнення цінової стабільності як головного критерію ефективності грошово-кредитної політики;

¦ ефективна співпраця з іншими органами державної влади в межах їх компетенції для забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

У 2006 році грошово-кредитна політика буде спрямована на утримання інфляції в діапазоні 8.5--9.5 відсотка. Для оцінки ситуації на грошово-кредитному ринку, окрім індексу споживчих цін, використовуватимуться інші цінові індекси, зокрема, середньорічний індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, а також індекс-дефлятор ВВП.

Для досягнення цінової стабільності вживатимуться заходи щодо забезпечення довіри до грошової одиниці та банківської системи, створюватимуться умови для перетікання коштів зі споживчого ринку в інші сегменти економіки. Для забезпечення цього дуже важливим є розвиток малого та середнього бізнесу, а також усіх сегментів фінансового ринку.

Досягнутий рівень монетарної зрілості економіки України, особливості етапу переходу до її більш стабільного розвитку, необхідність подальшої інтеграції у світовий економічний простір створюють умови для формування основних засад грошово-кредитної політики на підставі середньострокової монетарної стратегії, яку передбачається розробити на 2007--2009 роки. Це надасть змогу уряду та суб'єктам господарювання прогнозувати довгострокові дії інституційного, соціального та інноваційно-інвестиційного характеру, здійснювати послідовне зміцнення національної конкурентоспроможності та поступово переходити на світові стандарти щодо розвитку грошово-кредитної сфери.

Ураховуючи прогнозоване зростання реального ВВП і гальмування тенденції до підвищення рівня монетизації економіки, забезпечення інфляційного орієнтира потребує більш жорсткої монетарної політики, а саме зростання монетарної бази протягом року на 22--27 відсотків, грошової маси -- на 27--32 відсотки. Національний банк України забезпечуватиме задоволення попиту на гроші, сприяючи процесу мультиплікативного розширення грошової пропозиції. Передбачається подальший розвиток банківської системи, узгоджений з розвитком небанківських фінансових інститутів -- пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо. Сприяючи розвитку фондового сегмента грошово-кредитного ринку, Національний банк України використовуватиме державні цінні папери, муніципальні та корпоративні облігації як інструменти рефінансування банків. Вживатимуться заходи щодо запобігання дестабілізуючому впливу на національну фінансову систему спекулятивних операцій нерезидентів з державними цінними паперами [8].

Валютно-курсова політика в 2006 році підпорядковуватиметься завданням підтримання стабільності гривні та основним цілям економічного розвитку держави притаманними їй засобами. З цією метою в умовах ймовірних коливань кон'юнктури необхідно забезпечити стабілізаційні тенденції в динаміці обмінного курсу гривні щодо долара США із певним розширенням гнучкості та меж щоденних коливань за рахунок дещо меншого впливу Національного банку на його формування. Одним із головних орієнтирів курсової політики буде запобігання значній ревальвації реального ефективного обмінного курсу гривні. Реалізація зазначеної політики сприятиме стримуванню інфляції, розвитку зовнішньоекономічної діяльності та внутрішнього виробництва, дедоларизації економіки, а також підвищенню довіри до національної грошової одиниці. Валютно-курсовій політиці 2006 року, що враховуватиме наявний обмінний курс, а також необхідність забезпечення його гнучкості та створення засад для поступового переходу до вільного плавання як однієї з передумов таргетування інфляції, відповідатиме орієнтовне значення середньорічного курсу в межах 5.0--5.2 грн. за долар США.

Реалізація стабілізаційної курсової політики здійснюватиметься в умовах ймовірного зменшення валютних надходжень до України за рахунок скорочення позитивного торгового сальдо з одночасним поступовим відновленням збільшення припливу іноземних інвестицій. Це дасть змогу помірно збільшувати золотовалютні резерви, що необхідно для підвищення надійності банківської системи, посилення її спроможності протидіяти кризовим явищам та підвищення міжнародного інвестиційного рейтингу України. Згідно з прогнозами на кінець 2006 року золотовалютні резерви становитимуть не менше обсягу чотирьох місяців імпорту, що перевищує міжнародно визнані критерії достатності резервів.

Таблиця 3.1 Змінні індикатори фінансової сфери в 2006 році

Показник

2006 рік

Усього

У тому числі за кварталами

І

II

III

IV

Індекс споживчих цін (у відсотках), грудень до грудня попереднього року

108.5-109,5

103.1-103.5

104.7-105.1

104.8-105.6

108.5-109.5

Монетарна база (млн. грн.)

Темпи зростання до попереднього року (у відсотках)

90 515-97 640

122-127

73 455-79 955

99-104

79 390-86 105

107-112

84 580-91485

114-119

90515-97 640

122-127

Грошова маса (млн. грн.)

Темпи зростання до попереднього року (у відсотках)

223 675-240 780

127-132

177 880- 193 355

101-106

199 015-215 245

113-118

209 580-226 200

119-124

223 675-240 780

127-132

Обмінний курс гривні щодо долара США, середній за період (грн. за долар США)

5.0-5.2

5.0-5.2

5.0-5,2

5.0-5.2

5.0-5.2

Надалі важливішого значення набуватиме поступова лібералізація правил роботи на валютному ринку з подальшим приведенням чинного законодавства у відповідність до стандартів країн ЄС та міжнародних організацій, з якими Україна має домовленості про співпрацю. Однак, ураховуючи подальше поглиблення процесів реформування економіки України з можливим виникненням певних дестабілізаційних явищ, система валютного регулювання має зберігати надалі ті елементи, які посилюють її надійність. Беручи до уваги зростання ролі євро для поступової інтеграції в європейський економічний простір, Національний банк України в разі потреби використовуватиме євро з метою згладжування коливань валютного курсу [7].


Подобные документы

  • Кредитна система як основа ринку грошей. Сутність та основні напрями кредитно-грошової політики. Монетарна політика, головні методи регулювання грошової маси. Політика контролю грошової маси. Сутність та завдання політики "дешевих та дорогих грошей".

    контрольная работа [20,2 K], добавлен 19.07.2011

  • Сутність грошово-кредитної політики, її інструменти в Україні та зарубіжних країнах. Аналіз грошово-кредитної політики: порівняльна характеристика монетарних інструментів за критеріями гнучкості, швидкості впливу. Проблеми та пріоритети розвитку.

    курсовая работа [121,2 K], добавлен 21.11.2013

  • Історичний процес виникнення грошей, їх сутність як загального еквівалента. Зміст еволюції грошей, закони функціонування грошових систем. Дія законів грошового обігу, особливості методів його регулювання. Оцінка стабільності грошей і грошових систем.

    контрольная работа [37,0 K], добавлен 26.11.2010

  • Роль грошово-кредитної політики, її характеристика. Ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації. Особливості діяльності банків у сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності.

    курсовая работа [587,5 K], добавлен 25.02.2014

  • Розвиток форм товарного обміну та платіжно-розрахункових відносин. Склад та структура грошової маси. Аналіз зміни руху грошей. Швидкість руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу прибутків. Регулювання грошової маси.

    шпаргалка [17,2 K], добавлен 29.11.2010

  • Еволюція грошової системи. Валютне регулювання. Банківська система Німеччини. Фінансово-кредитні інститути. Регулювання грошово-кредитної системи. Грошова реформа. Випуск нової грошової одиниці. Показники грошової маси. Повноваження Бундесбанку.

    реферат [33,7 K], добавлен 07.09.2008

  • Теоретичний аналіз основних форм і методів впливу держави на соціально-економічний розвиток країни, які прийнято за організаційно-інституціональним критерієм поділяти на адміністративні й економічні. Основні критерії державного цінового регулювання.

    контрольная работа [27,1 K], добавлен 25.06.2010

  • Місце грошово-кредитної політики в процесі подолання фінансової кризи в Україні. Взаємозалежність ефективності застосування інструментів регулювання грошово-кредитного ринку та заходів, що повинні бути запроваджені в рамках програми антикризових дій.

    контрольная работа [24,9 K], добавлен 28.01.2011

  • Аналіз фінансових інструментів державного регулювання доходів населення, зокрема податків на особисті доходи та трансферні платежі. Дослідження показників ефективності використання цих інструментів для зменшення нерівності розподілу доходів населення.

    статья [22,4 K], добавлен 31.01.2011

  • Сутність, функції, форми та види сучасних грошей. Динаміка та структура грошової маси. Поняття кредитних грошей та їх види. Особливості функціонування електронних грошей. Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей в Україні.

    курсовая работа [795,9 K], добавлен 25.05.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.