Теоретичні основи збалансування державного бюджету України
Поняття бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів у державі. Бюджетний дефіцит і методи його оптимізації. Дослідження способів збалансування державного бюджету України та виявлення проблем, пов’язаних з цим процесом.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 1,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
9
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретичні основи збалансування державного бюджету України
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи збалансування державного бюджету України
1.1 Бюджетний дефіцит і методи його оптимізації
1.2 Бюджет розвитку державного бюджету
2. Аналіз державного бюджету за 1992- 2005 роки
2.1 Динаміка доходів державного бюджету за 1992 -2002 роки
2.2 Аналіз державного бюджету України за останні роки
3. Вплив збалансування бюджету на податкову систему
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Правове значення бюджету дає владі, котра його затверджує, вище і постійне керівництво у веденні фінансового господарства, попереднє спостереження і контроль над діяльністю органів виконавчої влади.
Закон періодизує результати ведення фінансової діяльності визначає форми звітності по бюджету, що робить можливим контроль над їх доцільністю.
У правовому значенні бюджет - важлива гарантія закономірності та необхідності управління в країні, оскільки виконання будь-яких дій, будь-якого управлінського рішення потребує витрачання коштів. Правове значення бюджету є тільки в країнах, де існує волевиявлення представницького органу влади, де парламент може затверджувати бюджет у формі закону. збалансування державний бюджет україна
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків “чистого” бюджету (без цільових фондів).
Все вище вказане підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.
Метою курсової роботи є дослідити способи збалансування державного бюджету України та виявити проблеми пов'язані з цим процесом.
1. Теоретичні основи збалансування державного бюджету України
1.1 Бюджетний дефіцит і методи його оптимізації
Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.
Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвиненим.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотка. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3--5 відсотків. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 відсотка валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.
Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі.
Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:
-- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
-- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
-- неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;
-- значний обсяг тіньової економічної діяльності;
-- невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
-- нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
-- втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т. ін., що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.
Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі трапляються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет -- об'єктивна вимога економічного розвитку держави.
Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.
Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит -- це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит -- це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на активний і пасивний. Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет.
Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань. Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.
Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:
1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
Динаміка бюджетного дефіциту та його рівень в Україні у 1994--2005 роках наведені в додатку 4.
1.2 Бюджет розвитку державного бюджету
Головним завданням радикальних економічних реформ у державі є відновлення фінансової стабілізації економіки, її структурної перебудови, забезпечення економічного зростання та поліпшення на цій основі добробуту людей. Реалізація завдань економічного зростання невід'ємна від структурного оновлення економіки.
Розвиток цивілізації у XX столітті переконливо підтверджує, що головним чинником стійкого економічного розвитку будь-якої країни можуть бути тільки науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання. Особливу актуальність інноваційний розвиток має для України. Це пов'язано з необхідністю докорінної перебудови досить потужного і водночас надвитратного й неефективного виробництва, що дісталося у спадщину від адміністративно-командної системи. Відсутність структурної перебудови інноваційного змісту навіть за умов економічного зростання генеруватиме залежну економіку другорядного типу.
Україна зможе претендувати на належне місце в Європі та світі за умов, якщо опанує найскладніший інноваційний шлях розвитку, підвалини якого мають бути реалізовані у процесі структурної перебудови економіки. Йдеться про забезпечення органічної єдності у реалізації завдань структурної та інноваційної політики, які невіддільні одне від одного.
Відтак основою стратегічного курсу, його основним принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на розвиток інноваційної моделі структурної перебудови економіки та її зростання, утвердження України як високотехнологічної держави.
Останніми роками значно скоротилися обсяги фінансування й освоєння капітальних вкладень за рахунок коштів бюджетів, незадовільно виконується програма введення в дію важливих виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, погіршилися показники технологічної і відтворювальної структур капітальних вкладень, зростають обсяги незавершеного будівництва. Це є наслідком зменшення інвестиційних можливостей як переважної більшості суб'єктів господарювання, так і бюджетів усіх рівнів, не досить розвинених ринкових механізмів акумулювання капіталів, зростання вартості будівництва та послаблення уваги з боку міністерств і відомств-замовників до підвищення ефективності капітального будівництва.
Для пожвавлення інвестиційного процесу, посилення впливу бюджету на інноваційний розвиток необхідне зосередження коштів на розвитку економіки у спеціальному бюджетному фонді -- бюджеті розвитку у структурі Державного бюджету України та в місцевих бюджетах.
У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачається, що місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку, але джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку окреслені лише в загальному вигляді.
У Бюджетному кодексі України питання про бюджет розвитку у складі Державного бюджету України взагалі не розглядається, а стосовно місцевих бюджетів наведено джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку в їх складі.
На нашу думку, необхідно прийняти Закон України "Про бюджет розвитку України", який буде спрямований на створення умов участі держави у фінансуванні економічного і соціального розвитку, фінансового забезпечення її інвестиційної діяльності. Він визначатиме правові й організаційні основи формування та використання бюджетних коштів для фінансування пріоритетних соціально-економічних програм та інших форм підтримки інвесторів. Необхідно узгодити цей закон з іншими законами України, насамперед із Бюджетним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України " Про Державний бюджет України" на відповідний фінансовий рік та ін.
Бюджет розвитку України -- складова частина Державного бюджету України, фінансова програма розвитку економіки, що використовується для безповоротного фінансування, кредитування та гарантійного забезпечення проектів інвестиційної та інноваційної діяльності. Обсяги фінансових ресурсів, що спрямовуються до бюджету розвитку, повинні щорічно встановлюватися в Законі України "Про Державний бюджет України" на наступний фінансовий рік.
Джерелами формування коштів бюджету розвитку, на нашу думку, можуть бути:
-- внутрішні та зовнішні запозичення України на інвестиційні цілі;
-- частина доходів Державного бюджету України від використання, оренди та продажу майна, що перебуває у загальнодержавній власності;
-- доходи Державного бюджету України від використання та приватизації об'єктів державної власності, створені в результаті фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджету розвитку;
-- доходи Державного бюджету України, одержані від повернення раніше наданих кредитів за рахунок бюджету розвитку і відсотків за ними;
-- частина надходжень до Державного бюджету України від розміщення державних цінних паперів на внутрішньому і міжнародному фінансовому ринках, встановлена Законом про Державний бюджет України на наступний фінансовий рік;
-- частина надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, встановлена Законом про Державний бюджет України на наступний фінансовий рік;
-- частина коштів від власних надходжень бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, що визначається Законом України про Державний бюджет України на наступний фінансовий рік;
-- частина коштів від надходжень до галузевих позабюджетних фондів, встановлена Законом України про Державний бюджет України на наступний фінансовий рік;
-- інші джерела, передбачені чинним законодавством України. Фінансові ресурси бюджету розвитку України повинні акумулюватися на спеціальних рахунках органів Державного казначейства України у спеціально створеному Українському банку реконструкції та розвитку. Фінансові ресурси бюджету розвитку спрямовуватимуться на:
-- фінансування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі;
-- надання кредитів інвесторам, інвестиційні проекти яких відібрані на конкурсній основі;
-- виконання зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо наданих інвесторам державних гарантій за рахунок бюджету розвитку на фінансування інвестиційних проектів.
яке здійснюється на умовах повернення, платності та строковості.
Кошти бюджету розвитку можуть спрямовуватися на фінансування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі, підприємств, установ, організацій тільки державної форми власності. Це узгоджується з Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 № 1308, згідно з яким замовниками проектів будівництва, що фінансуються із залученням коштів державного бюджету, є органи державної виконавчої влади, підприємства державної виконавчої влади та підприємства державної форми власності.
Щодо фінансування інвесторів недержавної форми власності, то, відповідно до Указу Президента України від 28.02.97 № 187/97, кошти на фінансування капітальних вкладень, передбачені в бюджетах усіх рівнів для підприємств, установ та організацій недержавної форми власності, можуть надаватися таким підприємствам лише на умовах кредиту з виплатою відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України або за умови передачі відповідно у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача коштів.
Управління бюджетом розвитку здійснюватиме Кабінет Міністрів України, за дорученням якого уповноважений орган -- Український банк реконструкції та розвитку -- виконуватиме такі функції:
-- здійснюватиме оперативне управління коштами бюджету розвитку;
-- проводитиме аналіз, оцінку та відбір інвестиційних проектів для фінансування, кредитування і надання державних гарантій;
-- забезпечуватиме узгоджене фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів інвесторів та коштів бюджету розвитку;
-- надаватиме інвесторам від імені Кабінету Міністрів України державні гарантії за рахунок коштів бюджету розвитку;
-- здійснюватиме облік кредитних і гарантійних зобов'язань та стану їх виконання;
--- здійснюватиме заходи щодо відшкодувань витрат бюджету розвитку, які виникли внаслідок виконання гарантійних зобов'язань держави;
-- контролюватиме ефективність використання коштів бюджету розвитку;
-- у тому числі здійснюватиме контроль за достовірністю визначеної вартості будівництва і договірних цін на об'єктах, що споруджуються із залученням коштів бюджету розвитку;
-- накладатиме санкції за безпідставне завищення вартості будівництва. З урахуванням завдань науково-технологічного оновлення будівництва має бути опрацьований перелік державних інноваційних пріоритетів, реалізація яких передбачає розроблення окремо за кожним із цих пріоритетів цільових інноваційних програм, що можуть отримати статус державних лише після затвердження їх Верховною Радою України; першочергового інвестиційного забезпечення державних цільових програм за рахунок коштів бюджету розвитку, визначення на конкурсній осі очі підприємств -- національних інноваційних лідерів, на яких покладатиметься функція основних суб'єктів реалізації державних інноваційних програм.
З метою фінансування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі, надання кредитів інвесторам і державних гарантій переможцям інвестиційних конкурсів необхідно розробити Порядок проведення інвестиційних конкурсів, Порядок кредитування, гарантійного забезпечення та вкладення прямих інвестицій за рахунок коштів бюджету розвитку, а також Типовий проект кредитної угоди між позичальником і Кабінетом Міністрів України.
Виділення фінансових ресурсів за рахунок бюджету розвитку на фінансування, кредитування та гарантійне забезпечення інвестиційних проектів повинно здійснюватися за вищого щодо інших інвестиційних проектів рівня віддачі до державного бюджету на кожну гривню наданих державних гарантій за рахунок коштів бюджету розвитку або коштів, що виділяються на фінансування чи кредитування інвестиційного проекту.
Важливою умовою надання коштів із бюджету розвитку має бути наявність у позичальника власних коштів у розмірі не менш як 25% повного обсягу фінансування інвестиційного проекту, а по великих інвестиційних проектах -- не менш як 10%. Така досить висока частка забезпечення інвестиційного проекту власними коштами інвестора зумовлена високим рівнем ризиків, пов'язаних із поверненням кредитів.
Слід також забезпечити диверсифікацію ризику держави з приватними інвесторами, тобто необхідна наявність співінвесторів та кредиторів, що готові надати кошти на фінансування інвестиційного проекту разом із державою, в тому числі наявність у інвестора власних коштів.
У зв'язку із вкрай незадовільним станом розрахунків позичальників із виконання кредитних і гарантійних зобов'язань, необхідне посилення заходів відповідальності при наданні державних гарантій за рахунок коштів бюджету розвитку. Слід поширити порядок стягнення до бюджету, який передбачений чинним законодавством для не внесених у строк податків, зборів та інших обов'язкових платежів, на заборгованість позичальників кредитів, залучених під державні гарантії, що надасть право органам податкової адміністрації серед інших заходів стягнення застосовувати податкову заставу для забезпечення відшкодування витрат бюджету розвитку. Лише у виняткових умовах допустима за рішенням уряду реструктуризація простроченої заборгованості позичальників за умови здійснення ними чергових платежів із погашення та обслуговування кредитів, залучених під державну гарантію. Необхідно забезпечити перевагу у наданні державних гарантій кредитам на середньо- та довгостроковій основі з пільговим періодом погашення для кредитування інвестиційних проектів за визначеними державними пріоритетами на конкурсній основі.
Співвідношення між розміром державних гарантій, що надаються за рахунок коштів бюджету розвитку, та розміром фактично наданих кредитором коштів для реалізації конкретного інвестиційного проекту повинно встановлюватися Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України про державний бюджет (у тому числі бюджет розвитку) на відповідний фінансовий рік.
Виділення фінансових ресурсів за рахунок бюджету розвитку може здійснюватися шляхом кредитування відібраних на конкурсах інвестиційних проектів, забезпечених відповідно часткою власних коштів інвестора та іншими джерелами фінансових ресурсів, а також шляхом прямих інвестицій у майно суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти, з відповідним збільшенням частки держави у статутних капіталах цих організацій.
Для кожного окремого інвестиційного проекту повинна бути розроблена індивідуальна схема його фінансового забезпечення, в тому числі графік перерахування коштів усіма співінвесторами, обсяг та форми участі держави у фінансуванні інвестиційного проекту та забезпеченні повернення коштів, отриманих за рахунок бюджету розвитку.
2. Аналіз державного бюджету за 1992- 2005 роки
2.1 Динаміка доходів державного бюджету за 1992 -2002 роки
Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.
Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.
Динаміка і структура доходів Державного бюджету України за 1992-2002 роки відображена в додатку 1.
У 1992 році доходи державного бюджету (без доходів Пенсійного фонду) становили 12,8 відсотка до ВВП. У 1993 році цей показник підвищився до 18,3 відсотка, а в 1994 році -- до 29,6 відсотка ВВП. З 1995 року спостерігається тенденція до поступового скорочення частки ВВП, що перерозподіляється через доходи державного бюджету. Так, у 1995 році така частка становила 22,5 відсотка, у 1996 році -- 24,1 відсотка, у 1997 році -- 18,2 відсотка, у 1998 році -- 15,4 відсотка, у 1999 році -- 15,7 відсотка. У 2000--2002 роках частка доходів державного бюджету у ВВП збільшилась і становила у 2002 році 20,1 відсотка.
У цілому слід звернути увагу на значні коливання частки доходів державного бюджету у ВВП. Так, протягом 1992--1994 років ця частка збільшилася на 16,8 відсотка, а упродовж 1994-- 1997 років впала на 11,4 відсотка. Такі стрибкоподібні коливання частки доходів державного бюджету у ВВП негативно вплинули на соціально-економічні процеси в державі, оскільки економіка пристосовується до певного обсягу доходів, які мобілізуються до державного бюджету. Лише в 2000--2002 роках частка доходів державного бюджету у ВВП відносно стабілізувалася.
У 1992--2002 роках структура доходів Державного бюджету України значно змінилася, що зумовлено як зміною політики доходів, зокрема податкової політики (зміна податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг тощо), так і розподілом загальнодержавних доходів між різними ланками бюджетної системи, а також зміною економічної ситуації в цілому.
Найбільшим джерелом доходів державного бюджету є податок на додану вартість. У 1992--2002 роках спостерігалися різкі коливання надходжень від цього податку. Так, якщо в 1992 році його частка в доходах державного бюджету становила 43,2 відсотка, то в 1993 році вона зменшилася до 32,9 відсотка, тобто на 10,3 відсотка; в 1995 році знову дещо зросла -- до 35,0 відсотків. Найнижчою була частка ПДВ в доходах державного бюджету в 1995 році -- 19,4 відсотка, що було спричинено зниженням ставки ПДВ з 28 до 20 відсотків. У 1996 році така частка знову дещо збільшилася -- до 22,9 відсотка.
З 1997 року спостерігається стрибкоподібне зростання надходжень ПДВ, що стало наслідком зарахування цього податку в повному обсязі до доходів державного бюджету, тоді як раніше він розподілявся між ланками бюджетної системи. Так, питома вага ПДВ у доходах державного бюджету в 1997 році становила 51,6 відсотка, у 1998--1999 роках вона дещо знизилася і стала відповідно 47,0 та 42,7 відсотка. У 2000--2002 роках відбулося подальше зниження цієї частки, яка у 2002 році становила 32,5 відсотка.
Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток (доходи) підприємств. Найбільшою була його частка в 1992--1994 роках: у 1992 році -- 19,4 відсотка, у 1993 році -- 21,9 відсотка, у 1994 році -- 19,2 відсотка. У 1995--1996 роках його частка зменшилася і стала в 1995 році -- 16,8 відсотка, у 1996 році -- 12 відсотків, що було спричинено зростанням числа збиткових підприємств, зниженням рентабельності продукції.
У зв'язку з законодавчими змінами цього податку в 1997--- 1998 роках він став зараховуватись до доходів місцевих бюджетів.
Але з 1999 року знову став розподілятися між державним та місцевими бюджетами, і його частка в доходах державного бюджету в цьому році становила 7,8 відсотка. У 2000--2002 роках частка податку на прибуток зростає, і в 2002 році він становив 19,7 відсотка.
Третє за значенням дохідне джерело державного бюджету -- акцизний збір. У 1992--1997 роках його частка в доходах державного бюджету була відносно стабільною: у 1992 році -- 4,3 відсотка, у 1993 році -- 4,4 відсотка, 1994 році -- 4,7 відсотка, у 1995 році -- 3,9 відсотка, у 1996 році -- 4,5 відсотка, у 1997 році -- 4,6 відсотка. У 1998 році питома вага його значно зросла і становила 8 відсотків, у 1999 році вона дещо зменшилась і становила 6,1 відсотка. У 2000--2002 роках частка акцизного збору зростає, вона становила у 2002 році 9,4 відсотка.
Прибутковий податок з громадян був важливим дохідним джерелом державного бюджету в 1994--1996 роках, а також у 1999 році. Так, в 1994 році його частка становила 4,5 відсотка, в 1995 році -- 9,4 відсотка, в 1996 році -- 10,3 відсотка, а в 1999 році -- 6,7 відсотка. У 2000-2002 роках частка прибуткового податку з громадян значно зростає у доходах державного бюджету. У 1992-1993 роках, а також у 1997--1998 та 2000-2002 роках цей податок повністю зараховувався до місцевих бюджетів.
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності (в основному це ввізне мито) також мають чималу питому вагу у надходженнях державного бюджету, хоча спостерігається їх значне коливання за роками. Так, якщо в 1992 році їх частка становила 1,1 відсотка, то в 1993 році вона збільшилася до 7,6 відсотка, а в 1994 році скоротилась більш ніж наполовину -- до 3,5 відсотка. У 1995 році така частка зросла до 5,2 відсотка, а в 1996 році знову зменшилася до 3,5 відсотка. У 1997--1999 роках мало місце поступове зростання питомої ваги цих доходів. У 2000-- 2002 роках відбулось подальше зростання цих доходів до 5,2 відсотка у 2002 році.
Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниці в цінах за природний газ, відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України та інших. У цілому частка неподаткових надходжень державного бюджету в 1998 році становила 13,2 відсотка, в 1999 році -- 14,3 відсотка, а в 2002 році -- 29,7 відсотка.
Частка державних цільових фондів у загальній сумі надходжень до державного бюджету поступово зменшується. У 1998 році вона становила 20,8 відсотка, у 1999 році -- 11,6 відсотка, у 2002 році -- 0,5 відсотка.
Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.
2.2 Аналіз державного бюджету України за останні роки
Подивимось на додаток 3. В даній таблиці проведений аналіз доходів бюджету в 2004 та 2005 роках та розраховані темпи зростання між ними.
З розрахунків видно, що податкові надходження становлять 68,58% від всіх надходжень до державного бюджету України. За рік податкові надходження зросли на 65 %. Це можна пояснити виходом економіки з тіні та подальшим зростанням економіки.
В 2005 році відбулося зростання податку на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості на 58% або на 7726821,90 грн. Збільшилися збори за спеціальне використання природних ресурсів на 49 %, зросли на 70 % внутрішні податки на товари та послуги.
На 62 % зросли податкові надходження на міжнародну торгівлю та зовнішньоторговельні операції. Інші податкові надходження зросли лише на 12 %.
Щодо неподаткових надходжень, то можна побачити зростання неподаткових надходжень на 71 %, або на 12877471,90 грн.
Таке зростання неподаткових надходжень відбулося в основному через зростання майже вдвічі доходів від власності та підприємницької діяльності, збільшилися адміністративні збори і платежі та інші неподаткові надходження.
В 2005 році власні надходження бюджетних установ зросли на 28 % або на 1494684,50 грн. Збільшилися протягом року доходи від операцій з капіталом та доходи від продажу землі.
В 2005 році планується зменшення офіційних трансфертів від урядів інших країн на 4 %, та зниження між бюджетних трансфертів з 1590915,70 і до 1322801,40 грн або на 17 %.
Загалом доходи бюджету зросли на 64 %.
3. Вплив збалансування бюджету на податкову систему
Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет -- це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.
Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, безальтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.
Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або економічної точки зору небажані.
Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це виключило б з числа споживачів значні верстви населення. До таких благ відносять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). Їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.
Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найуразливіших верств населення.
Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.
За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.
Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро- так і на мікрорівні.
Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.
Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.
Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.
Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами Про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Бюджет поділяється на доходну та видаткову частини. Доходи можна класифікувати за різними ознаками: соціально-економічними, за порядком зарахування.
За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на: доходи від господарської, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, від використання природних ресурсів, доходи від громадян тощо.
За порядком та умовами зарахування доходів у бюджети вони поділяються на закріплені та регулюючі.
Закріплені - це доходи, які віднесені у доходну частину бюджету певного рівня постійно діючими законодавчими актами повністю у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі, що встановлюється на довгий строк.
Регулюючі - це доходи, надходження яких у нижчестоящі бюджети визначаються щорічно Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при затвердженні актів про бюджет Верховна Рада щорічно в Законі про Державний бюджет регулює бюджети Автономної Республіки Крим, обласні та міські міст Києва та Севастополя.
В бюджетному регулюванні крім відсоткових відрахувань використовують такі методи як дотації та субвенції.
Дотація - це виділена безповоротно тверда сума з вищестоящого бюджету в нижчестоящий з метою його збалансування.
Субвенція - вид грошової допомоги, який видається нижчестоящому бюджету з чітко обумовленим цільовим призначенням. Кошти у вигляді субвенції можуть надаватись як допомога на програми соціального розвитку, як часткова допомога до фінансових ресурсів, які виділяються з бюджету на певні цілі.
Метод відсоткових відрахувань, дотації, субвенції - це складові елементи бюджетного регулювання.
Бюджетне регулювання - це процес надання коштів із загальнодержавних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчестоящих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території. За певними органами закріплені функції по закріпленню процентних відрахувань.
Бюджетним Кодексом вводиться такий термін як міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти поділяються на дотацію вирівнювання, субвенцію, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших бюджетів. Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання спроможності бюджету, який його отримує.
В Державному бюджеті можуть бути передбачені такі трансферти місцевим бюджетам:
Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків:
над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування - для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
над доходами -для районних бюджетів.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, затвердженого законом про Державний бюджет України між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення визначається з урахуванням:
фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та корегуючих коефіцієнтів до них.
кількості мешканців та кількості споживачів соціальних послуг.
індексу відносної податкоспроможності відповідного міста чи району.
прогнозного показника кошику доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст Республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення та прогноз доходів - для районних бюджетів.
коефіцієнту вирівнювання.
Обсяг кошику доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.
Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.
Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування.
При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад.
Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися не частіше, ніж раз на три роки.
Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0.60 до одиниці. При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування коефіцієнту вирівнювання.
Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів, перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.
Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягає передачі до Державного бюджету України, і визначається в межах від 0.60 до одиниці.
Важливим питанням є надання субвенцій з Державного бюджету на виконання інвестиційних проектів. Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування
Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів.
Порядок та умови надання субвенцій визначаються Кабінетом Міністрів України, а їх обсяг на наступний бюджетний період визначається Законом України про Державний бюджет України.
Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.
Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів
З Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.
Розмежування доходів, закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, між республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими бюджетами і бюджетами районів, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування, районів у містах (міст Києва і Севастополя), здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) Радами народних депутатів, з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням Рад нижчих рівнів.
Процентні відрахування від окремих видів доходів в межах, визначених законами України, затверджуються:
Видаткова частина бюджету являє собою об'єднання кошторисів міністерств, відомств, утримання органів законодавчої влади, судової влади.
Із другої половини XIX століття у багатьох країнах світу відбулося зростання державних витрат. Від початку 80-х років XIX століття і до періоду після Другої світової війни видатки бюджетів промислово розвинутих країн збільшилися з 10 до 30% ВВП. Ця тенденція була передбачена вперше А Вагнером і отримала назву “закон Вагнера”. Суть її полягає в тому, що в зв'язку з постійно зростаючою державною активністю в силу широкого розподілу праці, зростання частки населення, що проживає в містах, ускладнення транспортних та правових відносин - державні видатки будуть постійно зростати. За вченням Вагнера у майбутньому держава більше братиме на себе завдання, зумовлені цілями культури та добробуту.
Видатки всіх бюджетів в Україні поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.
Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
З Державного бюджету фінансуються видатки на централізовані програми щодо соціального захисту, утримання установ освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, охорону навколишнього середовища, утримання правоохоронних та митних органів.
З Державного бюджету фінансуються витрати на утворення державних матеріальних і фінансових резервів, обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів.
У складі Державного бюджету передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів у розмірах до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюджету України, який витрачається на фінансування невідкладних витрат у господарстві України. Резервний фонд включається до видаткової частини державного бюджету. Порядок використання резервного фонду Кабінету Міністрів України встановлено Постановою Верховної Ради України 22 лютого 1996 року. Загальна сума резервного фонду визначається щороку. Обмеженість коштів, які знаходяться у розпорядженні держави, примушує суворо контролювати цільове використання коштів резервного фонду.
Для одержання коштів з резервного фонду до Кабінету Міністрів України подаються обґрунтовані прохання міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади та висновків Міністерства фінансів та Міністерства економіки України щодо економічної доцільності та ефективності фінансування видатків за рахунок резервного фонду.
Положення про резервний фонд забороняє використовувати кошти з нього на:
погашення боргів, у тому числі пов'язаних з гарантіями чи іншими видами забезпечення, наданими Урядом України;
збільшення сум по статтях видатків, передбачених у державному бюджеті.
Кошти з резервного фонду надаються на фінансування:
· витрат, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями;
· робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;
· непередбачених витрат, пов'язаних із введенням законів;
· інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, який не може перевищувати 20 відсотків загального обсягу резервного фонду.
Верховна Рада України здійснює жорсткий контроль за витрачанням коштів з резервного фонду. Кабінет Міністрів України щомісяця подає Верховній Раді України докладні письмові звіти про витрати з резервного фонду з обґрунтуванням їх необхідності, економічності та ефективності та підтвердження цього при витрачанні цих коштів.
У Державному бюджеті утворюється також оборотна касова готівка, яка встановлюється понад передбачені витрати Державного бюджету в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету.
Держава для фінансування своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому випадку вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, -- кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника.
Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету. Джерелом його повернення і сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідного розміщення кредиту. За своєю економічною сутністю державний кредит -- це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Її доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.
Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і не погашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії, видані за кредитами іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.
Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, можна стверджувати, що величина боргу -- це взяті авансом у населення податки.
Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
До складу державного внутрішнього боргу України входять позики Уряду України і позики, здійснені при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями Уряду України.
До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.
До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною. Боргові зобов'язання Уряду України можуть бути короткого 1 року), середньо- (1--5 років) і довгостроковими (5 і більше років). Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і зобов'язань державної скарбниці України.
В окремих випадках можуть застосовуватися й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає Уряд України за погодженням з НБУ.
Висновки
Бюджет у кожній країні грає правову роль, оскільки завжди затверджується законом. Законом “Про державний бюджет” на органи виконавчої влади накладається обов'язок зібрати визначену суму коштів і дозволяється витратити ці кошти на видатки, пов'язані з неперервним їх функціонуванням.
Подобные документы
Комплексний аналіз теоретичних засад поняття "бюджетний дефіцит". Дослідження сучасного стану дефіциту державного бюджету України та його соціально-економічних наслідків. Виявлення основних шляхів оптимізації управління бюджетним дефіцитом в Україні.
статья [66,2 K], добавлен 06.04.2014Соціально-економічна сутність Державного бюджету України. Джерела його формування та напрямки вдосконалення. Нормативно-правове підгрунтя функціонування фінансів країни. Вплив видаткової частини бюджету на врегулювання соціально-економічних процесів.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 19.10.2011Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.
дипломная работа [231,3 K], добавлен 11.04.2012Основні функції державного бюджету, його доходи та витрати. Дефіцит державного бюджету та його вплив на економіку країни. Особливості формування державного бюджету в інших країнах світу. Місце державного бюджету в економічному житті суспільства.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 25.05.2013Теоретичні аспекти формування доходів державного бюджету, їх сутність, призначення та роль. Класифікація доходів Державного бюджету України, їх склад та джерела формування. Визначення шляхів оптимізації формування доходної частини бюджету України.
курсовая работа [122,5 K], добавлен 13.05.2017Сутність державного бюджету та його призначення. Класифікація доходів та видатків Державного бюджету України. Вплив головного кошторису на соціально-економічний розвиток держави. Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України.
курсовая работа [988,6 K], добавлен 08.10.2013Дослідження поняття державного бюджету та його особливостей. Стан та прогнози наповнення державного бюджету України. Дефіцит казни та основні проблеми його покриття в сучасній Україні. Перспективи 2015 року. Питання поглиблення кризи в суспільстві.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.10.2014Сутність та основні причини виникнення бюджетного дефіциту. Класифікація бюджетного дефіциту. Ефективність економічної політики держави. Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету. Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу.
курсовая работа [636,1 K], добавлен 24.11.2014Поняття та критерії оцінювання стану бюджетного фонду. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація, методи обмеження та шляхи скорочення. Аналіз виконання державного бюджету України, визначення та заходи щодо покриття його дефіциту.
курсовая работа [437,6 K], добавлен 08.02.2014Економічна сутність дефіциту державного бюджету, основні причини його виникнення. Його вплив на економіку. Аналіз дефіциту державного бюджету України. Аналіз особливостей його фінансування в Україні. Зарубіжний досвід оптимізації бюджетного дефіциту.
курсовая работа [338,1 K], добавлен 23.03.2013
