Аналіз та оцінка фінансового стану Пенсійного фонду в 1997-1999 рр.

3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Пенсійна система України переживає глибоку кризу. Надто низькі пенсії не пов'язані із великими страховими зборами. Несвоєчасна виплата пенсій, яка зросла до політично і соціально небезпечних розмірів, є неприпустимою. Несправедливим є різний термін заборгованості з виплати пенсій в різних регіонах. Чинна система пенсійного забезпечення є соціальне несправедливою чимало категорій громадян, які сплачували впродовж трудової діяльності пенсійні внески за однаковою з рештою працівників ставкою, отримують значно вищі пенсії [10].

В Україні на кожного пенсіонера припадає надто мало працівників. Це співвідношення є важливим, оскільки нинішні пенсіонери отримують пенсії за рахунок внесків із фонду заробітної плати нинішніх працівників. Через низький вік виходу на пенсію в Україні (особливо для жінок) відношення чисельності працюючих до чисельності пенсіонерів також є низьким і надалі зменшуватиметься у міру того, як Україна відчуватиме ефект зниження народжуваності й зростання тривалості життя. Чимало роботодавців не сплачує належні внески з фонду заробітної плати до Пенсійного фонду через фінансові проблеми підприємств або тому, що занижують відомості про заробітну плату працівників. Ще більше ситуація погіршується через підприємства, які працюють в тіньовому секторі, й, в умовах відсутності чи недосконалості належних адміністративних механізмів і процедур примусового стягнення, цілковито або частково ухиляються від сплати страхових відрахувань до Пенсійного фонду.

Фінансові проблеми Пенсійного фонду загострюються також через те, що на нього перекладено відповідальність за виплати соціальної допомоги, за які він не отримує відшкодування у повному розмірі, а також існуванням різноманітних пільгових пенсій, котрі забезпечують виплати певним категоріям пенсіонерів без компенсаційного збільшення внесків. На довершення, управління пенсійною системою є неефективним, з високим рівнем адміністративних витрат. Брак належних систем ведення обліку, комп'ютерних систем і систем зв'язку, а також відсутність належного аудиту сприяють марнотратству, обману й зловживанням під час збирання внесків, стягнення заборгованості й проведення виплат.

Так, пенсійна система України потребує відродження. Із політико-економічної й технічної точки зору реформування національної пенсійної системи є надзвичайно складним завданням. Немає жодної системи, яка задовольняє всіх і кожного. Стратегія реформування пенсійного забезпечення має добре узгоджуватися з історичними, культурними та іншими традиціями держави, через що поки не винайдено єдиного універсального сценарію проведення реформи.

Основою реформи пенсійної системи в Україні є запровадження трирівневої пенсійної системи, в якій передбачено збереження частини існуючої солідарної системи для забезпечення базових пенсій (перший рівень), а також розвиток системи приватних пенсійних заощаджень як обов'язкових (другий рівень), так і добровільних (третій рівень). У табл.3.1. наведена стисла інформація про основні компоненти пропонованої трирівневої пенсійної системи [15].

Таблиця 3.1 - Структура майбутньої пенсійної системи України

Солідарна система ще багато років залишатиметься важливим елементом пенсійної системи України, оскільки це найкраща система для забезпечення мінімальних, але гарантованих пенсій і захисту літніх людей від бідності. Україна поки що не змогла створити людям умови для безпечного заощадження. Макроекономічна нестабільність, гіперінфляція, зростаюче безробіття й відсутність надійних ощадних рахунків змушують багатьох покладатись на солідарну систему. Люди не ознайомлені з іншими типами пенсійних систем.

Для України поєднання солідарної й накопичувальної систем є найоптимальнішим варіантом нової пенсійної системи, оскільки дає змогу диверсифікувати різні типи ризиків. Це уможливлює розподілення ризиків різного типу за різними системами. Одначе пенсійну систему можна реформувати за кілька років, а повний перехід на нову систему триватиме ціле покоління. Особливо це стосується механізму запровадження обов'язкових ощадних пенсійних рахунків (другого рівня).

Таким чином, система пенсійного забезпечення разом із солідарною і накопичувальними системами, якщо вона правильно розроблена і впроваджена, має працювати стабільно, забезпечувати пенсіонерів адекватними пенсіями і сприяти економічному зростанню в країні.

ВИСНОВКИ

Пенсійний фонд - це спеціалізована небанківська фінансово-кредитна установа, основним завданням якої є збір і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку.

Чинна українська пенсійна система спирається на принцип «негайної виплати» (pay-as-you-go), коли страхові внески до пенсійного фонду негайно виплачуються пенсіонерам, тобто відбувається солідарний (горизонтальний) перерозподіл доходів нинішніх працівників на користь нинішніх пенсіонерів. У солідарній системі щомісячний розмір пенсії обчислюється виходячи з розміру заробітку і тривалості трудового стажу, а призначена пенсія є довічною (у деяких випадках пенсія виплачується і після смерті пенсіонера). Таоретично, надходження від сплати страхових внесків повинні бути достатніми для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам. Однак, на практиці через низку причин солідарну систему спіткають фінансові труднощі. За таких темпів спаду виробництва та інфляції, яких зазнала українська економіка у 90-ті роки, неплатоспроможною стане будь-яка пенсійна система. У світі не існують фінансові інструменти, що запобігали б реальному знеціненню пенсій в періоди подібних стагфляційних процесів.

У більшості розвинених країн світу пенсійне забезпечення здійснюється із трьох основних джерел: державних пенсійних систем (у межах державного пенсійного страхування), пенсійних систем роботодавців, що створюють корпоративні пенсійні фонди, і через індивідуальні накопичення у незалежних пенсійних фондах, страхових компаніях та інших фінансових організаціях. Недержавні пенсійні фонди - порівняно нове явище на фінансовому ринку.

У 2001 році в Україні було зареєстровано близько 110 недержавних пенсійних фондів, із яких реально працювало близько 20. Серед них 17 недержавних пенсійних фондів співпрацювали тільки з конкретними підприємствами та колективами і лише кілька фондів функціонували як відкриті. 15 недержавних пенсійних фондів об'єднані в Асоціацію недержавних пенсійних фондів, створену у грудні 1996 року. За даними асоціації, станом на кінець 2000 року загальні активи фондів становили 22,77 млн. грн., що дорівнює лише 0,01% ВВП.

Пенсійний фонд є фінансовою установою, відповідальною за стягнення внесків, що відраховуються з фонду заробітної плати до державної пенсійної системи. В рамках цієї державної системи внески з фонду заробітної плати, отримані Пенсійним фондом, використовуються для проведення щомісячних виплат нинішнім пенсіонерам. У майбутньому відповідальність Пенсійного фонду розшириться. Нещодавно на нього була покладена відповідальність за ведення персоніфікованих рахунків, а функції нарахування і виплати пенсій нині йому передаються Міністерством праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд виплачує не лише пенсії, а й соціальну допомогу. За більшість платежів, здійснюваних ним, першочергову відповідальність несуть інші організації, такі як: держава, органи місцевої влади, інші соціальні фонди або підприємства. Пенсійний фонд лише виконує роль платіжного агента, і за ці платежі має отримувати в повному обсязі відшкодування з урахуванням витрат на доставку пенсій та допомоги.

Майже 23% усіх платежів, здійснюваних Пенсійним фондом, не повинні належати до сфери його відповідальності. Багато фінансових проблем Пенсійного фонду безпосередньо пов'язані з намаганнями Уряду скоротити бюджетний дефіцит шляхом перекладання збитків на Пенсійний фонд, який є позабюджетною організацією. Уряд зробив Пенсійний фонд відповідальним за платежі соціальної допомоги, за які він не повинен нести фінансову відповідальність. Державний та місцеві бюджети, підприємства й інші фонди соціального страхування використовують Пенсійний фонд як платіжного агента, але не відшкодовують йому витрати в повному обсязі.

До того ж управління пенсійною системою є неефективним, з високим рівнем адміністративних витрат. Брак належних систем ведення обліку, комп'ютерних систем і систем зв'язку, а також відсутність належного аудиту сприяють марнотратству, обману й зловживанням під час збирання внесків, стягнення заборгованості й проведення виплат.

Із політико-економічної й технічної точки зору реформування національної пенсійної системи є надзвичайно складним завданням. Немає жодної системи, яка задовольняє всіх і кожного.

Основою реформи пенсійної системи в Україні є запровадження трирівневої пенсійної системи, в якій передбачено збереження частини існуючої солідарної системи для забезпечення базових пенсій (перший рівень), а також розвиток системи приватних пенсійних заощаджень як обов'язкових (другий рівень), так і добровільних (третій рівень).

Солідарна система ще багато років залишатиметься важливим елементом пенсійної системи України, оскільки це найкраща система для забезпечення мінімальних, але гарантованих пенсій і захисту літніх людей від бідності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вінер М. Фінансовий стан Пенсійного фонду України в 1991-1999 рр. // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.32-43.

2. Вінер М. Як створити систему недержавного пенсійного забезпечення, якій довірятимуть громадяни // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.52-59.

3. Вінер М., Вон Р., Яценко В. Дискусії навколо пенсійної реформи в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.3-7.

4. Вінер М., Нечай А., Яценко В. Як розробити дійову систему недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000, - №2, - С.16-22.

5. Вон Р., Мучник М. Програма Пенсійного фонду України зі створення системи персоніфікованої звітності й загальнодержавної інформаційної системи // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.44-51.

6. Гроші та кредит: підручник / за ред. Івасіва Б.С. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

7. Ерошенков С. Мировой опыт реформирования пенсионных систем // Общество и экономика. - 2001, - №7-8, - С.183-219.

8. Ефективне використання праці - основа підвищення продуктивних сил суспільства (Бугуцький О., Михайлов С.) // Україна: аспекти праці. - 2000, - №3, - С.3-9.

9. Зайчук Б. Пенсійний фонд України - унікальна інституція, яка зобов'язана забезпечити засобами для існування понад 13,5 млн. громадян // Закон і бізнес. - 2002, - №29, - С.1-2.

10. Зайчук Б., Боніславський А., Дідовик В. Технологія документообігу персоніфікованих документів первинної звітності Пенсійного фонду України та засоби автоматизації // Соціальний захист . - 2002, - №1, - С.20-26.

11. Надточій Б, Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історичний аспект // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.8-15.

12. Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. - 2002, - №9, - С.143-149.

13. Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи - Латвія, Угорщина та Польща // Україна: аспекти праці. - 2000, - №3, - С.35-39.

14. Яценко В., Вінер М. Чи потрібна Україні обов'язкова накопичувальна система? // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.60-70.

15. Яценко В., Вінер М. Як створити трирівневу пенсійну систему в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000, - №1, - С.16-22.

Размещено на Allbest.ru