Інвестиційний клімат в Україні: шляхи активізації інвестування
Характеристика інвестиційної діяльності України: теоретична сутність та фактори впливу на неї, законодавче регулювання. Зарубіжна практика залучення інвестицій та роль держави у цьому процесі. Шляхи активізації іноземних інвестицій в економіку країни.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 41,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інвестиційний клімат в Україні: шляхи активізації інвестування
содержание
Вступ
1 Інвестиції в економічній діяльності Україні
1.1 Інвестиційна діяльність України та фактори впливу на неї
1.2 Іноземні інвестиції в економіці України
2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні
2.1 Законодавче регулювання інвестиційної діяльності
2.2 Роль держави у залученні іноземних інвестицій в економіку країни
3 Шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України
3.1 Зарубіжна практика залучення інвестицій в економіку країн
3.2 Шляхи активізації інвестицій в економіку країни
Висновки
Задачі
Література
ВСТУП
Сучасна ситуація в економіці України потребує вирішення таких першочергових проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових форм господарювання.
Протягом 90-х років українська економіка розвивається в умовах глибокого спаду, який характеризується скороченням обсягів виробництва, зниженням інвестиційної активності, старінням основного капіталу, відпливом капіталів за кордон.
Обмеженість економічних ресурсів поставила країну перед проблемою пошуку додаткових джерел фінансування. Одним з таких джерел є внутрішні та іноземні інвестиції. Але протягом 90-х років державі, нажаль, не вдалося сформувати прийнятний інвестиційний механізм. Держава не може залучити до інвестування навіть ті обмежені ресурси, які є в країні. Їх значна частина використовується на поточне споживання, перебуває у заощадженнях, у сфері фінансового обігу, у торгівлі або взагалі за межами країни. Несприятливий інвестиційний клімат, який склався в Україні не дає змоги залучати іноземні інвестиції. А завдяки прямим іноземним інвестиціям можна впровадити ноу-хау, нові форми менеджменту, створити нові робочі місця, здійснити активізацію виробничого циклу, стимулювати розвиток малого бізнесу тощо.
Для зміни негативної ситуації та залучення коштів до інвестиційної діяльності виникає потреба в удосконаленні системи регулювання інвестиційною діяльністю, а також у забезпеченні на цій основі активізації інвестиційного процесу та зростання економіки в цілому.
Метою даної курсової роботи є дослідження інвестиційного клімату в Україні, природи інвестицій, форм здійснення та держаного регулювання інвестиційної діяльності, а також знаходження шляхів пожвавлення інвестиційного клімату в Україні.
1 ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНІ
1.1 Інвестиційна діяльність України та фактори впливу на неї
Інвестиційне середовище формується під впливом політичних, правових, економічних і соціальних чинників. Значимість кожного чинника в окремо взятій країні різна, оскільки це залежить від рівня економічного розвитку, історичних і національних тенденцій, від володіння сукупністю життєво необхідних корисних копалин, навіть від географічного розташування.
При оцінці інвестиційної привабливості України необхідно використовувати відповідну систему критеріїв, яка повинна включати «…наявність відповідного інвестиційного середовища, розвинутого фондового ринку із елементами обслуговуючої інфраструктури та забезпечення репатріації доходу, що залежить від державних гарантій та стабільності валютного курсу для конвертації вкладень». Для оцінки можна використати такі узагальнюючі синтетичні показники, як політична і фінансова стабільність, стабільність національної валюти, рівень загальноекономічного розвитку країни, рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури, демографічний стан, місткість внутрішнього ринку та вартість робочої сили, доступ до ресурсів та купівельна спроможність населення, рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків країни. Сукупність вище означених критеріїв якраз і відображає синтетичний показник інвестиційної привабливості країни, який служить орієнтиром для іноземного інвестора.
В Україні на початок 1996 р. прямі іноземні інвестиції в її економіку склали 750 млн. дол. США. Серед інвесторів найбільші інвестиції, вкладені нерезидентами із США, становили 171,4 млн. дол. США (22,6% до загального обсягу), ФРН - 129,6 млн. дол. (17,3%), Великобританії - 46,3 млн. дол. (6,2%), Кіпру - 38,6 млн. дол. (5,1%), Російської Федерації -37,8 млн. дол. (5,0%), Швейцарії - 35,2 млн. дол. (4,7%). При зростанні інтересу іноземних інвесторів до можливостей української економіки виникає ряд проблем, а саме: недостатня розвиненість ринкового механізму господарювання, нестабільність нормативної бази, складність податкової системи, відсутність гарантій та страхування інвестиційних ризиків і т.п. [19]
Активність і масштабність залучення іноземних інвестицій залежить від цілого ряду чинників, які відображають політичну стабільність в суспільстві, рівень досконалості законодавства і правову гарантію отримання і привласнення доходу, а також примноженого капіталу, стан ринку факторів виробництва і можливий рівень норми прибутку, соціально-економічну стабільність суспільства, ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструктури і багато інших чинників.
В економічних дослідженнях з проблем активізації інвестицій взагалі не зачіпається питання інституційних чинників формування макро-середовища, в тому числі й інвестиційного процесу. Поведінка суб'єктів господарювання формується не тільки в умовах правового економічного поля, а й під впливом рівня усвідомленості, доступу інформації і знань, культури та менталітету. Однією із особливих рис поведінки людини у нашому суспільстві, що протягом багатьох століть успадковується, виступає таке малодосліджене економічне явище як розкрадання. Ще Василь Розанов писав, що в Росії вся власність складається з таких понять як «випросив», «подарував» або «обібрав»; власної праці тут дуже мало, і від цього вона не має ваги і не шанується. Автор простими словами зміг висловити таку велику економічну мудрість.
Економічну основу розповсюдження розкрадання як традиційного відтворювального елементу господарювання складає відсутність масової дрібної приватної власності. Історична практика цивілізованих країн Заходу засвідчує, що тільки поступовий, еволюційний відтворювальний процес формування приватної власності має своє майбутнє. Формування дійсно трудової приватної власності потребує часу. Пояснюється це тим, що нагромадження капіталу на базі трудової приватної власності досягається за рахунок заощадження трудових доходів та їх розширеного відтворення протягом кількох поколінь. На базі трудової приватної власності формується філософія середнього класу, про яку так багато писали Макс Вебер, Тоуні і Зомбарт.
П. Самуельсон звернув увагу на тісний взаємозв'язок і взаємозалежність заощадження і нагромадження (інвестування). Розглядаючи історичні особливості слаборозвинутих країн, він зазначав «збереження старих феодальних традицій» по відношенню до торгівлі, промисловості та ощадливості, в яких «якісна структура інвестицій часто хибна з точки зору національного розвитку». Велика частина обмежених заощаджень йде на створення скарбів із золота та коштовностей, на розкішні житлові будинки, трапляються «...тенденції багатих прошарків накопичувати свої заощадження за кордоном - легальними і нелегальними шляхами», що робить недоступними їх використання національною економікою для внутрішнього розвитку. Втеча національного капіталу за кордон стала найбільш поширеною і визначальною рисою сучасної економіки України. Іноземні інвестори знають про це краще за нас. Тому ніхто не буде інвестувати економіку, де більше половини доходу розкрадається і вивозиться за кордон. [14].
Відомо, що за чотири роки приватизації обсяг інвестицій в економіку України скоротився в 4-5 разів, а фізичне зношування основних засобів досягло 50%, що є однією з причин спаду виробництва. По надійності інвестування Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.
Внаслідок корупції і невмілого керівництва економікою інвестиції, що фінансуються через міжнародні позики, стають нерідко непродуктивними. Спостерігається тенденція неповернення (розкрадання) кредитів, наданих під гарантію уряду. Доходи від таких «інвестицій» є низькими, їх не вистачає для покриття процента та основної суми боргу. Це призводить до невиконання зобов'язань за взяті позики і ще більше погіршує привабливість інвестиційного середовища.
Важливим напрямком впливу приватизаційних процесів на інвестування є більша можливість залучення іноземних інвестицій. Відомо, що переважна більшість іноземних інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об'єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки. Так, наприклад, в статуті Європейського банку реконструкції та розвитку закладено, що при інвестуванні в певну країну не менш ніж 60% фінансових ресурсів повинні спрямовуватись в недержавний сектор економіки. Також відомо, що в Україну надзвичайно повільно надходять іноземні інвестиції, їх сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної економіки, ні потенціалу іноземних інвесторів. Причиною такого становища разом з недосконалою законодавчо-нормативною базою, яка безперервно змінюється, був також чотиримісячний мораторій на приватизацію і наявність кримінального характеру приватизації багатьох об'єктів.
Звичайно, економіка України може виходити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але за оцінкою деяких спеціалістів термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати багатий світовий досвід і не використовувати іноземні інвестиції, особливо у вигляді ноу-хау, кредитних ліній для підтримки життєво важливих господарських структур.
1.2 Іноземні інвестиції в економіці України
На сьогодні Україна має дуже низький рівень довіри з боку іноземних інвесторів. За даними фахівців Міжнародної фінансової корпорації Україна по Інвестиційній привабливості посідала у 1995 р. 98 місце у світі.
Аналіз статистичних даних використання іноземних інвестицій в економіку України дав змогу виявити ту закономірність, що іноземні інвестиції спрямовуються переважно в спільні підприємства. Так, в 1995 р. іноземні інвестиції в спільні підприємства склали 670,9 млн. дол. США, що становить 74% всіх іноземних інвестицій в Україну. Аналогічна ситуація спостерігалася і в 1996 p.: всього в спільні підприємства надійшло іноземних інвестицій у розмірі 905,5 млн. дол. США, що становило 70% від загального обсягу по Україні. Визначилась галузева структура інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку. [15]
Низький рівень іноземного інвестування зумовлений провалом здійснюваних в Україні реформ, які базувались на трьох основних постулатах: стабілізація, лібералізація та приватизація. Наслідком «шокової терапії» стали «велика депресія» і «велика інфляція», яка «з'їла» заощадження населення і знищила середній клас. Проведена управлінцями номенклатурна приватизація породила «підприємців» криміногенного типу, які орієнтуються в основному на вилучені ренти, а не на участь у виробничій діяльності. Подолання дезінтеграції економіки і запобігання подальшої втечі капіталу з виробничої сфери вимагає активних і адекватних зусиль держави. Потрібні економічні та організаційні інструменти, які б направляли грошові потоки у вітчизняну виробничу сферу.
Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукоємкі технології.
Україні за останні три роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення. Наприклад, обсяги фінансування з боку Євробанку на душу населення становлять: в Чехії - 30 ЕКЮ, в Росії - 15 ЕКЮ, в Україні - 4 ЕКЮ. Приклад досить яскравий.
Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави - імпортера капіталів на випадок «політичної плутанини». Для потенційного інвестора також необхідна впевненість у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу на власні рахунки за кордон. [15]
Хоча економічні і структурні умови - Східної Німеччини і України суттєво відрізняються, на наш погляд, можна знайти напрямки використання німецького досвіду. Сюди необхідно віднести методику оцінки підприємств, що приватизуються, саму технологію, а точніше, порядок приватизації; практику вирішення проблем інвестування, зайнятості і рівня дохідності. Заслуговує на увагу і механізм Державного регулювання інвестиційних процесів, створення правовик рамок для діяльності приватизованих підприємств, централізація відповідальності за проведення приватизації і подальше трьохрічне інвестування і санацію приватизованих підприємств, система перепідготовки безробітних і підготовки управляючих, державної допомоги приватизованим підприємствам.
Виходячи з вищевикладеного, слід констатувати, що однією з найбільш важливих передумов вдосконалення інвестиційного механізму виступає успішне закінчення приватизації в Україні. Важливими елементами посилення інвестиційної спрямованості приватизаційних процесів повинні стати:
- розмежування функцій Фонду держмайна як управлінця продажем підприємств, що приватизуються, і управління вже приватизованими підприємствами. Доцільно передати функції координації і регулювання приватизованими підприємствами іншому відомству;
- розвиток і підтримка системи інвестиційних конкурсів;
- розробка цілісної системи постприватизаційної підтримки підприємств;
- формування ефективної правової та інвестиційної інфраструктури ринку цінних паперів з метою забезпечення ліквідності акцій приватизованих підприємств і створення можливостей мобілізації капіталів;
- створення механізму захисту прав акціонерів як «внутрішніх», так і «зовнішніх» на основі розробки ефективної системи корпоративного управління та відповідних макроекономічних заходів з боку держави;
- реальне залучення в приватизаційний і постприватизаційний процес земельних ділянок і нерухомості;
- відміна пільг трудовим колективам і керівництву під час приватизації підприємств;
- прискорена амортизація;
- введення низки пільг для іноземних інвесторів;
- державна підтримка важливих для економічного зростання галузей, великих народногосподарських науково-технічних проектів.
2 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
2.1 Законодавче регулювання інвестиційної діяльності
Важливим інструментом державного регулювання економіки, як і державного управління є законодавство. Інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності має свою нормативну основу - інвестиційне законодавство. Норми права, що регулюють суспільні відносини в сфері інвестування, знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах.
Інвестиційне законодавство - це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини - щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю [17].
Інвестиційне законодавство характеризується великою кількістю нормативних актів. Можна виділити об'єктивні і суб'єктивні причини цієї розгалуженості. До об'єктивних відносяться складність відносин у сфері інвестиційної діяльності, динамізм інвестиційної діяльності та її правового регулювання. До суб'єктивних причин відносяться недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експерименти у сфері інвестиційної діяльності, кожен з яких має своє правове забезпечення;
В системі інвестиційного законодавства є значна кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих і локальних, що заважає здійсненню інвестиційної діяльності в країні.
Так як інвестиційне законодавство є підгалуззю господарського законодавства. До господарського законодавства відносяться нормативні акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність, в тому числі пов'язану з інвестуванням. Інвестиційну діяльність регулюють наступні нормативні акти:
- положення Конституції України про забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України; права власності (в т.ч. інтелектуальної); права на підприємницьку діяльність тощо;
- положення кодексів: Цивільного кодексу України щодо правосуб'єктності учасників майнових правовідносин; Арбітражного процесуального кодексу України щодо порядку укладення господарських договорів і вирішення господарських спорів; Земельного кодексу щодо використання земельних ділянок під забудову та інші;
- положення Законів України «Про власність» щодо регулювання відносин власності, права повного господарського відання на інвестиції; «Про підприємства в Україні» щодо визначення видів та організаційно-правових форм підприємств; «Про підприємництво» щодо визначення основних засад підприємницької діяльності; «Про господарські товариства» щодо особливостей створення і діяльності господарюючих суб'єктів (в т.ч. інвестиційної), що мають форму господарського товариства та інші.
Спеціальне інвестиційне законодавство - це система нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність та відносини, що складаються між її суб'єктами.
Інвестиційне законодавство складається із загальної і особливої частин. Загальну частину інвестиційного законодавства складають норми, що стосуються всіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей народного господарства, в яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Основним загальним інвестиційним законом є Закон України «Про інвестиційну діяльність», який визначає правові, організаційні та економічні основи інвестиційної діяльності в Україні.
Спеціальна частина інвестиційного законодавства складається з нормативних актів, які регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб'єктів в окремих галузях економіки, сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництві, приватизації державного майна, кредитуванні, інноваційній діяльності тощо), за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування), чи на окремих територіях (спеціальних економічних зонах).
Можна виділити наступні розділи інвестиційного законодавства:
- правовий режим іноземного інвестування. Основним нормативним актом цього розділу є Закон України «Про режим іноземного інвестування», який визначає особливості правового режиму іноземного інвестування. Закон визначає, що для іноземних інвесторів встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством та міжнародними договорами; визначені критерії надання пільг для інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій; порядок проведення державної реєстрації іноземних інвестицій та ін.;
- правове регулювання інвестування в процесі приватизації державного майна. До цього розділу відносяться Закони України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Указ Президента України «Про державну програму приватизації». Ці нормативні акти визначають принципи та порядок інвестування в процесі приватизації державного майна;
- корпоративна форма інвестування. Основними нормативними актами цього розділу є Закони України «Про підприємства», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про оренду державного та комунального майна» та інші;
- правове регулювання інноваційної діяльності. До основних нормативних актів цього розділу відносять Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств». Деякі питання інноваційної діяльності врегульовано підзаконними нормативними актами;
- правове регулювання лізингу. Основним нормативним актом, що регулює ці відносини, є Закон України «Про лізинг»;
- правове регулювання капітального будівництва. До цього розділу відносяться нормативні акти, які регулюють особливості правового становища проектних і будівельних підприємств та органів управління будівельним комплексом. Це Закони України «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів», «Про основи містобудування», а також низка підзаконних нормативно-правових актів;
- особливості інвестиційної діяльності в окремих галузях народного господарства;
- особливості здійснення інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах. Основним законом цього розділу є Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Закон визначає порядок створення і ліквідації зон на території України, загальні правові та економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з державними та іншими органами. [4]
В Україні створено правові засади здійснення інвестиційної діяльності, але деякі законодавчі акти потребують змін та доповнень.
2.2 Роль держави у залученні іноземних інвестицій в економіку країни
Порівняно з іншими країнами з перехідною економікою Україна отримує найменше іноземних інвестицій від міжнародних фінансових організацій. Якщо для прикладу взяти Міжнародну фінансову корпорацію, то Україна в 1996 р. отримала лише кредит у розмірі 10 млн. дол. Тоді як 10 європейських країн з перехідною економікою отримали кредити в розмірі понад 141,9 млн. дол. Зауважимо, що найбільшим отримувачем кредитів є Польща. Складний інвестиційний клімат країн з перехідною економікою виступає причиною незначних інвестицій з боку Міжнародної фінансової корпорації, тому її діяльність в цих країнах обмежується технічною і консультаційною діяльністю.
Враховуючи науково-технічний і виробничий потенціал, який на диво ще зберігся в Україні, можна виділити деякі напрямки, перспективні для іноземного інвестування. Це авіа- та машинобудування, порошкова металургія, надтверді матеріали, кераміка, електрозварювальне виробництво, нафтогазовий та агропромисловий комплекси, патентно-ліцензійна торгівля, добувні та металургійні галузі, конверсія тощо. Однією з найперспективніших галузей, яка може вивести Україну на міжнародний ринок, є авіабудування. Україна входить до п'яти країн світу, які вміють будувати авіаносці чи вирощувати монокристалічний кремній відповідного діаметра, а також здатна щорічно представляти на західні ринки 10-20 унікальних технологій.
В ринкових умовах держава повинна перейти від єдиного джерела інвестицій і основного їх виконавця до ролі суб'єкта, який забезпечує загальний сприятливий інвестиційний клімат, що координує інвестиційна діяльність і гарантує збереження об'єктів інвестування. Коротка характеристика умов інвестування в Україні зводиться до такого. [15]
По-перше, успадкувавши від адміністративної системи метод розподільчих принципів, кошти «не продаються», як це відбувається при ринкових відносинах, а далі продовжують розподілятися Національним банком через комерційні банки шляхом надання кредитів, які, в свою чергу, різко піднімають ставку процента, штучно стимулюючи інфляцію. Якщо проаналізувати трьохрічну практику надання кредитів, то можна спостерігати таку тенденцію. Державні кошти через кредитування в безготівковій формі надходять на рахунки приватних підприємств, які потім потрапляють до приватних кишень у вигляді готівки. Комерційні банки надавали кредити державним підприємствам під великі проценти, а останні здійснювали відшкодування процентів за рахунок зростання собівартості, а, значить, через підвищення цін, які, в свою чергу, відшкодовувались з кишені громадян. Такий механізм спрацьовує й сьогодні, тільки меншою мірою, оскільки все більше і більше держава контролює рух фінансових коштів через Національний банк та інші засоби. Зауважимо, що державний контроль ще не має належного рівня, коли мова йде про тіньову економіку. Зазначимо, що від облікової ставки процента Національного банку залежить і попит на інвестиції. Тобто ставка процента визначає граничну можливість використання капіталу під інвестування.
По-друге, хоча правова система України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної вітчизняної і зарубіжної інвестиційної діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й з економічними, політичними і соціальними тенденціями. Економічні процеси в Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільчих відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвинутості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.
По-третє, надто низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб. В цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ.
По-четверте, акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему - повернення їх у вигляді інвестицій на Батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів на Батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної та тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном. З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов'язано з необхідністю обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик обумовлено ще й необхідністю отримання офіційних кредитних та інвестиційних ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації переслідувань тіньової діяльності державними органами.
По-п'яте, в Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в процесі приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу.
Формування ринкової економіки докорінним чином змінює роль держави, з'являються нові підходи і напрямки в інвестиційному процесі, назріває необхідність застосування інших методів державного регулювання інвестицій. Необхідно зупинитися на деяких напрямках активізації інвестиційної політики країн світу. Перший - збільшення питомої ваги державного інвестування в загальних витратах бюджету взагалі. Так, державні інвестиції Люксембургу в 1996 р. склали 26,85 млрд. франків, тоді як в 1995 p. - всього 818,9 млн. франків. Тобто в 1996 р. 11% було витрачено на інвестування.22 Досить високий рівень державних інвестицій залишається в країнах Латинської Америки, Африки і Азії. Державні інвестиції в Уругваї в 1994 р. склали 3,08 млрд., песо (близько 600 млн. дол.), з яких 2,38 млрд., пішло на будівництво і 0,7 млрд. песо - на закупівлю машин і устаткування.23 Аналіз світової практики державного інвестування свідчить про те, що інвестиції спрямовуються, як правило, лише на відтворення чи розширення виробництва, засобів виробництва або на вирішення суспільних проблем. Другий напрямок інвестиційної політики - проведення реформ, направлених на розвиток стимулюючих факторів залучення іноземних інвестицій, про що мова піде далі. [18]
Вирішення проблеми активізації іноземних вкладень в економіку України втілюється у цілеспрямовані заходи по вдосконаленню інвестиційної політики для чого необхідно, в першу чергу, звернути увагу на теоретичну розробку методики оцінки інвестиційної привабливості України і згідно з розробленою методикою здійснити дослідження цієї важливої проблеми, як це було в свій час зроблено в Німеччині. Весь комплекс робіт, пов'язаних з виконанням даного дослідження, може здійснити колектив науковців. Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.
Уряд України і науково-дослідні інститути повинні зосередити увагу на порівняльному аналізі показників інвестиційної привабливості країн-конкурентів для іноземних інвестицій. Пострадянські країни і країни Східної Європи внаслідок проведення великомасштабних економічних реформ водночас відкрили необмежений ринок для інвестицій. В цій ситуації Україна повинна обрати свою нішу для іноземних інвестицій, виходячи із внутрішніх можливостей економіки. Можна ухвалити десятки пільгових законів з іноземного чи вітчизняного інвестування, але якщо в країні немає стабільної політичної ситуації чи в економіці панує корупція і тіньова економіка, то ніякий іноземний капітал не надійде через великий ризик втрати. Ні комітети, ні урядові організації не зможуть привабити іноземних партнерів, якщо в країні не забезпечується спадкоємність економічної політики і соціальної стабільності в суспільстві. [15]
Щодо покращання механізму залучення іноземних інвестицій в Україну пропонується зосередити увагу на рекламі. На наш погляд, необхідно створити при Фонді державного майна або при іншій структурі відділ централізованого інформування іноземних інвесторів. До функцій цього відділу входитимуть: надання інформаційних, оперативних і консультативних послуг, формування каталогів підприємств, що приватизуються, і бази електронних даних, постійне оновлення інформації та її рекламування, проведення аукціонів, конференцій, маркетингових заходів. На роботу до відділу необхідно запрошувати висококваліфікованих спеціалістів.
Зауважимо, що недостатня поінформованість іноземних інвесторів про внутрішні особливості країни, куди вкладаються інвестиції, замінюється більш інтенсивною консультативною допомогою. Так, велике значення для іноземних інвесторів має детальне ознайомлення з економічними та правовими умовами країни. Мова йде про значне розширення інформаційного простору інвестиційної діяльності для нерезидентів, систематизацію та регулярне оновлення банку даних інвестиційних проектів, розроблених відповідно до міжнародних стандартів. Вирішуючи ці проблеми, необхідно вжити низку організаційних заходів по активізації діяльності Державної кредитно-інвестиційної компанії, Центру сприяння іноземним інвестиціям Мінекономіки України, переорієнтації ресурсів міжнародної технічної допомоги на підготовку проектів світового рівня. Одним з несприятливих моментів для України є те, що іноземні інвестори отримали майже повну інформацію про масштаби тіньової економіки, що, звичайно, стримує їхню ініціативу. [19]
До важливих напрямків адаптаційної інвестиційної політики країни в умовах здійснення реформ можна було б віднести: переорієнтацію інвестиційних потоків на розвиток наукоемких галузей при одночасному створенні сприятливого інноваційного клімату, зосередження інноваційної діяльності на підприємствах, в асоціаціях, технопарках, використання біржового механізму для прискореного розвитку інвестиційних процесів зі створенням необхідної інфраструктури, інституційно-правового і економічного середовища для самостійної інноваційної діяльності суб'єктів господарювання. Такий підхід дозволив би здійснити технологічну реструктуризацію виробництва, націленого на досягнення конкурентної спроможності вітчизняних виробів на світовому ринку. Це важливо не тільки для розвитку експортного потенціалу, а й для утримання внутрішнього ринку.
3 ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
3.1 Зарубіжна практика залучення інвестицій в економіку країн
Відомо, що одним із протидіючих факторів залучення іноземних інвестицій в економіку України є інфляція, валютно-фінансова нестабільність. В той же час без інвестицій неможливо фінансове оздоровити економіку. Сьогодні Уряд України використовує монетарні інструменти стабілізації економіки, що призвело до різкого спаду виробництва і в зв'язку з цим ще більше загострило проблему фінансового голоду. М. Фрідман вірно зауважив, що достатньо забезпечити стабільність грошової одиниці, як виробництво під впливом конкуренції та інших важелів ринку само почне зростати і саморегулюватися. Тут ми забуваємо про головне, що рецепт М. Фрідмана стосується вже сформованої ринкової економіки, де діє механізм ринкової конкуренції, що не можна сказати про економіку України.
Для стабілізації економіки в Україні слід використовувати концепцію Д.М. Кейнса, який вважав, що в умовах спаду економіки ефективний попит, що стимулює виробництво, повинен регулюватися державою за допомогою надійного захисту населення і дійсного рівня його доходів з регулюванням ставки процента і активізації інвестиційних механізмів інноваційної діяльності підприємств.
Важливим напрямком державного впливу на поліпшення інвестиційного клімату в Україні є легалізація вітчизняних капіталів та їх перехід від тіньової економіки до ринку інвестиційних ресурсів. Ця проблема в сучасних умовах не вирішується однозначно, в суспільстві є різні думки і настрої з цього питання. Однак, Уряд України вважає, що такий резерв інвестування повинен бути задіяний і ніяк не може вжити ефективний комплекс заходів щодо його використання. За оцінкою Кабінету Міністрів тільки за рахунок легалізації тіньових капіталів протягом року в економіку країни повинно було б повернутись в 1997 р. близько 7 млрд. грн., а бюджетні надходження повинні були зрости більш ніж на 1,5 млрд. грн. Як стверджує практика, сподівання на приплив інвестиційних надходжень в Україну не справдились.
Необхідно також зазначити, що державне регулювання ринку інвестиційних ресурсів недостатньо орієнтоване на пожвавлення інвестиційного процесу і вимагає суттєвого поліпшення. Таке поліпшення повинно базуватися на використанні методів так званої позитивної і негативної мотивації. До першої слід віднести стимулювання надходження інвестицій в економіку країни за допомогою системи заохочень. Негативна мотивація для швестування полягає в захисті внутрішнього та іноземного інвестора і в розробці системи каральних санкцій за порушення їх прав. [19]
При усій важливості проведення активного державного регулювання інвестиційного процесу вкрай гостро постає проблема його кадрового обслуговування. По суті питання стосується створення відповідного інвестиційного менеджменту. На жаль, українським підприємцям і урядовцям необхідно оволодіти основними навичками обґрунтування інвестиційних проектів, ознайомитись з вимогами щодо складання бізнес-планів. Це стосується як вітчизняного, так й іноземного інвестування. В сучасних умовах інвестор наважиться вкласти свої кошти тільки за умови гарантії їх повернення з певним договірним процентом. Та надто живуча психологія адміністративної системи. Менталітет українських підприємців (а на приватизованих підприємствах директорат практично не змінився) полягає в намаганні отримати кредити, як правило у валютній формі, використовуючи їх у своїх цілях і не нести за це практично ніякої відповідальності. [14]
В Україні дуже мало спеціалістів з інвестиційного проектування. На жаль, ті техніко-економічні обґрунтування проектів, які використовувались ще кілька років тому, сьогодні не просто застарілі, а зовсім не вписуються в сучасну економічну систему. Досвід показує, що більшість інвестиційних проектів надзвичайно слабо розроблена з точки зору інвестиційного ризику для потенційного інвестора і гарантій передбаченої прибутковості. При подачі таких проектів використовується надзвичайно багато технічних термінів, що для іноземного інвестора ускладнює їх розуміння. Досить часто система ризиків зводиться до глобального та форс-мажорного ризику і мало уваги приділяється локальним та господарським ризикам, що для інвестора є, по суті, головним. Для розроблюваних проектів досить характерна недостатня обізнаність в кон'юнктурі ринку інвестиційних ресурсів чи виготовленої продукції. Ці та інші недоліки інвестиційного менеджменту впливають на надходження капіталовкладень і знижують їх рівень та направленість на внутрішній ринок України.
Практика інвестування в розвинутих країнах показує, що активна інвестиційна політика є успішною при потужному механізмові залучення грошових вкладів населення (в тому числі і вивезених за кордон) та обігових коштів підприємств; розвинутому ринку цінних паперів, використанні можливостей лізингових та страхових компаній, інвестиційних фондів, іпотечного кредитування.
3.2 Шляхи активізації інвестицій в економіку країни
Виходячи з вищевикладеного можна скласти такі рекомендації по визначенню напрямків інвестиційної політики.
1. Необхідність збільшення іноземних інвестицій зумовлена тим, що Україна, як і всі країни з перехідною економікою, пов'язує з ними трансформацію всієї системи господарювання і розв'язання таких внутрішньоекономічних проблем, як нерівномірність регіонального розвитку, структурних диспропорцій в економіці, безробіття тощо.
Визначальним чинником низької активності іноземних інвесторів є політична, фінансова і валютна нестабільність, в зв'язку з чим виникає потреба вирішення цих проблем. Уряду та парламенту України необхідно розробити конкретну програму подолання негативного впливу інституційних чинників інвестиційного середовища: припинити розкрадання матеріальних цінностей та вивіз їх за кордон, завершити формування фондового ринку, здійснити адміністративну реформу, привести у відповідність до сучасних вимог економіки законодавчу базу, забезпечити фундаментальне вивчення закономірностей ринкової економіки та специфіки прояву, враховуючи історичні особливості України.
2. Беручи до уваги досвід Німеччини та інших країн по забезпеченню інвестиційної спрямованості процесу приватизації, необхідно внести доповнення до законодавства України, які повинні включати:
- нову методику оцінки об'єкта, що приватизується, з урахуванням ринкових важелів (земельної ренти, попиту і пропозиції, монополізації, ступеня обмеженості ресурсів, рівня розвитку інфраструктури і т.п.);
- санацію і реальний механізм банкрутства державних і акціонерних підприємств, що врахував би їх продаж за умови забезпечення відповідного обсягу виробництва з певною кількістю зайнятих;
- здійснення повторної приватизації (продажу) приватизованих підприємств за умови гарантованого протягом перших двох років інвестування у виробництво і зафіксованих обсягів виробництва, досягнення якого повинно забезпечуватись через механізм штрафних санкцій (при невиконанні умов контракту купівлі-продажу підприємства на власника буде накладено штраф, сума якого може перевищити саму вартість майна, включаючи й можливість подальшого повторного продажу підприємства);
- передачу управління приватизованими підприємствами Міністерству економіки України, оскільки Фонд державного майна є одночасно і продавцем і покупцем підприємств, що приватизуються, та співвласником уже приватизованих підприємств (невизначеність з приватною власністю, а значить і з акціонерним капіталом, відштовхує іноземних інвесторів).
3. Участь іноземних інвесторів передбачає наявність розвиненої ринкової інфраструктури, особливо формування ефективної правової та інвестиційної інфраструктури ринку цінних паперів з метою забезпечення ліквідності акцій приватизованих підприємств і створення можливостей мобілізації капіталів; реальне залучення в приватизаційний і постприватизаційний процес земельних ділянок і нерухомості.
4. Необхідно конкретно і предметно підвищити творчий і конструктивний вплив інституціональних чинників на формування здорового інвестиційного клімату в економіці України, вкрай зменшити вплив на економічний розвиток тіньової економіки.
5. Розробити теоретичну концепцію державного управління інвестиційними процесами, яка б враховувала підвищення питомої ваги інвестування за рахунок державного бюджету, оскільки прямі зарубіжні інвестиції спочатку позитивно впливають на стан платіжного балансу України, а пізніше цей вплив стає негативним у зв'язку з тим, що інвестор планує не тільки відшкодувати свої витрати, а й отримати прибуток.
6. За ініціативою Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України необхідно розробити методику оцінки інвестиційної привабливості країни і здійснити опитування підприємців країн - потенційних інвесторів. На підставі узагальнених результатів опитування розробити програму дій для окремих урядових установ України на найближчу перспективу. Необхідно визначити для України ринок збуту і ринок постачальників, ринок робочої сили за кваліфікацією, виробничий потенціал, стан ринку землі, пріоритети державного регулювання економіки, покращання виробничої та соціально-економічної інфраструктури.
7. Внести доповнення до законодавчих актів, які регулюють діяльність спільних підприємств та рух іноземних інвестицій щодо створення механізму зацікавленості у розширенні внутрішнього інвестування економіки і посилення ролі держави в управлінні цими процесами.
8. Вкрай необхідним є створення науково-дослідного аналітичного центру з вивчення інвестиційної привабливості економіки України і здійснення пошуку іноземних інвесторів через систему опитування, реклами, семінарів, конференцій, а також наукових пріоритетних та стратегічних напрямків інвестування.
Всі пропозиції будуть результативними лише за умови, якщо законодавча і виконавча влада в Україні вирішить дві проблеми: подолання корупції і розкрадання та забезпечення стабільності законодавства і економічного стану. Вітчизняний та іноземний інвестор тільки за таких умов буде впевненим у гарантії надходження доходу від інвестованого капіталу та у його недоторканості.
Сприйняття запропонованих теоретичних висновків та практичних рекомендацій можливе лише через усвідомлення об'єктивної необхідності і основних принципів функціонування економіки на ринкових засадах. Не пропагандистський і меркантильний характер здійснення приватизації, створення інвестиційних проектів і т.п., а глибоке і наполегливе вивчення ринкової економіки дозволить сформувати єдину, адекватну реальній практиці, інвестиційну політику. Зусилля технократизму в управлінні, економічний та правовий нігілізм, безвідповідальні рішення в економічній політиці завершують руйнування залишкових елементів старої економічної системи. Романтизм в економічній науці, що розповсюдився на законодавчу та виконавчу діяльність держави, тільки поглиблює економічну кризу. Наш радикалізм в реформуванні суспільства, на думку російського філософа М. Бердяева, ніколи не мав власної ідеї. Проблема залучення іноземних інвесторів є надто складною, а її вирішення далеко виходить за межі економічної діяльності. [15]
ВИСНОВКИ
В сучасних економічних умовах значна увага приділяється розвитку інвестиційної діяльності та пошуку шляхів її активізації. Це зумовлено тим, що структурна перебудова та підвищення усіх форм господарювання залежить від обсягів інвестицій, їх якості, ефективності інвестиційного процесу та інвестиційного клімату в державі.
Майже всі дослідники сходяться на думці, що інвестиції - це матеріальні та фінансові ресурси, використання яких приносить прибуток або досягнення соціального ефекту.
Оскільки метою здійснення інвестицій є отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, то інвестиційна діяльність має важливий соціально-економічний аспект. А тому виникає проблема створення ефективно функціонуючого інвестиційного ринку та правового механізму його функціонування. І, як вірно зазначив А.В. Омельченко, «ефективно функціонуючий інвестиційний ринок можна назвати одним із факторів економічного і соціального розвитку України». [17]
Ефективна інвестиційна діяльність може здійснюватись тільки при наявності сприятливого інвестиційного клімату, а для цього держава повинна створити таку нормативну базу, яка б захищала інтереси інвесторів і базувалася на наступних принципах: добровільний характер інвестування; економічна захищеність інвестицій з боку держави; свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності; невтручання органів влади в інвестиційну діяльність, якщо вона не суперечить діючому законодавству.
Слід зазначити, що в Україні завжди приділяли належну увагу проблемам іноземного інвестування, що обумовило прийняття Закону України «Про іноземні інвестиції» 13 березня 1992 р. і Декрету КМУ від 20 травня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування». У квітні 1996 р. вже був прийнятий Закон України «Про режим іноземного інвестування». Цей Закон і Указ Президента України від 18 липня 1996 р. «Про заходи щодо реформування інвестиційної політики» та «Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій» КМУ від 7 серпня 1996 р. підкреслюють актуальність і проблематичність руху іноземних інвестицій в Україну. Законодавчі акти, зокрема, мають досить загальний характер і в основному визначають документальний порядок оформлення, а не розкривають економічний механізм їх залучення за умови забезпечення гарантованості і економічної стабільності отримання доходів. В цьому розумінні потрібно мати критичний теоретичний аналіз не тільки інвестиційної політики, що є також дуже важливим, але й всієї соціально-економічної і політичної ситуації в Україні, яка і визначає привабливість інвестиційного середовища.
ЗАДАЧІ
Задача 1
Банк видав позику у розмірі А (10000) тис. грн. з (термін 1(1.01.2003) ) по (термін 2 (1.05.2003р.)) під Б% (32%) річних. Розрахувати щомісячні відсотки методами «факт/факт» (30/360). Знайти дохід банку.
Рішення:
іноземний інвестиція україна
Сума доходу = Вартість кредиту * % * термін користування / 360 *100%
Сума доходу = 10000 * 32% * 4*30 / 360 * 100 = 1052 грн.
Задача 2
Ви зайняли на Л (5) років М (125000) тис. грн. під Н (35%) річних, які нараховуються за схемою складних відсотків на непогашений залишок. Повертати необхідно рівними сумами в кінці кожного року. Яка частина основної суми буде погашена буде за перші три роки?
Рішення:
Сума щорічних погашень = 125000 / 5 = 25 000 грн.
Сума процентних платежів за перший рік = 125000 * 35% * 1 / 12 * 100 = 3646 грн.
Сума процентних платежів за другий рік = (125000 - 25000) * 35% * 1 / 12 * 100 = 2917 грн.
Сума процентних платежів за третій рік = (100000 - 25000) * 35% * 1 / 12 * 100 = 2188 грн.
Сума процентних платежів за четвертий рік = (75000 - 25000) * 35% * 1 / 12 * 100 = 1458 грн.
Сума процентних платежів за п'ятий рік = 25000 * 35%* 1 / 12 * 100 = 729 грн.
За три роки буде погашена сума = 25000 * 3 = 75000 грн.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України. - К. - Юрінком. - 1996.
2. Цивільний кодекс України. - Кодекси України. - К. - Ін Юре. - 1999.
3. Митний кодекс України. - Кодекси України. - К. - Ін Юре. - 1999.
4. Закон «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. Відомості Верховної Ради №45.
5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. - Відомості Верховної Ради. - 1991. - №29.
6. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1996 р. - Відомості Верховної Ради. - 1991. - №24.
7. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96. - Відомості Верховної Ради. - 1996. - №19.
8. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування». - Зібрання Постанов Уряду України. - 1993. - №26.
9. Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1.06.95 р. №384. - Закон і бізнес. - 1995. - 9 серп. - №32.
10. Закон Республіки Білорусь «Про іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь» від 14 листопада 1991 р. - Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. 1996.
11. Закон Республіки Молдова «Про іноземні інвестиції» від 1 квітня 1992 р. - Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. 1996.
12. Федеральний Закон «Об иностранных инвестициях в Российской Федерации» от 9.07.99 №160-ФЗ. - Собрание законодательства Российской Федерации. - 1999. - №28.
13. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов. Гражданские и торговые кодексы. - Учебное пособие. - Под ред. В.К. Лучивского, М.И. Кулагина. - М. - 1986.
14. І.Малий Іноземні інвестиції. Зарубіжний досвід стимулювання. Шляхи залучення в економіку України. - К. - 1999.
15. Формувати сприятливий інвестиційний клімат // Урядовий кур'єр. - №105. - 2003.
16. Волкодав В.В. Інвестиційний клімат в агропромисловому комплексі України // Економіка АПК. - №6.
17. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 1999. - 176 с.
18. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К.: Либра, 1996. - 210 с.
19. Инвестиции в Украине. Под ред. С.И. Вакарина (Международный валютный фонд). - К.: «Конкорд», 1996.
Подобные документы
Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація. Інвестиційний клімат України. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів. Стимулювання здійснення прямого іноземного інвестування. Аналіз впливу іноземних інвестицій на економіку України.
дипломная работа [181,2 K], добавлен 17.11.2011Шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні: фактори впливу. Створення передумови для виникнення сталих інвестиційних мотивацій у зарубіжних партнерів. Низький рівень інфляції та передбачуваність поведінки цін як умова інвестиційної діяльності.
реферат [30,3 K], добавлен 21.11.2011Поняття інвестицій, методів і інструментів їх залучення. Оцінка інвестиційного клімату України в глобальному економічному середовищі. Визначення пріоритетних сфер інвестування. Проблеми на шляху та удосконалення методів залучення іноземних інвестицій.
курсовая работа [975,6 K], добавлен 22.12.2014- Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
Місце іноземних інвестицій в економічному розвитку. Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни. Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливих умови для вкладання іноземного капіталу.
реферат [21,6 K], добавлен 08.10.2010 Огляд питань експорту та імпорту капіталу та впливу міграційних процесів на інвестиційний клімат України. Аналіз розподілу міжнародних інвестицій в сучасному світовому господарстві. Визначення аспектів впливу іноземних інвестицій на українську економіку.
курсовая работа [85,1 K], добавлен 27.10.2013Поняття інвестиційної діяльності та проблеми її активізації в Україні. Класифікація джерел фінансування інвестицій. Сутність інвестиційного проекту та його цикли. Проблеми фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, методи оцінки її ефективності.
курсовая работа [124,1 K], добавлен 01.12.2013Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності, опис методів оцінки її ефективності. Характеристика циклів інвестиційного проекту. Проблеми фінансового забезпечення інвестицій. Напрями покращення управління інвестиційною діяльністю підприємства.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.10.2011Економічна сутність інвестицій. Класифікація інвестицій, основні поняття інвестиційної діяльності. Процес управління інвестиціями компанії. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.
реферат [938,4 K], добавлен 15.01.2010Визначення впливу такого посередника, як фінансовий супермаркет на процес активізації інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Проведення порівняльного SWOT-аналізу фінансового супермаркету, як посередника та конкурента на інвестиційному ринку.
статья [29,8 K], добавлен 03.12.2010Економічна сутність інвестицій. Фактори інвестиційної привабливості. Регіональна структура інвестиційного потенціалу України. Досвід Харківської області у залученні фінансових вкладень. Розподіл прямих іноземних інвестицій в область за основними країнами.
курсовая работа [846,9 K], добавлен 12.02.2012
