У нашій країні створилася система своєрідних фінансово-виробничих конгломератів, які впливають на дії певних урядових структур, банківську систему, що призводить до невиконання ними законів, які приймаються в державі. Уся грошово-кредитна система країни зацікавлена й функціонує виходячи з потреб фінансових гігантів, тоді як основна маса виробників не може користуватися послугами банківської системи.

Звичайно, на сьогоднішній день кредитна система України не може забезпечити всіх виробників кредитами і реалізувати їх потреби на грошово-кредитному ринку. Необхідно визначити пріоритети у розвитку галузей окремих регіонів, виробництв, здійснити структурну перебудову, в основі якої лежить співвідношення затрат виробника на інвестування і можливість його продукції бути конкурентоспроможною. Тому грошово-кредитна політика України має бути спрямована передусім на реалізацію цієї проблеми.

Зволікання з реалізацією такої політики призведе до ще більшого зубожіння населення, розорення й зупинки виробництва, зростання соціально-економічних протиріч у суспільстві через певний час потребуватиме ще більших коштів. Але це - за наявності чіткої урядової програми, системи контролю за її виконанням усіма структурами фінансово-кредитної системи і насамперед Національним банком України. [6, 88]

Як напрямки підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні можна визначити такі:

в умовах перехідного періоду всяка грошово-кредитна політика уряду має поєднувати адміністративні й монетарні методи;

монетарна політика НБУ не повинна замикатися на собі, а через грошово-кредитний ринок має впливати на всі суб'єкти виробництва, створюючи новий цикл, на який держава може впливати за допомогою економічних важелів;

держава має визначити пріоритети у структурній перебудові економіки й за допомогою грошово-кредитних інструментів реалізувати їх потреби і розвиток;

державна грошово-кредитна політика не повинна постійно виходити з необхідності кредитному ринку. Необхідно визначити пріоритети у розвитку галузей окремих регіонів, виробництв, здійснити структурну перебудову, в основі якої лежить співвідношення затрат виробника на інвестування і можливість його продукції бути конкурентоспроможною. Тому грошово-кредитна політика України має бути спрямована передусім на реалізацію цієї проблеми.

Це дасть змогу уряду і НБУ проводити більш незалежну від іноземних кредиторів грошово-кредитну політику, яка допоможе реалізувати національні інтереси, а не породжувати зростання зовнішньої заборгованості та залежності.

кредитний монетарний банк уряд

Висновки

Монетарна політика є інструментом державного регулювання економічної ситуації країни.

Центральний банк країни є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей у країні. Центральним банком нашої держави є Національний банк України. Найважливішими видами активів будь-якого центрального банку є державні цінні папери, позики комерційним банкам, золотовалютні резерви та інші активи, основними статтями пасивів - резерви комерційних банків, депозити скарбниці, банкноти центрального банку та інші його зобов'язання.

Регулювання центральним банком пропозиції грошей у національній економіці називають монетарною політикою. Для цього центральний банк використовує прямі та непрямі знаряддя. Знаряддя прямого регулювання застосовують у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою. Трьома непрямими інструментами монетарної політики, які використовують у країнах з розвинутим ринком грошей, є операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки та зміна норми резервування. З усіх знарядь монетарної політики найважливішими є операції на відкритому ринку.

Центральний банк використовує знаряддя монетарної політики для стабілізації національної економіки, зокрема для економічного зростання, високого рівня зайнятості, стабільного рівня цін, стабільності на фінансових ринках, стабільності процентних ставок, стабільного курсу національної валюти. Центральний банк не може прямо досягати поставлених цілей. За допомогою трьох своїх знарядь він намагається вплинути на поточні й проміжні змінні, аби досягти бажаного рівня основних макроекономічних змінних.

Проведення монетарної політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей.

Дотримання завдання щодо процентних ставок спричиняє коливання пропозиції грошей, а стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Існує три основні варіанти монетарної політики, за яких центральний банк визначає нахил кривої пропозиції грошей, використовуючи знаряддя монетарної політики: гнучка монетарна політика, поточним завданням якої є підтримання певного рівня процентних ставок; жорстка монетарна політика, поточним завданням якої є підтримання стабільної величини пропозиції грошей; проміжний варіант монетарної політики.

Монетарна політика спрацьовує через складний ланцюг причинно-наслідкових зв'язків, який називають передавальним механізмом монетарної політики. Більшість економістів виділяє такі основні ланки цього механізму: зміна реальної величини пропозиції грошей унаслідок проведення центральним банком відповідної монетарної політики; зміна процентних ставок; зміна сукупних видатків у відповідь на зміну процентних ставок; зміна основних макроекономічних змінних - реального ВВП, рівня зайнятості та рівня цін.

Перевагою монетарної політики є її гнучкість. Ефективність монетарної політики значною мірою залежить від рівня незалежності центрального банку: що вищий ступінь його незалежності, то нижчі темпи інфляції у країні. Проведення монетарної політики стикається з низкою ускладнень: зростання відкритості національної економіки та процеси глобалізації роблять впливи монетарної політики менш визначеними; зміни пропозиції грошей, зумовлені монетарною політикою, можуть почасти нейтралізуватися змінами швидкості обігу грошей; впливи монетарної політики слабшають, якщо крива попиту на гроші положиста, а крива попиту на інвестиції крута; при цьому крива попиту на інвестиції може переміщуватися, що зводить нанівець заходи монетарної політики.

Монетарна політика НБУ мала багато значних проблем, але сприяла досягненню фінансової стабілізації, яка стала відчутною з 1998 р. Наприкінці 1990-х років НБУ дотримувався стимулювальної монетарної політики, що сприяло уповільненню темпу скорочення реального ВВП і відновленню зростання вітчизняної економіки у 2000 р. Ефективність впливу монетарної політики на обсяг національного виробництва і зайнятість у перехідній економіці залежить не лише від характеру та методів її здійснення, а й від узгодженості з іншими видами макроекономічної політики.

Список літератури

1 Брагинский С.В. Монетаризм как экономическая доктрина // Деньги и кредит. 1992. №2.

2 Гребеник Н. Монетарні інструменти управління грошово-кредитним ринком // Вісник НБУ. - 1999. - №9.

3 Гроші та кредит: Підручник / М.И. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

4 Економічна теорія. Посібник вищої школи (Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М.) / Під загальною редакцією Воробйова Є.М. - Харків-Київ, 2001. - 704 с.

5 Лагутін В. Монетарна політика і державні фінанси // Економіка України. - 2002. - №7.

6 Лютий І.О. Проблеми монетарної політики в Україні // Фінанси України. - 1999. - №2.

7 Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. Для студентів екон. Спец. Закл. Освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. Ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 517 с.

8 Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. Для студентів екон. Спец. Закл. Освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. Ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 517 с.

9 Панчишин С. Макроекономіка: Навчальний посібник. - Вид. 2-е. - К.: Либідь, 2002. - 614 с.

10 Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru