Сучасна кредитна система в своїй діяльності виконує такі функції:

1) трансформаційну;

2) створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;

3) забезпечення стабільності кредитного та грошового ринку.

Трансформаційна функція визначається в посередницькій діяльності комерційних банків. Акумулюючи вільні грошові кошти населення, підприємницьких структур і держави, вони передають їх у тимчасове користування на певних умовах іншим суб'єктам ринку, при цьому банки мають можливість змінювати (трансформувати) строки використання грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики.

Функція створення платіжних засобів і регулювання грошової маси полягає в тому, що кредитна система може оперативно впливати на пропозицію грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це є ключова функція всієї кредитної системи.

Функція забезпечення стабільності кредитного та грошовою ринку пов'язана з високим ризиком банківської діяльності, то несе підвищену загрозу дестабілізації грошового та кредитного ринку і може спонукати загальноекономічні кризові явища.

Сучасна кредитна система України складається з банківської та парабанківської системи. В банківську систему входять емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні та ощадні банки. До парабанківської системи належать не банківські фінансово-кредитні інститути: лізингові, факторингові, інвестиційні, страхові та інші фінансові компанії, пенсійні фонди, взаємні фонди, ломбарди тощо (рисунок 1).

Рисунок 1 - Схема сучасної кредитно - банківської системи України

Головною ланкою кредитної системи країн з розвиненою ринковою економікою є комерційні банки. Відповідно ст. 2. Закону України «Про банки і банківську діяльність» банками вважаються установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, що передбачені даним законом. [1] Банк є юридичною особою, економічно самостійною і повністю незалежною від виконавчих та розпорядних органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

1.2 Комерційні банки

В наш час комерційні банки поряд з іншими кредитними інститутами здійснюють нехарактерні в минулому для них операції, що включають операції з цінними паперами, лізинг, факторинг та інші види кредитно-фінансових операцій по обслуговуванню населення. Така тенденція є наслідком розширення сфери банківських послуг, підвищенням їх якості, зростанням конкуренції по залученню перспективних клієнтів. Виконання комерційним банком широкого спектру банківських операцій направлена на реалізацію головної мети його діяльності - одержання максимального прибутку. Характерно, що в банківській системі деяких розвинених країн (Німеччині, США та ін.) функціонує велика група банків другого рівня, які не називаються комерційними. [19] Такий підхід особливо важливий для теоретичного та практичного розуміння в економічному та правовому аспекті процесу формування і чіткої класифікації становлення банківської системи в Україні. Науково обґрунтована раціональна класифікація банківської системи дала б можливість найкраще врахувати специфіку перехідної економіки, сприяла б визначенню якнайважливіших чинників впливу фінансово-кредитної діяльності на реальні економічні процеси, що в свою чергу, підвищило б дієвість та роль комерційних банків у даному процесі. З іншого боку, це дало б можливість використовувати їх як ефективний важіль грошово-кредитної політики держави.

Характер становлення та створення адекватної ринковому механізму банківської системи України зумовив існуючу класифікаційну систему. Так, залежно від порядку створення розрізняють перепрофільовані та новостворені комерційні банки. Статус комерційних одержали колишні державні банки. Так, на базі Жилсоцбанку був створений Укрсоцбанк, Агропромбанку - АК АПБ «Україна». Промбудбанк - Промінвестбанк. Такий процес перепрофілювання, а також значна державна підтримка створили нерівні умови для діяльності банків, поставивши у важке положення банки, що тільки створилися. Колишні державні банки були забезпечені приміщеннями, кадровим потенціалом, офісною технікою, транспортними засобами, мали велику та солідну клієнтуру, а також спиралися на фінансову допомогу держави в разі необхідності. Новостворені банки не маючи таких стартових умов і намагаючись розширити коло своїх клієнтів, бути конкурентоспроможними на кредитному ринку взяли на себе обслуговування більш ризикових операцій і ринкових структур. В умовах нестабільності кредитного ринку та гіперінфляції пройшов відбір серед новостворених банківських структур, що проявилось у великій кількості банкрутств серед останніх.

Залежно від форми власності, структури фінансових активів кожен комерційний банк розробляє відповідну стратегію своєї діяльності на кредитному ринку, виділяючи ті операції, що дають йому можливість отримувати найбільший прибуток за найменшого ризику. Тому всі банки можна поділити на спеціалізовані й універсальні. Спеціалізовані комерційні банки виконують тільки окремі операції та функціонують у вузькому секторі кредитного ринку, як правило, обслуговуючи окремі галузі економіки. Універсальні банки здійснюють широкий спектр банківських операцій, охоплюють більшість секторів грошово-кредитної о ринку та різні галузі економіки та підприємницької діяльності.

В банківській системі України переважна кількість комерційних банків відноситься до категорії універсальних. Цей факт універсалізму пов'язаний, перш за все, з тим, що банківська система знаходиться на стадії свого становлення, кожен банк намагається завоювати своє місце на кредитному ринку. розробити свою клієнтуру. Важливим є й те, що процес становлення припав на період гіперінфляції в Україні і. намагаючись максимально диверсифікувати свої ризики, банки розширяли спектр своєї спеціалізації, збільшуючи кількість операцій. Статус спеціалізованих в Україні зберегли тільки два банки - Ощадний банк і Ексімбанк, оскільки від ризиків в умовах інфляції та необхідності боротьби за клієнтів їх захищає державна форма власності державна підтримка.

Ощадні інститути представлені Ощадним банком і широко розгалуженою мережею його філій по всій території України. На сьогодні Ощадбанк займає домінуючі позиції на ринку заощаджень, але його позиції на грошово-кредитному ринку дещо послаблені тим, що його функціонування зводиться переважно до операцій з прийняття коштів населення і використання залучених ресурсів на міжбанківському ринку. Така вузька спеціалізація в умовах зменшення сукупних доходів населення призводить до того, що ощадний банк дещо відстає в своєму розвитку від інших комерційних банків.

Всі універсальні банки можна поділити на дві групи:

комерційні та кооперативні банки. Комерційні банки обслуговують насамперед підприємства та організації різних галузей народного господарства, а також фізичних осіб. Як правило, вони функціонують у формі акціонерних тому серед юридичних осіб можуть бути державні та приватні підприємства або акціонерні компанії. Наприклад, значка частина акціонерного капіталу трьох найбільших комерційних банків України (Промінвестбанку, АК АПБ «Україна», Укрсоцбанку) належить державі, а серед акціонерів-фізичних осіб переважають працівники цих банків.

Другу групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки). Система кредитних товариств в Україні знаходиться в стадії свого становлення, тому їх кількість і значимість на кредитному ринку відносно невелика. Така позиція пов'язана з гальмуванням процесу розвитку малого та середньою бізнесу, виробничої кооперації, гіедостатнім залученням широких верств населення до операцій з цінними паперами, що пояснюється їх недовірою до фінансового посередництва

Аналізуючи сучасний стан банківської системи України необхідно зазначити позитивні тенденції в її становленні та розвитку. На сьогодні завдяки цілеспрямованій політиці НБУ проходить процес зміцнення банківської системи, підвищення рівня ліквідності комерційних банків, її очищення від сумнівних і ризикових структур. В цілому тенденції розвитку банківської системи можна визначити як позитивні, проте, слід зазначити, що найбільш нагальним питанням її розвитку повинне стати посилення її взаємозв'язку з реальною економікою. Тільки такий взаємозв'язок може забезпечити її дієвість і стабільність функціонування. [6]

2. Національний банк України та його роль у грошово-кредитній системі

Яка б не була доля участі держави за умови формування капіталу Центрального банку він функціонує як державний (чи уповноважений державою) орган, регулюючий діяльність банків і кредитної системи в цілому. Він є провідником економічної політики держави в кредитній системі.

Виконання банком функцій державної кредитної структури, його тісний взаємозв'язок у своїй діяльності з урядовими структурами, не означає, що держава може не обмежено впливати на політику центральною банку. Центральний банк е юридичне самостійною структурою держави, як правило, він підзвітний законодавчому органу, або спеціальній банківській комісії, яка створена парламентом. Управляючий банку, якого можуть призначати парламент, президент, уряд. монарх, не входить до складу уряду. Високий ступінь незалежності центрального банку є необхідною умовою ефективності його діяльності, незалежності його грошово-кредитної політики, але може суперечити короткостроковим соціально-економічним цілям уряду, що в багатьох випадках залежні від зміни політичних ситуацій чи наближення чергових виборів. Така позиція банку особливо важлива в плані обмеження можливостей уряду використовувати ресурси центрального банку для покриття бюджетного дефіциту чи проведення грошової емісії. Водночас незалежність центрального банку від уряду має відносний характер, оскільки соціально-економічна політика країни не може бути успішною без чіткого узгодження та взаємозв'язку її основних напрямків та елементів у грошово-кредитній політиці Центрального банку та бюджетної політики держави.

Головним завданням центральних банків є організація грошово-кредитної системи між банками, контроль і регулювання їхньої діяльності, створення механізму страхування банківських вкладів і грошова емісія.

Важлива роль у становленні соціально-ринкової економіки України, стабілізації грошово-кредитної системи належить створеному 20 березня 1991 p. відповідно до Закону «Про банки та банківську діяльність» Національному банку України (далі - НБУ).

Національний банк є юридичною особою, центральним банком України, її емісійним центром, знаходиться у власності Української держави та підзвітний Верховній Раді України. НБУ проводить єдину державну грошово-кредитну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненні національної грошової системи, несе повну відповідальність за забезпечення її сталості, має монопольне право на випуск грошей в обіг, установлює курс грошової одиниці відносно валют інших країн, створює та забезпечує діяльність державної скарбниці України. [2]

Національний банк проводить економічну політику в межах, визначених Основними напрямками грошово-кредитної політики, що затверджуються Верховною Радою України, та виходячи з відповідальності Національного банку за стан грошового обігу та банківської справи в Україні. НБУ координує діяльність банківської системи в цілому, здійснює нагляд за діяльністю банків і кредитних установ, проводить їх державну реєстрацію, ліцензування банківських операцій. Він забезпечує накопичення, зберігання та здійснення операцій із золотовалютними запасами та резервами.

Національний банк України не несе відповідальності по зобов'язаннях держави, як і держава не несе відповідальності по зобов'язаннях НБУ, за винятком випадків, якщо вони самі приймають на себе таку відповідальність. Діяльність Національного банку багато в чому залежить від економічного стану держави, а з іншого боку, його діяльність є одним з визначальних чинників розвитку грошово-кредитної системи та економіки в цілому.

Основними завданнями НБУ є:

- всебічне зміцнення грошового обігу в державі, проведення заходів щодо забезпечення стабільності національної валюти та розвиток валютного ринку;

- забезпечення спрямування кредитних ресурсів у пріоритетні галузі економіки;

- здійснення системного аналізу грошово-кредитних відносин і їхнє прогнозування;

- здійснення функцій резервного банку, зберігання і управління резервними фондами грошових знаків, дорогоцінних металів і золотовалютних запасів;

- організація розрахунків між комерційними банками через кореспондентські рахунки, а також інші кредитно-розрахункові операції згідно з Законом «Про банки та банківську діяльність» (без обслуговування клієнтів);

- здійснення контролю за додержанням банками, їхніми філіями і установами положень і економічних нормативів, встановлених відповідно до закону.

Згідно зі ст. 8 Закону «Про банки і банківську діяльність» до основних функцій НБУ можна віднести:

1) монопольний випуск грошей в обіг (емісія банкнот і контроль за грошовим обігом);

2) розрахунковий та резервний центр банків;

3) рефінансування кредитно-банківських інститутів;

4) управління державним боргом і виконання державного бюджету;

5) збереження централізованого золотовалютного запасу країни;

6) проведення валютної політики;

7) координування закордонної діяльності комерційних банків своєї країни;

8) здійснення контролю за діяльністю кредитних установ;

9) проведення грошово-кредитної політики.

Виконання НБУ своїх функцій є за своєю сутністю реалізацією грошово-кредитної політики в грошово-фінансовій сфері країни. Виконання кожної функції - це вплив на конкретні грошово-кредитні і економічні показники, регулювання їхнього взаємозв'язку та відносин між суб'єктами економічної діяльності.

Емісія банкнот. Однією з найстаріших і найважливіших функцій центрального банку с монополія на емісію банкнот, тобто загальнонаціональних кредитних грошей, що є загальновизнаним засобом погашення боргових зобов'язань. Хоча в наш час у грошовому обігу розвинених країн функції готівкових грошей дещо занижені, проте банкнотна емісія необхідна для роздрібної торгівлі та забезпечення ліквідності кредитної системи. Особливо важлива роль готівкових грошей у країнах з нестабільною економікою, де забезпечення сталості національної грошової одиниці та її кількість в обігу суттєво впливає на всі економічні процеси в цілому.

Розрахунковий та резервний центр банків. На сьогодні монополія на емісію банкнот не означає її жорсткого контролю з боку механізму грошово-кредитного регулювання, оскільки основним завданням грошово-кредитної політики є регулювання безготівкової емісії, основним джерелом якої є резерви комерційних банків. Емісійна монополія перетворила центральний банк в емісійно-касовий центр банківської системи, оскільки зобов'язання центрального банку у формі банкнот і депозитів комерційних банків с касовим резервом для комерційного банку. На практиці це означає, що не маючи безпосередніх відносин з підприємцями та населенням головною клієнтурою центрального банку є комерційні банки, що виступають посередниками між економікою та центральним банком. Вільна грошова готівка комерційних банків складає їхні касові резерви, що концентруються в центральному банку та надходять у господарський обіг шляхом поповнення кас.

Резерви у вигляді касової готівки виступають в якості гарантійного фонду погашення боргових зобов'язань комерційних банків. Усі банки країни здійснюють безготівкові розрахунки опосередковано через центральний банк, а у раз необхідності отримують кредити центрального банку. Том\ готівковий та безготівковий обороти концентруються на рахунках центрального банку.

Комерційні банки зобов'язані зберігати частину своїх резервів на спеціальних рахунках центрального банку. Так резерви називаються обов'язковими банківськими резервами. Встановлене центральним банком мінімальне співвідношення обов'язкових резервів із зобов'язаннями банків пс депозитах є норма обов'язкових резервів, що згідно з законом повинен витримувати кожен комерційний банк.

2.1 Рефінансування комерційних банків