Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Методи вдосконалення ринку цінних паперів в Україні

Зміст

• Вступ
• 1. Сутність та функції ринку цінних паперів
• 2. Види цінних паперів
• 3. Фондова біржа як організатор діяльності ринку
• 4. Методи вдосконалення ринку цінних паперів в Україні
• Висновки
• Література
• Додаток

Вступ

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен, який відігравав в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Слідом за Антверпеном котирування майже всіх цінних тогочасних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж. Ці події відбувалися 400 років тому -- на межі XVI і XVII ст.

Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж. Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів: поява державних (казначейських) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передовсім Англії, Франції та Німеччини. На початку XIX ст. роль фондових бірж в економіці зростає, адже з'явився третій фактор: первісне нагромадження капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випереджало зростання споживання, а отже, було джерелом накопичення великих фінансових коштів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків.

Фондовий ринок не тільки став наслідком розвитку економіки, а й помітно вплинув на цей розвиток, оптимізуючи господарські структури. Вільна конкуренція на фондових біржах, що не залежала від державного розподілу, забезпечувала переливання грошових активів у галузі, які були потрібні суспільству. Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва.

1. Сутність та функції ринку цінних паперів

Фондовий ринок -- це дуже важлива складова ринкової економіки. В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній (як зворотний зв'язок) сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення досягнення таких цілей і розв'язання таких завдань:

1. Акумуляція (абсорбція) коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою:

а)міграції капіталу - відтоку капіталу з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б)переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал (принцип «сполучених посудин»).

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей (забігаючи наперед, можна сказати, що біржові брокери швидко й досить точно реагують на коливання попиту та пропонування цінних паперів).

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування інституту власників і менеджерів, здатних найліпше (найефективніше) розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення і підприємств.

11. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управління підприємством, передовсім акціонерним.

15. Сприяння розвиткові самоуправління, зокрема з допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, завдяки репродукуванню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.

Фондовому ринку, як уже зазначалося, властиві й усі недоліки ринкової системи. Безконтрольний та нерегульований фондовий ринок може призводити до таких небажаних наслідків, як монополізація, нерівноправність учасників процесу обігу цінних паперів, недозволене використання закритої інформації тощо. Ясна річ, що за умов перехідної економіки безконтрольність може бути абсолютно згубною. Отже, тільки належний контроль забезпечить досягнення основної мети -- створити цілісний, високоліквідний і ефективний фондовий ринок в Україні, регульований державою і здатний інтегруватися у світові фондові ринки.

Ринок цінних паперів є однією з областей фінансового ринку, а без існування останнього неможлива дія економічних механізмів як таких, і тим більше ринкових.

Ступінь розвитку економічного механізму багато в чому залежить від ринку цінних паперів. Відомо, що державне регулювання ринку цінних паперів підвищує надійність цього ринку.

Фінансові ринки і ринок цінних паперів у тому числі виконують наступні важливі функції:

1 Фінансові:

* У ряді випадків випуск цінних паперів є корисною альтернативою банківському кредиту.

* Засіб стабілізації валютного курсу. Розширення ринку капіталів.

* Можливість більш ефективного перерозподілу капіталів.

* Можливість отримання доходів.

2 Загальноекономічні:

* Виникнення господарських інститутів з колективною формою власності.

* Зміна структурного пристрою економічного механізму.

3 Загальносоціальні

* Засіб з'єднання державних, інституційних і індивідуальних інтересів.

* Початок розвитку самоврядування на виробництві за рахунок залучення акціонерів до управління.

* Захист грошових коштів від інфляції і можливість поліпшення матеріального положення населення.

2. Види цінних паперів

Цінні папери являють собою грошові документи, що засвідчують права власності або відношення позики власника документа стосовно особи , що выпустили такий документ (емітенту). Цінні папери можуть існувати у формі відособлених документів або записів на рахунках.

До цінних паперів відносяться такі грошові і товарні документи, що об'єднуються загальною ознакою - необхідністю пред'явлення для реалізації виражених у них майнових прав (чеки, коносаменти). У залежності від цілей випуску, цінні папери підрозділяються на комерційні і фондові.

На фондовій біржі обертаються такі цінні папери:

1) Акція;

2) Облігація;

3) Казначейські зобов'язання держави;

4) Ощадні і депозитні сертифікати;

5) Вексель;

7) Варант;

8) Фьючерс;

9) Приватизаційний чек, а також брокерські місця й оренда брокерських місць. Брокерське місце на біржі являє собою право торгівлі на даній біржі. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, підрозділяються на основні і похідні. До основних відносяться акції, облігації, казначейські зобов'язання держави. Похідні цінні папери це будь-які цінні папери, що засвідчують право їхніх власників на покупку або продаж перерахованих вище основних цінних паперів. До них відносяться насамперед опціони і ф'ючерси.

Акція - це цінний папір, що свідчить про внесення засобів на розвиток акціонерного товариства або підприємства і дающая право її власнику на одержання частини прибули акціонерного товариства ( підприємства ) у виді дивідендів. Акції випускаються без установленого терміна обертання. Акції бувають іменні і на пред'явника. Фізичні особи можуть бути власниками тільки іменної акції. На іменне акції вказуються прізвище, ім'я, по батькові тримача акції. Така акція, передана іншій особі, утрачає свою силу, тобто на її дивіденди не начисляються , і обернено вона не приймається. Іменний цінний папір може бути передана іншому власнику шляхом нотаріального оформлення.

Розрізняють акції трудового колективу, акції підприємства, акції акціонерного товариства. Акції трудового колективу поширюються тільки серед робітників даного підприємства, акції підприємства - серед інших юридичних осіб (підприємств, кооперативів, товариств, банків, асоціацій т.п.). Акції трудового колективу й акції підприємств не дають їхнім тримачам право на участь у керуванні підприємством. Вони не змінюють правового положення і форми власності підприємства, що випустило акції, і є лише засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Акції акціонерного товариства поширюються серед акціонерів, тобто співвласників даного товариства.

Акції акціонерного товариства бувають двох категорій : звичайні ( прості ) і привілейовані. Серед них можна виділити окремі різновиди і типи акцій (конвертована акція, "золота акція" і т.п.)

Звичайні акції надають право на участь у керуванні акціонерним товариством (одна акція - один голос при рішенні питань на зборах акціонерів) і беруть участь у розподілі чистого прибутку товариства після поповнення резервів і виплати дивідендів по привілейованих акціях. Привілейована акція не надає право на участь у керуванні, але приносить постійний ( фіксований ) дивіденд і має перевага перед звичайними акціями при розподілі прибутку і ліквідації товариства. Привілейовані акції можуть випускатися у виді конвертованих акцій.

Конвертовані акції це такої привілейовані акції, що можуть обмінюватися за бажанням власника на звичайні акції або облігації того ж емітенту відповідно до умов конверсійного привілею. Ці умови визначаються при підготуванні випуску конвертованих акцій. Конверсійна ціна встановлюється звичайно з невеличкими перевищеннями над ринковою ціною звичайних акцій. Це робиться з метою уникнути передчасної конвертованості акцій. Конвертовані акції є перехідною формою між власним позиковим капіталом.

При приватизації державних підприємств можуть випускатися "золоті акції", привілейовані акції типів А и Б.

Акціонеру на всі приналежні йому акції видається сертифікат. Сертифікат акцій - це цінний папір, що є свідченням володіння, зазначеного в ньому особи, визначеною числом акцій. Передача сертифіката від однієї особи до іншої означає вчинення угоди і перехід права власності на акції тільки у випадку реєстрації операції у встановленому порядку.

Акція має номінальну (ціна, позначена на акції) і ринкову (ціна, по котрій реально купується акція або курсова) вартість. Курс акцій знаходиться в прямої залежності від розміру одержуваного по ним дивіденду й в оберненій залежності від рівня позичкового ( банківського ) відсотка.

Котирувальний лист - головний орієнтир для всіх потенційних інвесторів, що вирішують, у які цінні папери вкласти гроші. У котирувальний лист заносять тільки ті емітенти, що пройшли процедуру лістинга, а самий цей лист публікується і стає доступним для учасників ринку цінних паперів.

Якість акцій, як і будь-якого іншого цінного паперу, характеризується її ліквідністю. Ліквідність цінного паперу показує її спроможність швидко і без втрат у ціні перетворюватися в готівку. Цінні папери - це легко реалізовані активи. Рівень ліквідності цінних паперів визначається в процесі аналізу фінансового стану емітенту. Якість цінних паперів характеризується також адекватністю покриття відсотків по облігаціях і дивідендів по акціях чистим прибутком акціонерного товариства.

Облігації є позиковими засобами, їхні тримачі це кредитори, і, отже, із ними акціонерне товариство повинно зробити розрахунки в першу чергу. В другу чергу розрахунки відбуваються з держателями привілейованих акцій, що стосовно акціонерного товариства є власниками привілеїв. Інші акціонери не мають привілеїв. Тому розрахунки з ними здійснюються в останню чергу.

При аналізі попиту і пропозиції на акції можна використовувати такі показники, як абсолютний розмір попиту, його рівень у відсотках до максимальної ціни попиту, співвідношення обсягів, средньозважені ціни попиту і пропозиції.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ній термін, із сплатою фіксованого відсотка. Облігації випускаються на певний строк. Різняться облігації внутрішніх державних і місцевих позик і облігації суб'єкта, що хазяює. Облігації можуть випускатися іменні або на пред'явника, процентні або безпроцентні (цільові під товар або послуги), що вільно обертаються або з обмеженим колом обертання. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються на пред'явника. Облігації суб'єкта, що хазяює, емітуються як іменні, так і на пред'явника. На процентних облігаціях указуються рівень і терміни виплачуваного відсотка, на цільових ( безпроцентних ) - товар або послуга, під якими вони випущені. Прибуток по процентних облігаціях виплачується шляхом оплати купонів до облігацій. Оплата провадиться щорічно або одноразово при погашенні позик шляхом нарахування відсотків до номінальної вартості.

Купон - частина облігаційного сертифіката , що при відділенні від сертифіката дає власнику право на одержання відсотка (прибутку). Розмір відсотка і дата його виплати вказується на купоні. По облігаціях цільових позик прибуток не виплачується. Власник такої облігації одержує право на придбання відповідних товарів або послуг, під якими випущені позики.

Держава випускає такі облігації :

1) облігації Державної республіканської внутрішньої позики 1991 (обертаються серед суб'єктів, що хазяюють);

2) державні короткострокові бескупонні облігації ;

3) державні валютні облігації ;

4) облігації внутрішньої позики 1992 р. ( обертаються серед фізичних осіб ).

Купон або купонний відсоток це фіксований відсоток, що встановлюється в момент емісії облігації. Виходячи з даного відсотка, інвестор одержує щорічний платіж по облігації. Купонний відсоток являє собою головну характеристику облігації. За інших рівних умов облігація буде тим привабливіша для інвестора, чим більш високий відсоток по купоні вона пропонує.

Облігації суб'єктів, що хазяюють, випускаються для притягнення додаткових фінансових ресурсів. Дані облігації підтверджують зобов'язання суб'єкта, що хазяює, відшкодувати власнику їхню номінальну вартість у передбачений у них термін із щорічною платою фіксованого відсотка. Облігації суб'єкта, що хазяює, не дають їхнім власникам право на участь у керуванні цим суб'єктом, що хазяює. Облігації є твердими борговими зобов'язаннями емітенту і тому більш надійними, чим акції. Проте ціна облігації підтверджена ризиком зміни процентних ставок. Тому з метою зменшення впливу рівня інфляції на ціну облігації, можуть випускатися конвертовані облігації.

Конвертовані облігації - це такі облігації, що дають власнику право обмінувати їх на звичайні акції того ж емітенту відповідно до умов конверсійного привілею. Для конвертованої облігації в якості основних характеристик обов'язково вказують першу дату, що дає можливість переведення облігацій в акцію і перекладну премію. Під перекладною премією розуміється виражена у відсотках від поточної ціни акції сума переплати за право переведення облігації в звичайну акцію. Розмір премії тісно пов'язаний із прибутковістю акції. Чим нижче премія, тим нижче прибутковість акції , але одночасно вище шанс обміняти на облігацію на акцію і навпаки.

Ринковий курс конвертованої облігації визначається двома чинниками : облігаційною і конверсійною вартістю.

Облігаційна вартість розраховується як сума очікуваних процентних прибутків і погашення основного боргу, дискутирована ( зменшена ) , виходячи з ринкових норм прибули. Дискант ( знижка ) наростає в геометричній прогресії зі збільшенням терміна. Ніж далі в часу одержання того або іншого прибутку, тим менше він коштує зараз.

Конверсійна вартість облігації являє собою сукупну ринкову вартість звичайних акцій, одержуваних при реалізації конверсійного привілею :

До = Ц*А,

де ДО - конверсійна вартість облігації , руб.;

Ц - ринкова ціна звичайних акцій , руб.;

А - коефіцієнт конверсії.

Казначейські зобов'язання держави - вид розміщуваних на добровільній основі серед населення державних цінних паперів, що засвідчують внесення їхніми тримачами коштів у бюджет і які дають право на одержання фіксованого прибутку протягом всього терміна володіння цими цінними паперами. Казначейські зобов'язання держави бувають: довгострокові, середньострокові, короткострокові.

Ощадні сертифікати банків це письмове свідчення кредитного заснування про депонування коштів, що засвідчать право власника на одержання після закінчення встановленого терміна депозиту ( внеску ) і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати призначені для фізичних осіб. Вони видаються банками під визначений договором відсоток на певний строк або до запитання. Якщо тримач сертифіката потребує повернення вкладених засобів по терміновому сертифікаті раніше обумовленого терміна, то йому виплачується призначений відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внеску грошей на збереження.

Депозитні сертифікати банків являють собою термінові сертифікати зі значним номіналом. Вони призначені, головним чином, для суб'єктів, що хазяюють. Депозитний, як і ощадний сертифікат, служить свідченням про прийняття банком внеску на конкретний термін із зазначеними відсотками. У принципі це той же механізм, що і депозитний ( або ощадний ) внесок але сертифікат , будучи цінним папером , може бути переданий одним власником іншому.

Депозитні сертифікати є різновидом термінових банківських вкладів, при яких клієнту видається не ощадна книжка, а сертифікат ( посвідчення ), що виконує роль боргової розписки банку. Засоби з такого внеску, як правило, можна вилучити і до витікання обговореного терміна, але лише сплативши штраф у формі утримання визначеної частини відсотків. Сертифікати бувають іменні і на пред'явника.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця, сплатити при настанні терміна визначену суму грошей власнику векселя ( векселетримача).

Векселя бувають прості і перекладні. Простий вексель (соловексель) виплачується позичальнику (векселедавцем) і містить зобов'язання платежу кредитору ( векселетримачу ). Перекладний вексель (тратта) виписується і підписується кредитором ( трасантом ) і являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін позначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явнику.

При передачі векселя від одного власника іншому, на його перевертнів стороні робиться передатний напис, називаний індосаментом. За допомогою індосамента, вексель може циркулювати серед необмеженого кола осіб, виконуючи функції готівки.

Різняться векселя термінові і по пред'явленню. На терміновому векселі зазначений термін оплати. Вексель, на якому термін платежу не зазначений, розглядається як підлягаючий оплаті по пред'явленню. Векселя бувають казначейські, банківські, комерційні.

Казначейський вексель випускається державою для покриття своїх витрат і являє собою короткострокові зобов'язання держави з терміном погашення 3, 6 і 12 місяців.

Банківський вексель може випускатися банком або об'єднанням банків (емісійний синдикат). Прибуток власника векселя визначається як різниця між ціною погашення, рівної номіналу, і ціною продажу банківського векселя, що нижче номіналу. Перевага банківського векселя полягає в тому, що останній являє собою засіб платежу, є засобом вигідно розмістити капітал, має багатократну оборотність.

Комерційний (торговий) вексель використовується для кредитування торгових операцій. Він видається підприємством під заставу товарів при вчиненні торгової угоди як платіжний документ або як боргове зобов'язання. В угоді з застосуванням перекладного векселя беруть участь три сторони : боржник (трасат), початковий кредитор ( трасант ) і той, кому повинна бути сплачена сума - ремітент. Звичайно трасат виражає своя згода ( акцент ) на сплату боргу. Ця згода і робить вексель законним платіжним засобом. У ролі ремітенту звичайно виступає банк. Кредитор звертається в банк із векселем, на котрому письмово зафіксований акцент боржника, і одержує в замін гроші. Ця процедура називається дисконтом векселя. Сума грошей, що видається банком трасанту, менше суми, зазначеної на векселі. Ця різниця доставляє прибуток банку. Дисконт векселя являє собою видачу позички кредитору.

Коносамент є цінним папером, що виражає право власності на конкретно зазначений у ньому товар. Коносамент - це транспортний документ, що містить умови договору морського перевезення. Існує:

1) лінійний коносамент - це коносамент, у якому викладається воля відправника, спрямована на висновок договору перевезення вантажу ;

2) чартерний коносамент - коносамент, що видається в підтвердження прийому вантажу, перевезеного на підставі чартеру ;

2) береговий коносамент - коносамент, що видається в підтвердження прийому вантажу від відправника на березі, як правило, на складі перевізника ;

3) бортовий коносамент - коносамент, що видається, коли товар занурений на судно.

У залежності від цього, розрізняють коносаменти іменний, ордерний, на пред'явника.

3. Фондова біржа як організатор діяльності ринку

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, власного статуту і правил.

Фондову біржу можуть створити не менше ніж 20 засновників -- торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду 10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа -- організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу Цінних паперів та їх "похідних. Вона не може здійснювати операції з Цінними паперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконувати функції депозитарію (ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.). Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом (ст. 34).

У статуті фондової біржі визначаються:

а) її найменування і місцезнаходження;

б) найменування і місцезнаходження її засновників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

д) права і обов'язки членів;

е) організаційна структура;

є) компетенція і порядок створення керівних органів;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею;

и) порядок припинення діяльності фондової біржі. Статутом можуть бути передбачені також інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі регламентують:

а) види угод, що укладаються;

б) порядок торгівлі;

в) умови допуску цінних паперів;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; є) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

и) правила ведення розрахунків;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Згідно з ст. 35, користуватися найменуванням «фондова біржа», позначенням «фондова біржа» або будь-яким іншим, що в ньому міститься вислів «фондова біржа», може тільки організація, створена в порядку, визначеному у ст. 34 цього Закону.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10 (ст. 36). Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всі фондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі також перебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такого роду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.

Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де фондові біржі діють самостійно -- як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства). За такого режиму держава не бере на себе гарантій ні щодо стабільності біржової торгівлі, ні щодо зменшення ризику фондових операцій.

В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі, визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил.

Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями. Наприклад, у Росії фондовою біржею визнається тільки такий організатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємних зобов'язань. Крім того, фондова біржа організує безпосередню торгівлю тільки між членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можуть здійснювати на біржі операції лише через брокерів і дилерів. Щодо службовців фондової біржі, то вони взагалі не мають права бути її засновниками або учасниками біржових торгів. Ці та інші обмеження мають на меті посилити основні функції фондової біржі.

У будь-якої біржі є дві основні функції у вигляді двох взаємозв'язаних і збалансованих сторін її діяльності. По-перше, фондова біржа мобілізує й концентрує вільні кошти через продаж цінних паперів (точніше, організовує їхній продаж), а по-друге, здійснює кредитування держави й різних організацій через купівлю цінних паперів. Зрозуміло, що такою самою є роль будь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його позабіржовому секторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити високий рівень ліквідності вкладень в цінні папери і задовільну їхню надійність.

Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Згідно з чинним законодавством України юридичні особи, створені як організаційно оформлені централізовані ринки з фіксованим торговельним майданчиком і електронною торговельно-інформаційною мережею, на яких постійно відбувається торгівля цінними паперами, мають право іменуватися фондовою біржею тільки за виконання ними цілої низки вимог. Передовсім біржові угоди (операції) укладаються лише між засновниками і членами біржі, а послуги клієнтам надаються через посередництво членів біржі. Угоди мають централізовано реєструватися на підставі офіційного біржового курсу. Біржа зобов'язана забезпечити ефективне функціонування системи інформації про цінні папери та умови їх обігу на терені України. Має існувати система нагляду за діяльністю членів біржі та осіб, уповноважених здійснювати торговельні операції, за дотриманням професіональної етики, статуту і правил фондової біржі.

Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно «включення до списку»), тобто процедура відбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже, найпростіше --- це не завжди найліпше, і переважна більшість фондових бірж вибирає лістинг.

Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуються жорсткі (не посоромимося сказати, бюрократичні) правила внесення компаній до біржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно подати значну кількість документів, що підтверджують легітимність і фінансовий стан компанії. Наскільки жорсткі вимоги лістингу, можна судити з процедури, яку прийнято на Нью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру, має документально підтвердити:

а) що розмір її активів не менший за встановлений мінімум;

б) прибуток за останній балансовий рік також не нижчий за визначений розмір, а кожний з трьох останніх років був для компанії прибутковим;

в) кількість випущених в обіг акцій (в штуках) не менша за визначену кількість;

г) кількість акціонерів, які володіють не менше ніж 100 акціями, теж відповідає встановленим нормативам;

д) компанії справді належить помітне місце у своїй галузі (підгалузі); є) компанія є достатньо відомою в масштабі країни, у неї добра репутація, авторитет на ринку і т.д.

У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме право клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування на фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо пройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його акції стануть котируватися на інших німецьких біржах.)

Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й з малоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищує престиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесі оподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобто високу ліквідність цінних паперів, їх придатність для швидкої реалізації та відносну стабільність цін.

Фондова біржа відповідає лише за операції з такими цінними паперами, що пройшли лістинг. Підприємцеві-початківцю (і не тільки початківцю) слід пам'ятати, що банки і брокери дуже неохоче погоджуються проводити передплату на нові випуски акцій та облігацій тих підприємств, які відмовилися від проходження процедури лістингу хоча б на одній із зареєстрованих фондових бірж. Натомість компанії, які пройшли цю процедуру, стають відомими, їм довіряють банки, вони займають на ринку стійкіші позиції. Фондова біржа також виграє від лістингу. Вона здобуває репутацію організації, котра працює лише зі «справжніми» цінними паперами, за які відповідає разом з емітентом. Довіра до фондової біржі зростає, якщо її наділено правом призупиняти котирування цінних паперів тієї чи іншої компанії і взагалі виключати її з біржового списку у разі фінансової неспроможності компанії або її ухиляння від лістингу (несвоєчасного подання щорічного звіту про свою фінансову діяльність).

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії-- 22, США-- 13, Японії -- 9, Франції і Німеччині -- по 8, Канаді -- 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурськата ін.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізняють моносистему, в якій головну роль відіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у Великобританії) і полісистему, котрій властива наявність кількох великих бірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми^ наприклад біржова система США, де поряд із пануванням Нью-Йоркської фондової біржі досить упевнено почувають себе регіональні фондові біржі.

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992--1995 рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного приросту 200--300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Конкурент-ність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996 року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовому ринку, а на УМВБ -- 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р., коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС -- у 112 разів. Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ програла своїй основній суперниці -- УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за рік скоротилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.

Протягом 1998 р. кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).

4. Методи вдосконалення ринку цінних паперів в Україні

Головними тенденціями на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:

- глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; цінний папір фондовий ринок

- технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

- універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

- інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

- інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

- дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України.

Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України потребує:

-проведення сприятливої державної політики щодо оподаткування на фондовому ринку;

- перетворення торговців цінними паперами у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг;

- спрощення процедури ввезення та вивезення капіталу при здійсненні інвестиційної діяльності на фондовому ринку;

- запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації: міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ІА8С) та міжнародних стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (ІО5СО);

- створення незалежних інформаційних та рейтингових агенцій, що здійснюють розкриття інформації про фондовий ринок;

- налагодження тісного співробітництва в рамках ІО8СО та інших міжнародних організацій для створення позитивного іміджу українського фондового ринку.

Податкове стимулювання розвитку фондового ринку України потребує:

- звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку;

- включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

- скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів в частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організаційно оформленому ринку;

- відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті; скасування оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству - платнику податків від інвесторів на виконання інвестиційних зобов'язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій під час приватизації такого підприємства;

- застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу професійного учасника фондового ринку в розмірі, що не перевищує подвійної суми такого боргу.

Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні потребує:

- визначення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та розроблення заходів щодо його дальшого розвитку;

- забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківських, так і небанківських фінансових установ;

- розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

- оптимізації державного регулювання фондового ринку та розвитку саморегулювання, посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регулятивних вимог;

- поступової передачі саморегулівним організаціям (СРО) професійних учасників фондового ринку частини повноважень щодо передліцензійної роботи, проведення моніторингу діяльності своїх членів, підготовки, перепідготовки та попередньої сертифікації фахівців;

- підвищення вимог до ліцензування професійних учасників фондового ринку;

- розроблення програми оперативних дій щодо регулювання фондового ринку в разі фінансової кризи;

- спрямування зусиль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку переважно на регулювання відкритого обігу цінних паперів;

- створення системи контролю за торгівлею цінними паперами за участю афілійованих осіб;

- забезпечення правового захисту працівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які здійснюють правозастосовчі функції;

- розроблення та запровадження ефективної системи обміну інформацією між державними органами, що здійснюють регулювання і контроль на фондовому ринку;

- створення єдиної бази даних про акціонерні товариства.

Розвиток Національної депозитарної системи потребує:

- здійснення заходів для утворення єдиного депозитарію цінних паперів (крім державних цінних паперів);

- запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансових та інформаційних технологіях;

- запровадження механізму здійснення угод із цінними паперами за принципом «поставка проти оплати», в тому числі з використанням гарантованих розрахунків;

- запровадження механізму здійснення угод з цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом «поставка за умови надходження коштів від покупця»;

- спрощення процедури знерухомлення цінних паперів, випущених у документарній формі;

- забезпечення пріоритетного розвитку бездокументарної форми випуску цінних паперів;

- обов'язкової технологічної консолідації реєстраторів власників іменних цінних паперів, що ведуть реєстри емітентів, цінні папери яких знаходяться в лістингу організаторів торгівлі, з центральним депозитарієм цінних паперів на основі електронного документообігу та електронного цифрового підпису; введення заборони засновникам реєстратора власників іменних цінних паперів на володіння пакетом акцій емітента, реєстр акціонерів якого веде цей реєстратор;

- створення системи гарантій посвідчення підпису на основі двосторонніх та багатосторонніх угод між професійними учасниками Національної депозитарної системи;

- запровадження обов'язкового страхування прямими учасниками Національної депозитарної системи ризиків за основною їх діяльністю;

- розроблення програми приєднання до Європейської асоціації центральних депозитаріїв (ЕС8ОА);

- охоплення електронним документообігом прямих учасників Національної депозитарної системи та організаторів торгівлі цінними паперами.

Висновки

Фондовий ринок України по ступеню зрілості і ризикам належить до ринків, які знаходяться на початкових стадіях формування і зростання. Йому доводиться конкурувати за об'єми інвестиційних ресурсів з іншими фондовими ринками, які розвиваються. У зв'язку з цим підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку і цивілізована інтеграція з міжнародними ринками капіталу повинне стати пріоритетами державної політики на фондовому ринку України.

В перспективі повинна відбуватися трансформація українських торговців цінними паперами в повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, які зможуть надавати своїм клієнтам більш широкий спектр, фінансових послуг і продуктів.

Відзначено, що великою проблемою в найближчі роки може стати переміщення ринків в офшорні зони для утворення ринку, паралельного внутрішньому.

Розвиток законодавства України про цінні папери потребує прийняття Законів України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», «Про цінні папери та фондовий ринок» (нова редакція), «Про акціонерні товариства», «Про недержавні пенсійні фонди», «Про електронний документообіг та електронний підпис».

Література

1. Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг. -- М: Финансы и статистика, 1992.

2. Алехин Б. И. Рынок ценных бумаг: Введение в фондовые операции. -- М: Финансы и статистика, 1991.

3. Балабанов В. С. Рынок ценных бумаг. -- М.: Финансы и статистика, 1994.

4. Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с. англ. -- М: АОЗТ «Интерэксперт», «ИНФРА-М», 1995.

5. Биржевая деятельность: Учебник / Под ред. А. Г. Грязно-вой, Р. В. Корнеевой, В. А. Галанова. -- М.: Финансы и статистика, 1995.

6. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. -- К.: МП «ИТЕМ» Ltd, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995.

7. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. -- М.: Наука, 1973.

8. Бороздин П. Ю. Ценные бумаги и фондовый рынок: Учеб. пособие. -- М.: Ин-т экономики и права, 1994.

9. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. -- К.: Молодь, 1997.

10. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. -- М.: Тривола, 1995.

11. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. -- М.: Дело, 1997.

12. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. -- К.: РИА «Текст».

13. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. -- К.: Наук, думка, 1998.

14. Жуков Е. Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. -- М.: Банки и биржи, 1995.

15.3агорський В. С. Ринок цінних паперів. -- Львів: Львів, комерц. акад., 1995.

16. Ковалев В. В. Финансовый анализ. -- М.: Финансы и статистика, 1995.

17. Колесник В. В. Введение в рынок ценных бумаг. -- К.:

А.Л.Д., 1995.

18. Лысенков Ю. М. и др. Международный фондовый рынок. -- К.: Киев, ин-т банкиров банка «Украина», 1995.

19. Лысенков Ю. М., Фетюхина Н. В. Рынок ценных бумаг. Основные понятия и термины. -- К.: Киев, ин-т банкиров «Украины», 1995.

20. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый ринок. -- М.: Перспектива, 1995.

21. Мертенс. Курс лекций по современной финансовой теории. -- К.: Киев, инвест, агентство, 1997.

22. Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. -- К.: УАННП «Феникс», 1998.

23. Мозговой О. Н. Профессионалы фондового рынка. -- К.: УАННП «Феникс», 1997. -- 38 с.

24. Мозговой О. И. Сделки на фондовом рынке. -- К.: УАННП «Феникс», 1997. -- 34 с.

25. Основи міжнародного інвестування: Навчальний посібник / Д. Г. Лук'яненко, О. М. Мозговий, Б. В. Губський та ін. -- К.: КНЕУ, 1998.

26. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. -- К.: Вид-во «Лібра», 1998.

27. Системное моделирование, анализ и проектирование производственно-экономических систем / Под ред. Е. Т. Удовиченко. -- Львов: ВНИИ метрологии, 1982. -- 82 с.

28. Системный анализ и научное знание / Под ред. Д. П. Горского.-- М.: Наука, 1978.---246 с.

Додаток

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Структура світового інвестиційного багатства

Характеристика найбільших фондових ринків світу

Ринки цінних паперів	Ринкова вартість акцій в % до номінального обсягу ВНП	Ринкова вартість компаній, акції яких обертаються на біржі, млрд.дол	Вартість акцій, що по них здійснювались торговельні угоди, млрд.дол
США	76,2	5223	3705
Японія	68,3	3000	954
Велика Британія	90,4	1152	424
Німеччина	7,5	463	303
Франція	24,4	456	174
Канада	42,9	327	142
Швейцарія	78,3	272	168
Італія	10,9	136	66
Австралія	45,1	204	68
Усього		11233	5806

Размещено на Allbest.ru