Ознаки фінансів. Основні джерела приросту власних оборотних коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Херсонська філія

Кафедра фінансів та банківської справи

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси підприємств»

ВИКОНАВ: студентка ІV курсу, 422 групи

заочної форми навчання

Андрющенко Олександр Григорович

ПЕРЕВІРИВ: к.е.н. доцент Минкіна Г. О.

ХЕРСОН - 2011

Зміст

Вступ

1. Розкрийте загальні і специфічні ознаки фінансів

2. Які основні джерела приросту власних оборотних коштів

3. Задачі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток фінансового потенціалу підприємства є важливою умовою забезпечення його конкурентних переваг. В кризових умовах сьогодення формування міцного фінансового потенціалу підприємства обмежується дефіцитом фінансових ресурсів, які є органічною складовою фінансів, що визначає можливості та масштаби реалізації фінансової діяльності підприємства.

Таким чином, в сучасних умовах підвищується роль фінансових ресурсів як складової формування підприємства, та особливої актуальності набувають питання удосконалення науково-методичних підходів до її оцінки задля отримання достовірного та повного розуміння існуючих умов та можливостей фінансування підприємства.

Фінансам підприємств, як і фінансам загалом, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту.

Проблеми управління оборотним капіталом господарюючого суб'єкта привертають усе більшу увагу представників вітчизняної фінансової науки. Це обумовлено трансформаційними процесами, що відбуваються в українській економіці, розвитком не тільки різноманітних форм власності, але й різноманіттям господарської поведінки власників і менеджерів підприємств. Господарська практика вимагає нетрадиційних, унікальних рішень, що ґрунтуються на глибокому синтезі досягнень сучасної фінансової теорії та досвіду фінансового управління.

1. Розкрийте загальні і специфічні ознаки фінансів

Фінанси, як і будь-яке інше явище, мають певні ознаки, за якими їх ідентифікують. Більшість вітчизняних учених вважають, що суттєвою ознакою фінансів є їх розподільний і перерозподільний характер, а відносини обміну до них не належать. Однак формування доходів та здійснення видатків переважно на основі розподілу та перерозподілу вартості створеного продукту стосується лише державних фінансів. На рівні ж фінансів підприємств цей процес більшою мірою пов'язаний саме з обмінними відносинами. Водночас і обмінні, і розподільні, і перерозподільні відносини охоплюють ширше коло відносин, ніж фінанси, а тому не можуть бути їх ключовою ознакою.

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави. Фінансова система -- сукупність відособлених, але взаємозалежних сфер і ланок фінансових відносин, що виникають у ринкових сферах виробничої і невиробничої діяльності із приводу утворення та використання грошових фондів, які утворюються відповідними органами.

Розподіл і перерозподіл створюваних матеріальних і духовних благ у грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом формування цільових грошових фондів у відповідних галузях народного господарства. Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як держави, так і суб'єктів господарювання.

Західна фінансова наука у визначенні фінансів більше виходить із прагматичного аспекту їх функціонування, тобто з погляду фінансової діяльності. Однак визначення нею фінансів як доходів і видатків фактично означає визнання і фінансових відносин у суспільстві, адже, ще раз підкреслимо, гроші нізвідки не беруться і нікуди безслідно не зникають, а доходи одного суб'єкта завжди є витратами іншого. Вітчизняна ж фінансова наука більше уваги приділяла й досі приділяє фінансовим відносинам, розглядаючи доходи і видатки як їх результат. Отже, можна зробити висновок, що ні явного протиріччя, ні принципових відмінностей у підходах до розуміння сутності фінансів у світовій фінансовій науці не існує.

Окремі фінансисти вважають, що характерною рисою фінансів є не просто розподільні чи обмінні відносини, а процес формування і використання фондів фінансових ресурсів чи грошових коштів. Значною мірою це правильно, але дещо обмежує розуміння фінансів. На макрорівні, у сфері державних фінансів, фондовий характер фінансових відносин яскраво виражений. Однак на мікрорівні, у сфері фінансів підприємств, ці відносини сьогодні, як правило, не пов'язані з формуванням і використанням фондів. Оскільки фінансові відносини можуть мати і фондовий, і канальний характер руху коштів, наявність фондів грошових коштів не є ключовою ознакою фінансів.

Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаються і фінансові відносини, і фінансова діяльність. Саме вони є тією універсальною властивістю, що поєднує всі аспекти функціонування фінансів. У них завжди чітко відображаються відносини двох суб'єктів з яскраво вираженим їх характером: обмін -- оплата рахунків за товари і послуги; розподіл і перерозподіл -- сплата податків, виплата дивідендів та ін. Вхідні потоки пов'язані або з формуванням фінансових ресурсів -- надходження від розміщення акцій, отримання кредиту, бюджетні асигнування тощо, або з отриманням доходів -- надходження оплати за товари, роботи, послуги. Вихідні потоки відображають або видатки чи витрати, або процес повернення фінансових ресурсів, що використовувались на поворотній основі, або розміщення тимчасово вільних ресурсів на фінансовому ринку.

Досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає дещо самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових відносин: - пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання; - пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств; - що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів до бюджету та цільових фондів, бюджетного фінансування, одержання субсидій; - які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій; - які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування; - що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів. Матеріальною умовою появи і функціонування фінансів є гроші, покладені в основу існування відповідних видів грошових відносин підприємств. Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів і накопичень, формування відповідних грошових фондів.

Оскільки інструментом фінансових відносин є гроші, необхідно визначити співвідношення між категоріями «фінанси» і «гроші». Загальновідомим і визнаним усіма є твердження, що фінанси -- це не гроші. Сфери функціонування грошей і фінансів, будучи досить широкими і розгалуженими, пересікаються у певному сегменті. Це пересічення настільки важливе, що визначає характер дії і грошей, і фінансів. З одного боку, фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансових відносин є саме гроші, а зовнішнім, видимим проявом цих відносин є грошові потоки. З іншого боку, функціонування грошей без фінансів багато в чому втрачає сенс і зводиться до суто технічних питань обміну. Виходячи з цього врешті-решт зрозумілим стає побутове ототожнення фінансів і грошей.

Вихідними фінансовими категоріями є доходи і видатки та фінансові ресурси. Доходи одного з суб'єктів завжди є видатками іншого. Під доходами розуміють отримане в результаті певної діяльності надходження грошових коштів. Доходи розглядаються у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні -- це всі надходження, які забезпечують фінансування видатків (витрат). У вузькому розумінні, це ті надходження, що відображають приріст вартості.

Доходи розглядаються за стадіями і методами їх формування. За стадіями розрізняють первинні доходи, що отримані в процесі первинного розподілу доданої вартості, та вторинні, які формуються внаслідок перерозподілу первинних доходів. За методами формування виділяють продуктивні доходи -- від певної продуктивної діяльності, та доходи від продажу і використання майна, ресурсів, у тому числі фінансових, чи певних прав. Крім того, доходи можуть поділятися на законні -- отримані відповідно до чинного законодавства, та незаконні -- одержані з порушенням законодавства.

Під витратами розуміють використання грошових коштів, що є в розпорядженні того чи іншого суб'єкта на даний момент, з метою забезпечення певних потреб. Витрати можуть здійснюватися за рахунок отриманих доходів чи наявних фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси -- це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємств, на основі яких формуються продуктивні доходи. Основу фінансових ресурсів становить капітал. Однак, з одного боку, не весь капітал має форму фінансових ресурсів (наприклад, резервний та непрацюючий капітал), а з іншого -- фінансові ресурси можуть формуватись і шляхом залучення та запозичення коштів.

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва -- ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об'єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.

За умов, коли об'єктом фінансових відносин є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономірним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне «проїдання» ресурсів. У свою чергу, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою, коли іншого виходу практично не існує, чи безвідповідальною фінансовою політикою.

Фінансові протиріччя. Оскільки об'єкт фінансових відносин один, а суб'єктів троє, то ці відносини мають яскраво виражений суперечливий характер. Кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше, але це можна зробити тільки за рахунок інших суб'єктів, які мають такі самі інтереси. Звідси випливає необхідність збалансування інтересів усіх суб'єктів.

Способи збалансування фінансових протиріч:

- Установлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП.

- Забезпечення постійного одночасного зростання доходів кожного з суб'єктів.

Збалансування інтересів суб'єктів фінансових відносин досягається насамперед шляхом установлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП, тобто таких, які відповідають вкладу кожного, зокрема й держави, у його виробництво.

Характерні ознаки фінансів:

- обмінно-розподільний характер;

- рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

- грошова форма відносин;

- формування доходів і здійснення видатків;

- еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Разом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну -- ознаки розподілу. Наприклад, податки можна розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею установлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яки х відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від реальної вартості товарів та послуг. Слід пам'ятати, що в чистому вигляді обмін та розподіл і перерозподіл -- це тільки наукові абстракції. У реальному житті все набагато складніше і провести чітке розмежування відносин досить важко і навряд чи доцільно.

2. Які основні джерела приросту власних оборотних коштів

Оборотні кошти можуть бути охарактеризовані з різних позицій, однак основними характеристиками є їхня ліквідність, обсяг і структура.

За джерелами утворення кошти поділяються на власні й позикові.

Власні оборотні кошти - це кошти, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства й формуються за рахунок власних ресурсів (у першу чергу, за рахунок прибутку). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, тими, що авансуються на оплату праці, але тимчасово є вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі). Ці кошти називаються прирівняними до власних або стійкими пасивами.

- статутний фонд;

- прибуток - спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

- сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві. На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

- бюджетні асигнування .

Позикові оборотні кошти можуть бути утворені за рахунок кредитів банку й інших джерел.

- кредити банка - їх призначення: фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями. Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

- кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.;

- інші (внутрішні фінансові ресурси).

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумним сполученням власних і кредитних ресурсів.

Управління оборотними коштами - це є забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємства мають бути розподілені за всіма стадіями кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Оборотні кошти в кожен момент завжди одночасно перебувають на всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готових виробів.

У сучасних умовах, коли підприємства перебувають на повному самофінансуванні, вірне визначення потреби в оборотних коштах набуває особливого значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і у той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, швидшій реалізації готової продукції.

Період обороту оборотних коштів визначає ту кількість днів , на яку припадає одне обертання оборотних коштів

Показник рентабельності оборотних коштів визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості оборотних коштів.[3]

Політика управління оборотним капіталом має забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності й ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіштовхнутися з ризиком неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що різні рівні різних поточних активів по-різному впливають на прибуток.

Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів вимагає відповідно значних поточних витрат, у той час як різноманітні асортименти готової продукції надалі можуть сприяти підвищенню обсягів реалізації й збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, має бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.

Що стосується розрахунку приросту суми оборотних коштів, то він виконується спрощеним методом і ґрунтується на тому, що фактичну наявність оборотних коштів потрібно скорегувати на зростання обсягів виробництва, а також на зміни в оборотності оборотних коштів. В ідеалі повинно мати місце зростання обсягів виробництва, а відповідно і виручки від реалізації продукції поряд з прискоренням оборотності оборотних коштів.

фінансовий кошти оборотний доход

3. Задачі

Задача №1

Визначте частку власного капіталу, яка вкладена в основні засоби?

Якщо відомі наступні данні:

- залишкова вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів - 300 тис. грн.;

вартість незавершеного будівництва - 45 тис. грн.;

позикові фінансові ресурси, витрачені на створення основних засобів та незавершеного будівництва -87 тис грн..

Рішення:

Частка власного капіталу, яка вкладена в основні засоби становить:

Для знаходження частки капіталу використовуємо наступну формулу

;

де ОЗ залишкова вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

НБ - вартість незавершеного будівництва;

ПФР - позикові фінансові ресурси, витрачені на створення основних засобів та незавершеного будівництва.

Отже частка власного капіталу становить 3,97.

Задача №2

Визначте суму власного капіталу, вкладеного в оборотні фонди і фонди обігу. Відомі наступні результати фінансової діяльності підприємства:

- загальна сума власного капіталу - 450 тис. грн..

- власний капітал, який вкладений в основні засоби - 44 тис. грн..

- власні фінансові ресурси, вкладені у довгострокові та короткострокові фінансові інвестиції - 16 тис. грн..

- власні фінансові ресурси, вкладені у довгострокову заборгованість та інші активи - 29 тис. грн..

- власні фінансові ресурси, які стосуються залишкової вартості нематеріальних активів - 86 тис. грн..

Рішення:

Для знаходження суми власного капіталу, вкладеного в оборотні фонди і фонди обігу ми від загальної суми власного капіталу віднімаємо суму вкладеного капіталів та ресурсів:

СВК=ВК - (ВКоз+Вфк+ДЗ+НА)=450 - (44+16+29+86) = 275 тис. грн..

Сума власного капіталу складає 275 тис. грн..

Завдання №3

Розрахуйте номінальний фонд власних основних коштів та інших матеріальних необоротних активів. Відомі наступні данні:

фактичний обсяг власного капіталу, вкладеного в основні засоби і інші необоротні матеріальні активи - 32 тис. грн.;

амортизаційні відрахування, вкладені в оборотні активи - 34 тис. грн.;

нерозподілений прибуток у частині створених цільових фондів, призначених на капіталовкладення -98 тис. грн..

Рішення:

Для визначення номінального фонду власних коштів та інших матеріальних необоротних активів складемо фактичний обсяг власного капіталу, вкладеного в основні засоби і інші необоротні матеріальні активи, амортизаційні відрахування та нерозподілений прибуток у частині створених цільових фондів, призначених на капіталовкладення.

НФ= ВК+А+НП=32+34+98=164 тис. грн..

Номінальний фонд власних основних коштів та інших матеріальних необоротних активів дорівнює: 164 тис. грн.

Задача №4

Фабрика шкіргалантереї за травень 2006 року відвантажила покупцям 2300 пальт із натуральної шкіри, договірна ціна яких (без акцизного збору та ПДВ) складає 106 тис. грн.. Ставка акцизного збору на одяг з натуральної шкіри 37 %.

Розрахувати ціну реалізації пальт із натуральної шкіри.

Рішення:

Ціну реалізації пальт з акцизним збором та ПДВ обчислимо за формулою:

Ц = (Цв+АЗ)·ПДВ;

де ЦВ - ціна виробника;

АЗ - акцизний збір;

ПДВ - податок на додану вартість.

Ца = (97+36):100=34,92 тис. грн..

Цпдв=(97+34,92)·20:100=26,38 тис. грн..

Цр=97+34,92+26,38=158,3 тис. грн..

За нашими розрахунками ціна реалізації пальт із натуральної шкіри становитиме 158,3 тис. грн.

Задача №5

Визначити суму оподаткованого прибутку та податку на прибуток, що сплачується підприємством, якщо здійснені слідуючи операції:

а)підприємство отримало доходів:

від продажу товарів на суму 117640 грн. (в тому числі ПДВ):

штраф, одержаний за рішенням господарського суду, склав 7000 грн.;

доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги 10300 грн.;

б) витрати пов'язані:

-з придбанням сировини, становили 24350 грн. (в тому числі ПДВ);

- з утриманням об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі - 1750 грн.;

з веденням господарської діяльності - 1500 грн.;

сума штрафу за рішенням господарського суду, становила 2500 грн.;

сума амортизаційних відрахувань - 12100 грн.;

Рішення:

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається за даними податкового обліку шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

ОП = ВД - ВВ - А

1. Визначаємо валовий дохід (ВД) підприємства:

ВД = (Свир - ПДВ) + Дбфд + Ш

ВД = (117640 - 117640 : 6) +7000+10300 =115333,33 грн.

Далі знаходимо валові витрати:

ВВ =(Псир - ПДВ) + Вуосс + Ввгд +Ш

ВВ =(24350 - 24350 : 6) +1750 + 1500 + 2500=26041,67 грн.

Отже оподаткований прибуток становить:

ОП = ВД - ВВ - А = 115333,33 - 26041,67 - 12100 = 76873 грн.

Задача №6

В першому кварталі підприємство здійснило ремонт основних виробничих фондів на суму 3050 грн..

Балансова вартість основних виробничих фондів цієї групи на початок звітного року склала 22000 грн.

Виплати пов'язані з придбанням сировини, складають 11100 грн. Фонд оплати праці 12500 грн.

Крім того, перераховано до благодійного фонду 1140 грн.

Сума амортизаційних відрахувань 1285 гри.

Оподаткований прибуток за попередній звітній період становить 24930 грн.

Отримана безповоротна фінансова допомога в сумі 11943 грн. Відвантажено товарів на суму 45567 грн. (втому числі ПДВ).

Визначити суму податку на прибуток, яку повинно перерахувати підприємство до бюджету за звітній період.

Рішення:

Платник податку має право на протязі річного звітного періоду суми витрат на покращення основних фондів добавити до валових витрат в сумі, яка не перевищує 10% балансової вартості основних фондів.

Від виплат пов'язаних з придбанням сировини знаходимо 10% не становитиме 1085 грн., сума не перевищує суму, яка була потрачена на ремонт основних виробничих фондів 2500 грн., тобто ми зможимо її списати.

Визначаємо валовий дохід підприємства:

ВД = (Свир - ПДВ) + Д бфд = (45567 - 45567 : 6) +11943 = 49915,5 грн.;

де Свир - сума виручки;

Д бфд - безповоротна фінансова допомога.

Далі визначаємо валові витрати:

ВВ = Псир + Фоп + Времонт + Фбл =3050 + 11100 +12500 + 1140= 27790 грн.

Оподаткований прибуток становитиме:

ОП = ВД - ВВ - А =49915,5 - 27790 - 1200 = 20925,5 грн.

де ВД - валовий дохід підприємства;

ВВ - валові витрати;

А- амортизаційні витрати.

Визначаємо податок на прибуток:

ПП = 20925,5 · 0,25 = 5231,38 грн.

Задача № 7

Визначити фінансові результати від звичайної діяльності. Якщо відомі наступні данні: валовий прибуток 1155 тис грн.; адміністративні витрати 96 тис. грн.; витрати на збут 89 тис. грн.; інші операційні доходи 310 тис. гри.; інші операційні витрати 90 тис. грн.; фінансові доходи 203 тис грн.; фінансові витрати 132 тис грн.; інші доходи 90 тис грн.; інші витрати 58 тис грн..

Рішення:

Фінансові результати знайдемо за формулою:

ФР = доходи - витрати.

ФР = (ВП + ОД + ФД + ІД) - (АВ + ВЗ + ОВ + ФВ + ІВ) =

ФР = (1155+310+203+90) - (96+89+ 90+132+58) = 1758 - 465 =1293 тис. грн.

Фінансові прибутки від звичайної діяльності становили 1293 тис. грн..

Задача №8

Очікуваний обсяг виручку від реалізації продукції за 2007р. (без ПДВ та акцизного збору) - 2500 тис грн., очікувана виробнича собівартість продукції за 2007 р.- 1285 тис грн., валовий прибуток від реалізації товарної продукції - 788 тис грн..

Визначити очікувану рентабельність.

Рішення:

Спочатку обчислюється плановий обсяг валового прибутку який визначається за формулою:

Пвп = Вр - Всп,

де Вр -- очікувана виручка від реалізації продукції (без ПДВ та акцизного збору);

Всп -- очікувана виробнича собівартість продукції.

Пвп = 2500 - 1285 = 1215 тис. грн.

Очікувана рентабельність становитиме:

Р =(ВПр : ВПпл) · 100% = (788 : 1215) · 100% = 64,86 %

Задача №9

Станом на 1 липня 2006р. на балансі підприємства облічується верстат токарний, первісна вартість якого 17 тис. грн., нарахована сума зносу 8 тис. грн., залишкова вартість 11 тис. грн.. За розрахунками підприємства, справедлива вартість такого верстата з такою ж мірою зносу на липень 2006 р. становить 21 тис. грн.

Зробити переоцінку залишкової (балансової") вартості.

Рішення:

Пунктом 17 П(С)БО 7 установлено такий порядок проведення переоцінки: Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.

У свою чергу, індекс переоцінки визначається за формулою:

;

де Іп - індекс переоцінки;

В - справедлива вартість об'єкта;

ЗВ - залишкова вартість об'єкта.

Переоцінена первісна вартість об'єкта:

Ппер вар = 17 х 1, 91 = 32,45 тис. грн.

Переоцінена сума зносу:

Пс зн = 6 х 1,91 = 11,46 тис грн..

Задача № 10

Первісна вартість споруди - 2500 тис. грн., термін використання - 7 років, ліквідаційна вартість - 788 тис. грн..

Визначити амортизаційні відрахування методом:

прямолінійного списання;

методом зменшення залишкової вартості;

методом прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивним методом.

Рішення :

1) При використанні метода прямолінійного списання вартість об'єкту основних засобів списується рівними частинами на проміжку всього періоду його експлуатації. Сума річних амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома шляхами:

В даному випадку вартість об'єкту, що амортизується, основних засобів є вартість , що дорівнює 1712 тис. грн. (2500 грн.-788 тис. грн.)

Річна норма амортизації - 1712 тис. грн. : 7 роки = 244,57 тис. грн.;

щомісячна сума амортизації - 244,57 грн. : 12 місяців = 20,38 тис. грн.

Амортизаційні відрахування за 7 років:

(2500 - 788) : 7 = 1712 : 7 = 244,57 тис. рн..

Рік	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації	Балансова (остаточна) вартість об'єкту основних засобів
1	244,57	244,57	2255,42
2	244,57	489,14	2010,85
3	244,57	733,71	1766,28
4	244,57	978,28	1521,71
5	244,57	1222,85	1277,14
6	244,57	1467,42	1032,57
7	244,57	1712	788

З даного рішення видно, при вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно розподіляється протягом терміну його корисного використання.

2) Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність цього методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок звітного року. Сума амортизаційних вирахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ · НА,

де ЗВ - залишкова вартість об'єкту основних засобів.

НА - норма річної амортизації.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі:

де N - строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ - первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Норма амортизації складе:

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань	Накопичена амортизація	Залишкова (первісна) вартість
0	-	-	-	2500 тис.грн.
1	2500·0,85	2125	2125	375
2	375 · 0,85	318,75	2443,75	56,25
3	56,25 · 085	47,81	2491,56	8,44
4	8,44 · 0,85	7,17	2498,73	1,27
5	1,27 · 0,85	1,08	2499,81	0,19
6	0,19 · 0,85	0,16	2499,97	0,03
7	0,03 · 0,85	0,026	2500	0,004
	Всього	2500

3) Метод прискореного зменшення залишкової вартості:

При використанні прискореної амортизації в перші роки експлуатації основних засобів списується більша ( основна ) частина їх вартості. Прискорена амортизація означає щорічне зменшення суми амортизаційних відрахувань.

Метод зменшення залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об'єкту основних засобів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма розраховується по формулі:

НА = 1 - ( ЛВ/СВ ) ^1/n

ЛВ - ліквідац. вартість

СВ - собівартість

де n - кількість років корисної експлуатації об'єкту.

У нашому випадку норма амортизації дорівнює: 18%

Використавши дану норму, отримаємо розрахунок амортизаційних відрахувань по рокам.

Розрахунок амортизації методом зниження залишку:

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація знос	Балансова вартість
0	---	---	---	2500
1	0,18 ·2500	450	450	2050
2	0,18· 2050	369	819	1681
3	0,18 · 1681	302,58	1121,58	1378,42
4	0,18· 1378,42	248,12	1369,7	1130,3
5	0,18·1130,3	203,45	1573,15	926,85
6	0,18 · 926,85	166,83	1739,98	760,02
7	0,18 ·760,02	136,8	1876,78	623,22

4) Метод суми цифр років ( кумулятивний метод ).

Сума цифр років - це результат додавання порядкових номерів тих років, на протязі яких функціонує об'єкт.

У нашому випадку, оскільки строк служби станка становить 10 років, сума цифр років дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6+ 7 =28

Відповідно цьому методу річна норма амортизації визначається як відношення строку служби, що залишився ( на початок звітного періоду ) до суми цифр років.

В нашому прикладі ця норма складає:

в 1-й рік - 7/28, в 2-й - 6/28, в 3-й - 5/28, в 4-й - 4/28, в 5-й -3/28 , в 6-й -2/28 , в 7-й - 1/28.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року множиться на різницю між початковою вартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю.

Розрахунок амортизації кумулятивним методом:

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос )	Балансова вартість
0	--	--	--	2500
1	7/28 ·1712	428	428	2072
2	6/28 ·1712	359,52	787,52	1712,48
3	5/28 ·1712	308,16	1095,68	1404,32
4	4/28 ·1712	239,68	1335,36	1164,64
5	3/28 ·1712	188,32	1523,68	976,32
6	2/28 ·1712	119,84	1643,52	856,48
7	1/28 ·1712	68,48	1712	788
	ВСЬОГО	1712

Висновки

У системі заходів, направлених на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального фінансів. Проблема покращення використання ресурсів стала ще актуальнішою в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних засобів і передбачає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодуванням затрат власними засобами, підприємства зацікавлені в раціональній організації фінансів -- для здобуття найбільшого економічного ефекту.

Оборотні кошти підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.

Структура фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо.

Список використаних джерел

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. пос. - К.: Атіка, 2002.

2. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посіб. / За ред. М. Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

3. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. - 2-ге вид. - К.: Лібра, 2004. - 704 с.

4. Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. М.Л. Лукашевича, Е.Н. Тихоненковой. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 336 с.

5. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид.2-е, перер. і доп.-К.:КНЕУ, 2000.-С. 149-156.

6. Економіка підприємств: Посібник/За ред. П.С. Харіва. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.

7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

8. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. - К., 1992.

9. Задорожна Н. В. Мікроекономічна теорія виробництва та витрат: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - 219 с.

10. Клименко С. М., Дуброва О. С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 288 с.

11. Лаврененко В. В., Тоцький В. І. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посіб. - К: КНЕУ, 2004. - 311 с.

12. Маргасова В. Ефективне формування та використання оборотних коштів // Сіверянський літопис. - 2007. - №1(31). - С. 214-215.

Размещено на Allbest.ru