Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оподаткування фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Зміст

• Вступ
• 1. Основні положення Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб"
• 2. Податковий кредит
• 3. Податкова соціальна пільга
• 4. Оподаткування фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності
• 5. Звітність податкових агентів і платників податку
• Висновки
• Задача
• Використана література

Вступ

Податки є головним джерелом наповнення державного бюджету, а з іншої сторони - важливим інструментом державного регулювання економіки. Зміна тенденцій загальноекономічної динаміки в Україні зі спаду на зростання, що розпочалася в кінці ХХ століття, вимагає і перегляду підходів щодо податкового навантаження на економіку. У зв'язку з розвитком акціонерної форми власності особливої актуальності набуває вирішення проблеми оптимізації механізмів прибуткового оподаткування, що потребує розробки як теоретичної концепції податкової політики, так і практичного обґрунтування напрямів її реформування.

Механізми оподаткування прибутку підприємств та доходів фізичних осіб, які нині використовуються в Україні, мають деякі суттєві вади. Серед них - наявність двох паралельних обліків - бухгалтерського та податкового, безсистемне надання пільг на безповоротній основі, паралельне існування спрощеної і загальної системи оподаткування, недосконалість механізмів адміністрування прибуткових податків, відсутність чітко визначених механізмів оподаткування розподіленого прибутку тощо. Недосконалість податкового законодавства привела до фактів ухилення від сплати податків. Це призводить до недостатнього фінансування суспільного сектора, порушення конкуренції, відпливу капіталів за кордон та інших негативних наслідків в економіці та соціальній сфері.

Теоретичні основи сучасних наукових підходів до побудови оптимальної системи прибуткового оподаткування закладені у роботах зарубіжних вчених-економістів: А. Сміта, Д. Рікардо, А. Пігу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, А. Лаффера, Дж. Б'юкенена, В. Петті та інших.

1. Основні положення Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб"

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб", який містить багато нового та стосується кожного громадянина.

Насамперед цей Закон поставив всіх громадян незалежно від розміру отриманого доходу в рівні умови, запровадивши єдину основну ставку оподаткування, яка діятиме до 31 грудня 2006 року, в розмірі 13 %, а починаючи з 1 січня 2007 року - 15%.

Запроваджена ставка оподаткування є одним із кроків до зменшення податкового тиску на громадян та методом розширення бази оподаткування.

Нагадаємо, що доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи оподатковувались за єдиною ставкою - 20 відсотків.

Разом з цим, крім основної ставки 13% (15%), вказаним Законом запроваджено також інші ставки оподаткування.

Так, застосовуються окрема ставка оподаткування до грошових та майнових призів, виграшів в азартні ігри, розіграшів, розмір якої в 2004 році становить 26 %, а з 2007 року - 30% (подвійний розмір основної ставки). При цьому не підлягають оподаткуванню виграші у державну лотерею в грошовому виразі.

З 1 січня 2005 року підлягає оподаткуванню вартість отриманої спадщини та подарунку за ставками в залежності від ступеня споріднення, виду і вартості майна в розмірах 0%, 5%, 13%, 26%.

Також оподатковуються з 1 січня 2005 року доходи від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна (за ставками 1%, 5%, 13% в залежності від періоду його придбання та інших умов, визначених законом), а також операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням

Проценти на депозит (вклад) у банках чи небанківських фінансових установах, процентні або дисконтні доходи за ощадними сертифікатами (за ставкою в розмірі 5%) оподатковуватимуться починаючи з 1 січня 2010 року.

З метою створення рівних умов оподаткування для всіх платників податку скасовано пільги з оподаткування за професійною ознакою. Так, з 1 січня 2004 року мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб працівники сільськогосподарських підприємств, підприємств атомної енергетики, військовослужбовці та інші.

При цьому суми податку, що утримуватимуться з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Законом.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 Закону;

сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою - резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним із членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) працедавцем - резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків;

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Документальне підтвердження витрат, які включаються до складу податкового кредиту

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

2. Податковий кредит

Безперечною особливістю для громадян, визначеною в законі, є встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору). На суму податкового кредиту дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу.

До складу податкового кредиту громадянин може включити фактично понесені ним протягом звітного року витрати на:

- частину процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом з 1 січня 2005 року; - суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні; - суму власних коштів сплачених громадянином на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості послуг з його лікування та лікування члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі на придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (після прийняття Закону про загальнообов'язкове медичне страхування). Ця норма набере чинності з початку року, наступного за роком набрання чинності Законом про загальнообов'язкове медичне страхування; суму коштів, сплачених в оплату вартості навчання на користь освітніх закладів середньої професійної або вищої форми навчання самого громадянина або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення; - суми витрат платника податку на власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення.

Звертаємо увагу на те, що до податкового кредиту включаються тільки ті фактично понесені витрати, які підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Також податковий кредит може бути нарахований лише резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Так, по закінченні 2004 року платник податку може скористатися податковим кредитом за такими витратами:

- пожертвування або благодійні внески;

- навчання;

- страхові внески за договорами довгострокового страхування життя;

- усиновлення дитини.

3. Податкова соціальна пільга

Як і раніше, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу. Однак замість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян введено поняття "податкової соціальної пільги". Вона застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Податкова соціальна пільга надається:

а) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі будь-якому платнику податку;

б) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам мінімальної заробітної плати - платнику податку, який:

- є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- має троє чи більше дітей віком до 18 років -у розрахунку на кожну таку дитину;

- є вдівцем або вдовою;

- є особою, віднесеною законом до 1-ої або 2-ої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

- є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

в) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам мінімальної заробітної плати - платнику податку, який є:

- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави; - учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; - особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербурга, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

При цьому слід враховувати, що на перехідний період (2004-2006 рр.) установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

- 30 відсотків мінімальної заробітної плати -протягом 2004 року;

- 50 відсотків мінімальної заробітної плати -протягом 2005 року;

- 80 відсотків мінімальної заробітної плати -протягом 2006 року.

З 1 січня 2007 року розмір податкової соціальної пільги становитиме 100 відсотків мінімальної заробітної плати.

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Варто також зауважити, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку як заробітна плата лише за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб:

сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, включаючи допомогу по вагітності та пологах, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом;

сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства;

доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); на земельних ділянках, наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках); на земельних ділянках, наданих для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

4. Оподаткування фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльност

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

До набрання чинності спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності продовжує дію розділ ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. При цьому варто зазначити, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи (доходи, які вона одержує поза межами своєї підприємницької діяльності або торгівлі на ринку), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом України „Про податок на доходи фізичних осіб" для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Існуючі системи оподаткування для фізичних осіб - підприємців:

1. Звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет № 13-92)).

2. Сплата фіксованого податку відповідно до норм Декрету № 13-92.

3. Спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28 вересня 1999 року №746 (далі - Указ № 727).

1. Загальна система оподаткуваня для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності

Законодавчі акти:

IV розділ Декрет КМУ України від 26.12.92 №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” зі змінами і доповненнями (стаття 14), Інструкція про прибутковий податок з громадян у редакції наказу ДПА України від 16 липня 2003 року №352 “Про внесення змін до Інструкції про прибутковий податок з громадян”.

Платники податку, об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є доходи громадян, одержані протягом звітного податкового періоду від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, тобто не в межах власної підприємницької діяльності, то такі доходи оподатковуються на загальних підставах відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу.

Протягом року підприємці щоквартально сплачують до бюджету по 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Ставка податку згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» становить 13 відсотків, а починая з 1 січня 2007 року - 15 відсотків.

Авансові платежі податку з доходів фізичних осіб протягом року сплачуються у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податку податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали. Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті до відповідного бюджету не пізніше 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Оподаткування доходів здійснюється податковими органами на підставі:

- податкових декларацій за звітний податковий період;

- матеріалів перевірок діяльності таких осіб;

- отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, виплачені на користь підприємців та суми утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Зобо'язані вести книгу обліку доходів і витрат за формою №10 (додаток №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян).

Фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя; три кварталі; рік) не пізніше: 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

Застосування РРО і РК

Застосовуються при здійсненні діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у всіх передбачених законодавством випадках.

2. Фіксований податок, шляхом придбання патенту

Законодавчі акти:

IV розділ Декрет КМУ України від 26.12.92 №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” зі змінами і доповненнями (стаття 14), Інструкція про прибутковий податок з громадян у редакції наказу ДПА України від 16 липня 2003 року №352 “Про внесення змін до Інструкції про прибутковий податок з громадян”.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, кількість осіб не перевищує п'яти; валовий доход від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передує місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (тобто 7 тис.НМДГ або 7000*17=119 тис.грн.) та є платником ринкового збору.

Розмір фіксованого податку встановлюється відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не може бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць. Для одержання патенту на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.

У разі використання найманої праці, ставка збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах.

Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.

Для одержання патенту платник подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах;ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку.

кредит податок бюджет підприємець пільга

5. Звітність податкових агентів і платників податку

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Закону або інших законів;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Відповідно до ст. 8 Закону податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті до бюджету під час виплати доходу. А якщо дохід нараховується, але не виплачується, то податок підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 днів, наступних за останнім днем місяця, в якому було нараховано дохід).
Якщо нарахований дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою із каси, то податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Відповідно до ст. 16 Закону податок з доходів фізичних осіб підлягає зарахуванню до місцевих бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Сума податку підлягає перерахуванню до місцевих бюджетів за місцезнаходженням як юридичних осіб, так і за місцезнаходженням їх філій або відокремлених підрозділів, а також відокремлених підрозділів юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).

Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Територіальні управління державного казначейства в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно із нормативами, встановленими статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Наказом ДПА України від 22.04.2004 № 232 затверджено Податкове роз'яснення щодо порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

На виконання п. 19.2. Закону ДПА України затверджено наказ від 29.09.2003 №451 “Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку” /зареєстрованим у Мінюсті 22.10.2003 за №960/8281/.

Податковий розрахунок (ф. 1 ДФ) подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента.

Висновки

Платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи -- резиденти, зокрема працівники, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так i іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (ст. 2 Закону № 889-IV).

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваних дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону № 889-IV.

Податковий агент -- юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -- юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону № 889-IV.

Податковий агент -- фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій i який є узгодженим податковим зобов'язанням, покладається на такого податкового агента.

При цьому платник податку -- отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (абзац останній пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону № 889-IV).

Тобто податковий агент не може делегувати надані йому зазначеним Законом повноваження податкового агента іншим особам.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а підрозділ, якому в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання i сплати (перерахування) до бюджету податку (далі -- уповноважений підрозділ), за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Держказначейства України.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону № 889-IV за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

у випадку коли така фізична особа є податковим агентом -- за місцем реєстрації у податкових органах;

в інших випадках -- за її податковою адресою.

Утримувати i перераховувати податок до бюджету необхідно при кожній виплаті доходу (заробітної плати) або її частини (наприклад, авансу), а нарахування податку здійснюється один раз на місяць наростаючим підсумком з початку податкового періоду за підсумком місяця до доходів, щодо яких застосовувалася податкова ставка у розмірі 15%, із заліком утриманої в попередні місяці поточного податкового періоду суми податку.

Сума податку з доходів, щодо яких застосовуються інші податкові ставки, нараховується податковими агентами окремо за кожною сумою зазначеного доходу, нарахованого платнику.

Податкові агенти визначають податкову базу i суми податку без врахування доходів, отриманих платником від інших податкових агентів, i утриманих іншими податковими агентами сум податку.

Утримання нарахованої суми податку з виплачуваних платнику доходів здійснюється при їх фактичній виплаті.

Слід зазначити, що утримання у платника нарахованої суми податку здійснюється податковими агентами за рахунок будь-яких коштів, які виплачуються податковим агентом платнику, при фактичній виплаті таких коштів платнику або за його дорученням третім особам.

Перерахування утриманого з доходів платника податку здійснюється не пізніше дня фактичного отримання готівкових коштів на виплату доходу, а також дня перерахування доходу з рахунків податкових агентів у банківській установі на рахунки платника або за його дорученням на рахунки третіх осіб.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі або готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем фактичного отримання платником доходу, -- для доходів, виплачуваних у готівковій формі, а також дня, наступного за днем фактичного утримання нарахованої суми податку, -- для доходів, отриманих платником у натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди.

Податок виплачується за рахунок доходів платника. Не дозволяється сплата податку за рахунок коштів податкових агентів.

При укладенні договорів чи інших угод забороняється включати до них податкові питання, відповідно до яких податкові агенти, що виплачують доходи, приймають на себе обов'язки нести витрати у зв'язку зі сплатою податку за фізичних осіб.

Податкові агенти зобов'язані надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг i суму утриманого податку.

Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV податкові агенти зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента -- юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи -- суб'єкта господарської діяльності -- податкового агента. Підприємства, що мають відокремлені підрозділи з іншим місцезнаходженням, ніж головне підприємство, подають ф. № 1ДФ таким чином: якщо юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ (далі -- філія), який має окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження (інше, ніж у головного підприємства), то податковий розрахунок на працівників філії подається до органу державної податкової служби, де знаходиться філія;

якщо у філії немає коду за ЄДРПОУ, податковий розрахунок за неї подає головне підприємство до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (пп. 5.3 п. 5 Порядку № 451).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

У разі коли суб'єкт господарської діяльності протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (сплачено) доходи.

Коригування поданого i прийнятого податкового розрахунку провадиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом державної податкової служби.

При зверненні органу державної податкової служби до податкового агента з письмовою пропозицією надати новий податковий розрахунок податковий агент може подати уточнюючий податковий розрахунок або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, основою взаємовідносин платників податків i податкових органів є закон. Мета податкових органів -- це насамперед налагодження рівноправного партнерства з платниками. Тому так необхідно, щоб i податковий інспектор, i платник податку в рівній мірі втілювали в життя положення податкового законодавства.

Задача

Визначити суму і порядок сплати та відшкодування податку на доходи фізичних осіб, якщо заробітна плата платника за місцем основної роботи за рік становила 12 тисгрн. Сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості вищої форми навчання такого платника податку становила за рік:

а) 5080 грн.

б) 8 тис.грн.

Рішення

середньомісячний дохід = 12000/12=1000грн.

утримання у пенсійний фонд = 1000*2%=20грн.

утримання у соцстрах = 1000*1%=10грн.

утримання у фонд безробіття = 1000*0,5%=5 грн.

разом утримання = 20+10+5=35грн.

база оподаткування ПДФЛ = 1000-35 = 965грн.

податок на доходи фізичних осіб = 965*15%=144,75грн.

податок сплачений на протязі року 144,75*12=1737грн.

В обох випадках сума сплачена на навчання перевищує сплачений платником податку податок тому податковий кредит буде становити 1737 грн. для отримання податкового кредиту платник податку зобов'язаний до 1 квітня наступного за звітним року подати декларацію про доходи та документи що підтверджують витрати на навчання у вищому навчальному закладі. Написати заяву на отримання податкового кредиту.

Використана література

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 37, ст.308

Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).

Кодекс України "Про працю"

Все о бухгалтерском учете №18, 2004

Все о бухгалтерском учете, №33, 2005

Фінансове право. Підручник п/р Воронової Л.К., К.:2004.

Фінансове право. Навчальний посібник п/р Воронової Л.К., К.:2003.

Кучерявенко Н.П. Налоговое право., К.:2005.

Гаєвська Л.М., Паєнтко Т.В. Про механізми реформування податку з доходів фізичних осіб в Україні // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - 2003. - № 3. - С. 79-85

Паєнтко Т.В. Оптимізація механізмів прибуткового оподаткування // Економіка та держава. - 2005. - № 9. - С. 48-54.

Размещено на Allbest.ru