Лізинг - це середньостроковий фінансовий інструмент для придбання основних активів підприємств (обладнання, транспортних засобів тощо). На відміну від прямого надання грошового капіталу, він забезпечує процес фінансування основних фондів підприємств. Лізингові установи - лізингові компанії, банки та небанківські фінансові установи - купляють обладнання для подальшої передачі його лізингоодержувачу на певний строк. Протягом цього строку лізингоодержувач здійснює періодичні платежі лізингодавцю. Після закінчення строку лізингового договору обладнання передається у власність лізингоодержувача або повністю амортизується та списується, чи повертається лізингодавцю.

3 - Укладання договору на придбання обладнання за встановленою лізингоодержувачем специфікацією.

4 - Укладання договору між лізингодавцем та представником фінансового ринку щодо отримання фінансових ресурсів для закупівлі обладнання у постачальника.

5 - Надання фінансових ресурсів лізингодавцю.

6 - Оплата обладнання закупленого лізингодавцем.

7 - Поставка обладнання лізингоодержувачу безпосередньо або через лізингодавця.

8 - Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі.

9 - Лізингодавець здійснює погашення кредиту.

У відносинах фінансового лізингу приймають участь три основні групи гравців, для кожної з яких лізинг має свої переваги:

· лізингоодержувач отримує у користування обладнання, за допомогою якого він може підвищити продуктивність праці, а отже і прибутковість свого підприємства;

· зацікавленість лізингодавця ґрунтується на зменшенні фінансового ризику операції, оскільки він залишається власником предмету лізингу протягом усього терміну дії договору лізингу;

· виробники та постачальники обладнання зацікавлені у розвитку ринку лізингових послуг, тому що це допомагає їм розширити ринки збуту товарів та послуг.

Крім того, учасники фінансового ринку (банки, небанківські фінансові установи тощо) зацікавлені у розвитку ринку лізингу, оскільки це створює додатковий попит на їх послуги.

Усім комплексом лізингових послуг, як правило, займаються спеціалізовані компанії, які мають кошти для інвестування. З пропозиціями на лізинговому ринку виступають також місцеві органи влади та управління.

Лізингові компанії, створені банками, орієнтуються на надання стандартних лізингових послуг широкому колу клієнтів, що не виключає, з іншого боку, переважного обслуговування клієнтів «власного» банку. Зазвичай банки не тільки фінансують діяльність дочірніх компаній, але і активно постачають їм клієнтів з числа тих, що звертаються напряму до банку за отриманням кредиту на придбання основних засобів. Природно, що компанії, які входять до структури великих банків, і самі є одними з найбільших на ринку, мають великий портфель замовлень, використовують більш сучасні методи роботи, кваліфікований персонал.

Останнім часом процес впровадження лізингу в Україні помітно пожвавився, з'явилися нові компанії як державного, так і комерційного спрямування. Непідробний інтерес до нової ринкової структури почали виявляти банки, страхові компанії. Зрозуміло, це ті фінансові інституції, які можуть стати реальними каталізаторами процесу утвердження лізингу.

Якщо банк виступає лізингодавцем, він має такі переваги:

розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшується доход банку;

знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк залишається власником майна, що передано в оренду, і я якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна;

банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом.

Разом з тим слід зазначити, що здійснення лізингових операцій на даному етапі пов'язано з певними труднощами. Перш за все, спеціалісти, що займаються лізинговими операціями в банку повинні мати глибокі знання в сфері комерції та організації кредитування, визначення попиту та пропозиції нового та вже використовуваного обладнання, технології виробництва і технічного обслуговування обладнання, бухгалтерського обліку та аудиту, а також у сфері законодавства, оцінки ризиків, страхування майна.

Щодо роботи банку, можна визначити цілком своєрідні, відмінні від традиційних кредитних зв'язків взаємовідносини. Це обумовлено подвійною роллю банку. З одного боку, купуючи машини, обладнання, транспортні засоби, він є покупцем, а з іншого, здаючи все це в оренду за лізинговою угодою - лізингодавцем.

Однак більшість банків віддають перевагу опосередкованим формам участі у лізингових угодах. Ці форми такі:

створення власної дочірньої лізингової компанії;

створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб'єктами господарювання спільних лізингових компаній;

кредитне обслуговування лізингових компаній.

Вказані форми в цілому забезпечують вищу ефективність, ніж безпосередня участь банків у лізинговому бізнесі. Пояснюється це перевагами спеціалізації лізингових компаній, тобто тим, що тут вивчення ринку, організаційна структура, глибше вивчення специфіки лізингу, реклама - все підпорядковано розв'язанню одного завдання - забезпеченню успішної лізингової діяльності. Щоправда, це не означає, що лізинговий відділ якого-небудь банку не може в силу своїх творчих та розумових здібностей налагодити цю справу в себе. Але так чи інакше, 75-80% загальної кількості лізингових компаній у світі або створені банками, або контролюються ними.

Лізингові компанії, створені державними та муніципальними структурами, жорстко орієнтовані на здійснення лізингових угод з визначеними типами клієнтів. Умови лізингових угод, які пропонуються цими компаніями, а вони звичайно використовують пільгове бюджетне фінансування, є більш привабливими для клієнтів, у порівнянні з умовами, що їх пропонують комерційні лізингові компанії, проте доступність їхніх послуг обмежена. Нерідко перед такими компаніями питання ефективності чи хоча б надійності лізингових проектів, що реалізуються, стоїть не так гостро, як перед комерційними лізинговими компаніями.

Галузеві лізингові компанії орієнтуються на обслуговування підприємств певної галузі. Багато в чому галузеві лізингові компанії орієнтуються на підтримку держави. Лізингові компанії - дочірні підприємства різних торгових домів, фірм-виробників, а також створені приватними особами, не маючи доступу до достатніх фінансових ресурсів, укладають мало лізингових угод. Ряд іноземних фірм-виробників (в основному це стосується ринку великих вантажних автомобілів) використовують лізинг в якості інструмента збуту продукції. Лізингові угоди, укладені ними, звичайно передбачають участь українського банку, прийнятного для іноземної фірми, який дає гарантію за свого клієнта - кінцевого лізингоодержувача.

1.3 Юридичні та фінансові аспекти лізингу

Важливим етапом на шляху розвитку лізингу в Україні став 2004 рік. У цьому році набули чинності новий Закон України «Про фінансовий лізинг» та Цивільний кодекс України - головні документи, що регулюють цивільно-правові відносини лізингу.

Норми Закону України «Про фінансовий лізинг» (надалі - Закон) об'єднали правову природу цивільно-правових відносин фінансового лізингу з їх економічною сутністю. Закон є позитивним зрушенням у напрямку створення дієвого правового механізму фінансового лізингу, оскільки у ньому:

· послідовно розкриті поняття фінансового лізингу, договору фінансового лізингу предмету лізингу, сублізингу тощо;

· більш чітко окреслені права й обов'язки учасників договору фінансового лізингу та його основні умови;

· закріплена можливість сублізингу;

· містяться норми про можливість повернення майна лізингодавцю у разі невиконання умов договору;

· прописані норми захисту прав лізингодавця у випадку знищення чи пошкодження майна;

· надана можливість не тільки юридичним, але і фізичним особам отримувати у користування майно на умовах лізингу.

Закон визначає фінансовий лізинг як «вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)».

Суттєвою перевагою Закону є розмежування відносин фінансового лізингу та типової оренди. Наступні риси, притаманні фінансовому лізингу, не є характерними для відносин оренди:

· трьохсторонній характер лізингових відносин;

· наявність кількох договорів (договору лізингу та договору купівлі-продажу);

· придбання майна лізингодавцем у власність для надання його у лізинг;

· активна роль лізингоодержувача, якому надано право обрати предмет лізингу та його продавця;

· мінімальний строк дії договору лізингу, що становить один рік.

В Україні предметом договору фінансового лізингу може бути річ, віднесена до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (ліси, водні ресурси, надра тощо). Також не можуть надаватись у лізинг єдині майнові комплекси підприємств та їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Проте

слід відмітити, що відповідно до Закону, комунальне та державне майно може передаватися у фінансовий лізинг.

Ще однією позитивною рисою Закону (стаття 2) є затвердження пріоритету норм цивільного законодавства перед нормами господарського законодавства у питаннях регулювання відносин лізингу в Україні.

Лізингова діяльність в Україні не ліцензується. Проте держава регулює ринок лізингових послуг та здійснює нагляд за лізинговою діяльністю шляхом запровадження обов'язкового внесення інформації про лізингові компанії до Державного реєстру фінансових установ.

Незважаючи на те, що новий Закон зробив лізинг більш привабливим фінансовим інструментом, на практиці залишається чимало неврегульованих питань. Зокрема, у законодавстві повинен бути прописаний чіткий та прозорий порядок вилучення предмету лізингу в разі несплати лізингових платежів.

Фінансовий лізинг розвивається й ефективно функціонує у тих країнах, де створені сприятливі податкові умови та зведено до мінімуму ризики учасників лізингового договору. У цьому контексті в Україні:

· має бути вдосконалена система податкової амортизації активів, одержаних у фінансовий лізинг;

· необхідно вчасно здійснювати відшкодування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Фінансовий лізинг передбачає одержання лізингодавцем банківського кредиту для придбання замовленого обладнання, тому строки лізингового договору значною мірою залежать від тривалості кредиту. Зазначимо, що в Україні переважна частина довгострокових банківських кредитів надається на термін 1-2 роки. Частка кредитів більшої тривалості є незначною і зростає повільно.

В складних лізингових операціях приймає участь велика кількість юридичних осіб на боці позикодавців, лізингодавців, постачальників та орендаторів, так як в угоду включаються різноманітні посередники (брокерські фірми, страхові та трастові компанії тощо).

Коли ж постачальником та лізингодавцем виступає одна і та ж особа, то склад учасників угоди скорочується до мінімуму - до двох осіб. В таких випадках лізинговими операціями займаються спеціальні філіали чи дочірні фірми підприємства-виробника устаткування (машин) чи його структурні підрозділи, які займаються просуненням своїх товарів на ринку за допомогою лізингу.

Таблиця 1.1. Професійні підприємці - посередники лізингових угод

Надзвичайно важливо, щоб строки амортизації активів, одержаних за договором фінансового лізингу, були максимально наближеними до термінів, на які банки погоджуються надавати кредити. За інших умов виникає ризик несплати лізингового платежу лізингоодержувачем. У випадку, якщо лізингоодержувач сплачує цей платіж у повному обсязі, має місце «вимивання» його обігових коштів. Таким чином, прискорена амортизація активів у податковому обліку є дієвим інструментом стимулювання фінансового лізингу.

Існуючий в Україні механізм оподаткування податком на додану вартість поки що не сприяє розвитку фінансового лізингу. Необхідно, щоб податкові кредити, які виникають

у лізингодавця та лізингоодержувача у зв'язку з операціями фінансового лізингу, сплачувалися значно швидше, ніж в існуючій нині практиці. Податок на додану вартість має будуватися таким чином, щоб не підвищувати вартість фінансового лізингу, не сповільнювати обіг коштів, інвестованих у цю операцію.

Оскільки Україна спрямовує зусилля на європейську інтеграцію і розширення міжнародного економічного співробітництва, є доцільним її приєднання до міжнародної Конвенції ЮНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг» та інших Конвенцій, що містять різні аспекти регулювання лізингових відносин. Це сприятиме розвитку ринку лізингових послуг в Україні.

Переваги фінансового лізингу як ефективного механізму оновлення основних фондів підприємств в умовах відсутності у них достатніх обігових коштів є очевидними. Проте слід зазначити, що головним стимулом для розвитку фінансового лізингу є існування в країні стабільного правового поля та сприятливого податкового середовища, які дозволяють мінімізувати ризики інвесторів. Лише за цих умов Україна може очікувати на стрімкий розвиток національного ринку лізингових послуг побудованого на засадах здорової конкуренції.

2. Діяльність лізингових компаній в Україні

Упродовж останніх років лізингова індустрія в Україні продемонструвала значний потенціал свого розвитку: портфель лізингових угод виріс на 70%, а кількість зареєстрованих лізингових компаній, серед яких чимало іноземних, подвоїлася. Якщо темпи росту ринку лізингу залишаться такими як у 2005-2006 роках, то вартість укладених лізингових угод на кінець року збільшиться з 423 до 660 млн. доларів США.

Більшість українських лізингових компаній належать приватним особам.

Фізичні особи є засновниками 66% лізингових компаній України, а в 37% їх частка в статутному капіталі складає більше 50%. Про це свідчать дані дослідження проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), яка є структурним підрозділом Всесвітнього банку.

Юридичні особи є засновниками 47% лізингових компаній, а в 40% їм належить більше 50% частки в статутному капіталі.

Держава є засновником тільки 3% лізингових компаній України, причому більше 50% частки статутного капіталу йому не належить ні в одній із лізингових компаній.

Про значний потенціал українського ринку лізингу свідчить і те, що вперше в історії незалежної України 27-28 березня 2007 року в Києві відбудеться семінар «Leaseurope» 2007 для лізингодавців Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Семінари «Leaseurope» відбуваються щороку, а їх програма розрахована саме на керівників та менеджерів вищої ланки, що працюють з лізингом у цьому регіоні. Учасники семінарів мають можливість дізнатися про тенденції розвитку ринку лізингу, його проблеми і перспективи та їх вплив на бізнес.

Leaseurope - європейська федерація асоціацій лізингових компаній, - організація, що представляє лізингову індустрію в Європі. До її складу входить 30 національних асоціацій. В 2004 році, 1200 лізингових компаній, що представлені в Leaseurope, профінансували 230 млрд. євро в обладнання та нерухомість, що складає близько 45% світового ринку. В даних компаніях працює близько 48 тис. осіб. Загальна сума непогашених договорів по лізингу вищезгаданих компаній складає 609 млрд. євро. Leaseurope представляє 92% європейського ринку лізингу.

Для України, яка гостро відчуває потребу в оновленні основних фондів в усіх галузях економіки, необхідність розвитку ринку лізингових послуг, в тому числі, завдяки зарубіжним гравцям, є особливо актуальною. За експертними оцінками Україна потребує щонайменше 172 млрд. дол. США інвестицій в основні фонди з метою їх оновлення. Адже рівень зносу основних засобів в Україні нині становить у середньому 50%, а в сільському господарстві, промисловості, будівництві, водному і авіаційному транспорті, соціальній сфері 60% та більше відсотків (сюди входить як рухоме, так і нерухоме майно).

Зацікавленість зарубіжної лізингової спільноти в українському ринку лізингу носить знаковий характер. Адже крім конкурентних переваг регіону, які дають можливість компаніям досить швидко збільшувати обсяги бізнесу, Україна зробила ряд важливих кроків на законодавчому рівні, серед яких і минулорічна ратифікація Верховною Радою Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

Лізинг в таких країнах, які тільки починають свою ринкову трансформацію, не може бути переоцінений. Це надзвичайно важливий інструмент. Якщо ми подивимось на країни з якими межує Україна, а це Словаччина, Угорщина, Польща, то ми бачимо які величезні і стрімкі темпи зростання лізингу в цих країнах. Але, що цікаво, в Україні темпи росту ринку лізингу більше ніж у цих країнах. Що є дуже позитивним. Але звичайно цифри ці треба сприймати критично і дивитись більш глибше. Темпи зростання великі, але якщо подивитись суми, тобто з чого починалося зростання, вони дуже малесенькі, тому абсолютні обсяги ринку є досі недостатніми.

Якщо подивитись на ринок Росії, ринок лізингу, то він складає на сьогодні 8 мільярдів доларів. Це велика сума. Чому саме так? Чому лізинг так швидко розростається в цих молодих країнах з ринковою трансформацією. Це тому що у цих країнах різні компанії розуміють і держава підтримує ідею необхідність зменшення ризиків лізингових компаній.

На сьогодні існує надзвичайно величезний попит на оновлення основних засобів, тобто на капітальних інвестиції у молодих країнах або у країнах з молодою економікою. І лізинг, що довела світова практика, є найліпшим інструментом фінансування цих капітальних інвестицій, капітальних активів а Сполучених Штатах Америки та у країнах Західної Європи.

Лізинг є надзвичайно гнучким, це одна з його особливостей як інструменту фінансування основних засобів. Він дуже придатний і дуже корисний як для великих підприємств так і для малого та середнього бізнесу, і для фізичних осіб - підприємців. Дуже приємно відмітити позитивні зміни, які відбувались в останній рік на ринку лізингу. Зростає кількість лізингових компаній, зростає кількість іноземних лізингових компаній, які заходять на ринок України.

Міжнародна фінансова корпорація дуже вітає і позитивно ставиться до того, що на сьогоднішній день лізинговий ринок розвивається. І одним з індикаторів цього розвитку є поява Асоціації «Українське об'єднання лізингодавців», яка є дуже активною на ринку лізингу сьогодні. Ця українська асоціація лізингодавців є членом «Leaseurope». «Leaseurope» - це парасолькове об'єднання багатьох лізингових асоціацій, що існують в кожній країні Європи. На сьогодні треба відмітити, що ринок лізингу зросте не тільки в абсолютному обсязі, і темпи зростання. Але відбуваються і якісні зміни. Сьогодні предметом лізингу є не тільки транспортні засоби, але й все більша кількість різноманітного обладнання є також предметом лізингу.

2.2 Місце лізингу в комплексі заходів для підвищення інвестиційної активності в Україні

Основною умовою виходу економіки України з кризи є структурна перебудова народного господарства, що неможливо без росту інвестицій при підвищенні ефективності їхнього використання. Україна має гостру потребу в інвестиціях.

Як неможливо домогтися зміни системи в цілому шляхом форсованої зміни однієї з підсистем, так неможливо досягти істотних змін в інвестиційній сфері за допомогою розвитку лише одного з факторів активізації інвестиційної діяльності. Позитивні результати можливі на основі комплексного підходу. На сьогодні розроблено комплекс нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в умовах ринкових відносин. Поряд із правовим регулюванням формування інвестицій за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань, основних фінансових ресурсів, розробляються і впроваджуються нові підходи до стимулювання інвестиційної активності - конкурсне розміщення централізованих ресурсів по інвестиційних проектах та ін.

Урядом вжито ряд заходів для розвитку інвестиційної бази в Україні, і лізингу, зокрема, приділяється важливе місце. Так, Верховна Рада України 31.12.1998 року прийняла зміни до Закону «Про лізинг», Міністерством економіки України затверджені методичних рекомендацій практичного характеру. Втім на практиці лізинг залежить від розвитку реального сектора економіки та інвестиційного клімату в ньому.

Ідея поділу права володіння і права власності та отримання вигоди з такого володіння відома з незапам'ятних часів, а розвиток і поширення сучасного лізингу ще раз підтверджує, що нове - це добре забуте старе.

Ще Аристотель у «Риториці» відзначив, що багатство складає не володіння майном на основі права власності, а його (майна) використання. Англійський автор Т. Кларк стверджує, що лізинг був відомий задовго до того, як жив Аристотель. Він знаходить кілька положень про лізинг у законах Хаммурапи, прийнятих близько 1760 р. до н.е. Римська імперія також не залишилася осторонь від проблем лізингу - вони знайшли своє відображення в Іституціях Юстіана.

Традиційно лізинг вважається американським винаходом. За відлік лізингових операцій закордонні дослідники приймають 1877 рік, коли американська компанія «Белл Телефон Компані» прийняла рішення замість продажу телефонів здавати їх в оренду. Могутній імпульс розвитку лізингу дало створення спеціальних лізингових компаній, для яких лізинг став не тільки засобом торгової політики, але й предметом діяльності. Перша лізингова компанія «Юнайтед Стейтс лізинг корп.» була створена в 1952 році в Сан-Франциско.

На початку 60-х років американські підприємці «перевезли» лізинг у Європу, де перша лізингова компанія - «Дойче лізинг Гмбх» з'явилася в 1962 році в Дюссельдорфі.

Нерідко лізинг використовувався задля приховування істинного стану речей - власне для введення в оману кредиторів. У 1571 р. був виданий закон про заборону таких угод, дозволялося використовувати тільки дійсний лізинг.

Одним з перших законів про лізинг став Закон Уельсу 1284 р.

Обсяг лізингових операцій у 60-і роки складав близько 1 млрд. доларів, до кінця 80-х перевищив 110 млрд. доларів. Лізингові компанії одержали назву «фінансово-лізингові товариства». Однак їх розвиток стримувався недосконалістю законодавства. Бурхливий ріст кількості й обсягів лізингових операцій почався після правового закріплення статусу лізингових договорів. Цей період припадає на 80-і роки. Найбільше «лізингових інвестицій» серед західноєвропейських країн здійснюють Ірландія (46 відсотків від загального обсягу) і Англія (35,8 відсотків), а серед країн Східної Європи - Чехія.

В азіатському регіоні лізинговий бізнес одержав свій розвиток у 60-і роки.

Історія використання лізингу повторилася й у ХХ ст. Сучасний лізинговий бум привів до появи численних угод, що лише назву «лізинг», але по суті, одержуючи великі доходи, лише давав можливість від сплати податків. Тож перші законодавчі акти в цій сфері став за мету розмежування «дійсного» і «мнимого» лізингу шляхом застосування різних критеріїв і показників.

Нині у розвинутих країнах на лізингові операції припадає 25 - 30 відсотків інвестицій. Близько 80 відсотків нових видів продукції виготовляється саме на орендованому обладнанні. Окрім лізингу обладнання у світі має місце лізинг зерна, лізинг робочої с, інші види. Тож потенціал цього виду економічних відносин для України відкриває значні перспективи.

До кінця 90-х років у США, наприклад, питома вага лізингових операцій у загальному обсязі інвестицій перевищувала 35 відсотків. У Японії, у свою чергу, щорічний приріст обсягу лізингових операцій складає 25-40 відсотків.

Сучасний світовий ринок лізингових послуг зосереджений у світових економічних центрах: США, Західна Європа, Японія. Міжнародний ринок лізингових послуг вважається одним з найбільш динамічних (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Частка лізингу в загальній сумі капітальних вкладень у машини й обладнання

На сучасному етапі розвитку лізингу відбувається створення міжнародних лізингових товариств. Наприклад «Об'єднання європейських лізингових товариств», що поєднує товариства і союзи 17 європейських країн.

У деяких країнах держава використовує лізинг для підтримки малого бізнесу забезпечуючи надання лізингових послуг малим підприємствам.

лізинговий інвестиційний компанія

2.3 Проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні

Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16.12.1997 р. в Україні прийнято закон «Про лізинг», який, до речі, оцінюється спеціалістами досить критично. Якщо для вітчизняних лізингових компаній, котрі тільки-но почали виникати й розвиватися в Україні, відсутність спеціального законодавства до певної міри не була серйозною перешкодою, а в окремих випадках - навіть навпаки, якимось чином сприяла їх фінансовим успіхам, то великі лізингові компанії Заходу аж тепер, після прийняття згаданого закону, мають можливість серйозно працювати на ринку України.

Як зазначають спеціалісти, хоч основні положення закону «Про лізинг» і відповідають основам теорії лізингу, однак можливості застосування цього документа нині в Україні досить обмежені й ті компанії, які ще в 1997 р. могли розвивати свою лізингову діяльність, сьогодні, після прийняття закону, стоять перед перспективою її згортання. У цьому плані Україна значно відстає від Росії та Білорусі, не кажучи вже про Польщу. За рівнем розвитку лізингових взаємовідносин ми перебуваємо десь на рівні 1990 р. названих країн. Втрачено багато часу. В країнах Прибалтики лізинг розвинувся вже так широко, що розповсюджується навіть на побутові товари широкого вжитку для населення.

У законі «Про лізинг» зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об'єктах лізингодавцями.

Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям також потрібна операція сублізингу, оскільки при відсутності замовлень лізингоодержувач змушений сам вдаватися до сублізингу.

Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку - транспортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

Українські компанії до лізингу відносяться набагато холодніше, ніж їх західні колеги. Пов'язано це з тим, що Україна не надто пестить фінансові структури і промисловість сприятливими умовами для проведення таких угод, і з відсутністю у самих фінансових структур потрібної кваліфікації. Проте, не дивлячись на це, лізингом в Україні вже намагаються займатися. Це, зокрема, командитне товариство «Лізингова компанія «Укрінтерлізинг», Львівська торгово-промислова палата, страхова компанія «АСКА» (страхування лізингових угод), лізингова компанія «Оптимус», заснована на польському капіталі та деякі інші.

Тепер спробуємо перерахувати лише деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу.

По-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників.

Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.

Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудівельну промисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі - найприбутковіші і що держава володіє найкращим в світі вантажним літаком АН-225 «Мрія» і має зручне геополітичне становище, яке дозволяє контролювати перевезення по напрямках: Західна Європа - Близький Схід, Близький Схід - Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа - Далекий Схід. Потрібно додати, що АЕРОФЛОТ Росії взяв в лізинг 5 аеробусів «А-310», які дають йому 15% всіх валютних надходжень. Україна має в лізингу 2 аеробуси «Боінг 737», які повністю себе скуплюють, але це викликає невдоволення вітчизняних літакобудівників, оскільки валюта йде за кордон, тому нам потрібно брати не іноземні літаки, а власні. До речі, акціонерна російська міжнародна авіакомпанія АЕРОФЛОТ створила самостійний підвідділ, який займається вантажними перевезеннями, - АЕРОФЛОТ-карго; проте він використовує менші за потужностями літаки АН-124 Руслан та Ту-204С, тому Україна має поки що значні переваги в цьому секторі ринку повітряних транспортних перевезень.

Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).

Ще потрібно зазначити, що за спостереженнями спеціалістів, фінансовий лізинг в Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний лізинг.

На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова - свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.

Висновок

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них є:

- інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

- лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

- часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;

- лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

- для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

- лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

- лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують оподаткований прибуток;

- виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Використана література