Грошово-кредитна система В'єтнаму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки ,молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Реферат

Грошово-кредитна система В`єтнаму

Львів 2011

Вступ

в'єтнам економіка банківський валютний

60 років тому в'єтнамський народ здійснив легендарну Серпневу мирну революцію, скинув 80-літнє панування колонізаторів і поклав край багатовіковому феодальному гнобленню, встановив Демократичну Республіку В'єтнам -- першу народно-демократичну державу в Південно-Східній Азії Однак, після здобуття незалежності, в'єтнамський народ був змушений вести тривалу, виснажливу боротьбу проти іноземних загарбників за національну незалежність і об'єднання країни. Після повної перемоги в'єтнамського народу -- північ і південь країни знову об'єдналися навесні 1975 року У цей важкий час усі сили було спрямовано на виконання головного завдання: відновлення та будівництва В'єтнаму необхідно було визначити правильний шлях розвитку держави і відповідну політику було окреслено як «курс оновлення».

В'єтнам має один з найбільш швидкозростаючих економік Південно-Східної Азії і взяла курс на становлення розвиненої країни до 2020 року. Вона стала єдиною державою ще раз в 1975 році, коли збройні сили Комуністичної півночі захопили південь. З населенням більше 89 млн., В'єтнам займає 13-е найбільш густонаселена країна в світі.

Сучасна територія В'єтнаму - одна з найдавніших областей проживання людини. В'єтнам -- багатонаціональна країна, в якій проживають 54 народності, які становлять кілька великих етнічних груп: в'є-мионгская, Монк-хмерская, тайська, китайська, сино-тибетська та ін Переважна більшість населення країни відноситься до представників Аустрія-азіатській сім'ї, серед яких провідним етносом є власне в'ється, або Кіні (87,5% населення В'єтнаму). Вони компактно розселені на рівнинах в дельтах річок Хонгха і Меконг, а також по морського узбережжя. Єт як народність сформувалися в результаті змішання багатьох племен з середини I тис. до н. е.. Близькі до в'ється народності мионг і тхо, що займають компактну територію на периферії розселення в'ється в Північному В'єтнамі.

Мон-кхмери, до яких відноситься більше половини всіх народностей В'єтнаму, населяють велику територію в Центральному та Південному В'єтнамі. Серед них виділяються рівнинні кхмери (проживають в долині і дельті річки Меконг) і гірські кхмери (розселені на гірських плато Контум, Дарлак). Таіязичние народи (гірські тай) населяють великі передгірні простори Північного В'єтнаму. До тай дуже близькі Нунг, які проживають в гірських районах провінцій Каобанг та ін Загалом же тай і близькі їм народи населяють район Вьетбак (лівобережжі ріки Хонгха), тхай - район Тейбак (правобережжі річки Хонгха).

Аустронезійскіе народи займають великі плато на півдні В'єтнаму: гірські чами, їжі, зярай населяють плато Тейнгуєн. Китайці (Хоа) зосереджені в основному в містах Південного В'єтнаму -- Хошиміні, Нячанг, Камрань, а також у Ханої і Хайфоні. Вони почали селитися у В'єтнамі з XVII ст., Але найбільш великі масштаби китайська еміграція прийняла в Наприкінці XIX - початку XX ст. Розселення у В'єтнамі нерівномірне.

Близько 90% населення (в'є) зосереджені в дельтах річок і на приморських рівнинах. Тут щільність населення понад 1300 осіб на 1 км.кв (в деяких повітах, розташованих уздовж річок Хонгха і Меконг, вона зростає до найвищої на всьому земній кулі позначки - 1500 - 1700 чоловік на 1 км.кв.). У гірських районах щільність населення різко падає - до 10 - 50 осіб на 1 км.кв. У зв'язку з нестачею земель на рівнинах частина в'ється переміщається в передгірні і гірські райони. У цей час вони становлять значну частку гірських провінцій Північного В'єтнаму.

Соціалістична Республіка В'єтнам (СРВ) визнала незалежність України 27.12.1991. Дипломатичні відносини між нашими державами були встановлені 23 січня 1992 р. шляхом підписання відповідного протоколу.

Розбудова повномасштабного співробітництва з В'єтнамом становить один з пріоритетних напрямків української зовнішньої політики в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) і відповідає національним інтересам обох держав. В'єтнам входить до числа перспективних азіатських партнерів України.

I. Банківська система й валюта країни

Національною валютою В'єтнаму є донг. Він є за вартістю однією з найменших валют в світі. Донг позначається як VND або D (правильніше -- маленька в'єтнамська буква d, з високою вертикальною межею, пересіченою вверху горизонтальною межею). Донг формально рівний 10 хао і 100 су, але, ці дрібні в'єтнамські гроші не випускаються. Донг є неконвертованою валютою.

У жовтні 2007 р. уряд В'єтнаму прийняв план поступового перетворення його в конвертовану валюту і проголосило курс на дедолларизацию економіки В'єтнаму і всієї фінансової сфери. Заходи по втіленню цього плану в короткостроковому плані відбиваються на в'єтнамській валюті по різному. На червень 2008 р. В'єтнам мав держрезерв в іноземній валюті у розмірі $20.7 млрд. Готівка у В'єтнамі випускається в купюрах і в монетах. Купюри використовуються значно частіше, ніж монети, у порівнянні, наприклад, з Росією. Використання банківських карт для розрахунку в торгових точках поширене мало, поки що домінує готівка.

В обігу знаходяться банкноти номіналом в 500000, 200000, 100000, 50000, 20000, 10000, 5000, 2000, 1000, 500, 200 і 100 донгів. Гроші в купюрах, випущених після 2003 року, мають вищий ступінь захисту. На лицьовій стороні банкнотів поміщений портрет Хо Ши Міна, на оборотних сторонах малюнки різні: Храм літератури в Ханої, Японський міст до Хой Ан, затока ши Халонг, будиночок, в якому народився Хо Ши Мін, нафтова морська платформа, старовинна столиця р. Хюе.

В обігу знаходяться монети в 5000, 2000, 1000, 500 і 200 донгів. На монетах в 5000 і 1000 донгів розміщено зображення пагод, на монеті в 2000 донгів -- стародавнє в'єтнамське житло на палях. У зв'язку з тим, що в'єтнамська валюта за вартістю є однією з найменших, використання монет більш обмежене, ніж в інших країнах. Особливо рідко монетами доводиться користуватися іноземним туристам. У першій половині 20-го століття ходили монети дрібних грошей: хао і су, на які ділився донг. В даний час ці в'єтнамські монети знаходяться тільки в колекціях.

Курс в'єтнамської валюти до долара США. Весною 2008 р. довго курс довго був 16 200 донгів за один долар США. На початку липня 2008 р. офіційний курс в'єтнамського донга до долара США складав вже 16519 донгів за один долар. По заявах високих в'єтнамських фінансових чиновників в листопаді, прийнятний для в'єтнамської економіки курс донга до долара США повинен був бути 17 000. Проте в найостанніші дні 2008 р. офіційний курс донга значно знизився -- майже до 17500 донгів за 1 долар США. В середині весни 2009 р. курс донга до долара був трохи скоректований, майже до 18000. Наявні і банківські карти, чеки. В умовах інтеграції В'єтнаму в світову економіку особливого значення набуває функціонування валютного ринку як сполучної ланки національної економіки та світового господарства.

З самого початку ринкових перетворень у В'єтнамі розвитку валютного ринку приділялася велика увага, що знайшло відображення у низці постанов Ради міністрів і різних документах Державного банку В'єтнаму. Почавши формуватися в 1991 р., в'єтнамський валютний ринок постійно розвивається. Можна виділити три основні етапи цього процесу:

до 1991 р. - створення організаційних та правових засад валютного ринку;

з 1991 р. по листопад 1994 р. - створення центрів торгівлі валютою (валютні біржі);

з грудня 1994 р. - розвиток міжбанківського валютного ринку.

Формування організаційних і правових основ валютного ринку

Аж до початку 80-х років у В'єтнамі зберігалася централізована система управління економікою, а також дотаційно-розподільна система. Державне втручання було присутнє у всіх сферах суспільного життя; мікро-і макроекономічна політика спрямовувалася за єдиним планом, який був прийнятий у всій країні. У цих умовах, маючи монопольне право на здійснення операцій з валютними цінностями та управління золотовалютними резервами, держава було єдиним законним власником іноземної валюти, яка концентрувалася в державних структурах і розподілялася згідно затвердженого плану.

У цей період у В'єтнамі, як і в багатьох соціалістичних країнах, не було єдиного валютного курсу. У країні існував як фіксований, так і нефіксований валютний курс, тобто державний (офіційний) курс і комерційний валютний курс. Валютний курс, встановлений Державним банком, істотно відхилявся від реального валютного курсу, що створювало певні труднощі для зовнішньої торгівлі і викликало дефіцит торгового балансу в країні.

З 1986 р. у В'єтнамі склалася практично нова економічна ситуація, що стала наслідком відмови від централізованого планово-директивного управління народним господарством при використанні елементів ринкового механізму.

Була введена система єдиних цін (на базі ринкових), повністю ліквідована система дотацій через ціни, заробітну плату, пільгове кредитування та оподаткування державних підприємств. Фактично була різко обмежена сфера централізованого планування і прямого керівництва діяльністю підприємств державного сектора (особливо підприємств центрального підпорядкування). Увійшов в дію закон, що дозволяє іноземним фірмам вільно розміщувати свої капітали у В'єтнамі ("Закон про іноземні інвестиції у В'єтнамі", прийнятий у 1987 р.).

Складовою частиною перетворень, спрямованих на перехід до ринкової економіки, стала реформа банківської системи. За прийнятим у березні 1988 р. постановою Ради міністрів В'єтнаму сформувалася двоступенева банківська система. Державний банк В'єтнаму має статус міністерства і є вищою інстанцією при вирішенні усіх банківських питань. Другий ступінь офіційної банківської системи В'єтнаму розрізняє п'ять видів фінансових установ: комерційні банки, інвестиційні банки та банки розвитку, фінансові корпорації та кредитні товариства. Банк кожного типу здійснює певні операції відповідно до видається йому Державним банком ліцензією.

У жовтні того ж року Радою міністрів В'єтнаму було прийнято постанову "Про валютне регулювання". Як один з нових пунктів у валютному управлінні держави можна відзначити наступне: "Соціалістична республіка В'єтнам через Державний банк здійснює єдиний валютний контроль і контроль за торгівлею валютою. Всі валютні операції, що проводяться у В'єтнамі резидентами і нерезидентами, здійснюються відповідно до нормативних актів Державного банку В'єтнаму . Зовнішньоторговельний банк (Вьеткомбанк) має право проводити валютні операції. Інші комерційні банки, банки з іноземними інвестиціями, філії іноземних банків, фінансові корпорації та кредитні товариства, а також економічні підприємства та організації, які мають намір здійснювати торгівлю валютами або залучення валют, повинні мати дозвіл Державного банку В'єтнаму ". Постанова Ради міністрів В'єтнаму № 161 від 18 жовтня 1988

Таким чином, вперше у В'єтнамі була скасована державна валютна монополія, кредитні організації стали здійснювати операції з валютами за наявності необхідних для цього ліцензій та дозволів Державного банку країни. Комерційні підприємства, які займаються імпортом товарів і послуг, почали купувати валюту і проводити платежі за кордоном тільки через уповноважені банки. Для підприємств, що мають валютну виручку від експорту товарів та послуг, була введена обов'язкова її продаж в уповноважені банки за офіційним валютним курсом. Наявність двоступеневої банківської системи і прийняття постанови про валютне регулювання створили організаційні та правові передумови формування валютного ринку В'єтнаму.

II. Економіка країни

Наприкінці 80-х років і початку 90-х років ХХ століття у В'єтнамі відбувся справжній економічний прорив, що вражаюче змінив ситуацію у розореній безперервними війнами країні. Для прискорення притоку фінансових коштів і пожвавлення активності у приватному секторі, було розроблено законодавство, що стосується пільгового оподаткування зарубіжних інвесторів, створені "зони експортного виробництва", стимулювалася діяльність іноземних банків. Проводилася реорганізація і поступова приватизація ряду підприємств державного сектора.

Кількість державних підприємств зменшилась з 12084 у 1991 році до приблизно 6300 в 1995 році, в основному, за рахунок ліквідації слабких підприємств і об'єднання ряду підприємств суміжного профілю. З 1990 по 1997 роки валовий внутрішній продукт збільшувався щорічно в середньому на 8,9%, а фактичні капіталовкладення зростали приблизно на 25% на рік. У 1995-1997 за темпами економічного зростання В'єтнам лідирувавня В'єтнам лідирував серед країн-членів АСЕАН. Обсяг прямих іноземних інвестицій з 2,3 млрд. дол. США у 1991 році зріс до 31,2 млрд. дол. США у 1997 році. У 1991-1998 відбувалося швидке зростання експорту - з 2042 млн. дол. США до 9356 млн. дол. США, або на 27% на рік, а імпорту - з 2105 млн. дол. США до 11390 млн. дол. США, або на 32% на рік. У 1998 році експорт товарів і послуг оцінювався у 42% ВВП, імпорт - у Фінансова криза 1998-1999 років сильно вразила економіку країн Південно-Східної Азії.

У В'єтнамі вона призвела до того, що імпорт у країну зменшився на 3% при розширенні експорту на 0,9%, іноземні інвестиції скоротилися. У 2000 році обсяг валового внутрішнього продукту країни становив 154,4 млрд. доларів США, у підрахунку на душу населення - близько 2 дол. США. В'єтнам має високий відсоток населення, що живе за межею бідності. Здійснення програми оновлення принесло В'єтнаму важливі плоди. Економіка в середньому піднялася на 7,5% за минулі 10 років (займає друге місце в Азії за відповідним показником). За 10 років з 1991 по 2000 р. ВВП В'єтнаму збільшився вдвічі, середній відсоток збільшення за рік становить 7,5%. Із 2001 р. до сьогоднішнього дня ВВП у середньому збільшується на 7% у рік. Тільки в 2004 р. ВВП зріс на 7,6% порівняно з 2003 р., а за перших шість місяців 2005 р. швидкість збільшення ВВП досягла 7,6% [4]. Структура економіки й далі перебудовується в прогресивному напрямку, питома вага промисловості й сфери обслуговування у ВВП поступово росте, а частка сільського господарства поступово зменшується: продукція сільського, лісового та рибного господарства знизилася з 40,2% у 1985 р. до 21,76% у 2004 р., відповідно показники промислово-будівельної галузі збільшилися з 27,4% до 40,09%, сфери обслуговування -- з 32,5% до 38,15%. У сфері іноземних інвестицій стало набагато вільніше.

Закон про іноземні інвестиції у В'єтнамі разом із безліччю інших правових документів поступово утворили систему чітких законів, привабливих для іноземних підприємців. Щорічні інвестиції з різних джерел дорівнюють 36% ВВП; прямі іноземні інвестиції з зареєстрованим капіталом становлять більше 60 млрд дол. США і реалізованим капіталом 26 млрд доларів. Більше 100 великих підприємств транснаціональних компаній, що присутні у В'єтнамі, привнесли продукцію й обслуговування високої якості. Підприємства з прямими іноземними інвестиціями -- це складова частина в'єтнамської економіки.

Загалом В'єтнам оцінюють як країну з багатим потенціалом для іноземних інвесторів і підприємців. Конкретно, до кінця листопада 2004 р. налічувалося більш як 5100 чинних інвестиційних проектів із загальним зареєстрованим капіталом понад 45,5 млрд дол. США, понад 50% проектів з реалізованим капіталом 26 млрд дол. уже було впроваджено. Тільки в 2004 р. В'єтнам залучив 4,1 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій, у т. ч. 2,3 млрд -- на нові проекти, а 1,8 млрд -- це додатковий капітал.

Підприємства з прямими іноземними інвестиціями дали 15% ВВП, що становило понад 30% загального експортно-імпортного обороту, також вони дали 4,9% загального прибутку державного бюджету і створили десятки тисяч робочих місць.

Особливо за перші 6 місяців 2005 р. обсяги іноземного інвестиційного капіталу в країні істотно зросли. Більш як 350 проектів отримали ліцензію з зареєстрованим капіталом понад 1,9 млрд дол. США (на 24,6% більше за кількістю проектів і в 2,3 раза більше з зареєстрованим нововиділеним капіталом порівняно з таким самим періодом 2004 р.). Якщо підсумувати нововиділений капітал і збільшення за перші 6 місяців року, побачимо, що В'єтнам залучив 2,7 млрд дол. США, це дало 60% річного плану. Реалізований капітал за 6 місяців 2005 р. досяг 1,5 млрд дол., тобто зріс на 8,7% порівняно з цим самим періодом за 2004 р., (переважно він зосереджений у сфері обслуговування). Експортно-імпортний оборот перевищив 100% ВВП. Темпи розвитку торгівлі досягли близько 20% у рік. Обсяги експорту постійно зростають протягом багатьох років. У 2004 р. вони досягли 26 млрд дол. США, збільшившись на 30% порівняно з 2003 роком. Експортний оборот за перші 6 місяців 2005 р. досяг 14,439 млрд дол., підвищився на 17,4% порівняно з відповідним періодом 2004 року. В'єтнам -- одна з країн -- світових лідерів з експорту таких товарів, як рис, кава, перець... Товари, експортний оборот яких становить понад 2 млрд дол. США, -- це нафта-сирець, товари швейно-текстильної промисловості, взуття. Два нових найменування товару, що досягли обороту 1 млрд дол., -- меблі й електронні товари. Імпортний оборот 2004 р. сягнув близько 31,5 млрд дол., що на 25% вище, ніж у 2003 році. Пасивний баланс приблизно 5,5 млрд дол. США, що дорівнює 21,2% експортного обороту. Оборот імпорту за перші 6 місяців 2005 р. досяг близько 18 млрд дол. США, що на 22% вище, ніж за той самий період 2004 року. З 2000 р., коли було прийнято Закон про підприємництво, вже утворилося більш 150 тис. підприємств із зареєстрованим капіталом понад 15 млрд дол. США, що зробило державну економіку динамічною. Приватні підприємства принесли близько 10 млрд дол. США, що становить 27% інвестиційного капіталу всього суспільства, вирішена проблема робочих місць майже для 6 млн людей.

В'єтнам зараз усуває «бар'єри», створює умови рівноправної конкуренції для всіх форм підприємництва. Разом із процесом еквітизації (передача у власність, за рахунок випущених акцій, компаніям, приватним особам, державним структурам) державних підприємств Уряд створить умови для приватних інвестицій, для підприємництва в багатьох сферах: електроенергетиці, страхуванні, виробництві цементу і т. ін. Сектор державної економіки перебудовано, оновлено. Його ефективність підвищилася. Кількість державних підприємств зменшилася з 12 тис. до майже 4700, серед яких 1 тис. підприємств уже приватизована. У 2005 р. планувалося передати у власність в акціях (тобто еквітизувати) понад 2 тис. підприємств. Нині В'єтнам працює над Законом про конкуренцію з обмеженням і монопольним контролем над бізнесом із метою створення умов для рівноправної конкуренції, відповідно до міжнародних стандартів. Великий інвестиційний капітал, особливо з бюджету, призначено для підвищення системи інфраструктури транспорту, комунікацій, енергетики, водопостачання, охорони навколишнього середовища, створення умов для зниження виробничих витрат, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг. Законодавча система В'єтнаму проходить процес удосконалення, відповідно до прийнятого міжнародного порядку, що сприяє стимулюванню процесу вступу до СОТ Торік уряд подав Національним Зборам на розгляд і затвердження Закон про підприємництво і Закон про інвестиції, єдині для всіх галузей економіки. Ці закони закладуть правову основу для подальшого розширення ринку обслуговування відповідно до міжнародних зобов'язань, а також створять поле рівноправності, свободи, прозорості для інвестицій і бізнесу.

На 7-му засіданні Національних Зборів 9-го скликання (червень 2005 р.) було прийнято 15 законів, що створили важливі передумови прискорення темпів законотворчості, швидкого вдосконалення законодавства В'єтнаму. На 8-му засіданні Національних Зборів 9-го скликання (18/10-30/11/2005) прийнято 13 законопроектів, обговорено ще 9. Досягнення в цій сфері вносять лепту в стабілізацію мікроекономіки, обмежують дефіцит бюджету, стримують інфляцію, гарантують чіткість державного фінансування, сприяють зменьшенню обсягів дотацій за допомогою кредиту, використанню валютного курсу і відсотків відповідно попиту та пропозиції на ринку, підвищують залучення й ефективність використання капіталу. У В'єтнамі всі види фінансових ринків, включно з фондовою біржею, валютним і грошовим ринками вже сформувалися, розвиваються і перебувають на шляху інтеграції до світового фінансового ринку.

У грошовому ринку країни беруть участь 31 філія 26-ти іноземних банків і 4-х спільних банків (таких як ANZавстралійсько-новозеландський банк (Австралія), Citibank(США), StandardCharterBank(Англія), ABN-Ambro(Голландія). До 2002 р. функціонувало 6 державних торговельних банків, 47 акціонерних торговельних банків, 8 компаній, які надають фінанси в кредит, і 959 народних кредитних фондів із широкою мережею по всій країні. Що стосується фондових бірж, то до кінця 2003 р. на в'єтнамській біржі було виставлено 22 види акцій із загальним капіталом 1109 млрд донгів (0,12% ВВП) і 102 види виставлених облігацій до 11200 млрд донгів. Також помітно розвинулася верства посередників на ринку, включаючи 13 біржових фірм, 16 депозитних організацій, один банк напрямку платежів, більше 16 тис. комерційних рахунків. Уже з 1993 р. іноземні організації і приватні особи офіційно присутні на в'єтнамській фондовій біржі.

До 30 червня 2004 р. на цій біржі було 35 іноземних інвесторів, які діяли в основному у формі інвестицій у цінні папери. До січня 2005 р. Ханойська Центральна фондова біржа офіційно почала працювати, створивши нове поле для інвесторів поряд з Центральною фондовою біржею міста Хошіміна. В'єтнам поглиблює співробітництво й інтеграцію у сфері цінних паперів із країнами регіону, насамперед, розвиває співробітництво ринків капіталів В'єтнам -- Сінгапур і бере участь на азіатському ринку облігацій. 10 років тому туристична галузь країни стояла на найнижчій позиції в регіоні з розвитку, а нині В'єтнам у цій галузі наздогнав і перегнав Філіппіни, і перед ним тільки Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Індонезія. СОТ оцінила В'єтнам як країну з найвищими темпами розвитку туризму в регіоні й у світі. приділяє особливу увагу.

В'єтнам зустрічає все більше іноземних туристів, в'єтнамців, які приїжджають провідати батьківщину, й самі в'єтнамські громадяни подорожують по країні і за кордоном. Період 1990-2000 р. -- це період буму в зростанні кількості туристів, а отже і доходів для країни. Іноземних туристів побільшало в 9 раз, від 250 тис. (у 1990 р.) до понад 2,05 млн (у 2000 р.); внутрішніх туристів -- в 11 раз, від 1 млн до 11 млн осіб; дохід від туризму збільшився в 13 раз, від 1350 млрд до 17400 млрд донгів. За п'ять останніх років (2001-2005) темп прискорення в галузі туризму досяг у середньому дворазового розміру і за інфраструктурою, і за кількістю туристів, із джерелом доходів більш 1 млрд дол. США щорічно, що становить близько 4% ВВП усієї країни.

Незважаючи на вплив негативних світових чинників, таких як війна, тероризм, САРС або курячий грип, завдяки своєчасному вирішенню пов'язаних із ними проблем, кількість туристів продовжує зростати. Відкрита політика, скасування віз для туристів з Японії, Південної Кореї і деяких країн Південно-Східної Азії, відкриття прямих авіаліній до головних туристичних ринків, туристичні заходи державного значення, зокрема Рік туризму в Дієнбієнфу «Шлях спадщини центрального В'єтнаму», Тисячолітній маршрут в'єтнамських столиць, Тран-сазіатський туризм -- все назване сприяло тому, що в 2001 р. кількість іноземних туристів досягла 2,33 млн осіб, у 2004 р. -- 2,93 млн осіб., збільшилося на 20,5% у порівнянні з 2003 роком. Тільки за 7 місяців 2005 р. кількість іноземних туристів досягла 2,048 млн чоловік*.

Головні туристичні ринки для СРВ, що зберігаються і розвиваються, -- це Японія, Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Австралія, США і Китай. Туристичні структури мають партнерські відносини з більш як 1 тис. туристичних корпорацій, у т. ч. -- багато корпорацій з 60-ти країн, територій і членів Міжнародної туристичної організації, спілок туризму Азіатсько-Тихоокеанського регіону і Південно-Східної Азії.

В'єтнам підписав 25 двосторонніх Угод про співробітництво в галузі туризму, активно бере участь у туристичному мікрорайонному, регіональному і міжрегіональному співробітництві; звідти залучаються джерела капіталу, технологія, досвід для розвитку людських ресурсів, прискорення інтеграції в міжнародний туризм. На початку 2005 р. уже проведено й до кінця року ще буде організовано велику кількість заходів, від Као Банга до мису Ка-мау. Туристична галузь разом із провідними промисловими підприємствами братиме участь у 11-ти виставках з міжнародного туризму. За попередніми підрахунками, кількість іноземних гостей у В'єтнамі і доходи від туризму піднімуться в два рази порівняно з 1999 р. і буде більше 3,2 млн туристів.

Прибуток становитиме понад 2 млрд дол. США . Приділяючи увагу розвитку економіки, держава турбується й про вирішення соціальних проблем, виділяє більш 1/3 інвестиційного капіталу всього суспільства на такі завдання, як ліквідація голоду і подолання бідності, розвиток людських ресурсів, освіта, наука і техніка, охорона здоров'я, культура... За 60 років загальні показники здоров'я в'єтнамського населення набагато покращилися порівняно з країнами з подібним середнім рівнем доходів на людину. Показник розвитку людини невпинно збільшується протягом 20 минулих років; середня тривалість життя у В'єтнамі досягла 71 року Життя в'єтнамського народу у всіх сферах, від села до міста, від рівнини до гірських районів стрімко поліпшується. Майже всі показники соціального розвитку досягнуті і план щодо них перевиконано: за період 2001-2005 рр. щороку створювалося 1,5 млн нових робочих місць, дохід ВВП на людину збільшився вдвічі за період 1995-2003 рр....

У 2003-2004 рр. середній дохід однієї людини на місяць за наявною ціною збільшився на 36% порівняно з 2001-2002 роками. За останніми оцінками (1/7/2005) Інституту соціальних наук В'єтнаму, Програми розвитку ООН (ПРООН) і Організації зі співробітництва й міжнародного розвитку Швеції (на 2-му з'їзді за підсумками 20 років відновлення В'єтнаму), підраховуючи за графіком середніх світових доходів 150 країн, В'єтнам перемістився з низької маргінальної позиції в 1980 р. на високу маргінальну позицію в 1999 році. У той же час майже всі країни залишилися на тому самому місці за період 1980-1999 років.

В'єтнам успішно здійснив Програму Національного значення з ліквідації голоду і подолання бідності в 2001-2005 рр., швидко зменшив відсоток бідних родин з 17,2% у 2001 р. (2,8 млн родин) до 8,3% у 2004 р. (1,44 млн родин)**. Уряд затвердив такі нові критерії для бідних родин на період 2006-2010 рр.:

* щодо сільського регіону, родини із середнім доходом на людину на місяць від 200 тис. донгів і нижче;

* для міста, родини із середнім доходом на людину на місяць від 260 тис. донгів і нижче.

За цими новими нормами бідності у кінці 2005 р. у країні мешкало близько 4,6 млн бідних родин, що становить 26-27% родин усієї країни. Райони з найбільшою кількістю бідних родин -- Тайбак (62,3%), Тайнгуен (52,2%); із найменшою кількістю -- південно-східний район (10,8%).

Головні експортні статті В'єтнаму становлять нафта, текстильні вироби, взуття зі шкіри, а так само морепродукти. Проте головною експортною статтею є рис.Його постачають в сімдесят країн по всьому світу. Іноді експорт рису «віддає» пальму першості експорту кави, який так само цінують споживачі багатьох країн.Не меншим попитом користується і в'єтнамська меблі. Перше місце належить В'єтнаму і в експорті горіхів-кешью. В'єтнам має вплив і на світові ціни на чорний перець, половина світового ринку якого належить цій країні. Слід відзначити і чайну галузь країни, в якій зайнято 500 тис. працівників.

Велику роль в економіці В'єтнаму відіграє банківський сектор і ця роль неухильно зростає. Найбільший банк В'єтнаму - Агрібанк. У цього банку найбільший статутний капітал по всій країні. Крім державних у країні безліч комерційних банків.

Економіка В'єтнаму може з упевненістю пишатися і розвитком машинобудування в країні. Країна робить успіхи морському машинобудуванні тобто суднобудуванні і у виробництві автомобілів.

Продукція деревообробної промисловості В'єтнаму експортується в сто двадцять країн світу, у тому числі в країни Євросоюзу, Японію і США.

Європейські покупці охоче купують дешеву і якісний одяг та взуття, вироблену у В'єтнамі, що зумовлює її експорт.

Поступово розвиваються у В'єтнамі і сучасні сфери діяльності: маркетингові, інтернет-технології, з'являються інтернет казино і т.д.

Висновки

Серед основних причин, що зумовили розвиток взаємовигідних стосунків, перш за все в торговельно-економічній сфері, необхідно назвати наступні.

По-перше, наявність багатолітнього позитивного досвіду співпраці, почало якому належало ще в радянські часи. По-друге, десятки крупних промислових об'єктів, побудованих у В'єтнамі за участю українських фахівців, і відповідно технологічна відповідність в'єтнамських і українських товарів і послуг. Нарешті, це ціновий чинник -- порівняно низькі ціни -- як на робочу силу, так і на товари, що мають попит на ринках двох країн. До цього переліку можна додати і чисто політичні причини, а саме: відсутність принципових розбіжностей по актуальних питаннях міжнародних і двосторонніх відносин. До речі, остання обставина допомагає вирішувати питання про взаємну підтримку кандидатур двох країн на заміщення вакансій в спеціалізованих установах ООН.

Список використаних джерел

1. www..mfa.gov.ua/vietnam

2. http://news2000.org.ua/print?a=%2Fpaper%2F11539

3. http://uk.wikipedia.org

4. Економіка зарубіжних країн. Навчальний посібник / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 352с.

5. Міжнародні фінанси : навчальний посібник / В.І. Оспіщев, О.П. Близнюк, В.В. Кривошей. - К.: Знання, 2006. - 335 с.

Размещено на Allbest.ru