Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями

Актуальність теми. Світова економіка на сучасному етапі її розвитку характеризується процесами інтеграції, формуванням регіональних міжнародних економічних утворень, світовою економічною глобалізацією. Процеси суспільної трансформації в Україні зумовлюють необхідність ґрунтовних наукових досліджень світового досвіду діяльності МФО, місією яких є підтримка економічних реформ та їх соціальної спрямованості. Тому співпраця з міжнародними фінансовими організаціями передбачає програму економічних реформ в Україні і виступає важливим елементом зовнішнього фінансування, яке спрямоване на покриття дефіциту платіжного балансу та бюджету, реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, що відповідають стратегічним напрямам економічного розвитку держави. Одночасно програми реформування окремих секторів економіки в межах проектів міжнародних фінансових організацій допомагають здійснювати структурну перебудову економіки, впроваджувати світовий досвід, сучасні конкурентоспроможні технології тощо. Як результат, діяльність міжнародних фінансових інституцій в Україні покриває майже весь спектр інституційних та економічних реформ.

Проблеми економічної політики співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями досліджувались у працях багатьох вітчизняних науковців. Це, передусім, Врублевський К., Гальчинський А., Гордєєва Т., Ковалевський В., Козак Ю., Мозговий О., Мороз А., Пересада О., Петрашко Л., Пинзеник В., Рязанова Н., Савлук М., Циганкова Т. та ін.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному узагальненні, обґрунтуванні методологічних засад та розробці практичних організаційно-економічних заходів щодо подальшого розвитку співпраці України з МФО, поліпшення умов для залучення зовнішніх кредитів та інвестицій, а відтак, вироблення ефективного напряму системної трансформації економіки, забезпечення сталого економічного розвитку країни.

Об'єкт дослідження - економічна політика співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями в процесі суспільних і структурних трансформацій у державі.

Предметом наукового дослідження є умови економічної політики співпраці України з МФО, їх специфіка та формування стратегії.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, історичний, методи системного аналізу, порівняння, абстракції, синтетичних оцінок, економічного аналізу, визначення зв'язків між економічними явищами та процесами, метод багатомірного статистичного аналізу, класифікації тощо.

1. Теоретичні засади створення та функціонування міжнародних фінансових організацій

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним фінансовим організаціям, виникнення яких обумовлене розвитком інтернаціоналізації економік країн світу, розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки, появою транснаціональних корпорацій і банків.

Міжнародні фінансові організації (МФО) - це організації, створені державами-членами на підставі міжнародних угод з метою регулювання валютних та фінансово-кредитних відносин. У них є спільна мета - розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації [19, c. 412].

Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються:

стабілізацією світового господарства і міжнародних фінансів;

розробкою стратегії і тактики валютної і фінансово-кредитної політики;

здійсненням регулювання міждержавного валютно-кредитного та фінансового ринків [11, c. 35].

Міжнародні фінансові організації відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості. Зазначене зумовлює актуальність дослідження.

Міжнародні фінансові організації поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні (див. додаток А). До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, об'єднані під загальною назвою «Бреттон - Вудські інститути», які є провідними міжнародними фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин, а також Банк Міжнародних розрахунків. Свою назву перші дістали від назви американського містечка Бреттон - Вудс, де у 1944 р. відбулася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.

Регіональні створюються за континентальною ознакою (регіональні банки та валютно-кредитні організації): Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва та ін.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - провідна міжнародна фінансова організація зі статусом спеціалізованої установи ООН. Створена у 1945 р. Його членами станом на 2009 р. є 185 держав, в тому числі і Україна з 1992 р.

МВФ регулює валютно-розрахункові відносини між державами-членами та надає їм фінансову допомогу, в разі виникнення валютних труднощів, у вигляді позичок у іноземній валюті [8, с. 34].

МВФ - організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць. Розмір внеску залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Внесок кожної країни визначає її квоту, виражену в одиницях СПЗ (спеціальні права запозичення). Величина квоти визначає не лише можливості країни впливати на політику МВФ, а й можливості позичити кошти. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта в національній. Квота України наприк. 1992 р. становила 0,7 %. Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Найбільші квоти мають США - 17,08% капіталу, Японія - 6,13%, ФРН - 5,99%, Велика Британія та Франція - по 4,95%, Росія - 2,74 % капіталу Фонду .

Основні цілі МВФ:

сприяння розвитку міжнародної торгівлі і економіки;

валютне співробітництво шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням;

сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;

надання державам-членам кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів;

організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Щодо кредитування, то воно залежить від трьох факторів:

потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу;

квоти країни;

виконання умов Фонду[20, c. 192].

Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів - казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами[15].

Залежно від цільової спрямованості й умов кредитування Фонд використовує різні кредитні механізми. В рамках кожного з таких механізмів встановлюються ліміти, що обмежують суму наданих кредитів щодо квоти країни у Фонді. Кредитні механізми можна розділити на наступні чотири категорії:

кредитні транші та механізм розширеного кредитування МВФ;

спеціальні механізми;

механізми для країн-членів з низьким рівнем доходів.

Кредитні транші та механізм розширеного кредитування МВФ включають в себе:

угоди про резервні кредити;

механізм розширеного кредитування.

Спеціальні механізми включають:

додатковий резервний механізм;

механізм компенсаційного фінансування;

екстрена: на випадок стихійних лих, в постконфліктних ситуаціях.

Механізми для країн-членів з низьким рівнем доходів включають:

механізм фінансування заради скорочення бідності та сприяння економічному зростанню;

механізм фінансування задля подолання зовнішніх шоків [11, c. 42 - 43].

Світовий банк - багатостороння організація, яка складається з п'яти тісно пов'язаних між собою установ, тому досить часто їх називають Групою Світового банку. До неї входять:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, заснований 1945р.), (185 країн) - надає позики безпосередньо країнам-учасницям або іншим позичальникам під гарантію держави-учасниці;

Міжнародна асоціація розвитку (заснована 1960 р.), (159 країн) - надає кредити для розвитку найбіднішим країнам;

Міжнародна фінансова корпорація (заснована 1956 р.), (179 країн) - сприяє розвитку і забезпеченню фінансування приватних підприємств у державах, що формують ринкову економіку на основі надання позик та випуску нових акцій;

Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів, (заснований 1966 р.), (143 країни) - арбітражний інститут, де слухаються справи іноземних інвесторів і країн-реципієнтів;

Багатостороннє агентство з питань гарантування інвестицій (БАГІ), (засноване 1988 р.), (172 країни) - страхує іноземних інвесторів від визначених категорій некомерційних ризиків і сприяє отриманню іноземних інвестицій державами-членами.

Головним завданням Світового банку є сприяння сталому економічному зростанню, яке веде до скорочення бідності у країнах, що розвиваються, шляхом надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку [14].

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) - створений 1990 р. функціонує з 1991 р. з метою сприяння ринковим реформам і розвитку приватної підприємницької ініціативи у країнах Центральної та Східної Європи. Для досягнення цієї мети Банк фінансує певні проекти (причому тільки комерційно доцільні і прибуткові) у країнах, що перебувають на різних рівнях цього переходу. Основними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури.

Головні інструменти фінансування: кредити (їх частка найвища - 78%), акціонерний капітал (21%, і ця частка постійно зростає) і банківські гарантії (1%).

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). В штаб квартирі ЄБРР, що знаходиться у Лондоні (Велика Британія), працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

Акціонерами ЄБРР виступають 61 країна та дві міжнародні організації (ЄС та ЄІБ). Члени ЄБРР відповідно до встановлених квот зобов'язані викупляти акції банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3 % для інших європейських країн та 24,2 % для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10 %; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 % (16000 акцій або 160 млн. євро), Росії - 4 % [16].

ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі. ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) - був заснований в 1998 році на підставі відповідної Угоди між країнами-членами ОЧЕС, підписаної в м. Тбілісі 30 червня 1994 року.

Співзасновниками банку стали 11 країн: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна. Найбільшими акціонерами Банку є Греція, Росія і Туреччина, частка яких у статутному капіталі складає по 16,5%, а також Болгарія, Румунія та Україна (по 13,5%). Частка інших країн становить по 2%. Початковий статутний капітал Банку, який складає 1,2 млрд. дол. США, планується збільшити до 1,5 млрд. дол. США [14].

Згідно з установчими документами, ця потужна міжнародна фінансова установа покликана, перш за все, забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, насамперед у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвитку підприємницьких зв'язків між країнами-членами ОЧЕС тощо.

Центральний офіс ЧБТР знаходиться в м. Салоніки (Греція).

Необхідно зазначити, що першим проектом, який був профінансований ЧБТР, став проект реконструкції газопроводу, що проходить територією України і яким постачається російський газ на Балкани та до Туреччини. З цією метою у 2000 році ЧБТР було виділено кредит у сумі 12 млн. дол. США для проведення реконструкції газокомпресорної станції в селищі Тарутіно (Україна) [22].

2. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями та інститутами

Проголошення в серпні 1991 р. України як незалежної держави відкрило реальні можливості для радикальних змін усієї сукупності виробничих відносин, створення динамічної відкритої економіки ринкового типу з високим ступенем мотивації праці, соціальної зорієнтованості, структурної збалансованості та організаційно-технологічної досконалості. Запорукою для успішного розв'язання цих завдань був достатньо високий індустріальний, аграрно-технологічний, науковий та інтелектуальний потенціал. Проте на тлі зазначених позитивних тенденцій відбувалося і протилежне - Україну охопила небувала за рівнем економічна криза. У ІІ пол. 1991 р. почало не вистачати готівкових грошей для виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, що було основною причиною порушень термінів цих виплат. Грошова криза дедалі поглиблювалася. Дефіцит готівки призвів до посиленого вивозу товарів за кордон, спустошень споживчого ринку, подальшого зубожіння населення. Припинити інфляцію, захистити споживчий ринок було нереально без проведення грошової реформи і створення власної грошової системи, яка б включала в себе національну валюту, механізм емісії і систему організації та регулювання внутрішнього грошового обігу і зовнішніх валютних відносин країни. Все це було неможливим без зовнішньої підтримки. Тому пріоритетним стратегічним питанням України стало вступ держави в міжнародні фінансові організації через налагодження міцних партнерських економічних відносин з розвинутими країнами. У зв'язку з цим 03.06.92 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" (далі - ЗУ „Про вступ…” № 33 від 3 червня 1992 року) [1]. «Головною метою співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями є сприяння сталому економічному зростанню за рахунок кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій шляхом реалізації проектів у пріоритетних галузях національної економіки» [4, с. 5].

3 вересня 1992 р., після підписання міністром фінансів Г. П'ятаченком Статуту МВФ, Україна стала членом Міжнародного валютного фонду. Згідно із зазначеним вище законом, Міністерство фінансів України визначено фінансовим агентом, НБУ - банком-депозитерієм будь-яких сум МВФ на території України. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ.

Україна почала користуватися кредитами МВФ в умовах наростання незбалансованості зовнішніх платежів і, на жаль, у значних розмірах. Значна частина цих коштів пішла на надання кредитів Мінфіну і була використана для обслуговування зовнішнього боргу, фінансування дефіцитів платіжного і торговельного балансів, у тому числі - на закупівлю імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство тощо. Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Допомога МВФ дала Україні змогу підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, запровадити конвертованість гривні за поточними операціями. Збільшення валютних резервів та їх високий рівень служать підтвердженням стабільності фінансової системи країни і підвищує рівень довіри до неї [17].

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами системної трансформаційної позики та “Механізм розширеного фінансування” , по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 8,9 млрд. дол. США.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів:

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україна отримала перший свій транш в рамках Механізму системних перетворень (МСП) або системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай”. Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії програми було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Прогромою розширеного фінансування уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд - бай”, що надало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України), у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни. Проте через невирішення питання стосовно погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ програма “попереджувальний стенд - бай” 29 березня 2005 року була завершена [18].

Тепер можна ще й виділити п'ятий етап у співробітництві з МВФ (2008 р. - сьогодення). Початок цього етапу знаменувало затвердження 05.11.2008 Виконавчою Радою МВФ дворічної угоди про кредит « стенд - бай » (СБА) на суму 11 млрд. СДР (приблизно 16,4 млрд. доларів США), призначений допомогти органам влади у встановленні фінансової і економічної стабільності, а також на реалізацію антикризового плану України [12, c. 1]. Цей план передбачає зміну грошово-кредитної та валютної політики, структури банківського капіталу, корегування митної політики і політики регулювання доходів. Даний пакет антикризових заходів, запропонований Президентом України Віктором Ющенком, був прийнятий Верховною Радою 31.10.2008. Затвердження цього законопроекту було обов'язковою умовою для отримання кредиту від МВФ [10].

Прохання про СБА тягне за собою винятковий доступ до ресурсів МВФ, еквівалентний 802% квоти України в МВФ, і була затверджена в рамках пришвидшеного Механізму екстреного фінансування МВФ.

Умови кредиту передбачають щоквартальне виділення коштів траншами з урахуванням виконання критеріїв програми. Транш надається на 4 роки, його погашення починається після завершення другого року з моменту надходження. Процентна ставка за кредитом - плаваюча (близько 4%).

У листопаді 2008 р. до України надійшов перший транш у розмірі 3 млрд. СДР (приблизно 4,5 млрд. дол. США), усередині травня 2009 р. надійшов другий транш на суму 1,875 млрд СПЗ (за курсом становить $ 2,625 млрд). В липні 2009 р. МВФ виділив Україні третій транш стабілізаційного кредиту у розмірі 3,3 млрд. дол. США. [16].

Успішно розвивається співпраця України зі Світовим банком в цілому та з його окремими інституціями - Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР).

Після прийняття Верховною Радою України 3 червня 1992 року ЗУ „Про вступ…” Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до МФК та БАГІ.

Світовий банк - багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інститутів, діяльність яких направлена на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн.

Інститути Світового банку:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку(МБРР), заснований у 1945 році - здійснює надання кредитів відносно заможнім країнам;

2. Міжнародна асоціація розвитку(МАР), заснована у 1960 році - здійснює надання пільгових кредитів найбіднішим країнам;

3. Міжнародна фінансова корпорація(МФК), заснована в 1956 році - сприяє економічному зростанню в країнах, що розвиваються, через підтримку приватного сектору;

4. Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій(БАГІ), засноване у 1988 році - здійснює надання гарантій іноземним інвесторам при інвестуванні в країни, що розвиваються, від втрат, які пов'язані з некомерційними ризиками;

5. Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів(МЦВІС), заснований у 1966 році - сприяє збільшенню потоків міжнародних інвестицій через забезпечення юридичної підтримки врегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами, наукові дослідження, інформація про інвестиційне законодавство.

Країни-члени здійснюють керівництво групою Світового банку за допомогою Ради керуючих на чолі з Президентом та Виконавчими директорами. Сьогодні Президентом Світового банку є Роберт Зеллік (Robert Zoellick) (обійняв посаду в липні 2007 року).

На початок 2010 року портфель Світового банку в Україні складався з 13 інвестиційних проектів на загальну суму 1,6 млрд. дол. США (в активні фазі реалізації знаходилось 11 проектів, сума позик за якими складає 1,474 млрд. дол. США, а також 2 проекти («Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» та «Розвиток ринку фінансових послуг»), які найближчим часом буде завершено).

Загальна сума позик, наданих СБ за 15 років співробітництва з Україною, складає понад 6,9 млрд. дол. США, з яких на сьогодні використано 4,7 млрд. дол. США. Співпраця зі Світовим банком ведеться в рамках Програми співпраці між Урядом України та Світовим банком на період від липня 2008 року до червня 2010 року, яка є доповненням до Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 років [17].

Портфель проектів, що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів. За період з 1993 по 2007 року Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму більше 5 млрд. дол. США. Значна частка цих коштів, майже 90% від зазначеної суми, були коштами позик на структурну перебудову. Реалізація проектів структурної перебудови, які підтримуються МБРР, є основним інструментом реалізації Стратегії допомоги Світового банку Україні та має на меті розбудову ринкової інфраструктури країни, що включає також реформування фінансового сектору та подальший розвиток банківської системи.

Обсяги фінансування Банку на поточний момент розподілені наступним чином по секторах економіки:

транспорт (28%);

енергетика та енергозбереження (21%);

фінансовий сектор (3%);

розвиток державного сектору (2%);

агропромисловий комплекс (2%);

муніципальна інфраструктура (6%);

соціально-гуманітарний сектор (4%);

підтримка структурних реформ (10%);

газотранспортний сектор (10%);

реабілітація фінансового сектору та фінансування бюджету (14%) [15].

3 лютого 2009 року підписано кредитну угоду між Урядом України та Світовим банком стосовно надання Додаткового фінансування на Проект реабілітації гідроелектростанцій в Україні у сумі 60 млн. дол. США.

Розпочато роботу щодо підготовки системного проекту “Друга програмна позика на реабілітацію фінансового сектору” (350 млн. дол. США) (ППРФС-ІІ). Ведеться моніторинг стану виконання Плану заходів для забезпечення підготовки проекту.

Крім того, на сьогодні ведеться підготовка системного проекту "Четверта позика на політику розвитку" на суму 500 млн. дол. США. Підготовка цієї позики дозволить забезпечити виконання Урядом ключових реформ, спрямованих на:

поліпшення управління державними фінансами;

покращення фінансування та адресності соціальної допомоги бідним верствам населення;

вдосконалення механізму формування тарифів на опалення;

спрощеної системи банкрутства (ліквідації) підприємств тощо.

26 січня 2010 року в приміщенні Представництва Світового банку в Україні відбувся черговий перегляд проектного портфелю Світового банку в Україні . В рамках заходу проведено оцінку поточного стану проектного портфелю, обговорено питання виконання українською стороною Протоколу перегляду проектного портфелю Світового банку в Україні від 22.06.2009, проаналізовано ефективність виконання заходів щодо прискорення підготовки і реалізації спільних зі Світовим банком проектів, узгоджених під час зустрічі 15.10.2009, та визначено подальші кроки з реалізації домовленостей Протоколу. Також обговорено низку проблемних питань щодо виконання заходів покращення використання коштів позик та підвищення ефективності реалізації інвестиційних проектів, які підтримуються Світовим банком [17].

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту - Європейського банку реконструкції та розвитку стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами - Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄС.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів банку з Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулось 15 квітня 1991 року.

Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу “Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” № 379/92 від 14 липня 1992 року. Крім цього зазначеним Указом визначено представництво України в керівних органах ЄБРР. Міністр фінансів України призначається Керуючим від України - членом Ради Керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку, а Голова Правління Національного банку України - заступником Керуючого від України - членом Ради Керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку.

ЄБРР залишається для України найефективнішим інвестором. Допомога, яку надає ЄБРР, сприяє економічному зростанню, реформуванню та модернізації транспортної галузі, енергетики, енергозбереженню та розвитку муніципальної інфраструктури. Станом на початок 2010 року ЄБРР виділено понад 4,8 млрд. євро на реалізацію 194 проектів у приватному та державному секторах економіки України [13].

В контексті розвитку подальшого співробітництва з ЄБРР та за результатами проведення у 2009 році перегляду портфелю проектів українською стороною та ЄБРР уточнено перелік пріоритетних проектів для підготовки на середньострокову перспективу. Це передусім проекти у секторі транспорту, енергетики та енергозбереження.

Сьогодні за підтримки ЄБРР на стадії реалізації знаходиться 8 інвестиційних проектів, сума позик ЄБРР за якими складає 494,9 млн. євро та 182 млн. дол. США та сума позик - 563,1 млн. євро.

Завершується реалізація ще двох проектів за підтримки ЄБРР: "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя" та Другий проект «Ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп».

Станом на січень 2010 року проектний портфель ЄБРР розподілено наступним чином:

транспорт (70%);

енергетика та енергозбереження (17%);

газотранспортна сфера (11%);

фінанси (2%).

Портфель проектів ЄБРР сконцентрований переважно у приватному секторі - близько 73% від усього обсягу фінансування - порівняно з 27% у державному секторі. 11% загального обсягу діяльності становлять операції з капіталом, 89% - операції з боргом. Найбільші сектори діяльності ЄБРР в Україні - сектор фінансових установ (27%), агробізнес (20%), промисловість та транспорт (по 15%).

На стадії реалізації знаходиться 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, сума позик за якими складає понад 1 млн. дол. США.

28 лютого 2008 року були підписані Кредитна угода між Україною та ЄБРР та Проектна угода між ЄБРР та НЕК „Укренерго” за проектом „Будівництво повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС - Київська”. Фінансову угоду між Україною та ЄІБ (Проект будівництва високовольтної повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС - Київська) підписано 20 жовтня 2008 року. Угоду ратифіковано Законом України від 01.04.2009 № 1251-VI) Загальна вартість цього проекту, яка враховує спорудження ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС - Київська довжиною 353 км, спорудження заходу ПЛ 750 кВ Хмельницька АЕС - Чорнобильська АЕС на ПС "Київська" довжиною 135 км, розширення ПС "Київська" та встановлення АТ-2 750/330 кВ на ПС "Київська" становить 364 млн. євро, в тому числі кошти позик ЄБРР та ЄІБ - 300 млн. євро (по 150 млн. євро кожний банк). Співфінансування частини цього проекту Українською Стороною (64 млн. євро) забезпечуватиметься за рахунок компанії НЕК "Укренерго". Кредитна угода за проектом була ратифікована Верховною Радою України 29 жовтня 2008 року.

ЄБРР також є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який має стати екологічно безпечною системою.

У 2011 році Банк сконцентрує свою допомогу на проектах з розвитку інфраструктури, конкурентоспроможності та підвищення енергоефективності [16].

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був заснований в 1998 році на підставі відповідної Угоди між країнами-членами ОЧЕС, підписаної в м. Тбілісі 30 червня 1994 року.

Згідно з установчими документами, ця потужна міжнародна фінансова установа покликана, перш за все, забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, насамперед у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвитку підприємницьких зв'язків між країнами-членами ОЧЕС тощо [18].

Наприкінці 1997 року Україна здійснила усі внутрішньодержавні процедури, необхідні для вступу до ЧБТР, та перерахувала свій внесок до початкового статутного капіталу Банку у розмірі 18,15 млн. дол. США.

Першим представником у Раді керуючих ЧБТР від України був тогочасний Голова правління Національного банку України В.А.Ющенко, який очолював її протягом 1998 та 1999 років [12].

ЧБТР здійснює свою діяльність на основі загальноприйнятої практики великих міжнародних банківських інституцій, зокрема стосовно фінансування проектів та надання кредитів. Так, станом на початок 2002 року, Банком було розглянуто понад 200 різноманітних проектів на загальну суму понад 150 млн. дол. США. Якщо взяти до уваги той факт, що Банк почав здійснювати фінансування проектів з грудня 1999 року, то за такий короткий термін використано значні кошти.

Необхідно зазначити, що першим проектом, який був профінансований ЧБТР, став проект реконструкції газопроводу, що проходить територією України і яким постачається російський газ на Балкани та до Туреччини. З цією метою у 2000 році ЧБТР було виділено кредит у сумі 12 млн. дол. США для проведення реконструкції газокомпресорної станції в селищі Тарутіно (Україна).

Стратегія ЧБТР для України на 2007 - 2010 роки визначає наступні напрямки діяльності:

розвиток енергетичної галузі;

стимулювання українського експорту, насамперед в країни-члени ЧБТР;

фінансова підтримка сільського господарства та промисловості;

розвиток малого і, насамперед, середнього бізнесу в Україні.

За час співробітництва з ЧБТР, станом на 2009 р., Україна отримала більше 180 млн $. Вже на прикладі цієї суми видно, що Україна є активним партнером Банку. Подальше співробітництво нашої держави з ЧБТР є взаємовигідним і повинне сприяти залученню коштів в українську економіку через механізм банківського фінансування пріоритетних проектів у нашій державі [17].

міжнародний фінансовий організація кредитування

3. Шляхи та тенденції розвитку співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на сучасному етапі

На сьогоднішній день, коли глобальна фінансова криза сколихнула економіку України, коли економічна ситуація нашої держави є далеко не найкращою у світі, країна катастрофічно втрачає довіру інвесторів, вона вийшла в світові лідери з падіння промислового виробництва, за зростанням інфляції, знеціненням національної валюти і падінням фондового індексу. Про падіння довіри до інвесторів свідчить і різке зростання прибутковості українських держоблігацій, що веде до ймовірності дефолту України.

Відповідно до «Концепції планування, залучення, ефективного використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. одними з першочергових завдань України на сучасному етапі є модернізація економіки та зміцнення своїх позицій на міжнародній арені як надійного торговельного партнера і привабливого об'єкта для інвестицій. Яскравим свідченням прагнення України інтегруватися в європейський і глобальний простір є членство у Світовій організації торгівлі, прогрес у переговорах про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом [13].

Проведення започаткованих Президентом України і Кабінетом Міністрів України у 2010 році реформ дало змогу відновити економічне зростання, стабілізувати економічну та фінансову ситуацію в країні. Послідовні структурні перетворення в економіці зумовили зростання інвестиційного попиту, виникнення потреби в мобілізації ресурсів для модернізації економіки та підвищення національної конкурентоспроможності.

Водночас необхідно розв'язати окремі фундаментальні структурні проблеми, які виникли внаслідок фінансової та економічної кризи, врегулювати фіскальний дисбаланс, підвищити обсяг промислового виробництва, ділову активність та рівень зайнятості населення, провести реформи у соціальній сфері.

З метою задоволення потреб вітчизняної економіки в ресурсах для економічного і соціального розвитку України вживаються заходи до активізації співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (далі - МФО), державами-донорами, ООН та Європейським Союзом.

Передбачається, що ключовими пріоритетами економічного і соціального розвитку України на 2013-2016 роки, реалізація яких потребуватиме залучення міжнародної технічної допомоги і фінансових ресурсів МФО, будуть:

сприяння створенню умов для економічного та соціального розвитку; модернізація транспортної, муніципальної та енергетичної інфраструктури;

розвиток високотехнологічного виробництва;

енергозбереження та енергоефективність;

розвиток агропромислового комплексу та комплексний розвиток сільських територій;

розвиток внутрішнього ринку;

підвищення соціальних стандартів;

посилення ролі регіонів у забезпеченні розвитку економіки та підвищення їх відповідальності за розв'язання соціальних проблем;

удосконалення системи державного управління;

захист прав і свобод громадян, зміцнення законності;

управління державними кордонами України та підтримка реалізації міграційної політики [15].

Разом з тим для своєчасного виконання пріоритетних завдань, визначених Президентом України і Кабінетом Міністрів України, необхідно удосконалити спільні з донорами та МФО механізми і нові інструменти надання міжнародної технічної допомоги та фінансових ресурсів МФО, а також підвищити якість планування проектів вітчизняними бенефіціарами та реципієнтами.

З цією метою потребують вирішення такі проблемні питання:

недостатній рівень застосування бенефіціарами та реципієнтами сучасних методик проектного аналізу та управління проектами, що знижує якість їх планування та реалізації;

недостатній рівень досвіду та знань вітчизняних компаній для конкурентної участі в міжнародних конкурсних торгах у рамках реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що cпідтримуються МФО;

низький рівень заінтересованості окремих бенефіціарів та реципієнтів міжнародної технічної допомоги у ретельному і високоякісному плануванні та моніторингу проектів (програм) зазначеної допомоги, що призводить до застосування її малоефективних видів і форм;

неналежний нагляд з боку деяких бенефіціарів за реалізацією проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, що призводить до неефективного використання ресурсів, зокрема проведення численних місій експертів.

Реалізація Концепції дасть змогу:

концентрувати фінансові ресурси МФО та міжнародної технічної допомоги на розв'язанні пріоритетних завдань економічного і соціального розвитку України;

розширити формат співпраці з МФО, державами-донорами, ООН та Європейським Союзом;

успішно впровадити проекти (програми) міжнародної технічної допомоги та проекти економічного і соціального розвитку України, що підтримуються МФО;

підвищити доступність громадськості та представників донорської спільноти до інформації про проекти (програми) міжнародної технічної допомоги та проекти економічного і соціального розвитку України, що підтримуються МФО [1].

Фінансування заходів, пов'язаних з реалізацією цієї Концепції, здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, міжнародної технічної допомоги, а також інших джерел, не заборонених законодавством [4].

Задля досягнення кращих результатів у кредитній політиці Україні та МФО необхідно:

скоротити цикл проекту і термін схвалення позики;

прискорити витрати коштів;

сприяти залученню новітнього міжнародного досвіду;

посилити ступінь гнучкості для внесення в проект необхідних змін;

збільшити термін співробітництва з МФО;

знизити тягар платежів по проекту;

розширити можливості його успішної реалізації.

Міжнародні фінансові організації досить гнучко підходять до розроблення структури своїх кредитів та інших фінансових послуг, прагнучи надавати кредити на умовах, що максимально відповідають потребам клієнта й проекту.

Планується також розширити коло співпраці з МФО: на сьогодні НБУ розглядає можливості щодо організації співробітництва з Банком міжнародних розрахунків (БМР). Адже Банк міжнародних розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяє міжнародному валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків [1].

ВИСНОВКИ

Розглянувши тему курсової роботи, яка є досить актуальною на сьогоднішній день, можна зробити наступні висновки:

1. Тенденції останніх років показують, що випереджальне значення щодо темпів економічного зростання та місце у сучасній світовій економічній системі мають саме міжнародні фінансово-кредитні організації, як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Вони виступають найбільш рушійним фактором у процесі глобалізації світового господарства. Тому Україна плідно співпрацює з такими міжнародними фінансовими організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, а також цікаве є співробітництво з Міждержавним банком та Північним інвестиційним банком.

Головною метою співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями є сприяння сталому економічному зростанню за рахунок кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій шляхом реалізації проектів у пріоритетних галузях національної економіки.

2. Система взаємовідносин з МФО являє собою формування, розміщення та використання кредитів, спрямованих на фінансування системних та інвестиційних проектів.

Розвиток взаємовідносин України з МФО потребує нових ефективних підходів до управління формуванням і розподілом іноземних інвестицій. Нинішня кредитна політика держави призводить до постійного зростання зовнішнього боргу та виснаження валютних резервів країни, що зумовлює труднощі із залученням ресурсів. Чи не найголовнішою фінансовою проблемою для України є розрахунки за російські енергоносії.

Нестабільна економічна та фінансова ситуація в Україні, низька ефективність економічних реформ, використання залученого зовнішнього фінансування на покриття бюджетного дефіциту, покриття державних гарантій за рахунок держбюджету спричинилися до зниження заінтересованості зовнішніх інвесторів у вкладенні коштів в економіку України.

На сучасному етапі актуальним завданням є реформування державної грошово-кредитної політики України, зокрема забезпечення керованості всього зовнішнього боргу, включаючи поточну заборгованість. Стратегія зовнішнього запозичення має узгоджуватися а прогнозом ВВП, стратегічними напрямами бюджетної, цінової, валютної політики, станом і прогнозом платіжного балансу тощо.

3. Основними дилемами, на нашу думку, на сьогодні є недосконале законодавство та погана якість діяльності державних інститутів, відповідальних за реалізацію проектів МФО в Україні. Задля досягнення кращих результатів у цих питаннях, необхідний комплексний перегляд законодавчої бази, оскільки на сьогодні існує безліч законів, функціонування яких є несумісною з економікою ринкового типу. Потрібно здійснити загальну реструктуризацію державних установ, відповідальних за реалізацію проектів МФО в Україні: звести до мінімуму кількість цих інститутів, тоді відповідальність за діяння зросте. Це заставить відповідних осіб ефективніше працювати.

Таким чином діяльність України повинна спрямувати у площину безкредитних стосунків, де наша держава буде вигідним і надійним партнером МФО в плані технічної підтримки.

У розрахунковій частині здійснені розрахунки необхідних бюджетних показників підприємства «Мрія». Загалом, фірма має позитивні для успішного розвитку показники. Про це свідчить її прибутковість - валовий прибуток за перше півріччя 2011 року становить 1847,0844 грн.

За результатами підрахунків, ми дійшли висновку, що підприємство не має потреби в додатковому залученні коштів для фінансування капітальних інвестицій. Це свідчить про її стійкість і успішність на ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ