Доходи бюджетів: склад і тенденції розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ФІНАНСИ»

на тему: «Доходи бюджетів: склад і тенденції розвитку»



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ

1.1 Становлення та розвиток доходів бюджету

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України, та їх джерела

2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ (НА ПРИКЛАДІ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ)

2.1 Загальний аналіз доходів бюджету України 2011 р

2.2 Динаміка структури доходів бюджету України 2008-2011 рр

3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОЇ СИСТЕМИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток А



ВСТУП

Актуальність теми у заключается тому що, Державний бюджет України є головним фінансовим документом країни, який затверджується законодавчими органами країни. При прийнятті бюджету дотримуються певні правові норми, які регулюються бюджетним кодексом. Бюджет країни або місцевий бюджет це фінансова гарантія виконання основних соціально значущих функцій держави і суспільства, тому знання бюджетної системи має найважливішу роль для кожного жителя країни.

Мета роботи в всебічно досліджувати пристрій бюджетної системи України шляхом вивчення джерел правового, методичного та навчального характеру.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання: бюджет доходи державний

- розглянути теоретичні основи дослідження доходів бюджетів; становлення та розвиток доходів бюджету; класифікація доходів Державного бюджету України, та їх джерела;

- проаналізувати структури доходів на прикладі державного бюджету України;

- проаналізувати динаміку структури доходів бюджету України 2008 -2011 рр.;

- виділити напрями вдосконалення чинної системи доходів державного бюджету України.

Безпосереднім об'єктом дослідження в курсовій роботі служить пристрій бюджетної системи України. Предметом є безпосередньо бюджет.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну проблематику, - З. Васильченко, В. М. Опанін, М. Вдовиченко, Ш. Блакарт, Л. Л. Осипчук, С. Мельнік, І. Луніна та ін. Також, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: «Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України» . «Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави».



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ

1.1 Становлення та розвиток доходів бюджету

Адміністративно-командні методи управління економікою СРСР призвели до нерівномірного економічного розвитку регіонів країни, створення неефективного народногосподарського комплексу в тому числі і на Україні.

З проголошенням в 1991 році Україною державної незалежності починається новий етап формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Але перша спроба початку економічних перетворень в Україні сталася ще до 1991 року, а саме 3 серпня 1990 року, коли Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон УРСР «Про економічну самостійність Української Радянської Соціалістичної Республіки». Згідно з цим законодавчім актом Україна самостійно визначатиме економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах усього народу, а також розроблятиме і формуватиме незалежну фінансову (бюджетну, податкову, валютну) політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займатиметься її виконанням.

Фінансова політика - це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання державою її функцій. Вона має самостійне значення і водночас є головною метою реалізації волі держави в будь-який сфері суспільного життя. Головним напрямком фінансової політики держави було у всі часи і залишається формування по можливості найбільшого обсягу фінансових ресурсів держави - єдиної матеріальної бази всіх державних перетворень.

Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси країни та бути привабливою для потенційних інвесторів-нерезидентів. Побудова і формування фінансової політики - це досить складаний процес.

Основу фінансової політики будь-якої країни становить бюджетна політика, яка пов'язана, насамперед, із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів. Структура бюджетної системи та бюджетний устрій України визначені Законом України «Про бюджетну систему України», що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новій редакції 29 червня 1995 року [1].

Взагалі бюджетна система України у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення. У розвитку бюджетної системи України можна виділити періоди:

1) до 1990р. У цей період Україною входила як республіка до складу СРСР, що впливало на розвиток нац. бюджетної системи;

2) 1991-2001рр. Цей період утворення самостійної України. У цей період відбувається формування атрибутів державності, наповнення новим змістом функцій країни зі статусом незалежності. На цій основі будується процес оновлення та реформування бюджетної системи;

3) з 2001р. проведена бюджетна реформа, спрямована на:

- забезпечення ефективного бюджетного планування;

- визначення функцій органів держвлади в бюджетному процесі; визначення пріоритетів бюджетного фінансування; правове закріплення організації бюджетного процесу;

- чітке розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетів; організація ефективного фінансового контролю виконання Державнного та місцевих бюджетів і т.д.

Бюджетна система будується і базується з урахуванням вимог і стандартів бюджетного законодавства в країнах Європейского Союзу. Нові концептуальні підходи, передбачені в Бюджетному кодексі, і його основні положення, спрямовані на досягнення цілей бюджетної реформи в Україні [2].

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.

Бюджетна система України грунтується на таких принципах:

а) принцип єдності бюджетної системи України характеризується єдиною правовою базою і грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдністю ведення бухобліку та звітності;

б) принцип збалансованості, т . е. витрати бюджету повинні відповідати обсягу доходів;

в) принцип самостійності - Держбюджет України та місцеві бюджети є самостійними;

г) принцип повноти, тобто до складу бюджетів включаються всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються згідно з нормативно-правовим актам органів влади;

д) принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави;

е) принцип ефективності, тобто досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

ж) принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на певні цілі;

з) принцип публічності;

і) принцип відповідальності учасників процесу, тобто кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльності на кожній стадії бюджетного процесу. Всі принципи бюджетної системи діють у бюджетному процесі в єдності і взаємозв'язку. Кожен принцип бюджетної системи не суперечить одне одному.

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет - це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави - це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

Державний бюджет України затверджується законодавчими органами країни. При прийнятті бюджету дотримуються певні правові норми, які регулюються бюджетним кодексом. Бюджет країни або місцевий бюджет це фінансова гарантія виконання основних соціально значущих функцій держави і суспільства, тому знання бюджетної системи має найважливішу роль для кожного жителя країни.

Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.

Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення.

Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов'язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи державного бюджету - поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Також бюджет складається з видатків. Видатки бюджету - це кошти, що направляються на фінансове забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками. Витрати бюджету, будучи компонентом загальної фінансової категорії бюджету - являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій.

Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.

Основні напрями видатків:

а) загальнодержавні функції (державне управління, міжнародна діяльність);

б) оборона;

в) громадський порядок, безпека та судова влада;

г) економічна діяльність;

д) охорона навколишнього природного середовища;

е) житлово-комунальне господарства;

ж) охорона здоров'я;

з) духовний та фізичний розвиток;

і) освіта;

к) соціальний захист та соціальне забезпечення.

Оскільки доходи держави завжди об'єктивно обмежені, в першу чергу фінансуються пріоритетні витрати. Пріоритетність тих чи інших витрат визначається державою (для місцевих бюджетів - органами місцевого самоврядування). Така пріоритетність знаходить своє закріплення в законодавстві, і перш за все в нормах Конституції, положення яких знаходять свою подальшу деталізацію в бюджетних актах [3].

Отже, державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Структура бюджетної системи та бюджетний устрій України визначені Законом України «Про бюджетну систему України», що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новій редакції 29 червня 1995 року. Державний бюджет України затверджується законодавчими органами країни. Він складається з доходів та видатків. Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України. Витрати бюджету - являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій.

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України, та їх джерела

Важливе місце в системі нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини, займає бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, які забезпечують загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. N 327 структура бюджетної класифікації України складається з нижченаведених розділів.

Розділ I. Доходи бюджету.

Розділ II. Витрати бюджету.

Функціональна структура видатків.

Відомча структура видатків.

Економічна структура видатків.

Розділ III. Фінансування бюджету.

Фінансування за типом кредитора.

Фінансування за типом боргового зобов'язання.

Розділ IV. Державний борг [5].

Класифікація доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України», яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:

1) Податкові надходження:

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

б) податки на власність;

в) платежі за використання природних ресурсів;

г) внутрішні податки на товари та послуги;

д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;

е) інші податки.

2) Неподаткові надходження:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

г) інші неподаткові надходження.

3) Доходи від операцій з капіталом:

а) надходження від продажу основного капіталу;

б) надходження від продажу державних запасів товарів;

в) надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

4) Офіційні трансферти:

а) від органів державного управління інших рівнів;

б) із-за кордону;

в) з недержавних джерел.

5) Державні цільові фонди:

а) Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

б) Пенсійний фонд України;

в) Фонд соціального страхування України;

г) Фонд сприяння зайнятості населення України;

д) Державний інноваційний фонд України;

е) Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;

ж) інші фонди [6].

Доходи бюджету в більшості країн класифікуються за джерелами (надходження від податків і зборів, від державних підприємств та майна, від позик і т.д.) і за видами (наприклад, у Великобританії - прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, податок зі спадщини і дарувань, на додану вартість, митні збори та ін.) Доходи від державних підприємств та майна, як правило, відображаються в кошторисах різних відомств.

Існують і інші види класифікації доходів, наприклад юридична та фінансова.

Юридична класифікація підрозділяє доходи за способом їх отримання використовується сила державної влади чи ні. У першому випадку це податки і штрафи, у другому - плата за послуги та добровільні внески.

Фінансова класифікація виходить з поділу доходів на безповоротні, або постійні (податки) і тимчасові (позики).

Бюджет України має чотирьохрівневу структуру. Бюджет підрозділяється на:

а) центральний бюджет;

б) бюджети областей;

в) бюджети районів і міст;

г) районні бюджети в містах і відповідні їм бюджети в сільській місцевості.

Ці бюджети разом носять назву місцевих бюджетів. На практиці ця структура обмежена трьома рівнями, оскільки районні бюджети і відповідні їм бюджети на селі, будучи доповнюють інститутами, частіше за все не виділені з районних (міських бюджетів).

Розподіл фінансових функцій між центральним і місцевими бюджетами не має постійного характеру і здійснюється щороку по-новому в ході затвердження річного бюджету шляхом переговорів.

До основних сфер діяльності, які фінансуються з місцевих бюджетів, можна віднести комунальне господарство, сферу соціального забезпечення, житлове господарство, сферу освіти, а також культуру і спорт [8].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Структура бюджетної системи України

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, називається Зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя (рис. 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Структура Зведеного бюджету України

Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв'язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про бюджетну систему України» доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

- частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

- податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

- плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

- надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

- частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

- орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

- внесків до Пенсійного фонду України;

- внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;

- надходжень від внутрішніх позик;

- перевищення доходів над видатками Національного банку України;

- повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;

- дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;

- плати за спеціальне використання природних ресурсів;

- інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.

Таким чином, можна зауважити що основним джерелом надходжень до Державного бюджету України служать податки.

Якщо говорити про місцеві бюджетів належать бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Склад доходів місцевих бюджетів ділиться:

- на доходи, що враховуються при визначенні розміру міжбюджетних трансфертів (І кошик);

- на доходи місцевих бюджетів, що направляються на виконання власних повноважень (ІІ кошик). Перелік доходів, що враховуються при розрахунку дотації вирівнювання визначений Бюджетним кодексом. До них належать: податок з доходів фізичних осіб, плата за ліцензії на провадження окремих видів діяльності, плата за держреєстрацію СПД, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності (крім продажу нафтопродуктів), адміністративні штрафи, плата за видачу ліцензій на право торгівлі алкогольними та тютюновими виробами та ін Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні дотації вирівнювання Бюджетним кодексом. Це місцеві податки і збори, плата за землю в частині надходить до бюджетів міст республіканського і обласного підпорядкування (зараховується у розмірі 75 %), бюджети сіл і селищ та міст районного підпорядкування (в розмірі 60 %), податок на промисел, плата за оренду комунальної власності, податок на прибуток підприємств комунальної власності та інші.

Також існують міжбюджетні трансферти, які є для одного бюджету витратами, а для іншого джерелом доходу. Це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти поділяються на: дотацію вирівнювання; кошти, що передаються до Держбюджету та місцевих бюджетів з інших бюджетів; субвенцію, інші дотації. Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Основні види субвенцій: субвенції на здійснення програм соціального захисту (сім'ям з дітьми, інвалідам та учасникам війни), субвенція на виконання інвестиційних проектів, субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на надання пільг, встановлених державою і т.д..
Система міжбюджетних трансфертів, визначених Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України в Законі «Про Державний Бюджет України» на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану території. Розподілу міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців і споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування [9].

Отже державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Структура бюджетної системи та бюджетний устрій України визначені Законом України “Про бюджетну систему України”, що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новій редакції 29 червня 1995 року.

Державний бюджет України затверджується законодавчими органами країни. Він складаеться з доходів та видатків. Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України. Витрати бюджету - являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій.

Якщо говорити про місцеві бюджетів належать бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Важливе місце в системі нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини, займає бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, які забезпечують загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.



2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ ( НА ПРИКЛАДІ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ)

2.1 Загальний аналіз доходів бюджету 2011 р.

Президент України Віктор Янукович 23 грудня підписав Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а також Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що доходи Державного бюджету України на 2011 рік складають 301 060 447,9 тис. гривень. Структура доходів Державного бюджету України на 2011 рік визначена в Додатку № 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» [10].

Державний бюджет України на 2011 рік з точки зору його ідеології виражається насамперед в такому перерозподілі доходів, який забезпечує баланс політичних, економічних, соціальних та міжбюджетних відносин.

Характерними ознаками Державного бюджету України на 2011 рік є:

а) бездефіцитність, що дозволить використовувати ресурси держави не на фінансування дефіциту, а на здійснення загальнодержавних програм;

б) зменшення частини фінансових ресурсів, які перерозподіляються через державний бюджет, що забезпечить подальший рух у досягненні компромісу між фіскальними інтересами держави та її стимулюючою функцією;

в) скорочення необгрунтованих пільг з одночасним збільшенням обсягів видатків на здійснення програм соціального спрямування;

г) цільове використання бюджетних коштів та досягнення прозорості бюджетного процесу за рахунок концентрації у державному бюджеті всіх позабюджетних коштів та фондів, включаючи фонд соціального страхування.

Більшу частку доходів бюджету складають податкові надходження - 254 151 996,0 тис. грн. (84,41 % від загальної суми доходів). Можна сказати, що податкові надходження - це основне джерело доходів бюджету в Україні.

Основне навантаження з формування податкових надходжень до державного бюджету лягає на податок на додану вартість. За його рахунок формується 49,43 % податкових надходжень. Друге місце займає податок на прибуток підприємств - 18,17 % від загальної суми податкових надходжень. Далі акцизний збір з вітчизняних товарів - 12,11 %. Надходження від решти податків складають 10 % в структурі податкових надходжень до Державного бюджету України на 2011 рік.

Наступними за вагомістю в структурі доходів бюджету йдуть неподаткові надходження. Вони повинні забезпечити 14,18 % доходів Державного бюджету України на 2011 рік, що становить 42 699 087,3 тис. грн. Провідну роль в цих надходженнях відіграють доходи від власності та підприємницької діяльності - 37,52 % від загальної суми неподаткових надходжень.

Надходження до цільових фондів Державного бюджету України на 2011 рік передбачаються у сумі 167 800,0 тис. грн. що становить 0,05 % від усієї суми доходів.

Офіційні трансферти, які формуються за рахунок коштів, що передаються до державного бюджету з інших бюджетів, передбачають надходження у сумі 898 287,7 тис. грн., що становить 0,3 % від загального обсягу доходів бюджету.

Доходи від операцій з капіталом передбачається отримати в сумі 636 154,8 тис. грн. (0,2 % від суми доходів бюджету) за рахунок надходжень від продажу основного капіталу. Мається на увазі реалізація безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, скарбів, дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Таким чином, заплановано зростання доходів бюджету в 2011 році (проти 2010 р.) на 10,4 % до 281,5 млрд.грн; витрати зростуть на 4,6 % до 321,9 млрд.грн; максимальний дефіцит держбюджету на 2011 рік склала 38,8 млрд.грн (або близько 12 % щодо витрат, 13,8 % щодо доходів бюджету).

Отже, Державний бюджет України на 2011 рік з точки зору його ідеології виражається насамперед в такому перерозподілі доходів, який забезпечує баланс політичних, економічних, соціальних та міжбюджетних відносин. Можна зауважити що 2011 р. є досить прибутковим для країни доходи Державного бюджету України зростають, але разом з доходами зростають і видатки [13].

2.2 Динаміка структури доходів бюджету України 2008-2011 рр.

Подержання незалежності Україна пережила десять років падіння, внаслідок чого ВВП знизився до 40,8 %, а за наступні дев'ять років зростання ледь сягнув 74,1 % від рівня 1990 р. У порівнянні з 1991 р. реальні наявні доходи населення спочатку знизилися до 32,9 % в 1999 р., а потім зросли до 101,3 % у 2008 р.

З року в рік, доходи державного бюджету зростали. Так у 2009 році доходи Державного бюджету повинні бути у розмірі 238.931.337,1 тис. грн, що на 6999370,4 тис. грн. більше ніж у 2008 році (231.931.966,7 тис. грн). Тобто, зростають темпи номінального росту доходів Державного бюджету України.

В структурі доходів бюджетів на 2008 та 2009 роки основне навантаження з заповнення дохідної частини бюджету лягало на податкові надходження - вони складали 73,7 % та 74,7 % від загальної суми доходів відповідно. Тобто, відносна величина цієї складової частини доході бюджету носила більш-менш постійний характер. Крім того, структура безпосередньо податкових надходжень зазнає суттєвих коливань із року в рік.

Далі йдуть неподаткові надходження. Тут зберігається тенденція до зростання вагомої частини цих надходжень у загальній структурі доходів державного бюджету (у 2008, 2009 роках відповідно 20 % та 20,4 %). Але стабільність внутрішньої структури неподаткових надходжень залишає бажати кращого. Не можна не привернути увагу до коливання частини неподаткових надходжень, яку складали доходи від власності та підприємницької діяльності (у 2008-2009 роках відповідно 39,5 % та 35 %). Якщо врахувати, що основна частка цих доходів - надходження від приватизації об'єктів державного майна, то можна зробити висновок, що стратегічне планування приватизації проводиться навмання.

Динаміка надходжень до цільових фондів також не мала чітко визначеної тенденції. Спостерігається зниження частки цих надходжень у 2009 році 0,17 % порівняно з 2008 роком 0,33 % на 0,16 % [14;15].

Отже, розглянуто динаміку структури доходів Державного бюджету України в 2008-2009 роках. На даний момент в державі не існує довгострокової бюджетної політики. Здається таке враження, що із року в рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.

Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 2008-2009 роках коштами лягало на податкові надходження. При чому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Але політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру. Тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво виражених тенденцій.

Відносно високу частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економічної ситуації в країні держава прагне до отримання більш гарантованих доходів у порівнянні з податками.

Законом визначено доходи Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 267.451.994,9 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 218.691.258,1 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 48.760.736,8 тис. гривень.

Затверджено видатки Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 323.556.204,7 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 244.026.875,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 79.529.328,9 тис. гривень [16].

Згідно із документом, зростання ВВП планується щонайменше 3,7 %. Прогнозований рівень інфляції складає 9,7 %. У додатку А ми можемо простежити як помісячно наповнюється державний бюджет України [17].

Проаналізувавши доходи державного бюджету України можна сказати що на травень 2011 року порівняно з травнем 2008-2010 років доходів було отримання значно більше ніж в попередні роки, що означає поступовий вихід України з кризового становища і пожвавлення економіки країни. Але із зростанням доходів зросли також і видатки, яки тягнуть країну в боргову яму, тому що бюджет Україна зазвичай приймаеться з дефіцитом. У лютому 2011 року був профіцит державного бюджету України який склав 5070000000 грн, після того як у січні був зафіксований його дефіцит у розмірі 942 млн грн. про це повідомило Міністерство фінансів України.

Таким чином, Державний бюджет України на 2011 рік з точки зору його ідеології виражається насамперед в такому перерозподілі доходів, який забезпечує баланс політичних, економічних, соціальних та міжбюджетних відносин. Можна зауважити що 2011 р. є досить прибутковим для країни доходи Державного бюджету України зростають, але разом х доходами зростають і видатки.

Ознаки Державного бюджету України на 2011 рік є бездефіцитність, що дозволить використовувати ресурси держави не на фінансування дефіциту, а на здійснення загальнодержавних програм; зменшення частини фінансових ресурсів, які перерозподіляються через державний бюджет, що забезпечить подальший рух у досягненні компромісу між фіскальними інтересами держави та її стимулюючою функцією; скорочення необгрунтованих пільг з одночасним збільшенням обсягів видатків на здійснення програм соціального спрямування; цільове використання бюджетних коштів та досягнення прозорості бюджетного процесу за рахунок концентрації у державному бюджеті всіх позабюджетних коштів та фондів, включаючи фонд соціального страхування.



3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОЇ СИСТЕМИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Оскільки в структурі доходів Державного бюджету України основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування буде мати найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету.

Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.

Особливість податкової системи в України полягає в тому, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків. Але з-за того, що система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна (існує більш ніж 40 різноманітних податків, платежів і зборів), податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним. Тому вони починають ховати свої доходи та уходять в тінь.

Головні принципи побудови податкової системи країни можна сформулювати наступним чином:

- сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

- платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

- об'єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

- умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків;

- відсутність податкових пільг; пільги можуть застосовуватися тільки до тих коштів, які витрачаються на інвестиції та благодійну діяльність.

Враховуючи досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати такі заходи - удосконалення податкової системи України:

- основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;

- кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50 % платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

- податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

- з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

- потребує також удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб: моніторинги, проведені зарубіжними й українськими вченими свідчать, що 70 % платників податків відмовляються збільшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходів перевищує 30 %, а тому якраз такою вона повинна бути в Україні;

- досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов'язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі [18].

Також структуру доходів бюджету можна й необхідно визначати і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Рішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави, тільки на підставі такої перебудови можна забезпечити стабілізацію і збалансування як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

У цьому напрямку передбачають шляхи:

- по-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництв державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам.

- по-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позик.

- по-третє, питання формування оптимальної структури доходів державного бюджету безпосередньо апелює до оптимізації податкової системи країни. Тільки на основі вирішення питань зниження податкових ставок і розширення бази оподаткування можна буде вивести частину економіки з тіні, тоді різко зросте частка прибуткового податку і податку на прибуток у структурі бюджету, так як стане невигідно приховувати податки.

- по-четверте, якісне поліпшення структури бюджету можливо при прийнятті згодом бездефіцитного бюджету з метою появи більш оптимістичних очікувань суб'єктів економіки, які будуть впевнені, що за умови повного дотримання закону державні витрати не будуть фінансуватися за рахунок вільних коштів економіки країни.

Також існує проблема така як низька доходна база місцевих бюджетів. За останні роки доходи місцевих бюджетів виросли. Але, по-перше, видатки державного бюджету ростуть куди більш високими темпами. У структурі прибутків Зведеного бюджету частка місцевих бюджетів поменшала до недозволено низького рівня. По-друге, за цей час невідповідно зросли соціальні допомоги, зарплати бюджетників і т.д., які дочиста зменшили надбавку в прибутках. Ось і вийшло, що грошей на несоціальні витрати у місцевих общин більше не стало, а з урахуванням інфляції їх кількість декілько скоротилася. Другою по значущості проблемою можна назвати залежність місцевих бюджетів від єдиного джерела надходжень: в структурі їх доходів питома вага податку з прибутків фізичних осіб досягла майже 60 %. Диверсифікація джерел доходів схоже диверсифікації будь-яких фінансових ризиків. Тому портфель, більш ніж на половину що складається з надходжень одного вигляду, надійним назвати ніяк не можна.

Третьою проблемою, похідною від двох вищеперелічених, є дотаційна залежність місцевих бюджетів від державного. Сьогодні в Україні 645 місцевих бюджетів - 93,3 % є дотаційними, а сума дотацій їм (без витрат держбюджету на централізовані заходи і програми, додаткових дотацій і субвенцій) складає більше за 50 % їх власних доходів (якщо ж додати інші вливання з держбюджету, то загальна сума дотацій перевищить власні прибутки на 11,2 %). Така ситуація, безумовно, породжує утриманство в масштабах общин і цілих регіонів. Деяких місцевих керівників подібна система більш ніж влаштовує [22].

З проблем, які насамперед повинна вирішити реформа міжбюджетних відносин і місцевих бюджетів, варто відмітити передачу на місцевий рівень фінансування витрат, передусім освітнього, охорони здоров'я, соціального призначення і т.д., і посилення контролю за витрачанням коштів.

Що ж до удосконалення системи місцевих податків і зборів, то це враховується в проекті Податкового кодексу, що пропонується. Це найчистішої води профанація, яка не приведе до принципової зміни ролі місцевих податків і зборів, сьогодні зведеної до нуля. Здивувало відсутність як закріплені за місцевими бюджетами прибутки від податку на нерухомість, який присутній і у вже затвердженій Концепції реформування податкової системи, і в проекті Податкового кодексу. І в обох випадках, природно, закріпляється саме за місцевими бюджетами.

Насправді ж без закріплення за місцевими бюджетами реального і стабільного джерела надходжень, яким є податок на нерухомість, говорити про реальне зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів і диверсифікації ризиків їх недостатнього наповнення не доводиться. Крім того, в проекті можна прочитати приємні речі про підвищення прозорості бюджетного процесу і виконання місцевих бюджетів, посиленні контролю і відповідальності за дотримання бюджетного законодавства. Однак Концепція це не той документ, який дозволяє дати чіткі відповіді на питання реалізації цих благих намірів. Тому є чималий ризик, що намірами вони і залишаться [25].

Таким чином, в структурі доходів Державного бюджету України основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування буде мати найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. Вирішення проблем податків та розподілу коштів буде якісним лише при правильному виборі програм, без яких неможливий прорив в економіці за рахунок отримання хороших наслідків у короткі строки і без державної підтримки бюджетними коштами.

Особливість податкової системи в України полягає в тому, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків. Але з-за того, що система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна, податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним. Тому поліпшення податкових ставок, та стимулювання виходу з тіні призведе до збільшення доходів Державного бюджету.

Також структуру доходів бюджету можна й необхідно визначати і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Рішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави, тільки на підставі такої перебудови можна забезпечити стабілізацію і збалансування як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.