Світові фінансові центри

Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью-Йорку [37]

Маючи яскраво виражений міжнародний характер, провідні фондові біржі функціонують у певному національному режимі. Так, у зв'язку з посиленням державного регулювання діяльності фондових бірж у США на початку 30-х років після "Великої депресії", було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на обмеження спекулятивних операцій, які завдавали збитків малим вкладникам. У 1933 р. було прийнято закон про емісію цінних паперів, а в 1934 р. -- закон про біржову торгівлю цінними паперами. Згідно з цим законом, який діє донині, цінні папери обов'язково реєструються в урядовій федеральній торговельній комісії, регламентуються правила біржових опе-рацій і розміри позик під цінні папери, обмежуються найбільш спекулятивні операції. [21, c.352]: У загальній діяльності Нью-йоркського фінансового центру можна виділити і діяльність товарних бірж. Так, на Нью-Йоркській Біржі кави, цукру і какао (Coffee, Sugar & Cocoa Exchange) ведеться торгівля відповідними товарами різних сортів. У 1996 р. на цій біржі почали торгівлю ф'ючерсними контрактами на вершкову олію, сир і молоко. Зараз ведуться операції по 10 видам ф'ючерсних контрактів і 8 видам опціонів, обсяг торгівлі в 2009 р. досяг 9,8 млн контрактів і 3,4 млн опціонів.

На Нью-Йоркській біржі бавовни і цитрусових (New-York Cotton & Citrus Exchange) укладають контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном. Ведуться також операції з індексом долара, екю, казначейськими квитками США. У 1997 р. почалися операції по ф'ючерсних і опціонних контрактах на картоплю. У 1996 р. ця біржа об'єдналася з Нью-Йоркською ф'ючерсною біржею і створила єдиний фьючерсно-опціонний ринок. Тепер на об'єднаному ринку ведуться операції по 35 видам ф'ючерсних контрактів і 19 видам опціонів, з обсягом торгівлі в 1998 р. у 6,5 млн контрактів і 1,7 млн опціонів [29, с.111].

Нью-Йоркська товарна біржа (New-York Mercantile Exchange) -- третя по числу укладених угод. Предметами угод на ній є паливна і сира нафта, пропан і бензин, а також платина і палладій. Після злиття з товарною біржею КОМЭКС є найбільшим місцем торгівлі сировинними товарами. На об'єднаній біржі NYMEX ведеться торгівля 17 видами ф'ючерсних контрактів і 19 видами опціонів, обсяг торгівлі в 2010 р. склав 78,4 млн контрактів і 15,3 млн опціонів.



Токійський фінансовий центр

Щодо Токіо, то з часів Реставрації Мейдзі в 1868 р. і до Першої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію переважно у Великій Британії та західноєвропейських країн, після Другої світової війни -- переважно у США.

І хоча токійська фондова біржа була заснована у 1878 р., майже 100 років Токіо не вважався міжнародним фінансовим центром з декількох причин [2, c. 144]:

--по-перше, на фінансові ринки Японії впливали скоріше не ринкові сили, а урядова політика, яка була спрямована на вирішення завдань національної економіки. Розподіл фінансових і матеріальних ресурсів здійснювався виходячи з пріоритетів національної економіки, а фінансова система і фінансові ринки вважалися засобами виконання саме національних економічних завдань;

--по-друге, у 50--60-х роках Японія була капіталоімпортуючою країною. При цьому якщо після Другої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію для відбудови зруйнованої війною економіки головним чином у США, то після введення в 1963 р. Сполученими Штатами податку, який урівнював ставки процента, Японія почала переорієнтовуватися в плані джерел фінансування зі США на Європу;

--по-третє, жорстке державне регулювання ринку цінних паперів не стимулювало іноземні кредитно-фінансові установи до розширення операцій на цьому ринку;

--по-четверте, валютно-фінансовий контроль в Японії обмежував можливості іноземних позичальників та інвесторів.

Однак із часом сприятливі умови для Токіо як міжнародного фінансового центру поступово розвивалися і були підкріплені змінами в національному і міжнародному становищі після 1970 р. "Нафтовий шок" 1974 р. примусив японський уряд збільшити сукупні витрати з метою виведення національної економіки зі стану спаду. Зростання випуску державних облігацій стимулювало розвиток значного вторинного ринку, а також ринку перепродажу облігацій [37]:

Збільшення іноземними позичальниками обсягів випущених у Токіо облігацій в єнах також стимулювало зростання ринку міжнародного капіталу в 70-ті роки. Значні фінансові резерви Японії, які виникли в результаті активного сальдо торговельного балансу і високої норми персональних заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників (наприклад корпорації США) і міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський уряд розчинив двері іноземним банкам і фірмам для торгівлі цінними паперами. Для задоволення зростаючого внутрішнього і міжнародного попиту в 1983 р. на Токійській фондовій біржі стала до ладу комп'ютеризована система проведення операцій; після 1986 р. до роботи на Токійській фондовій біржі підключилась велика кількість іноземних фірм; у тому ж році було створено оффшорні банківські ринки; у 1987 р. розпочалось укладання угод на строк [34].

Розглянемо характеристику сегментів фінансового ринку Японії. Японський ринок довгострокового позичкового капіталу включає: ринок акцій; процентні державні облігації; дисконтні державні ноти і векселі; облігації муніципалітетів; енергетичні цінні папери, гарантовані державою; промислові облігації; інозем ні облігації в єнах; конвертовані облігації; облігації з підписними сертифікатами [33, c. 148]

40 % випуску акцій корпорацій припадає на:

· акції, які пропонуються широкій публіці;

· акції, що пропонуються акціонерам за пільговими цінами;

· варанти, які дають право на купівлю акцій.

На ринки облігацій нові випуски здійснюються переважно в державному секторі, насамперед за рахунок дисконтних державних нот і векселів, що купуються приватними особами.

Євро-єнові облігації зазвичай випускаються японськими корпораціями в Європі з метою:

· запобігання обмежень на вітчизняному ринку капіталу;

· збільшення обсягу зарубіжних коштів для фінансування своєї діяльності на міжнародній арені та в Японії за нижчою ціною.

Японський ринок короткострокового капіталу включає: [32, c.352]:

· первинний та вторинний ринки державних облігацій;

· ринок Генсаки -- ринок узгоджень про купівлю державних цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;

· ринок казначейських векселів;

· обліковий ринок векселів;

· ринок депозитних сертифікатів;

· ринок іноземних короткострокових комерційних векселів;

· ринок євро-єнових депозитних сертифікатів;

· ринок онкольних позик -- це ринок, де відбувається позичання коштів банками міст у регіональних банків та інших кредитно-фінансових установ для регулювання їхніх позицій у сфері ліквідності. «Пропозицією» цього ринку (заснований у 1971 р.) є обліковий ринок векселів, строк платежу за якими коливається від одного до чотирьох місяців. Іноземні та японські банки, а також брокерські фірми ведуть операції на цих ринках для приведення їхніх позицій у сфері іноземних валют у відповідність до ситуації на міжнародному ринку євровалют.

Від середини 80-х років відбувається процес перетворення Японії на фінансову наддержаву. Японські банки надали 25% кредитів всього західного світу. Згідно з деякими оцінками, невдовзі чисті зарубіжні активи Японії зможуть досягти 558 млрд дол. Нині ця країна перетворилася на найбільшого кредитора сучасного світу. Перетворення Японії у важливий міжнародний фінансовий центр віддзеркалюється у значенні Токійської фондової біржі. Наприкінці 80-х років по обороту та вартості цінних паперів, які котирувалися тут, ця біржа поступалася лише Нью-Йоркській (80% її обороту), а загальна вартість акцій досягла 300 трлн єн. Продовжують посилюватись і позиції японських банків у світовій фінансово-кредитній системі, які посідають перші шість місць серед найбільш відомих банків світу. Із 25 найбільших банків світу 16 - японські. Уже наприкінці 80-х років ресурси провідних банків Західної Європи та США перевищили рівень у 150 млрд дол., а японських банків - у 200 млрд дол. [35]

Токійський валютний ринок характеризується високим добовим оборотом іноземної валюти (до 170 млрд дол.), особливо угод в єна/долар. Як наслідок, Токіо став третім валютним ринком світу.

Зараз Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після Нью-Йоркської і Лондонської фондових бірж. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім того, розгортанню біржових операцій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень. Іноземна компанія, яка бажає пройти лістинг на Токійській біржі, повинна спочатку пройти лістинг на своїй національній біржі, одержати дозвіл від Токійської фондової біржі та від Міністерства фінансів Японії. Акції компанії мають бути ліквідними на ринку. Компанія має вести неперервний бізнес протягом п'яти років і виплачувати дивіденди кожні три роки, які передують лістингу. Вона повинна мати акціонерний капітал в кінці фінансового року, що передував лістингу, хоч би 10 млрд єн, а дохід до обкладення податками за останні три роки має бути приблизно 2 млрд єн [19, c. 144]

Токійська біржа є неприбутковою членською організацією, що є юридичною особою і яке володіє широкими правами в області самоврядування.

Рисунок 2.2 Члени біржі

Джерело: http://www.tse.com/press/1256810868304.html

Сайторі члени - це компанії по цінних паперах, що є посередником між регулярними членами біржі.

Спеціальні члени - це компанії, що зв'язують біржеві ринки, виконують на Токійській фондовій біржі ті накази, які не можуть бути виконані на регіональних біржах та інші члени.

Небанківські компанії по цінним паперам - ті, які знаходяться в асоційованому зв'язку з банками [35].

На долю токійської біржі припадає понад 80 % біржового обороту країни. Основними продавцями і покупцями є інституційні власники цінних паперів. У Японії індивідуальні власники мають лише 20 % акцій, які обертаються на біржі, а 80 % належить фінансовим установам, страховим компаніям і корпораціям. Власники акцій розраховують не на дивіденди (на початку 1990 р. вони були в 70 разів менше ринкової вартості акцій), а на підвищення курсу акцій і отримання доходу в результаті продажу акцій по вищому курсу (середньорічний дохід на продану акцію випуску 1980--1994 рр. склав 34,7 %). Основний метод торгівлі -- відкритий подвійний аукціон, торгівля з голосу в біржовому натовпі «зараба». До 80 % всіх акцій, що знаходяться в країні, продається і купується на Токійській фондовій біржі. З 1,3-1,5 млн наявних в Японії акціонерних фірм тут зареєстровано 1517, але на них припадає більше 25 % всіх вироблюваних товарів і послуг [9 с.167].

У 2005 році Токійська Фондова Біржа зайняла почесне друге місце в світовій класифікації найбільших фондових ринків світу. До її складу увійшли 2,5 тис. компаній, що приносять щорічно більше 3000 млрд дол. доходу [35].

Крім того, в Токіо розташовано ще дві найбільші японські біржі: Токійська фінансова ф'ючерсна біржа і Токійська товарна біржа. На останній ведуться операції з коштовними металами (золото, срібло, платина) [34].

Таким чином, завдяки "економічному диву", величезному фінансовому запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінансовим установам Токіо вийшов у центр міжнародних фінансових операцій як конкурентоспроможний гравець.



3. Перспективи залучення україни до світових фінансових центрів

На даному етапі не можна сказати, що економіка України стоїть осторонь світових фінансових центрів. Однак наслідки таки сучасного стану інтеграції економіки України зі світовими фінансовими центрами є неоднозначними. Якщо розглянути структуру капіталу, складається враження, що в економіку вкладається здебільшого легалізований вітчизняний капітал. Це засвідчують дані про розподіл прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну за країнами походження: значна частка ПІІ припадає на офшорні зони - Кіпр (9,6%), Британські Віргінські острови (4,6%), Ліхтенштейн (1,9%), які є відомими світовими офшорними фінансовими центрами [18]. За оцінками експертів, близько 25% кількісного складу спільних підприємств та від 30 до 55% (залежно від галузі) сукупних іноземних інвестиційних вкладень сформувалися на основі легалізованого вітчизняного капіталу. Навіть із введенням вимоги участі в конкурсах з продажу державної власності "промислового інвестора", суть не змінилася. Тому якнайшвидше потрібно створити такі умови, щоб запобігти подальшому відтоку капіталу з країни.

Таблиця 3.1 Обсяги прямих інвестицій на 01.01.2011 (млрд дол США)

Усього	44,708 млрд дол
Кіпр	9 млрд 914,6 млн дол.
Німеччина	7 млрд 076,9 млн дол.
Нідерланди	4 млрд 707,8 млн дол.
Російська Федерація	3 млрд 402,8 млн дол.
Австрія	2 млрд 658,2 млн дол.
Франція	2 млрд 367,1 млн дол.
Сполучене Королівство	2 млрд 298,8 млн дол.
Швеція	1 млрд 729,9 млн дол.
Британські Віргінські Острови	1 млрд 460,8 млн дол.
Сполучені Штати Америки	1 млрд 192,4 млн дол.



Діаграма 3.1 Прямі іноземні інвестиції на одну особу, доларів

Джерела: CIA Factbook, Держстат

Нині обсяг інвестицій в розрахунку на одну особу в Україні становить 977 доларів, що є дуже мізерною сумою за регіональними стандартами.

Рисунок 3.1 ПІІ до України за джерелами походження

Джерело: Держстат, НБУ

Одним із головних напрямів перетворень має бути податкова політика. У податковому законодавстві потрібно додати спеціальні норми, які б забезпечували прозорість офшорної компанії та оподаткування основного доходу інвестора-нерезидента. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку, а й запровадити довгострокові правила гри на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів [20, c.343].

Відтік капіталу є найбільшою для України проблемою. Потім кошти, що нелегальними шляхами вивезли з України, вкладаються в її економіку. Більша частина вивезеного капіталу потрапляє до країн із низькими ставками податків (Кіпр, Британські Віргінські острови та ін.). Якщо кошти розміщуються на банківському рахунку і не декларуються для цілей оподаткування в Україні, то це є простим випадком податкового шахрайства. Але в сучасних умовах використовуються більш складні схеми "відмивання грошей". Наприклад, грошові кошти можуть використовуватися для придбання акцій офшорної компанії з обмеженою відповідальністю, яка має місцезнаходження в податковій гавані і чиїми акціонерами та членами ради директорів виступають особи, що діють відповідно до розпоряджень справжнього власника. Дуже часто такі компанії здійснюють інвестиції в Україні як іноземні інвестори, що користуються правом на репатріацію капіталу, дивідендів та процентів до податкової гавані. Тобто прибуток, що отримує інвестор, все рівно вивозиться з країни. Такий самий механізм використовують мультинаціональні компанії, які здійснюють інвестиції в економіки різних країн і мають інтерес до зменшення податкових платежів з метою максимального збільшення кінцевих прибутків після сплати податків.

Існує інформаційна проблема входження України до світових фінансових центрів. Звертає увагу на себе те, що професійні учасники названих ринків постійно отримують інформацію щодо динаміки цін і курсів як у режимі реального часу (on-line), так і зведену з коментарями аналітиків. Ця інформація друкується у багатьох виданнях на економічну тематику (газетах, журналах, біржових бюлетенях), передається через Internet. Крім відомих щоденних фінансових газет, таких як «The Wall Sreet Journal», «Financial Times», у кожній із країн ринкової економіки щодня можна купити понад десяток видань, що аналізують різну інформацію з названих ринків [15, c.234].

Наприклад, у Франції до таких джерел належать масова газета «Bourse plus», що виходить з епіграфом «Біржа для всіх», журнал для професійних інвесторів «Action future», спеціалізований фінансовий журнал «Finances magazine» та багато інших публікацій, серед яких значну кількість видають з навчальною метою. Особливо популярними нині є статті, в яких досліджують проблеми технічного аналізу, навчають окремих інвесторів використовувати такі інноваційні для французького ринку похідні фінансові інструменти, як опціони і варанти. І це у країні, де кілька років тому обсяги ринку похідних були мізерними. В Україні аналогічні публікації відсутні. Інформацію про функціонування фінансового ринку та його складових публікує тижневик «Бізнес», журнал «Фондовий ринок», «Вісник Національного банку України», вона наявна також на відповідних сайтах в Internet.

Важливим інструментом інтеграції світового фінансового виступає Спів-товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ) Від англ. SWIFT -- Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, яке було створено в 1973 р. 239 банками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи) [1, c.123]. Міжнародні центри розрахунків цієї системи знаходяться в Голландії, Бельгії, США. Для банків -- учасників системи СВІФТ були розроблені між-народні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У більшості країн, банки яких беруть участь у системі, створено національні пункти, через які замовлення передаються в міжнародні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти в свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв). [22, c.532]:

У березні 1993 р. Україна стала 92 державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в цій системі 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку -- 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків ста-новив 250 тис. дол. США.

B Українi поступово формується система біржової фондової торгівлі, розробляються і реалізуються сучасні біржові технології інвестування. Активно розвивається і національна банківська система. Через механізм державного регулювання можливим стає не тільки подальший розвиток національного фондового ринку, а і його інтеграція у глобальні біржові структури. На сьогодні в структурі масиву цінних паперів України акції займають 74,47 %, ощадні сертифікати -- 8,55, векселі -- 4,94, облігації та інші папери -- 12,05 %. 75 % акцій випускають підприємства, 25 % -- комерційні банки. Гро-мадяни України стали власниками акцій на суму 2,2 млрд грн. [18, c.544].

На біржовому фондовому ринку України функціонують такі біржі:*

Українська фондова біржа (УФБ);*

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);*

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);*

Донецька фондова біржа (ДФБ).

У контексті глобалізації інвестиційних ринків та перспектив виходу фондових бірж України на міжнародну арену актуальним є вирішення таких проблем:*

· формування цілісної біржової фондової системи на базі існуючих фондових бірж та фондових секцій інших бірж, враховуючи той факт, що діюча біржова структура фондового ринку складається стихійно, без чіткого законодавчого забезпечення;*

· раціоналізація структур позабіржового та біржового ринків цінних паперів із пріоритетним розвитком останнього;*

· включення у біржову торгівлю підприємств загальнонаціонального значення, запровадження на цій основі національного фондового індексу;*

· електронізація біржових операцій у рамках уніфікованої, з орієнтацією на міжнародні стандарти, національної системи електронного обігу цінних паперів.

Більшість галузей промисловості й сільського господарства України потребують значного вкладення капіталу. Тому на сучасному етапі розвитку з огляду на історико-географічні чинники було б доцільно змістити акценти державної політики у бік пріоритетності сфери міжнародних фінансових послуг, основою для розвитку яких здебільше є політико-адміністративні перетворення, а не наявність вільних коштів [10, c.123].

Основними принципами реалізації Програми довгострокового зростання економіки України і стабілізації державного бюджету шляхом реалізації стратегії перетворення України в новий фінансовий центр пострадянських країн Східне Європи та Азії мають стати: [9, c.223].

1. забезпечення стабілізації законодавства;

2. створення потужних інформаційних мереж і розвиток телекомунікаціїних технологій у сфері фондового ринку;

3. впровадження системи стимулювального оподаткування суб'єктів фон-дового ринку;

4. розробка концепції захисту національних інтересів України на фондовому ринку.

Запропоновані заходи мають загальнодержавний характер і сприятимуть ефективному входженню україни до світових фінансовипх центрів.



Висновки

Дослідження, присвячені проблемі функціонування світових фінансових центрів та взаємодіїї з ними вітчизняної економіки дозволяють зробити такі висновки:

1. Світовий фінансовий центр - центр скупчення банків та спеціалізованих кредитно - фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, інші фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.

2. Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіональними та місцевими фінансовими ринками, центр має володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій.

3. Найбільш активно перелив фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах. До них відносіться : Нью - Йорк і Чикаго - в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург - в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн - в Азії. В майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри - Кейптаун, Сан - Паулу, Шанхай та інші.

3. В даний час існує два види світових фінансових центрів: одні виникли на базі національних ринків капіталу (у закордонній літературі їх називають ринками іноземного капіталу), інші - на базі міжнародних ринків капіталу. Хоча перші з'явилися раніш, нині вони мають підлегле значення. Переважна ж більшість світових фінансових центрів являє собою зовсім нові утворення, що виникли на основі міжнародних ринків капіталу, а точніше, євроринків.

4. Ведучим світовим фінансовим центром є Лондон. Він займає перше місце у світі по обсязі міжнародних валютних (30% світового обсягу), кредитних і депозитних операцій, є світовим монополістом в області страхування. Як ринок золота він поділяє світову першість з Цюріхом.

5. Нью-Йоркський центр, на відміну від інших фінансових центрів, був і залишається іноземним ринком капіталу, ринком іноземних кредитів. Він є головним джерелом євродоларів. Основна маса євродоларів і євровалютної складової цього центра перекидається через Торонто (Канада) і фінансові центри Карибського басейну (Багамські і Кайманові острова). На Нью-Йорк приходиться 16% від загального обсягу міжнародних валютних операцій.

6. В останні десятиліття неухильно підвищується роль Токіо як міжнародного фінансового центра, хоча його повноцінному твердженню в цій якості перешкоджає строгий контроль і регламентація міжнародних валютно-фінансових операцій у Японії.

7. Концентрація учасників і глобалізація ринків фінансових послуг сприяє інтенсивному зростанню і консолідації світових фінансових центрів (МФЦ). В даний час у 25 містах світу зосереджено більш 4/5 усіх титулів власності (equіtіes), що знаходяться в розпорядженні інституціональних керуючих. На частку трьох міст - Лондона, Нью- Йорка і Токіо приходиться більш 1/3 світових титулів власності, що знаходяться в інституціоналізованому керуванні, і більш половини обсягу операцій валютних бірж світу. Муніципалітети багатьох міст прагнуть залучити великі фінансові установи з метою перетворення в МФЦ. Ряд країн зацікавлені у формуванні власних МФЦ, тому що ці центри сприяють значному припливу капіталів у країну, приносять великі доходи у виді податків, у тому числі на доходи високооплачуваних службовців, і забезпечують зростанню зайнятості.

8. МФЦ поступово перетворюються в могутні інформаційно- аналітичні й організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом.

9. На сьогоднішній день стан взаємодії України і світових фінансових центрів не можна вважати задовільним.

10. Фактично через світові офшорні фінансові центри відбувається відтік вітчизняного капіталу за кордон. В той же час надходження іноземних інвестицій в Україну, які могли б забезпечити світові фінансові центри відбувається досить мляво. Тому країні необхідно вирішити низку завдань по налагодженню співпраці зі світовими фінансовими центрами. Серед найважливіших:

· Створення інформаційних потоків направлених як від МФЦ до України так і в оберненому напрямі;

· Активізація внутрішнього фондового ринку, зокрема бірж, та наближення їх робои до світових стандартів;

· Подальша стабілізація економічної ситуації в країні;

· Гарантії іноземним інвесторам.

Список виористаних джерел

1.Блохін В.С. Активізація інвестиційних процесів на фінансовому ринку // Фінанси України. - 2003. - №1. - С.130-136.

2.Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. - К.: Знання-прес, 2002. - 311 с.

3.Вірван Л.А. Фінансова інтеграція сучасного ринку капіталів // Фінанси України. - 2003. - №12. - С.118 - 124.

4.Луцишин З. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. - К.: «Друк», 2002. - 324 с.

5.Луцишин З. О. Сутність і тенденції розвитку світового фінансового середовища // Вісник НБУ. - 2001. - № . - С. -43.

6.Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці: Пер. з англ. -- К.: Либідь, 2002. -- Розд. 4.

7.Міжнародні валютні угруповання: Конспект лекцій. Ч. 1. Європейський валютний союз / О.І. Шнирков, О.В. Кузнецов, С.В. Кульпінський / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. Центр європ. студій. Каф. міжнар. валют.-кредит. і фінанс. відносин. -- К.: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 2000. -- 152 с.

8.Міжнародні фінанси: навчальний посібник / О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О. М. Мозгового. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 000 с.

9.Міжнародні фінанси: в питаннях та відповідях: Навч. посіб. для студ. екон. вузів і ф-тів / Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук'яненко, М.А. Левицький, С.В. Ляліків, Є.Н. Волошин, В.М. Осипов, В.В. Ковалевський, О.В. Воронова, О.А. Стрілець . -- О.: АстроПринт, 2000. -- 216 с.

10.Міжнародні фінанси: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / О.І. Рогач, А.С. Філіпенко, Т.С. Шемет, Н.Д. Амалян, С.Я. Боринець, Б.А. Бузинар, А.В. Буквич, І.В. Бураковський, Г.Б. Бурляй, В.А. Вергун. -- К.: Либідь, 2003. -- 784 с.

11.Мишкін Френсіс. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. -- К.: Основи, 1998. -- 963 с.

12.Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2003. -- С. 38--47.

13.Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 119 с.

14.Статистичний щорічник України за 2009 рік / Ред. Осауленко О.Г.- К.: Консультант, 2003 - 672 с.

15.Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. -- К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000. -- Гл. 1, 13.

16.Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 535 с.

17.Боди Зви, Мертон Роберт. Финансы: Пер. с англ. -- М.: Издат. дом «Вильямс», 2003. Гл. 2.

18.Валютный и денежный рынок. Курс для начинающих (Серия «Reuters для финансистов»): Пер. с англ. -- М.: Альпина: Паблишер, 2002. -- 340 с.

19.Валютный рынок и валютное регулирование / Под ред. И. Н. Платоновой. -- М.: БЕК, 1996. -- 456 с.

20.Иванов В.М. Финансовый рынок. - К.: МАУП, 1999. - 132 с.

21.Киреев А. Международная экономика. -- М., 1999. -- Ч. ІІ, гл. 5.

22.Матросов С. Рынок деривативов Западной Европы // Рынок ценных бумаг. - 2001. - № ). - С. -34.

23.Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под. ред Л. Н. Красавиной. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Финансы и статистика, 2000. -- Гл. 8.

24.Михайлов Д. М. Мировой финансовый рынок. Тенденции и инструменты. - М.: Экзамен, 2000. - 768 с.

25.Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер. с англ. -- М.: ДеКА, 1998. -- 768 с

26.Пензин К. Современное состояние и тенденции развития мирового рынка биржевых опционных контрактов // Рынок ценных бумаг. - 2001. - № (198). - С. -50.

27.Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. -- М.: Прогресс: Универс, 1994. -- 496 с.

28.Сорос Дж. Новая глобальная финансовая архитектура // Вопросы экономики. - 2000. - № . - С.

29.Чернявский С. П. Международный офшорный бизнес и банки. -- М.: Финансы и статистика, 2002. -- Гл. 1, 2.

30.Шмырева А.И., Колесников В. И., Климов Ю.А. Международные валютно-кредитные отношения. - СПБ: Питер, 2001. - С.234.

31.Шишков Ю. Мировая финансовая система: необходимость реформ // МЭ и МО. - 1998. - С.24-32.

32.Энг М. В., Лис Ф. А., Мауэр Л. Дж. Мировые финансы / Пер. с англ. - М.: ДеКА, 1998. - 768 с.

33.NYSE FACT Book 2002. - http:// www.nyse.com/about/factbook.html

34.http://www.tse.com/press/1256810868304.html

35.http://www.tse.com

36.http://uk.wikipedia.org/wiki/Нью-Йоркська фондова біржа

37.http://www.nyse.com/press/1256810868304.html

38.http://www.nyx.com

39.http://www.lse.com/press/1256810868304.html

40.http://www.lse.com

світовий фінансовий центр фондовий

Размещено на Allbest.ru