Сутність, принципи і напрямки податкової політики держави

Крім того, в загальний доход записується прибуток від сільськогосподарського використання власної землі, від використання власної частини лісу, від риболовства та полювання, а також прибуток від будь-якого виду бізнесу і річні проценти з банківського вкладу. Доходом вважається також наявність службового автомобіля, який використовується в особистих потребах.

Важливим пунктом декларації про доходи є стаття, куди платник податку записує свої витрати, які дозволяють зменшити суму загального доходу, що підлягає оподаткуванню. Якщо людина довго хворіла і витрачала гроші на ліки, якщо вона пенсіонер або оплачувала послуги адвоката, якщо в сім'ї є діти чи якщо вона більше двох годин на власній машині добирається до роботи й назад, їй гарантовано зниження податку, тільки все це треба задокументувати.

Третя категорія - так званий податок на "багатство", яким вважається: сума на рахунках у норвезьких та іноземних банках; кошти готівкою та чеки; акції підприємств й інші цінні папери. крім того, сюди входить абсолютна ринкова вартість житла та приміських будинків, що є у приватній власності, земельних чи лісних угідь, приватних промислових підприємств, автомобілів, всіляких морських та річкових суден.

"Багатство" вважається меншим на ту суму, яку громадянин винен, наприклад, у формі частини загального боргу житлового кооперативу, у формі боргу банку чи підприємству. У бланку декларації про доходи є спеціальна графа борг. Сума цієї графи відраховується від суми "багатства". З отриманого результату відраховується податок на "багатство".

Франція - найбільш оподатковувана країна серед європейських держав. При цьому більшу частину податків у Франції становлять невидимі податки. Так, кожний пакет цукру або пачка цигарок оподатковуються своїм податком. Ставки податків постійно зростають.

Щорічно, в лютому, французи отримують податкову анкету, яку вони мають заповнити й надіслати до податкових органів до вказаної в анкеті дати. При запізнені вони обкладаються 10-відсотковою надбавкою на податок. Через місяць платник податку отримує повідомлення про те, яку суму податку необхідно сплатити за минулий рік з відображенням дати внесення першої третини. Запізнення знову приводять до 10-відсоткового штрафу.

Ухилення від сплати податків - основний вид правопорушень у сфері оподаткування. До них відносять: неподання в податкові установи інформації про доходи, приховування реальних доходів шляхом внесення неправильних або перекручених відомостей у документи, використання підроблених документів.

Приховування або перекручування інформації про доходи шляхом обману, шахрайства або підробки, як правило, належить до злочинних дій.

Законодавством більшості країн за такі дії передбачається кримінальна відповідальність у вигляді штрафу або позбавлення волі від 1 до 5 років. Крім того, у Франції, наприклад, однаково карається як закінчений злочин, що проявляється у викривленні або приховуванні даних, істотних для оподаткування, так і замах на такий злочин. У США відповідальність настає навіть за спробу уникнути сплати податків. Податкові злочини належать до категорії діянь, які дуже важко викрити і розслідувати. Тому в багатьох країнах передбачено особливий порядок їх розслідування і судового розгляду. [5, c. 112-131]

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Відносини, пов'язані з встановленням та скасуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.

Відносини у сфері оподаткування, а також визначенні правових основ побудови та функціонування системи оподаткування України регулюються Конституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:

§ закони України з питань оподаткування;

§ акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України;

§ акти з питань оподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах визначених чинним законодавством України повноважень;

§ акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених чинним законодавством України.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Так, принципи побудови системи оподаткування, податки, збори (обов'язкові платежі), а також прав, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 47/97-ВР з подальшими змінами та доповненнями.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в податковому законодавстві України, то відповідно до Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/7-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"" застосовуються правила міжнародного договору.

За наявності суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткування та актів, які належать до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування повинні застосовуватись норми податкового законодавства.

Дія нормативно-правових актів з питань оподаткування не поширюється на обов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і які не включені до системи оподаткування України.

Податкове законодавство України щодо встановлення нових податків, зборів і обов'язкових платежів, а також пільг в оподаткуванні, розміру податкових ставок і нормативів, порядку справляння податків, зборів і обов'язкових платежів, приймається не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набирає чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом'якшують або скасовують відповідальність платників податків. [11, c. 89-93]

РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

3.1 ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА, ЇЇ ТИПИ ТА ПРИНЦИПИ

Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу та технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податки в руках одних управлінців можуть бути знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших - засобом нестабільності та економічного саморуйнування. Ось чому дбаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види та форми оподаткування, державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян-виборців. Це досягається за умови наукового поєднання наступних критеріїв:

Ш фіскальної достатності;

Ш економічної ефективності;

Ш соціальної справедливості;

Ш стабільності;

Ш гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, провадячи податкову політику, треба забезпечити такий обсяг податкових надходжень, який є оптимально бажаним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. Досліджуючи значення цього критерію, можна помітити чітку пропорційну залежність між нормою оподаткування та обсягом податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі обсяги податкових надходжень. Цю залежність можна відобразити за допомогою простої математичної формули:

y=A₁?T,

де y - загальний обсяг податкових надходжень;

A₁ - коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому A₁ < 1;

Т - рівень оподаткування в державі.

Залежність між обсягом податкових надходжень та рівнем оподаткування у державі відображається за допомогою графіка рис.1.

За нульового рівня оподаткування, податкові надходження відсутні. За збільшення норми оподаткування, податкові надходження до бюджету збільшуватимуться, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування. Але цей процес повинен відбуватися не хаотично спонтанно, а відповідно до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.

Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується за допомогою аналізу обсягу чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності відображається наступним чином:

ЧД => О, якщо Д - (Н + ЗП + П) - О, причому, П - 100%, де

ЧД - обсяг чистого доходу, прибутку;

ЗП - заробітна плата;

Н - нарахування на зарплату;

П - податки та податкові платежі;

Д - обсяг доходу.

враховуючи це, математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування має вигляд:

ЧД = А₂ /Т,

де: ЧД - обсяг чистого доходу; А₂ - коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування; Т - рівень оподаткування.

Із графічного зображення рис. 2 видно - якщо рівень оподаткування в країні наближається до 100%, то обсяг чистого доходу згідно з гіперболічною кривою прямує до 0.



податковий дискреційний економіка фіскальний

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування визначається за двома аспектами:

- скорочення реальних доходних конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

- повернення частки номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

РД = НД - А₃ Т,

де РД - реальні доходи платників податку4

НД - номінальні доходи платників податку;

А₃ - коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платників податку від рівня оподаткування;

Т - рівень оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів платників податків від рівня оподаткування відображається на графіку рис. 3.



Із графіка видно, що обсяг реальних доходів безпосередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищий рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних платників податку.

Інший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

СБ = А₄ vТ ,

де: СБ - фінансовані із бюджету суспільні блага і трансфертні платежі;

Т- рівень оподаткування;

А - коефіцієнт залежності суспільних благ від норами оподаткування.

Графічне зображення цієї залежності на рис. 4.

Між рівнем оподаткування та обсягом повернення раніше сплачених податків існує певна параболічна залежність. Причому, збільшення норми оподаткування в державі приводить до абсолютного зростання обсягу трансфертних платежів з бюджету. Але темпи росту фінансованих з бюджету суспільних благ відстають від темпів росту рівня оподаткування.

У реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов'язані та взаємозалежні.

Для окремих держав імовірні різні варіанти поєднання критеріїв здійснення податкової політики. Все залежить від обраних коефіцієнтів залежностей А₁, А₂, А₃, А₄, основою для встановлення яких є економічна доктрина держави.

Важливого значення у проведенні оптимальної податкової політики в державі надається й критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює на повну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження. Стабільність податкової політики передбачає незмінність правого регламентування справляння податків та зборів протягом певного податкового періоду. За допомогою цього критерію досягається два позитивних чинники:

- суб'єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини із державою, в змозі правильно обрати напрямки фінансової стратегії та отримати заплановані прибутки;

- покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

Але треба завважити, що податкова політика повинна бути стабільною лише потягом певного податкового періоду. Догматичність норм податкового регулювання суперечить реаліям економічного буття, і неврахування певних соціально-економічних змін у розвитку суспільства може призвести до не передбачуваних наслідків. Тому у податковій політиці необхідно враховувати критерії гнучкості. Він передбачає, що внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства треба змінювати прийоми, методи та форми державного регулювання економіки, зокрема в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний критерію стабільності. Критерій стабільності пов'язаний із податковою тактикою державного регулювання, що розробляється на певний проміжок часу, тоді як критерій гнучкості вже є податковою стратегію. Оптимальне врахування цих критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємовідносини платників податку та держави.

Виходячи із загальної функції політики держави, мети та завдань податкової політики визначаються головні принципи її організації. До них належать:

1. Забезпечення реалізації головних напрямків державної функції політики на основі ефективного здійснення державної податкової політики, її напрямків та умов реалізації. Державна податкова політика при досягненні кінцевого результату повинна мати те саме спрямування, що й держана фінансова політика

2. Стабільність нормативно-правового забезпечення, яке регулює податкову систему держави, зменшення різних доповнень до законів. Підзаконні акти не повинні суперечити головним законам або указам Президента.

3. Економічна зацікавленість. У сплаті податків повинні бути зацікавлені як платники, так і держава, яка має піклуватися про зростання добробуту населення, виконання в повному обсязі соціальних функцій та ін.

4. Соціальна справедливість як щодо юридичних осіб, так і щодо фізичних.

5. Рівнонапруженість податкового тиску як щодо всіх платників податкових та інших обов'язкових платежів, так і в регіональному аспекті.

6. Принцип вигідності для держави та платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку повинен отримати від суспільства таку частку благ або послуг, яка задовольняла б його уяву про їх вартість.

7. Економічна ефективність. Усі витрати, пов'язані з організацією податкової діяльності, вилученням і зборами податків, повинні бути значно меншими, ніж результати цієї роботи.

8. Гнучкість. Державна податкова політика повинна постійно пристосовуватись до чинної економічної системи, відображати зміни, що відбуваються в країні. Але це протидіє принципу стабільності нормативно-правової бази. Головним при здійсненні цього принципу є оптимальність при проведенні будь-яких змін і доповнень. [3, c. 223-240]

3.2 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Україна пройшла доволі довгий шлях, доки податки увійшли в економіку і стали дзеркалом формування бюджету і регулятором підприємницької діяльності. Я вважаю, що історію виникнення податкової системи України з часів СССР можна поділити на декілька етапів.

Після революції, в період громадянської війни податки знаходились у натуральній формі. У жовтні 1918 року ВЦВК був прийнятий закон про натуральний податок. У цей же час були прийняті революційні податки. Місцевій владі було дозволено увести місцеві одночасні надзвичайні революційні податки. В умовах "воєнного комунізму" створюється система натурального господарства, в результаті якої грошові податки не мають реального значення. У грудні 1921 року утримання грошового податку було повністю зупинено і податковий апарат був розформований.

Формування податкової системи починається в період НЕПу. Багатоманітність економіки викликало потрібність у різних формах податків. Основу податкової системи складали прямі податки. Під час 1921-1923 років були введені промисловий подоходно-майновий і загальний сільськогосподарський податки.

Промисловий податок був введений у 1921 році. Його виплачували промислові виробничі підприємства і кущове виробництво.

Податок складався із патентного і порівняльного зборів. Патентний збір утримувався при видачі патентів на право займатися промисловою і торговою діяльністю. Порівняльним збором обкладався оборот промислових та торгових організацій. При його виплаті враховувалась сума патентного збору. На мій погляд, промисловий податок був першою формою податка з обороту. Поряд з промисловим податком частина прибутку підприємств відраховувалась у вигляді подоходного податку і відрахувань від прибутку.

У 1924 році вводиться подоходно-майновий податок. Він поклав початок розвитку подоходного оподаткування громадян. Оподаткуванню підлягає сукупний дохід, який визначається на основі декларації платника. Ставки податку залежать від розміру доходу, а ставки податку на майно встановлюються окремо. У 1924 році було відмінено оподаткування майна, а подохідно-майновий податок реорганізований в подохідний. Податок на дохід був розділений на дві частини: основну та додатковий, його платників - на окремі категорії і групи. Податок утримувався в твердих ставках, диференційованих по категоріях і групах платників. Додатковий податок встановлювався у прогресивних ставках до сукупного податку, який перевищував відповідний розмір.

У роки НЕПу були введені "комунальні податки і збори": податок з будівель у містах, квартирний збір, збір з власників транспортних засобів, прописний збір. Їх можна класифікувати як місцеві податки та збори. На Україні вперше місцеві податки були введені у 1993 році Декретом Кабінету Міністрів "Про місцеві податки та збори". Ці податки дають можливість враховувати особливості економічного і соціального розвитку окремого регіону, доповнювати дохідну базу бюджету.

Сільське населення в перші роки НЕПу виплачувало податки у натуральній форму з різних видів сільськогосподарської продукції. В 1922 році їх замінили загальним натуральним податком. Крім нього, існували різні платежі та повинності. Для розвитку сільськогосподарського виробництва в 1923 році всі податки були відмінені: замість них уведений загальний сільськогосподарський податок, який з 1 січня 1924 року став виплачуватися тільки у грошовій формі.

Як непрямі податки, використовувались акцизи у вигляді надбавки на ціні товарів. Ставки були диференційовані на товари. Найвищі встановлювалися на товари першої необхідності.

На протязі 1930-1931 років проводилася податкова реформа. Була встановлена двоканальна система платежів до бюджету: податок з обороту і відрахування від прибутку.

До податку з обороту увійшли промисловий, акцизи та інші податки. До відрахувань від прибутку - подохідний податок, власні відрахування від прибутку ті інші. Для державних підприємств були встановлені відрахування від прибутку у розмірі від 10% до 81% фактично отриманого прибутку. Кооперативні організації виплачували подохідний податок, а для сільськогосподарських підприємств сільгосп податок також замінений на подохідний.

У середині 60-х років з'явились негативні тенденції у розвитку економіки. У 1965 році проводиться господарська реформа. Складовою частиною реформи був перегляд взаємозв'язків з бюджетом. Існуюча система платежів до бюджету виконувала тільки фіскальну функцію і не стимулювала виробництво. Тому для підприємств була встановлена плата за основні виробничі фонди і оборотні засоби. Вона виплачувалась із прибутку в залежності від вартості виробничих фондів. Для деяких підприємств (які мали більш вигідні умови для своєї діяльності) вводились фіксовані (рента) платежі. І останнім платежем був вільний залишок прибутку. Він вираховувався, як різниця між загальною сумою прибутку, платою за виробничі фонди і рентні платежі і сумою, яка направлялась у фонд економічної стимуляції. Це на деякий час покращило фінансовий стан підприємств.

Почався пошук нових форм взаємовідносин між державою і підприємствами. Додатково до оплаті за виробничі фонди і рентні платежі була встановлена плата за трудові ресурси; платежі вільного залишку прибутку були замінені на норматив відрахування від прибутку. Нормативи носили індивідуальний характер, встановлювались вищестоящими органами і достатньо часто носили суб'єктивний характер.

Єдиною ефективною формою відносин між державою і платниками можуть бути тільки податки. Тому у 1991 році був прийнятий перший Закон СССР "Про податки з підприємств, об'єднань та організації"

Україна почала формування власної податкової системи з 1991 року, коли був прийнятий Закон України "Про систему оподаткування", який визначає загальні принципи побудови податкової системи, податки, збори і обов'язкові платежі.

У системі формування доходів в ринковій економіці провідною і основною є податкова форма взаємовідносин держави та економічних суб'єктів ( майже 80% від загального обсягу доходів зведеного бюджету України є податкові надходження).

Для того, щоб пізнати суть податкових платежів, важливо визначити основні принципи оподаткування.

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; ( Статтю 3 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 285-XIV ( 285-14 ) від 01.12.98 )

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

За механізмом формування податки поділяють на дві основні групи: прямі і непрямі. Прямі податки вилучаються безпосередньо з власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача.

Класифікація податків відповідно до об'єктів оподаткування

Законом України від 18.02.97 р. №7797-ВР "Про систему оподаткування", що затверджений Постановою Верховної Ради України, передбачено стягнення таких податків:

Ш загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

Ш місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Класифікацію податків та зборів представлено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Загальнодержавні обов'язкові платежі	Місцеві обов'язкові платежі
Загальнодержавні податки	Загальнодержавні збори	Місцеві податки	Місцеві збори
1. Податок на додатну вартість 2. Податок на прибуток підпр-ств 3. Податок на доходи фізичних осіб 4. Податок на нерухоме майно 5. Плата за землю 6. Рентні платежі 7. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 8. Податок на промисел 9. Плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності 10. Фіксований с/господарський податок	1. Акцизний збір 2. Мито 3. Державне мито 4. Збір за геологорозвідувальні роботи за рахунок Держбюджету 5. Збір за спеціальне використання природних ресурсів 6. Збір за забруднення навколишнього природного середовища 7. Збір на обов'язкове страхування 8. Збір на обов'язкове пенсійне страхування 9. Збір до Державного інноваційного фонду 10. Єдиний збір, що стягується в пунктах перепустки через державний кордон України 11. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства	1. Податок на рекламу 2. Комунальний податок	1. Готельний збір 2. Збір за паркування автотранспорту 3. Ринковий збір 4. Збір за видачу ордера на квартиру 5. Курортний збір 6. Збір за участь в гонах на іподромі 7. Збір за виграш в гонах на іподромі 8. Збір з осіб, що приймають участь в грі на тоталізаторі на іподромі 9. Збір на право використання місцевої символіки 10. Збір на право проведення кіно- та телезйомок 11. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей 12. Збір з власників собак.

3.3 ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Найгострішою проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші - зовсім змінити модель податків.

Проблема може вирішуватись тим чи іншим методом, але вона не дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються від їх сплати.

Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

Заслуговує на увагу й питання прибутковості виробництва. Традиційно прибутком вважається різниця між ціною і матеріальними витратами (так званий балансовий прибуток).

Було б краще, якби прибутком вважалася та частина коштів, яка залишається після вирахування витрат виробництва та витрат на впровадження новітніх технологій і обладнання, що неможливе без використання кредитів, а тому ці витрати необхідно зараховувати у відсотки за кредит та поповнення обігових коштів. Не можна забувати, що протягом десятків років не реформувались і амортизаційні відрахування на оновлення обладнання, що конче потрібно. Тому прибуток для оподаткування повинен бути "чистим", без зазначених витрат.

Метою реформування податкової політики є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу. Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного Фонду, не повинен перевищувати 40 - 45%, що визначається Постановою Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики в Україні" від 04.12.96 р. Згідно з Постановою, реформуванню підлягають правові норми, які визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини й порядку стягнення податків, зборів, інших обов'язкових платежів у бюджети та державні цільові фонди, необхідні державі для виконання своїх функцій. Перебудова податкової системи провадиться із врахування потреб, які забезпечили б формування місцевих бюджетів. причому нормативи і порядок зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України. Децентралізація податків й інших обов'язкових платежів провадиться із врахуванням посилення ролі бюджетів усіх рівнів щодо реалізації радикальних реформ по стабілізації економіки.

Розроблено концепцію розширення бази нарахування податків та зменшення розмірів ставок податків за рахунок скорочення пільг при визначенні об'єктів оподаткування. Проведення цих заходів повинно забезпечити справедливий підхід держави до підприємств усіх форм власності та суб'єктів підприємницької діяльності і має спиратися на принципи податкової політики, до яких належать:

· стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності;

· обов'язковість;

· рівнозначність і пропорційність;

· рівність усіх суб'єктів оподаткування та недопущення будь-яких проявів дискримінації;

· соціальна справедливість;

· стабільність;

· економічна обґрунтованість;

· рівномірність виплати;

· компетентність;

· єдиний підхід;

· доступність.

Розглянемо суть кожного із зазначених принципів податкової політики.

Стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності передбачає головний напрям податкової політики - стимулювання розвитку виробництва через встановлення пільг по оподаткуванню прибутку.

Обов'язковість сплати визначає запровадження норм сплати податків та інших обов'язкових платежів, визначених на основі достовірних даних по об'єктах оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників за порушення податкового законодавства.

Рівнозначність і пропорційність оподаткування - це стягнення податків з юридичних осіб за визначеним нормативом від одержаного прибутку та забезпечення сплати рівних податків і обов'язкових платежів, з рівного прибутку та пропорційно більших податків й інших обов'язкових платежів з більшого прибутку.

Рівність усіх суб'єктів оподаткування та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечується єдиним підходом до суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні зобов'язань по сплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Соціальна справедливість - забезпечення малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановлення неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційного і прогресивного оподаткування громадян, які одержують великі та дуже великі доходи.

Стабільність - забезпечення незмінності податків та інших обов'язкових платежів і їхніх ставок, а також податкових пільг. протягом бюджетного року.

Економічне обґрунтування передбачає встановлення податків та інших обов'язкових платежів на основі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.

Рівномірність сплати визначається встановленням строків сплати податків та інших обов'язкових платежів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків.

Компетенція - це встановлення і скасування податків та інших обов'язкових платежів, а також пільг їхнім платникам, яке провадиться відповідно до чинного законодавства про оподаткування винятково Верховною радою України, а у визначених межах - Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими органами влади.

Єдиний підхід передбачає забезпечення однакового підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку або обов'язкового платежу, об'єкта оподаткування, джерел сплати податків та інших обов'язкових платежів, строків і порядку сплати податків та основ для надання податкових пільг.

Доступність забезпечує відкритість норм податкового законодавства для платників податків й інших обов'язкових платежів. Названі принципи оподаткування підкреслюють значущість податків у формуванні фінансів держави і в першу чергу бюджету. Податок - обов'язковий платіж, який справляється до бюджету з юридичних осіб і громадян. Сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

ВИСНОВКИ

Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі визначається станом податкової політики. Створення альтернативних підприємств, малих і середніх підприємств повинно стимулюватися податковою політикою у формі зменшення податкових ставок або підвищення оподаткованого мінімуму.

Податкова система, через яку здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширеного виробництва з урахуванням необхідних резервів для кожного типу господарства.

Реформування існуючої податкової системи є найгострішою проблемою для економіки України. Вітчизняна податкова система не відповідає потребам ринкової економіки.

Надлишковий податковий тиск призводить до згортання виробництва і, відповідно, до зменшення доходів бюджетів усіх рівнів.

Головними недоліками податної політики в Україні, що зашкоджують ефективній роботі вітчизняних підприємств, є:

1) неоптимальна податкова структура;

2) надмірна податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;

3) антистимулююча дія система надання податкових пільг;

4) нестабільність податкового законодавства;

5) переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;

6) велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);

7) складність процедури оподаткування.

Для реформування податкової системи необхідно:

Ш провести реструктуризацію податкової системи в напрямку збільшення питомої ваги прямих податків;

Ш знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підприємницької діяльності;

Ш удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;

Ш зменшити коло і поступово відмінити пільги в оподаткуванні;

Ш підвищити штрафні санкції до суб'єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;

Ш максимально спростити процедуру оподаткування;

Ш інше.

Результатом реформи податкової системи України повинна стати побудова оптимальної податкової системи.

Ціллю податкової політики повинні стати: стабілізація економіки, подолання спаду виробництва, стимулювання пріоритетних сфер діяльності і структурних перетворень.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 47/97-ВР.

2. Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/7-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"".

3. Базидевич В.Д., Л.О. Баластрик Державні фінанси. Навчальний посібник/ За заг. ред. Базидевича В. Д.- К.: Атака, 2002. - 368 с.

4. Бурковський В.В., Кармозін В.Я., Каламбет С.В., Водолазська О.А. Податки: Учбовий посібник - Дніпропетровськ: Пороги, 1998. - 611 с.

5. Вдовиченко М.І Про ефективність податкової системи в Україні // Фінанси України 2005. - 265 с.

6. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. "Податкова система та шляхи її реформування": Навч. посібник. - К: Парламентське вид-во, 2001. - 216 с.

7. Дикань Л.В., Воїнова Т.С. - Деякі аспекти оподаткування в Україні // Фін. України 2003. - 112 с.

8. Д'якова І.І. Податки та податкова політика України. Київ. видавництво "Наукова думка", 2006. - 326 с.

9. Литвиненко Я.В. "Податкова політика" К.: МАУП, 2003. - 224 с.

10. Папаїка О.О. "Реформування податкової політики України", 2001. - 178 с.

11. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.; НІОС. 2000 - 400 с.

Размещено на Allbest.ru