Необхідність та характерні особливості фінансів

Створити механізм надійної системи страхування депозитів населення, розробити схему банківського обслуговування казначейської системи касового виконання Державного бюджету України, активізувати довгострокове кредитування, створивши відповідні нормативні акти, запровадити єдиний реєстр застав, розробити механізм погашення заборгованості держави комерційним банкам.

7. Завершити грошову реформу.

8. Лібералізацію і децентралізацію валютного ринку розвивати з врахуванням світових тенденцій, нормативів.

9. Цінова політика, цінова реформа повинні виконати головне завдання -- ліквідувати диспропорції між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг та вартісними, матеріально-речовими пропозиціями, радикально змінити державну монополію у цій сфері на конкурентний механізм [11, 6-8].

Слід підкреслити, що тільки за умови значного оздоровлення фінансів підприємств і організацій можливо досягти зміцнення фінансово-грошової системи України. Першоосновою розв'язання цього завдання є вжиття дійових заходів, які уточнюють і доповнюють вищезазначені:

- створення нормальних умов для вексельного обігу й розвитку на цій основі цивілізованого взаємного комерційного кредитування підприємств і організацій;

- здійснення радикальних заходів стосовно подальшого вдосконалення механізмів платіжних операцій;

- зміна існуючого порядку стягнення з підприємств податків та зборів -- перехід від авансованого внесення платежів у бюджет до виконання зобов'язань перед бюджетом за кінцевими результатами фінансово-господарської діяльності, тобто при отриманні прибутку;

- надання державної допомоги тим підприємствам, котрі потрапили, незалежно від результатів діяльності, в скрутне становище, діяльність яких не може бути призупинена, виходячи із загальнодержавних інтересів;

- поступове згортання неперспективних виробництв водночас Із соціальним захистом населення;

- стимулювання торговельно-посередницької діяльності, розширення відповідної інфраструктури, її ефективне кредитування, що має сприяти подоланню платіжної кризи, та інші заходи.

Досить вагомий внесок в подальший розвиток фінансової системи, уточнення шляхів її стабілізації внесли «Невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи»

Згідно з «Невідкладними заходами щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи», передбачається передусім іти шляхом, з одного боку, поглиблення грошової та макроекономічної стабілізації, з іншого -- суттєвого зниження податкового тиску на товаровиробника, його ефективного захисту, прискорення амортизаційного процесу.

Здійснення всього комплексу передбачених політикою економічного зростання заходів має водночас на меті створення необхідних передумов для фінансової стабілізації. Вперше за останні роки ставиться питання про фінансову стабілізацію економіки на якісно новій основі -- пріоритетності стабілізації фінансів низової ланки: підприємств та інших організацій, суб'єктів підприємницької діяльності.

Особливо гострою залишається ситуація з реальним збалансуванням Державного бюджету України. Інші дефіцити бюджету встановлено на максимально можливій позиці, її потрібно знижувати.

Для цього потрібні радикальні заходи щодо розширення бази оподаткування шляхом виведення значної частки економіки з «тіні». Водночас слід шукати шляхи більш економного та раціонального використання бюджетних асигнувань. Головне полягає в тому, щоб звести витрати до такого рівня, який здатна витримати держава.

Не має і не може бути альтернативи дальшому зниженню інфляції. Якщо Україна хоче досягти реального економічного зростання і стабілізувати життєвий рівень, маємо ставити перед собою завдання за будь-яких умов забезпечити дальше зниження темпів інфляції.

У зв'язку з цим чи не найскладнішим завданням даного періоду розвитку держави є органічне поєднання фінансової та грошової стабілізації. Йдеться про утвердження фінансової стабілізації в широкому розумінні, що передбачає, насамперед, зміцнення підприємств та організацій, домашніх господарств з одночасним зниженням інфляції, зменшенням дефіциту бюджету, подоланням платіжної кризи, дефіциту платіжного балансу, поліпшенням розрахунків за внутрішніми та зовнішніми боргами.

Ключове питання -- органічне поєднання політики економічного зростання та фінансової стабілізації з активною соціальною політикою.

Ситуація в соціальній сфері не дозволяє відкладати її реформування на пізніші строки. Слід враховувати й те, що низький платоспроможний попит населення став нині основним стимулюючим фактором виходу економіки з кризи. З огляду на це політика економічного зростання та фінансової стабілізації не може здійснюватись за рахунок скорочення соціальних видатків і дальшого спаду реальних доходів населення.

Між тим, в цілому фінансові ринки потребують подальшого реформування та удосконалення механізмів функціонування, оскільки неефективно справляються з основними функціями, покладеними на них. Основною функцією фінансового ринку є ефективне забезпечення перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними секторами економіки. В світовій практиці перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється переважно через фондовий ринок, проте в Україні основними гравцями на фондовому ринку виступають банки. Фондовий ринок, незважаючи на рекордні показники доходності у 2008 році, в цілому відіграє незначну роль в питанні акумулювання коштів на фінансових ринках та трансформації їх в інвестиційні ресурси для реального сектору економіки.

Зокрема, небанківські фінансові інститути не в повну силу реалізовують функцію залучення надлишкових коштів населення та трансформації їх в інвестиційні ресурси, що можуть бути використані для фінансування реального сектору економіки.

Станом на 31.09.2009 р. в Україні було зареєстровано 1938 небанківських фінансових установ. На кінець 2008 року загальний обсяг активів небанківських фінансових установ становив 45,2 млрд грн. (приріст за рік склав 38,2 %). При цьому найвищі темпи приросту активів продемонстрували недержавні пенсійні фонди (98 %), кредитні спілки (62 %), та фінансові компанії (38,2 %). Активи страхового сектору показали дещо нижчу динаміку (приріст 34 %), проте страховий ринок продовжує залишатись найрозвиненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює понад 70 % загального обсягу активів цього сектора. За результатами 2007 року загальні активи страхових компаній збільшилися на 8,2 млрд грн., і склали 32,3 млрд грн. Проте небанківський фінансовий сектор (НФС) становить в загальному обсязі активів фінансового сектору лише 7 %, що свідчить про незначний вплив на економіку України та незадовільні масштаби його розвитку. Відтак постає питання про подальше реформування ринку небанківських фінансових послуг та активізацію його інвестиційного потенціалу [7].

В цілому до основних причин відставання розвитку фінансових ринків слід віднести наступні причини:

– відсутність скоординованої державної політики в сфері врегулювання роботи фінансових ринків; недосконалість законодавства, що регулює діяльність на фінансових ринках;

– недостатньо сформована інфраструктура фінансових ринків в цілому та фондового ринку зокрема;

– законодавчі прогалини в сфері корпоративного управління та незахищеність прав інвесторів;

– недостатнє висвітлення інформації про емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів, ризиків стосовно фінансових інструментів, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу українських підприємств, прийняттю ним інвестиційних рішень;

– відсутність належної концентрації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами в системі біржової торгівлі.

В зв'язку з цим, необхідно забезпечити реалізацію комплексних реформ, спрямованих на удосконалення функціонування фондового ринку та його інфраструктури, які повинні бути одними з центральних у комплексному реформуванні фінансових ринків та ринку капіталу.

Реформи повинні стосуватись, в першу чергу, розвитку інфраструктури ринків капіталу, зосередження укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами, розбудови Національної депозитарної системи, удосконалення механізму захисту прав інвесторів та системи розкриття інформації на ринку цінних паперів, випуску та обігу фінансових інструментів.

В цілому, комплексна модернізація фінансових ринків повинна ґрунтуватися на вирішенні наступних завдань:

– забезпечення консолідованого догляду за фінансовими ринками та ринком капіталу шляхом об'єднання державних органів в єдиний мегарегулятор з метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;

– проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення нових потужних спеціалізованих фінансових інституцій (інвестиційних банків; інституцій для фінансування інноваційного розвитку), підвищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній для акумуляції інвестиційних ресурсів та їх спрямування в реальний сектор економіки;

– консолідація біржової системи України та створення високотехнологічної єдиної платформи для торгівлі цінними паперами, яка відповідає міжнародним вимогам, забезпечує тісний зв'язок між організаторами торгівлі депозитарно-кліринговою системою з метою мінімізації ризиків;

– завершення розбудови Національної депозитарної системи: впровадження дворівневої системи з центральним депозитарієм, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, впровадження центральної розрахунково-клірингової палати, яка підвищить ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів, спростять розрахунки за договорами щодо цінних паперів, сприятиме ефективному виконанню договорів та прискорить процес інтеграції національного ринку до європейського та світового ринку, а також проведення дематеріалізації обігу цінних паперів і переведення усіх попередніх випусків цінних паперів з документарної форми у бездокументарну;

– удосконалення системи захисту прав інвесторів, корпоративного законодавства, зокрема:

– прийняття закону «Про акціонерні товариства», в якому чітко визначаються права як мажоритарних, так і міноритарних акціонерів,

– запровадження в акціонерних товариствах, що знаходяться під контролем держави, загальновизнаних принципів корпоративного управління,

– розширення можливості участі представників інституційних інвесторів в органах управління товариств (наглядовій раді та ревізійній комісії), які знаходяться під контролем держави, як важливої умови підвищення рівня якості управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю таких товариств.

– розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів; зокрема - випуск спеціальних довгострокових державних облігацій зі строками погашення 10 і більше років та плаваючою купонною ставкою для розміщення в них коштів з накопичувальної пенсійної системи, а також сприяння виходу на фондовий ринок боргових цінних паперів широкого кола емітентів, які мають рейтинги незалежних рейтингових агентств не нижче інвестиційного рівня;

– лібералізація валютного регулювання з метою спрощення процедури входження в Україну та виходу з неї іноземних портфельних інвестицій, створення ефективної системи розкриття інформації вітчизняними підприємствами, яке повинне реалізовуватись за трьома напрямками: поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів; удосконалення механізму контролю і нагляду за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог; використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу та публічного розкриття інформації;

– запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів [8, 56].

ВИСНОВОК

Отже, провівши дослідження та аналіз поняття необхідності та характерних особливостей фінансів, ми можемо зробити висновок, що фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

Предметом фінансів є діяльність суб'єктів, що пов'язана з проведенням мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів задля реалізації певної мети. Кожен з цих напрямів передбачає проведення певних операцій та використання визначених важелів. Вивчення організаційних засад виконання таких операцій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так і негосподарської діяльності суб'єктів і входе до предмету фінансової науки.

Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організація ефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів, використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

Формування налагодженої та ефективно функціонуючої фінансової системи -- відповідальне і складне завдання, вирішення якого потребує багато часу. Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:

-- зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

— відлагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;

— реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх положень Закону України "Про бюджетну систему України";

— економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;

— реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

— зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;

— раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб.- К.: «Хай - Тек Прес», 2007, - 368 с.

2. Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України. - 2008. - №10. - С. 3-21.

3. Дані Рахункової палати України. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2009 року www.ac-rada.gov.ua/

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2004 с. -- 615 с.

5. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с.

6. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політики економічного зростання. // Фінанси України. - 2006. - №10. - С. 3.

7. Моніторинг виконання бюджету України за 2007-2008 рр., прогноз на 2009 рік // Сайт Бюджетного Комітету - http://budget.rada.gov.ua/

8. Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи // Фінанси України. - 2009. - №1. - С. 50-57.

9. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія)- 4-те вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 240 с.

10. Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 321 с.

11. Шумило І., Міщенко В., Лисенко Р. Теоретичні і практичні аспекти аналізу стану фінансової системи України // Вісник Національного банку України. - 2006. - №3 - С. 6-11.

12. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна система України. Навч. пос. - К.: «Кондор», 2008. - 440 с.

13. Фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М.С. Зязюн, А.А. Славкова. - 2-ге вид., переробл. і допов.. - К.: КНЕУ, 2006. - 387 с.

14. Юрій С.І., Федоров В.М. Фінанси. Підручник за ред. Юрія С.І., Федорова В.М. - К.: «Знання», 2008. - 611 с.

15. http://www.ukrstat.gov.ua

16. http://www.gks.ru

17. http://www.bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru