Аналіз ймовірності банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Аналіз ймовірності банкрутства

2. Аналіз основних засобів

3. Практична робота

Список використаної літератури

1. Аналіз ймовірності банкрутства

Підприємствам в сьогоднішніх умовах господарювання: при недосконалому законодавстві, високому рівні конкуренції та податкового тиску дуже важко вижити і встояти на ринку. За статистичними даними щороку тисячі підприємств в Україні визнають неплатоспроможними та банкрутами. Банкрутство в Українірегулюється Законом “Про банкрутство”.

Згідно цього акту банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства.

Неплатоспроможність ? це неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичності до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.

До стану банкрутства підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість тому саме на них базується аналіз ймовірності настання такого стану.

Знижує ймовірність настання стану банкрутства підприємства і те, що інші два показники, які характеризують стан його фінансової стійкості (коефіцієнт фінансової незалежності і коефіцієнт ліквідності), за негативної динаміки протягом останніх 8 кварталів діяльності підприємства, все ж знаходяться на рівнях, які значно вищі граничних мінімальних.

Тому підприємство може запобігти банкрутству, якщо в найближчий час відшукає додаткові резерви для підвищення рентабельності своєї продукції (як показує аналіз собівартості продукції і факторний аналіз прибутку, це можливо лише при досягненні запланованого рівня витрат на одну гривню товарної продукції, ліквідації не продуктивних виплат, повнішого використання потужності підприємства з випуску продукції), здійснить заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів (насамперед за рахунок наведення порядку в організації матеріально-технічного постачання з метою недопущення накопичення понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, готової продукції, прискорення розрахунків за відвантажену продукцію і на цій основі - прискорення оборотності коштів, вкладених в дебіторську заборгованість та інших коштів у сфері розрахунків).

Одним із засобів передбачення і боротьби з банкрутством виступає систематичне проведення фінансового аналізу.

Розраховується коефіцієнт відтворення (втрати) платоспроможності строком на 6 місяців за формулою:

Квід.=, де:

Кпп,Кпк - коефіцієнти поточної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду відповідно;

Кпнр-нормативне значення коефіцієнта покриття;

Т - тривалість звітного періоду у місяцях;

6 - період відновлення платоспроможності у місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відтворення платоспроможності Y=6 міс., коефіцієнта втрати - Y=3 міс.

Якщо коефіцієнт відтворення < 1, то це означає, що у підприємства в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відтворити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відтворення > 1, то це означає, що підприємство має можливість відтворити свою платоспроможність.

Значення втрати платоспроможності > 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможності протягом найближчих 3-х місяців.

Коефіцієнт втрати < 1 вказує на те, що підприємство в найближчі 3 місяці може втратити свою платоспроможність.

Проводячи аналіз ймовірності щомісяця, керівництво підприємства або технологічного ланцюжка може постійно підтримувати ймовірність на низькому рівні. Оскільки ймовірність залежить від низьких показників, то для позитивного результату необхідно стежити не за якимось одним, а за декількома основними показниками одночасно.

Показник ймовірності банкрутства отримав назву показника Альтмана на ім'я свого творця. Суть методу полягає в наступному:

? складається адитивна модель виду

:, де:

Y - результуюча функція;X - вектор факторів.

Значення функції Y визначається за допомогою рівняння, змінні якого відображають деякі ключові характеристики аналізованого підприємства ? її ліквідність, швидкість обороту капіталу і т. д. Якщо для даного підприємства коефіцієнт перевищує певну межу величину, то зараховується до розряду надійних, якщо ж отриманий коефіцієнт нижче критичної величини, то фінансовий стан такого підприємства вселяє побоювання і видавати кредит йому не рекомендується.

У формулі Альтмана використовуються п'ять змінних:

х1 = ТА / ВБ - відношення оборотного капіталу до суми активів фірми;

х2 = ДК / ВБ - відношення нерозподіленого доходу до суми активів;

х3 = Посд / ВБ - відношення операційних доходів (до вирахування відсотків і податків) до суми активів;

х4 = КК / ВБ - відношення ринкової вартості акцій фірми до загальної суми активів;

х5 = ВР / ВБ - відношення суми продажу до суми активів.

У моделі Альтмана застосовується метод множинного дискримінантного аналізу. Класифікаційне "правило", отримане на основі рівняння, наголошувало:

якщо значення Y менше 1,767, то підприємство слід віднести до групи потенційних банкрутів;

якщо значення Y більше 1,767, то підприємству у найближчій перспективі банкрутство не загрожує.

2. Аналіз основних засобів

платоспроможність банкрутство основні засоби

Основні засоби є одним з найважливіших факторів будь-якого виробництва. Їх стан та ефективність використання впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.

Раціональне використання основних засобів та виробничих потужностей промислового підприємства сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню виробництва продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних засобів є : визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства, оцінка динаміки основних засобів підприємства в цілому і за видами, аналіз їх наявності та руху, оцінка якісного і технічного стану основних засобів, аналіз ефективності їх використання, визначення напрямів підвищення технічного рівня підприємства, обчислення резервів підвищення ефективності використання.

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз динаміки обсягу, складу та структури основних засобів у цілому і за їхніми класифікаційними ознаками.

2. Оцінка якісного стану основних засобів.

3. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Аналіз динаміки основних засобів за обсягом,складом та структурою є підставою визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства,оцінки його виробничого потенціалу. На зміну обсягу і структури основних виробничих засобів впливають такі фактори,як тип виробництва (масове,серійне,одиничне),характер та особливості процесу виробництва,технологія,рівень спеціалізації та кооперування,методи організації виробництва.

Збільшення основних засобів підприємства відбувається за рахунок капіталовкладень (будівництво, придбання устаткування, реконструкція підприємства), безкоштовного отримання основних засобів. Причинами зменшення основних засобів може бути реалізація основних засобів, ліквідація при повному зносі, надзвичайна діяльність підприємства (стихійне лихо, техногенна аварія тощо).

Якщо необхідно, аналіз наявності та руху основних засобів здійснюється за натуральними показниками (кількість одиниць устаткування в цілому і за видами тощо).Для вивчення динаміки кількісного і якісного стану основних засобів підприємства використовують абсолютні показники первісної та залишкової вартості основних засобів, зносу, надходження та вибуття основних засобів, а також коефіцієнти здатності, зносу, оновлення, вибуття та приросту основних засобів, фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці працівників підприємства.

Структура основних засобів, що забезпечує технологічний процес виробництва, визначає технологічну систему основних засобів. Виробнича система охоплює технологічну систему, а також необхідну інфраструктуру основних засобів для функціонування технологічної системи. А загальногосподарська система основних засобів містить виробничу систему, інфраструктуру основних засобів, які забезпечують повноцінну життєдіяльність підприємства і створюють умови для її прогресу. Для перелічених систем необхідна збалансованість. Як нестача, так і надлишок основних засобів за будь-якою системою або обмежують ділову активність підприємства, або формують непродуктивні витрати.

Оцінка ефективності використання основних засобів як одного з основних видів виробничих ресурсів, базується на використанні загальної для всіх видів ресурсів методики оцінки, яка передбачає обчислення і аналіз показників віддачі та місткості.

Одним із узагальнювальних показників ефективності використання основних засобів є фондовіддача, зростання якої є одним з факторів інтеисивного зростання обсягу виробленої продукції.

Зростання фондовіддачі ? головний фактор економії коштів, вкладених в основні засоби. З метою виявлення ефективності використання різних груп основних засобів показник фондовіддачі обчислюється за групами основних засобів, тобто за мінусом вартості основних засобівсоціального призначення,за активною часткою промислово-виробничих запасів (машинам і обладнанню).

Іншим показником ефективності використання основних засобів є фондомісткість, яка визначається як відношення середньої вартості основних засобів до обсягу виробленої продукції і є оберненим показником до фондовіддачі. Особливого змісту набувають обчислення і оцінка фондомісткості в динаміці. Зміна фондомісткості вказує на приріст або зменшення вартості основних засобів на 1 грн. виробленої продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії чи перевитрат коштів у основних засобах.

Для аналізу використання обладнання підприємства його групують залежно від ступеня використання. До наявного обладнання належить все обладнання, що числиться на балансі, незалежно від його технічного стану і місцезнаходження (тобто те обладнання, що знаходиться в цехах, на складах, як у робочому стані, так і у розібраному вигляді). Наявним є як встановлене, так і невстановлене обладнання. Встановлене обладнання це верстати, агрегати і машини, передані в експлуатацію і закріплені на робочому місці, а також обладнання, що знаходиться в ремонті та на модернізації. І невстановлене обладнання ? це обладнання, що підлягає списанню з причини морального чи фізичного зносу, або те, що підлягає встановленню.

Важливе значення у сфері матеріального виробництва має проблема скорочення цілозмінних івнутрішньо-змінних простоювань обладнання. Для оцінки завантаження обладнання використовують показники балансу часу.

Аналіз причинно-наслідкових зв'язків у факторній системі фондовіддачі дає змогу побудувати декілька варіантів детермінованих факторних моделей:

1) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі їх активної частини та питомої ваги активної частини у загальній вартості основних засобів;

2) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі діючих машин і обладнання, питомої ваги активної частини у вартості основних засобів і питомої ваги діючого обладнання в активній частині.

Такі перетворення дають змогу вивчити вплив використання робочого часу і середньої вартості одиниці обладнання на фондовіддачу діючого обладнання. Приймаючи до уваги, що вартість діючого обладнання визначається як добуток кількості одиниць обладнання і середньої вартості одиниці обладнання, а випуск продукції - як добуток середньорічного виробітку та фактичного (корисного) фонду робочого часу.

Наявність, структура, технічний стан основних засобів та ефективність їх використання є визначальними факторами виробничої потужності підприємств.

Виробнича потужність ? це максимально можливий обсяг виробництва продукції визначеного асортименту і якості за одиницю часу. Вона визначається потужністю провідних виробничих підрозділів (цехів, дільниць) і має визначальну роль в аналізі збалансованості забезпечення основними засобами.

До головних елементів, що визначають виробничу потужність, належать:

* склад устаткування і його кількість за видами;

* техніко-економічні показники використання машин і устаткування;

* виробнича площа підприємства;

* фонд часу роботи устаткування;

* експлуатаційні можливості машин і устаткування.

Ступінь використання виробничої потужності визначається як співвідношення фактичного обсягу випуску продукції і величини виробничої потужності підприємства.

Для більш ефективного використання основних засобів можна прийняти наступні заходи: введення в дію не встановленого обладнання, скорочення цілодобових і внутрьозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне використання обладнання, впровадження заходів НТП, підвищення кваліфікації робочого персоналу і інше.

3. Практична робота

Задача.

Підприємство має такі балансові дані на кінець звітного періоду:

1)оборотні активи - 500 тис. грн., у тому числі дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців - 50 тис. грн.; витрати майбутніх періодів - 8 тис. грн.;

2)короткострокові кредити банків і кредиторська заборгованість (сумарно) - 200 тис.грн.

Завдання:

1)розрахувати рівень загального коефіцієнта покриття;

2)оцінити достатність чи недостатність оборотних активів для погашення короткострокових боргів і забезпеченняодночасногопродовженнябезперебійноїдіяльностіпідприємства;

3)визначити, які додаткові дані потрібні для розрахунку реального рівня загального коефіцієнта покриття.

Розв'язання.

1) Розрахуємо рівень загального коефіцієнту покриття за такою формулою:

2) Коефіцієнт покриття має принижений рівень від 2 до 2,5 і він показує скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових забов'язань на даному підприємстві. На кожну грошову одиницю забов'язань припадає 2,66 грошових одиниць активів.

3) Для розрахунку реального рівня загального коефіцієнта покриття потрібні такі додаткові дані:

? дебіторська заборгованість за рахунками;

? грошові кошти та їх еквівалент;

? поточні забов'язання за розрахунками.

Список використаної літератури

1. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 42-43, ст.378 ) ( Щодо змін додатково див. Кодекс N 2341-III ( 2341-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 25-26, ст.131 )

2. Білик М.Д., Павловські О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2007 - 592 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник - Житомир: Рута, 2003 - 680 с.

4. Фінасовий аналіз: Навч. Посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. Г.В. Митрофанова. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т,2002 - 301 с.

5. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - 2 вид., стер. -К.: Алерта, - 485 с.

6. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового анализа - М: ИНФРА, 2000.

7. Фінансового - економічний аналіз під ред. Буряка П.Ю.: Підручник - К.: Професіонал, 2004 - 528 с.

Размещено на Allbest.ru