Ризикова структура процентних ставок

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

ризик процентна ставка

В економічній системі постійно відбуваються зміни: зрушення у суспільних потребах і споживчому попиті, виникнення нові знання і технології, зміна кон'юнктури ринку, коригування траєкторії руху економіки за політичною та соціальною необхідністю тощо. Через це кожному економічному суб'єкту доводиться оцінювати стан і динаміку економічної системи, управляти, приймати рішення у фінансово-економічній сфері в умовах невизначеності, конфліктності, дії дестабілізуючих чинників і зумовленого ними ризику. Невизначеність, якою обтяжена економічна система, характеризується тим, що вона залежить від багатьох чинників, від дій контрагентів, котрі неможливо передбачити у всій повноті і з необхідною точністю.

Практично неможливо точно передбачити події, які мають відбутися, проблема управління активами певним економічним суб'єктом зводиться в основному до вибору оптимального співвідношення активів із різними термінами погашення, ризиком, ліквідністю тощо. Перспектива прибуткового вкладення коштів постійно пов'язана з ризиком.

Об'єктивно наявні невизначеність, конфліктність, брак інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як у довколишньому середовищі, так і в самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, брак часу на наукове обґрунтування оцінки значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень породжують ризик.

Ризиковою діяльністю у фінансовій сфері є дії суб'єкта господарювання за непрозорих, невизначених обставин. Уникнути економічного ризику неможливо, адже він залежить від об'єктивних, притаманних економіці чинників. Ризик є вартісним виразом ймовірної події, яка може призвести до збитків, тобто відхилення фактичних показників від передбачуваних. Отримання прогнозного прибутку можливе лише тоді, коли ризик врахований на стадії прийняття рішень щодо виконання певної програми та заздалегідь передбачені заходи для підстрахування ризиків. Ризикова структура процентних ставок підсумовує ефекти впливу різних зовнішніх чинників на доходи для певного строку погашення. Отже, з'ясуємо сутність ризику, його визначники та вплив на процентні ставки.

1. Сутність поняття «ризик» та його важливість у визначенні процентної ставки

Теоретично проблема ризику почала розроблятися у рамках класичних ідей Мілля і Сеніора. Вони визначали в структурі прибутку підприємця відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну плату капіталіста і плату за ризик як відшкодування можливих збитків, що пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Подальшого розвитку теорія ризиків набула у неокласиків. Альфред Маршалл розклав прибуток, подібно до класиків, на заробітну плату управлінцям, відсоток на капітал та плату за ризик. У його розумінні ризик - підприємницька заслуга, він не розглядається лише як ймовірність втрат.

На відміну від неокласиків, Джон Мейнард Кейнс стверджував, що ризиком є частина вартості, пов'язана з можливими витратами, викликаними непередбаченими змінами ринкових цін, надмірною спрацьованістю обладнання або ризиком внаслідок катастроф. Особливістю теорії Кейнса є те, що він виділяє саме фінансові ризики.

З подальшим розвитком суспільства це поняття набуло рис економічного та правового характеру, врешті-решт конкретизувавшись у ризик фінансової операції. Це подія, яка може відбутися, а може й не відбутися. Результати такої події можуть бути як негативними (шкода, збитки), так і позитивними (прибуток, дохід).

Ризики в структурі процентних ставок пов'язані зі специфікою операцій з активами, здійснюваних в умовах ринкових відносин, та означають ймовірність отримання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. В українському законодавстві відсутнє законодавчо закріплене поняття “ризик” і його офіційне тлумачення.

В економічних та правових реаліях України ступінь ризику характеризується не лише високим рівнем його загрози, а й наявністю об'єктивних та суб'єктивних умов, за яких відповідна поведінка окремих суб'єктів підприємницької діяльності та їх взаємодія сприяють накопиченню і поширенню ризиків, збільшують їх ймовірність.

Отже, ризик в структурі процентних ставок, насамперед, пов'язаний із певними втратами майнового чи іншого характеру, неотриманням відповідної вигоди від конкретної операції з активами. Але ризиком можна (і треба) управляти, використовуючи різні засоби, які дають змогу певною мірою прогнозувати ризикові події та вживати заходи щодо їх зменшення.

Якщо ми розглянемо ризик в структурі проценту по певним цінним паперам, то зможемо дійти до наступного висновку: якщо різні цінні папери мають близький строк погашення, ми можемо пояснити різницю у процентних ставках, а отже, в доходах, відмінностями в ризику невиконання зобов'язань, ліквідності, витрат на інформацію та умов оподаткування. Ризикова структура процентних ставок підсумовує ефекти впливу цих чинників на доходи для певного строку погашення.

2. Основні фактори, що спричинюють ризик

Чинники, які визначають ризикову структуру процентних ставок можна звести до наступних чотирьох: ймовірність невиконання зобов'язань, відмінності у ліквідності, відмінності в оподаткуванні та вартість отримання інформації.

Позичальники відрізняються своєю спроможністю повністю повернути основну суму боргу та сплатити проценти за борговою угодою. Заощадники розглядають виконання зобов'язань державою по своїх облігаціях більш ймовірною подією, ніж певною комерційною фірмою. Тому дана фірма повинна запропонувати інвесторам вищі доходи, щоб компенсувати їм ризик, який вони взяли на себе, купуючи їхні облігації або надаючи позики. Ризик, за якого позичальник не може виконати свої зобов'язання щодо повернення капіталу і сплати процентів, називається ризиком невиконання зобов'язань.

Щоб визначити ризик невиконання зобов'язань за цінними паперами, нам потрібно мати мірило. Цю роль можуть виконати державні цінні папери, бо вони є вільними від ризику інструментами (безризиковими облігаціями). Ми припускаємо, що вони мають нульовий ризик, тому що уряд гарантує, що вся сума боргу та процентів буде повернута за номінальною вартістю. Ми визначаємо ризик невиконання зобов'язань за цінним папером, порівнюючи його з вільними від ризику урядовими облігаціями*.

Ризикова премія на облігацію -- це різниця між її доходом і доходом на безризиковий інструмент зі співставним строком погашення, яка вимірює ризик невиконання зобов'язань. Ризикова премія є додатковим доходом, який отримує заощаджувальник за володіння ризиковим інструментом. Так, якщо дохід на державні облігації становив 8 %, ви повинні вимагати вищої процентної ставки, скажімо 12 % по облігації корпорації, яка має посередній кредитний рейтинг. Ризикова премія на облігацію даної компанії становить 12 % - 8 % = 4 %.

Ризикова премія має два компоненти. Перший -- для ризико-нейтральних заощаджувальників, які піклуються лише про сподівані прибутки, а не про сталість цих прибутків, процентна ставка для інструменту, що має ризик невиконання зобов'язань, повинна бути вищою, ніж для безризикового інструменту. Вища ставка компенсує заощадникам збитки, якщо емітент облігацій не виконає зобов'язання чи то за процентами, чи за основною сумою боргу, або разом узятих. Ризикова премія зрівнює сподіваний прибуток на ризикову інвестицію з обов'язковим прибутком від безризикового інструменту. Другий -- для заощадників, які намагаються уникнути ризику і піклуються про сталість прибутків так само, як і про сподівані прибутки. Процентні доходи забезпечують додаткову премію за ризик невиконання зобов'язань.

Для визначення розміру ризикової премії в облігаційній або позичковій угоді кредитори часто використовують рейтинги облігацій. Рейтинг облігацій являє собою об'єктивний статистичний підсумок рейтингу компанії, що випливає з власного капіталу емітента, потоків готівки і перспектив, -- коротше, зі сподіваної спроможності емітента виконати свої боргові зобов'язання. Унаслідок своєї меншої ризиковості інструменти з високим рейтингом, мають нижчі доходи, ніж ризикові інструменти з низьким рейтингом, і ця відмінність у доходах є одним із джерел відмінностей доходів у ризиковій структурі. Як для позичальників, так і для кредиторів, такі рейтинги дуже важливі. Для позичальників рейтинг впливає на ризикову премію, а тому і на вартість їхніх фондів. Заощаджувальники трактують рейтинги як джерело інформації про ризик невиконання зобов'язань.

Ризикова премія може коливатися в міру надходження до інвесторів нової інформації про кредитоспроможність позичальників. Іншими словами, зміни у сприйнятті ринком ризику невиконання зобов'язань можуть привести до зміни доходів.

Відмінності у ліквідності є ще однією причиною різних процентних ставок. Через те, що інвестори залежать від ліквідності, вони за інших рівних умов погоджуються на низькі процентні ставки на більш, а не на менш ліквідні (неліквідні) інструменти. Отже, менш ліквідний актив повинен забезпечити вищий дохід, щоб компенсувати заощадникам їхню жертву щодо ліквідності. Премія за надмірний ризик на інструмент містить також цю ліквідну, як і ризикову, премію.

Спосіб, за допомогою якого продаються фінансові інструменти, впливає на їхню ліквідність. Подібно до ризику невиконання зобов'язань, ми можемо використовувати цінні папери державні облігації для порівняння рівнів ліквідності різних інструментів фінансової політики. Ринки державних цінних паперів надзвичайно ліквідні, тоді як збалансувати попит і пропозиції корпоративних облігацій набагато важче. Тому ринки корпоративних облігацій мають значно менший рівень ліквідності, ніж ринки урядових облігацій, а інвестори вимагають додаткової премії в доходах.

Як зміни рівня ліквідності фінансових інструментів впливають на їхній дохід? Як випливає з теорії вибору портфеля, для отримання будь-якого доходу інвестори радше воліють мати ліквідніші інструменти (такі, як урядові облігації), ніж неліквідні. Тому якщо ринок корпоративних облігацій стає менш ліквідним, розрив між доходами на менш і більш ліквідні інструменти збільшується.

Кредитори менше бажають володіти неліквідним інструментом і мати вищий дохід, а позичальники, використовуючи цей інструмент для збільшення коштів, мати більшу вартість фондів. Зростання рівня ліквідності активу знижує забезпечуваний ним дохід; зниження рівня ліквідності збільшує забезпечуваний дохід.

Третім чинником, що впливає на ризикову структуру процентних ставок, є вартість отримання інформації. Діяльність інвестора, який віддає ресурси -- час чи гроші, щоб отримати інформацію про актив, знижує сподіваний дохід на цей фінансовий актив. Тому вартість використання цих ресурсів включається у видатки на позичку, які кредитор вимагає відшкодувати, так само, як вартість праці включається у ціну светра. Якщо два активи мають однакові ризики невиконання зобов'язань і ліквідність, інвестори воліють мати актив з нижчими інформаційними витратами.

Урядові зобов'язання, такі, як облігації та векселі Державної скарбниці, мають найнижчі інформаційні видатки, тому що всі заощадники переконані: як капітал, так і проценти будуть повернуті (у номінальній вартості). Рейтингові агентства знижують інформаційні витрати на збирання даних і моніторинг добре відомих позичальників, але такі видатки більші для позик менш відомих позичальників. Наприклад, якщо ви хочете започаткувати бізнес із продажу футболок на замовлення і звернетеся до свого місцевого банку за позикою, банк повинен оцінити вашу платоспроможність на основі ваших доходів і ймовірності того, чи ваш бізнес матиме успіх. Вартість збирання цієї інформації приводить до вищих видатків або прямо, через вищу процентну ставку на вашу позику, або непрямо -- через обмеження на вашу діяльність, які банк запише у ваш позичковий контракт. Фінансовий інструментарій з вищими процентними ставками внаслідок вищих інформаційних витрат також буде відносно неліквідним. Причиною є складність торгівлі цим інструментарієм на фінансових ринках без готової наявної інформації.

Зростання інформаційних витрат зумовлює зростання обов'язкового доходу на фінансовий інструмент. Зменшення інформаційних витрат зумовлює падіння обов'язкового доходу на фінансовий інструмент.

Ще однією причиною відмінностей у процентних ставках різних видів інструментарію кредитного ринку є умови оподаткування. Якщо доходи на всі інструменти оподатковувалися б ідентично, відмінності між інструментами за ризиком невиконання зобов'язань, ліквідністю та інформаційною вартістю були б єдиними джерелами змін у ризиковій структурі. Однак різниця в умовах оподаткування доходів існує і вона також створює відмінності в доходах поміж інструментами кредитного ринку.

Коли заощаджувальники планують доходи від облігаційного інструменту, вони спочатку визначають, чи процентні платежі оподатковуються і як податки знижують їхні доходи. Наприклад, проценти, отримані на муніципальні облігації, які є зобов'язаннями держави і місцевого уряду, звільняються від федерального і місцевого подоходних податків і податку штату. На основі цього звільнення багато заощаджувальників бажає отримати швидше нижчу процентну ставку на муніципальні облігації, ніж на співставні інструменти (включно з деякими менш ризиковими), тому що післяподатковий дохід муніципальних облігацій більший. Щоб це показати, уявімо, що ми порівнюємо доходи на облігацію Державної скарбниці на 1000 дол США з 9 %-ою купонною ставкою і муніципальної облігації на 1000 дол США з виплатою 7,5 %. Доподатковий дохід на урядову облігацію (9 %) більший, ніж на муніципальну облігацію (7,5 %). Якщо ваша гранична ставка подоходного податку становить 30 %, 30 центів кожного додаткового долара процентного доходу йде державі через податки. Річний купонний платіж 90 дол. США на 1000 дол. США оподатковуваної облігації забезпечує вам (90)(1 - ?0,3) = 63 дол. США післяподаткового процентного доходу. Натомість муніципальна облігація на 1000 дол. США з 75-доларовим купонним платежем без податків забезпечує вас 75-доларовим післяподатковим процентним доходом. Тому вам вигідніше мати муніципальну облігацію.

На додаток, визначаючи, чи проценти оподатковуються, заощадники повинні порівняти різні податкові ставки на доходи від фінансових інструментів. Наприклад, за законом США, доходи на проценти і капітал оподатковуються по-різному. Дохід на проценти оподатковується за тією самою ставкою, що й заробітна платня робітників і службовців. Доходи від приросту капіталу мають нижчу діючу податкову ставку, ніж від процентів, тому що перші оподатковуються, коли вони реалізуються (коли актив проданий), а не тоді, коли нагромаджуються; тобто податки відтерміновуються. Вигода від відтерміновуваних податкових зобов'язань полягає в тому, що поточна вартість податку, яка виплачується за доходами, коли вони реалізуються, нижча, ніж поточна вартість податкових платежів, якщо ви платите податок з приростом, коли доходи нагромаджуються. Часом доходи від приросту капіталу є об'єктом нижчої прямої податкової ставки, так само, як прямий податок виграє від відтермінування.

Насамкінець, звільнення доходів у формі процента на урядові цінні папери США від місцевих податків та штату надає цим облігаціям сприятливого податкового трактування порівняно з оподатковуваними корпоративними цінними паперами. Через те що доходи оподатковуються, розподіл ризикової премії між доходами комерційного паперу та державними облігаціями визначається цією відмінністю в оподаткуванні. Якщо атрибути ризику невиконання зобов'язань, ліквідності та інформаційної вартості залишаються постійними, тоді зміни в оподаткуванні на певні зобов'язання вплинуть на доподаткові доходи. Однак інвестори порівнюватимуть післяподаткові сподівані доходи при ухваленні своїх портфельних рішень про вибір. Якщо більше нічого не зміниться, зменшення податкової заборгованості за облігаціями підвищує їхні ціни і знижує доходи.

Отже, подамо вплив факторів на ризикову структуру таблицею:

3. Прогнозування на основі ризикової структури

Багато бізнесових та урядових аналітиків використовує фінансові новини для прогнозів і передбачень змін економічних показників, таких, як сукупний обсяг виробництва або ціни. Ділові люди використовують прогнозування для прийняття рішень з інвестування, виробництва та прийому на роботу. Урядовці використовують прогнози для передбачень майбутніх податкових надходжень та видатків і для контролю за дотриманням політичних рішень.

Багато комерційних прогнозних моделей ураховує зміни в ризиковій структурі процентних ставок для передбачення майбутніх тенденцій у діловій активності. Коли вам потрібна така інформація, цей додаток має сенс: ризикова премія відображає різницю між доходами корпоративних та урядових інструментів з подібним строком погашення. Вони також містять оцінки впливу основної ризикової структури, тобто часток ризику невиконання зобов'язань, ліквідності, інформаційних витрат та оподаткування, на обов'язкові доходи на різні види цінних паперів.

Так, зростання ризикової премії може відображати настання для учасників ринку важких умов обслуговування боргових зобов'язань унаслідок, наприклад, нижчих сподіваних майбутніх доходів. Аналітики успішно використали збільшення ризикової премії певних цінних паперів широкого класу, таких, як приріст доходів облігацій Ваа і урядових облігацій, або приріст доходів комерційних паперів і урядових облігацій, для передбачення сповільнення ділової активності (під час якої зростає ймовірність невиконання зобов'язань). Національне бюро економічних досліджень, незалежна дослідницька організація, яка відповідає за передбачення наближення спаду ділового циклу в США, використовує ризикові премії у формулюванні провідних індикаторів майбутньої ділової активності, а також для прогнозування початку та кінця спаду. Приватні розробники прогнозів широко використовують ці заходи для консультування фінансових та бізнесових клієнтів.

Висновок

Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Дж. Кейнс суть відсотка розглядав як «плату за розставання з ліквідністю» і відносив до дії загального психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найліквіднішій формі багатства. На величину процентної ставки на макрорівні та мікрорівні впливає ряд факторів. Одним з дуже вагомих чинників на мікрорівні є ступінь ризику. Структура процентних ставок за ступенем ризику тісно пов'язана зі строковою структурою процентних ставок. Ризикова структура дає можливість зробити висновок про те, які причини зумовлюють різну дохідність фінансових інструментів з близьким строком погашення. До таких чинників більшість вітчизняних та західних економістів відносять:

· Ймовірність неповернення зобов'язань;

· Відмінності у ліквідності;

· Відмінності в оподаткуванні;

· Відмінності у вартості інформації щодо активів.

Ці чинники в комплексі дозволяють оцінити величину ризикової премії. Таким чином, для інвестора дуже вавжливо бути проінформованим щодо всіх елементів, які складають ризикову структуру процентних ставок на різні активи для диверсифікації портфеля активів та прийняття оптимальних рішень в сфері вибору фінансових інструментів.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

2. Габбард, Р. Глен. Гроші, Фінансова система та економіка, Підручник, Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М.Савлук, Д.Олесневич. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 889 с.

3. Фредерик С. Мишкин, Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков, Аспект Пресс Год: 1999

4. Кейнс Дж. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: реферат-дайджест. - К.: АУБ, 1999. - С. 311-112.

5. Портфельне інвестування: навч. посібник. А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. Г. Коваленко, С. В. Урванцева., К.:КНЕУ 2004, - 408 с.

6. Гроші та кредит: Підручник. -- 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 598 с.

7. Деньги. Кредит. Банки. Ценные бумаги. Практикум: Учеб. пособие для вузов /Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. --М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 310 с.

8. http://www.nbuv.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru