Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”

Автореферат

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ЖУРАВКА ФЕДІР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Суми - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України”.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Макаренко Михайло Ілліч, ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, завідувач кафедри міжнародної економіки,

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Вожжов Анатолій Павлович, Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри фінансів та кредиту;

доктор економічних наук, професор Васильченко Зоя Миколаївна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту;

доктор економічних наук, професор Дмитриченко Лілія Іванівна, Донецький національний університет, професор кафедри економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться “ 30 ” жовтня 2009 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України" за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України" за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

Автореферат розісланий “ 29 ” вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господарської діяльності, включаючи зовнішньоекономічні операції, потребують осмислення й оцінки всіх змін, що відбуваються під час становлення національних грошової і валютної систем у контексті розвитку світового господарства та подальшої інтеграції у нього економіки України. Розбудова повноцінного валютного ринку та ефективна організація валютних відносин в Україні визначаються необхідністю їх належного регулювання з боку держави. Одне з ключових місць у цьому процесі належить розробці механізму реалізації валютної політики, що охоплює всі необхідні важелі впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної стабільності в країні, стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту населення. Валютна політика як одна з головних форм регулювання зовнішньоекономічних відносин набуває ключового значення у практичній реалізації державного впливу на перебіг усіх господарських процесів з метою реалізації стратегії економічного розвитку та розбудови в Україні ефективно функціонуючого ринкового механізму.

Важливість реалізації валютної політики як одного з ключових напрямів державного регулятивного впливу на економіку визнають у своїх працях провідні вітчизняні і зарубіжні науковці та практики.

Вивченню теоретичних і методологічних засад, розробці практичних аспектів реалізації валютної політики держави як невід'ємної складової її грошово-кредитної політики присвячено наукові праці відомих зарубіжних учених: Дж. Вільямсона, М. Голдстайна, Д. Діллона, М. Домбровськи, Дж.М. Кейнса, Х. Колера, Л. Красавіної, П. Кругмана, П. Масона, Ф. Мишкіна, М. Мусси, А. Наговіцина, І. Носкової, М. Пебро, П. Самуельсона, Р. Солоу, С. Фішера, М. Фрідмана, Е. Хансена та інших.

У вітчизняній економічній літературі ці проблеми відображені у працях відомих українських науковців та практиків: О. Береславської, С. Боринця, З. Васильченко, О. Васюренка, А. Вожжова, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, О. Дзюблюка, Л. Дмитриченко, С. Корабліна, В. Лисицького, О. Лупіна, І. Лютого, М. Макаренка, С. Михайличенка, А. Мороза, О. Петрика, Л. Примостки, М. Савлука, І. Сала, П. Сенища, О. Сохацької, В. Стельмаха, С. Циганова, А. Шаповалова, С. Яременка та інших.

Проте в існуючих дослідженнях, на нашу думку, поза увагою залишились проблемні питання реалізації валютної політики в нестабільних умовах трансформаційного періоду із притаманними йому особливостями впливу тих інституційних зрушень, які позначаються як на всій економічній системі, так і на організації валютних відносин суб'єктів ринку. Зазначені обставини визначають актуальність дослідження механізму реалізації валютної політики в Україні, що нерозривно пов'язана із процесами становлення та розбудови нашої держави, а також є відображенням послідовності тих перетворень, які визначають ринкову трансформацію національної економіки і відмову від адміністративно-командних методів управління господарством.

Відсутність у вітчизняній економічній літературі єдиних концептуальних підходів до змісту механізму реалізації валютної політики не сприяє формуванню адекватної оцінки тих процесів, які існували у валютній сфері економічних відносин в Україні протягом усього перехідного періоду, а також відповідного впливу регулятивних державних органів на ці відносини.

Наявні теоретичні та практичні потреби у вивченні та розробці науково обґрунтованих засад механізму реалізації валютної політики в Україні обумовили актуальність, мету, завдання та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження було використано у науково-дослідних роботах Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України”, а саме: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні" (номер держ. реєстрації 0102U006965); “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (номер держ. реєстрації 0107U012112); “Стан та перспективи розвитку банківської системи України" (номер держ. реєстрації 0190U044204).

До звітів за цими темами включені пропозиції автора щодо: необхідності використання суб'єктами валютного ринку України деривативів з метою хеджування валютно-курсових ризиків; запровадження стратегії переходу до волатильної системи валютного курсоутворення з урахуванням необхідності збереження стабільності на грошово-кредитному ринку України; визначення ступеня впливу інструментів валютної політики Національного банку України на динаміку обмінного курсу гривні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічного забезпечення та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму реалізації валютної політики в Україні.

Відповідно до поставленої мети у роботі визначені та вирішені такі завдання:

узагальнити теоретико-методологічні підходи та розкрити економічну сутність категорії “валютна політика”;

обґрунтувати структуру механізму реалізації валютної політики;

розкрити методологічні засади регулювання режиму обмінного курсу шляхом систематизації основних теоретичних підходів до валютно-курсових режимів;

дослідити етапи розвитку валютно-курсової політики в Україні;

визначити ключові аспекти запровадження механізму переходу до волатильної моделі валютно-курсової політики в Україні;

валютна політика україна волатильний

на підставі аналізу платіжного балансу України оцінити вплив валютно-курсової політики НБУ на конкурентоспроможність національної економіки;

обґрунтувати науково-методичні засади впливу золотовалютних резервів на реалізацію девізної політики Національного банку України;

узагальнити релевантні фактори вибору резервних валют при формуванні та управлінні офіційними резервами НБУ;

дослідити сутність економічної категорії “валютний ринок" з погляду його функціонального призначення, інституційної побудови та організаційно-технічного забезпечення;

оцінити ступінь впливу загальних і спеціальних інструментів валютної політики Національного банку України на динаміку обмінного курсу гривні.

Об'єктом дослідження є валютна політика України як невід'ємна складова її грошово-кредитної політики.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково-методичне забезпечення механізму реалізації валютної політики в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання вітчизняної та світової економічної науки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, присвячені дослідженню проблем реалізації валютної політики.

У процесі дослідження використовувалися наступні методи дослідження та аналізу економічних процесів: при обґрунтуванні категоріального апарату - метод наукової абстракції; при дослідженні концептуальних засад вибору стратегії валютної політики - діалектичний метод; при визначенні закономірностей розвитку системи елементів механізму реалізації валютної політики, зокрема, платіжного балансу та валютного ринку - методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції; при розгляді особливостей реалізації валютної політики у зарубіжних країнах з метою можливої адаптації в Україні - методи аналогії та абстракції; при визначенні впливу інструментів реалізації валютної політики на динаміку обмінного курсу гривні - методи порівняння, групувань, вибірок; при дослідженні взаємозв'язків розвитку вітчизняного валютного ринку і світового ринку “форекс" - методи кореляційно-регресійного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань реалізації грошово-кредитної та валютної політики, статистичні та аналітичні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Національного банку України, Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Асоціації українських банків. Опрацьовано звітно-аналітичну інформацію міжнародних організацій і фінансових структур, в тому числі Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського центрального банку, Федеральної резервної системи США, компаній Reuters, Bloomberg. Використано інформацію, зібрану автором під час особистого вивчення особливостей реалізації грошово-кредитної політики центральними банками Росії, Німеччини та Великобританії. Проаналізовані монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми розробки теоретико-методологічного забезпечення та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму реалізації валютної політики в Україні. Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

запропоновано поняття “механізм реалізації валютної політики”, під яким слід розуміти систему заходів нормативного і регулятивного характеру, що здійснюються суб'єктами валютної політики держави (центральними банками) шляхом використання відповідних інструментів з метою забезпечення взаємозв'язку між її елементами та їхнього впливу на валютний ринок країни. Визначено, що ключовими (спеціальними) елементами механізму реалізації валютної політики виступають валютно-курсова політика та політика управління золотовалютними резервами, загальним елементом - політика регулювання платіжного балансу; об'єктом впливу є валютний ринок; рушійною силою механізму реалізації - сукупність загальних і спеціальних інструментів валютної політики;

розроблено стратегію переходу до волатильної моделі валютно-курсової політики в Україні, яка має на меті збереження стабільності грошово-кредитного ринку та запроваджує монетарний режим таргетування інфляції замість існуючого режиму таргетування обмінного курсу, шляхом обґрунтування плану дій, згідно з яким система валютного курсоутворення повинна пройти визначені стадії перехідного періоду:

1) фіксована прив'язка;

2) обмежена волатильність;

3) значна волатильність;

4) вільне плавання;

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки ефективності мінімізації валютно-курсового ризику шляхом укладання депозитної угоди з форвардним покриттям, що надасть можливість використання суб'єктами валютних відносин похідних фінансових інструментів (форвардних угод, ф'ючерсних контрактів і валютних опціонів) з метою хеджування валютних ризиків. Це дало змогу обґрунтувати необхідність створення в Україні ринку фінансових деривативів;

обґрунтовано необхідність врахування показника девальвації (ревальвації) гривні при розробці Національним банком України основних засад грошово-кредитної політики. На підставі проведених розрахунків показників депреціації та апреціації гривні щодо долара США запропоновано науково-методичний підхід до визначення девальвації та ревальвації валюти на основі не прямого, а зворотного котирування обмінного курсу;

удосконалено:

методологічні засади регулювання режиму обмінного курсу шляхом систематизації основних теоретичних підходів до валютно-курсових режимів. Запропоновано графічну модель прийняття рішень щодо режиму валютного курсу в країні, основний зміст якої полягає у побудові трикутника “кутових і проміжних рішень” з виділенням двох кутових режимів: “монетарний союз” (“monetary union”) і “вільне плавання” (“pure float”), а решту проміжних режимів розташовано між ними за принципом ступінчатої послідовності. При цьому встановлено, що в Україні використовується режим “жорсткого плавання”, який регулюється НБУ за допомогою інструментів девізної політики та адміністративних інструментів;

сутнісну характеристику категорії “валютний ринок" як системи економічних відносин між його суб'єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телекомунікації, де цінами виступають встановлені під впливом попиту і пропозиції валютні курси;

визначення поняття “валютна політика” як комплексу економічних, організаційних, правових, адміністративних та інших заходів, методів, форм, інструментів і механізмів, які використовуються державою у сфері валютно-фінансових і кредитних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей її загальної економічної політики з метою забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти та збалансованості платіжного балансу країни;

набули подальшого розвитку:

методологічні основи оцінки впливу інструментів валютної політики НБУ через канали трансмісійного механізму на динаміку обмінного курсу гривні. Виявлено, що загальні інструменти монетарного регулювання (дисконтна політика, політика обов'язкових резервів, політика відкритого ринку) мають опосередкований характер впливу, а спеціальні інструменти валютної політики (девізна політика, політика девальвації (ревальвації) національної валюти, політика валютних обмежень) є найбільш дієвими;

науково-методичні засади впливу золотовалютних резервів на реалізацію девізної політики НБУ з метою забезпечення курсової стабільності гривні та збереження рівноваги на міжбанківському валютному ринку України. Визначено, що зміна обсягу міжнародних резервів безпосередньо впливає на внутрішній грошовий обіг, оскільки золотовалютні резерви є основним видом активів НБУ і відповідно забезпеченням його зобов'язань, які визначають масштаби емісії національної валюти;

методологічні підходи до оцінки впливу валютно-курсової політики НБУ на конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Обґрунтовано, що вартісним показником зовнішньої конкурентоспроможності України є її платіжний баланс, динаміка і пропорції якого формують волатильність валютного курсу, а ключовим інструментом коригування рівня цінової конкурентноздатності національної економіки виступає індекс реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) гривні. Доведено необхідність підтримання відповідності між його динамікою та значенням офіційного валютного курсу;

методичні підходи до визначення релевантних факторів вибору резервної валюти при формуванні та управлінні золотовалютними резервами центрального банку. Виявлено основні чинники, що впливають на процес оптимізації структури міжнародних резервів Національного банку України, а саме:

1) питома вага іноземної валюти у системі міжнародних розрахунків країни;

2) сальдо поточного рахунку платіжного балансу;

3) частка країни-партнера у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України;

4) інтервенційна іноземна валюта;

періодизація етапів розвитку валютно-курсової політики в Україні. Виокремлено наступні етапи: зародження та становлення, розвитку, стабілізації, лібералізації. Визначено, що пріоритетним завданням валютно-курсової політики в умовах лібералізації валютних відносин є забезпечення стабільності обмінного курсу гривні з поступовим підвищенням його волатильності та розширенням меж коливань за рахунок мінімізації регулятивного впливу НБУ на механізм курсоутворення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методологічні розробки, висновки дисертаційної роботи можуть використовуватися у процесі формування та реалізації основних засад грошово-кредитної політики України з метою забезпечення курсової стабільності національної грошової одиниці - гривні.

Внесені з урахуванням зарубіжного досвіду пропозиції щодо практичних аспектів вибору резервних валют при формуванні та управлінні золотовалютним резервом використані Департаментом з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку Національного банку України (довідка № 38-013/2411-7293 від 22.04.2009).

Дослідження автора щодо визначення ступеня впливу загальних і спеціальних інструментів валютної політики Національного банку України на динаміку обмінного курсу гривні використані Центром наукових досліджень НБУ при підготовці проектів регуляторних актів Національного банку України (довідка № 53-108/82 від 19.02.2009).

Пропозиції щодо управління валютною позицією банку з метою мінімізації валютно-курсових ризиків використовуються у практичній діяльності філії ЗАТ “ОТП Банк” в м. Суми (довідка № 100-01/387/1 від 25.02.2009).

Практичні рекомендації автора щодо застосування підприємствами-експортерами цінового фактора підвищення конкурентоспроможності своєї продукції на зовнішніх товарних ринках за допомогою інструментів валютно-курсової політики Національного банку України, зокрема девальвації гривні, використані Управлінням зовнішньоекономічної діяльності Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 04-03/456 від 19.03.2009).

Основні теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються регіональним центром підвищення кваліфікації Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України" в процесі формування та реалізації програм підвищення кваліфікації спеціалістів територіальних управлінь Національного банку України (акт від 18.03.2009).

Результати наукових досліджень, викладені в дисертаційній роботі, використовуються у навчальному процесі кафедр міжнародної економіки та банківської справи ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України" при викладанні курсів “Міжнародні валютно-кредитні відносини”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика” та “Операції з фінансовими деривативами” (акт від 17.03.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Результати наукового дослідження отримані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались автором у 2000-2009 роках на науково-практичних конференціях. Серед них: Міжнародна науково-практична конференція “Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики” (2007 р., м. Харків); Міжнародна науково-практична конференція “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (2006-2007 рр., м. Черкаси); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми економіки" (2007 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція “Фінансові ринки та інститути" (2007 р., м. Харків); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (2000-2008 рр., м. Суми); Міжнародна науково-практична конференція “International Management: Theory and Practice” (2008 р., м. Бремен, Німеччина); Міжнародна науково-практична конференція “Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір" (2008 р., м. Львів); Міжнародна науково-практична конференція “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (2009 р., м. Мінськ, Республіка Бєларусь); Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (2006-2009 рр., м. Суми).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 42 друкованих виданнях, в тому числі 4 монографіях, з яких 2 є одноосібними, 1 підручнику; 26 статей опубліковано у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки; 10 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 119,8 друк. арк., з них особисто автору належить 41,2 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 418 сторінок, у тому числі на 126 сторінках розміщено 27 таблиць, 44 ілюстрації, 15 додатків, список використаної літератури із 355 найменувань.

Основний зміст дисертації

Таким чином, найбільш ефективним інструментом хеджування ризику у даному випадку є використання валютного опціону “кол”, на другому місці - угода з валютними ф'ючерсними контрактами, а найменш привабливою є валютна операція “форвард”.

В той же час, за оцінками автора, застосування будь-якого із зазначених фінансових інструментів є ефективним і доцільним. Отже, використання деривативів суб'єктами валютного ринку України є найбільш перспективним напрямком хеджування валютно-курсових ризиків, що свідчить про необхідність створення відповідних законодавчої та нормативної баз і важливість розвитку вітчизняного ринку похідних фінансових інструментів.

У шостому розділі “Оцінка ступеня впливу інструментів валютної політики на динаміку обмінного курсу гривні” досліджено методологічні засади оцінки впливу загальних інструментів монетарного регулювання, а також економічних і адміністративних інструментів валютної політики Національного банку України на кон'юнктуру валютного ринку і динаміку обмінного курсу гривні.

Аргументовано, що діяльність центрального банку, спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей валютної політики держави, є неможливою без використання ним певної сукупності інструментів. При цьому механізм їхнього застосування передбачає розробку системи заходів щодо регулювання валютних операцій у конкретний період, а також вибір найбільш ефективних у цей момент методів впливу на діяльність суб'єктів валютного ринку. Сукупність інструментів, що застосовується центральним банком для реалізації валютної політики, запропоновано розділити на дві групи: загальні інструменти монетарної політики та спеціальні інструменти валютного регулювання.

До загальних інструментів, що впливають на валютну сферу господарства через грошову масу і ринкові процентні ставки, автор відносить дисконтну політику, політику обов'язкових резервів та політику відкритого ринку. Спеціальні інструменти пропонується розглядати як сукупність економічних (девізна політика, політика диверсифікації валютних резервів, регулювання режиму обмінного курсу, політика девальвації та ревальвації національної валюти) та адміністративних (валютні обмеження) важелів впливу на обмінний курс.

Аналіз взаємозв'язку загальних інструментів монетарного регулювання НБУ та його валютно-курсової політики дав підстави зробити висновок, що в умовах недостатнього розвитку ринкових механізмів в Україні монетарні інструменти валютної політики здійснюють опосередкований вплив через грошову масу і процентні ставки на кон'юнктуру валютного ринку і динаміку обмінного курсу гривні.

При цьому релевантними факторами визначені:

1) високий рівень ризику для банків при кредитуванні, що зумовлює завищені процентні ставки;

2) обмежені обсяги рефінансування НБУ уповноважених банків, що визначає обмежений вплив центрального банку на вартість їхніх кредитних ресурсів;

3) особливості емісійної політики, що здійснюється переважно під приріст золотовалютних резервів, а не кредитування банків;

4) відсутність належної гнучкості зазначених інструментів для оперативного регулювання валютного ринку, що зумовлено значним часовим лагом їхньої дії;

5) підтримання курсу гривні переважно шляхом інтервенцій, що зумовлює незначний вплив на нього динаміки грошової маси. Ці обставини об'єктивно визначають необхідність використання поряд із загальними інструментами регулятивного впливу ще й спеціальних інструментів, пов'язаних виключно з реалізацією валютної політики.

Обґрунтовано, що найбільш дієвими економічними інструментами впливу на валютний курс в Україні є девізна політика, а також політика девальвації (ревальвації) гривні. На підставі проведених розрахунків питомої ваги валютних інтервенцій у загальному обсязі міжбанківського валютного ринку за останні три роки автор дійшов висновку, що незважаючи на низку заходів щодо лібералізації валютного ринку та зменшення ролі центрального банку на ньому, НБУ продовжує використовувати девізну політику як основний інструмент регулювання валютного курсу гривні. Дослідження політики девальвації (ревальвації) валюти показали, що даний інструмент фактично відображається у механізмі номінального курсоутворення, формує індекс РЕОК гривні і визначає цінову конкурентоспроможність вітчизняної економіки.

У дисертаційній роботі автором обґрунтовано, що девальвація (ревальвація) валюти та зміна її офіційного курсу є різними поняттями і математично по-різному визначаються. На підставі проведених розрахунків депреціації гривні щодо долара США у 2008 р. (табл.) обґрунтовано науково-методичний підхід до визначення девальвації грошової одиниці, в основу якого покладено не пряме, а зворотне котирування обмінного курсу.

Таблиця

Розрахунок показників зміни офіційного валютного курсу та девальвації гривні щодо долара США у 2008 р.

Отже, величина знецінення офіційного валютного курсу перевищує девальвацію гривні на 18,1 %, що доводить суттєву різницю між цими показниками.

Доведено, що показник девальвації визначається наступним чином:

, (1)

де D - величина девальвації; - зворотний обмінний курс після проведення девальвації (на кінець періоду); - зворотний валютний курс до девальвації (на початок періоду).

Результати дослідження дозволили констатувати, що адміністративні інструменти валютної політики у вигляді політики валютних обмежень, які передбачають встановлення законодавчих і нормативних правил щодо заборони, лімітування і регламентації операцій резидентів і нерезидентів із валютою та валютними цінностями, мають суттєвий вплив на динаміку обмінного курсу гривні.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні основних напрямків удосконалення механізму реалізації валютної політики в Україні.

Основні висновки виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному:

1. На підставі дослідження різних трактувань поняття “валютна політика”, їхнього узагальнення, аналізу і порівняння обґрунтовано визначення даної економічної категорії як комплексу економічних, організаційних, адміністративних, правових та інших заходів, методів, форм, інструментів і механізмів, які здійснюються державою у сфері валютно-фінансових і кредитних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей загальної економічної політики держави, передусім з метою забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти та збалансованості платіжного балансу країни.

2. Визначено, що прийняття та виконання уповноваженими органами відповідних рішень щодо регулювання валютних відносин має базуватися на механізмі реалізації валютної політики, під яким слід розуміти систему заходів нормативного і регулятивного характеру, що здійснюються суб'єктами валютної політики держави шляхом використання сукупності інструментів валютної політики з метою забезпечення взаємозв'язку між елементами валютної політики та їхнього впливу на валютний ринок країни.

3. З метою вибору найбільш оптимального валютно-курсового режиму запропоновано графічну модель прийняття рішень щодо режиму обмінного курсу в країні, основний зміст якої полягає у побудові трикутника “кутових і проміжних рішень”, де виділено два кутові режими: “монетарний союз” та “вільне плавання”, а решту проміжних режимів розташовано між ними за принципом ступінчатої послідовності.

4. Здійснено періодизацію стадій розвитку валютно-курсової політики в Україні з метою визначення на перспективу оптимального режиму обмінного курсу, виокремлено наступні етапи: зародження та становлення (1992-1994 рр.); розвитку (1995-1998 рр.); стабілізації (1999-2004 рр.); лібералізації (2005 р. - вересень 2008 р.). Визначено, що пріоритетним завданням валютно-курсової політики на сучасному етапі лібералізації валютних відносин є забезпечення стабільності обмінного курсу гривні з поступовим підвищенням його волатильності та розширенням меж коливань за рахунок мінімізації регулятивного впливу НБУ на механізм курсоутворення.