Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Інститут підготовки та перепідготовки спеціалістів

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Фінанси підприємств"

Виконала: ст. гр. ФНП-09-1з

Разінкіна М.В.

Перевірила: доц. Акмаєва Н.В.

Алчевськ, 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Фінансовий аналіз як база прийняття управлінських рішень

1.1 Предмет фінансового аналізу і метод

1.2 Мета аналізу

1.3 Методи фінансового аналізу

1.4 Види фінансового аналізу

1.5 Основні етапи фінансового аналізу

1.6 Можливості і значення фінансового аналізу

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

2.5 Аналіз ліквідності балансу

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

3. Висновки та пропозиції

Література

фінансовий бухгалтерський ліквідність баланс

ВСТУП

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб'єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє фінансовий аналіз, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін "фінанси" за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.

Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих заперечень: фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з фінансового аналізу, використаних при написанні цієї роботи.

Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки кваліфікаційної роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в наслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні:

Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?

Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами?

Яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Фінансовий аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану .

1. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ЯК БАЗА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

1.1 Предмет фінансового аналізу і метод

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси підприємства і їх потоки.

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Метою фінансового аналізу підприємства, є оцінка його фінансового стану з урахуванням динаміки змін, які склалися в результаті господарської діяльності підприємства за декілька останніх років, визначення чинників, які вплинули на ці зміни і прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства. Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки рекомендацій щодо подальшої діяльності підприємства, його реструктуризації або ін.

Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів:

- аналіз ліквідності

- аналіз ділової активності

- аналіз платоспроможності

- аналіз рентабельності

При здійсненні оцінки та аналізу діяльності підприємства застосовуються наступні терміни:

- фінансовий стан підприємства - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства;

- фінансовий аналіз діяльності підприємства - це комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, який проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства;

- задовільний фінансовий стан - це стійка ліквідність, платоспроможність і фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними коштами і ефективне використання ресурсів підприємства;

- незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів і неефективним їх використанням, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, по заробітній платні недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва і збуту продукції підприємства;

- методи фінансового аналізу - прийоми і способи обробки бухгалтерської (фінансової) звітності;

- бухгалтерська (фінансова) звітність - звітність підприємства у об'ємах і формою, передбаченими чинним законодавством

1.2 Мета аналізу

Перед тим як приступити до проведення аналізу фінансового стану підприємства, потрібно точно визначити вихідну мету аналізу.

Від мети залежить ступінь деталізації і глибина досліджень по окремих напрямках аналізу:

- аналіз майна та джерел його формування;

- аналіз структури витрат;

- аналіз структури балансу й оборотних коштів;

- аналіз ліквідності і фінансової стійкості;

- аналіз грошового потоку;

- аналіз оборотності;

- аналіз прибутковості;

- аналіз ефективності діяльності компанії.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства і фінансових результатів його діяльності.

При цьому фінансового менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані параметри в найближчій чи віддаленій перспективі.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, фінансів, інвестицій керівництву потрібна постійна ділова поінформованість з відповідних питань, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної інформації. Необхідно аналітичне прочитання вихідних даних, виходячи з цілей аналізу і керування.

Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

1.3 Методи фінансового аналізу

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу:

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- трендовий аналіз;

- метод фінансових коефіцієнтів;

- порівняльний аналіз;

- факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньо галузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад - система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання показника "коефіцієнт рентабельності активів" на ряд інших фінансових коефіцієнтів його формування, взаємозалежність у єдиній системі.

1.4 Види фінансового аналізу

Фінансовий аналіз (за І.О.Бланком) підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:

1. По організаційних формах проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

а) Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи підприємства власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства.

б) Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

2. По обсягу дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел: стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля: оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

3. По об'єкту аналізу виділяють наступні його види:

а) аналіз фінансової діяльності підприємства, об'єднання в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів.

б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші.

4. По періоду проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.

а) попередній фінансовий аналіз зв'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових чи планів здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

Внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз

Фінансовий аналіз є частиною загального аналізу господарської діяльності, що складається з двох взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничо-управлінського аналізу. Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, чи власниками державними органами.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз відносних показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

- аналіз ефективності використання позикового капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Внутрішньогосподарський (управлінський) фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну, планову й іншу інформацію.

Особливостями управлінського аналізу є:

- орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;

- використання всіх джерел інформації для аналізу;

- відсутність регламентації аналізу з боку;

- комплексність аналізу;

- інтеграція обліку, аналізу, планування і прийняття рішень;

- максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

У залежності від цілей та обсягу аналізу можна виділити наступні види аналізу:

- експрес-діагностика підприємства;

- оцінка фінансової діяльності підприємства;

- підготовка обґрунтування для інвестицій.

Експрес-діагностика дає миттєвий погляд на ситуацію в компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення.

Цей вид аналізу припускає незначні витрати часу для одержання результату і наступне проведення додаткових аналітичних досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності компанії.

Комплексна оцінка фінансової діяльності компанії - більш глибокий і комплексний аналіз. У запропонованому варіанті він будується на основі комплексу показників, а також моделі Du Pont і розглядає всі сторони діяльності компанії з погляду стратегічного розвитку бізнесу.

При ухваленні рішення про інвестиції, з боку підприємства значна увага приділяється ефективності використання позикових засобів, а з боку потенційного інвестора - здатності підприємства повернути борги і відсотки по них. У рамках даної програми цей вид аналізу не розглядається.

1.5 Основні етапи фінансового аналізу

Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства:

1. Збір і підготовка вхідної інформації

2. Аналітична обробка

3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів

4. Підготовка висновків і рекомендацій

На 1-му етапі проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з'ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

1.6 Можливості і значення фінансового аналізу

Аналіз дає можливість оцінити:

1.Фінансове положення компанії.

2.Майновий стан підприємства.

3.Ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов'язань перед третіми обличчями).

4.Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій.

5.Потреба в додаткових джерелах фінансування.

6.Здатність до нарощування капіталу.

7.Раціональність використання позикових засобів.

8.Ефективність діяльності компанії.

9.Результати аналізу можуть цікавити багатьох.

Потенційні власники і кредитори хочуть бути упевнені у вигідності інвестування своїх капіталів у компанію, тому використання методик аналізу і керування фінансами, а також показників, звичних і зрозумілих більшості інвесторів і ділових партнерів, є однією з необхідних умов для рішення питання про можливе співробітництво.

Партнери, що уже ведуть справи з підприємством (постачальники, кредитори), також зацікавлені в одержанні аналітичної інформації про нього, щоб визначити для себе доцільність подальшого співробітництва, умови висновку контрактів, гарантії повернення кредитів і т.п.

Для потенційних партнерів дуже привабливим є той факт, що компанія проводить політику відкритості: публікує свої фінансові й аналітичні звіти в засобах масової інформації, готова надати дані про результати і плани роботи.

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

В цій частині курсової роботи ми проведемо аналіз фінансового стану підприємства використовуючи дані за варіантом.

Фінансовий аналіз є частиною загального аналізу господарської діяльності підприємства. Використовуючи методи горизонтального та вертикального аналізу, розраховуючи відносні показники, надамо характеристику фінансового стану підприємства.

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності".

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Фінансова звітність підприємств включає:

- баланс (ф. № 1);

- звіт про фінансові результати (ф. № 2);

- звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

- звіт про власний капітал (ф. № 4);

- примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна -- не пізніше 20 лютого.

"Баланс"

В системi фінансової звітностi баланс підприємства (форма №1) займає центральнн мiсце, бо вiн є найважливішим джерелом інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс дав змогу вианачити склад i структуру pecypciв підприємства, ліквіднiсть, наявність чистого робочого капіталу, платоспроможність, фінансову стійкість, стан та динаміку дебiторсъкої та кредиторської заборгованості тощо.

Одержання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. За допомогою балансу підприємство aнaлiзyє господарську дiяльнiсть, вишукує внутрiгосподарські резерви по скорочуванню витрат, збиткiв, шляхи по удосконаленню процесу виробництва i збільшенню доходів.

Метою складання балансу є представлення користувачам повної, достовiрної i неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Зміст балансу розкрито у Положеннi (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

Перед складанням заключного балансу на кінець звітного року здійснюється на підприємствi інвентаризація ycix pecypciв, зобов'язань, що забезпечує його достовірність.

Кожна сума, яка відображена в балансi, повинна бути пiдтверджена бухгалтерськими записами, розрахунками, а це значить -- i відповідними правовими документами.

Баланс для проведення аналізу i порiвняння даних заповнюють по двох графах: на початок i кінець звітного періоду.

Оцінка статей балансу здійснюється згiдно з відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку.

"Звіт про фінансові результати"

У Звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати".

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I. Фінансові результати.

II. Елементи операційних витрат.

III. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Для більш повної оцінки результатів діяльності підприємства фінансові показники у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної діяльності та надзвичайних подій. Цей звіт дає можливість користувачам оцінити ділову активність підприємства та його фінансову привабливість без перенасичення інформації випадковими прибутками або збитками. Розмежування показників за видами діяльності дозволяє оцінити прибутковість кожного напрямку діяльності та прийняти рішення щодо пріоритетності того чи іншого напрямку.

Звіт про фінансові результати заповнюється на основі інформації за рахунками 7, 8 та 9 класів. Для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду послідовно зіставляють доходи і витрати від різних видів діяльності.

Отже, у першому розділі Звіту про фінансові результати відображається сума доходів і витрат від усіх видів діяльності підприємства і визначається чистий прибуток або збиток звітного періоду.

У другому розділі Звіту про фінансові результати розкривається інформація про операційні витрати підприємства, понесені в процесі діяльності протягом звітного періоду. Цей розділ заповнюється, як правило, на підставі даних рахунків класу 8 „Витрати за елементами".

Розділ III „Розрахунок показників прибутковості акцій" Звіту про фінансові результати заповнюється виключно акціонерними товариствами, прості акції або потенційно прості акції яких продаються і купуються на фондових біржах, а також товариствами, що перебувають у процесі випуску таких акцій.

"Звіт про рух грошових коштів"

Звіт про рух грошових коштів -- це звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів у результаті діяльності підприємства в звітному періоді.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей Звіту про рух грошових коштів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів".

Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, які відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Під грошовими коштами слід розуміти готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Звіт про рух грошових коштів , згідно П(С)БО 4 складається з трьох розділів:

I. Рух коштів в результаті операційної діяльності.

II. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності.

III. Рух коштів в результаті фінансової діяльності.

У Звіті не відображають негрошові операції, що не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів -- бартерні операції, фінансовий лізинг, а також не відображають внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів.

Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Джерелами інформації для складання Звіту про рух грошових коштів є Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів (Балансу / Звіту про фінансові результати), Головна книга, аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

На рух коштів можуть впливати надзвичайні події. Тому у Звіті про рух грошових коштів наводяться дані спочатку без врахування надзвичайних подій, далі рух коштів від надзвичайних подій, потім чистий рух коштів в результаті кожного виду діяльності.

В кінці звіту визначається залишок грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного року.

"Звіт про власний капітал"

Звіт про власний капітал -- це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зміст і форма Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Цей звіт містить дані лише за один звітний період, тому для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 5, повинні додавати до річної звітності Звіт про власний капітал за минулий рік.

Звіт про власний капітал заповнюється на основі Балансу, Звіту про фінансові результати і аналітичних даних по окремих рахунках бухгалтерського обліку.

Методи фінансового аналізу, які застосовуються при аналізі балансу.

Горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

За даними балансу визначимо зміни загальної суми балансу (валюти балансу), зміни окремих розділів та статей активу та пасиву на протязі звітного року, визначимо питому вагу окремих статей балансу в загальній сумі балансу, визначаються співвідношення окремих статей у порівнянні з попереднім періодом. Результати розрахунків зведемо до таблиці і за цими даними проведемо аналіз.

Таблиця 2.1 - Структура майна підприємства та джерел його фінансування.

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни, "+" , "-"
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
Актив
1. Позаоборотні активи, всього	221030	86,97	223178	76,77	2148	-10,2
у тому числі:
-основні фонди
-нематеріальні активи
-довгострокові фінансові вкладення.
2. Оборотні активи, всього	32845	12,92	67258	23,14	34413	10,216
у тому числі:
-виробничі запаси	4603	1,81	7308	2,51	2705	0,7
-готова продукція	968	0,38	1778	0,61	810	0,23
-товари	107	0,04	84	0,03	-23	-0,01
-дебіторська заборгованість	20947	8,24	50416	17,34	29469	9,1
-грошові кошти	37	0,02	8	0,003	-29	-0,02
-інші оборотні активи.	4898	1,93	5389	1,86	491	-0,08
3. Витрати майбутніх періодів	275	0,11	245	0,095	0	-0,02
Пасив
1. Власний капітал, всього	200048	78,71	207056	71,22	7008	-7,49
у тому числі:
-статутний капітал	130317	51,28	130317	44,83	0	-6,45
-додатковий капітал
-резервний капітал
-нерозподілений прибуток.	14965	5,89	21978	7,56	7013	1,67
2. Забезпечення наступних витрат і платежів.			1240	0,43
3. Довгострокові зобов"язання.	2523	0,99	17169	5,91	14646	4,92
4. Поточні зобов"язання.	44219	17,40	57886	0,20	13667	-17,2
5. Доходи майбутніх періодів.	7360	2,90	7360	2,53	0	-0,37
Баланс (всього)	254150		290711

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства може бути надана через показники фінансової сталевості пасивів підприємства за допомогою коефіцієнтів фінансової незалежності (автономії), фінансової сталевості, та співвідношення власних коштів та залучених (коефіцієнт фінансування).

1) Коефіцієнт фінансової незалежності вказує в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

,

де ВК - власний капітал підприємства,

Б - загальні джерела фінансування - баланс.

2) Коефіцієнт фінансової сталевості вказує питому вагу фінансових джерел, які підприємство має змогу використовувати тривалий час.

,

де ДК - довгострокові забов"язання.

3) Коефіцієнт фінансування показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.

,

де З - зобов'язання підприємства (залучені кошти).

Наведені показники розраховані на початок і кінець звітного періоду. Визначені показники зводимо до таблиці і проаналізуємо в динаміці та в порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.2 - Показники фінансової сталевості.

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Нормативне значення
Коефіцієнт фінансової незалежності Коефіцієнт фінансової сталевості Коефіцієнт фінансування	0,787 0,797 3,698	0,712 0,771 2,475	більше 0,5 більше 0,7 більше 1,0

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

Джерелами фінансових ресурсів підприємства є власний та залучений капітал.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал будь-якого підприємства представлений двома складовими: власними та позиковими коштами.

Власний капітал - важлива частина капіталу підприємства, яка перебуває у його власності. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал.

Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові.

До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців.

До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

Практика показує, що не існує єдиних рецептів ефективного співвідношення власного і позикового капіталу. Разом з тим, існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, облік яких дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш ефективного його використання. Основними з цих факторів є:

1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їхня ліквідність. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим нижче період операційного циклу, тим у більшому ступені (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позиковий капітал.

2. Стадія життєвого циклу підприємства. Зростаючі підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і маючи конкурентноздатну продукцію, можуть залучати для свого розвитку велику частку позикового капіталу, хоча для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вище середньоринковий.

3. Кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніше кон'юнктура цього ринку, а відповідно і стабільній попит на продукцію підприємства, тим вище і безпечніше стає використання позикового капіталу. І навпаки - в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції використання позикового капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик утрати платоспроможності.

4. Кон'юнктура фінансового ринку. У залежності від стану цієї кон'юнктури чи зростає знижується вартість позикового капіталу. При істотному зростанні цієї вартості диференціал фінансового левериджа може досягти негативного значення (при який використання позикового капіталу приведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в ряді випадків - і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, при істотному зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позикового капіталу. Нарешті, кон'юнктура фінансового ринку впливає на вартість залучення власного капіталу з зовнішніх джерел - при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.

5. Рівень рентабельності операційної діяльності. При високому значенні цього показника кредитний рейтинг підприємства зростає і воно розширює потенціал можливого використання позикового капіталу.

6. Коефіцієнт операційного левериджа. Зростання прибутку підприємства забезпечується спільним проявом ефекту операційного і фінансового левериджа. Тому підприємства зі зростаючим обсягом реалізації продукції, але виробництва, що мають у силу галузевих особливостей її, низький коефіцієнт операційного левериджа, можуть використовувати велику частку позикових засобів у загальній сумі капіталу.

7. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток чи використання підприємством податкових пільг по прибутку, різниця у вартості власного і позикового капіталу, приваблюваного з зовнішніх джерел, знижується. Це зв'язано з тим, що ефект податкового коректора при використанні позикових засобів зменшується. У цих умовах більш кращим є формування капіталу з зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу).

8. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу складає власний капітал. І навпаки, прагнення дістати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позиковий капітал використовується в максимально можливому розмірі.

9. Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за керуванням підприємством, власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть незважаючи на сприятливі до цього передумови. Задача збереження фінансового контролю за керуванням підприємством у цьому випадку є критерієм формування додаткового капіталу за рахунок позикових засобів.

З урахуванням цих факторів керування структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямків:

1) встановленню оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного і позикового капіталу;

2) забезпеченню залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

З метою проведення аналізу заповнимо таблицю 2.3

Таблиця 2.3 - Склад та структура джерел фінансування діяльності підприємства.

Джерела фінансування	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Змінення "+","-"
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власні кошти, всього	200048	78,71	207056	71,22	7008	-7,49
у тому числі:
статутний фонд	130317	51,28	130317	44,83	0	-6,45
резервний фонд
додатковий капітал
нерозподілений прибуток	14965	5,89	21978	7,56	7013	1,67
Залучені кошти, всього	35966	14,15	41120	14,15	5154	0
у тому числі:
цільове фінансування			1240	0,43
довгострокові кредити	50	0,02	50	0,02	0	0
короткострокові кредити			150	0,05
кредиторська заборгованість за товари
кредиторська заборгованість за розрахунками	28556	11,24	32320	11,12	3764	-0,12
- інші поточні зобов'язання
- доходи майбутніх періодів	7360	2,89	7360	2,53	0	-0,36

2.5 Аналіз ліквідності балансу

В условиях массовой неплатежеспособности и применения ко многим предприятиям процедур банкротства объективная и точная оценка финансово-экономического состояния приобретает первостепенное значение. Главным критерием такой оценки являются показатели платежеспособности и степень ликвидности предприятия.

Платежеспособность предприятия определяется его возможностью и способностью одновременно и полностью выполнять платежные обязательства, вытекающие из торговых, кредитных и иных операций денежного характера.

Ликвидность п/п определяется наличием у него ликвидных средств, к которым относятся наличные деньги, денежные средства на счетах в банках и легкореализуемые элементы оборотных ресурсов. Ликвидность отражает способность п/п в любой момент совершать необходимые расходы.

Анализ ликвидности баланса заключается в сравнении активов, сгруппированных по степени их ликвидности, с обязательствами по пассиву, сгруппированными по срокам их погашения. Расчет и анализ коэффициентов ликвидности позволяет выявить степень обеспеченности текущих обязательств ликвидными средствами. Главная цель анализа движения денежных потоков - оценить способность п/п генерировать денежные средства в размере и в сроки, необходимые для осуществления планируемых расходов и платежей.

Задача оценки баланса - определить величину покрытия обязательств п/п его активами, срок превращения которых в денежную форму (ликвидность) соответствует сроку погашения обязательств (срочности возврата).

Для проведения анализа актив и пассив баланса группируется по следующим признакам:

- по степени убывания ликвидности (актив);

- по степени срочности оплаты (пассив).

В зависимости от степени ликвидности, т.е. скорости превращения в денежные средства, активы предприятия разделяются на следующие группы:

А1 - наиболее ликвидные активы. К ним относятся денежные средства предприятий и краткосрочные финансовые вложения.

А2 - быстрореализуемые активы. Дебиторская задолженность и прочие активы.

А3 - медленно реализуемые активы. К ним относятся статьи из разд. II баланса "Оборотные активы" и статьи "Долгосрочные финансовые вложения" из разд. I баланса "Внеоборотные активы".

А4 - труднореализуемые активы. Это статьи разд. I баланса "Внеоборотные активы".

Группировка пассивов происходит по степени срочности их возврата:

П1 - наиболее срочные обязательства. К ним относятся статьи "Кредиторская задолженность" и "Прочие краткосрочные пассивы" .

П2 - краткосрочные пассивы. Статьи "Заемные средства" и другие статьи разд. III баланса "Краткосрочные пассивы" .

П3 - долгосрочные пассивы. Долгосрочные кредиты и заемные средства.

П4 - постоянные пассивы. Статьи раздела IV баланса "Капитал и резервы".

При определении ликвидности баланса группы актива и пассива сопоставляются между собой.

Для определения ликвидности баланса следует сопоставить итоги приведенных групп по активу и пассиву. Баланс считается абсолютно ликвидным, если имеют место соотношения: А1 >= П1; А2 >= П2; А3 >= П3; А4 >= П4.

Необходимым условием абсолютной ликвидности баланса является выполнение первых трех неравенств, четвертое неравенство носит так называемый балансирующий характер: его выполнение свидетельствует о наличии у предприятия собственных оборотных средств. Если любое из неравенств имеет знак, противоположный зафиксированному в оптимальном варианте, то ликвидность баланса отличается от абсолютной.

При этом недостаток средств по одной группе активов компенсируется избытком по другой, но на практике менее ликвидные средства не могут заменить более ликвидные.

Сопоставление ликвидных средств и обязательств позволяет вычислить показатели текущей ликвидности, которые свидетельствуют о платежеспособности (+) или неплатежеспособности (-) организации.

Для оцінки ліквідності балансу підприємства розраховуются такі показники:

1) Власний оборотний капітал підприємства

Обор.влас.кап. = Обор.активи - Поточні зобов'язання.

Обор.влас.кап.₁ = 32845 - 44219 = - 11374 тис.грн.

Обор.влас.кап.₂ = 67258 - 57886 = 9372 тис.грн.

2) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням

,

де ГК - грошові кошти та іх еквіваленти;

ПІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

3) Коефіцієнт уточненої ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок очікуваних надходжень

,

де ДЗ - дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість.

4) Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок усіх поточних (оборотних) активів.

,

де ПА - поточні активи.

Показники зводимо до таблиці 2.4 і проаналізуємо зміни значень на протязі року та у порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності

Показники	Значення
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Нормативне
1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2. Коефіцієнт уточненої ліквідності 3. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,001 0,47 0,743	0,000 0,87 1,16	більше 0.25 більше 0.5 більше 2.0

З метою поглибленого аналізу ліквідності балансу проаналізуємо усі оборотні активи підприємства за категоріями ризику. З цією метою заповнюємо таблицю 2.5, в якій оборотні активи повинні бути згруповані у відповідні групи, при цьому визначаючи питому вагу кожної групи у загальній сумі оборотних активів.

Таблиця 2.5 - Динаміка стану оборотних активів та іх класифікація за категоріями ризику

Ступінь ризику	Група оборотніх активів	Доля групи у загальній сумі оборотних активів,%%	Відхилення "-" "+"
		на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Мінімальна Мала Середня Висока	Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції Дебіторська заборгованість, векселі одержані, готова продукція, що користується попитом Виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, інші оборотні активи Готова продукція, що не користується попитом	57,58 57,52 57,59 57,57	62,72 62,73 62,7 62,73	5,14 5,21 5,11 5,16

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску продукції, або для потреб народного господарства. У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено у ці запаси.

Для проведення аналізу обертання визначимо такі показники:

1) Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів

, раз

, раз

де В - виручка від реалізації продукції за звітний період;

А_сер. - середній розмір сукупних активів за звітний період.

,

де А_п - сума активів на початок звітного періоду.

- сума сукупних активів на кінець звітного періоду.

2) Коефіцієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних активів

, раз

, раз

3) Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість

, раз

, раз

4) Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

, дн.

5) Тривалість обороту оборотних активів

, дн

, дн.

6) Період погашення дебіторської заборгованості

, дн.

, дн.

Таблиця 2.6 - Показники обертання

Показники	Значення
1. Коефіцієнт обертання активів 2. Коефіцієнт обертання оборотних активів 3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості 4. Тривалість обороту активів, дн. 5. Тривалість обороту оборотних активів, дн. 6. Період погашення дебіторської заборгованості, дн.	0,49 1,13 3,18 734 318 113

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності або прибутковості капіталу підприємства, його фінансових ресурсів та виробленої продукції. Аналіз рентабельності полягає у дослідженні рівнів та динаміки різних коефіцієнтів рентабельності. Наведені показники розраховуємо та зводимо до таблиці 2.7.

1) Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у активи

,

де - прибуток за звітний період.

2) Коефіцієнт рентабельності оборотних активів показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у оборотні активи

3) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу

,

4) Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції



Таблиця 2.7 - Показники рентабельності

Показники	Значення
Коеф. рентабельності активів Коеф. рентабельності оборотних активів Коеф. рентабельності власного капіталу Коеф. рентабельності продажу	0,15 0,34 0,88 0,31

3. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В розділі "Висновки та пропозиції" необхідно за результатами проведеного аналізу фінансового стану підприємства дати узагальнюючі висновки та дати пропозиції щодо поліпшення його фінансового стану (2-3 сторінки).

ЛІТЕРАТУРА

Резниченко А.П., Чередник А.Л . Финанс ы предприятий.- Донецк: Лебедь. КП "Регион", 1998. -355 с

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: OOO "Новое знание", 2000.- 688 с.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. М.:ИНФРА-М, 1999 - 343 с.

Фінанси підприємств: Підручник /Під.ред.А.М.Поддерьогіна-3-е

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник, К.: МАУП, 2000. - 148 с.