Грошовий обіг. Його форми, методи регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошовий обіг. Його форми, методи регулювання

Вступ

Основою життя суспільства є виробництво. Його розвиток і розподіл праці призвели до виникнення обміну.

В процесі виробництва й обміну товарами виявилось необхідним існування всезагальної еквівалентної форми, тобто, форми вартості взагалі, яка може належати будь-якому товару.

Характеризуючи її, Карл Маркс писав, що «…будь-який товар знаходиться у всезагальній еквівалентній формі… лише тоді і оскільки, коли і оскільки він, як еквівалент витісняється усіма іншими товарами з їх середовища… Специфічний товарний вигляд, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром або функціонує у вигляді грошей. Виконувати в товарному світі роль всезагального еквіваленту стає його специфічною суспільною функцією, а отже, його суспільною монополією.

Гроші настільки міцно укорінилися у повсякденному житті людей, що в них не помічається вже нічого особливого. А між тим, гроші одне з найвеличніших наших винаходів - складає найбільш захоплюючий аспект економічної науки. «Гроші зачаровують людей. Через них людина страждає, заради них вона працює. Вона вигадує найбільш вправні способи їх отримання та найбільш вправні способи їх витратити. Гроші - єдиний товар, який не можна використовувати інакше, як звільнитися від них. Вони вас не нагодують, не одягнуть, не нададуть притулку і не розважать вас, доки ви не витратите їх або інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей і гроші зроблять майже все для людей.

Гроші, крім того, один з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони являють собою дещо набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж простий інструмент, який сприяє праці економіки. Правильно діюча грошова система вливає життєву силу в кругообіг доходів та витрат, який уособлює всю економіку. Добре працююча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. І навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різних коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці, викривити розподіл ресурсів.

1. Грошовий обіг. Його закони, механізм дії та використання

Серед понять, що характеризують грошові відносини, провідне місце займають грошовий оборот та грошовий обіг. Перше з них вживалось переважно у вітчизняній літературі для характеристики грошових відносин планової системи господарювання, а друге - як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі стосовно до всіх економічних систем. Це можна пояснити тим, що для характеристики грошових відносин у західних країнах поряд з грошовим обігом використовується поняття грошового ринку, або ринку позичкового капіталу, оскільки там гроші функціонують не тільки як гроші, а й як капітал. В умовах планової, по суті неринкової економіки, поняття грошового ринку не могло бути прийнятим. Проте і в цих умовах гроші були не просто посередником в обміні товарів, а й засобом збереження вартості, втіленням загального багатства. Поняття «грошовий обіг» не охоплювало всі характеристики руху грошей, що і спричинило вживання, поряд з ним поняття «грошовий оборот».

Стосовно останнього дамо тільки визначення, а перше розглянемо детальніше.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Грошовий обіг, хоч і пов'язаний з грошовим оборотом, має свою специфічну лінію руху і відрізняється від останнього. Якщо оборот грошей відбувається по колу і передбачає повернення їх до вихідного пункту, то грошовий обіг здійснюється з постійним віддаленням грошей від пункту, з якого вони почали свій рух. За цією суто зовнішньою відмінністю криється більш суттєва:

- якщо грошовий оборот здійснюють гроші як капітал при обслуговуванні самозростання вартості в процесі суспільного відтворення, то грошовий обіг - гроші як гроші, коли вони обслуговують просто переміщення вартості між суб'єктами економічних відносин.

В економічній теорії та на практиці грошовим обігом часто називають рух грошей у готівковій формі в зв'язку з реалізацією товарів, сплатою послуг і здійсненням різних платежів. Але таке визначення грошового обігу має ряд недоліків.

По-перше, воно обмежує грошовий обіг сферою обміну товарів народного споживання, оскільки вони реалізуються переважно за готівку. Більш того, якщо внаслідок розвитку банківської справи безготівкові розрахунки будуть впроваджені в цю сферу, то стає проблематичним саме існування такого грошового обігу.

По-друге, товари і послуги виробничого призначення при такому трактуванні грошового обігу випадають із його сфери, що суперечить принципу єдності, процесу суспільного відтворення і грошового обороту.

По-третє, в основу такого визначення грошового обігу покладена форма грошей, а не зміст економічних процесів, які вони забезпечують, що суперечить самій суті грошей, як самостійної мінової вартості.

Враховуючи сказане, переконливішим є визначення грошового обігу як руху грошей, опосереднює реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, тобто це безперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. У цьому визначенні вирішальне значення надається не формі грошей, а тим економічним процесам, що зумовили їх рух, - обміну товарів і послуг.

Грошовий обіг чітко пов'язується з певною фазою суспільного відтворення - обміном, де відбувається двоєдиний процес обігу товарів і грошей.

Опосередковуючи рух реальних товарів та послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише чітко визначеної маси грошей.

Вилучення грошей зі сфери обігу можливе лише у разі зменшення в ній маси товарів або значного збільшення швидкості обігу грошової одиниці. За умов золотомонетного стандарту зайві гроші автоматично залишають сферу обігу, перетворюючись у скарби. За наявності паперових грошових знаків кожен суб'єкт економічних відносин для отримання реальних товарів чи послуг прагне знову спрямувати гроші в обіг і не зазнати збитків від можливого їхнього знецінення. Оскільки вилучення грошей з обігу вимагає значних витрат, то держава, вдаючись до регулювання їх кількості, такі витрати перекладає на суб'єктів ринку, і насамперед на широкі верстви населення. Саме така політика, покликана стабілізувати економіку, фінанси й грошовий обіг, здійснюється нині на Україні.

Стабільність грошового обігу насамперед залежить від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується і стабільний грошовий обіг. Він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі, де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами.

Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль в саморозвитку господарських процесів.

2. Форми регулювання грошового обігу

Гроші, що здійснюють обіг, виступають у двох формах - готівковій і безготівковій. Одні й ті ж гроші в процесі обігу послідовно переходять з однієї форми в іншу, тому між ними існує паралельний зв'язок. Набуття грошима тієї чи іншої форми визначається характером економічних процесів, які вони обслуговують. Так, підприємство реалізує свою продукцію і одержує виручку в безготівковій формі. Проте на оплату праці підприємству потрібна готівка, яку видасть банк, зменшивши на цю суму безготівкові кошти на його рахунку.

Свою заробітну плату працівники підприємств значною мірою витрачають на придбання товарів та послуг. Ці гроші через торгівельні каси надходять до каси банку, де зараховуються на рахунки торгових організацій і набувають безготівкової форми. Надалі торгові організації використовують ці гроші в безготівковій формі на погашення позичок банків та на оплату товарів, поставлених виробничими підприємствами. Після цього перехід грошей від одного суб'єкта до іншого зі зміною їх форми повторюється за тією ж схемою. Тут виявляється послідовність зміни форм грошей, кожна з Яких виступає лише моментом у нескінченному процесі обігу.

Перехід однієї форми грошей в іншу в процесі обігу супроводжується одержанням готівки в банку чи надходженням її до останнього. Це поступовий перехід грошей від одного учасника ринку до іншого. Але отримання готівки в банку не є початком обігу, а лише його продовженням в іншій формі, як і надходження готівки до банку не є закінченням обігу, а лише підготовлює наступний їх перебіг в іншій формі.

В готівковому обігу виділяють окремі потоки або канали, якими готівка надходить у обіг і повертається в каси банків. Оскільки готівка обслуговує формування і витрачання грошових коштів населення, окремі види його грошових доходів і напрями грошових витрат виступають як привідні і відвідні канали готівкового обігу.

Грошовий обіг у цілому знаходиться у складному взаємозв'язку з товарним обігом. Вихідним, базовим у цьому зв'язку виступає товарний обіг. Заради здійснення обміну товарів історично і логічно виникли гроші і почався їх обіг. Тому основні кількісні характеристики грошового обігу зумовлюються передусім факторами, що пов'язані з виробництвом та обміном товарів. Це стосується маси грошей, швидкості їх обігу, сталості грошової одиниці, тощо. Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товару, визначається законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей закон набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:

,

де Q - кількість грошей, необхідних для товарного обігу у даному році;

P - сума цін товарів, що реалізуються у даному році;

V - середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.

Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу, формула закону набуває більш складного вигляду:

де - сума товарних цін, сума цін товарів, проданих в кредит;

- сума платежів за борговими зобов'язаннями;

- сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

- середня кількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Основними елементами закону грошового обігу виступають товарна маса, яка перебуває в обігу, рівень цін товарів, швидкість обігу грошей. Причому, не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості їх обігу.

Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси. Так, у США з 1946 по 1973 рік прискорення обігу грошей скоротило їх кількість в обігу на $360 млрд. Водночас, у країнах колишнього СРСР швидкість обігу карбованця зменшувалась. У 1960 році карбованець обертався 12 разів на рік, а в 1990 році - лише 4 рази.

Що ж таке грошова маса та швидкість обігу? Спробуємо пояснити.

Виходячи з викладеного вище розуміння суті грошей та грошового обігу, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які знаходяться в розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єкти, держава, та ін.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у млн. чи млрд. грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси, значне місце займає її структура, а з точки зору практики, її регулювання - обсяг та динаміка руху, а також структурна характеристика.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями: за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності; за ступенем грошових засобів (готівкові та депозитні); за розміщенням у суб'єктів грошового обороту; за територіальним розміщенням, та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента. За цим критерієм зарубіжна наука і практика виділяють декілька грошових агрегатів, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом грошові маси (грошові агрегати), залежно від цілей їх аналізу.

Особливої уваги заслуговує швидкість обігу грошей як надзвичайно складний процес за характером його формування та механізму впливу на грошовий обіг.

Отже, швидкість обігу грошей - це частота переходу грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій. Вона характеризує інтенсивність руху грошей при функціонуванні її як засобу обігу і платежу.

Статистично показник швидкості обігу грошей може бути виражений або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує масу грошей в обігу і тим самим впливає на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження і аналіз її показників мають важливе значення для визначення напрямів регулювання грошового обігу.

Зміна швидкості обігу впливає на їх масу в обігу обернено пропорційно - при їх збільшенні за умови сталості товарообороту маса грошей відносно зменшується і навпаки. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу, що може мати позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообороту, коли зростаюча потреба в грошах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте за умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу виступає додатковим інфляційним фактором.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан навіть при незмінності його товарообороту. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди включаються в антиінфляційні програми як їх складова частина, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, найсприятливіша для реформування грошової системи країни.

Швидкість обігу грошей визначається головним чином інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує: змінами обсягу, структури і ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвитком ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення, збалансованістю ринку, та ін. Чим глибший поділ суспільної праці, вища її продуктивність, тим частіше і більше кожен виробник буде поставляти товарів у сферу обігу, частіше продавати і купувати їх, прискорюючи обіг грошей.

Певний вплив на швидкість грошового обігу справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі (оптової та роздрібної), банківської справи (зокрема, автоматизації безготівкових розрахунків), ринку цінних паперів, тощо. Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від продавця до покупця передачі грошей від платника до їх одержувача.

Швидкість обігу грошей - явище об'єктивне і визначається як фактор, що впливає на стан грошового обігу, представниками всіх грошових теорій. Особливу увагу швидкості грошового обігу приділяють прихильники кількісної теорії грошей. Найвиразніше роль цього фактора визначено у формулі обміну І. Фішера:

MV=PQ,

де M - маса грошей в обігу (грошовий попит);

V - швидкість їх обігу;

P - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - кількість (маса) товарів в обігу.

Хоч ця формула виражає реальні ринкові відносини надзвичайно спрощено, абстрактно й умовно, вона підтверджує наявність залежності між рівнем цін (P) та швидкістю обігу грошей (V).

Спрощене формулювання цього рівняння обміну говорить, що всі затрати дорівнюють кількості вироблених товарів та послуг. Подивимось, чому це саме так.

M - вся сума грошей в обігу, а V - їх швидкість. Швидкість, як було зазначено раніше, являє собою кількість разів обертання грошей за рік. Інакше кажучи, сума грошей в обігу, помножена на кількість разів обертання, - це є затрати, які дорівнюють всій сумі грошей, витрачених економікою впродовж року.

Щоб проілюструвати це, спробуємо уявити собі групу студентів в класі, що виробляють товари для продажу. Ціна кожної одиниці продукції - 1 $. Викладач купує товари у студента, який знаходиться в першому ряду (на першому місці). Студент використовує долар, щоб купити товар у студента з другого ряду (з другого місця).

Цей процес триває, доки кожний студент не використає долар від попереднього студента на придбання товару наступного студента. Припустимо, що в класі 30 студентів з викладачем і 30 одиниць товару було продано Один долар витрачений був на обмін 30 разів. Використовуючи формулу обміну, повна сума грошей в обігу становить 30 $, тому що: M=$1, V= 30, MV=$1x30=$30

Рівняння обміну допомагає зрозуміти коливання цін. Якщо в формулі MV=PQ, V та Q - константи, будь яка зміна в грошовому попиті (масі грошей) виявляє прямий вплив на ціни. Інакше кажучи, коли збільшується грошовий попит, збільшуються ціни, і навпаки. Але ми бачимо, що підвищення в грошовому попиті не впливає на підвищення цін, якщо в такій або ще в більшій мірі було підвищення виробництва товарів та надання послуг.

3. Методи регулювання грошового обігу

Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу, які ми вже розглянули. Рівновага товарної та грошової маси залежить від трьох факторів:

- кількості проданих товарів;

- рівня товарних цін;

- швидкості обертання грошової одиниці.

Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці. Закономірності тут ось такі:

1. Чим більш розвинений суспільний поділ праці, тим більша кількість товарів продається;

2. Чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість та ціна товарів.

Україна розбудовує новий паперогрошовий обіг. Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нас зобов'язаний Національний банк. Його органи спираючись на класичну закономірність, повинні забезпечувати рівновагу, користуючись формулою Фішера, яку ми розглядали вище.

Звичайно, найкращий спосіб підтримувати збалансованість - швидке розширення якісної товарної маси в Україні, особливо з допомогою роздержавлення й приватизації, переведення державного сектора на засади комерційного розрахунку, підтримки соціально значущих галузей суспільного виробництва, розбудови економіки відкритого типу, інтегрованої у світовий простір. Цінова політика повинна орієнтуватися на вільні ціни світового ринку. Нормальну кількість грошей для підтримки даної товарної маси забезпечить внутрішня, а потім і зовнішня конвертованість національної грошової одиниці.

Більш ефективною є політика прискорення швидкості обертання грошової маси, якої можна досягти, скажімо, переходом до щотижневої виплати заробітної плати, широким впровадженням кредитних грошей та розширенням безготівкових розрахунків, введенням електронних карток споживача та іншими заходами. Все це дало б змогу проводити гнучку політику грошового обігу, своєчасно вилучати надлишкову масу грошей з обігу й підтримувати фінансову стабільність.

Але це питання ближче відноситься до розділу 4, а на прикінці цього розділу потрібно зупинитися на інфляції. Дійсно ми вже не одноразово згадували інфляцію чи інфляційні процеси; ми вже розуміємо, що вона виникає через невірне контролювання та коригування грошового обігу. Це багатогранний процес, котрий відображає всі основні проблеми та суперечності економіки. Отже, вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення. Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуюча інфляція та гіперінфляцію.

Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад 5%) і проявляється у постійному зростанню цін. За повзучої інфляції без господарство та марнотратство, некомпетентність та економічна безграмотність керівництва країни покриваються за рахунок народу.

Галопуюча інфляція - яка набуває щорічно двозначного числа. Супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя і викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру.

Гіперінфляція - надвисока й вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів. На перший план діяльності уряду висувається емісійна інфляція. Гіперінфляція веде до ще більшого рівня скорочення промислового виробництва і падіння життєвого рівня населення.

Виникнувши ще не за часів незалежності України, інфляція настільки деформувала всі фази відтворення сукупного суспільного продукту, що нині стала найнебезпечнішою загрозою для збереження державності. Будучи наслідком багатофакторного процесу, вона може бути приборкана лише в результаті застосування взаємоузгодженого комплексу заходів в усіх сферах життя населення.

грошовий обіг обертання прискорення

4. Особливості регулювання грошового обігу в Україні

Економіка не зможе прогресивно розвиватися, якщо по-справжньому не стабілізувати валютно-фінансове й кредитне становище, не припинити на здоровій економічній основі інфляційні процеси. За допомогою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, податкову і процентну) можна створити умови як для бурхливого економічного розвитку, так і для паралічу власного виробництва і всієї економіки.

Наша молода держава, опинившись у кризовому стані, не знайшла на перших порах кращого виходу, як відкрити шлях для товарної експансії (товари ширпотребу, ліки, продукти харчування далеко не кращої якості і дорожчі за вітчизняні) з боку іноземних конкурентів.

Внутрішній ринок досить швидко опинився значною мірою під їх пануванням. Дії механізму економічного регулювання були зорієнтовані на одержання банківсько-фінансовими структурами та їх оточенням фіктивного капіталу за рахунок періодичного накачування обігу величезною грошовою масою без будь-якого зв'язку із змінами ВВП, що катастрофічно знецінило національну грошову одиницю і підірвало власне товаровиробництво. Щоб заповнити цей вакуум, небувала доларизація грошового обігу створила умови для конвертації знеціненого карбованця у ВКВ, але за штучно завищеним її курсом. У цьому ж напрямі було здійснено й інші фінансові акції на користь зарубіжних конкурентів.

До того ж бурхлива інфляція відповідно знецінює доходи юридичних і фізичних осіб, загострюючи кризу взаємоплатежів. Депозити комерційних банків стали масово використовуватися як засіб легкої наживи, одержання «грошей» з повітря. Для цього ж при величезній масі готівки в обігу і випуску 100-тисячних і мільйонних купюр штучно створено дефіцит готівки. Готівковий обіг став значно дорожчим і вигіднішим порівняно з безготівковим. Банки зацікавлені одержувати і направляти готівку в короткостроковий оборот. У тіньових структурах готівка осідає для прямих взаєморозрахунків (обминаючи банки) або для багаторазового її прокручування через депозитні рахунки комерційних банків. Таким чином, виникла ситуація хаосу в системі грошового обігу, який в умовах ослабленої економіки і державної влади не піддається надійному регулюванню і контролю.

На такій вкрай деформованій грошовій системі ефективно реформувати українську економіку в ринковому напрямі, створити цивілізовану ринкову економіку неможливо. Валютно-фінансове і кредитне регулювання в економічно розвинутих країнах здійснюється за цілеспрямованою державною політикою. Держава визначає і створює надійну, всебічно зважену законодавчу базу формування і функціонування відповідних банківських і фінансових структур, адекватних змістові діючої економічної системи, з відповідним механізмом їх активних ринкових дій. Водночас цей самий механізм виконує функції жорсткого контролю за процесами грошового і кредитного обігу, обігу цінних паперів. Чітко регулюється і контролюється емісія грошей і цінних паперів.

Цивілізована й ефективна ринкова економіка в Україні може бути створена на базі надійно і стабільно функціонуючої національної грошової системи, на чітко регулюючому механізмі діяння банківських і фінансових структур. Безумовно, настав час здійснення чергової грошової реформи з введенням стабільної грошової одиниці. Проте вона має базуватися на міцному валютному резерві і наявних товарних ресурсах, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішніх ринках. Інакше кажучи, обсяг нових грошей в обігу має імітувати за цінами ринкової рівноваги обіг товарної маси і ВВП з підстрахуванням валютним резервним фондом. Здійснювати грошову реформу треба за відомими науково обґрунтованими принципами на базі одночасного комплексного реформування діяння банківської, фінансової і кредитної систем. Держава має законодавчо спрямувати їх діяльність на цілеспрямоване обслуговування створюваних ринкових реформ. На анархічному грошовому обігу і фіктивному банківському капіталі, при пануванні на внутрішньому ринку іноземних валют та товарів, міцної ринкової економіки ніяка влада не побудує.

Високо розвинута ринкова економіка має базуватися на твердій національній валюті. Тільки стабільні гроші, відбиваючи всі вартісні оцінки товарних ресурсів і послуг у ринковій кон'юнктурі розвитку підприємництва, продуктивної праці, інвестиційної та інноваційної діяльності, можуть надійно стимулювати економічне зростання, структурне і якісне оновлення у відтворювальних процесах.

Однак висока і стабільна купівельна спроможність паперових грошей не може базуватися лише на вартісному змісті високоякісного паперу з тими чи іншими художніми і захисними властивостями і якостями. Цінність і купівельна спроможність паперових грошей визначається реальним економічним і вартісним фундаментом, який вони відбивають, тобто вартістю товарних ресурсів, що виробляє країна і продає на внутрішньому і зовнішньому ринках. І це дає підстави для конвертації національних грошей і доходів в будь-яку іншу валюту. Колись такими товарами було виключно золото, тобто діяв єдиний золотий стандарт - вартість однієї унції золота. Грошова система базувалася на державному золотому запасі (потім до нього приєднали алмази, платину, діаманти та інші рідкісні речовини), навіть з випуском в обіг золотих монет. У сучасному світі паперові гроші безпосередньо не базуються на одному високоцінному товарі, хоча для надійного страхування валютної стабільності держави прагнуть мати й зберігати коштовності, на які цінова кон'юнктура світового ринку, порівняно з іншими товарами, найбільш стабільна.

Гарантом грошової стабільності є тепер загальний рівень економічного розвитку країни та її конкурентоспроможність. Тому саме в цьому напрямі повинна здійснюватися економічна політика держави - розвиток, якісна і структурна досконалість всього економічного організму. Емісія грошей, її обсяги і структура мають об'єктивні критерії оцінки і межі. Вихід за них викликає неминучі інфляційні явища. Чим більша маса паперових грошей в обігу по відношенню до товарної маси й інвестицій та нижча швидкість процесу їх обігу, тим, здебільшого, купівельна спроможність і вартість діючої грошової одиниці. І, навпаки, чим менша відносна маса грошей в обігу, а швидкість його вища, тим більше ринкова кон'юнктура схиляється на користь споживачів, а грошова одиниця і вся валютно-фінансова система держави стають стабільнішими.

Балансова рівновага товарів і грошей в обігу, ринкового попиту і пропозиції, вартісно натуральних структур створює оптимальну модель функціонування товарно-грошового товарообороту. Випуск в обіг додаткової маси купюр не повинен порушувати моделі оптимальної рівноваги.

Щоб подолати грошовий і фінансовий хаос, параліч взаємоплатежів, держава має на законодавчій основі поставити всю валютно-фінансову систему, дію банківських і фінансових структур в умови жорсткого регулювання та контролю. Без цього не буде ні ефективної банківської системи, ні результативної діяльності фінансових органів, ні ефективних ринкових реформ.

Відомо, що паперові гроші, виступаючи борговими зобов'язаннями держави, комерційних банків і ощадних установ, виконують свої функції дійсних грошей доти, доки їх купівельна спроможність (вартість) відносно стабільна, доки чітко здійснюється фіскальна політика та ефективний контроль за пропозицією грошей. Державне й кредитне регулювання оптимальних співвідношень попиту і пропозиції грошей є найбільш складною проблемою державної грошової політики. Паперові гроші приймаються в обмін на товари і послуги лише тому, що, будучи, у свою чергу, витраченими, вони приносять споживачеві приблизно таку саму кількість інших товарів і послуг. Тому випуск в обіг додаткових грошей, тобто розширення грошових пропозицій, без належного на те обґрунтування і контролю, загрожує втратою їх вартості та виконання ними всіх вирішальних функцій - міри вартості, загального еквіваленту товарообороту і засобу заощадження. Це, власне, і призводить до фінансового і загальноекономічного хаосу.

Висновки

Навіть не аналізуючи стан фінансово-грошової системи України та грошового обігу, будь-який мешканець нашої країни може сказати про те, що українська економіка опинилася в кризовому стані. Повний без контроль над грошовим обігом викликав посилення інфляції до неймовірного стану. Незабезпеченість грошей товарами привело до знецінення національної валюти.

В останньому розділі ми розглянули основні заходи щодо виходу з кризи. Безумовно, одним з найголовніших з них є встановлення міцної влади, яка встановить жорсткий контроль над грошовим обігом. За яким шляхом піде Україна, виходячи з кризи? Важко на це відповісти. Хоча можливо, що вона буде проводити диференційовану монетарну політику. Але напрошується питання, якщо диференційована монетарна політика є настільки ефективною, то чому вона не застосовувалась, наприклад у країнах Східної Європи? Відповісти на нього неважко. Вся справа в тому, що цей метод перебуває в очевидній суперечності з загальноприйнятими уявленнями про гроші та власність. Він вимагає сильної влади, яка б включала авторитарний елемент. Це надто «круто» для країн не лише Західної, але й Східної Європи. Але це необхідно Україні, оскільки тут реальною альтернативою такій перехідній формі суспільства є зростаюча криміналізація економіки, а в перспективі - знайома і зрозуміла людям система, що підтримує тверді ціни шляхом адміністративного планування.

Список літератури

1. Аникин А.В. Золото. - М., 1984

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л., Экономикс: принципы, проблемы и политика. Перевод с английского 11-го изд. К., Хагар - Демос, 1993

3. Маркс К. Капитал. Т. 1. - изд.: Лен., 1949

4. Мочерний С.В., Основи економічної теорії. - Тернопіль: «Тарнекс», 1993

5. Ніколенко Ю.В. та ін. Основи економічної теорії. В 2 кн. Кн. 1. - К.: «Либідь», 1994

6. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. - К., 1993

7. Савлук М.І. Гроші та кредит. - К., 1992

8. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні/Фінанси України - 1996 - №1

9. Кривенко В.М. Користування валютно-фінансової та кредитної політики/Економіка України - 1995 - №8

Размещено на Allbest.ru