Потоки грошового обороту, їх взаємозв'язок

Размещено на http://www.allbest.ru/

11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність, значення грошових розрахунків підприємств

2. Готівкові і безготівкові принципи розрахунків

3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів

4. Маса грошей в обороті

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Гроші - одне з найважливіших явищ в житті суспільства. Вони відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Виникнення та розвиток грошей - це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. За своїм місцем у товарному виробництві і обміні гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар.

Серед понять, що характеризують грошові відносини в суспільстві провідне місце займає грошовий оборот, грошовий обіг, кредит, маса грошей, швидкість обігу грошей.

В багатьох виданнях грошовий оборот трактується як сукупність усіх грошових платежів у народному господарстві. У національній економіці відбувається безперервний кругооборот доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий оборот - це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві. Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і тому повинні за своєю кількісною масою і структурою бути адекватні їм. У сучасних умовах грошовий оборот в Україні визначається реаліями економічної кризи і низьким рівнем життя більшої частини населення.

У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємопов'язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки. У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот не може здійснюватися без участі й активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів у народногосподарському обороті.

Банк є найважливішим грошово-кредитним інститутом суспільства, в якому створюються і зберігаються гроші. Гроші проходять через банки в міру здійснення платежів. Банки здійснюють безпосередній вплив на масу і структуру грошей, що перебувають в обігу.

1. Сутність, значення грошових розрахунків підприємств

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот. Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот. Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками: забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати); реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів - забезпечення спільної діяльності підприємств;- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам. Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського контролю. Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

2. Готівкові і безготівкові принципи розрахунків

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

- еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

- безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

- прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу - він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

Крім спільної риси - нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки безеквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.

Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджетного сектора, і називається він кредитним оборотом.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони - самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб'єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

Це досить відчутна перевага готівкового обороту за умов перехідної економіки. З одного боку, з великими труднощами формується приватна власність і новий прошарок її носіїв, які є активними суб'єктами грошового обороту, а з іншого - є могутні сили, які захищають державну власність і найчастіше через державні структури всіляко гальмують становлення приватних власників, використовуючи для цього і контроль за їх грошовим оборотом. У відповідь на це останні широко практикують між собою платежі готівкою, провокуючи тінізацію відносин.

У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам - банкам та органам державного управління. Визначаючи законодавчо права та обов'язки їх щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектору розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.

4. Маса грошей в обороті

грошовий оборот безготівковий

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить - на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.

У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уявлення про грошову масу як сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти - нерозмінні банкноти, розмінна монета, депозитні вклади тощо - виділялися у поняття "засобів обігу" і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту.

У радянській літературі аж до останніх років панувало уявлення про масу грошей як сукупний залишок знаків грошей (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у розпорядженні суб'єктів обороту.

Такі підходи суперечили принципам єдності та безперервності грошового обороту і піддавалися гострій критиці. Саме життя теж довело (на Заході - раніше, в СРСР - пізніше) необхідність включати до грошової маси не тільки всі готівкові знаки, а й депозитні гроші - спочатку короткострокового характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі сучасні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначення самої сутності грошей, яка може змінюватися залежно від цілей аналізу і використання певного елемента грошового обороту. Отже, і в саму грошову масу вони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.

Зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо розгорнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в регулятивній практиці. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.

Виходячи з викладеного вище розуміння сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання - динаміка руху обсягу та структури.

Висновки

Виявлення закономірностей грошового обігу і особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення економісти практикують за допомогою моделі грошового обігу. У такій моделі всі суб'єкти грошового обігу згруповані у чотири групи.

1. Фірми. До них віднесені всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні і реалізації національного продукту.

2. Сімейні господарства. Це самостійні одиниці, що мають свої доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет.

3. Уряд. Це юридичні особи - державні, управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту.

4. Фінансові посередники. Це суб'єкти грошового ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. Це банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо.

Кожна група суб'єктів грошового обігу має свої характерні для неї доходи і витрати. Усі різноманітності доходів і витрат згруповані в економічно відособлені грошові потоки. Такі потоки відбуваються і між окремими суб'єктами всередині кожної групи.

Більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки. Тому в моделі виділяються чотири види ринків.

1. Ринок продуктів. Тут реалізується створений фірмами національний продукт.

2. Ринок ресурсів. Фірми купують ресурси, необхідні для здійснення процесу виробництва: робочу силу, природні ресурси (земельні ділянки, воду тощо), капітал у формі засобів виробництва, будівель, споруд, грошових коштів тощо.

3. Фінансовий ринок. На ньому реалізуються вільні фінансові ресурси у формі грошових заощаджень.

4. Світовий ринок, через який здійснюється взаємодоповнюючий зв'язок економічної системи країни з зовнішнім світом.

У моделі грошові потоки пов'язують між собою всі групи економічних суб'єктів і усі види ринків. В результаті забезпечується функціонування єдиного ринкового простору країни.

Безперервний і послідовний рух грошових коштів цільового спрямування названо потоками. Потоки в економічній системі мають двояке вираження: натурально-речове і грошове. Якщо уявити потоки, що спрямовані за годинниковою стрілкою і мають натурально-речове вираження, то рух грошових потоків показано у зворотному напрямку, тобто проти годинникової стрілки. Кількість грошових коштів за окремими потоками збігається з грошовим вираженням кількості товарно-матеріальних і інших цінностей.Із всіх потоків моделі сукупного грошового кругообігу найважливішими є два: національний продукт (грошова оцінка сумарної вартості всіх готових товарів і послуг, виготовлених в економічній системі) і національний доход (сумарний доход, який отримують сімейні господарства. Він включає всю заробітну плату, гонорари, ренту, доходи за акціями, виручку від реалізації сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель та інших матеріальних і нематеріальних активів).

Всі отримані доходи сімейних господарств розподіляються на три частини, які породжують окремі грошові потоки. Більша частина грошових коштів витрачається на споживання. До них відноситься оплата за придбані товари (послуги) на внутрішньому (грошовий потік ) і світовому (грошовий потік ) ринках.

Частину доходу сімейні господарства направляють Уряду у формі податків (грошовий потік ). Цей потік супроводжується зустрічним переміщенням нематеріальних благ і послуг, які не мають індивідуалізованого цифрового вираження, тому вони відображаються пунктирною стрілкою. Це оплата суспільних послуг держави у формі охорони державних кордонів, охорони навколишнього середовища, управління державою, соціально-культурні та інші заходи держави.

Величина щорічних доходів сімейних господарств здебільшого перевищує витрати. Частина доходів, що перевищує обсяг купівлі товарів і послуг та сплату податків, складає заощадження. У наведеній моделі вони відображаються грошовим потоком. Значна частина заощаджень концентрується у фінансових посередників і служить узагальнюючим джерелом інвестування розширеного відтворення, які використовують фірми у формі кредитів (грошовий потік ). Мобілізовані кошти на грошовому ринку фірми інвестують у розширене виробництво для придбання необхідних матеріальних цінностей. Це зумовлює формування грошового потоку. Частина коштів, мобілізованих на грошовому ринку, залучається Урядом для оплати державних заготівель. В результаті утворюються нові грошові потоки у формі залучення ресурсів грошовим потоком 8 і оплати державних заготівель - грошовим потоком.Обсяг грошових коштів, одержаних сімейними господарствами за потоками національного доходу, після перетворень надходять на ринок за потоками. Вони формують споживчий попит для реалізації всього обсягу національного продукту, який запропоновано фірмами на цьому ринку. Виручка від реалізації продукції фірмами мала б збалансувати кругообіг грошових коштів за потоком 12. Обсяг грошових коштів за цим потоком дорівнює національному доходу за обсягом грошового потоку.Балансування доходів фірм від реалізації національного продукту (грошовий потік) і обсяг національного доходу, отриманого сімейними господарствами за грошовим потоком 2, забезпечує нормальне функціонування грошового обігу і всієї економічної системи, включаючи забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку.

В умовах відкритої економічної системи, до якої належить Україна, модель внутрішнього національного грошового обігу має ув'язуватися із світовим ринком через імпорт продукції (грошовий потік) та експорт продукції (грошовий потік). Якщо імпорт перевищить експорт, то на цю різницю додатково залучаються кошти зі світового ринку у формі кредитів в іноземних банках для закупівлі по імпорту, або шляхом продажу національних фінансових активів (акцій, облігацій тощо) на закордонних ринках. Це зумовлює формування нового грошового потоку, за яким на внутрішній грошовий ринок надходять капітали зі світового ринку.

У разі перевищення експорту над імпортом (за умови уповільнення руху грошей в обігу і додаткового надходження грошових коштів, які осядуть в поточній касі та домогосподарствах, то нові грошові потоки грошей не виникнуть) і відбудеться збільшення надходжень грошових коштів, то вони можуть бути спрямовані на світовий ринок у формі кредитів та купівлі іноземних фінансових активів. В результаті сформується потік грошових коштів за кордон (грошовий потік).Забезпечення загальної збалансованості грошового обігу включає урівноваження двох потоків: національного доходу і національного продукту, між якими існує тісний взаємозв'язок, зумовлений єдністю процесу суспільного відтворення. Якщо ринок недостатньо розвинений, то процес балансування грошового обігу виконує центральний банк шляхом додаткової емісії грошей або вилучення зайвої маси грошей з обігу. У такому випадку утворюється грошовий потік при здійсненні поповнення обігу додатковою грошовою масою, або грошовий потік при вилученні надлишку грошових коштів з обігу.

Із наведеної моделі грошового обігу видно, наскільки важливу роль відіграють банки, цілеспрямовано регулюючи потоки грошових коштів. Вони створюють і зберігають гроші та здійснюють платежі. Своїми діями та впливом на кількість грошей, які перебувають в обігу, можна прямо і опосередковано впливати на реальний обсяг випуску продукції, на рівень цін і на розвиток всієї економічної системи.

Список використаної літератури

1. Волков И.М., Грачева M.B. Проектный анализ: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

2. Брігхмен Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - Київ., "Молодь", 1997.

3. Нікбахт Е., Гропеллі А.. Фінанси. - Київ, "Основи", 1993.

4. Азарова А.О. Оцінка ефективності інвестиційних проектів / А.О. Азарова, Д.М. Бершов // Фінанси України. - 2004. - №9.

Размещено на Allbest.ru