Розвиток податкової системи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні засади податкової системи України

1.1 Податкова політика, як метод державного регулювання економіки, підходи та перспективи

1.2 Принципи формування та роль податкової системи в економіці

1.3 Становлення податкової системи України

2. Оцінка сучасної системи оподаткування України

2.1 Оцінка структури системи оподаткування України

2.2 Податкове навантаження і податкові відносини

3. Напрями вдосконалення податкової системи

3.1 Зарубіжний досвід податкової системи

3.2 Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

Метою курсової роботи є оцінка сучасного стану проведення податкової політики в контексті податкових реформ в Україні, та визначення напрямів її реформування в контексті забезпечення економічного зростання та інтеграції у Європейське співтовариство. Проаналізувати розвиток податкової політики та її дієвість і ефективність в умовах становлення ринкових відносин. Проаналізувати основні напрями перетворень податкової системи та їхнього місця у стратегії стійкого економічного зростання та інноваційного розвитку.

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язання наступних завдань:

§ з'ясувати соціально-економічну природу податкової політики як складової інструментарію державного регулювання економіки;

§ з'ясувати вихідні методологічні принципи стратегії і тактики податкової політики в контексті оптимального врахування інтересів держави, платників податків та громадян;

§ виявити принципи та критерії ефективності та дієвості податкової політики;

§ здійснити моніторинг функціонування системи оподаткування як практичного прояву чинної податкової політики в Україні і виявити проблеми гармонізації податкового законодавства;

§ з критичних позицій оцінити стан державного податкового менеджменту, податкового адміністрування й управління оподаткуванням;

§ виявити можливі напрями уніфікації податкової політики в контексті Європейської інтеграції.

Об'єктом дослідження є формування і практика реалізації податкової політики України з притаманними їй фіскально-регулюючими механізмами впливу на соціально-економічне життя суспільства.

Предметом дослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі правового регламентування, організації справляння та адміністрування податків та податкових платежів і формування на цій основі централізованих грошових фондів держави .

Методологічною базою дослідження є сучасна теорія оподаткування, дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених із проблем державного управління, функціонування державних фінансів, фіскального забезпечення виконання державою покладених на неї функцій, регулювання вартісних пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту.

РOЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Податкова політика, як метод державного регулювання економіки, підходи та перспективи

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Складовою частиною економічної політики держави є податкова політика, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов'язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу , і платників податків.

При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. При цьому не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Потягом останніх десяти років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.

Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні і сьогодні залишається відсутність стабільності податкового законодавства. Постійні зміни та доповнення податкових законів призводять до невиконання суб'єктами господарювання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності та її кінцевих показників - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень тощо. Це створює фактор невизначеності в організації господарської діяльності.

При реформуванні системи оподаткування одним із важливих напрямів в удосконаленні податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці, які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентноздатності українських товарів. Однак істотне зменшення цих нарахувань повинно бути взаємопов'язане з реформуванням системи оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, впровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

При проведенні економічної реформи в Україні за останні роки нарахування на заробітну плату зменшено з 51 до 37,5 відсотка.

З 1 січня 1999 року призупинено справляння відрахувань до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних цільових фондів. [17]

1.2 Принципи формування та роль податкової системи в економіці

Податкова система - це сукупність встановлених в країні податків. А.Смітом були сформульовані принципи оподаткування, чотирьох положень, чотирьох основоположних, що, можна сказати, стали класичними.

Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення. Дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо. [17]

До принципів побудови податкової системи України належать:

§ стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;

§ обов'язковість;

§ рівнозначність та пропорційність;

§ рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

§ соціальна справедливість;

§ стабільність;

§ економічне обґрунтування;

§ рівномірність сплати;

§ компетенція;

§ єдиний підхід до розробки податкового законодавства;

§ доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;

§ адміністративна спрощеність;

§ економічна ефективність;

§ гнучкість;

§ інфляційна нейтральність.

Розглянемо деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти основні напрямки податкової політики.

Принцип соціальної справедливості базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним явищем по відношенню до податкової політики. Правильно встановлені соціальні орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами в даному випадку можуть бути фактори діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченість, видача вкладених коштів інше. Основна мета - створення податкової системи, яка б враховувала всі ці фактори.

Принцип рівнонапруженості означає поєднання потенційних можливостей і досягнення результатів. Відносно до податкової політики, це означає, що зобов'язання перед державою для всіх платників здійснюється згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість може досягатися різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, - за допомогою їх диференціації. Головне - забезпечення рівних початкових умов для всіх платників податків.

Принцип економічної ефективності базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої. Перша полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет. Щодо другої, слід зазначити, що в деяких податках закладена регулююча дія, а деякі наділені нею посередньо, тому цей аспект першочергово стосується податків з чітко вираженою регулюючою дією. Але, навіть у цих податків не завжди регулююча функція діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну справедливість.

Принцип стабільності означає те, що податкова політика повинна дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для здійснення податкової роботи. Але треба зазначити, що в економіці кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком соціальних і економічних відносин. В зв'язку з цим, швидке реагування податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в здійсненні реформи (ця дія проводиться у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний).

Треба сказати, що принцип стабільності та гнучкості знаходяться в протилежних значеннях. Кожна країна повинна знаходити оптимальне співвідношення між ними. З одного боку, не існує ідеальної податкової системи для всіх країн, а з другого - не можна безперервно змінювати податкову політику. Знаходження золотої середини - ось головна мета.

Дотримання і чітке виконання згаданих принципів призведе до ефективної роботи податкової системи України. Реалізація їх на практиці допоможе побудувати ефективну податкову систему.

Таким чином, податкова система вважається ефективною згідно виконання двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконується основні принципи оподаткування. [13]

1.3.Становлення та розвиток податкової системи України

Формування податкової системи України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету.

Для того, щоб повною мірою прослідкувати розвиток податкової системи України, треба починати з часів планової економіки, з проведеної податкової реформи 1930-1932 рр. Цією реформою була встановлена так звана двоканальна система вилучення чистого доходу суспільства в державний бюджет. Один канал становив податок з обороту, другий -відрахування від прибутку.

За допомогою податку з обороту і відрахувань від прибутку держава централізувала його чистий доход в бюджеті. Але необхідно відмітити, що термін "податок з обороту" не відповідав суті даного платежу. Якщо виходити з того, що весь чистий доход відображає прибуток підприємств, то йдеться про два види відрахувань від нього в бюджет: фіксовані в цінах відрахування ( податок з обороту) і регулюючі відрахування від прибутку, бо вони встановлювалися як різниця між прибутком і затратами підприємства. Як податок з обороту, так і відрахування від прибутку виконували тільки фіскальну функцію - централізації чистого доходу.

Новий етап розвитку системи платежів підприємств у бюджет розпочався після господарської реформи 1965р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами:

§ платою за основні виробничі фонди;

§ фіксованими (рентними) платежами;

§ вільним залишком прибутку.

Головною метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства. Насправді, цю ідею реалізувати не вдалося, тому що у підсумку все ж таки звелося до фіскального призначення платежів і вони не стали діючими регуляторами діяльності підприємств.

В 1987 р. був завершений нормативний метод розподілу прибутку. Але нова система платежів за формою відрізнялась від попередньої, а за змістом була дуже схожа. Вона включала платежі за ресурси і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній основі. До складу платежів за ресурси увійшли: плата за фонди (дещо змінені і доповнені методика і нормативи), платежі за трудові і природні ресурси. Платежі за природні ресурси так і не були введені, а платежі за трудові ресурси сплачувались на протязі 1988-1990 років.

Треба відмітити, що все таки принципи, які були встановлені у 1930-1932 рр. щодо розподілу прибутку, продовжували діяти і в той час. Держава продовжувала утримувати права на одержання прибутку підприємств, залишаючи їм стільки, скільки сама вважала за потрібне.

Як аналіз всіх цих проведених реформ можна сказати, що за 1930-1990 рр. принципових змін в побудові системи розподілу прибутку не відбувалося. Цей процес характеризувався заміною одних платежів на інші, а головна суть системи не змінювалась. А суть полягала в тому, що держава контролювала прибутки підприємств і організацій, так як переважна більшість їх була її власністю. Тому держава розподіляла прибуток на свій смак, як по господарству в цілому, так і по окремому підприємству. [14]

Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого прибутку. Нові фінансові інструменти в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш ефективну.

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Він фактично продублював попередні, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.

В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).

У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств.

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи - утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації дасть змогу удосконалити і покращити податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового законодавства знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів і Верховної Ради України. [15]

За Програмою діяльності Кабінету Міністрів України заходи, розроблені з метою впорядкування процедури стягнення податків та зборів були наступні:

1. завершити розробку й прийняття Податкового Кодексу України як єдиного нормативного акту, регулюючого всі питання податкових відносин, в тому числі права, обов'язки та відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави та платників податків;

2. внесення змін в законодавство про ПДВ, які передбачають введення механізму гарантованої компенсації із сум бюджету, перевищуючих суми ПДВ, які сплатили підприємства.

3. утворення багаторівневої телекомунікаційної сіті для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі фізичних із базою даних юридичних осіб про отримані доходи, стан сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Ці та інші напрямки є основними в розробці нового Податкового Кодексу України. Паралельно з цим в Україні постійно з'являються нові податки і збори, одним з яких став Гербовий збір, введений в дію з 01.01.99 р. Справляється Гербовий збір з договорів, векселів та установчих документів, укладених з 01.01.99, а з 01.06.99 з митної вартості імпортованих товарів. Україна намагається дотримуватись практики цивілізованих держав. У Великобританії, наприклад, згідно з прийнятим 1891 року законом, який діє і до цього часу, гербовий збір стягується при оформленні особами цивільно-правових угод. В Італії він сплачується при отриманні будь-яких документів і реєстрів, гербовим збором обкладаються всі нотаріальні операції. У Китаї гербовий збір стягується при реєстрації або видачі документів. Існував гербовий збір і у колишньому СРСР. [14]

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства.

Розділ 2. Оцінка стану проведення податкової політики

2.1 Оцінка рівня податкових надходжень

Податкова система в загальному вигляді характеризується наявністю сукупності елементів (структури), зв'язків між ними та цілісною спрямованістю на досягнення зазначеної мети. Це стосується, в першу чергу, співвідношення між окремими податками, завдяки якому наповнюється бюджет, та зміни їх впливу між собою на стан економіки в цілому. Саме тому застосовування аналізу системи оподаткування через її структуру дозволяє глибше зрозуміти сутність системи, її структуру, організацію, завдання, закономірності розвитку, оптимальні шляхи та методи управління.

У XX ст. рівень оподаткування підвищився у всіх країнах світу, тобто зросла роль податків у перерозподілі національного продукту. Якщо наприкінці XIX ст. податкові надходження урядів становили в середньому 8-9%, то до середини XX ст. вони зросли до 25-30% ВВП. У другій половині XX ст. рівень оподаткування підвищувався, досягнувши позначки 38,3% ВВП (середня для усіх країн світу). Підвищення рівня оподаткування у XX ст. віддзеркалює зростання ролі суспільних і громадських благ у формуванні людського капіталу та підтриманні усталеного економічного зростання. Це підвищення зумовлене також тим, що в цивілізованих країнах держава проводить політику соціального захисту, завданнями якої є зменшення економічної нерівності та створення сприятливих для усіх членів суспільства умов матеріального життя.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме податковою політикою, яка є виключним правом держави, що самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, преференції та фінансові санкції, а також обов'язки щодо сплати податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємними інструментами податкової політики, держава висуває єдині вимоги до ефективного регулювання та ведення господарства в країні. Визначивши свою податкову політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика має чітке спрямування при відповідній тактиці на вирішення конкретних завдань і проблем, а в стратегічному плані - на вирішення довгострокових проблем через їх прогнозування.

Початком становлення сучасної податкової системи України можна вважати 25 червня 1991 року прийняття Закону України “Про систему оподаткування”. У ньому відображено перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і, зокрема, їх розподіл і порядок зарахування до загальнодержавних та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, визначені джерела сплати податків, права і обов'язки податкових органів та платників податків. Упродовж трансформаційного періоду, в останні роки, податкова система України зазнавала певних змін. Особливо значимими були зміни і доповнення до діючого Закону України “Про систему оподаткування” та прийняття у 1997 році Законів України “Про податок на додану вартість” і “Про оподаткування прибутку підприємств”, що суттєво вплинуло на структуру податкових надходжень.

Надаючи оцінку податковим надходженням в Україні, розглянемо дані таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Оцінка рівня податкових надходжень в Україні за основними формами оподаткування (2003-2007 рр.)

Показники	2003	2004	2005	2006	2007
ВВП у фактичних цінах, млрд. грн	267,3	345,1	424,4	537,7	672,01
Темп зростання, ВВП у % до попередьоного року	118,4	129,1	122,9	126,6	124,9
Податкові надходження, млрд. грн	54,3	63,2	98,1	126,1	152,52
Темп зростання податкових надходжень, %	119,6	116,4	155,2	128,5	120,9
Податкові надходженння у % до ВВП	20,3	18,3	23,1	23,4	22,6
ППП, млрд. грн	13,2	16,2	23,2	25,7	29,0
ППП, у % до ВВП	4,9	4,7	5,3	4,8	4,3
ППП у % до податкових надходжень	24,4	25,6	23,6	20,4	19,6
ПДВ, млрд. грн	12,6	16,7	33,5	47,5	64.5
ПДВ, у % до ВВП	4,7	4,9	7,9	8,8	9,8
ПДВ у % до податкових надходжень	23,2	26,4	34,2	37,6	42,2
ПДФО , млрд. грн	13,5	13,2	17,3	22,8	31,0
ПДФО, у % до ВВП	5,1	3,8	4,0	4,2	4,7
ПДФО у % до податкових надходжень	24,2	20,8	17,6	18,1	20,3
Питома вага ПДВ, ППП, ПДФО у податк надходженнях	72,5	73,0	76,1	75,9	76,5

1 - оцінка Інституту Економічних Досліджень на 2007 рік

2 - дані зведеного бюджету України на 2007 рік

Оптимальне поєднання інтересів держави, платників податків і громадян досягається за умови поєднання критеріїв фіскальної достатності, критеріїв економічної ефективності і критеріїв соціальної справедливості. У цьому контексті з метою максимального підтримання макроекономічної і соціальної рівноваги та забезпечення умов для економічного зростання доцільно виокремлювати фактично самостійні види податкової політики які мають свої специфічні цілі і завдання, а також методи їх розв'язання:

- політику податкових доходів;

- політику податкового регулювання,

Основними змінними при визначені податкових надходжень, а також у прогнозах та оцінках наповнення бюджету, в основному виступають: доходи від податку на прибуток підприємства (ППП), ПДВ та податок з доходів фізичних осіб (ПДФО).

Як видно з даних таблиці 2.1 та рис. 2.1, три головні форми оподаткування - податок на додану вартість, податок на прибуток та податок з доходів фізичних осіб складають ? від податкових надходжень. Всі інші близько 40 видів податків забезпечують менше 24 % податкових надходжень.

З рис. 2.1 видно, що у 2003 році питома вага основних податкових форм була практично однакова і коливалась в межах 23-25 %. З 2004 року питома вага податку на прибуток суттєво не змінювалась тоді як частка ПДВ почала суттєво зростати, а ПДФО, навпаки, знижуватись. У першому кварталі 2007 року питома вага ПДВ у загальних податкових надходженнях перевищила 41 %, відповідно ПДВ став основним бюджетоформуючим податком, випереджаючи (ПДФО) більш як вдвічі

Рис. 2.1. Питома вага основних форм оподаткування в загальних податкових надходженнях.

Зниження питомої ваги ПДФО спостерігалось до 2005 року включно, а з 2006 року його питома вага почала зростати і за січень-березень 2007 року його питома вага перевищила питому вагу податку на прибуток. Питома вага останнього постійно знижується і здається він починає втрачати суттєве фіскальне значення.

У 2004 р. темпи зростання надходжень від ПДВ до 2003 р. склали 132,5 %, у 2006 по відношенню до 2005 р. - 142,1 %. Найбільш вражаючим був приріст надходжень від ПДВ у 2005 р. - понад 200 % до 2004 року. У 2005 році спостерігався рекордний приріст надходжень із ПДВ (у два рази до 2004 року), за 2005 рік надійшло більше ПДВ, ніж за 2003 й 2004 разом узяті. Планом на 2007 рік заплановано адмініструвати ПДВ на рівні 58 млрд грн., що в 1,5 разу більше, ніж надійшло в 2005 році.

Рис 2.2. Оцінка рівня податкових надходжень по відношенню до ВВП

Надходження від ПДФО знизились по відношенню до попереднього року лише у 2004 році (причина - реформування механізму справляння податку та запровадження пільгової його ставки). У 2005 та 2006 роках надходження приростали на більш як на 30 % щороку, завдяки чому питома вага податку станом на 1 квітня 2007 року перевищила 20 % податкових надходжень, суттєво перевищивши відповідну частку податку на прибуток (15,2 % у загальній податковій структурі).

Як видно з даних табл. 2.1. та рис. 2.2. темпи зростання податкових надходжень постійно перевищують темпи зростання обсягів ВВП. Особливо яскраво це помітно за результатами 2005 року, коли темпи зростання податкових надходжень у 2,4 рази перевищували темпи зростання ВВП.

Винятком з даної тенденції є 2004 рік, в якому темпи зростання ВВП в 1,8 рази перевищили темпи зростання податкових надходжень.

Наслідком такої тенденції є те, що за аналізований період темпи зростання ВВП склали 201,2 %, тоді як податкові надходження зросли на 232,2 %.

Крім того питома вага податків зросла з 18,3 % у 2004 році (рік президентських виборів) до 25,3 % у і кварталі 2007 року, що складає 38 %. При цьому слід відмітити практично синхронні зростання ВВП та податкових надходжень у 2003 та 2006 роках.

Надходження ППП (податок на прибуток підприємств):

Дохід від податку на прибуток підприємств (ППП) є другим за важливістю джерелом наповнення зведеного бюджету після ПДВ.

У 2005 р. доходи від ППП склали 23,2 млрд. грн. (5,5% ВВП або 17% доходів зведеного бюджету). Фактичні доходи від ППП перевищили заплановані на 1,4 млрд. грн. (0,3% ВВП). Такий рівень перевиконання пояснюється посиленням адміністрування податків та розширенням податкової бази через відміну пільг зі сплати ППП окремим секторам та спеціальним економічним зонам.

У 2006 р. доходи від ППП склали 25,7 млрд. грн. (4,8% від ВВП). Незважаючи на недовиконаннями надходжень від ППП протягом більшої частини року, на кінець року їх було виконано на рівні 100,2% від плану завдяки високому рівню збору цього податку в листопаді та грудні. Така зміна пояснюється покращенням економічних показників підприємств, а також кращим адмініструванням податку наприкінці року.

У 2007 р. уряд планує надходження від ППП в обсязі 28,5 млрд. грн., базуючись на припущенні про реальне зростання ВВП на рівні 6,5%. Оцінка макроекономічної ситуації за даними Інституту Економічних Досліджень більш оптимістична і передбачає 7,6% зростання реального ВВП у 2007 р. на фоні стабільної цінової ситуації на ключових експортних ринках України. Також, після уповільнення у 2006 р. очікується пришвидшення зростання номінальних прибутків компаній. Крім того, покращення адміністрування ППП, яке почалося у другій половині 2006р., буде позитивно впливати на збір ППП і цього року. Як результат, за оцінкою Інституту Економічних Досліджень в 2007 р. доходи від ППП в номінальному виразі сягнуть 29,0 млрд. грн. або 4,3% від ВВП. Це на 1,9 млрд. грн. більше, ніж заплановано урядом.

Ефективність адміністрування податку з прибутку залежить від вирішення наступних проблем:

- преференційного оподаткування;

- амортизаційної політики;

невідповідності між бухгалтерським і податковим обліком;

- чіткого трактування платника податку, податкової бази, податкового періоду.

Надходження ПДВ (податок на додану вартість):

Податок на додану вартість (ПДВ) є традиційно найбільшим податковим джерелом доходів зведеного бюджету, що забезпечує понад чверть його надходжень.

З економічними і адміністративними чинниками, проведені у 2005 році нормативно-правові зміни дали можливість відновити бюджетоутворюючу роль податку на додану вартість. Порівняно з 2004 роком, частка його надходжень, з урахуванням сум відшкодування, у доходній частині зведеного бюджету збільшилася на 6,9 відс. пункта і склала 25,2%, а у валовому внутрішньому продукті - на 3,2 відс. пункта - до 8%. На 01.01.2007 р. питома вага податку на додану вартість у доходах зведеного бюджету становила 29,7%(рис. 2.3).

Рис. 2.3. Частка надходжень ПДВ у доходах зведеного бюджету України

Надходження ПДФО (податок з доходів фізичних осіб) є третім значним джерелом, яке забезпечує більше однієї п'ятої податкових доходів зведеного бюджету. ПДФО також приносить більше половини доходів місцевих бюджетів (не враховуючи трансферти, що передаються з Державного бюджету), які спрямовуються на виконання делегованих повноважень, в першу чергу фінансування освіти та охорони здоров'я.

Таблиця 2.2

Параметри які впливають на визначення надходжень від ПДФО

Показники	2005	2006	2007
Ставка ПДФО, %	13	13	15
Фонд оплати праці, млрд. грн.	130	162	202
Мінімальна зарплата на початок року, грн.	262	350	400
Прожитковий мінімум для працездатної особи, грн.	409	483	525
Соціальна пільга, грн.	131	175	400

2.2 Характеристика податкового навантаження в Україні

При розробці податкової політики необхідно враховувати інтереси всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів економіки до мінімізації податкових платежів, а з іншого боку -- інтереси держави, що виходять з необхідності повної реалізації своїх функцій. Для продуманої податкової політики одним з найважливіших моментів є визначення оптимального розміру податкового тягаря, що забезпечує зацікавленість суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності виробництва. Для цього необхідно постійно проводити аналітичну роботу для досягнення компромісу між державою і платниками податків.

Податкове навантаження (тягар) - це ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов'язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання, надалі зосередимо увагу на змісті цих ефектів, розкривши який, дістанемо повну якісну характеристику поняття "податкове навантаження".

Таблиця 2.3.

Оцінка рівня податкового навантаження по відношенню до ВВП

Показники	2003	2004	2005	2006	І кв. 2007
ВВП у фактичних цінах	267,3	345,1	424,7	537,7	132,0
Податкові надходження, млрд. грн.	54,3	63,2	98,1	126,1	33,4
Темп зростання ВВП, %	118,4	129,1	123,1	126,6	х
Темп зростання податкових надходжень, %	119,6	116,4	155,2	128,5	х
Відношення податкових надходжень до ВВП, %	20,3	18,3	23,1	23,5	25,3

Як видно з даних табл. 2.3. щодо податкового навантаження на вітчизняну економіку, то темпи зростання податкових надходжень постійно перевищують темпи зростання обсягів ВВП. Особливо яскраво це помітно за результатами 2005 року, коли темпи зростання податкових надходжень у 2,4 рази перевищували темпи зростання ВВП.

Разом з тим, винятком з даної тенденції є 2004 рік, в якому темпи зростання ВВП в 1,8 рази перевищили темпи зростання податкових надходжень.

Особливу проблему становить діючий механізм нарахування, збору й відшкодування сплаченого ПДВ. Він дає змогу фіскальним органам завищувати обсяги доданої вартості, створеної на підприємстві, і таким чином завищувати вилучення коштів підприємств і населення до бюджету. Заборгованості з погашення податкового кредиту за цим податком та відшкодування сплаченого податку стали хронічними. Його нарахування, що має відбуватися відносно доданої вартості на товари (роботи, послуги), розповсюджується й на інвестиції. Не використовується й право знижувати ставку цього податку на соціально важливі товари, що широко застосовується у країнах Європи.

Посилення фіскального навантаження в 2007 році на окремі категорії платників податків, зокрема, підвищення ставок платежів та розширення податкової бази, дозволило залучити до доходної частини державного бюджету, порівняно із аналогічним періодом минулого року, майже півмільярда гривень.

Надходження акцизного збору завдяки фіскальним заходам зросли на суму понад 43 млн. гривень. Так, з 1 січня поточного року збільшено розміри ставки акцизного збору на пиво з 0,27 до 0,31 грн. за літр та розширено базу оподаткування продукції автомобільної промисловості, шляхом запровадження акцизного збору на кузови для моторних транспортних засобів.

податковий політика навантаження

Таблиця 2.4.

Основні показники діяльності Держмитслужби по наповненню Держбюджету у 2004-2007 рр. , млрд. грн

Назва показника	2004	2005	2006	січень-березень 2007 року
Забезпечено надходжень до Державного бюджету, всього	18,2	31,0	41,2	11,9
з них:
- податку на додану вартість	13,1	23,0	31,9	9,4
частка ПДВ у податкових надходженнях, забезпечених митницею, %	71,8	74,1	77,4	79,0
в т.ч. прийнято векселів з ПДВ	4,0	7,1	10,3	3,1
% оформлення векселями	30,3	30,9	32,3	33,0
- акцизного збору	0,35	0,5	0,9	0,25
частка акцизу у податкових надходженнях, забезпечених митницею, %	2,0	1,7	2,2	2,2
- мита	4,2	6,5	7,2	1,9
частка мита у податкових надходженнях, забезпечених митницею, %	23,1	21,0	17,5	16,1
- митних та інших подібних зборів	0,8	1,0	1,1	0,35
частка митних зборів у податкових надходженнях, забезпечених митницею, %	3,0	3,3	2,8	2,7
Нараховані платежі, але не сплачені на підставі рішень судів	1,5	1,8	1,4	н.д.
у % від надходжень по держмитслужбі	8,3	6,0	3,5	н.д.
з них:
- по СЕЗ та ТПР	1,2	1,4	1,3	н.д.
- давальницька сировина	0,3	0,4	0,1	н.д.
Податкові надходження, всього	63,2	98,1	126,1	35,0
Податкові надходження до Держбюджету	44,8	74,5	95,2	26,1
з них забезпечено митницею:
% до загальних податк. надходжень	28,9	31,6	32,7	34,0
% до податк. надходжень Держбюджету	40,6	41,6	43,2	45,5

Як видно з даних табл. 2.4. митні органи забезпечують суттєву частку податкових надходжень, яка до того ж постійно зростає. Зокрема, у 2004 році завдяки зусиллям митних органів забезпечувалось 28,9 % загальних податкових надходжень та 40,6 % податкових надходжень до Державного бюджету. Ця частка постійно зростала і у січні-березні 2007 року відповідні показники становили 34 і 45,5 %, що дає підстави для наступного висновку - митні органи забезпечують понад 1/3 податкових надходжень в цілому і майже половину податкових надходжень Держбюджету, що свідчить про їх значимість.

Дані таблиці дають змогу скласти уявлення структуру податкових надходжень по митниці. Так, ввізне ПДВ та мито складають 95% надходжень в усіх роках, що взяті для аналізу. Причому питома вага імпортного ПДВ постійно зростає - якщо у 2004 році вона складала 72% від обсягів податкових надходжень, забезпечених митницею, то у І кварталі 2007 року зросла до 79%. Тобто, більш ніж ? податкових надходжень від митниці займає ПДВ. В той же час питома вага мита постійно знижується - з 23% у 2004 році до 16% у І кварталі 2007 року. Відповідно, нині надходження від справляння мита формують лише 1/6 надходжень, що забезпечуються митними органами.

Таким чином, можемо констатувати суттєве зниження фіскального значення мита, причому в подальшому, зі вступом в СОТ його фіскальне значення ще більше знижуватиметься. Надходження мита у 2006 році зросли проти 2004 у 1,7 рази (з 4,2 до 7,2 млрд грн.), в той час як надходження від ПДВ зросли за аналізований період у 2,5 рази (з 13,1 до 31,9 млрд грн.).

Інші форми оподаткування не мають суттєвого фіскального значення і застосовуються більше у регулюючих цілях.

При ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України застосовується два методи розрахунку з бюджетом:

1. Зі сплатою ПДВ при митному оформленні товарів.

2. З відстрочкою сплати ПДВ шляхом виставлення простого податкового векселя на суму податкових зобов'язань платника по кожній вантажно-митній декларації окремо.

Особливістю оподаткування операцій при ввезені (пересиланні) товарів на митну територію України є можливість оформлення за власним бажанням платника податку податкового зобов'язання векселем.

Активізація експорту зумовила збільшення обсягів відшкодування податку на додану вартість платникам у першому кварталі поточного року, а також нарощування невідшкодованих сум.

Фактичні обсяги відшкодування у першому кварталі поточного року, в цілому, становили 4 млрд. 993,7 млн. грн. або на 1 млрд. 500,1 млн. грн. та 42,9% більше, ніж за відповідний період минулого року. З них, відшкодування в рахунок погашення податкових зобов'язань майбутніх періодів становило 906 млн. грн., що у 2,8 рази більше, ніж за перший квартал минулого року.

Залишки невідшкодованого платникам податку на додану вартість, порівняно з відповідним періодом минулого року, зросли в 1,5 рази і досягли 7 млрд. 798,8 млн. грн., з яких задекларовані платниками до 1 липня 2005 року - 411,4 млн. грн.

Аналіз діючого порядку функціонуванням чинної системи адміністрування податку на додану вартість, дав змогу виявити серйозні негативні тенденції у даній сфері. Чинна редакція Закону України «Про податок на додану вартість» є невиправдано складною, а механізми його реалізації - непрозорими та неефективними.

Найбільш проблемним питанням адміністрування ПДВ продовжує залишатись питання бюджетного відшкодування з ПДВ залишається для підприємств проблемним. Адже в такому випадку підприємства, сплачують податок за рахунок власних коштів, що суперечить суті податку.

Таблиця 2.5.

Характеристика відшкодування ПДВ за 2004-2007 рр.

Роки	Загальні надходження ПДВ (чисте сальдо)	Заявлено до відшкодування ПДВ	у % до надходжень ПДВ (чистого сальдо)	Фактично відшкодовано ПДВ	Відшкодовано у % до заявленого
2004	16,7	17,8	106,6	18,1	101,7
2005	33,8	18,5	54,7	14,5	78,4
2006	47,5	21,6	45,6	15,1	70,0
2007	58,1	24,5	42,6	18,9	77,1

Загалом надходження зазначеного податку, у порівнянні з попереднім роком, збільшились на 4135,5 млн. грн., зокрема, за рахунок збільшення надходжень з ПДВ із вироблених в Україні товарів - на 3248,5 млн. грн., ПДВ із ввезених на територію України товарів - на 2534,1 млн. грн., відшкодування ПДВ - на 1646,9 млн. гривень.

Складалась ситуація, коли ПДВ «з'їдав» сам себе. З часом даний показник прийшов в норму (досяг половини від зібраного), що можна вважати прийнятним рівнем.

Аналіз структури заявлених до відшкодування у поточному році сум податку свідчить про значне збільшення (майже на 20%) вимог платників до відшкодування у грошовій формі (на банківські рахунки чи в рахунок погашення інших податків та зборів) із відповідним скороченням можливості проведення органами податкової служби відшкодування у не грошовій формі (в рахунок погашення наступних платежів). Відповідно збільшились і фактичні відшкодування - на 7,6 млрд., при цьому відшкодування у грошовій формі зросли на 4,4 млрд.грн. порівняно з 2005 р.

Із загальної суми відшкодованих в 2006 році сум ПДВ доля відшкодованого ПДВ підприємствам - експортерам становить майже 60%.

Надходження податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), контроль за яким здійснює Державна податкова адміністрація, становили 30 млрд. 640,4 млн. грн. або 104,9% річного плану. Органами Держказначейства платникам податку на додану вартість грошовими коштами відшкодовано 15 млрд. 41,2 млн. грн., що на 1 млрд. 735,2 млн. грн. або 13% більше, ніж у 2005 році. З урахуванням відшкодованих сум, надходження податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становили 15 млрд. 599,2 млн. грн. або 32,8% до загального обсягу надходжень за цим податком.

Законодавчі зміни щодо впорядкування механізму відшкодування, внесені Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", не вирішили всього комплексу наявних проблем. Про незадовільний рівень законодавчого забезпечення функціонування податку на додану вартість зазначалося в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 15.12.2006 "Про заходи щодо попередження і нейтралізації загроз національній безпеці, пов'язаних із нестабільністю правового регулювання відносин у сфері адміністрування податку на додану вартість", яке введено в дію Указом Президента України від 28.12.2006 № 1154/2006.

Борг за податковими зобов'язаннями платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (без урахування сум податкового боргу платників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення суду про призупинення стягнення) на 1 січня 2007 року склав 7 млрд. 783,3 млн. грн., з них 92,1% або 7 млрд. 169,4 млн. грн. - до державного бюджету. Впродовж 2006 року обсяги податкового боргу, в цілому, скоротилися на 1 млрд. 618,5 млн. грн. або 17,2%.

За рахунок списання податкового боргу втрати бюджетів за 2006 рік становили 5 млрд. 137,4 млн. гривень. Крім того, платниками податків не сплачено 684,5 млн. грн. пені, штрафних (фінансових) санкцій минулих років та відсотків за користування податковим кредитом. Борг за податковими зобов'язаннями платників податків щодо яких порушено впровадження у справі про банкрутство або прийнято рішення суду про призупинення стягнення, склав 3,6 млрд. грн.

Так за І квартал 2007 року органами державної податкової служби списано податкового боргу у 2,5 рази або на 784,3 млн. грн. менше ніж у відповідному періоді минулого року. Обсяги списаної податкової заборгованості становили 535,5 млн. грн., у тому числі борги з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств складали, відповідно, 224,2 та 222,9 млн. грн. або 83,5% загальної суми списання.

У І кварталі 2007 року продовжувалася тенденція минулого року щодо скорочення податкового боргу. Заборгованість платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами зменшилась на 745,5 млн. грн. або 9,6%. і на 1 квітня поточного року становила 7 млрд. 37,8 млн. грн., у тому числі 6 млрд. 398,7 млн. грн. - до державного бюджету.

Після суттєвого скорочення бюджетної заборгованості, знову спостерігається негативна динаміка з нарощування бюджетного боргу з ПДВ.

Із загальної суми відшкодованих в 2006 році сум ПДВ доля відшкодованого ПДВ підприємствам - експортерам становила майже 60%.

Таблиця 2.6.

Податкове навантаження відносно валового доходу за галузями економіки

Галузі економіки	Рівень податкового навантаження (%)	Обсяги виробництва на одиницю вартості основних засобів
Сільське господарство	3,4	97,5
Рибне господарство	11,4	27,8
Добувна промисловість	13,2	46,7
Обробна промисловість	6,2	141,1
Виробництво електроенергії	11,2	29,9
Будівництво	9,9	166,3
Оптова і роздрібна торгівля	8,9	232,0
Ресторанний бізнес	8,3	59,1
Транспорт	13,3	43,2
Фінансова діяльність	14,7	200,4
Операції з нерухомістю	15,2	13,0
Послуги	12,6	49,0
Промисловість	27,3	60,6

Джерело: Дані ДПА України.

Таким чином, можемо констатувати, що пообіцявши вчасно відшкодовувати ПДВ, влада впевнено нарощує суму бюджетної заборгованості. Очікувати зміни ситуації до кращого в найближчій перспективі не приходиться.

За результатами аналізу даних табл. 2.6. щодо характеристики рівня податкового навантаження на суб'єктів господарювання, можна зробити висновок, що у розрахунках податкового навантаження необхідно поряд із ставкою оподаткування прибутку брати до уваги оподаткування фонду оплати праці і податок з доходів фізичних осіб. Такий підхід базується на моделі Харбергера, який довів, що тягар податкового навантаження несе капітал.

Існуюча система оподаткування через значне навантаження на фонд оплати праці не сприяє розвиткові тих галузей, де використовується висококваліфікована праця.

Подальше зменшення податкового тягаря в Україні не є рівнозначним зниженню податкового коефіцієнта. Останній потребуватиме обов'язкового зниження лише в разі перевищення граничної межі податкових вилучень. За інших умов зменшення податкового тягаря може відбуватися шляхом проведення ефективної бюджетної політики, що є запорукою зменшення деформацій в оподаткуванні, а також реалізації принципів еквівалентності, рівності та справедливості.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

3.1 Зарубіжний досвід податкової системи

Податкові системи окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії - 41,3%.

Для того, щоб побачити різноманітність і розрив між ставками прибуткового податку з громадян в різних країнах, порівняємо системи оподаткування. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток, на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, а особливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.

Особливо важливий вплив цей податок може здійснювати на розміщення штаб-квартир корпорацій, а також науково-дослідних центрів, виробництв, використовуючи висококваліфіковану робочу силу. [18]

Надто цікавим з позиції єдиного європейського ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують два основних принципи оподаткування стосовно доходу, отриманого за кордоном:

§ територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться в середині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);

§ резидентний принцип заклечається в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами і безперечно виникає ситуація, коли один і той же доход оподатковується спочатку в країні виникнення, а потім в країні отримувача доходу. Для того, щоб недопустити подвійного оподаткування в більшості країн - членів ЄС податки, сплачені за кордоном, зараховуються при розрахунках в середині країни. [17]

Особливий вид податків, що застосовується в деяких країнах-членах ЄС - податок на приріст капіталу. В більшості країн цей податок стягується не в момент цього приросту, а в момент його реалізації (наприклад, після продажу акцій). В Бельгії і Франції цей податок стягується по ставці, нижче ставки податку на прибуток. В Німеччині, Голландії, Італії податок з громадян на приріст капіталу при довгострокових вкладеннях взагалі не стягується. Специфічною формою приросту капіталу є отримання прибутку (збитку) при зміні валютного курсу. Такі доходи оподатковуються за ставкою податку на прибуток, але в деяких країнах такий податок не використовується. Так, в Великобританії зміна доходу в результаті зміни валютного курсу не вважається фінансовим результатом.