Особливості формування та використання фінансових ресурсів на прикладі держаного підприємства "Держагролісгосп"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.

Серед основних проблем, з якими на даному етапі зіткнулися українськім державні підприємства, особливе місто займає проблема формування та використання фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Слід відмітити, що розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел.

Об'єктом курсової роботи є Лохвицьке державне підприємство «Держагролісгосп», видом економічної діяльності якого є лісництво.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних питань формування та використання фінансових ресурсів державним підприємством.

Задачами даної курсової роботи є:

Ш розкрити сутність «фінансових ресурсів»;

Ш дослідити особливо формування та використання фінансових ресурсів;

Ш визначити показники ефективності використання фінансових ресурсів;

Ш проаналізувати фінансовий стан державного підприємства «Держагролісгосп»;

Ш визначити шляхи удосконалення формування та використання фінансових ресурсів державних підприємств.

При написанні курсової роботи були використанні наступні методи: розрахунково-аналітичний, індексний, метод аналізу і синтезі, а також деякі економіко - математичні методи.

1. Теоретичні аспекти формування та напрямки використання фінансових ресурсів в державних підприємствах України

1.1 Сутність фінансових ресурсів

Головними ланками економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони здійснюють виробничу, науково - дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошових коштів.

Отже, воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однак на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства.

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять кошти у вигляді виручки від реалізації. Грошові ресурси надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції па підприємство надходять суми акцизного збору, податку на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню до бюджету. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань до бюджету акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий і чистий дохід, прибуток.

Важливою особливістю фінансової системи підприємства є формування й використання різноманітних грошових фондів. Грошові фонди - це частина коштів, які мають цільове спрямування. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу; опанування і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний (на державних підприємствах), розвитку виробництва, соціального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. При організації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди й обігові кошти.

Формування статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних завдань фінансової служби підприємства. Сума статутного капіталу державного підприємства, як правило відображає вартість наявних основних фондів. Статутний капітал змінюється підприємством зазвичай за результатами роботи за рік після внесення змін в установчі документи.

До елементу фінансових ресурсів підприємства - «додаткового капіталу» належать:

Ш результати переоцінки основних фондів, тобто їхня дооцінка;

Ш емісійний дохід акціонерного товариства (дохід від продажу акцій більший від їхньої номінальної вартості);

Ш безкоштовно отримані грошові й матеріальні цінності на виробничі цілі;

Ш асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

Ш асигнування на поповнення обігових коштів.

Резервний капітал - це грошовий фонд підприємства, що створюється з відрахувань від прибутку. Він спрямовується на покриття збитків.

Фонд накопичення - це кошти, що відраховуються з чистого прибутку підприємства і спрямовуються на розвиток діяльності підприємства. Зрозуміло, що лише чистого прибутку не завжди вистачає для фінансування програми розвитку підприємства. У цьому разі підприємство утворює інвестиційний фонд, який концентрує всі кошти, спрямовані на розвиток діяльності, в тому числі чистий прибуток, амортизаційний фонд, що використовується для відтворювання основних фондів, а також залучені й запозичені джерела.

Фонд споживання створюється за рахунок відрахувань від чистого прибутку і спрямовується на виплату дивідендів (в акціонерних товариствах), одноразових заохочень, матеріальної допомоги, на оплату додаткових відпусток, харчування, проїзду на транспорті тощо.

Крім розглянутих вище постійних грошових фондів, підприємства періодично створюють оперативні грошові фонди. Двічі або один раз на місяць на підприємстві формується фонд для виплати заробітної плати. Його основою є фонд оплати праці. Для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати підприємства розв'язують низку завдань. Із цією метою на рахунку накопичуються необхідні кошти, а за їхньої відсутності підприємство звертається до банку по кредит на виплату заробітної плати. Важливим є визначення оптимальних строків виплати заробітної плати і кількості днів, необхідних для цього.

Також на підприємстві формується низка інших грошових фондів: для погашення кредитів банків, опанування нової техніки, науково-дослідних робіт, відрахувань вищестоящій організації.

Підприємства використовують кошти не лише у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У не фондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески. Отже, ми бачимо, що фінансові ресурси підприємства існують як у фондовій, так і у не фондовій формі, фактично будучи коштами підприємства, котрі мають або не мають цільової спрямованості. Таким чином, ми підходимо до поняття «фінансові ресурси». Щоб зрозуміти краще сутність цього поняття, проаналізуємо різні точки зору з цього приводу.

Така значущість категорії фінансові ресурси в організації та розвитку будь-якого підприємства потребує чіткого визначення цього терміна. На жаль, в економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх складу, методів впливу на ефективність господарювання. Тому спробуємо розібратися в суті цього поняття, враховуючи точки зору різних сучасних науковців.

Аналіз сутності фінансових ресурсів розпочнемо з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику:

«Фінансові ресурси - це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ». Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем.

Згідно Поддірьогіним, «фінансові ресурси - це частина грошових засобів які є розпорядженні підприємства, а саме грошові фонди та частина грошових засобів в не фондовій формі» [].

На думку А.Г. Загороднього, «фінансові ресурси - це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання». Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття «фінансові ресурси» до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємстві продукту.

Такий підхід до формулювання фінансових ресурсів можна побачити у визначенні М.Г. Сичова, який вважає, що «фінансові ресурси - це грошові нагромадження і грошові фонди, що створюються підприємствами, об'єднаннями в процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту і національного доходу». В цьому разі необхідне деяке уточнення, оскільки не всі грошові фонди, які формуються на підприємстві, є фінансовими ресурсами, наприклад фонд заробітної плати. Крім того, у наведеному визначенні відсутнє призначення фінансових ресурсів. Тому дехто з авторів уточнює призначення фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності.

Зокрема, В.М. Родіонова вважає, що «фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і нагромадження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат розширеного відтворення та економічного стимулювання працюючих». Недолік цього визначення в тому, що не відображаються джерела формування фінансових ресурсів. В.К. Сенчагов при визначенні поняття фінансових ресурсів вказує на джерела їхнього формування і вважає, що «фінансові ресурси народного господарства являють собою сукупність грошових нагромаджень, амортизаційних відрахувань та інших грошових засобів, які формуються в процесі створення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту». Але знов-таки, у наведеному визначенні відсутнє призначення фінансових ресурсів.

Дещо по-іншому розглядає категорію фінансових ресурсів К.В. Павлюк. Вона вважає, що фінансові ресурси мають відповідати низці критеріїв, а саме: наявності джерел створення, формі виявлення й цільовому призначенню. З огляду на це К.В. Павлюк дає таке визначення: «Фінансові ресурси - це грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб».

Слід зауважити, що такс визначення фінансових ресурсів зводиться до формування фондів грошових засобів, що значно скорочує склад фінансових ресурсів, оскільки в розпорядженні підприємства можуть бути кошти й у не фондовій формі. Так, Г.Г. Нам вважає, що «до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина коштів, яка використовується в не фондовій формі». Проблема в тому, що, як зазначалося вище, таким чином до фінансових ресурсів належить фонд заробітної плати, спрямований на відтворення робочої сили в процесі виробництва, фонд обігових коштів, призначений для відшкодування спожитих у процесі виробництва предметів праці, частина амортизаційних відрахувань, яка спрямовується на відшкодування в процесі виробництва основних фондів у межах простого відтворення. Однак ці фонди не є вільними фінансовими ресурсами підприємства, які воно може використовувати.

Це можна пояснити тим, що ці фонди формуються завдяки реалізації створеного на підприємстві продукту, а отже, додаються до собівартості. Але ж треба враховувати, що фінансові ресурси призначені для забезпечення саме розширеного виробництва. Тому Ю.В. Петленко розглядає фінансові ресурси як «грошові кошти, залучені в господарський оборот підприємства з різних джерел, сформованих під впливом організаційно-правових норм господарювання, призначені для покриття його власних потреб». Думка автора досить цікава, хоча дещо треба уточнити. По-перше, фінансові ресурси - це лише частина коштів, оскільки поняття «грошові кошти» значно ширше. По-друге, фінансові ресурси призначені для створення умов розширеного відтворення виробництва, а не для покриття власних потреб підприємства у розрізі споживання.

Заслуговує на увагу визначення фінансових ресурсів Л.Д. Буряком, котрий вважає, що «фінансові ресурси - це частина грошових коштів суб'єктів господарювання, яка перебуває у їхньому розпорядженні і спрямовується на виробничий, соціальний розвиток, матеріальне заохочення». Таким чином, грошові засоби можна віднести до фінансових ресурсів тільки в період їх використання не за цільовим призначенням.

Отже, проаналізувавши всі наведені думки авторів різних економічних шкіл Росії та України, ми доходимо висновку, що поняття «фінансові ресурси» досить складне й потребує детального дослідження і постійного вдосконалення.

Оскільки визначення будь-якого явища має відображати його сутність, то й визначення фінансових ресурсів повинне чітко визначати їх форму, джерела й призначення. Тому, мабуть, фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштів підприємства у фондовій і не фондовій формі, яка формується у результаті розподілу виробленого продукту, залучається до діяльності підприємства з різних джерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Так чи інакше проблема визначення поняття «фінансові ресурси» залишається досить актуальною в сучасній економічній науці, оскільки потребує чіткого визначення й пояснення.

Отже, як ми бачимо що в сучасних умовах не існує єдиного підходу щодо визначення сутності поняття «фінансові ресурси». Незважаючи на різноманітність підходів поняття «фінансові ресурси», повинно містити форми їх прояву (фондова або не фондова), напрями використання, а також джерела формування фінансових ресурсів.

1.2 Особливості формування та напрямки використанні фінансових ресурсів на державних підприємствах

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльності підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної, інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Відомо, що будь - які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна не тільки регулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального співвідношення різних ресурсів. З сіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальною витратою часу в будь - який інший вид ресурсів.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою черг, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально - економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному окремому випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать:

Ш статутний капітал;

Ш амортизаційні відрахування;

Ш резерви, накопичені підприємством;

Ш валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності;

Ш ресурси від реалізації майна;

Ш інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше.).

При створенні підприємства джерелом придбання основних коштів, нематеріальних активів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок нього створюються необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутної капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Амортизаційні відрахування й частка прибутку, що направляється на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, що використовуються на його виробничо-технічний і науковий розвиток. Розподіл прибутку може проводитися шляхом утворення спеціальних фондів - фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів - або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремі цілі.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Резервний фонд створюється суб'єктами на випадок припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості.

Фонди нагромадження і фонди споживання - це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб'єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення його власних засобів.

Фонд споживання представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колективу.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу ресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.

Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, дохід за облігаціями, зменшення ліквідності балансу підприємства, підвищення фінансових ризиків.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

Ш банківських кредитів;

Ш кредиторська заборгованість;

Ш бюджетні асигнування;

Ш страхові відшкодування;

Ш благодійні внески і т.д.

Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучених додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

Кредиторська заборгованість - це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов'язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб'єкт ще повинен виплатити робітникам.

Кредит - означає «розпорядження визначеною сумою грошей на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок ресурсів, можуть їх давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових сумах».

Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, пов'язані з тим, що на одній ділянці визволяються тимчасово вільні ресурси, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин.

Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, ресурси що вивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал, тимчасово вільний у період між надходженням ресурсів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і нагромадження приватного сектора. У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної власності і часткою валового національного продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні ресурси, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового капіталу.

До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок благодійних внесків, страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор - це юридична або фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство - це двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор - деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від профінансованого ним заходу.

Таким чином, основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, резерви накопичені підприємством, валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності, ресурси від реалізації майна, інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше.). До залучених позикових фінансових ресурсів підприємства відносяться: банківські кредити, кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування, страхові відшкодування, благодійні внески і т.д.

1.3 Показники ефективності використання фінансових ресурсів

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення права підприємств у галузі фінансово - економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошук на цій основі способів підвищення та зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово - господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. На фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливлює критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за кілька періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсі, їх раціонального розміщення.

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується показниками рентабельності і фінансової стійкості.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Основним завданням аналізу фінансового стану підприємства є:

Ш дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

Ш дослідження ефективності використання майна (капіталу);

Ш об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

Ш оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

Ш аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

Ш визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, яка складається з двох взаємопов'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Існують кілька видів фінансового аналізу:

Ш внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Ш зовнішній аналіз проводять аналітики, котрі є сторонніми щодо підприємства особами і нема ют доступу до його внутрішньої інформаційної бази.

Однією з важливих характеристик стійкості фінансового стану підприємства, його незалежності від залучених джерел є коефіцієнт автономії, який дорівнює частці власних коштів у майні підприємства. Нормальне мінімальне значення даного показника оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження К 0,5 означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про підвищення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових проблем в майбутніх періодах. Така тенденція з точки зору кредиторів підвищує гарантованість підприємством своїх зобов'язань.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово незалежним і стійким від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичкового) капіталу. Розраховуються дані показники шляхом відношення власного (позичкового) капіталу до активів підприємства. Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовно.

Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу оцінює, на скільки інтенсивно підприємство використовує залучені кошти для оновлення і розширення виробництва. Якщо капіталовкладення, які здійснені за рахунок кредитування, приводять до значного росту, то використання доцільно.

Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Загальний їх зміст - визначення суми прибутку з 1 гривні вкладеного капіталу.

Рентабельність продажу розраховується шляхом ділення чистого прибутку від операційної діяльності на виручку від реалізації. Даний показник показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Збільшення показника являється наслідком зростання цін при постійних затратах на виробництво реалізованої продукції або зниження витрат на виробництво при постійних цінах. Зменшення коефіцієнта свідчить про зниження цін при постійних витратах на виробництво або про ріст витрат на виробництво при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію.

Рентабельність основної діяльності розраховується як відношення чистого прибутку від реалізації продукції до витрат на виробництво цієї продукції.

Рентабельність всього капіталу показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження показника свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства і про велике накопичення активів.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу. Показує ефективність використання власного капіталу. Оберненим показником до попереднього є період окупності власного капіталу.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємства є показники ділової активності. Для дослідження ефективності використання фінансових ресурсів використаємо коефіцієнт загальної оборотності капіталу, а також оборотності власного капіталу.

Загальна оборотність капіталу розраховується як відношення виручки від реалізації продукції до підсумку балансу. Даний показник відображає швидкість обертання всього капіталу підприємства. Збільшення коефіцієнта означає прискорення кругообігу коштів підприємства.

Оборотність власного капіталу показує швидкість обертання власного капіталу. Значне зниження коефіцієнта відображає тенденцію до бездіяльності частини власних коштів.

Таким чином, можна зробити висновок, що дана оцінка комплексу перелічених показників дає змогу визначити, наскільки ефективно використовуються власні і залучені кошти підприємства. Цей аналіз наочно продемонструє конкретні резерви підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, адже неефективність призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

2. Особливості формування та використання фінансових ресурсів на прикладі держаного підприємства «Держагролісгосп»

2.1 Загальна характеристика «Держагролісгосп»

Об'єктом курсової роботи виступає Лохвицьке державне лісогосподарське підприємство «Держагролісгосп» утворене на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2001 року №183, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Дане підприємство створене на території Полтавської області за адресою 37100, Полтавська обл., м. Лохвиця, вул. Бурмистенка, 4.

Підприємство створене з метою:

Ш реалізація державної політики розвитку лісового господарства системі Мінагрополітики України;

Ш безпосереднього керівництва і організації ведення лісового господарства у наданих у оперативне управління лісах;

Ш збереження лісів, охорони їх від пожеж, захисту від шкідників і хвороб;

Ш посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорони здоров'я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;

Ш розширеного відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності;

Ш раціональне використання земельних ділянок лісового фонду;

Ш контролю, охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів на території лісів, які надані у оперативне управління.

Основні напрямки діяльності «Держагролісгоспу» випливають з мети та предмету діяльності і незаборонені законодавством України.

Підприємство є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи зі своїм найменуванням, відповідні бланки. Підприємство може мати свій фірмовий знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства України.

«Держагролісгосп» здійснює свою діяльність на основі статуту, який затверджується в установленому порядку органом управління майном.

Дане підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті не майнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді та третейському суді. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством. «Держагролісгосп» не несе відповідальність за зобов'язаннями держави та органу управління майном. Також підприємство може брати участь в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Джерелами формування майна «Держагролісгоспу» є:

Ш майно передане йому органами державного управління;

Ш майно трудового колективу надбане в результаті господарської діяльності;

Ш доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово господарської діяльності;

Ш доходи від цінних паперів;

Ш кредити банків та інших кредиторів;

Ш капітальні вкладення і дотації з бюджетів; ь

Ш безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян України та інших держав;

Ш придання майна іншого підприємства, організації;

Ш іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Управління «Держагролісгоспом» здійснюється генеральним директором.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення права підприємств у галузі фінансово - економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового тану підприємств різноманітних форм власності.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію надходження й ефективного використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Для більш детального аналізу фінансового стану підприємства слід розглянути аналіз забезпечення, стан і ефективність використання підприємством основних фондів. Для яких використовують ряд показників, таких як фондозабезпеченість, яка визначає долю в основних засобах на кожного працівника; коефіцієнт вартості основних фондів в майні підприємства, зносу, відновлення, вибуття, приросту, які характеризують використання основних фондів і їх приналежність, фондовіддача, фондоємність, рентабельність основних фондів. Всі ці показники відображені в табл. 2.2.

Таблиця 2.1. Показники стану та ефективності використання основних фондів на державному підприємстві «Держагролісгосп» за 2003-2005 рр.

Показники	Роки	Відхилення з 2003 по 2005 р.р,+-
	2003	2004	2005
Фондозабезпеченість
Коефіцієнт зносу
Коефіцієнт оновлення
Коефіцієнт вибуття
Фондовідачча
Фондоємність
Рентабельність основних засобів

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко і вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Ліквідність характеризується співвідношенням його високоліквідних активів і його короткострокової заборгованості.

Аналіз стану ліквідності державного підприємства «Держагролісгосп» розглянемо в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Показники ліквідності підприємства

Показники	Роки	Відхилення у%
	2003	2004	2005
Коефіцієнт поточної ліквідності	3,01	1,32	1,82	-1,19
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,48	1,42	6,77	5,29
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,23	0,82	0,52	0,29

Аналізуючи, період (за 2003-2005 роки) на підприємстві коефіцієнт поточної ліквідності зменшився на -1,19%, тобто це негативно впливає на функціонування підприємства. Також збільшились коефіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності на 5,29% та 0,29%, що свідчить про ріст платоспроможності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості підприємства представлені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Показники фінансової стійкості державного підприємства «Держагролісгосп»

Показники	Роки	Відхилення з 2003 по 2005 р.р,+-
	2003	2004	2005
Коефіцієнт автономії	0,75	0,66	0,82	0,07
Коефіцієнт фінансової активності	0,25	0,51	0,22	-0,03
Коефіцієнт фінансової стійкості	4,03	1,95	0,59	-3,47
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	0,81	0,66	0,82	0,01
Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,49	0,17	0,18	-0,31

По коефіцієнтам фінансової стійкості можна зробити висновок: збільшується питома вага власного капіталу в структурі всього майна підприємства, це свідчить про те щ на підприємстві активується фінансова діяльність. В даній ситуації зростання коефіцієнта автономії на 0,07% слід розглядати як позитивний фактор.

На -0,03% знизився коефіцієнт фінансової активності, це являється позитивною тенденцією даного підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу поки що йде з від'ємним значенням.

З іншої сторони негативним фактором є те, що на підприємстві спостерігається не достаток власних оборотних засобів, збереження такої тенденції приведе до зниження показників ліквідності та платоспроможності.

Аналіз показників рентабельності державного підприємства «Держагролісгосп» наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Показники рентабельності підприємства

Показники	Роки	Відхилення з 2003 по 2005 рр,+-
	2003	2004	2005
Рентабельність активів (ROA)	0,06	0,6	0,21	0,18
Рентабельність власного капіталу (ROE)	0,3	0,36	0,04	-0,26
Коефіцієнт чистого прибутку	0,21	0,29	0,05	-0,16

Рентабельність активів вимірює частку чистого прибутку в кожній гривні активів компаній, на яку припадає 0,18 грн.

Рентабельність власного капіталу н даному підприємстві скоротився на -0,26%, це свідчить, що неефективно використовуються вкладення в розвиток підприємства кошти.

Коефіцієнт чистого прибутку свідчить про те, що державне підприємство «Держагролісгосп» не отримує 0,18 грн. чистого прибутку з кожної гривні чистого доходу, і це дуже є негативним показником.

Для характеристики використання оборотності активів підприємства використовують різноманітні показники, найбільш важливим з яких являються швидкість обороту, термін оборотності, рентабельність оборотного капіталу та показники наявності власного оборотного капіталу.

Для аналізу даних показників державного підприємства «Держагролісгосп» використовуємо дані, наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Показники ділової активності підприємства

Показники	Роки	Відхилення з 2003 по 2005 рр, +/-
	2003	2004	2005
Коефіцієнт оборотності запасів	3,67	3,15	5,07	1,4
Термін реалізації запасів	99	116	72	-27
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	76,3	330	84	7,7
Термін погашення дебіторської заборгованості	5	1,1	4,4	-0,6
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	76	8,5	15	-61
Термін погашення кредиторської заборгованості	4,9	43	24	19
Коефіцієнт оборотності активів	0,96	1,83	1,57	61

Даний коефіцієнт оборотності запасів означає, що підприємство продало усі свої товарно-матеріальні запаси 1,4 рази за рік, чим вищим буде цей показник, тим ефективніше підприємство управляє своїми запасами. Термін реалізації запасів на підприємстві зменшився на 27 днів.

Підприємство «Держагролісгосп» отримує свої неоплачені рахунки і знову їх виставляє дебіторам 7,7 рази на рік. Отже, державне підприємство «Держагролісгосп» не отримує гроші від дебіторів уже 0,6 днів.

Зменшився строк оборотності кредиторської заборгованості на 61 день. Підприємству необхідно розрахуватися зі своїми кредиторами в середньому за 19 днів.

Коефіцієнт оборотності активів свідчить, що кожна гривня, вкладена в «Держагролісгосп», приносить йому 61 грн. чистого доходу.

ресурс фінансовий державний підприємство

2.3 Аналіз формування та ефективність використання фінансових ресурсів

Таблиця 2.5. Коефіцієнти фінансової стабільності

Показники	Роки	Відхилення з 2003 по 2005 р.р,+-
	2003	2004	2005
Коефіцієнт загальної заборгованості	0,25	0,34	0,18	-7
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,75	0,66	0,82	7

3. Шляхи удосконалення формування та використання фінансових ресурсів державним підприємством

Ефективне використання власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання сприяє забезпеченню процесу виробництва оптимальним їх розміром. На досліджуваному підприємстві фінансове забезпечення господарської діяльності здійснюється переважно за рахунок власних фінансових ресурсів

Раціональна структура формування фінансових ресурсів залежить не стільки від співвідношення власних і залучених коштів, скільки від дійового використання, загальної суми фінансових ресурсів. Тому надмірну частку власних фінансових ресурсів в їхній загальній сумі не завжди варто оцінювати позитивно.

Аналіз використання кредитів комерційного банку засвідчив, що в разі залучення фінансових ресурсів підприємства не розраховують оптимальну їхню суму, не зіставляють поточні фінансові потреби з наявністю власних обігових коштів, не визначають реальний дефіцит або лишок грошових коштів. У наслідок цього інколи сума отриманого кредиту перевищує поточну потребу в фінансових ресурсах, а також, в обігу підприємств перебуває зайва сума отриманого кредиту. який неефективно використовується. Рекомендовано досліджуваним підприємствам залучати банківський кредит тільки в разі необхідності (поповнення обігових коштів, фінансування окремих проектів тощо), тоді, коли рентабельність активів підприємства перевищує середню процентну ставку за користування кредитом комерційного банку.

Важливим напрямком вдосконалення процесу використання фінансових ресурсів є дальша оптимізація їхнього формування. У дисертаційній роботі запропоновано методику застосування середньозваженої вартості фінансових ресурсів для визначення мінімуму їхнього використання, вкладених у діяльність підприємств.

Аналіз структури фінансових ресурсів демонструє, що на досліджуваному державному підприємстві забезпечується її оптимальність. З метою оптимізації структури фінансових ресурсів рекомендовано даному підприємстві дотримуватися таких вимог: по-перше, довгострокові активи підприємств мають дорівнювати (або перевищувати) власний капітал та довгострокові пасиви; по-друге, короткострокові активи мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви підприємства; по-третє, за рахунок власних коштів має формуватись не менше ніж 50% майна суб'єктів господарювання.

Размещено на Allbest.ru