3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

Бюджетний процес в Україні

Вступ

Тема даної курсової роботи - “Бюджетний процес в Україні”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов'язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні. Також метою написання курсової роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань з бюджетної системи України, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективність та успішність практичної реалізації положень Бюджетного кодексу України залежить від наявності ефективних механізмів їх впровадження та передбачає чітке знання теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових актів, пов'язаних з Бюджетним кодексом та бюджетним процесом на всіх рівнях державного управління.

Основними завданнями курсової роботи є: вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань організації бюджетного процесу в Україні; проведення всебічної діагностики існуючих недоліків і переваг в бюджетній сфері. бюджетний процес

В роботі розкриті наступні питання:

- Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу.

- Соціально - економічна сутність і роль державного бюджету.

- Основні стадії бюджетного процесу в Україні.

- Особливості бюджетного процесу в 2002-2003 рр.

- Тощо.

При написанні роботи автором були використані різноманітні теоретичні, аналітичні та статистичні матеріали, закони України, зокрема, Бюджетний Кодекс України, Закон „Про державний бюджет України на 2003 рік”, та інші нормативні документи, які регламентують бюджетний процес в Україні. Особливу увагу автор приділив вивченню аналітичних матеріалів Групи фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету.

1. Поняття та сутність бюджетних відносин і бюджетного процесу

1.1 Соціально - економічна сутність і роль державного бюджету

Слово «бюджет» походить від нормандського bouge, bougtte, що в перекладі означає «кишеня», «мішок». Це слово почали використовувати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявився шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були дані про державні доходи і витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера скарбниці, з якою він виступав у парламенті.

Перші спроби складання бюджету, у формі кошторисів доходів і витрат , у Європі зафіксовані у Франції в часи Пилипа Красивого в 1302 році. Надалі вони були припинені, тому що глава держави, як правило, повновладно і безконтрольно розпоряджався всіма державними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.

В даний час майже не залишилося держав, що свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.

Фінансові відносини, що складаються в державі з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними.

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють усі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам притаманний об'єктивний характер. Він зумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися визначена частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних задач, покриття загальних витрат державного керування.

Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду країни складає поняття державного бюджету. Інакше, державний бюджет - основний фінансовий план країни, що має силу закону, тому що проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом (у ринкових країнах: парламент країни, муніципальні збори штату).

Державний бюджет - ведуча ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи і витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Державний бюджет завжди являє собою компроміс між основними групами носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками і найманими працівниками з питань оподатковування, власності, доходів і заробітної плати, з питань бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між промисловими і сільськогосподарськими районами у відношенні розподілу податків і бюджетних дотацій; компроміс між інтересами окремих галузей з приводу податків, субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних премій.

Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей відносяться наступні:

державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаною з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

Основна функція державного бюджету - розподільна.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді - частина національного багатства. Національний доход - частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знов створена вартість зазвичай за рік. Національне багатство - сукупність створених працею і накопичених матеріальних благ, які створює суспільство.

Основні напрямки розподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, із втручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання і стимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики, забезпеченням монопольного прибутку.

У формі бюджету капіталістичні держави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює через бюджет більш 1,1 трлн. діл., Великобританії - понад 150 млрд. ф. ст., Франції - більш 1 трлн. франків, ФРН - майже 300 млрд. марок, Японії - більш 54 трлн. ієн.

Через державний бюджет і інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова і середня освіта, а також професійна перепідготовка кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарія, профілактика захворювань), соціальне забезпечення. Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинутих державах на ці цілі витрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

Бюджетний механізм - це сукупність способів організації бюджетних відносин, застосовуваних суспільством для вирішення економічних і соціальних задач. Це інструмент державного регулювання економіки.

Використання бюджетного механізму для регулювання економіки здійснюється за допомогою маневрування грошовими ресурсами, що надходять у розпорядження держави. Маневрування можливе тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріплення доходів за конкретними видами і напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядження держави, знеособлюються і можуть бути використані по будь-якому напрямку.

1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

В залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

державний бюджет (федеральний бюджет чи бюджет центрального уряду);

бюджети членів федерацій - штатів США, земель (ландів) у ФРН, провінцій у Канаді;

місцеві бюджети. Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. З посиленням центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко посилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США - більш 50%, Великобританії - більш 70%.

У державний бюджет спрямовуються найбільші доходи:

прибутковий податок з фізичних осіб

податок на прибуток корпорацій,

акцизи,

податок на додаткову вартість,

мита.

По витратах, навпроти, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частину витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом. В 1960-1970р. в усіх західних країнах відбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць і, отже, посилення централізації місцевих фінансів.

Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин.

Бюджетний процес - регламентований законодавством (в Україні це Закон “Про бюджетну систему України” та інші нормативні акти) порядок створення, розгляду, затвердження бюджетів, їхнього виконання і контролю за їхнім виконанням, затвердження рахунків про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему.

Особливості бюджетів всіх рівнів - послідовне проходження постійно відновлюваних одних і тих же стадій їх формування та виконання у встановленому законом порядку. Це обумовлено тим, що акт, який видається про бюджет того чи іншого рівня, діє на протязі певного періоду часу, по закінченні якого повинен бути прийнятий новий акт про конкретний бюджет на постійний період часу. Бюджет знаходиться в постійному русі.

Державні органи, в силу своєї компетенції, визначають пріоритети видатків для включення їх у бюджет, відшукують доходні джерела для покриття цих видатків, складають проект бюджету, розглядають його, затверджують і виконують бюджет і звіт про його виконання. Ця діяльність компетентних державних органів дістала назву бюджетного процесу. У зв'язку з цим особливим значенням бюджетної процедури для держави, вона ретельно регламентується правовими нормами, що вміщуються в багатьох актах, які встановлюють повноваження державних органів, в Законі України, Правилах складання і виконання бюджетів, затверджуваних в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з чинним законодавством України бюджетний процес складається з таких стадій:

- складання і розгляд проекту бюджетів;

- затвердження і виконання бюджету;

- складання, розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету.

Кожна стадія наповнюється конкретним змістом, здійснюється певними, визначеними законодавством, органами і завершується прийняттям правового акту.

Всі стадії бюджетного процесу повторюються систематично, щорічно. В цьому втілюється принцип щорічності бюджету. Дозвіл на збір доходів і витрати за їх рахунок Верховна Рада України дає Кабінету Міністрів тільки на один рік, який має назву бюджетного року або бюджетного періоду з 1 січня по 31 грудня і співпадає з календарним роком.

У Франції, Бельгії, Швейцарії бюджетний рік також співпадає з календарним. Але слід відзначити, що не у всіх країнах цей період співпадає з початком року. Так, у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії - з 1 липня, в США - з 1 жовтня.

Таким чином, бюджетний процес - це регламентована законодавством діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Бюджетний процес проводиться за принципами, які забезпечують найбільш повне, доцільне і ефективне забезпечення централізованих коштів країни: верховності органів законодавчої влади, які приймають остаточне рішення про бюджет; повнота бюджету, що означає включення в нього всіх доходів і видатків, передбачених законодавством; реальності включення у бюджет показників доходів і видатків, яка базується на суворому обліку коштів держави і плановому їх розподілі; спеціалізації показників бюджету ( доходів - за їх джерелами, видатків - за цільовим призначенням ); гласності бюджетного процесу, що випливає з принципу участі громадян в управлінні державою; публічності, що вимагає доведення до відома всього населення рішень Рад народних депутатів усіх рівнів про розподіл частини національного доходу, сконцентрованого в бюджеті, на потреби держави.[22,c.71]

Принцип спеціалізації бюджетних показників застосовується на всіх стадіях бюджетного процесу за допомогою бюджетної класифікації. Згідно з Бюджетним Кодексом України, бюджетна класифікація - це єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.

Структура бюджетних класифікацій розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.

Критерієм класифікації по доходах є економічне значення джерела доходів бюджету в системі податків і обов'язкових платежів. Для цього в техніко-методологічному плані до класифікації введено розділи, глави, параграфи і статті.

По видатках критерієм класифікації є цільове спрямування коштів з бюджету, яке дає змогу розподілити їх системно, суворо послідовно з точним найменуванням, що забезпечується вказаними розділами, главами, параграфами і статтями.

Бюджетна класифікація забезпечує можливість на всіх стадіях бюджетного процесу здійснювати аналіз і контроль, встановлювати джерела надходження коштів, об'єкти бюджетного фінансування, органи, відповідальні за повне і своєчасне надходження коштів у доходну частину бюджету і ефективне використання бюджетних коштів.

Юридичне значення бюджетної класифікації полягає в тому, що в її межах здійснюється компетенція Рад народних депутатів та виконавчих органів усіх рівнів в галузі бюджетного планування та виконання бюджету.

2. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика

2.1 Складання, розгляд та затвердження проекту бюджету

Складанню проектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники розробляються до 1 червня року, що передує плановому, Міністерством економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств та відомств.

На підставі цих показників на плановий рік Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи самоврядування розробляють прогнози економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно- територіальних утворень, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Сам процес розробки проекту бюджету починається задовго до його затвердження.

Постійні комісії Верховної Ради України, з огляду на поточний і прогнозований соціально-економічний стан, розробляють свої пропозиції щодо проекту бюджету на наступний рік і надсилають їх до постійної комісії з питань бюджету не пізніше 20 травня поточного року. Постійна комісія з питань бюджету розробляє проекти постанови про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік (бюджетну резолюцію) і вносить її на розгляд Верховної Ради не пізніше 15 червня поточного року.

Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період і має своє відображення в Постанові Верховної Ради. Вона є орієнтиром для Уряду при розробці проекту бюджету і для Верховної Ради при розгляді цього проекту і законів, що впливають на заходи і видатки державного бюджету.

Верховна Рада приймає постанову про основні напрямки бюджетної політики не пізніше 1 липня.

Складання проекту державного бюджету організовує Кабінет Міністрів України відповідно до засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України, міждержавних відносин, визначених Верховною Радою у бюджетній резолюції.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади.

Усі органи державної виконавчої влади у двотижневий строк розглядають доведені до них показники щодо проекту зведеного бюджету та надають міністерству фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуванням.

Міністерство фінансів розглядає зазначені пропозиції за участю представників відповідних органів державної виконавчої влади і готує проекти зведеного і державного бюджету України.

При розробці проекту державного бюджету до основи беруться науково обґрунтовані економічні нормативи, проекти зведених балансів доходів і видатків та зведеш кошториси видатків міністерств і відомств; баланси доходів і видатків та кошториси видатків підприємств і установ, що перебувають на державному бюджеті і не входять до складу міністерств і відомств.

Після складання проекту починається наступна стадія бюджетного процесу - розгляд проекту бюджету.

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні розглядає проект державного бюджету України, приймає рішення щодо проекту бюджету і надає його Президенту України. Президент розглядає проект державного бюджету і в разі згоди з ним вносить його Верховній Раді до 1 вересня.

На розгляд Верховній Раді України разом з проектом бюджету додаються: основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зведений баланс фінансових ресурсів України, основні напрямки бюджетної і податкової політики, пропозиції щодо взаємовідносин Державного бюджету України з бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, обсяги централізованих державних капітальних вкладень з розрахунками і обґрунтуваннями по окремих позиціях і загальні показники зведеного бюджету України. До проекту Закону "Про державний бюджет" додаються: прогноз доходів і видатків на три наступних роки, розроблений виходячи з основних прогнозних макроекономічних показників на цей період.

Стадія розгляду проекту бюджету продовжується в Верховній Раді України. Порядок розгляду встановлений Регламентом Верховної Ради України. На ознайомлення депутатів з проектом бюджету дається не менше 20 днів.[22,c.74]

До 15 вересня Президент України представляє проект державного бюджету на засіданні Верховної Ради. З доповіддю про проект бюджету виступає Міністр фінансів або особа, що виконує його обов'язки. Депутати обговорюють поданий проект, після чого він передається на розгляд постійних комісій, які призначають доповідачів для участі у роботі постійної комісії з питань бюджету. Постійні комісії і депутати передають свої поправки до проекту бюджету у постійну комісію з питань бюджету.

Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки, що надійшли на протязі двох тижнів і готує доповідь і таблицю про підтримані поправки і перелік відхилених поправок. Текст доповіді та інші матеріали роздаються депутатам не менше як за 5 днів до засідання Верховної Ради, на якому заслуховується доповідь комісії з питань бюджету про поправки до проекту бюджету і проводиться перше читання проекту закону про державний бюджет. Після обговорення доповіді на голосування ставиться постанова про схвалення висновків і пропозицій постійної комісії з питань бюджету.

У разі схвалення доповіді постійної комісії з питань бюджету на пленарному засіданні розглядаються тільки ті поправки, які відхилені комісією і на розгляді яких наполягають ініціатори їх внесення.

Кабінету Міністрів України надається можливість доопрацювання проекту бюджету на протязі двох тижнів перед другим читанням на Верховній Раді.

Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів або особи, що виконує його обов'язки.

Далі починається наступна стадія бюджетного процесу - затвердження бюджету.

В тому випадку, якщо Кабінет Міністрів надає проект бюджету з дефіцитом, спочатку Верховна Рада затверджує граничний розмір дефіциту, після чого голосує закон про державний бюджет постатейно. Поки Верховна Рада не проголосує закон про державний бюджет в цілому, бюджету ще немає, є тільки його проект.

Якщо після обговорення і прийняття поправок Уряду досягається затверджений граничний розмір дефіциту бюджету* Верховна Рада затверджує проект.

Якщо ж дефіцит бюджету перевищує граничний розмір Верховна Рада розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей видатків, крім захищених. За поданням Уряду визначаються перелік захищених статей видатків бюджету по всіх інших статтях, після чого закон про Державний бюджет приймається в цілому.

У разі не затвердження Верховною Радою пропорційного скорочення видатків, проект бюджету передається для Доопрацювання до постійної комісії з питань бюджету.

Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки протягом 5 днів, і не менш як за 3 дні до засідання Верховної Ради висновки комісії поширюються серед депутатів.

Після цього проект бюджету подається на третє читання. Депутати обговорюють і голосують поправки про скорочення дефіциту бюджету. Якщо внаслідок цього досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому, якщо ні - то пропорційно скорочуються статті видатків.

2.2 Виконання бюджету

Наступна стадія бюджетного процесу - це стадія виконання бюджету, яка є основною. Виконати бюджет - це означає забезпечити повне і своєчасне надходження всіх передбачених у бюджеті доходів і направлення коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Виконання державного бюджету України організовує Кабінет Міністрів через Міністерство фінансів, міністерства, відомства, інші органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів.

Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що затверджується фінансовими органами відповідно до затверджених показників бюджетів.

Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників міністерств, відомств, установ, організацій) - розпорядників коштів. За своїм правовим станом розпорядники коштів розподіляються на головних розпорядників та нижчестоящих розпорядників коштів, які в свою чергу розподіляються на дві групи (два ступеня).

До повноважень головних розпорядників бюджетних коштів належать права: одержувати кошти на утримання всієї системи; розподіляти їх поміж нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів, відкривати бюджетне фінансування нижчестоящим розпорядникам бюджетних коштів, одержувати й витрачати кошти на утримання апарату, що його вони очолюють; контролювати цільове й доцільне витрачання коштів підвідомчими органами; здійснювати централізовані заходи.

По місцевих бюджетах головними розпорядниками бюджетних коштів є керівники галузевих відділів місцевих Рад, яким підпорядковані установи та організації місцевого підпорядкування.

Розпорядники бюджетних коштів першого ступеня одержують бюджетне фінансування як безпосередньо на утримання очолюваних організацій, так і для фінансування підлеглих їм установ, що перебувають на самостійному балансі; використовують кошти на виробничо-господарську діяльність своєї організації, відкривають бюджетне фінансування підвідомчим установам; контролюють цільове використання їх та організують приймання звітів стосовно використання бюджетного фінансування.

До повноважень розпорядників бюджетних коштів другого ступеня входить одержання бюджетного фінансування в обсязі, визначеному за встановленими економічними нормативами; використання одержаного фінансування за цільовим призначенням з додержанням режиму економії; своєчасне подання звітності про фактичне використання коштів.

Розпорядник бюджетних коштів провадить фінансування у загальному обсязі з обов'язковим розмежуванням асигнування, їм також надане право переглядати і перерозподіляти фінансування по зазначених статтях кошторису витрат.

В тому випадку, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Рада народних депутатів приймає рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету (крім захищених статей, перелік яких встановлюється самою Радою) до кінця фінансового року. Пропорційне скорочення може бути і тоді, коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, а це не дає можливості фінансувати передбачені бюджетом витрати.

Бюджетним Кодексом України передбачено право Президента України зупинити або скоротити фінансування окремих видатків державного бюджету, якщо Верховна Рада не прийняла рішення про скорочення передбачених бюджетом заходів. Зупиняючи чи скорочуючи фінансування окремих видатків за своїм рішенням, Президент повинний попередити про це Верховну Раду за два тижні.

Законодавством встановлено, що Верховна Рада на протязі одного бюджетного періоду не може приймати закони, що впливають на зменшення доходів або збільшення видатків бюджету без внесення відповідних змін і уточнень до Закону "Про бюджет України ".

В процесі виконання бюджетів Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів можуть виникати тимчасові касові розриви, які за клопотанням Ради Міністрів автономії та відповідних виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів надаються з бюджетів вищого рівня на підставі рішень керівників фінансових органів. Бюджетні позички повинні бути погашені у встановлені строки в межах поточного бюджетного року.

Верховна Рада України, використовуючи своє право на вищий і постійний контроль за фінансовою діяльністю, яке надається їй Законом "Про Державний бюджет", двічі на рік (у липні і грудні) на засіданнях розглядає хід виконання бюджету. Під час розгляду заслуховується доповідь Уряду, проводиться обговорення і приймається постанова про затвердження доповіді Уряду. В разі не затвердження доповіді Уряду Верховна Рада може вирішити питання про відповідальність Уряду або окремих його членів. За пропозицією постійної комісії з питань бюджету Верховна Рада в такому разі може розглянути і прийняти закон про внесення змін і доповнень до Закону "Про Державний бюджет".

Постійна комісія Верховної Ради з питань бюджету розглядає питання про виконання бюджету чотири рази протягом одного бюджетного періоду: у квітні, липні, жовтні і січні. Комісія може схвалити бюджетну політику Уряду або ініціювати розгляд Верховною Радою питання про недовіру до бюджетної політики Уряду.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів наділені правом вносити зміни щодо доходів і видатків відповідного бюджету в межах наданих їм законодавством прав.

Бюджетним законодавством України передбачено відповідальність за порушення бюджетного законодавства і найбільш поширені види порушень. Таким порушенням є не цільове використання бюджетних коштів або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену актами про бюджет; невиконання умов пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів; видання органами державної влади і посадовими особами актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч виключній компетенції Верховної Ради України щодо встановлення обов'язкових платежів та видатків державного бюджету; порушення строків проходження бюджету.

Слід відзначити, що Президент України для зміцнення фінансової дисципліни при виконанні державного бюджету ухвалив, що проекти законодавчих актів, реалізація яких потребує додаткових витрат або скорочення дохідної бази державного бюджету, включаючи пільги щодо сплати податків, митних платежів та інших обов'язкових платежів до бюджету подаються до Верховної Ради України на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

У відповідності з Указом Президента України від 1 травня 1995 року "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні державного бюджету України" Кабінет Міністрів не може розглядати будь-які звернення органів державної виконавчої влади, Рад усіх рівнів та їх виконавчих органів, окремих посадових осіб, народних депутатів України щодо збільшення видатків або скорочення доходів державного бюджету, крім звернень, пов'язаних надзвичайними ситуаціями.

За порушення порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах і видатках Державного бюджету України установи банків і підприємства зв'язку сплачують штраф у розмірі 5% від суми затриманого платежу або перерахованих із бюджету коштів за кожний день прострочення. Суми штрафів зараховуються в державний бюджет.

Президент також заборонив органам державної виконавчої влади, підприємствам, організаціям і установам перераховувати кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів на рахунки строкових депозитів в установах банків

2.3 Звіт про виконання бюджету

Бюджетний процес завершується затвердженням звіту про виконання бюджету. Це і є його остання стадія.

Звіт про виконання Державного бюджету України за минулий рік надається Президенту України, Верховній Раді у вигляді письмового звіту. На засіданні Верховної Ради заслуховується доповідь Кабінету Міністрів, з якою виступає Міністр фінансів, або особа, що виконує його обов'язки.

Протягом двох тижнів після цього постійні комісії розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки постійної комісії з питань бюджету та інших постійних комісій.

Після обговорення приймається постанова про звіт про виконання Державного бюджету.

Верховна Рада України може і не затвердити звіт про виконання бюджету і розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади за порушення бюджетного законодавства. Затвердженням звіту про виконання бюджету Верховна Рада народних депутатів здійснює контроль за його виконанням, оцінює правомірність дій органів виконавчої влади, доцільність змін, що вносилися в бюджет під час його виконання. Затвердження звіту про виконання бюджету є схваленням дій органів виконавчої влади, які виконували приписи Ради, що містилися в акті про бюджет.

Постанова Верховної Ради України щодо звіту про виконання Державного бюджету України публікується для загального відома в засобах масової інформації.

3. Особливості бюджетного процесу в 2002-2003 рр.

3.1 Хроніка бюджетного процесу 2002 року

Із прийняттям Верховною Радою Закону "Про Державний бюджет України на 2002 рік" було завершено початковий етап бюджетного процесу 2002 року - першого року життя бюджетної системи за новим Бюджетним кодексом та року виборів до Верховної Ради. Поряд із наполегливими спробами уряду та парламенту витримати нові законодавчі вимоги у Бюджеті-2002, під час складання і розгляду цього документу були присутні епізоди, коли норми Кодексу не знаходили свого втілення чи викликали неоднозначні інтерпретації та палкі дискусії. Така ситуація була прогнозованою, бо Бюджетний кодекс вперше жорстко дисциплінував процес політичного узгодження і ухвалення бюджетних пріоритетів, на відміну від практики, що існувала до його прийняття.

Поданий Кабінетом Міністрів України законопроект "Про Державний бюджет України на 2002 рік" та супровідні матеріали до нього в основному відповідали положенням Бюджетного кодексу та пропонували новаційні підходи до формування бюджету. Обговорення запропонованих підходів вимагало певного часу для узгодження позицій виконавчої та законодавчої гілок влади у ході всіх трьох читань законопроекту у Верховній Раді. Свідченням тернистого проходження законопроекту у Верховній Раді було те, що навіть ключові параметри бюджету обговорювалися після їх затвердження у другому читанні. Крім того, урядом у пакеті документів були подані пропозиції про прийняття п'яти додаткових законопроектів, що мали на меті збільшення доходної частини бюджету 2002 року. Така пропозиція суперечила пункту 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, за яким будь-які закони, що впливають на доходну чи видаткову частини бюджетів, повинні бути оприлюднені до 15 серпня року, що передує введенню цих законів в дію; в іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної або видаткової частини бюджетів, повинні застосовуватися не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим, тобто в даному випадку при формуванні бюджету 2003 року. З іншого боку, суттєвий вплив на характер обговорення бюджетного законопроекту справили позиції окремих депутатів щодо вирішення соціальних питань у бюджеті в переддень виборів. Зокрема, це стосується виключення статті 48, яка обмежувала дію окремих соціальних законів щодо надання пільг певним категоріям громадян. Все це обумовило складне проходження законопроекту "Про Державний бюджет України на 2002 рік" через парламент. Попри всі складнощі, законопроект було прийнято Верховною Радою 20 грудня 2001 року і до кінця року підписано Президентом України.

Хроніка бюджетного процесу 2002 року наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Хроніка бюджетного процесу 2002 року

28 травня 2001 р.	Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 590 "Про основні засади складання проекту Державного бюджету України на 2002 рік"
31 травня 200 1р.	Президент України Л.Д.Кучма звернувся до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з Посланням "Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік"
21 червня 200 1р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2543-1 1 1 "Про Основні напрями бюджетної політики на 2002 рік (Бюджетна резолюція)"
5 вересня 2001 р.	Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1 194 "Про схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік"
5 вересня 2001 р.	Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1 195 "Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами"
14 вересня 2001 р.	Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік"
16 жовтня 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2763-1 1 1 "Про порядок розгляду проекту Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік у першому читанні"
15 листопада 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2769-1 1 1 "Про схвалення Висновків і пропозицій до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік"
22 листопада 2001 р.	Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1568 "Про схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік", доопрацьованого для другого читання у Верховній Раді України
29 листопада 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2819-1 1 1 "Про розгляд проекту Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік у другому читанні"
6 грудня 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2846-1 1 1 "Про проект Закону про Державний бюджет України на 2002 рік" щодо повернення його на доопрацювання та для подання на розгляд Верховної Ради України у повторному другому читанні
13 грудня 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Постанову № 2877-1 1 1 "Про прийняття у другому читанні проекту Закону про Державний бюджет України на 2002 рік"
20 грудня 2001 р.	Верховна Рада України прийняла Закон України № 2905-1 1 1 "Про Державний бюджет України на 2002 рік"
20 грудня 2001 р.	Президент України Л.Д.Кучма підписав Закон України "Про Державний бюджет України на 2002 рік"

Статтею 1 Закону "Про державний бюджету України на 2002 рік" встановлено граничний розмір дефіциту державного бюджету України на 2002 рік в обсязі 4 182 млн. грн., або 1,7 відсотка від ВВП (див. таблицю 3.2).

Таблиця 3.2 Доходи, видатки та дефіцит державного бюджету (млн. грн.. та відсотках від ВВП)

	Проект Кабміну, поданий на перше читання	Проект Кабміну, поданий на друге читання	Закон про бюджет, затверджений Верховною Радою
Доходи (без урахування трансфертів)	40513	41 194	42299
Трансферти	3097	3048	3091
Доходи (з урахуванням трансфертів)	43610	44242	45391
Видатки (без урахування трансфертів)	39317	39615	40575
Трансферти	8571	8795	8999
Видатки (з урахуванням трансфертів)	47888	48410	49574
Дефіцит	4278	4168	4183
Дефіцит як частка від ВВП	1, 73	1,69	1,70

У Посланні Президента України до Верховної Ради та Кабінету Міністрів про Основні напрями бюджетної політики на 2002 рік серед основних завдань бюджетної політики було передбачено "продовження політики бездефіцитності державного бюджету та затвердження профіциту загального фонду державного бюджету на 2002 рік у розмірі до 1 відсотка ВВП".

Законопроект, поданий Кабінетом Міністрів на перше читання, встановлював дефіцит загального фонду держбюджету на рівні 4 278 млн. грн., однак при цьому надходження від приватизації державного майна в обсязі 5 825 млн. грн. переносились із доходної частини бюджету до розділу фінансування. Якщо врахувати приватизаційні надходження серед доходів бюджету, повинно було мати місце перевищення доходів над видатками на 1 548 млн. грн. (що становить 0,67 відсотка ВВП). Під час проходження законопроекту через Парламент, обсяг дефіциту зменшився на 96 млн. грн., що не вплинуло на його розмір у співвідношенні до ВВП.

Починаючи з 1 січня 2002 року, згідно з прийнятим законом про бюджет та у відповідності з Бюджетним кодексом, виконання доходної частини місцевих бюджетів обслуговуватиметься Державним казначейством України. Запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами було необхідною умовою переходу на прямі стосунки між державним бюджетом та бюджетами міст обласного значення та районів України. Без посередництва обласного рівня, лише завдяки послугам Державного казначейства стане можливим перераховувати трансферти з державного бюджету безпосередньо до бюджетів міст та районів, а також здійснювати вилучення з бюджетів-донорів з метою вирівнювання.

3.2 Проблеми та перспективи бюджетного процесу 2003 року

Останніми роками формування фінансових відносин між державним бюджетом і місцевими бюджетами набуло першорядної ваги в бюджетному житті держави: перехід на формульний порядок розподілу безумовних трансфертів і встановлення прямих фінансових відносин державного бюджету з 686 місцевими бюджетами є важливими кроками міжбюджетної реформи, яка впроваджується в Україні. Починаючи з 2002 року, з введенням у дію процесуальних норм Бюджетного кодексу формування міжбюджетних відносин у частині розподілу бюджетних ресурсів державного бюджету отримало нову законодавчу основу.

Відповідно до програмних документів уряду, основними завданнями у сфері регіональної і бюджетної політики на 2003 рік передбачено:

- встановлення обґрунтованого співвідношення часток ресурсів, що спрямовуються на стимулювання динамічного зростання регіонів, які ефективно працюють, та зменшення міжрегіональних відмінностей, стимулювання регіонального розвитку та передбачення в державному бюджеті коштів на цю мету;

- визначення гранично допустимих рівнів міжрегіональної та внутрішньо регіональної диференціації;

- законодавче визначення депресивних територій і застосування інструментів державного впливу на їх розвиток;

- посилення інноваційної складової економічного розвитку регіонів;

- запровадження механізму стимулювання регіонального та місцевого розвитку.

Положення статті 33 "Визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період" Бюджетного кодексу України надають Урядові України прерогативу встановлювати основні пріоритети бюджетної політики і спрямовані на гармонізацію напрямів соціально-економічних програм діяльності уряду з основним фінансовим інструментом їх реалізації - державним бюджетом. Отже, цього року Кабінет Міністрів України практично вперше отримав законодавче право розробляти бюджетну політику і тим самим мав покращити бюджетний процес на стадії формування, розгляду і прийняття основного фінансового плану держави. Крім того, Бюджетним кодексом встановлено 10 основних питань, які мають бути обов'язково висвітлені в проекті цього документу і подані за відповідною процедурою до Верховної Ради України - у такий спосіб розробники Кодексу намагалися розв'язати щорічну проблему розгляду і прийняття законопроекту про бюджет наступного року вчасно до початку нового бюджетного періоду.

31 травня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 712 "Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік". Як зазначено у цьому документі, формування Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік відбувалося в умовах, коли в податково-бюджетній сфері накопичилися системні проблеми, зокрема:

- необхідність проведення податкової реформи з реальним зменшенням податкового навантаження та скасуванням численних податкових пільг, які призводять до втратиекономічної мотивації;

- необхідність підвищення доходів населення з одночасною відмовою від системи пільг у наданні послуг, яка виявилася неефективною;

- потреба у розв'язанні проблем з адміністрування податків, які призводять до одночасного зростання як недоїмки, так і обсягів невідшкодованого податку на додану вартість;

- загострення боргової ситуації у зв'язку з піковим навантаженням виплат за державним боргом у 2003 році та зменшення надходжень від приватизації державного майна;

- неможливість своєчасного стягнення заборгованості суб'єктів господарювання, які не повернули кредити, отримані під державні гарантії;

- відставання структурних реформ у галузях бюджетної сфери, що призводить до зниження ефективності використання бюджетних коштів.

Виходячи з наведених умов формування бюджетної політики на наступний рік, Кабінет Міністрів України розробив та подав до Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік. У сфері формування міжбюджетних відносин проект Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік, поданий Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради, передбачає продовження політики стабільності і прозорості фінансових відносин між державним і місцевими бюджетами зі збереженням досягнутого рівня питомої ваги місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті.

Окрім цього, проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік запропоновано запровадження поетапного переходу до здійснення ряду програм державного бюджету шляхом надання додаткових субвенцій місцевим бюджетам на соціальний захист працівників вугільної промисловості, забезпечення інсуліном та закупівлю лікарських засобів для лікування окремих хвороб, інформатизацію і забезпечення підручниками учнів загальноосвітніх шкіл, надання соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і виконання інвестиційних проектів. Тобто, прогнозувалося збільшення обсягу видатків місцевих бюджетів за рахунок одночасної передачі до місцевих бюджетів додаткових бюджетних повноважень.

Проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік також передбачалося встановити розмір коефіцієнта вирівнювання у розрахунку міжбюджетних трансфертів на рівні 0,8 проти 0,9 у 2002 році.

14 червня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 339-р "Про схвалення Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 рік". Серед головних цілей урядової політики на 2003 рік цим документом встановлено: цілковитий перехід на адресну грошову допомогу, створення умов для введення в дію Податкового кодексу з 2004 року і впровадження Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 рік.

19 червня поточного року на першій сесії четвертого скликання розпочалися Парламентські слухання з питань бюджетної політики на 2003 рік. На пленарних засіданнях Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік було розглянуто та обговорено щодо його відповідності вимогам Конституції України, положенням та нормам Бюджетного кодексу України, діючому законодавству України та стратегічним пріоритетам державної політики.

4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 32-IV про прийняття до відома "Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік", поданих Кабінетом Міністрів України, з одночасною ухвалою пропозицій і доручень Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік.

За результатами парламентських слухань щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік Верховна Рада України в установчій частині прийнятого документу звернула увагу на недосконале планування місцевих бюджетів та формування міжбюджетних трансфертів у попередніх роках та 2002 р. і постановила, що: питома вага місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті повинна становити не менше 40 відсотків; у складі капітальних видатків необхідно передбачити програми місцевого значення в рівних пропорціях між регіонами, вдосконалити методику розподілу міжбюджетних трансфертів та порядок їх перерахування з метою гарантування своєчасності, рівномірності і повноти їх отримання та узгодити їх з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, а також запропоновано уточнити коефіцієнт вирівнювання для розрахунку міжбюджетних трансфертів на наступний рік.

10 вересня 2002 року, виступаючи на Всеукраїнських зборах представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості, Президент України Леонід Кучма окремо зупинився на проблемних питаннях міжбюджетної реформи в Україні. Глава держави, зокрема, зазначив, що за останні 7-8 років частка місцевих бюджетів у валовому внутрішньому продукті країни скоротилася майже вдвічі, разом з цим постійно поглиблюється суперечність між тими завданнями, що покладаються на місцеві органи самоврядування і місцеві органи виконавчої влади, та їхніми фінансовими можливостями. Під час зустрічі Президент визначив напрямки удосконалення положень Бюджетного кодексу в частині збалансування доходів і видатків органів місцевого самоврядування через формування самодостатніх територіальних громад, зокрема у сільській місцевості, визнав необхідність зміцнення фінансово-економічної бази місцевого самоврядування. Президент запропонував прискорити впровадження податку на нерухомість, повною мірою використовувати потенціал податків на землю та компенсувати місцевим бюджетам втрати, пов'язані з ухваленням державними органами тих чи інших рішень.

Глава держави наголосив на необхідності вдосконалення розподілу прибуткового податку з громадян між місцевими бюджетами, а для створення умов зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази та доходної бази державного бюджету - створення системи, відповідно до якої приріст доходної бази не призводив би до скорочення обсягів трансфертів, що надаються місцевим бюджетам. Окрім цього, було вказано на необхідність врегулювання взаємовідносин районних органів влади з органами самоврядування сільського і селищного рівня та міст районного значення, що й досі залишаються неврегульованими - реформування міжбюджетних відносин на рівні "район, сільська та селищна територіальна громада, а також громада міста районного значення" має стати черговим кроком бюджетної реформи. Наприкінці було відзначено важливість впровадити необхідні зміни вже в бюджет наступного року і запропоновано завершити реформу міжбюджетних відносин у 2004 році.

14 вересня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1383 "Про схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік". У тексті поданого Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України законопроекту "Про Державний бюджет України на 2003 рік" підтверджено, що важливим пріоритетом у розподілі бюджетних ресурсів на 2003 рік є збереження стабільних обсягів міжбюджетних трансфертів, що забезпечується залишенням у місцевих бюджетах більшої частини приросту прогнозу прибуткового податку з громадян на 2003 рік порівняно з прогнозом цього податку на поточний рік.

Разом з цим трансфертна політика уряду в проекті бюджету на 2003 рік, поданого на перше читання, попри офіційні запевняння уряду, виявилося цілком протилежною і призвела до кардинального перерозподілу обсягів міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом і 686 місцевими бюджетами та низки принципових недоліків у їх розрахунках. Детальний аналіз показників міжбюджетних відносин у проекті бюджету на 2003 рік наведено в статті "Політика уряду в частині формування міжбюджетних відносин, яка запропонована на 2003 рік", вміщеній у цьому бюлетені.

24 вересня 2002 року у Верховній Раді відбулося офіційне представлення законопроекту "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Кабінетом Міністрів України. Із співдоповіддю виступив голова Комітету ВРУ з питань бюджету П. Порошенко. За підсумками рішень, ухвалених на засіданні парламентського комітету з питань бюджету, урядовий проект бюджету на наступний рік здобув негативну оцінку і був визнаний як такий, що не відповідає духу та букві послання Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття". Окрім цього, було відзначено, що поданий проект є внутрішньо суперечливим: з одного боку, серед головних завдань бюджетної політики на 2003 рік проголошувалося підвищення добробуту населення та його соціального захисту шляхом максимально ефективного використання бюджетних коштів, з другого боку, відповідно до поданого законопроекту, обсяг видатків загального фонду Державного бюджету України, з якого фінансуються соціальні програми, суттєво скорочувався в порівняні із затвердженими призначеннями на 2002 рік.