Фінансування із місцевого бюджету та особливості митного контролю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ІЗ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

бюджет фінансування митний контроль

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодержавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адміністративно-територіальним поділом до складу бюджетної системи входять місцеві бюджети, за допомогою яких здійснюється фінансування видатків місцевого значення. Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Фінансування видатків з місцевих бюджетів шляхом перерахування коштів з поточного рахунка бюджету на поточні бюджетні рахунки розпорядників коштів здійснюється на основі розпорядження бюджетного відділу (інспекції) -- форма № 5 з допомогою платіжних доручень за формою 0410001. Бухгалтерія фінансового органу виписує платіжне доручення в 3-х примірниках і представляє в установу банку, який обслуговує даний фінансовий орган.

Перший примірник залишається в банку як основа для перерахування коштів (підписується начальником фінансового відділу, головним бухгалтером і скріплюється печаткою); другий -- передається головному розпоряднику коштів як повідомлення про перерахування коштів; третій -- повертається фіноргану як підтвердження про виконання доручення. Якщо фінансовий орган і головного розпорядника коштів обслуговують установи різних банків (або різні установи одного банку), то платіжне доручення виписується в 2-х примірниках. Перший примірник залишається в банку, який обслуговує даний фінансовий орган, другий -- повертається фіноргану. Після одержання платіжного доручення банк, який обслуговує даний фінансовий орган, починає працювати безпосередньо з установою банку, яка обслуговує головного розпорядника коштів через комп'ютерну мережу і дає розпорядження видати кошти одержувачу. Одержувач із допомогою реєстру електронної пошти одержує платіжне доручення і кошти.

Згідно Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Органи місцевого самоврядування мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет та бюджет розвитку.

Вказано, що кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію місцевих соціально-економічних програм, інвестиційну діяльність, на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів та заходів у галузі освіти. Це витрати на:

- дошкільну освіту (дошкільні заклади освіти);

- загальну середню освіту (загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, вечірні школи);

- заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячі будинки, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвітні школи соціальної реабілітації, допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням);

- позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми);

- професійно-технічна освіта;

- вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації;

- післядипломна освіта (центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

- інші заклади та заходи в галузі освіти (придбання підручників, методична робота, інші заходи з народної освіти, служби технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом, централізовані бухгалтерії, групи з централізованого господарського обслуговування, інші заклади освіти).

Витрати на охорону здоров'я з місцевих бюджетів включають утримання:

- лікарень широкого профілю;

- спеціалізованих медичних закладів (спеціалізованих лікарень та інших спеціалізованих закладів: центрів, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозоріїв, медико-санітарних частин, тощо, що мають ліжкову мережу; пологових будинків; санаторіїв для хворих туберкульозом; санаторіїв для дітей та підлітків; будинки дитини; станції переливання крові; станції швидкої та невідкладної медичної допомоги);

- поліклінік та амбулаторій;

- спеціалізованих поліклінік;

- загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік;

- фельдшерсько-акушерських пунктів;

- санітарно-епідеміогічної служби (санітарно-епідеміогічних станцій);

- придбання медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується в медичній практиці;

- утримання інших закладів у галузі охорони здоров'я (медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи, централізованих бухгалтерій).

Соціальний захист та соціальне забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів включає:

- надання пільг ветеранам війни та праці (установка телефонів учасникам Великої Вітчизняної війни, пільги ветеранам праці, пільги ветеранам та інвалідам війни);

- допомоги сім'ям з дітьми (допомоги на дітей віком до 16 (учнів - 18) років, допомоги з догляду за дитиною-інвалідом, допомоги з догляду за дитиною непрацюючим матерям, допомога на дітей одиноким матерям, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, грошова допомога матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років);

- інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян із мінімальними доходами, відшкодування збитків, заподіяних громадянам, виплата компенсації реабілітованим, грошова допомога біженцям, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, виплати-компенсації на медикаменти, допомога на прожиття малозабезпеченим громадянам, програма протезування, забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення, інші витрати);

- утримання дитячих закладів-інтернатів (будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів);

- утримання притулків для неповнолітніх;

- програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат шкільним їдальням, інші програми соціального захисту неповнолітніх);

- утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів системи соціального захисту;

- молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи державних органів у справах сім'ї та молоді, програми і заходи державних органів в справах жінок, утримання клубів підлітків за місцем проживання);

- інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (заходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, навчання та трудове влаштування інвалідів. утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому, пільги населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу, утримання будинків-інтернатів агропромислового комплексу, фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, фінансування служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом, утримання централізованих бухгалтерій, центрів із нарахування та виплати пенсій, капітальні вкладення для реконструкції установ соціального забезпечення).

У складі видатків на житлово-комунальне господарство з місцевих бюджетів передбачаються витрати на:

- житлове господарство (капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади, дотації житлово-комунальному господарству, витрати на утримання об'єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності);

- комунальне господарство (благоустрій міст, благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів. берегоукріплювальні роботи, витрати на впровадження засобів обліку витрат та регулювання споживання води й теплової енергії);

- підприємства і організації побутового обслуговування, що входять до комунальної власності.

До складу видатків на культуру та мистецтво з місцевих бюджетів включаються витрати на:

- мистецтво (творчі спілки, театри, філармонії, музичні колективи й інші заходи та заклади з мистецтва);

- культуру (бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу, школи естетичного виховання дітей);

- кінематографію;

- архівну справу (державні архівні установи);

- інші заходи та заклади в галузі мистецтва та культури (державні премії України в галузі літератури та мистецтва, інші культурно-освітні заклади та заходи, витрати на організацію проведення заходів із вивчення питань, пов'язаних з діяльністю ОУН-УПА).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування засобів масової інформації:

- телебачення та радіомовлення;

- преси (періодичних видань: газет і журналів);

- книговидання (видавництва);

- інших засобів масової інформації.

До складу видатків на фізичну культуру та спорт із місцевих бюджетів включається:

- здійснення заходів із фізичної культури та спорту (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, витрати на утримання центрів з інвалідного спорту і реабілітаційних шкіл, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань та заходів з інвалідного спорту, проведення заходів з нетрадиційних видів спорту і масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, фінансова підтримка спортивних споруд, утримання рятувальних станцій на водах, інші витрати);

- державна підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, проведення заходів із нетрадиційних видів спорту та масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, утримання апарату управління фізкультурно-спортивних організацій, фінансова підтримка спортивних споруд, інші витрати).

Витрати на промисловість та енергетику з місцевих бюджетів включають лише витрати на паливно-енергетичний комплекс, а саме: на державне регулювання цін на тверде паливо.

У складі видатків місцевих бюджетів на будівництво - державна підтримка молодіжного житлового будівництва, а також витрати на архітектуру.

Витрати на інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю за рахунок коштів місцевих бюджетів, включають фінансування проектів багатоцільового розвитку, діяльності, пов'язаної з формуванням загальної економічної політики, управлінням у галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролю за виробництвом тощо.

Проблеми формування місцевих бюджетів.

Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально-культурна сфера, освіта, охорона здоров'я, погіршується стан доріг та інших засобів комунікації. До цього додається ще й надзвичайно неефективна, збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях, що базується на старих управлінських традиціях, коли все намагалися вирішувати з єдиного центру.

Функціонування органів місцевої влади в рамках характерного для ринкової економіки жорсткого бюджетного обмеження змушує їх звертатися до ринкових механізмів залучення додаткових коштів для розвитку територіальних громад. У світовій практиці однією із форм залучення інвестицій є випуск і розміщення так званих «муніципальних» позик.

Акумуляція коштів через випуск облігацій місцевих позик -- явище нове для розвитку економіки України. У ринкових умовах обмеженість коштів державного бюджету створює до життя різноманітні способи поповнення місцевих бюджетів, у тому числі й такий інструмент, як місцеві цінні папери.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати витрати, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити витрати, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямовуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх відношень із держбюджетом України, у першу чергу, варто віднести використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з держбюджету.

Ситуація ускладнюється надмірною централізацією коштів на державному рівні, що ставить можливості реалізації місцевими органами влади покладених на них функцій у повну залежність від Державного бюджету. Позиція Міністерства фінансів у цьому питанні обумовлена адміністративно-теріторіальним режимом України як унітарної, а не федеральної держави, а також недостатнім кваліфікаційним рівнем місцевих органів влади для фінансування бюджетних програм. Разом з цим, як відомо, Франція, яка має аналогічний адміністративно-територіальний устрій, фінансує з держбюджету близько 40% витрат консолідованого бюджету. При цьому необхідно відзначити існуючий суб'єктивізм у розподілі бюджетних ресурсів, коли, по-перше, тому або іншому регіону України віддається перевага у виділенні коштів, а по-друге -- бюджетні кошти виділяються непропорційно і нерівномірно. Тому оптимальним варіантом регулювання міжбюджетних відносин є закріплення у процесі бюджетного планування порядку рівномірного, пропорційного надходження бюджетних трансфертів протягом усього бюджетного рокуі відсутність небажаних коректив. Також, необхідно виробити єдині критерії організації усіх видів фінансової допомоги, з метою їх цілеспрямованого впливу на економіку регіону.

Наступна проблема, яка має бути розв'язана, є створення системи фінансового вирівнювання в Україні. Під фінансовим вирівнюванням слід розуміти систему заходів, які здійснюються державою з метою збалансування доходів та видатків бюджетів, що дозволить місцевим органам державної влади та органам місцевого самоврядування фінансово забезпечувати покладені на них функції і завдання. Це принципово важливо у зв'язку з тим, що в Україні є так звані “бідні” і “багаті” території. “Багаті” - ті, які мають високі подяткові доходи ,”бідні” - ті, які мають низькі податкові доходи. Тому без відповідного перерозподілу доходів “багатих” територій на користь “бідних” територій неможливим буде забезпечити приблизно однаковий рівень та якість життя громадян в різних регіонах України. У зв'язку з цим постає ще одна проблема, яка терміново має бути розв'язана. Це проблема так званих стандартів, або нормативів бюджетних видатків на душу населення. Незалежно від того, де проживає громадянин України, в селі чи в місті, в Києві чи в Харкові, він має право на приблизно однакові за якістю послуги, що фінансуються державою та органами місцевого самоврядування, наприклад, в освіті, охороні здоров'я, культурі та інших галузях. Така система нормативів і стандартів має бути законодавчо затверджена і заповаджена в життя.

Успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого самоврядування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової систем країни.

Для успішного вирішення даної проблеми необхідні масштабні теоретичні дослідження, проте сьогодні в Україні мало серйозних комплексних досліджень з проблематики місцевих фінансів. Зазначеними проблемами займається дуже обмежене коло фахівців.

2. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Відповідно до ч.15 ст. 1 МК України митний контроль розглядається як сукупність заходів, що здійснюються митними органами у межах своєї компетенції з метою забезпечення дотримання І норми митного законодавства, положень міжнародних договорів. Іншими словами, митний контроль -- здійснення митними органами України спеціальний дій, спрямованих на дотримання юридичними і фізичними особами митного законодавства України, міжнародних І угод України та правил, які регулюють порядок ввезення, вивезення чи транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти.

В. Гаращук визначає такі основні функції митного контролю: «наповнення державної казни шляхом стягнення мита та інших митних платежів; захист зовнішніх та внутрішніх економічних інтересів держави, національного виробника; реалізація та забезпечення законності і дисципліни учасників митних правовідносин; попередження та припинення порушень митних правил, застосування правових санкцій щодо правопорушників; розробка й запровадження (разом з іншими компетентними органами) механізму зовнішньої та внутрішньої економічної політики». Вони переважно кореспондуються з основними функціями митної служби - фіскальною, захисною (економічною), правоохоронною, статистичною.

Варто відзначити, що в новому МК України норми про контроль розміщені в різних розділах і главах. Такий дезінтеграційний підхід і спричинений необхідністю виділення особливостей правового і механізму регулювання залежно від об'єкта контролю. Відповідно до ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Такий контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються МК, іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними і договорами України. Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово та відповідно до Типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Митний контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, громадянами і іншими фізичними особами порядку переміщення через митну територію України товарів і транспортних засобів. Окрім цього, є й конкретні завдання митного контролю: виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій і дій митному законодавству, дотримання фізичними й юридичними особами встановлених митних процедур та правил при переміщенні товарів і предметів через митний кордон, захист економічних інтересів України, запобігання розповсюдженню зброї, наркотиків, захист екологічної безпеки.

Основні функції митного контролю:

-- забезпечення дотримання митного законодавства;

-- вживання заходів щодо захисту законних прав й інтересів фізичних та юридичних осіб при здійсненні митної справи;

-- забезпечення економічної безпеки України;

-- здійснення валютного контролю;

-- стягнення мита, податків та інших митних платежів;

— забезпечення дозвільного порядку переміщення товарів і предметів, транспортних засобів через митний кордон України;

— часть у розробці заходів економічної політики при переміщенні товарів через митний кордон;

— здійснення та удосконалення митного контролю та митного оформлення, створення умов, які б сприяли збільшенню товарообігу через митний кордон;

— запобігання проникненню на територію і ринок України низькоякісних товарів, екологічно небезпечних речовин, вірусів чи культур;

-- співробітництво з митними органами інших держав.

Види митного контролю.

Залежно від предмета прийнято розрізняти загальний і спеціальні види митного контролю. Загальний митний контроль залежно від конкретного предмета можна поділити на митний контроль товарів і митний контроль транспортних засобів.

Залежно від напрямку переміщення товарів прийнято розрізняти митний контроль імпортних, експортних і транзитних товарів.

Відповідно імпортний контроль здійснюється щодо товарів, які ввозяться на територію України, експортний -- щодо товарів, які вивозяться з України, а транзитний -- щодо товарів, які переміщаються митною територією України.

Залежно від характеристик товарів, які зумовлюють особливості митного контролю, виділяють підвиди митного контролю товарів: митний контроль ручної поклажі та контроль багажу як такого, що супроводжується, так і такого, що не супроводжується.

Митний контроль транспортних засобів визначається їх видом. Відповідно розрізняють:

-- митний контроль автотранспортних засобів;

-- митний контроль повітряних суден;

-- митний контроль залізничних засобів;

-- митний контроль річкових суден;

-- митний контроль морських суден;

-- митний контроль трубопровідного транспорту і електромереж.

Залежно від виду й характеру співробітництва митних органів країн сусідів виділяють такі різновиди митного контролю:

-- односторонній митний контроль. Такий контроль проводиться тільки однією стороною, як правило, до перетинання митного кордону. Митні органи однієї сторони довіряють іншій стороні і повторного митного контролю не проводять. Така система контролю ще називається спрощеною;

-- двосторонній митний контроль, який відповідно самостійно проводиться митницями двох країн;

-- спільний митний контроль, який проводиться одночасно митними органами двох країн.

Окрім цього, розрізняють однократний митний контроль і повторний митний контроль. Такий контроль здійснюється, як правило, щодо транспортних засобів або товарів, коли у митних органів є достатньо для цього підстав. Однократний митний контроль проводиться в тому разі, коли митний кордон перетинається в одному напрямку, а повторний -- у тому разі, коли протягом короткого періоду транспортні засоби перетинають митний кордон двічі.

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатнього для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України.

Форми митного контролю.

Митний контроль здійснюється у формах, що передбачені ст. 41 МК України, де встановлено, що митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) в інших формах, передбачених митним законодавством.

Залежно від форми митного контролю виділяють:

-- перевірку необхідних для досягнення мети такого контролю документів на товари та транспортні засоби (документальний контроль). Документальний митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів на товари і транспортні засоби. При цьому вивчаються документи з метою встановлення їх відповідності встановленим вимогам. Як правило, документальний контроль передує огляду товарів і транспортних засобів. Самі документи можна поділити на транспортні, торгові, митні та інші, що необхідні для митного контролю;

-- огляд товарів і транспортних засобів (фактичний контроль);

-- догляд товарів і транспортних засобів (фактичний контроль).

Догляд -- адміністративний захід, що полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через митний кордон, попередження ввезення заборонених предметів, виявлення таємного переміщення товарів, визначення найменування товарів, їх кількості та ціни. Догляд має на меті такі завдання: встановлення законності переміщення через митний кордон об'єктів митного контролю; виявлення товарів і транспортних засобів без документів; виявлення товарів, які заборонені для ввезення чи вивезення, а також товарів, які переміщуються у спеціальному порядку (культурні цінності); встановлення тарифного найменування товару, його ціни, кількості і якості;

-- передогляд транспортних засобів та інших предметів може проводитися за наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон транспортні засоби, товари та інші предмети містять контрабанду або є самі контрабандою. Догляд та передогляд проводиться в присутності представника власника товарів і транспортних засобів.

Митний догляд може здійснюватися в таких видах:

-- ідентифікаційний догляд, який здійснюється у спрощеному порядку з метою встановлення фактичної відповідності товарів їх опису і кількості, яка заявлена декларантом.

Також визначається країна походження товарів та інші їх якості;

— догляд із переліком кількості вантажних місць без їх розпечатування, з вибірковим розпечатуванням чи розпечатуванням всіх вантажних місць;

— догляд із вимірюванням і визначенням характеристик товарів і взяттям проб й зразків чи без них;

— догляд, який спрямований на виявлення тайників та контрабанди.

Залежно від організації контролю за місцем його проведення прийнято розрізняти:

— контроль, який здійснюється по прибуттю товарів і транспортних засобів в митний орган;

— суцільний митний контроль із застосуванням всіх його форм, що передбачаються митним законодавством, за винятком випадків звільнення від митного контролю;

— вибірковий митний контроль, який полягає у застосуванні вибіркових методів перевірки. Перевіряється не весь товар, а лише його зразки.

У той же час чинним законодавством встановлено перелік товарів, що в обов'язковому порядку підлягають митному догляду. До них належать:

Митний огляд та митний догляд мають загальні ознаки, до яких варто віднести мету їх проведення - встановлення законності переміщення через митний кордон об'єктів митного контролю. Об'єкт -- товари і транспортні засоби. У той же час, якщо митний огляд здійснюється шляхом поверхневого огляду без порушення цілісності предметів і їх внутрішнього устрою, то догляд проводять із розкриванням транспортних засобів, тари й упаковки, вантажних приміщень, встановленням найменування і якості з визначенням кількості.

Застосовуються такі форми контролю:

— товари, що підлягають обкладенню акцизним податком чи приближені до таких в описовій частині;-- товари, які підлягають обкладенню митом;

— товари, які підлягають під нетарифне регулювання;

— товари, що близькі за правовим режимом до товарів, які обкладаються митом чи підлягають під нетарифне регулювання, і коли не можна обійтися без догляду;

— щодо тих товарів, стосовно яких надійшла достатня для проведення перевірки оперативна інформація.

Крім зазначених форм контролю, застосовується також облік товарів і транспортних засобів. Звертається увага на товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, які розміщуються на митних складах, які перевозяться митними перевізниками. Такий облік здійснюється шляхом ведення різних реєстраційних книг і журналів.

Значна увага приділяється усному опитуванню фізичних осіб і представників юридичних осіб посадовими особами митних органів. Усне декларування здійснюється у передбачених чинним законодавством випадках при переміщенні через митний кордон особистих речей.

Перевірка обліку і звітності проводиться стосовно товарів і транспортних засобів, що знаходяться на митних складах чи вільних митних складах. Практикується інвентаризація товарів і транспортних засобів, які зберігаються на митному складі.

Ідентифікація як форма митного контролю здійснюється шляхом пломбування, опечатування, нанесення цифрових та інших позначень, ідентифікаційних знаків, проставленням штампів, взяттям проб і зразків, опису товарів і транспортних засобів, складенням креслень, фотографуванням, ілюстрацією, використанням товаросупровідної та іншої документації та іншими засобами ідентифікації. Митними органами можуть бути ідентифіковані: транспортні засоби, приміщення та інші місця знаходження товарів і транспортних засобів, що підлягають митному контролю, місця здійснення контролю, товари і транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем.

При проведенні митного контролю застосовуються різноманітні технічні засоби, які сприяють якості та спрощенню процедури митного контролю. З метою недопущення перевезення через митний кордон наркотиків широко використовуються собаки. У практичній діяльності всі види та форми митного контролю тісно переплітаються.

До форм контролю також належать спостерігання, обстеження, аналіз, розробка прогнозів та інше. Так, спостереження за реакцією фізичної особи на митну обстановку чи здійснювані митними органами дії дають змогу виявити неадекватні реакції підконтрольних і по них виявити припущені порушення. Обстеженню піддаються транспортні засоби, наприклад, пасажирські вагони. У результаті вдається виявити контрабанду. Аналіз типових порушень митних правил дозволяє підвищити ефективність митного контролю та суттєво скоротити час на його проведення.

Особливої уваги заслуговує догляд та передогляд речей. Він проводиться також за наявності підстав вважати, що громадянин переміщує через митний кордон України предмети, які підлягають контролю відповідно до чинного законодавства. Це перш за все товари, які підлягають санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному і екологічному контролю. З метою попередження переміщення через митний кордон предметів, які відповідно до чинного законодавства заборонені до транзиту, догляду і передогляду підлягають речі громадян. їх догляд (передогляд) проводиться у присутності громадянина чи уповноваженої ним особи в разі:

-- якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить предмети, які загрожують життю та здоров'ю людей, тваринам і рослинам, або можуть заподіяти шкоду фізичним і юридичним особам;

-- якщо громадянин або його представник не з'являються протягом місяця з дня надходження речей у несупроводжуваний багаж;

-- при пересиланні речей у міжнародному поштовому сполученні;

-- при залишенні на території України речей з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

Операції з товарами та іншими предметами, що знаходяться під митним контролем на вимогу митних органів, включають навантаження, розвантаження, перевантаження, усунення пошкодження упаковки, упаковку чи переупаковку товарів та інших предметів, які підлягають митному оформленню. Власники чи їх уповноважені особи повинні відкривати приміщення, ємності, та інші місця, в яких можуть знаходитися товари і предмети.

Варто зазначити, що навантаження, вивантаження й перевантаження, виправлення пошкоджень упаковки, її розпечатування упаковка й переупаковка товарів і предметів, щодо яких митне оформлення не було закінчене, а також зміна ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на ці предмети чи їх упаковку, може проводитися лише з дозволу митниці.

Вказані операції проводяться за рахунок фізичних і юридичних осіб, які переміщують зазначені товари і предмети через митний кордон.

Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому порядку.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордону України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів. Митний контроль закінчується:

у разі ввезення на митну територію України -- після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

у разі вивезення за межі митної території України -- після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Здійснення митного контролю.

Здійснення митного контролю -- виключна прерогатива митних органіві одне з їхніх завдань. З одного боку контроль полягає у перевірці достовірності заявлених даних, а з другого -- у виявленні прихованих від митних органів порушень. З цією метою митні органи вправі у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли із зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав. Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюється МК України та іншими законами України.

Контроль власне полягає у співставленні заявлених декларантом даних про товар, предмети, транспортний засіб із фактичними. Тому відправною позицією для здійснення митного контролю є саме подані документи. Відповідно до ст. 56 МК України для здійснення митного контролю подаються митному органові необхідні документи:

1) при перетинанні товарами і транспортними засобами митного! кордону України;

2) при декларування товарів і транспортних засобів;

3) при повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення

4) при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до митного законодавства.

Процедура митного контролю умовно проходить у п'ять етапів. На першому проводиться формально-логічний контроль заявлених у документах відомостей з використанням комп'ютерних програм. Також перевіряється правильність заповнення товарно-транспортних документів на відповідність вказаних у них даних положенням контракту та іншим документам.

На другому етапі здійснюється перевірка правомірності проведених платіжно-розрахункових операцій в іноземній валюті вказаними в декларації банківськими установами, дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності валютного законодавства. Одночасно, за наявності, перевіряється паспорт зовнішньо-економічної угоди.

На третьому етапі перевіряється правильність обчислення митних платежів та надання митно-тарифним преференцій, фактичне надходження заявлених платежів на відповідні рахунки митниці.

На четвертому етапі перевіряється правильність заповнення відповідних граф митної декларації, на підставі яких формується митна статистика.

На п 'ятому етапі посадовою особою митниці приймається рішення про проведення митного огляду товарів спеціальними співробітниками митниці на предмет відповідності заявленим в документах відомостям. Після проведення всіх етапів на транспортному документі ставиться штамп «Випуск дозволено».

Вдосконалення та недоліки.

Слід зазначити, що протягом останніх років відбулися значні прогресивні зрушення в удосконаленні національної митної політики. В ній є такі здобутки:

1. Поліпшення взаємодії митних органів із суб'єктами господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Цей захід спрямовано на забезпечення лібералізації сфери зовнішньої торгівлі й водночас подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів і створення надійних бар'єрів для надходження на споживчий ринок продукції без сплати визначених чинним законодавством податків і зборів. Завдяки такій взаємодії (підписано 8 меморандумів та 5 протоколів про співпрацю між Державною митною службою України (ДМСУ) та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності) забезпечено зростання додаткових надходжень до державного бюджету України в результаті коригування митної вартості товарів.

2. Активізація роботи з приведення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до світових стандартів із метою посилення протидії незаконному переміщенню товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.

3. Налагодження ефективної взаємодії з митними службами суміжних держав та найбільших торговельних партнерів України з метою виявлення корупційних тіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності й організованих угруповань, що здійснюють злочинну діяльність у зовнішньоекономічній сфері та займаються легалізацією (відмиванням) кримінальних коштів. 4. Досягнення певного прогресу в розвитку системи електронного декларування товарів, що сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів.

5. Вживання низки заходів щодо нормативного забезпечення недопущення ввезення в Україну харчових продуктів незадовільної якості, зокрема м'ясопродуктів.

Однак, незважаючи на ці зміни та набуття чинності з 1 січня 2004 року Митним кодексом України, ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою. Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить на користь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері. Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системі національного законодавства та розвитку митного права.

Беручи до уваги зазначені тенденції й умови правового регулювання митного контролю та митного оформлення, пріоритетами у цій сфері мають стати:

- підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментів митної політики з одночасним збалансованим упровадженням міжнародних вимог та стандартів;

- спрощення митних процедур за рахунок покращення системи управління ризиками, що дасть змогу зосередитися на ідентифікації й інспектуванні високоризикованих вантажів;

- створення максимально сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення ними експортно-імпортних операцій;

- підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам у зовнішній торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці й інтересам держави.

Для цього необхідно:

- створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав митних органів у частині доступу до інформації, що міститься

в базах даних інших органів державної влади;

- забезпечити умови для ширшого застосування принципів постаудитконтролю у здійсненні митного контролю та поступового відходу від практики стовідсоткового фізичного огляду товарів;

- розробити національну концепцію створення та функціонування уповноважених операторів торгівлі з метою підвищення безпеки переміщення міжнародних вантажів і створення вигідних умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності. Статус уповноваженого оператора мають отримувати суб'єкти ЗЕД, які відповідатимуть законодавчо встановленим критеріям (такими критеріями можуть бути: відсутність недобросовісних дій під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, відсутність недостовірної та суперечливої інформації у товаросупровідних та фінансових документах, відсутність незаконних дій під час здійснення ЗЕД тощо). Отримання статусу передбачає для уповноваженого оператора торгівлі такі вигоди: значне спрощення процедур митного оформлення товарів, зменшення витрат на бюрократичне оформлення шляхом скорочення переліку обов'язкових документів, зменшення витрат на проведення процедур із розмитнення товарів тощо. Має бути передбачена можливість втрати статусу уповноваженого суб'єкта через недобросовісні дії із внесенням його до переліку суб'єктів підвищеного ризику Держмитслужби;

- розробити програму реформування процедур митного оформлення, що грунтується на цілковитій автоматизації процесів, упровадженні методик управління ризиками, профілювання й вибірковості. Для цього посилити взаємодію з іноземними експертами з метою запозичення відповідного зарубіжного досвіду;

- розширити застосування системи управління ризиками, що об'єднує індикатори ризику, розроблені в рамках діяльності митних та прикордонних органів, а також забезпечити відповідність цієї системи на оперативному рівні Рамковим стандартам безпеки та спрощення світової торгівлі ВМО. Для цього необхідно забезпечити єдині стандарти обміну даними на міжвідомчому рівні між українськими правоохоронними та іншими відповідальними органами, які здійснюють моніторинг і контроль зовнішньоекономічних операцій, а також володіють оперативною інформацією;

- створити єдину систему використання попередньої інформації відповідно до положень Рекомендацій щодо інформаційних технологій Кіотської конвенції та Рекомендацій з інтегрованого управління ланцюгом постачання товарів Всесвітньої митної організації з метою оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та запобігання наслідкам увезення недоброякісної, екологічно-, санітарно- й іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху.

Для створення надійних засад охорони зовнішньоекономічної діяльності як юридичних, так і фізичних осіб необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності. Особливе важливе місце в цій сфері посідає адміністративна відповідальність за порушення митних правил. Головне її призначення полягає в попередженні та недопущенні протиправних діянь, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Список використаної літератури

1. Гаращук В.М. Митний контроль в Україні: шляхи становлення й розвитку // Проблеми законності. - 2004. - Вип. 66. - С. 97 - 103.

2. Дем'янчук С.Г. Моделі гуманізованого митного контролю // Проблеми інформатизації та управління. - 2004. - Вип. 9. - С. 56-59.

3. Корнєва Т.В. Митний контроль в Україні: організаційно-правові питання. - К., 2003.

4. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

5. Пахомов С.І. Деякі проблемні питання застосування митного законодавства України // Митна справа. - 2002. - № 3. - С. 47-50.

6. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року № 04-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи»

7. Чорний В.Б. Україна і митна справа: історичний нарис. - К.: КВІЦ, 2000.

8. Шеремета П.М. Правове регулювання митної діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 1999.

9. Закон України “Про бюджетну систему України” // Відомості ВРУ. - 2002. -№26.

10. Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 р.” // Відомості ВРУ. -№3. -2001.

11. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2000. -с.400

12. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. - К. : НІОС, 2002. -с.384

13. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 1997. -с.385

14. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. - Тернопіль: ТАНГ, 2001. -с.383

15. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. -К.: Наукова думка, 1997. -302 с.

16. Деркач Н.И., Горзеева Л.П. Бюджет и бюджетный процес на Украине. - Дніпропетровск: Пороги, 1995. -256 с.

17. Державні фінанси / пер. з англ. Ю.Немец. - К.: Основи, 1998. -542 с.

18. Распутенко І. Управління видатками в перехідних економіках. - К.: Основи, 2002. -223

Размещено на Allbest.ru