Формування власного капіталу підприємств АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Формування власного капіталу підприємств АПК

1. Сутність капіталу та його роль у діяльності підприємства

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень І витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

Власний капітал є основою організації будь-якого бізнесу та одним з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі наступні характеристики:

· забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

· платоспроможність підприємства;

· кредитоспроможність підприємства тощо.

Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать

йому на праві власності і використовуваних ним для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.

2. Формування власного капіталу підприємств

капітал власний фінансовий

Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання.

Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи. Акціонерні товариства мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери відповідають по боргах акціонерного товариства в межах належних їм акцій. Учасники та власники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають по боргах товариства в межах їх вкладу в статутний капітал, тобто їх частки. Учасники товариства з повною відповідальністю несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства усім своїм майном. У командитному товаристві частина учасників несе повну відповідальність, а інша частина у межах вкладів у майно товариства. Випуск акцій підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку. Безпосередньо засновники повинні тримати не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Так, збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на третину може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таку зміну передбачено статутом. Але, акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що усі раніше випущені акції повністю сплачені за їх номінальною вартістю.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачена установчими документами. Пайовий капітал може утворюватися за рахунок обов'язкових і додаткових пайових внесків як окремих осіб, так і колективних членів.

Розмір обов'язкових пайових внесків визначається загальними зборами пайовиків, враховуючи потребу у власних оборотних коштах. Ці внески повертаються пайовикам при вибутті із членів даного товариства (підприємства) або при його ліквідації. Але розмір паю, який буде повернуто розраховується з урахуванням фінансового стану і зобов'язання товариства (підприємства). Додаткові пайові внески вносяться за рішенням товариства (підприємства), але мають добровільний характер. Вони залучаються з метою поповнення власних оборотних коштів товариств, власних і спільних підприємств, інших господарюючих суб'єктів; участі в програмі персоніфікації власності в споживчій кооперації України. Щорічно члени спілок (пайовики) мають право на частку отриманого прибутку, у вигляді дивідендів на обов'язкові і додаткові пайові внески, які за згодою власників можуть бути зараховані на збільшення паю.

Додатковий вкладений капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний дохід) та інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо, без рішень про зміну статутного капіталу. Сума емісійного доходу не підлягає будь-якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості акцій.

Інший додатковий капітал - включає суму дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до додаткового капіталу.

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал це той, що не зареєстрований у складі статутного капіталу.

Нерозподілений прибуток - це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам, формування резервного капіталу. Непокритий збиток - це сума збитку, одержана в результаті діяльності підприємства.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу, тобто різниця між об'явленим та оплаченим статутним капіталом. До неоплаченого капіталу включається також номінальна вартість розміщених, але неоплачених акцій.

Вилучений капітал - для акціонерних товариств це фактична собівартість викуплених у акціонерів акцій власної емісії, а для інших господарських товариств - собівартість викуплених часток.

Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Він формує найбільшу частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо в підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів. Проте, суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема відсотків, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо.

3. Оцінка вартості власного капіталу

Теорію оцінювання вартості капіталу так активів підприємств мають багатовікову історію. Перші згадки про оцінювання капіталу та рекомендації про його виконання у процесі купівлі-продажу з'явилися ще у 16 столітті у працях Л. Пачолі і А.ДЖ. Пієтро. Правила експертного оцінювання вартості підприємств за ринковою ціною були розроблені відомим німецьким вченим-математиком Г. Лейбніцем у 18столітті.

Є різні погляди щодо трактування самого поняття «оцінювання». Існують два підходи: 1 - визначення ціни, 2 - визначення вартості. У російській мові слово «оценка» означає вивчення ціни об'єкта тобто те, що може одержати власник за об'єкт у момент його реалізації, а вартість відображає витрати пов'язані з об'єктом, які мав власник на відповідний момент часу.

Загалом слово оцінка «appraisal» в перекладі з англійської мови передбачає визначення не тільки ціни, а й вартості капіталу підприємства.

Актуалізація управління фінансовою діяльністю підприємства передбачає чітке виокремлення об'єкту управління. На даний момент таким об'єктом є вартість фірми (підприємства) або вартість власного капіталу.

Розглядати оцінку вартості власного капіталу підприємства потрібно у наступній послідовності:

1) Вартість функціонуючого власного капіталу, У процесі оцінки враховує:

а)середня сума власного капіталу, який використовується у звітному періоді, за балансовою вартістю;

б)середня сума власного капіталу який використовується, у поточній ринковій оцінці;

в)сума виплат власникам капіталу (у формі відсотків за рахунок чистого прибутку підприємства.

2) Вартість нерозділеного прибутку останнього звітного періоду прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді.

3) Вартість пайового капіталу, який додатково залучається, розраховується в процесі оцінки диференційовано.

Поряд з оцінкою власного капіталу, оцінка вартості позикового капіталу має наступні особливості:

1) Відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає подальшому коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит.

2) Визначення рівня податкового коректора у процесі оцінки вартості позикових коштів. Оскільки виплати по обслуговуванню боргу (відсотки за кредит та інші форми зазначеного виду обслуговування) відносяться до витрат (тобто собівартості) продукції, вони зменшують розмір бази оподаткування підприємства і при цьому зменшують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку на прибуток. Податковий коректор являє собою множник, який розраховується як різниця між одиницею і ставкою податку на прибуток.

3) Вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв'язку із рівнем кредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча вартість позикового капіталу, який залучає підприємство.

4) Залучення позикового капіталу завжди пов'язане зі зворотним грошовим потоком не тільки з обслуговування боргу, але й з погашення зобов'язань по основній сумі цього боргу.

Отже, з наведеного вище можемо зробити висновки, що вартість власного капіталу дуже складна категорія.

Размещено на Allbest.ru