Плата за користування надрами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ

1. Плата за користування надрами

На сьогодні чинним законодавчим документом, що визначає платників, об'єкт оподаткування, порядок обчислення та сплати податкових зобов'язань з плати за користування надрами є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

Розділом XI Податкового кодексу передбачено об'єднання двох діючих до 01.01.2011 року платежів (платежі за користування надрами для видобування корисних копалин та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету) в один платіж - плату за користування надрами.

Відповідно до статті 262 розділу XI Податкового кодексу плата за користування надрами - це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

- плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

- плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно з підпунктом 263.1.1 пункту 263.1 статті 263 платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах, зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої податковому періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених запасів корисних копалин.

Варто зазначити, що в платі за користування надрами загальнодержавного значення розширено перелік корисних копалин, які підлягають оподаткуванню. Так, з 2011 року, крім мінеральних вод, підлягають оподаткуванню підземні прісні води за ставкою 5,36 грн. за 100 куб. метрів.

У підпункті 263.2.3 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу наведено перелік корисних копалин, що не належать до об'єкту оподаткування:

- не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди, загальною глибиною розробки до 2-х метрів, і прісні підземні води до 20 метрів;

- видобуті мінералогічні, палеонтологічні та інші геологічні колекційні зразки, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди;

- корисні копалини, видобуті з надр при створенні, використанні, реконструкції геологічних об'єктів природно-заповідного фонду, якщо використання цих копалин не передбачає отримання економічної вигоди;

- дренажні та супутньо-пластові підземні води, які не враховуються в державному балансі запасів корисних копалин, що видобуваються при розробці корисних копалин або при будівництві та експлуатації підземних споруд, і використання яких не передбачає отримання економічної вигоди;

- видобуті корисні копалини які відповідно до затвердженого в установленому законодавством порядку технологічного проекту розробки спрямовуються на формування запасів корисних копалин техногенного родовища;

- обсяг природного газу, визнаного ре циркулюючим, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв;

- обсяги мінеральних вод, що видобуті державними дитячими спеціалізованими санаторно-курортними закладами, що використовуються на їх території для лікування.

Види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин. Види погашених запасів корисних копалин визначаються платником на підставі висновків державної експертизи запасів корисних копалин відповідної ділянки надр, що виконана не раніше ніж за 10 років до дати списання запасів з балансу гірничо-добувного підприємства.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини для кожної ділянки надр на базових умовах поставки. Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено пунктом 263.6 статті 263 Податкового кодексу та обчислюється платником за більшою з таких величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини або за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини.

У пункті 263.9 наведені наступні ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин (по видам корисних копалин):

- абсолютні ставки плати (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні (за одиницю погашених запасів корисних копалин та за одиницю видобутих корисних копалин). Для видів корисних копалин, для яких затверджені абсолютні ставки плати, база оподаткування тотожна об'єкту оподаткування;

- ставки плати (Свнз) у відносних показниках (відсотках). Податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у цьому разі обчислюються за спеціальною формулою.

Крім того, до ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючи коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування.

Платі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, присвячено статтю 264 Податкового кодексу.

Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для:

- зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;

- витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання вино продукції;

- вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;

- зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів;

- провадження інших видів господарської діяльності.

Об'єктом оподаткування платою за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг підземного простору (ділянки) надр:

- для зберігання природного газу та газоподібних продуктів - активний об'єм зберігання газу в пористих чи тріщинуватих геологічних утвореннях (пластах-колекторах);

- для зберігання нафти та інших нафтопродуктів об'єм спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнин (печер);

- для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання вино продукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів, провадження інших видів господарської діяльності - площа підземного простору, що надана у користування в спеціально створених та існуючих гірничих виробках (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнинах (печерах).

Плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, не справляється:

- з військових частин, закладів, установ і організацій Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, що фінансуються за рахунок державного бюджету;

- за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об'єктів міського комунального господарства;

- за використання підземних споруд на глибині не більше 20 метрів, збудованих відкритим способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.

Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються окремо для кожного виду користування надрами у гривнях до одиниці виміру залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час їх використання.

Платник плати за користування надрами подає за формами, встановленими у порядку, передбаченому статтею46 Податкового кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, органу державної податкової служби за місцезнаходження ділянки надр, за місцем обліку платника (якщо місце обліку платника не збігається з місцезнаходженням ділянки.

Податковий (звітний) період для плати за користування надрами дорівнює календарному кварталу. Податкові розрахунки подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку платник сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби.

Платник несе відповідальність за правильність обчислення суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин та плати за користування надрами у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами Податкового кодексу та інших законів України.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин та плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, до бюджету здійснюють органи державно податкової служби. Органи державної податкової служби для забезпечення контролю за правильністю обчислення платником суми плати за користування надрами можуть залучати органи державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду. Контроль за правильністю визначення обсягів використання надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюють органи державного гірничого нагляду в установленому порядку.

2. Плата за землю

корисний копалина податок земля

Земля (земельна ділянка) була одним з перших об'єктів оподаткування. В окремі періоди історичного розвитку земельний податок був головним, мав найбільше фіскальне навантаження. Цілком природно, що в сучасній податковій системі України застосовують такий традиційний податковий важіль, як плата за землю.

Сплата цього податку передбачена та регулюється розділом XIII Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс), Земельним кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України.

Податковий кодекс України не вніс кардинальних змін до порядку справляння плати за землю, що діяв до 01.01.2011 року, хоча без деяких змін не обійшлося.

Користування землею в Україні є платним. Як і раніше плата за землю включає дві складові - земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Платниками залишилися власники та користувачі земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також орендарі, якими можуть виступати як юридичні так і фізичні особи.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні, у тому числі й орендованої. При цьому законодавець виділяє три категорії земель: землі сільськогосподарського користування, землі населених пунктів і землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо. Стаття 79 Земельного кодексу України містить поняття земельної ділянки, як частини земної поверхні зі встановленими межами, певним місцем розташування і закріпленими щодо нього правами. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Одиницею оподаткування відносно сільськогосподарських угідь є законодавчо закріплений один гектар орних земель, лугів, пасовищ, багаторічних насаджень.

Платники сплачують податок на землю з дня виникнення права власності або права користування ділянкою, а у разі втрати платником цих прав податок сплачується за період фактичного перебування у нього ділянки в поточному році. Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції і громадян) і нарахування земельного податку здійснюється щорічно станом на 1 травня, інших платників - за станом на 1 лютого.

Право на земельну ділянку може належати кільком особам, тому, як характерну рису плати за землю, слід зазначити існування в цьому разі консолідованого платника.

Право власності на землю і право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання його власником або користувачем документа, що задовольняє це право і його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після висновку договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що засвідчує право на неї (державного акта) і державної реєстрації заборонено.

Податковим кодексом передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали право власності на будівлю та нежилі приміщення у багатоквартирному домі, сплачуватимуть податок з урахуванням прибудинкової території з дати реєстрації права власності на майно. Також у разі надання в оренду окремих будівель (споруд) власниками землі чи землекористувачами, земельний податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладання договору оренди будівель.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю у формі земельного податку, а орендарі - у формі орендної плати.

Щодо поняття ставки податку, то у п. 14.1.240 ст.14 ПК України встановлено, що ставка податку для цілей розділу ХІІІ ПК України («Плата за землю») - це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

З 01.01.2011 р. ставки податку практично не змінились. Як і раніше, для ріллі, сіножать і пасовищ становить 0,1% від нормативної грошової оцінки, для багаторічних насаджень - 0,03%. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (як в межах, так і за межами несених пунктів), встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за деякими винятками, передбаченими Кодексом. Так, ставка податку за земельні ділянки за межами населених пунктів, надані підприємствам промисловості встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. У той же час земельні ділянки, надані для залізничного транспорту та військовим формуванням оподатковуються за ставкою 0,02%, а землі тимчасової консервації деградованої землі - 0,03% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, справляється у розмірі 25%податку, розрахованого для інших платників. Розмір орендної плати визначається договором оренди землі. Податковий кодекс вже не містить норми, за якою земельний податок при придбанні ділянок за цивільно-правовими угодами розраховувався із суми не меншої від ціни придбання.

Кодексом передбачено такі пільги щодо плати за землю, як звільнення від сплати податку, а також його не справляння. Залежно від критеріїв, узятих за основу при поділі, пільги з цього податку можна поділити на три групи:

1. За територіальною ознакою - поширюються на окрему територію, що не обов'язково збігається з адміністративно-теріторіальною одиницею (зона радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи; територія спеціальних економічних зон, території пріоритетного розвитку тощо). Законодавець висуває ряд додаткових умов, за наявністю яких платник має право на це пільгове оподаткування.

2. За видимою ознакою - щодо певних видів земельних ділянок (заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи, землі, що перебувають у тимчасовій консервації, або в стадії сільськогосподарського освоєння тощо).

3. За суб'єктною ознакою - залежно від суб'єкта податку як до фізичних осіб (інваліди І і ІІ груп, громадяни, що виховують трьохі більше дітей, громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи тощо), так і до юридичних осіб (органи державної влади й органи місцевого самоврядування; зареєстровані релігійні і благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю тощо).

Крім того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати такі пільги:

- часткове звільнення від сплати податку;

- зменшення суми земельного податку, але в межах коштів, зарахованих на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Право на податкову пільгу щодо земельного податку не може бути передано іншому суб'єкту. Тому у випадку, коли платники податку, які користуються пільгами з цього податку надають в оренду земельні ділянки, податок за такі земельні ділянки сплачується на загальних підставах (виняток - надання бюджетними установами у користування будівель, споруд іншим бюджетним установам).

Обчислення податку за землю провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею і договорів оренди земельних ділянок, обліку кількості і якості земель, зонування територій населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

Базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми за місяцями. Проте в зв'язку із введенням Податкового кодексу, для платників - юридичних осіб з'явилася альтернатива - звітувати раз на рік чи щомісяця. В любому випадку сплата податку проводиться в 30-денний термін після закінчення кожного звітного місяця.

Нарахування плати за землю фізичним особам проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органі місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні інформувати відповідний орган державної податкової служби про орендарів, з яким укладено договори оренди землі.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди, але річна сума орендної плати не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу:

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Плата за землю у повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Література

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI. // Все про бухгалтерський облік. - 2011 - №1 -3.

2. Податкова система України: навчальний посібник/за заг.ред. М. Я. Азарова. - К.:Міністерство фінансів України, Національний університет державної податкової служби України, 2011 - 656 с.

3. Електронний ресурс - Режим доступу: www.kyivodpa.sta.gov.ua.

4. Електронний ресурс - Режим доступу: www.nau.kiev.ua.

Размещено на Allbest.ru