Державне податкове регулювання

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Державне податкове регулювання

Р Е Ф Е Р А Т

Виконав:

студент ІІІ курсу

спеціальності “Облік і аудит”

Шорінов Володимир

Викладач: Олійник В. І.

Чернівці, 2011

2. СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

3. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ

4. ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ

5. ВИСНОВКИ

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

7. ДОДАТКИ

ВСТУП

1. Сутність податків та їх функції

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують три основі функції - фіскальну, соціальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

Сутність соціальної функції податків - у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди); сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функції податків. Податкові ставки можуть буди універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування.

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначається для окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

Ефективність податкової політики досягається дотриманням наступних принципів:

1. Суворе дотримання діючого законодавства по оподаткуванню.

2. Доцільність застосування на підприємствах малого бізнесу спрощених систем оподаткування.

3. Управління виробничим процесом у залежності від зміни діючої системи оподаткування.

4. Вплив на елементи бази оподаткування в залежності від групи податків, зборів та платежів.

Таким чином, система оптимізації податків належним чином сприяє підвищенню економічної ефективності підприємств, що прямо пропорційно впливає на зміцнення економіки країни.

Рівень сплати податків та добросовісність обох сторін цього процесу - платників податків і держави - свідчить про цивілізованість суспільства, бо податки - це плата за цивілізацію.

2. Система оподаткування податкових органів та класифікація податків

Система оподаткування - це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов'язки, об'єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених платежів, зборів і внесків.

Законом “Про систему оподаткування” визначено такі важливі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізовуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.

Податкові платежі здійснюються лише на підставі податкового закону: мають бути законодавчо визначені платник податку, об'єкт оподаткування, податкова база, розмір ставки, податковий період і строк сплати податку.

Платник податку - це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов'язання сплачувати податки.

Об'єкт оподаткування - це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, дохід тощо).

Податкова база - це частка об'єкта оподаткування, на яку нараховуються податок (податкова база, як правило, менша за об'єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподаткованого доходу, надані різні пільги тощо).

Ставка податку (норма оподаткування) - це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.

Сплата податку є одним із основних обов'язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов'язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів і їх правового регулювання, так і від чіткого розподілу прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин.

Відповідальність платника податків регулюється не тільки за допомогою фінансових інструментів і в рамках фінансових правовідносин, але й іншими галузями права.

Система податкових органів складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби, до якої входять: Головна державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, у містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні державні податкові інспекції, а також податкова міліція України.

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

Ю прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість);

Ю непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

Ю збори (на обов'язкове держане пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

Ю державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

Ю два податки (комунальний і податок з реклами);

Ю різні збори (за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.). Повна класифікація податків наведена в додатку А.

податок державний регулювання

3. Податкові пільги

Пільги щодо податку - це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку і стосуються об'єкта, ставки або інших складових оподаткування. Найчастіше - це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

Можливості застосування податкових пільг в Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється:

Ю по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг певним категоріям платників;

Ю по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

Основними видами податкових пільг є:

Ю звільнення від податку - це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків;

Ю вилучення - це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація. Коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування;

Ю знижки - це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника;

Ю податковий кредит - це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д.

В Україні має місце наявність значної кількості економічно невиправданих, незабезпечених бюджетними ресурсами пільг. Це звужує базу оподаткування та призводить до нерівномірності податкового навантаження.

ВИСНОВКИ

Найактуальнішою проблемою для економіки України є реформування чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілізованого характеру. Головними завданнями державної податкової політики мають бути:

Ю забезпечення прав платників податків;

Ю удосконалення системи адміністрування податків;

Ю дотримання міжнародних угод у сфері оподаткування;

Ю зменшення податкового тягаря і скорочення обсягів податкового боргу.

Реалізація цих завдань сприятиме прийняття Податкового кодексу України.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Нинішню податкову систему, на нашу думку, треба реформувати в напрямку скорочення кількості законодавчих актів, яким регулюються податки, суттєвого зменшення числа як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів. Залежно від стану економіки, її цілей, які на даному етапі розвитку держава вважає пріоритетними, бюджет має бути збалансованим і прозорим, очевидно, повинні змінюватись і принципи побудови податкової системи. Наприклад, враховуючи швидку змінюваність умов господарювання в Україні, при формуванні податкової політики необхідно знайти оптимальне поєднання стабільності й гнучкості податкової системи.

Законодавство має стати простим, зрозумілим для суб'єктів оподаткування, не повинно вносити додаткових бюрократичних та правових труднощів як в роботу податкових органів, так і суб'єктів господарювання. Стосунки працівників податкової служби з платниками податків мають ґрунтуватися на повазі, довірі, можливості компромісу у вирішенні податкових питань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В. А., Все про податки: Підручник. -К.: Експерт-Про, 2000.- 489 с.;

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. та ін., Фінансова діяльність підприємства: Підручник.- К.: Либідь, 2002.- 383с.;

3. Загородній А.Г., Єлисєєв А.В., Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва // Фінанси України.-2001. № 8. - с. 131-134;

4. Ізмайлова К.В., Фінансовий аналіз: Підручник.- К.: МАУП, 2001.- 147с.;

5. Ісакшина Г.Ю., Податковий менеджмент: Підручник.- К.: ЦУЛ , 2003.-260с.;

6. Коробов М.Я., Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Підручник.- К.: Знання, 2000.- 378с.;

7. "Про систему оподаткування": Закон України в редакції від 18.02.97р. № 77/97-ВР‚ зі змінами та доповненнями;

8. Попович П.Я., Економічний аналіз діяльності суб”єктів господарювання: Підручник.- Тернопіль: Економічна думка, 2001.- 454с.;

9. Чумаченко М.Г., Економічний аналіз: Підручник.- К.: КНЕУ, 2003.- 556с.;

Додаток А

Размещено на Allbest.ru