Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ ЯК НОВА МОЖЛИВІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Досвід економічного розвитку підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється за допомогою інновацій, які сприяють модернізації і структурній перебудові. Тому розв'язання основних проблем світового економічного розвитку неможливе без активної інноваційної діяльності, товарного й технологічного оновлення.

Метою статті є розкриття сутності, закономірностей і механізмів функціонування венчурного капіталу як нової можливості забезпечення економічного розвитку.

Необхідність виникнення венчурного капіталу зумовлена неспроможністю традиційної фінансової системи запропонувати гнучкі форми фінансування малих та середніх підприємств. Традиційна фінансова система не може оцінити перспективність науково-технічного напрямку, оперуючи такими поняттями, як активи, пасиви, рентабельність, кредитоспроможність, які не можна застосовувати до нових підприємств, активи яких представлені перспективними ідеями, уміннями і знаннями.

Проблеми венчурного капіталу досліджували такі зарубіжні вчені Б.Санто, В.Хартман, Б. Твісс, Р. Перлакі, Р. Фостер, Й. Шумпетер, П. Друкен, а також вітчизняні дослідники А.Пересада, Д. Черванев, Н. Краснокутська, Л. Антонюк, А. Поручник, В. Савчук та ін.

Якщо в період свого зародження і до початку 90-х років XX століття під “венчурним” розумівся будь-який вид “ризикового фінансування” компаній, без урахування їх розмірів і масштабів бізнесу, останніми роками безпосередньо “венчурним” фінансуванням називають інвестиції у компанії, які знаходяться на перших стадіях свого розвитку. Інвестиції в акціонерний капітал вже сформованих компаній отримали назву “прямі приватні інвестиції” (Private Equity). У зв'язку з цим, у 1998 р. Європейська асоціація венчурного фінансування - EVCA, була змушена змінити свою назву, і тепер її назва звучить як Європейська асоціація прямих приватних інвестицій і венчурного капіталу (European Private Equity and Venture Capital Association).

По обидві сторони Атлантики під “прямим ризиковим фінансуванням” розуміють інвестиції в компанії, що знаходяться на стадіях розвитку. В США операції, пов'язані з викупом акцій компанії керівниками (приватизацією), так звані “Buy-outs” не відносяться до прямих ризикових інвестицій і не враховуються при підготовці статистичних звітів про здійснювані венчурні і прямі приватні інвестиції. Під “венчурним капіталом” у даній країні розуміють виключно інвестиції в компанії на ранніх стадіях розвитку або в компанії, які прагнуть розширити свій бізнес.

У Великобританії і континентальній Європі, як і в більшості країн світу, поняття “венчурний капітал” означає інвестиції в акціонерний капітал незареєстрованих на фондових біржах компаній, що знаходяться як на перших стадіях розвитку, так і на таких пізніх стадіях, де потрібне використання значних фінансових ресурсів для здійснення операцій з придбання компаній. Термін “прямі приватні інвестиції” сьогодні частіше уживається в Європі, хоча деякі експерти використовують його для позначення операцій з придбання компаній зовнішніми і внутрішніми керівниками.

У сучасній Україні понятійної конкретизації терміну “венчурний” поки не існує. В буденній свідомості і повсякденному слововживанні під терміном “венчурний” і поняттями “венчурний капітал” і “венчурне фінансування” розуміється будь-який вид фінансування, відмінний від термінового і обтяженого кредитування, який за деякими ознаками нагадує проектне фінансування. Більш того, межі терміну “венчурний” в українській мові були розширені настільки, що в з'явилося поняття “венчур”, яким почали позначати як засіб і форму фінансування, так і молоду неосвічену компанію, що шукає спосіб фінансування свого бізнесу із зовнішнього джерела.

У приведених визначеннях бачимо, як по-різному розставлені акценти в тлумаченні одних і тих же понять. Якщо в американській інтерпретації венчурного способу інвестування основний наголос робиться на тій ролі, яку відіграє венчурний капіталіст, що надає кошти у розпорядження інвестованої компанії, то в європейському трактуванні відчувається прагнення якомога категоричніше розмежувати компанії, які підходять для “венчурного” фінансування, від тих, для яких призначені “прямі приватні інвестиції”. Ця відмінність в термінології відображає місце, яке відводиться даному виду фінансування в економіках різних країн, і вказує на відмінності в підприємницькій культурі Старого і Нового Світу. Проте, межі між “венчурними” і “прямими приватними” інвестиціями настільки умовні і розмиті, наскільки нечітким є розподіл рівня розвитку компаній на стадії.

Узагальнюючи вище викладене, пропонуємо своє визначення венчурного капіталу.

Венчурний капітал - це кошти, інвестовані у технологічно орієнтовані швидкозростаючі компаній, які потребують фінансування розробок і просування інноваційних продуктів, пов'язаних зі значним ризиком. Такі компанії характеризуються таким набором параметрів, як: висока питома вага витрат на наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки, значну кількість нематеріальних активів, відсутність чіткої перспективи подальшого розвитку і переконливої історії розвитку тощо. Як правило, компанії такого типу знаходяться на ранніх стадіях свого розвитку і, через властивий їх бізнесу високий рівень ризику є не досить привабливими для традиційних інвесторів (фінансових інститутів).

Венчурна технологія (створення ризикових підприємств) вимагає наявності нерозривного фінансового ланцюга, починаючи із статутного капіталу і завершуючи ринком цінних паперів (фондовою біржею).

Венчурні фірми, як правило проходять цикл розвитку, яких включає декілька етапів.

На першому етапі фірма повинна заявити про себе. Основними джерелами інформації про швидкозростаючі фірми або цікаві пропозиції є виставки, брошури, преса, інформація, розміщена на спеціалізованих сайтах. Наприклад, у Донецькій області Інформаційний Екологічний Центр, створений як підрозділ проекту Троянда Вітрів за підтримки Управління екології і природних ресурсів завжди готовий надати допомогу і пропонує безкоштовне розміщення пропозицій й інформації про підприємство на своєму сайті.

На цьому етапі головне потрапити у поле зору венчурних підприємців.

На другому етапі основним питанням для отримання компанією інвестицій є переконливість бізнес-ідєї і можливості менеджменту компанії для втілення її в практику. Оцінка проекту проводиться на основі бізнес-плану.

На третьому етапі венчурна фірма звертається до венчурного фонду із розробленим інноваційним бізнес-проектом, проводиться його досконале вивчення. На цій стадії також оцінюються особисті і професійні якості менеджерів компанії. Після проведення ретельного аналізу запропонованого проекту, венчурний фонд складає інвестиційний меморандум, де узагальнюються висновки і складається інвестиційна пропозиція для інвестиційного комітету.

Як підсумок укладення угоди, оформляється пакет документів, що включає угоди між власниками компанії, статут, зобов'язання стосовно розкриття інформації тощо.

Четвертий етап - це стадія спільного управління (Management on stage), яка починається, коли попередні дії здійснені і інвестиції отримані.

Завершальним п'ятим етапом є вихід капіталу (Exit of Capital), який відбувається за рахунок продажу акцій фірми венчурним фондом.

Таким чином, інвестуючи в компанію кошти, акціонер повинен заздалегідь передбачати можливий вихід, тільки з реалізацією якого можливе отримання доходу. Способи виходу венчурного інвестора залежать від зрілості економіки країни, в якій здійснюється подібний вихід.

Венчурні підприємства для здійснення своєї діяльності повинні володіти значними фінансовими ресурсами. Акціонерний капітал таких фірм утворюється з наступних джерел:

1. капітал засновників;

2. бутстреппінг (буквально - затягування ремінців на взутті, затягування поясів) - це спосіб фінансування за допомогою високоефективного придбання і використання ресурсів без збільшення акціонерного капіталу з традиційних джерел або запозичення коштів банків. Цей спосіб характеризується великою залежністю від внутрішніх джерел фінансування, кредитних карт, застав, позик. Але, як правило, таких джерел буває недостатньо.

Бутстреппінг є основним джерелом первинного акціонерного капіталу для більше 90% технологічних фірм. Він дає багато переваг підприємцям, і є кращим методом для початку діяльності фірми, надаючи переваги залучення акціонерного капіталу інвесторів у майбутньому. Підприємці зобов'язані знати можливості бутстреппінга і використовувати їх на практиці, щоб вдало подолати дефіцит акціонерного капіталу;

3. бізнес-ангели - це багаті приватні інвестори, що володіють великими можливостями для здійснення фінансування.

Більшість бізнес-ангелів - це успішні підприємці, що мають значний досвід розвитку власного бізнесу. Згідно з західними дослідженнями, середній вік бізнес-ангелів складає 45-65 років. Причому 99 % з них - чоловіки, а кожен п'ятий - мільйонер. Бізнес-ангели є найважливішим класом інвесторів, що заповнює розривши між первинними вкладеннями власників компаній з подальшими джерелами фінансування, такими як традиційний венчурний капітал, банківське фінансування, розміщення акцій на біржі тощо. Вони отримали свою назву тому, що мало хто окрім них наважується вкладати гроші в ризикові проекти, які не мають достатнього забезпечення.

Після того, як бізнес-ангели інвестують власні кошти у венчурну компанію, довіра до неї підвищується і стає простіше залучати інші джерела фінансування. Тому бізнес-ангели часто користуються цим, наприклад, надаючи свої гарантії для отримання банківських кредитів.

Крім фінансів, бізнес-ангели роблять цінний внесок в компанію - досвід у сфері підприємництва і управлінські навички. Багато підприємців говорять про те, що знання і досвід бізнес-ангелов є для них важливішими, ніж фінанси. Деякі з них можуть бути залучені в повсякденне управління компанією або просто бути пасивними інвесторами. У 80 % випадків бізнес-ангели активно беруть участь в управлінні проінвестованими компаніями.

Дослідження, проведені у Великобританії і Фінляндії, показують, що по обсягах інвестицій в малі і середні підприємства бізнес-ангели інвестують принаймні в два рази більше, ніж інституційні венчурні фонди, а кількість здійснених ними операцій в 30-40 разів перевищує кількість проектів, що фінансуються венчурними фондами.

Таким чином, бізнес-ангели фінансують підприємства на початковому етапі до моменту отримання підприємством прибутку. Володіючи великими можливостями, будучи більш гнучкішими, ніж банки, і, маючи великі можливості для фінансування початкуючих бізнесменів, вони не тільки вкладають кошти в статутний капітал, але й здійснюють експертизу задуманого проекту. Бізнес-ангели покривають дефіцит між коштами, які є у підприємців, і необхідною сумою капіталу на початковому етапі підприємницької діяльності або на другому етапі фінансування, які венчурні інвестори в змозі запропонувати;

4. венчурний капітал. Він є основним джерелом фінансування, проте його недостатньо для фінансування інноваційної діяльності. Найчастіше фонди венчурного капіталу неохоче інвестують свої кошти у високі технології на початковому етапі, найчастіше через те, що вони не мають можливості надійно оцінити інвестиційний ризик, щоб виступити в ролі “першого інвестора”.

Для свого ефективного застосування венчурний капітал повинен стати одним з ланок нерозривного інвестиційного ланцюжка від первинного капіталу до фондового ринку.

Для того, щоб знайти і привернути відповідних професійних провайдерів венчурного капіталу, претендентам необхідно розуміти їх інвестиційну стратегію, знати свої переваги над конкурентами.

Значну частку венчурного капіталу становлять спеціалізовані компанії трьох типів: незалежні, корпоративні та приватні інвестиційні компанії малого бізнесу.

У США значну роль відіграють незалежні фірми (фонди) венчурного капіталу, які для свого фінансування використовують різні джерела, наприклад, пенсійні фонди або страхові компанії. Такі фонди можуть інвестувати кошти у велику кількість фірм, зменшуючи таким чином ризик;

Більшість венчурних фондів організовані у формі товариства з обмеженою відповідальністю (рис.1).

«Общим» партнером выступает корпорация, учрежденная и управляемая венчурным капиталистом. Внешние инвесторы являются «ограниченными» партнерами и не оказывают прямого влияния на деятельность фонда. Обычно они перечисляют часть средств венчурному фонду немедленно, а другую часть обязуются перечислить тогда, когда будут обнаружены достойные объекты финансирования. Соглашения об учреждении партнерства заключаются сроком до десяти лет и иногда продляются еще на три года. По окончании срока действия соглашения партнерство (фонд) прекращает свою деятельность, венчурные капиталисты создают другой венчурный фонд и пытаются привлечь в него новые капиталы (рис.2).

В Україні реалізацію венчурних проектів здійснює Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) - саморегулююча організація професіональних учасників фондового ринку, яка була заснована у квітні 1995 р. Її основна мета - сприяння розвитку фондового ринку України, захист прав інвесторів, підвищення професіональних стандартів інвестиційного бізнесу. УАІБ об'єднує більше 100 професійних учасників фондового ринку, що працюють у сфері послуг управління активами і спільному інвестуванні. З травня 1998 р. УАІБ є представником Європейської асоціації прямого інвестування і венчурного капіталу (EVCA).

5. корпоративне інвестування є основним джерелом фінансування, яке швидко розвивається. Партнерство між невеликими інноваційними фірмами і крупною корпорацією життєво необхідне обом сторонам. Якщо підприємницькі компанії, що співробітничають, зможуть об'єднати свої зусилля в технології і на ринках збуту і прискорити процес капіталізації, то вони зможуть досягти високого рівня, уклавши угоди по розвитку технології і збуту з корпораціями, що займають глобальне положення.

Корпоративне венчурне інвестування здійснюється шляхом створення невеликих дочірніх компаній або внутрішніх цільових груп, головним завданням яких є розробка та впровадження перспективних нововведень. Венчурний капітал дає змогу корпораціям забезпечити технологічне "вікно", швидше й менше витрачати коштів на оновлення асортименту продукції, мінімізувати ризик, підтримувати високу конкурентоспроможність і завойовувати нові ринки.

Згідно з даними Асоціації по венчурній економіці і національному венчурному капіталу, в 1999 році у США тільки 2% інвестицій у венчурний капітал були корпоративними, а в 2005 році частка корпоративного капіталу складала вже 17% або майже 20 млрд. дол. США. За чотири роки, з 2001 до кінця 2004, кількість компаній, що інвестували кошти в ідеї інших компаній, збільшилася в 11 разів, з 30 до 330. За цей же період витрати венчурного капіталу зросли з 100 млн. до 17 млрд. дол. США щорічно;

6. фондові ринки стимулюють активність венчурного капіталу, пропонуючи вихід у вигляді розміщення акцій. Вони пропонують кошти для фондів венчурного капіталу, щоб реалізувати повернення інвестицій від знов створених компаній;

7. злиття і придбання - це стратегічний спосіб отримання фінансових ресурсів. Будь-яка венчурна фірма потребує залучення капіталу і розглядає стратегію свого поглинання як вірогідний підсумок своєї діяльності.

капітал інвестиція біржа інвестор бутстреппінг

Рис.3 Графік джерел фінансування швидкозростаючих фірм.

Венчурний капітал відіграє винятково важливу роль для прискорення науково-технічного прогресу, оскільки спрямовується в нові, перспективні галузі. Розглянемо розмір венчурних інвестицій у різних країнах (табл..1)

Таблиця 1

Розмір венчурних інвестицій у розвинутих країнах, 2005 р.

У США венчурний капітал традиційно спрямований у нові технологічн компанії. Наприклад "Compogue" і "Аррlе" -- у розвиток персональних комп'ютерів, 'Іntel" і "Мірs" -- мікропроцесорів, "Data General", "Sun Microsistem" -в мінікомп'ютери, "Місrоsоft"; "Суаgsе" -- у програмне забезпечення, “Genetic”, “Simbion”, “Biogen” -- у біотехнологію.

Венчурний капітал в Європі спрямовується переважно у традиційні галузі, в середньо- і низькотехнологічні фірми. Інвестиційних коштів у новостворені високотехнологічні фірми Європи надходить у 7 разів менше, ніж у США.

У США венчурний капітал інвестується такі галузі:

інформаційні технології -- 46%;

медицину -- 44%;

торгівлю -- 7%.

Венчурні фонди Європи спрямовують свої інвестиції в такі галузі:

виробництво товарів народного споживання -- 18,3%;

виробництво промислової продукції -- 18,4%;

--інформаційні технології - 15,5%;

- фінансові послуги - 6,3%.

Отже, для успішного функціонування венчурного капіталу необхідні такі умови:

-- наявність капіталу, який формується з різних джерел. Фінансові ресурси пенсійних фондів, корпорацій та індивідуальних вкладників становлять близько 70% всього венчурного капіталу в США;

високі стандарти щодо прозорості роботи фірм та інформації, які висувають інвестори. Такі вимоги особливо важливі на початковому етапі, коли уважно досліджуються і аналізуються дані з метою визначення привабливості, рівня ризику і проблем, пов'язаних з інноваційним проектом;

законодавча база, яка сприяє венчурному інвестуванню. Це стосується,

передусім, податкового законодавства, від якого залежить обсяг фондів венчурного капіталу і нових надходжень до них;

розвиток та стимулювання підприємництва, що надасть можливість збільшити кількість фірм, в які можна інвестувати венчурний капітал;

наявність кваліфікованих спеціалістів з управління венчурним капіталом;

механізм забезпечення ліквідності, прикладом якого є продаж акцій на фондовій біржі або продаж частки в акціонерному капіталі.

Крім того, для успішного функціонування венчурного капіталу необхідна значна інфраструктура: численні інвестиційні компанії, фонди, страхові компанії, аудиторські й еккаутингові фірми, фондові та науково-технічні біржі, інжиніринго-консалтингові фірми, бізнес-центри, інкубатори, агентства з набору висококваліфікованого персоналу тощо.

В Україні потреба у венчурному капіталі дуже велика, адже головною перешкодою розвитку інноваційної діяльності є насамперед брак фінансових ресурсів.

Розвиток венчурного бізнесу в Україні розпочався у 1992 році зі створення фонду "Україна" з початковим капіталом 22,5 млн. дол. США. Більша частина капіталу була внесена такими організаціями, як ЄБРР, МФК, Greditanstalt Investment Ваnк АG, Соmmеrcial Саріtal, Банк Бостона. Решта суми була внесена приватними інвесторами. Інвестування здійснюються у малі та середні приватні компанії за допомогою придбання їхньої частки або створення нового спільного підприємства. Інвестиції становлять від 100 тис. до 1 млн. дол. США. Наприкінці терміну свого існування або раніше фонд може продати свою частку підприємства.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України в 1992 році було створено Державний інноваційний фонд на виконання Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності". Джерелом формування Фонду були відрахування в розмірі 1% від обсягу реалізації робіт (послуг) чи валового доходу підприємств. Інноваційні кредити надавались підприємству-заявнику у вигляді безвідсоткової цільової інноваційної позики терміном від півтора до п'яти років. Від початку діяльності Фонду було профінансовано 1852 проекти на загальну суму 698 млн. грн. З 1998 року кошти Фонду стали стабільним джерелом вирішення питань фінансування за зобов'язаннями державного бюджету. З грудня 1999 року Державний інноваційний фонд було ліквідовано.

У 1994 році на українському ринку з'явився Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах Western Nis Enterprise Fund з початковим капіталом у 150 млн. дол. США, наданим урядом США. Механізм інвестування Фонду подібний до принципів діяльності Фонду "Україна". У 1998 році розпочав роботу Black Sea Fund. У цьому ж році була створена компанія "Euroventures Ukraine" з загальною капіталізацією 30 млн. дол. США.

У більшості випадків пріоритетними галузями для інвестування венчурними фондами в Україні є: переробка сільськогосподарської продукції; виробництво й переробка продуктів харчування; виготовлення запасних частин до автомобілів; виробництво упаковки та будівельних матеріалів. Вважається, що саме ці галузі мають найбільші шанси вийти на міжнародні ринки. Усі фонди, що здійснюють венчурне інвестування в Україні, створені за допомогою великих міжнародних інвесторів.

Поки що у більшості українських підприємств внутрішніх резервів для фінансування інноваційних проектів бракує і тому завжди йдеться про залучені коштів із зовнішніх джерел. Потенційно великі банки також можуть відігравати значну роль у венчурному фінансуванні. Але на сьогодні банки не мають наміру ризикувати, адже інноваційна діяльність потребує довгострокового кредитування (понад рік). Тому комерційні банки України, які відповідно до назви причетні до інновацій, інноваційну діяльність майже не здійснюють.

Отже, венчурний капітал в Україні перебуває на початковій стадії розвитку і його роль у фінансовій системі незначна. Низька активність венчурних фондів пов'язана з низкою причин: триває реструктуризація економіки; простежується нерозуміння сутності венчурного капіталу не лише серед підприємців, а й банківських спеціалістів та консалтингових фірм; брак прозорості й відкритості у бізнесі та інформації; нерозвиненість інфраструктури венчурного капіталу; відсутність спеціалістів із управління венчурними фондами; відсутність податкових пільг для венчурних інвестицій. Врешті-решт розвиток венчурного бізнесу в Україні потребує істотного удосконалення законодавчої бази, захисту й підтримки з боку держави. Усунення більшості наявних перешкод на шляху венчурного капіталу створить у подальшому сприятливі умови для його розвитку в Україні.

Таким чином, венчурний капітал являє собою найбільш ризикові вкладення у новітні розробки, просування інноваційних продуктів, з метою отримання надприбутку. Венчурний капітал є складовою частиною інновацій, тому його розповсюдження може забезпечити економічне зростання економіки країни.

Размещено на Allbest.ru