Ціни та ціноутворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ЦІНИ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ

Зміст

ціна ціноутворення ринкова економічна рента

Вступ

1. У чому полягає різниця між твердими і рухливими цінами, номінальними та цінами реальних угод і контрактів?

2. Дайте визначення поняття економічної ренти і опишіть за допомогою кривих попиту та пропозиції, як ця рента представлена на графіку

3. Опишіть функцію грошей як міри вартості. Чи зв'язана здатність грошей виконувати її з наявністю власної вартості в грошового матеріалу?

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ціни і ціноутворення є одним із ключових елементів ринкової економіки. Ціна - складна економічна категорія. У ній перетинаються практично всі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу це ставиться до виробництва і реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, до створення, розподілу і використанню ВВП і національного доходу.

Гроші -- категорія товарного виробництва. Тому вони мають дещо властиве такому виробництву взагалі, незалежно від існуючої його форми. Одночасно вони набувають специфічних історичних рис, зумовлених тим або іншим способом виробництва. Буде помилкою вважати незмінними соціально-економічну природу грошей та їх функцій для всіх етапів розвитку товарного виробництва і для всіх економічних формацій. Проте невірно і стверджувати, що між природою і функціями грошей на згаданих етапах немає нічого спільного.

Функція грошей - це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

1. У чому полягає різниця між твердими і рухливими цінами, номінальними та цінами реальних угод і контрактів?

Ціна як важлива складова ринкової економіки є еквівалентом обміну товарів. У загальному вигляді це кількість грошей, за яку продавець бажає продати товар, а покупець - купити його.

Всі види цін можна підрозділити в такий спосіб.

- по характері обороту;

- залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції на ринку;

- по способі встановлення;

- з урахуванням фактора часу;

- по способі одержання інформації про рівень ціни;

- залежно від виду ринку;

- внутріфірмові ціни;

- за умовами поставки і продажу.

Розглянемо декілька видів.

По способі встановлення ціни бувають тверді та рухливі.

Тверді ціни називають ще постійними. Це такі ціни, які встановлюються в момент підписання договору і не змінюються протягом всього строку поставки продукції за даним договором, угоди, контракту. Оскільки на ринку, як правило, існує конкуренція, такі ціни встановлюють, орієнтуючись на ціни конкурентів. Термін дії твердих цін часто обмежують з метою запобігання впливу різних чинників, що встановлюються при укладанні окремої угоди, яка має одноразову дію.

Звичайно в договорі робиться застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».

Тверді ціни застосовуються в угодах:

А) з негайною поставкою;

Б) з поставкою протягом короткого строку;

В) тривалі строки, що передбачаються, поставки. При тривалих строку поставки зазначені в договорі застереження «ціна тверда, зміні не підлягає» повинна бути присутнім обов'язково.

Рухлива ціна - така ціна, коли в договорі передбачено, що ціна, фіксована в момент укладання договору, може бути переглянута надалі, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться. У такому випадку повинна змінитися ціна, зафіксована в договорі, про що робиться відповідне застереження. Це застереження називається «застереження про підвищення і

зниження ціни» [1].

Звичайно в договорі обмовляється, що при відхиленні ринкової ціни від контрактної в розмірі 2-5% перегляд зафіксованої ціни не виробляється. При встановленні рухливої ціни в договорі вказується джерело інформації, по якому можна судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни звичайно встановлюються на промислові сировинні товари; продовольчі товари, що поставляють по довгострокових договорах.

По способу одержання інформації про рівень ціни розрізняють номінальні та ціни фактичних угод.

Номінальні ціни застосовуються як база при висновку угод. Нарахування знижок, надбавок виробляється з номінальної ціни. Номінальну ціну часто називають базовою або базисною ціною, тому що вона застосовується як вихідна база при встановленні ціни на аналогічні вироби. Як базисна ціна розуміють ціну товару певної якості, специфікації, у заздалегідь установленому географічному пункті (так званому базисному пункті). Ці ціни, як правило, завищені в порівнянні із цінами реальних угод. У ході переговорів покупець намагається домогтися зниження спочатку призначеної продавцем ціни, використовуючи різні доводи і аргументи, тактичні і психологічні прийоми. Тому розмір знижок з довідкових цін у процесі переговорів досягає 15-30 % і навіть 50 %.

Номінальною називають біржову котирувальну ціну за товар, по якому в день котирування не було укладено угод.

Ціни фактичних угод - це ціни, по яких фактично відбувається угода купівлі-продажу товару, послуги. Вони також є довідковими. Однак ці ціни не публікуються регулярно, а з'являються в пресі епізодично [2].

Ціни фактичних угод - це ціни, одержувані спеціальними каналами (рахунки, контракти) або з опублікованій у друку інформації про фактичних угодах. Ціни фактичних угод відбивають чинники, які діють всіх з трьох основних стадіях встановлення ціни. Єдиною причиною, яка може відхиляти ціни фактичних угод від, ринкових, був частиною їхнього «старіння», що є наслідком різниці між годиною висновки за ним операцій та моментом отримання чи публікації цих цін.

Ціни фактичних угод різняться залежно від форм торгівлі ціни поточних і довгострокових контрактів.

Офіційно опубліковані ціни фактичних угод базуються на цінах поточних контрактів і є, зазвичай, більш агрегированмми. Ступінь узагальнення залежить від обсягу інформації, одержуваної за конкретними угодами, масштабів обліку окремих ціноутворюючих чинників (якість товару, умови поставки, платежу), години укладання контрактів і публікацій цін, і навіть цілей, котрим здійснюється публікація цін.

Значимість цін поточних контрактів для комерційних цілей велика, ніж офіційно публікованих цін фактичних угод, оскільки повніше відбивають індивідуальність та умови ринку. У зв'язку з цим широко використовують як конкурентний матеріал щодо реальних, ринкових цін. Офіційно опубліковані ціни на силу їх агрегированості та набуттям більшої ступеня «старіння» використовують як орієнтирів при встановленні цін угодах і критеріїв під година аналізу тенденцій змін та цін окремих товарів.

Специфіка формування цін довгострокових контрактів (облік перспектив зміни на ринку, стійкості відносин між продавцями і покупцями, вигод, одержуваних контрагентами від цих коштів відносин) визначає їх на відміну від цін поточних контрактів при збереженні певної взаємозв'язку.

У частковості, ціни довгострокових контрактів, які виражають стійкість торгових перетинів поміж продавцями і покупцями, більш стабільні, ніж ціни поточних контрактів. Механізми освіти цін за контрактами, ув'язненим на термін (до 15-20 років), враховують перспективи зміни на ринку, і навіть специфічних стосунків, складаються між контрагентами упродовж такого часу.

Використання цих цін, і самих довгострокових контрактів дає можливість виробникам мати в протягом певного періоду стабільний обсяги виробництва, завантаження потужностей та стійку виручку за поставлений товар. Покупець, своєю чергою, має товар потрібного якості, постійний обсяг постачань з відносно стійкими грошовими витратами їх. Це забезпечує йому стабільність при застосуванні технологій і організації виробництва, можливість зниження собівартості, економії грошових та інших матеріальних ресурсів, ведення успішної конкурентної боротьби над ринком збуту своєї продукції.

2. Дайте визначення поняття економічної ренти і опишіть за допомогою кривих попиту та пропозиції, як ця рента представлена на графіку

Економічна рента - це різниця між платою за ресурс і мінімальну плату, необхідної для того, щоб цей ресурс був запропонований. Ресурс, що дає економічну ренту, приносить суму, яка перевищує альтернативну вартість його використання. Економічна рента може бути вилучена за допомогою оподатковування, не зачіпаючи пропозиції ресурсу [1].

Економічна рента є одним із ключових понять теорії суспільного вибору. У повсякденному розумінні під рентою мають на увазі просто плату за користування чим-небудь, наприклад житлом, автомобілем. Теорія суспільного вибору використає це поняття в специфічному змісті, тобто платежі власникові ресурсу, що перевершують його альтернативну вартість.

Мінімальна сума, необхідна власником ресурсу для того, щоб він погодився продати деяку кількість його послуг, є граничні витрати цих послуг. У такому випадку економічна рента виступає у формі виграшу надлишку в порівнянні з альтернативною вартістю пропозиції ресурсу і аналогічна поняттю "виграшу виробника" на ринку продукції [3].

Рис. 1,а зображує поняття економічної ренти при еластичній пропозиції ресурсу, наприклад праці. При заробітній платі w* обсяг зайнятості буде дорівнює L*, а сума виплачуваної зарплати буде відповідати площі прямокутника Ow*EL*. Ця сума ділиться відрізком кривої пропозиції АЕ на дві частини. Частина, рівна площі О AEL*, виконує роль утримання працівників від переходу на інші ринки праці. Інша частина одержуваної працівниками зарплати, рівна площі трикутника Aw*E, є економічна рента. У цьому випадку це сума, що перевищує ту, яка необхідна для того, щоб удержати працівників від зміни виду праці і відходу з даного ринку.

Рис. 1. Рента ресурсу з еластичною пропозицією

Припустимо, що у зв'язку з підвищенням ціни на кінцевий товар, у випуску якого застосовується ця праця, збільшився попит на нього. Це викличе зрушення кривої попиту на працю нагору і вправо (рис. 1, б). Крапка E1 представляє нову рівновагу на ринку даного виду праці. Якщо колишня ставка зарплати залишиться без змін (w*), то збільшення пропозиції праці не відбудеться і утвориться дефіцит праці, DL. Новому рівноважному числу працівників L1*> L* буде відповідати і більш висока ставка зарплати W1* > w*. У такому випадку загальна сума зарплати збільшиться з Ow*EL* до OW*EJLJ*. Це збільшення загальної суми зарплати також можна розкласти на дві частини: приріст виплат за неперехід (у цьому випадку за їхній перехід з інших сфер і галузей економіки), що виміряється площею під ділянкою EE1 кривій SL - L*EE1L1* і приростом економічної ренти w*W1* - B1E. Більша частина приросту ренти w*w1* - B1E дістанеться при цьому старим працівникам, тим, хто і без того вже пропонував свої трудові послуги на даному ринку.

Розглянемо тепер два крайніх випадки: зовсім еластичне і зовсім нееластична пропозиція ресурсів [3].

На рис. 2 представлено зовсім еластична пропозиція ресурсу, де крива його пропозиції приймає форму прямої лінії, паралельної осі ресурсу (SL), а вся сума виплат власникові ресурсу представляє плату за неперехід, і економічна рента відсутня. При початковій кривій попиту DL вся площа Ow*E1L1 представляє суму плати за неперехід. Після зрушення кривої попиту в положення D* ця сума зросте до площі Ow*E2L2. Власник ресурсу в обох випадках економічної ренти не одержує. Зовсім еластична пропозиція має дуже широку сферу застосування (наприклад, низько- або малокваліфікована праця)

Рис. 2. Рента ресурсу при зовсім еластичній пропозиції

На рис. 3 зображено зовсім нееластична пропозиція ресурсу, де крива пропозиції має вигляд прямої, перпендикулярної осі ресурсу (SL), а вся сума виплат власникові ресурсу представляє економічну ренту. При початковій кривій попиту DL вся площа Ow*E1L* характеризує економічну ренту. При більш високій кривій попиту D1L площа Ow2*E2L* теж характеризує величину економічної ренти. Зовсім нееластично пропозиція послуг усякої конкретної ділянки землі, тому що кожна така ділянка унікальна (і по родючості, і по місцю розташування), і його ціна (орендна плата) цілком визначається попитом. Отже, ріст попиту на землю веде до росту її прокатної і капітальної ціни і супроводжується ростом земельної ренти. Ренту ресурсу, пропозиція якого зовсім нееластично, як правило, називають чистою економічною рентою [4].

Рис. 3. Рента ресурсу при зовсім нееластичній пропозиції

3. Опишіть функцію грошей як міри вартості. Чи зв'язана здатність грошей виконувати її з наявністю власної вартості в грошового матеріалу?

Розмаїття формулювання суті грошей свідчать про багатогранність і невизначеність цього економічного засобу загальновизнаного суспільством. Лише ця суспільна визначеність робить гроші дійсним платіжним засобом.

Функція міри вартості є центральною у системі грошових відносин.

Міра вартості - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг.

На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості товарів і обернено пропорційно до вартості грошей [5].

Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін - рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

З масштабом цін пов'язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

Девальвація (від лат. de - префікс, що означає рух вниз, і valeo - коштувати, мати вартість) - це офіційне зниження, а ревальвація - збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.

В сучасних теоріях функція міри вартості розглядається, як одиниця розрахунків. Тут паперова грошова одиниця представляє вартість загальної маси товару і послуг, що перебувають у обігу та обслуговуються відповідною сумою грошей. Йдеться про визначення купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості. Гроші як міра вартості застосовується як одиниця рахунку на всіх стадіях суспільного відтворення.

Всі звичайні товари, надходячи до сфери обміну, шукають собі грошовий еквівалент, який представлений там готовністю суб'єктів ринку купити відповідні товари.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, адже виробник заздалегідь, до появи з товаром а ринку, визначає ціну, за якою вигідно продавати його. При цьому наявність грошей у будь-якій формі не обов'зкова [5].

Висновки

Тверді ціни - це ціни, які встановлюються в момент підписання договору і не змінюються протягом всього строку поставки продукції за даним договором, угоди, контракту.

Рухлива ціна - це ціна, коли в договорі передбачено, що ціна, фіксована в момент укладання договору, може бути переглянута надалі, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться.

Номінальні ціни застосовуються як база при висновку угод.

Економічна рента - це різниця між платою за ресурс і мінімальну плату, необхідної для того, щоб цей ресурс був запропонований. Економічна рента може бути вилучена за допомогою оподатковування, не зачіпаючи пропозиції ресурсу.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші використовуються для вимірювання і порівняння вартостей благ. Гроші як міра вартості однорідні, що дуже важливо для обчислень і ведення записів по здійснюваних угодах. Визначаючи ціни у гривнях, люди без особливих зусиль можуть співставити і порівняти вартості різних благ. Зрозуміло, що грошові одиниці різних країн відрізняються між собою, тому вони можуть розглядатися як універсальний засіб виміру тільки в межах дії даної грошової одиниці. Для встановлення пропорції обміну різних грошових одиниць, використовуються курси валют.

Список використаної літератури

1. Есипов В.Е. Цены и ценообразование: Учебник для вузов. 4-е изд. Издательский дом «ПИТЕР», 2007. - 560 с.

2. Крушкин Е.Д. Учебно-методическое пособие «Цены и ценообразование», Ильичевск, 2009. - 156 с.

3. Кредит и деньги: сущность, понятие, структура. Интернет: www.creditsmoney.ru/

4. Косолапов А.Г. Грошово-кредитна політика -- гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. -- 2002. -- № 7.

5. Гроші та кредит. / За ред.Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

Размещено на Allbest