Лізинг: поняття, класифікація, ознаки та вплив на діяльність підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕМИ: Лізинг: поняття, класифікація, ознаки та вплив на діяльність підприємств

2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та основні поняття лізингу

1.1 Зміст, об'єкт та види лізингу, класифікація угод

1.2 Форми та функції лізингу

Розділ 2. Застосування лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд"

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ "Стройподряд"

2.2 Використання лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд"

2.3 Переваги лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд"

Розділ 3. Шляхи удосконалення лізингу в Україні

3.1 Лізинг в Україні: проблеми та перспективи

3.2 Переваги та недоліки лізингу в Одеській області

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної бази та модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У зв'язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьому процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може стати лізинг.

При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йому можливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєння виробництва та структурної перебудови української економіки.

Ефективність лізингових угод полягає у інтенсифікації інвестиційного процесу, покращенні фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів, прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.

Лізинг - як сучасна форма оренди визначається як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних або притягнутих фінансових засобів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодаіець) зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно орендареві (лізингоодержувачеві) за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей.

Метою курсової роботи є розглянути теоретичні аспекти лізингу та його вплив на діяльність підприємства ТОВ "Стройподряд". Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні завдання:

розглянути сутність та основні поняття лізингу, його форми, види та функції;

проаналізувати застосування лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд";

розглянути шляхи удосконалення лізингу в Україні та в Одеській області.

Об'єктом даної курсової роботи є ТОВ "Стройподряд".

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЛІЗИНГУ

1.1 Зміст, об'єкт та види лізингу, класифікація угод

У Законі України «Про лізинг» термін «лізинг» трактується як «підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбане їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів» [1]. У новому проекті Закону «Про лізинг» передбачається більш чітке визначення лізингу «як строкове та платне відповідно до визначених конкретною угодою умов, користування майном (у тому числі спеціально придбаним на замовлення), що передається лізингоотримувачу особою, яка є власником цього майна (лізингодавцем)». Тобто лізинг може виступати формою строкового та платного користування майном [2, c. 27].

Лізингу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу. Серед них:

наявність посередника, який бере на себе обов'язки власника майна;

тип майна, що надається у лізинг, визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об'єктами основних фондів виробничого призначення;

термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг - довгострокова операція;

періодичність виплат лізингових платежів встановлена в договорі;

можливість викупу об'єкта лізингу за залишковою вартістю;

широке коло учасників;

забезпеченість лізингової угоди майном - об'єктом лізингу.

Головні об'єкти лізингу - елементи активної частини основних фондів, тобто до об'єктів лізингу належать:

машини та обладнання;

засоби обчислювальної техніки;

транспортні засоби;

виробничі будівлі та споруди;

інші основні фонди.

Згідно із Законом України «Про лізинг» не можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, земельні ділянки та інші природні об'єкти [1].

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

лізингові компанії;

комерційні банки;

філії, підрозділи підприємств-виробників обладнання;

державні і місцеві органи (комітети з управління майном; відділи постачання).

Лізингоодержувачі - це:

юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;

фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю.

До категорії продавців майна належать:

виробники машин та обладнання;

оптово-збутові організації;

торгові фірми;

власники майна та інші учасники угоди.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:

страхові компанії;

брокерсько-дилерські фірми;

сервісні центри з обслуговування машин та обладнання;

інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, внаслідок чого підвищується дохідність виробництва.

Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги [3, c. 12].

Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, а і фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент відшкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підприємства здійснюється відразу після підписання угоди.

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції.

У закордонній практиці лізинг класифікують за основними ознаками, серед яких:

склад учасників угоди,

тип майна,

ступінь його окупності,

умови амортизації,

обсяг обслуговування,

сектор ринку,

характер лізингових платежів,

методи фінансування лізингу тощо.

По складу учасників розрізняють:

прямий лізинг, при якому власник майна самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода).

непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника (тристороння або багатобічна угода).

Часткою случаємо прямого лізингу вважають поворотний лізинг, сутність якого в тім, що лізингова фірма здобуває у власника обладнання і здає його йому ж в оренду. Отже, поворотний лізинг (lease-back) полягає у продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням договору про його оренду. В такій операції тільки два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія (новий власник). Така операція дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень. Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових інвестицій більше суми орендних платежів. Операції поворотного лізингу викликають зменшення балансу підприємства, оскільки вони ведуть до зміни власника майна. До такої операції можна вдаватися і тоді, коли у підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації і оподаткуванню прибутку. Воно скоює операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної платні [2, c. 28].

По типі майна виділяють:

лізинг рухомого майна;

лізинг нерухомого майна;

лізинг майна, що був в експлуатації.

При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому використання в комерційних і виробничих цілях. Так само, як і в операціях з рухомим майном, контракт полягає звичайно на термін менший або рівний амортизаційному періоду об'єкту; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.

По ступені окупності існує:

лізинг із повною окупністю, при якому протягом терміну дії одного договору відбувається повна виплата вартості майна;

лізинг із неповною окупністю, коли протягом терміну дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна.

За умовами амортизації розрізняють:

лізинг із повною амортизацією й відповідно з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;

лізинг із неповною амортизацією, тобто із частковою виплатою вартості.

По ступені окупності і умовам амортизації виділяють:

фінансовий лізинг, тобто в період дії договору про лізинг орендар виплачує орендодавцеві всю вартість орендованого майна (повну амортизацію). Фінансовий лізинг вимагає більших капітальних вкладень і здійснюється в співробітництві з банками;

оперативний лізинг, тобто передача майна здійснюється на строк, менший, чим період його амортизації. Договір укладається на строк від 2 до 5 років. Об'єктом такого лізингу звичайно є обладнання з високими темпами морального старіння.

По обсязі обслуговування розрізняють:

чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого предмета оренди бере на себе лізингоодержувач;

лізинг із повним набором послуг - повне обслуговування об'єкта угоди покладає на лізингодавця;

лізинг із частковим набором послуг - на лізингодавця покладають лише окремі функції по обслуговуванню предмета лізингу.

Залежно від сектора ринку, де відбуваються операції, виділяють:

внутрішній лізинг - всі учасники ринку представляють одну країну;

міжнародний лізинг - хоча б одна зі сторін або всі сторони належать різним країнам, а також якщо одна зі сторін є спільним підприємством.

Зовнішній лізинг підрозділяють на експортний і імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною країною є лізингоодержувач, а при імпортному лізингу - лізингодавець [4, c. 109].

Стосовно податкових і амортизаційних пільг виділяють:

фіктивний лізинг - угода носить спекулятивний характер і полягає з метою витягу найбільшого прибутку за рахунок одержання необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг;

дійсний лізинг - орендодавець має право на такі податкові пільги, як інвестиційна знижка і прискорена амортизація, а орендар може віднімати орендні платежі з доходів, що заявляють для сплати податків.

По характері лізингових платежів розрізняють:

лізинг із грошовим платежем - всі платежі виробляються в грошовій формі;

лізинг із компенсаційним платежем - платежі здійснюються поставкою товарів, зроблених на даному обладнання, або у формі надання зустрічної послуги;

лізинг зі змішаним платежем.

Часто лізинг здійснюється не напряму, а через посередника. Основний орендодавець одержує переважне право на отримання орендних платежів. В договорі звичайно зумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки (посередника) орендна платня буде поступати основному орендодавцю безпосередньо. Подібні операції отримали назву “сублізинг”.

Різновидом лізингу сталі операції “дабл дин”, вживані в міжнародній сфері. Їх значення полягає в комбінації податкових вигод в двох і більш країнах. Наприклад, на початку 80-х років придбання ряду літаків було кредитовано через “дабл дин” між США і Великобританією. Вигоди від податкових пільг у Великобританії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія у Великобританії купує літак, віддає його в оренду американської лізингової компанії, а та, у свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду операції можуть здійснюватися між Францією і ФРН, Францією і США, Японією і США і т.д. [5, c. 24].

Останнім часом отримала розповсюдження практика висновку угоди між виробниками обладнання і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування поставок своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову сіть постачальника, а постачальник розширює межі збуту продукції. Ці операції, що отримали назву “допомога у продажу” (sales-aid).

При постійній і тісній співпраці підприємств з лізинговими компаніями можливо висновок угод за поданням “лізингової лінії” (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю брати додаткове обладнання в лізинг без укладення кожного разу нового контракту [5, c. 25].

За своєю природою лізинг хоча і може бути формально ідентифікованим як оренда, є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами), зокрема з великомасштабною міжнародною торгівлею на компенсаційній основі, яка пов'язана з будівництвом або монтажем об'єктів за кордоном.

1.2 Форми та функції лізингу

Існуючі форми лізингу можна об'єднати у два основних види: оперативний і фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг має на увазі передачу в користування майна багаторазового використовування на термін за часом коротше за його економічний термін служби. Він характеризується невеликою тривалістю контракту (до 3 - 5 років) і неповною амортизацією обладнання за час оренди. Після закінчення терміну обладнання може стати об'єктом нового лізингового контракту або повертається орендодавцю. Звичайно в оперативний лізинг здається будівельна техніка (крани, екскаватори і т. д.), транспорт, ЕОМ і т.д.

Фінансовий лізинг характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всій або більшої частини вартості обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування покупки. Після закінчення терміну дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нове, а також купити об'єкт лізингу по залишковій вартості (звичайно вона носить чисто символічний характер) [3, c. 13].

Основним критерієм розмежування фінансового та оперативного лізингу є співвідношення терміну оренди та амортизаційного періоду, а також залишкове право власності на об'єкт лізингу. Тоді як фінансовий лізинг є базовою формою залучення до виробництва об'єктів на тривалий термін, для оперативного лізингу більш характерною є коротко чи середньострокова оренда, а сама ця форма є найпридатнішою для використання високих технологій, комп'ютерної та оргтехніки. За фінансового лізингу ставка платежів є відчутно нижчою, ніж за лізингу операційного. Водночас поточні виграти (не враховуючи ті, що пов'язані з експлуатацією об'єкта лізингу та поновленням використаних матеріалів) і ризики за умов операційного лізингу припадають, як правило, на лізингодавця, тоді як за умов лізингу фінансового - на лізингоотримувача.

Якщо фінансовий лізинг є найбільш придатним тоді, коли лізингоодержувач потребує технічного переозброєння та бажає отримати у користування комплексні технологічні лінії, обладнання для повних технологічних циклів тощо, оперативний лізинг більш зручний тоді, коли йдеться про залучення техніки для сільського господарства, транспортної галузі, будівництва тощо.

Згідно ст.. 15 Закону України «Про лізинг» при фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу [1].

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

На практиці ж існує безліч форм лізингових угод, однак їх не можна розглядати як самостійні типи лізингових операцій [4, c. 112].

Під формами лізингових угод розуміються устояні моделі лізингових контрактів. Найбільш поширення в міжнародній практиці одержали наступні форми лізингових операцій:

1) Лізинг "стандарт". Під цією формою лізингу постачальник продає об'єкт угоди суспільству, що фінансує, що через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам.

2) При поворотному лізингу власник обладнання продає його лізинговій фірмі й одночасно бере це встаткування в нього в оренду. У результаті цієї операції продавець стає орендарем. Поворотний лізинг застосовується у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває потребу в коштах і за допомогою даної форми лізингу поліпшує свій фінансовий стан.

3) Лізинг "постачальникові". У цьому випадку продавець обладнання також стає лвзингоодержувачем, як і при поворотному лізингу, але орендоване майно використовується не їм, а іншими орендарями, яких він зобов'язаний знайти і здати їм об'єкт угоди в оренду. Суборенда є обов'язковою умовою в контрактах подібного роду.

4) Компенсаційний лізинг. При цій формі лізингу орендні платежі здійснюються постачальниками продукції, виготовленої на обладнанні, що є об'єктом лізингової угоди.

5) Поновлюваний лізинг. У лізинговій угоді при даній формі передбачається періодична заміна обладнання на вимогу орендаря на більш зроблені зразки.

6) Лізинг із залученням засобів. Ця форма лізингу передбачає одержання лізинкодавцем довгострокової позики у одного або декількох кредиторів на суму до 80% здаваних в оренду активів. Кредиторами в таких угодах є великі комерційні і інвестиційні банки, що розташовують значними ресурсами, притягнутими на довгостроковій основі.

7) Контрактне наймання - це спеціальна форма лізингу, при якій лізингоодержувачеві надаються в оренду комплектні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної техніки, тракторів, автотранспортних засобів.

8) Генеральний лізинг - право лізингоодержувача доповнювати список орендованого обладнання без висновку нових контрактів. На практиці має місце сполучення різних форм контрактів, що збільшує їхнє число [6, c. 20].

Функціонально лізинг поєднується з різними формами міжнародної економічної діяльності. Формально він належить до сфери послуг, але на відміну від звичайних операцій послуг у лізингових операціях можуть брати доля не два, а більша кількість суб'єктів. Так, крім того, хто надає послуги (лізингодавця) та того, хто їх отримує (лізингоотримувача); суб'єктами операції виступають ще і виробник обладнання, яку потрапляє в лізинговий обіг, банк чи інша кредитна установа, яка надає кошти майбутньому лізингодавцеві для купівлі обладнання та наступної її лізингової експлуатації, а також страхувальна компанія, яка здійснює страхувальне забезпечення лізингових операцій [4, c. 113].

Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності.

Розглянемо чотири найважливіші функції: фінансову, виробничу, постачальницьку та використання податкових пільг.

Фінансова функція полягає:

у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;

у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.

Застосування механізму прискореної амортизації сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а і прискоренню технічного оновлення виробництва.

Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.

Постачальницька функція - це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно [4, c. 113].

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості:

а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними;

б) орендна плата відноситься на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;

в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї сфери; розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки [6, c. 20].

Лізингова форма підприємництва заснована на системі принципів чи вихідних положень, правил, які визначають єдність та зв'язки загальних, окремих та особливих її якостей та зовнішніх проявів, які необхідно враховувати в практичній діяльності. Давно помічено, що знання основних принципів відшкодовує незнання багатьох факторів, в тому числі і в лізингових відносинах (рис. 1.1) [4, c. 115].

Рис. 1.1 - Основні принципи та особливості лізингових відносин

РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ "СТРОЙПОДРЯД"

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ "Стройподряд"

ТОВ "Стройподряд" - стабільно працююча будівельна компанія успішно зарекомендувала себе на будівельному ринку міста Одеси і Одеської області.

ТОВ "Стройподряд" - працює на ринку з 2003 року і здійснює весь спектр субпідрядних, будівельно-монтажних і інжинірингових послуг.

Компанія ТОВ "Стройподряд" знаходиться по адресу вул. Утьосова, 14 офіс 9, вхід з вулиці Базарної.

Основна діяльність - це надання ремонтно-будівельних послуг у сфері комерційної і житлової нерухомості. Завдяки гнучкої системи управління, компанія в самі найкоротші строки може організувати роботу на будь-якому будівельному об'єкті адміністративного, розважального або промислового призначення [7].

ТОВ "Стройподряд"може мати рахунку в будь-яких фінансово-кредитних установах, як у гривнях, так і в іноземній валюті, має право в порядку, встановленому чинним законодавством, самостійно робити експортні та імпортні операції, необхідні для її господарської діяльності.

Статутна діяльність ТОВ "Стройподряд" передбачає:

максимальне задоволення попиту на будівельну продукцію, підвищення її якості і здешевлення собівартості, прискорення створення і реконструкції основних фондів, скорочення незавершеного будівництва;

підвищення ефективності і стабілізації економічного становища підприємства;

рішення питань науково-технічного прогресу і прискорення відновлення власних виробничих фондів, досягнення їхнього повного використання відповідно до призначення;

рішення проблем соціального розвитку колективу, включаючи будівництво власного житла, об'єктів соціально-культурного побуту.

ТОВ "Стройподряд"самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку з урахуванням попиту і пропозиції на будівельну продукцію і кон'юнктуру ринку. Основу планів становлять договори.

Вищим органом управління ТОВ "Стройподряд" є збори засновників. Підприємство раз у рік проводить річні збори засновників незалежно від інших зборів акціонерів. Збори скликаються генеральним директором ТОВ "Стройподряд", ревізійною комісією або на вимогу не менш 2 учасників.

Збори обирають із числа учасників ревізійну комісію для контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства [7].

Структура керування ТОВ "Стройподряд" наведена на рис. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 - Організаційна структура ТОВ "Стройподряд"

Основними напрямками діяльності ТОВ "Стройподряд" є: обробка житлових, промислових, культурно-побутових і соціальних об'єктів і інших послуг, що стосуються капітального будівництва; здача в оренду обладнання, автомобілів, нерухомого майна, нежитлових приміщень, у тому числі складських; постачальницько-збутова діяльність. У таблиці 2.1 проведемо вертикальний аналіз активів балансу підприємства [8].

Таблиця 2.1 - Вертикальний аналіз активів балансу ТОВ "Стройподряд" за 2007-2009 рр.(тис. грн.)

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	Абсол. відх.	Темп росту, %
				09/07рр.	09/08рр.	09/07рр.	09/08рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
Оборотні активи: Кошти	315	689	315	0	-374	0	-118
Дебіторська заборгованість	1018	2444	9397	8379	6953	89,2	74
Товарно-матеріальні запаси	9989	13993	18676	8687	4683	47	25
ПДВ придбаним цінностям	157	115	314	157	199	50	63,5
Усього оборотні активи	11479	17241	28702	17223	11461	60	40
Внеоборотні активи:
Нематеріальні активи	172	686	976	804	290	82,4	29,8
Основні засоби	18692	18795	18017	-675	-778	-3,7	-4,3
Незавершене будівництво	2668	2314	5065	2397	2751	47,3	54,3
Інші активи	2	2	166	164	164	98,8	98,8
Усього внеоборотні активи	21534	21797	24224	2710	2447	11	10
Усього активи	33013	39038	52926	19913	13888	37,7	26,3

В 2009 р. спостерігається зменшення коштів, отриманих ТОВ "Стройподряд" за розглянутий період, на 374 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. Темп росту коштів в 2009 р. зменшився на 18% у порівнянні з 2008р. Загальна дебіторська заборгованість збільшується протягом розглянутого періоду. В 2009 р. дебіторська заборгованість становить 9397 тис. грн.

Товарно-матеріальні запаси склали в 2009 р. 18676 тис. грн., що більше в порівнянні з 2008 р. на 4683 тис. грн. Збільшення товарно-матеріальних запасів говорить про ослаблення політики в області управління товарно-матеріальних запасів, тому що більші запаси на складі супроводжуються більшими витратами на їхнє зберігання і з оборотність капіталу.

Розглянемо в таблиці 2.2 склад і структуру майна підприємства [8].

Таблиця 2.2 - Аналіз складу і структури майна ТОВ "Стройподряд" за 2007-2009 рр.

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	Відхилення (+,-)
				07/09	08/09
1	2	3	4	5	6
Усього майна підприємства, тис. грн. У тому числі:	33013	39038	52926	+19913	+13888
Основні засоби і вкладення, тис. грн. В % до вартості майна	18692 56,6	18795 48,1	18017 34,0	-675 -3,7	-778 -14,1
Оборотні кошти, тис. грн. В % до вартості майна З них:	9989 30,2	13993 35,8	18676 35,3	+8687 +5,1	+4683 -0,5
А) матеріальні оборотні кошти, тис. грн. В % до вартості майна	6018 81,8	9306 76,1	14841 72,0	8823 -9,8	5535 +4,1
Б) кошти , тис. грн. В % до вартості майна	315 0,95	689 1,8	315 0,05	0,0 -0,9	-374 -1,75

Проведені розрахунки показали, що в цілому майно підприємства збільшилося до кінця 2009 року на 13888 млн. грн.

Більшу частину майна підприємства становлять основні засоби і вкладення. Основні засоби склали на початок року 48,1% від усього майна підприємства, під кінець року їхня питома вага знизилася на 14,1%. Основні засоби підприємства зменшилися під кінець року на 778 тис. грн.

У структурі оборотних активів найбільше значення мають кошти - найбільш ліквідна частина оборотних коштів. Їхня питома вага в структурі майна підприємства склав початок року 1,8%, під кінець року питома вага даної статті балансу знизився до 0,05%, в абсолютному вираженні розмір коштів знизився на 374 тис. грн. Значно і в абсолютному вираженні, і у відсотковому відношенні виросли матеріальні оборотні кошти. Так, питома вага даної статті активів виріс за рік на 4,1%, в абсолютному вираженні матеріальні оборотні кошти збільшилися за рік на 5535 тис. грн. [8].

2.2 Використання лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд"

ТОВ "Стройподряд", маючи широку базу даних по перевізниках, може надавати машини безпосередніх перевізників своїм клієнтам, а також використати і машини самим, тим самим оптимізуючи витрати на перевезення власних вантажів.

ТОВ "Стройподряд", як і будь-яка інша комерційна організація, прагне до подальшого розвитку і розширення своєї діяльності. Виконання вищезгаданого завдання дозволить залучити більшу кількість контрагентів, а також розширити спектр надаваних послуг [9].

Ще одним напрямком розвитку фірми є відновлення і розширення парку рухливого складу, що дозволить фірмі брати участь у вантажному транспортному повідомленні і використати власні машини для перевезень власних вантажів і вантажів і замовників, уникаючи покупки послуг по перевезеннях в інших перевізників. Основою виконання цього завдання є застосування лізингу автотранспорту.

Розглянемо загальну суму лізингових платежів ТОВ "Стройподряд" в 2009 році, у якій включаються:

сума амортизації лізингового майна на весь строк лізингового договору;

комісійна винагорода лізингодавця;

плата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором [9].

Загальну суму лізингових платежів будемо розраховувати по формулі:

П = А+К+В+Д+ПДВ,

де П - загальна сума лізингових платежів; А - сума амортизаційних відрахувань; К - плата за використані лізингодавцем кредитні ресурси; В - комісійна винагорода лізингодавцю за надання майна за договором лізингу; Д - вартість додаткових послуг, надаваних лізингоодержувачеві з боку лізингодавця на основі договору; ПДВ - податок на додану вартість [10].

Дана формула вирахування лізингових платежів є оптимальною, тому що вона відбиває всю взаємодію сторін даного договору: лізингодавцем і балансовласником буде виступати фірма ТОВ "Сканія Лізинг", виробником шведський концерн "SCANІ" CV АВ, а лізингоодержувачем, досліджуване підприємство ТОВ "Стройподряд". За попередньою згодою з урахуванням досвіду роботи з технікою фірми "SCANІ" ТОВ "Стройподряд" погодилося на наступні умови:

1.Вартість контракту складе 180 тис. дол. США;

2.У рахунок передоплати в розмірі 25% від вартості контракту фірмі ТОВ "Сканія Лізинг" буде передана активна частина основних засобів (тягач і контейнерне шасі), балансова вартість яких становить приблизно 42 тис. дол. США, а також переведені на рахунок даної фірми кошти в розмірі 3 тис. доларів США;

3.Термін дії договору - 2 роки з моменту підписання договору;

4.ТОВ "Сканія Лізинг" поставляє ТОВ "Стройподряд" чотири тягачі SCANІ 113 2007 року випуску, що задовольняють нормам l-еURO 2 по чистоті, і чотирьох напівпричепів фірми "Kоgel" 2004 року випуску, обсягом 82 м3 на 33 європалети;

5.Винагорода лізингової компанії за надання своїх послуг складе 3% від вартості контракту в рік;

6.Лізингові платежі будуть виплачуватися рівними частинами щомісяця, тобто ТОВ "Стройподряд" повинен буде зробити 24 платежу;

7.Фірма ТОВ "Сканія Лізинг" страхує майно, передане лізингоодержувачеві, на суму 20 тис. дол. США, і витрати по страхуванню включаються в суму лізингових платежів;

8.Викуп техніки буде зроблений по залишковій вартості на момент закінчення дії договору при нормі амортизації 35%;

10. Обов'язковою умовою договору є обслуговування техніки в авторизованому сервісі "SCANІ".

Таким чином, ТОВ "Стройподряд" робить передоплату в розмірі 25% від вартості контракту, то вартість майна, переданого за договором лізингу, складе 135000 дол. США, при цьому норма амортизаційних відрахувань буде становити 35% (прискорена амортизація). Виходячи з вище наведених даних, залишкова вартість обладнання, по якій буде зроблений викуп автотранспорту, буде становити 40,5 тис. дол. США [9].

Сумарний лізинговий платіж за два роки складе 154626 USD. За умовами договору, платежі будуть вироблятися рівними частинами, щомісяця, тобто щомісяця ТОВ "Стройподряд" повинен буде виплачувати по 6442,75 USD.

Як і в будь-якому виді діяльності, при експлуатації автомобільного парку ТОВ "Стройподряд" має певні витрати по його змісту. Щоб зрозуміти, потрібно чи проводити ті або інші заходи усередині підприємства, необхідно прорахувати, які витрати понесе підприємство при впровадженні даного заходу.

Розрахунок витрат на зміст і експлуатацію рухливого складу буде ґрунтуватися на наступних даних:

1.ТОВ "Стройподряд" одержує від лізингодавця 4 тягачі і 4 напівпричепи;

2.Кожна машина буде працювати 10 місяців у рік;

3.Технічне обслуговування виробляється авторизованим технічним центром фірми "SCANІ" з розрахунку 1000 доларів США на 100000 тис. км пробігу;

4.Технічний ремонт автомашин ТОВ "Стройподряд" буде робити своїми засобами.

Основною статтею витрат по змісту і експлуатації автотехніки стануть витрати на пально-мастильні матеріали (ГСМ). Технічне обслуговування служить для виявлення поломок і усунення дрібних несправностей, а також заміни технічних рідин, і його вартість визначається як 1000 доларів США на 100000 км пробігу автомобіля, то загальні витрати на нього складуть 3200 дол. США [9].

Одним з найважливіших факторів безпеки руху автопоїзда по дорозі є гарний стан його шин. Тому транспортні підприємства міняють шини на кожному автопоїзді 2 рази в рік. Таким чином, витрати по заміні шин, при середній вартості однієї шини в 250 доларів США, складуть 24 тис. дол. США.

Елементом технічного обслуговування будь-якого автомобіля є його мийка. У цей момент часу ціна на мийку вантажного автомобіля з тентованим напівпричепом становить 20 дол. США. Мийка автотранспорту здійснюється 1 раз на круговий рейс, і, отже, витрати складуть: 1600 дол. США. Притім, що техніка, передана в ТОВ "Стройподряд" лізингодавцем не є старою, проте, не виключаються серйозні поломки. По нормативах заводу виготовлювача, на великий ремонт у середньому затрачається не більше 5000 доларів США в рік на одну машину, час експлуатації якої не перевищує 5 років. Отже, ТОВ "Стройподряд" затратить приблизно 20 тис. дол. США на ремонт техніки.

Ще однієї дуже важливою складовою витрат будь-якої фірми в даній справі є оплата роботи водіїв-механіків. У міжнародній практиці водій-дальнобойщик, що не є власником рухливого складу, одержує приблизно 10% від вартості фрахту.

При цьому необхідно врахувати виплати по лізингових платежах, які становлять 77313 дол. США щорічно. Виходячи з вище перерахованих умов експлуатації і відповідних витрат на обслуговування і експлуатацію, припускаємо, що сумарна витрата по обслуговуванню і експлуатації 179713 дол. США.

Виходячи з розрахунків очікуваних доходів і витрат, пов'язаних із проведенням даного заходу на підприємстві ТОВ "Стройподряд", отримані результати вплинуть на основні техніко-економічні показники підприємства.

Оцінюючи ефективність лізингу, варто брати до уваги як суб'єктивні, так і загальноекономічні фактори і враховувати одну дуже істотну особливість ринку України. Уже не раз доводилося переконуватися в тім, що одне адміністративне рішення може виявитися сильніше сотні бізнес-планів. Тому будь-які попередні розрахунки ефективності лізингу можуть бути спростовані як "ззовні" - більш сильними конкурентами, що мають контакти в структурах влади, так і "зсередини" - помилками в управлінні фінансами в ТОВ "Стройподряд" [9].

2.3 Переваги лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд"

Регулювання лізингової діяльності повинне здійснюватися виходячи з її економічної сутності. Тому вихідною умовою створення діючого механізму управління лізингом є визначення лізингу, що повинне давати загальну характеристику лізингу, охоплювати фундаментальні властивості, істотні закономірності, розкривати відмітні ознаки і особливості.

Оцінка ефективності лізингових операцій у цілому повинна базуватися на тім же підході, що і оцінка ефективності інвестицій - зіставленні доходів і витрат. Однак якщо при проведенні оцінки ефективності інвестицій даний процес найбільше зачіпає одного з учасників - інвестора, то в лізингу для кожного із суб'єктів варто формувати свій критерій ефективності [11, c. 44].

Розглядаючи лізингову діяльність ТОВ "Стройподряд", необхідно відзначити, що організація і управління лізинговими операціями перебуває на досить високому рівні: компанія пропонує широкий спектр лізингових продуктів залежності від потреби кожного клієнта, клієнтами компанії є не тільки підприємстві і організації - юридичні особи, але і підприємці без утворення юридичної особи.

Для збільшення ефективності лізингових операцій у ТОВ "Стройподряд" рекомендується наступне:

1) оскільки передане в лізинг майно залишається у власності лізингодавця - ТОВ "Стройподряд", компанія може використати це майно як додаткове забезпечення зворотності кредитних засобів, що дозволить збільшити розмір і строки залучення кредитів, і, тим самим, приведе до збільшення обороту лізингу;

2) використати у своїй діяльності поворотний лізинг, тому що ліквідаційна вартість після прискореної амортизації предмета лізингу досить висока, щоб після реалізації предмета лізингу принести досить більший прибуток;

3) заключення з лізингоодержувачем так званих "генеральних угод", згідно які дозволяють лізингоодержувачеві доповнити список лізингового майна без заключення нових контрактів;

4) використання спеціальних умов страхування платежів по лізингових операціях, розроблених такими українськими страховими компаніями, як "ЧАО українська страхова група", «ИНГОССТРАХ», «ОСТРА», "МСК", тощо. Це дозволить компенсувати до 90% непогашених лізингових платежів.

Розмір страхового відшкодування визначається як різниця між страховою сумою і всіма виплатами (крім відсотків по простроченій заборгованості), зробленими лізингоодержувачем страхувальникові (лізингодавцю) у період дії договору лізингу (з обліком наявних заставних зобов'язань між лізингоодержувачем і страхувальником). Передбачається, що страхова сума встановлюється пропорційно певному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика, виходячи із загальної суми, що підлягає поверненню за умовами договору лізингу (крім відсотків по простроченій заборгованості).

Таким чином, до основним переваг застосування лізингу на підприємстві ТОВ "Стройподряд" є:

По-перше, ТОВ "Стройподряд" одержує можливість користуватися необхідним для нього майном без одноразової мобілізації на ці мети власних або притягнутих позикових засобів. Лізингоодержувач звільняється від одноразової повної оплати вартості майна, що вигідно відрізняє лізинг від звичайної купівлі-продажу.

По-друге, лізинг може відкривати доступ до потрібного майна, як у випадку яких-небудь кредитних обмежень, так і при неможливості залучення для цих цілей позикових засобів.

По-третє, простота одержання майна для ТОВ "Стройподряд" по лізингу, у порівнянні з банківською позичкою на його придбання, тому що лізингове майно виступає як застава.

По-четверте, скорочення податку на майно, оподатковуваною базою для якого стає швидко зменшувана залишкова вартість обладнання.

По-п'яте, віднесення лізингових платежів на собівартість продукції (робіт, послуг) для ТОВ "Стройподряд", що дозволяє знизити оподатковувану базу по податку на прибуток, тоді як при покупці обладнання за рахунок отриманого кредиту виплата відсотків за користування фінансовими ресурсами більш ніж наполовину здійснюється за рахунок прибутку підприємства, що залишається після оподатковування.

По-шосте, з огляду на, що лізингова угода більш гнучко, ніж кредит, воно надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть вироблятися після одержання виторгу від реалізації товарів, виготовлених на взятому в лізинг обладнанні. Ставки можуть бути фіксованими і плаваючими. Лізингова угода може бути укладена на більш тривалий строк, чим кредитний договір. У зв'язку із цим величина періодичних лізингових платежів буде менше, знижуються витрати користувача по сплаті цих платежів і зростає надійність виконання лізингового договору.

Для ТОВ "Стройподряд" зменшується ризик морального і фізичного зношування і старіння майна, оскільки майно не здобувається у власність, а береться в тимчасове користування. Лізингове майно може не значитися в лізингоодержувача на його балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно. Звільнення лізингових платежів ТОВ "Стройподряд" від податку на додану вартість, дає можливість застосування механізму прискореної амортизації в три рази.

У лізингу зацікавлені всі учасники угоди: виробник одержує нові канали збуту, ТОВ "Стройподряд" має можливість придбати обладнання без первісних фінансових витрат, лізингова компанія стає фінансовою ланкою між виробником і споживачем, одержуючи за це прибуток. У виграші залишається також і держава - відроджується виробництво, збільшуються податкові надходження в бюджет, зменшується соціальна напруга за рахунок створення нових робочих місць.

З вищесказаного видно наскільки привабливий лізинг, хоча законодавство у відношенні його незовсім і ускладнено пробілами.

У зв'язку із цим вбачається необхідність прийняття додаткових законодавчих актів в області регулювання лізингових відносин. Спеціальний закон про лізинг покликаний усунути сьогоднішні пробіли в правовому регулюванні фінансової оренди.

Лізинг ще не зайняв у нашій країні того значного місця, що характеризує його розвиток у провідних капіталістичних країнах. Щоб цей рід діяльності динамічно розвивався, необхідно створити умови, яких в Україні на даний момент не спостерігається.

Одна з основних причин слабкого розвитку лізингових операцій у нашій країні полягає у відсутності розвиненого і організаційно оформленого ринку засобів виробництва. Позначається відсутність досвіду в їхньому проведенні, а також законодавчих і нормативних актів, що регулюють взаємини сторін при висновку угод по лізингу.

Українським виробникам і підприємцям потрібно створити умови, при яких вони прагнули б розвивати цей рід діяльності. Для цього в першу чергу варто домагатися появи лізингових угод з досить довгими термінами дії (не менш 3-х років). Адже саме такі договори будуть нести реальні інвестиції в економіку [11, c. 43].

Необхідно якщо не звільнити, то хоча б знизити у два і більше рази податок на прибуток, отриману лізингодавцями від реалізацій договорів по лізингу з терміном дії три і більше років. Також варто стимулювати банки надавати кредити лізинговим компаніям, які містять тривалі договори.

Крім цього, необхідно розглянути можливість зниження мит і податків по товарах, ввезеним на територію України і які є об'єктами міжнародного фінансового лізингу.

Безумовно, перераховані вище міри повинні сприяти розвитку лізингових компаній і операцій, вироблених ними.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

3.1 Лізинг в Україні: проблеми та перспективи

Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16.12.1997 р. в Україні прийнято закон "Про лізинг", який, до речі, оцінюється спеціалістами досить критично. Якщо для вітчизняних лізингових компаній, які тільки-но почали виникати і розвиватися в Україні, відсутність спеціального законодавства до певної міри не була серйозною перешкодою, а в окремих випадках - навіть навпаки, якимось чином сприяла їх фінансовим успіхам, то великі лізингові компанії Заходу аж тепер, після прийняття згаданого закону, мають можливість серйозно працювати на ринку України.

Як зазначають спеціалісти, хоч основні положення закону "Про лізинг" і відповідають основам теорії лізингу, однак можливості застосування цього документа нині в Україні досить обмежені і ті компанії, які ще в 1997 р. могли розвивати свою лізингову діяльність, сьогодні, після прийняття закону, стоять перед перспективою її згортання. У цьому плані Україна значно відстає від Росії та Білорусі, не кажучи вже про Польщу. В країнах Прибалтики лізинг розвинувся вже так широко, що розповсюджується навіть на побутові товари широкого вжитку для населення [13, c. 43].

Лізинг в Україні все ще перебуває на межі свого формування, незважаючи на свідчення статистичних звітів Всеукраїнської асоціації лізингу «Укрлізинг», що за останні 3 роки обсяг лізингових послуг в Україні зріс майже на 30 % та склав 50 млн. дол. США. Однак весь обсяг лізингу не перевищує 10-12 % його попиту в промисловості України [12, c. 36].

Для того щоб ринок лізингових послуг ставав більш дійовою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів необхідно створити міцне підґрунтя для його розвитку - сприятливу законодавчо-нормативну базу, яка б у подальшому забезпечила ефективне функціонування лізингового бізнесу.

Сприятливий законодавчо-нормативний клімат є запорукою розвитку лізингу, тому що дійсно визнає його реальним і дієздатним, спроможним пробудити інтерес усіх зацікавлених у такому бізнесі сторін. Адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансування.

Зокрема, права та обов'язки лізингодавця як юридичного власника обладнання і права та обов'язки лізингоотримувача як користувача повинні бути чітко визначеними. Юридичному власникові потрібен простий та ефективний процес повернення активу, якщо умови лізингової угоди будуть порушені з боку лізингоотримувача, включаючи автоматичне право повернення власності без тривалих судових процедур, право вимагати виплати лізингового боргу та інше відшкодування збитків. Якщо повернення власності полегшено у правовому та юридичному аспектах, лізингові компанії можуть у такому випадку оформлювати більш ризиковані операції, ніж в інших випадках, та встановлювати більш низькі премії за ризик в угодах лізингу, що впливає на вартість угоди [12, c. 26].

Лізингоотримувач повинен мати право використовувати обладнання та отримувати повну віддачу від активу. Як правило, лізингоотримувач також має право ставати власником при здійсненні заздалегідь узгодженого опціону придбання при закінченні лізингової угоди. Водночас лізингоотримувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингову плату, а також страхувати та обслуговувати обладнання.

Оскільки більшість лізингових компаній не здійснюють депозитних операцій для фізичних осіб і не беруть участі у ринках грошових коштів, якими оперують центральні банки, вони беззастережно відносяться до структур з помірним ризиком діяльності та підлягають меншому регулюванню з боку держави, ніж комерційні банки. Однак у розвинутих країнах, де регулюючі органи спостерігають за лізингом (загалом це центральний банк чи міністерство фінансів), останні часто здійснюють контроль за ефективністю через фінансову звітність з метою визначення відношення максимального боргу до акціонерного капіталу, мінімальних потреб капіталу. Кінцевим завданням таких перевірок є визначення допустимого ступеня свободи для лізингової компанії.

Більшість країн мають податкові режими, сприятливі для здійснення інвестицій та розвитку малих підприємств, тому вбачається правильним надавати фінансові пільги лізинговим компаніям, які займаються перспективним фінансуванням і таким чином можуть сприяти розвитку малого і середнього бізнесу країни [12, c. 27].

Сьогодні Закон України «Про лізинг» слід розглядати у комплексі із законами «Про банки та банківську діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

У Законі України «Про лізинг» сформульовані визначення лізингу (ст. 1), фінансового та оперативного лізингу (ст. 4), які заміняють неточні їх формулювання у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» [13].

Згідно з чинним Законом «Про лізинг» (ст. 6) договір лізингу можна укладати у формі як тристоронньої (між усіма основними суб'єктами лізингу), так і двосторонньої (між лізингодавцем і лізингоотримувачем) угоди [1].

У ст. 7-18 фактично розглядається зміст угоди лізингу. При цьому права та обов'язки сторін у процесі роботи над Законом були розширені з урахуванням положень нового Цивільного кодексу України.

Майно, передане за угодою фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоотримувача, а за угодою оперативного лізингу - залишається на балансі лізингодавця (ст. 9) [1].

Об'єкт лізингу протягом усього терміну дії лізингової угоди є власністю лізингодавця. Право власності на об'єкти фінансового лізингу придбавається лізингоотримувачем лише після виплати вартості об'єкта лізингу. При банкрутстві лізингоотримувача, арешті чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоотримувача та підлягає поверненню лізингодавцеві.

Закон розглядає також питання бухгалтерського обліку та звітності відносно лізингових операцій, порядку виплати мита, податку на додану вартість та акцизного збору при імпортуванні об'єкта лізингу, реєстрації угоди лізингу (ст. 19-21) [1].

Важливо, що заключними положеннями (ст. 22) визначено: раніше прийняті закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать Закону України «Про лізинг» [1].

У цілому Закон відповідає сучасним поглядам на визначення та регулювання лізингового бізнесу. Він не суперечить положенням Конвенції з міжнародного фінансового лізингу, що дозволяє українським лізинговим компаніям і підприємствам брати участь у міжнародній лізинговій інтеграції.

Разом з тим, прийнятий текст Закону України «Про лізинг» має ряд суттєвих недоліків. Одним із них є те, що наведене в ст. 1 визначення лізингу не пояснює, яке саме власне майно лізингодавець може віддати у лізинг, що породжує певні ілюзії. На нашу думку слід було б конкретизувати: «…власне майно, яке придбане для цілей лізингу раніше». До того, можливість передачі у лізинг лише майна, що відноситься до основних фондів (ст. 2), обмежує перелік об'єктів лізингу та не відповідає світовій практиці лізингу, згідно з якою об'єктами лізингу виступають і майнові комплекси підприємств, і майнові права та інші нематеріальні активи.

Визначення лізингодавця як суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 3) виключає можливість для державних органів бути лізингодавцями на неприбуткових основах. На жаль, у Законі нічого не сказано про основи та особливості діяльності лізингових компаній [1].

Недостатнім через практичні вимоги є визначення в ст. 4 двох видів (фінансовий та оперативний) та трьох форм (пайовий, міжнародний та лізинг з поверненням) лізингу. З відомих близько 40 видів лізингових операцій слід було б виділити прямий та непрямий лізинг, про які йде мова у проекті нового Цивільного кодексу України, розповсюджений у світі розподільчий лізинг, компенсаційний та змішаний лізинг, що відрізняються формою лізингових платежів, внутрішній лізинг, який є доповненням до названого у Законі міжнародного лізингу, та ін. Крім того, незадовільним є розмежування у ст. 4 понять фінансового та оперативного лізингу. Встановлений термін контракту фінансового лізингу (що «не повинен бути меншим за строк, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу» - ст. 4.1) штучно подовжує термін лізингового контракту та збільшує вартість лізингу для лізингоотримувача.