Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Уманський національний університет садівництва

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

Оцінка фінансового стану підприємства на прикладі СТОВ «Урожай» Голованівського району Кіровоградської області

Науковий керівник: к. е. н., доцент Транченко Л. В.

Виконавець: студент 35-о групи

Богуцький Ігор

Умань - 2010 р.

Реферат на курсову роботу

ліквідність фінансова стійкість рентабельність

Дана курсова робота на тему «Оцінка фінансового стану підприємства» написана на матеріалах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» Голованівського району Кіровоградської області.

Робота складається із вступу, трьох спеціальних розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг курсової роботи 73 сторінок, в тому числі основної частини - 69 сторінок. Робота включає 15 таблиць та 5 рисунки. Список використаних джерел складається із 38 найменувань.

Ключові слова: планування, забезпечення фінансовими ресурсами, фінансове планування, прогнозування, поточне планування, оперативне планування, контролінг.

Мета курсової роботи полягає у вивченні місця і ролі фінансового стану в діяльності аграрних підприємств, а також розробці рекомендацій щодо вдосконалення управління фінансовим станом через застосування фінансового планування.

Об'єктом дослідження є процеси планування у підприємницьких структурах.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми організації фінансового планування на підприємства, а саме сільськогосподарських.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались: метод наукового пізнання, дедукції та індукції, розробки схеми планування; загальнонауковий історичний метод; методи системно-структурного аналізу.

План

Вступ

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ СТОВ „Урожай”

2.2 Аналіз ліквідності підприємства

2.1 Аналіз динаміки і структури майна підприємства

2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

2.4 Аналіз рентабельності підприємства

3. НАПРЯМКИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА СТОВ „Урожай”

Висновки та пропозиції

Список використаних літературних джерел

Вступ

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Фінансовий стан підприємств залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Аналіз фінансового стану -- це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Це ж породжує поділ аналізу на зовнішній та внутрішній. Такий поділ аналізу для самого підприємства є декілька умовним, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу доповнюють один одного основною інформацією.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов`язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Фінансову стійкість підприємства тісно пов`язано із перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансову можливість підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об`єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а токож відповідальності фінансово-господарської діяльності.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об`єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов`язаний із підприємництвом економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної діяльності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.[20]

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами,банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємства, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Тому актуальність обраної теми не викликає сумніву.

Метою даної роботи є проведення деталізованого аналізу фінансового стану підприємства, на прикладі СТОВ „Урожай”.

Для досягнення поставленої мети були вирішені слідуючи задачі: аналіз всіх його показників, тобто аналіз динаміки і структури майна підприємства, аналіз рентабельності, ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства, який дав змогу виявити проблеми у діяльності СТОВ „Урожай”.

Предметом виступає саме підприємство, яке має забезпечити такий стан своїх фінансових ресурсів, за яких воно стабільно зберегло б здатність безперебійно функціонувати у ринковій економіці, як суб'єкт підприємницької діяльності.

1. Огляд літературних джерел з питань організації фінансового стану підприємства

Підприємництво в Україні після більш ніж 70-літньої перерви має невелику історію. Тому його становлення і розвиток пов'язані з чисельними проблемами фінансового характеру. Економіка України до початку 90-х років була в основному повністю одержавленою, тобто абсолютна маса підприємств перебувала у власності держави чи під таким її контролем, що говорити про інші форми власності реально було просто неможливо. Отже, зародження підприємства пов'язане з появою насамперед малих підприємств як найхарактерніших представників реального підприємництва у чистому вигляді, де власник підприємства є водночас і його головним менеджером.

Найбільше малих підприємств зосереджено у сфері торгівлі й громадського харчування - близько 50%. У галузях промисловості та бцдівництва - відповідно 14% і 10%. У сфері побутового обслуговування населення було створено понад 5% малих підприємств, в інших галузях частка їх становила від 0,4% до 2,4%. У сільському господарстві частка малого бізнесу дорівнює лише 2,3% у 2008 році. Діяльність малих підприємств в цілому у країні характерізується даними, наведеними у Табл.1.1.

З 197 127 малих підприємств, зареєстрованих у країні, реально здійснювали свою діяльність тільки 155 456, або 78,8%. Найбільший обсяг продукції був виконаний у торгівлі - 39,3% від загального обсягу.у середньому на одне діюче торгівельне підприємство припадає 0,117 млн. грн. виконаних робіт і послуг. У розрахунку на одне торгове мале підприємство в 2009 році припадало 2,2 тис. грн. прибутку, водночас у цілому в Україні прибуток на одне мале підприємство становив лише 0,8 тис. грн. [13, 17].

Табл. 1.1. Основні фінансові показники діяльності малих підприємств у 2007 році за галузями економіки. [17]

Малий бізнес не лише виготовляє продукцію, формує валовий дохід і прибуток, а й досить активно бере участь у процесі утворення централізованих державних фондів коштів за рахунок податкових платежів.

Діяльність малих підприємств істотно різниться не лише за галузями економіки, а й за формами власності (Табл.1.2.).

Рис. 1.2. Основні фінансові показники діяльності малих підприємств у 2008 році за формами власності [17]

Частка приватних малих підприємств у загальній кількості функціонуючих підприємств становила близько 30%, але основна частина малих підприємств припадала на колективну форму власності (понад 65%). Малі підприємства колективної форми власності виробили більш як 3/4 усієї продукції, тоді як приватні малі підприємства тільки 16,5%. Колективні малі підприємства забезпечили одержання майже 3/4 валового доходу від реалізації продукції, у той час як приватні лише 24%. Однак прибутковими виявилися приватні підприємства, а малі підприємства інших форм власності одержали балансовий збиток. У розрахунку на одне приватне підприємство було отримано 4,85 тис. грн. балансового прибутку.

З метою виходу з економічної кризи та виправлення становища, що склалося в державі у сфері малого підприємництва, Верховна Рада України прийняла Закон України Про державну підтримку малого підприємництва від 19.10.2000 року та Закон України Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні від 21.12.2000 року, із розробленими Кабміном України Заходами щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2001 рік. Програма складається із комплексу заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо розв'язання проблем розвитку малого підприємництва. Зокрема, програмою передбачені активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів; пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; розробка та запровадження ефективних кридитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва.

Законом передбачається фінансування програм підтримки малого підприємництва за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом [13].

На 2009 рік у видатковій частині Державного бюджету України на підтримку малого і середнього підприємництва було виділено 27,0 млн. грн., які спрямовані на: впровадження регіональної політики - 65,7%, активізацію фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки - 12,1%, сприяння створенню інфраструктури - 22,2%. Що стосується окремих програм сприяння розвитку і підтримки малого підприємництва, в 2009 році кошти в сумі 32,3 млн. грн. мали бути спрямовані на фінансуваня значних програм (рис.1.4.).



Рис.1.4. Програми сприяння розвитку і підтримки малго підприємництва в 2008 році в Україні. [13]

Таким чином, необхідний диференційований підхід до малих підприємств, що повинен знайти відображення у всіх законодавчих актах України, у тому числі в законах з оподаткування, податковому кодексі. Однак мало звільнити підприємців від необгрунтованого податкового тягаря, треба надати їм, осбливо на початковому етапі, відповідну фінансову підтримку:

створення законодавчо-нормативних умов, сприятливих для одержання необхідних кредитів і позичок від комерційних банків та фнших фінансових установ;

фінансово-кредитна підтримка малих підприємств із боку держави за умови здійснення діяльності, що сприяла б скороченню безробіття, підвищенню обсягу виробництва товарів та послуг, розв'язувала б соціальні проблеми суспільства;

надання підприємствам малого бізнесу відповідних фінансових та інших послуг на пільгових умовах із боку держави для стимулювання розвитку малих підприємств.[9]

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями [34, с. 302].

Фінансовий стан підприємств залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Фінансовий аналіз (від грецьк. розклад, розчленування) - це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства [23, с. 3]. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття - синтез (від грецьк. з'єднання, складання) - це метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок “аналіз-синтез” притаманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.

Мета фінансового аналізу - інформаційне забезпечування прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб'єктів ринку :

- підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення ;

- акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів ;

- інвесторів, зацікавлених в ефективності та прийнятній ризикованості інвестування своїх коштів ;

- кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства ;

- партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні і надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);

- сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки - у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації - у потенційній спроможності підприємства допомагати ) [23, с. 3] .

Таким чином, перелік перерахованих груп користувачів фінансового аналізу показує, що він потрібний всім учасникам економічного процесу.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ СТОВ „Урожай”

2.1 Аналіз динаміки і структури майна підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об`єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов`язаний із підприємництвом економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної діяльності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.[20]

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами,банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємства, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Фінансовий стан характеризується насамперед розміром та використанням коштів (активів) та джерелами їх формування (власне капіталу та зобов'язань, тобто пасивів).

Поряд з найбільш сигнальними показниками, в яких проявляється фінансове становище, виступає платоспроможність підприємства, під якою розуміється його здатність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки й матеріалів у відповідності з господарськими договорами, повертати кредити, здійснювати оплату праці персоналу, вносити платежі до бюджету. Усі ці відомості містяться у балансі підприємства. Але при цьому слід мати на увазі, що періодична бухгалтерська та фінансова звітність - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур. Необхідне аналітичне прочитання вихідних даних. Тому для загальної оцінки фінансового стану підприємства слід розглянути статі балансу в динаміці та визначити приріст та темпи росту цих статей, тобто скласти так званий порівняльний або агрегований баланс, представлений у вигляді таблиці. Отже, порівняльний аналітичний баланс чудовий тим, що він з'єднує і систематизує ті розрахунки та припущення, що звичайно, здійснює будь-який аналітик при первісному ознайомленні з балансом.[18]

Перш за все звернімо увагу на загальну суму коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства і складають валюту балансу. Загально прийнятою точкою зору є те, що зростання валюти балансу свідчить про зміцнення фінансового стану господарюючого суб'єкта, його розвиток. За 2002 рік ми спостерігаємо саме таку тенденцію. Приріст валюти балансу складає 5,84%. Але відбулося це насамперед за рахунок збільшення суми оборотних активів, а саме розміру позиченого капіталу на суму 14,8 тисяч гривень та оборотних коштів на 10,7 тисяч гривень, та внаслідок інфляційних процесів, що відволікають надмірні кошти до сфери розрахунків. Але взагалі, відбувається незначний.

За станом 2004 року, має місце незначне збільшення валюти балансу майже на 1%. Це скоріше відбулося перш за все за рахунок зменшення величини власних коштів в обороті. Деяке збільшення суми основних засобів підприємства відбулося за рахунок невиробничих фондів. Збільшено розмір позиченого капіталу на 6,4 тис.грн., що в загалі є негативним явищем.

Щодо структури пасивів, слід відмітити, що в ній постійно зберігається висока частка позиченого капіталу (на рівні 99%), що свідчить про майже абсолютну фінансову залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. При цьому сума власних коштів зменшується на 4,02%. Що стосується залучених коштів, то довгострокові зобов'язання займають достатньо високу їх, частку, але за станом 2004 року вони зменшились до 97,7% за рахунок довгострокових кредитів банків. Оскільки підприємство “живе” за рахунок кредитів, що є негативним моментом.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги має тенденцію до збільшення. За станом 2004 року ці показники збільшилися на 15,9 тис. грн., або 8%. Левова частка довгокострокових зобов'язань підприємства припадає на довгострокові кредити банків, що свідчить про прогресуючу неплатіжоспосібність підприємства.

Окрім цього особливу увагу слід звернути на наявність так званих “хворих статей” у звітності, до яких відносяться збитки, позички та займи не погашені в строк, прострочені кредиторська та дебіторська заборгованості, векселі, що видані (отримані) прострочені.

Зробимо розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан та економічний потенціал підприємства.

Частка основних засобів в активах підприємства (Чо.з.) - характеризує частку коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу.

Позитивною є тенденція до зменшення за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації.

Цей коецієнт розраховується за формулою (2.1)

Чо.з. = залишкова вартість основних засобів / активи = (2.1)

2002 Чо.з. = 13,5 / 250,6 = 0,054

2003 Чо.з. = 12,7 / 255 = 0,05

2004: Чо.з. = 12,8 / 269 = 0,047

Коефіцієнт мобільності активів (Км.а.) - характеризує кількість обігових коштів, яка припадає на одиницю необігових коштів. Також характеризує потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Позитивною є тенденція до збільшення, але рекомендованим є значення близько 0.5.

Цей коецієнт розраховується за формулою (2.2)

Км.а.= мобільні активи / немобільні активи = (2.2)

2002 Км.а.= (232,6 + 0,6) / 250,6 = 13,402

2003 Км.а.= 238,4 / 255 = 14,361

2004: Км.а.= 253,2 / 269 = 15,162

Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзн.) - характеризує рівень моралного і фізичного зносу основних фондів.

Позитивною є тенденція до зменшення.

Цей показник розраховується за формулою (2.3)

Кзн.= знос основних засобів / первісна вартість основних засобів = (2.3)

2002 Кзн. = 3 / 16,5 = 0,182

2003 Кзн. = 3,8 / 16,5 = 0,230

2004: Кзн. = 7,7/ 20,5 = 0,376

Результати розрахунків наведені у таблиці 2.2 (рис. 2.1).

Таблиця 2.1

Результати розрахунків показників майнового стану

	2007	2008	2009
Чо.з.	0,054	0,050	0,047
Км.а.	13,402	14,361	15,162
Кзн.	0,182	0,230	0,376

Рисунок 2.1 Майновий стан підприємства

За результатами розрахунків показників майнового стану можна зробити висновки, що питома вага основних засобів у загальних активах має тенденцію до зменшення, що є позитивною тенденцією. В порівнянні зі станом за 2007 рік цей показник дорівнював 5,4%, за 2008 рік ця частка складає вже 4,7%. Що стосується показника мобільності активів, то тут має місце позитивна тенденція до збільшення, що в загальному випадку позитивно характеризує діяльність підприємства. Якщо розглядати показники зносу основних засобів, то тут також спостерігається позитивна тенденція до зменшення частки основних засобів у загальному капіталі. За станом за 2009 рік цей показник зменшився майже у двічі.

2.2 Аналіз ліквідності підприємства

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття “оборотні кошти” та “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ та ІІІ розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринковою економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов`язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов`язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов`язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщенні в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов`язань.

Якщо при такому порівняння активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів. Для цього складемо баланс ліквідності, який наведений у таблиці 2.2

А1 - найбільш ліквідні активи	П1 - негайні пасиви
А2 - активи, що швидко реалізуються	П2 - короткострокові пасиви
А3 - активи, що повільно реалізуються	П3 - довгострокові пасиви
А4 - активи, що важко реалізуються	П4 - постійні пасиви

А1П1;

А2П2;

А3П3;

А4П4

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності балансу

Актив	Код рядка	2007	2008	2009	Пасив	Код рядка	2007	2008	2009
А1	230,240	5,5	6,6	3,7	П1	540-610	9,7	9,2	10
А2	150-180, 210,220	176,9	170,4	129,8	П2	500-530	179,4	187,3	195,3
А3	100, 120, 130, 140, 250, 270	50,8	61,4	119,7	П3	480	60	59	58,6
А4	080	17,4	16,6	16,7	П4	380,430, 630	1,5	-0,5	6
Баланс	280	250,6	255	269,9	Баланс	640	250,6	255	269,9

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

За результатами складання балансу можна зроби висновок, що:

2007	А1<П1,	А2<П2,	А3<П3,	А4>П4;
2008	А1<П1,	А2<П2,	А3>П3,	А4>П4,
2009	А1<П1,	А2<П2,	А3>П3,	А4>П4,

тобто ліквідність підприємства є дуже низькою.

Більш детальний аналіз ліквідності підприємства проведемо на основі фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) - характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника, але критичним значенням є 1, якщо показник менше 1, то підприємство має неліквідний баланс, якщо значення у діапазоні 1..0,5, то підприємство своєчасно ліквідує борги.

Цей показник розраховується за формулою (2.4)

Кл.п. = поточні активи / поточні пасиви = (2.4)

2002 Кл.п. = 232,6 / 189,1 = 1,230

2003 Кл.п. = 238,4 / 196,5 = 1,213

2004 Кл.п. = 235,2 / 205,3 = 1,233Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кл.ш.) характеризує кількість одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Позитивною є тенденція до збільшення, коефіцієнт швидкої ліквідності має бути більшим, або дорівнювати 1, але як правило значення цього показника знаходяться у діапазоні 0,7..0,8.

Цей показник розраховується за формулою (2.5).

Кл.ш. = (поточні активи - запаси) / поточні пасиви = (2.5)

2007 Кл.ш. = (232,6 - 0,5 - 49,7) / 189,1 = 0,965

2008 Кл.ш. = (238,4 - 4,5 -56,9) / 196,5 = 0,901

2009 Кл.ш. = (253,2 - 11,2 - 108,5) / 205,3 = 0,65

Коефіцієнт ліквідності абсолютної (Кл.а.) - характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Позитивною є тенденція до збільшення, але як правило значення цього показника знаходяться має бути 0,2...0,35.

Цей показник розраховується за формулою (2.6).

Кл.а. = кошти / поточні пасиви = (2.6)

2007 Кл.ш. = 5,5 / 189,1 = 0,029

2008 Кл.ш. = 6,6 / 196,5 = 0,034

2009 Кл.ш. = 3,7 / 05,3 = 0,018

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості (Кдк) - характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення цього показника дорівнює 1.

Цей показник розраховується за формулою (2.7).

Кд.к. = дебіторська заборгованість / кредиторська заборгованість (2.7)

2007 Кд.к = (168,6 + 3,6 + 4,7) / (179,4 + 0,4) = 0,984

2008 Кд.к. = (166,8 + 3,6) / (187,3 + 1) = 0,905

2009 Кд.к. = (122,3 + 7,5) / (195,3 + 0,8) = 0,662

Результати розрахунків, наведені у таблиці 2.4 (рисунок 2.2)

Таблиця 2.3

Результати розрахунків показників ліквідності

	2007	2008	2009
Кл.ш.	0,965	0,901	0,650
Кл.а.	0,029	0,034	0,018
Кл.п	1,230	1,213	1,233
Кд.к.	0,984	0,905	0,662

Рисунок 2.2 Показники ліквідності

За результатами розрахунків показників ліквідності можна зробити висновок, що підприємство здатне своєчасно ліквідувати поточні борги. Але у той же час має місце зменшення значення швидкої ліквідності, що є негативним явищем, і якщо у перші два періоди значення цього коефіцієнту було в межах допустимого, то на кінець 2009 року це значення досить низьке (на 1 грн. боргів приходиться лише 65 коп. найбільш ліквідних активів). Що стосується абсолютної ліквідності, то і у цьому випадку має місце зменшення значення абсолютної ліквідності, що є негативним явищем. І як у попередньому випадку, у перші два періоди значення цього коефіцієнту було в межах допустимого, то на кінець 2009 року це значення досить низьке, терміново підприємство здатне погасити лише 18% поточної заборгованості. Що стосується співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, то на кінець 2009 року підприємство здатне розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів на 66,2% (в попередні періоди це значення було 98,4% та 90,5% відповідно).

2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов`язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об`єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри фінансової стабільності ё незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

З цієї точки зору оцінити фінансовий стан підприємства можна за допомогою показників фінансової стійкості. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов`язання мобільними активами);

часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування:

власні обігові кошти (ВОК);

власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + Кд);

власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити та позики (ВОК + Кд + Кк).

Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, розрахунок ведеться за формулою 2.8

ВОК = ВК - НА (2.8)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімально умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов`язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов`язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов`язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів. У цьому випадку платоспроможність підприємства гарантована, це виражається за допомогою формули 2.9

З < ВОК (2.9)

Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики. У цьому випадку, також, платоспроможність підприємства гарантована, це виражається за допомогою формули 2.10

З < ВОК + Кд (2.10)

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик залучаються короткострокові кредити та позики. У цьому випадку платоспроможність порушена, але є можливість її відновити це виражається за допомогою формули 2.11

З < ВОК + Кд + Кк (2.11)

Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування. У цьому випадку підприємству загрожує банкрутство, це виражається за допомогою формули 2.12

З > ВОК + Кд + Кк (2.12)

Для зручності розрахунків приведені вище значення зведемо в таблицю 2.5.

Як видно з наведених даних, на розглядаємому підприємстві не виконується мінімальне умова фінансової стійкості, тобто не вистачає власних обігових коштів (за всі періоди значення ВОК - від`ємне). Але спостерігається незначне покращення ситуації - на кінець 2004 нестача власних обігових коштів на 5 тис. грн. менше, ніж за 2003 року.

У даному випадку досить важко вести мову про абсолютну стійкість підприємства, або про нормальну стійкість. Дійсно, як видно із таблиці, у жодному періоді не виконуються умови, які були приведені вище.

Таблиця 2.4

Таблиця розрахунку типу фінансового стану підприємства

	2007	2008	2009
ВОК	-15,9	-17,1	-10,6
Кд	60	59	58,6
Кк	189,1	196,5	205,3
ВОК + Кд	44,1	41,9	48
ВОК + Кд + Кк	233,2	238,4	253,3
З	50,2	61,4	119,7

2007 З > ВОК, З > ВОК + Кд, З < ВОК + Кд + Кк

2008 З > ВОК, З > ВОК + Кд, З < ВОК + Кд + Кк

2009 З > ВОК, З > ВОК + Кд, З < ВОК + Кд + Кк

Але, якщо вести мову про нестійкий фінансовий стан, то це стосується нашого підприємства. Дійсно, як видно із розрахунків, у разі, якщо для забезпечення запасів підприємством крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик будуть додатково залучені короткострокові кредити та позики, то у цьому випадку платоспроможність підприємства може бути відновлена.

Отже, за результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що підприємство має нестійкий фінансовий стан.

Розглянемо аналітичні показники фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами - характеризує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. До того ж коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами як мінімум повинен бути більш 0.1.

Цей показник розраховується за формулою (2.13).

Кзвк = власні обігові кошти / оборотні активи = (2.13)

2007 Кзвк = (1,5 - 17,4) / (232,6 +0,6) = -0,068

2008 Кзвк = (- 0,5 - 16,6) / 238,4 = -0,072

2009 Кзвк = (6 - 16,7) / 235,2 = -0,042

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу - характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. Цей показник обмежує свободу маневру власними коштами.

Позитивною є тенденція до зменшення. Тому що збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, а в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства.

Цей показник розраховується за формулою (2.14).

Мрк = запаси / робочий капітал = (2.14)

2007 Мрк = (0,5 + 49,7) / (232,6 +0,6 -189,1) = 1,138

2008 Мрк = (4,5 + 56,9) / (238,4 - 196,5) = 1,465

2009 Мрк = (11,2 +108,5) / (235,2 -205,3) = 2,499

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів - характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; За допомогою цього показника є можливість забезпечення свободи фінансового маневру.

Позитивною є тенденція до збільшення.

Цей показник розраховується за формулою (2.15).

Мвок = кошти / власні обігові кошти = (2.15)

2007 Мрк = 5,5/ (1,5 -17,4) = -0,346

2008 Мрк = 6,6 / (-0,5 - 16,6) = -0,386

2009 Мрк = 3,7 / (6 -16,7) = -0,347

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів - характеризує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

Позитивною є тенденція до збільшення.

Цей показник розраховується за формулою (2.16).

Кзап = власні обігові кошти / запаси = (2.16)

2007 Кзап = (1,5 -17,4) / (0,5 + 49,7) = -0,317

2008 Кзап = (-0,5 - 16,6) / (4,5 +56,9) = -0,279

2009 Кзап = (6 -16,7) / (11,2 + 108,5) = -0,089

Коефіцієнт фінансової незалежності - характеризує можливість підприємства виконати зобов`язання за рахунок власних активів; незалежність підприємства від позикових джерел.

Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,5.

Цей показник розраховується за формулою (2.17).

Кавт = власний капітал / пасиви = (2.17)

2007 Кавт = 1,5 / 250,6 = 0,006

2008 Кавт = -0,5 / 255 = -0,002

2009 Кавт = 6 / 269,9 = 0,022

Коефіцієнт маневреності власного капіталу - характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі.

Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,1.

Цей показник розраховується за формулою (2.18).

Км = власні обігові кошти / власний капітал = (2.18)

2007 Км = (1,5-17,4) / 1,5 = -10,6

2008 Км = (-0,5 - 16,6) / -0,5 = 34,2

2009 Км = (6 - 16,7) / 6 = -1,783

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - характеризує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел.

Позитивною є тенденція до зменшення, критичне значення - менше, або дорівнювати 0,5.

Цей показник розраховується за формулою (2.20).

Кпк = позиковий капітал / пасиви = (2.20)

2007 Кпк = (60 + 189,1) / 250 = 0,994

2008 Кпк = (59 + 196,5) / 255 = 1,002

2009 Кпк = (58,6 +205,3) / 269,6 = 0,978

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) - характеризує забезпеченність заборгованості власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника повинне бути більшим за 1.

Цей показник розраховується за формулою (2.21).

Кфс = власні кошти / позикові кошти = (2.21)

2007 Кфс = 1,5 / (60+189,1) = 0,006

2008 Кфс = -0,5 / (59 + 196,5) = -0,002

2009 Кфс = 6 / (58,6 + 205,3) = 0,023

Показник фінансового лівериджу - характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшення цього показника свідчить про підвищення фінансового ризику.

Позитивною є тенденція до зменшення, значення цього показника має бути меншим, або дорівнювати 0.25.

Цей показник розраховується за формулою (2.22).

Фл = довгострокові зобов'язання / власні кошти = (2.22)

2007 Фл = 60 / 1,5 = 40

2008 Фл = 59 / -0,5 = -118

2009 Фл = 58,6 / 6 = 9,67

Коефіцієнт фінансової стійкості - характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника має бути 0,85...0,9.

Цей показник розраховується за формулою (2.23).

Кф.стік = власний капітал + довгострокові зобов'язання / пасиви (2.23)

2007 Кф.стік = (60 + 1,5) / 250,6 = 0,245

2008 Кф.стік = (59 - 0,5) / 255 = 0,229

2009 Кф.стік = (58,6 + 6) / 269,9 = 0,239Результати розрахунків, наведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Результати розрахунків показників фінансової стійкості

		2007	2008	2009
коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Кзвк	-0,068	-0,072	-0,042
меневреність робочого капіталу	Мрк	1,138	1,465	2,499
маневреність власних обігових коштів	Мвок	-0,346	-0,386	-0,346
коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	Кзап	-0,317	-0,279	-0,089
коефіцієнт фінансової незалежності	Кавт	0,006	-0,002	0,022
коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	-10,600	34,200	-1,783
коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кпк	0,994	1,002	0,978
коефіцієнт фінансової стабільності (коеф. фінансування)	Кфс	0,006	-0,002	0,023
показник фінансового лівериджу	Фл	40,000	-118,000	9,767
коефіцієнт фінансового стійкості	Кф.ст	0,245	0,229	0,239

За результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості підприємства, можна зробити висновок, що загалом платоспроможність підприємства знаходиться на досить низькому рівні, але якщо для забезпечення запасів підприємством крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик будуть додатково залучені короткострокові кредити та позики, то у цьому випадку платоспроможність підприємства може бути відновлена.

Отже, за результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що підприємство має нестійкий фінансовий стан.

За результатами розрахунків відносних показників, можна зробити висновок, що підприємство майже не здатне забезпечувати оборотні активи власними коштами. На підприємстві достатньо обмежена маневреність робочого капіталу, і замість позитивної тенденції до зменшення цього показника, має місце його збільшення, що свідчить про збільшення запасів, що призводить до уповільнення оборотності обігових коштів. Підприємство майже не здатне виконати зобов`язання за рахунок власних активів (здатність розрахуватися у 2008 троку становить 2%). Підприємство майже повністю залежить від позикових джерел фінансування. Коефіцієнт маневреності власного капіталу не задовольняє мімінальним “нормальним” умовам функціонування підприємства. Що стосується ступеня концентрації позикового капіталу, то тут замість позитивної тенденції до зменшення цього показника, має місце його збільшення, що свідчить про зростання залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Підприємство майже не здатне забезпечити заборгованість власними коштами, має місце перевищення позикових коштів над власними, що свідчить про фінансову нестійкість підприємства. Якщо звернути увагу на показник фінансового лівериджу, то видно, що хоча значення цього показника залишається на достатньо високому рівні, але має місце позитивна тенденція до його зменшення, що свідчить про незначне зменшення залежності підприємства від довгострокових зобов'язань. Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі станом за 2008 рік становить лише 23,9%, тоді як значення цього показника повиненне бути 85-90%, що свідчить, як і інші показники про дуже низький рівень фінансової стійкості підприємства.

2.4 Аналіз рентабельності підприємства

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітики - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв`язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Мова вже йшла про те, що існує багато показників рентабельності, але в залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продаж.

Розглянемо показники першої групи.

Рентабельність капіталу за чистим прибутком - характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.24).

Rа = чистий прибуток / середньорічна вартість активів (2.24)

2007 Rа = 5,3 / 0,5 * 505,6 = 0,008

2008 Rа = 2 / 0,5 * 539,8 = 0,02

2009 Rа = -10,6 / 0,5 * 524,9 = -0,04

Рентабельність власного капіталу - дає оцінку, скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.25).

Rвк = чистий прибуток/середньорічна вартість власного капіталу (2.25)

2007 Rвк = 5,3 / 0,5 * 2 = 4

2008 Rвк = -10,6 / 0,5 * 5,5 = -3,855

2009 Rвк = 2 / 0,5 * 4,5 = 1,178

Рентабельність виробничих фондів - характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.26).

Rвф = чистий прибуток/середньорічна вартість виробничих фондів (2.26)

2007 Rвф = 5,3 / 0,5 * 14 = 0,128

2008 Rвф = -10,6 / 0,5 * 17,2 = -0,515

2009 Rвф = 2 / 0,5 * 24 = 0,221

Розглянемо показники другої групи рентабельності.

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації - характеризує скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки.