Суть і функції фінансів. Фінансова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економіки та менеджменту

Суть і функції фінансів. Фінансова система

Виконала:

Годебська Оксана

Перевірив:

науковий працівник

доцент Галуха В.А

Рівне 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія виникнення фінансів та їх призначення

1.1 Передумови виникнення фінансів та їх сутність

1.2 Фінанси як система економічних відносин

2. Функції фінансів. Фінансова система

2.1 Розподільна функція фінансів

2.2 Суть контрольної функції фінансів

2.3 Фінансова система та її елементи

3. Роль фінансової системи у соціально-економічному розвитку держави

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед зростанням товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Ще одним чинником є поява та прогрес різних видів державних утворень, тому можна стверджувати, що фінанси - це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави.

Коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах, фінансам почала належити провідна роль в економічному житті.

Призначення фінансів-забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні процеси є досить різноманітні, як за методами створення, напрямками використання, рівнем відображення інтересів, так і за суб'єктами еконмічної діяльності.

Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети можливе при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, кращої організації виробництва. Але вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному дослідженні функцій та суті фінансів, а також у з'ясуванні їх ролі у процесі розвитку ринкової економіки.

Об'єктом дослідження виступають фінанси.

Завдання курсової роботи:

1) Відшукати літературу для виконання курсової роботи;

2) З'ясувати сутність фінансів;

3) Охарактеризувати їх функції;

4) Дослідити виникнення фінансів;

5) Розглянути основні елементи фінансової системи;

6) Вияснити роль фінансової системи в соціально-економічному розвитку держави;

7) На основі проведених досліджень зробити певні висновки.

1. Історія виникнення фінансів та їх призначення

1.1 Передумови виникнення фінансів та їх сутність

фінансовий економічний держава валовий

Термін «фінанси» (з лат. finantia) означає платіж, дохід.

Фінанси як економічна категорія формувались історично. Їх виникнення припадає на період розпаду первіснообщинного ладу з утворенням держави та її інститутів, товарно-грошових відносин.

З кінця XVII ст. у Франції та інших країнах під виразом «фінанси» стали розуміти всю сукупність державного господарства, його матеріальних засобів - доходів, видатків, боргів, тобто фінанси розглядаються у зв'язку з розвитком держави та її потребами в ресурсах.

У XIX ст. від вузького розуміння фінансів як державного господарства перейшли до широкого розуміння фінансів як галузі знання (діяльності), що охоплює окрім державних фінансів ще і сферу виробництва, фінансові ринки, державний кредит, міжнародні фінанси.

Таке значення має здебільшого і сучасний термін «фінанси». У нашій країні теоретики також дотримуються розширеного поняття фінансів.

У фінансах можна відшукати ключ до розуміння багатьох історичних явищ. Вивчаючи фінанси, аналізуючи їх, можна зрозуміти, чому процвітали одні нації і що призвело до загибелі цілих імперій, чому при одних урядах і парламентах у державі спостерігається розвиток економіки, а при інших - стагнація в економіці і соціально-економічна нестабільність у суспільстві.

Так, основним фактором розвитку фінансів була і залишається потреба в коштах, пов'язана із розвитком держави, вдосконаленням її функцій.

Однак форми і методи задоволення державних потреб визначаються економічним та історичним розвитком держави. Чим вищий цей розвиток, тим цивілізованіші і науковообгрунтованіші методи.

Економічне життя держави вимагає створення певних грошових фондів для задоволення різних потреб. Обсяг цих фондів кількісно і якісно характеризує масштаби діяльності і фінансові можливості будь-якої країни, господарської структури, громадянина.

Ці грошові фонди власне і є фінансами.

А відтак, фінанси розглядаються як історична категорія у зв'язку з появою двох чинників:

1) держави;

2) товарно-грошових відносин. [1, с.5]

В економічних працях вчених є багато визначень терміну фінансів. Доктор економічних наук, професор Мочерний С.В. у своєму підручнику «Основи економічної теорії» сформулював таке визначення.

Фінанси - це сукупність економічних відносин, що виникають у зв'язку з утворенням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів. [2, с.272]

Можна навести безліч визначень фінансів, які відрізняються не окремими деталями, а самою сутністю поняття. Звернемося, наприклад, до книг зарубіжних авторів, виданих в Україні. У книзі «Фінанси» Е. Нікбахт і А. Гроппеллі, розглядаючи, по суті, фінанси підприємств, тобто мікрорівень економічної системи, визначають їх як застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу.

Детальне дослідження проблеми визначення державних фінансів проведено В.Л. Андрущенком у монографії «Фінансова думка Заходу в XX столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів)». Лейтмотивом переважної більшості визначень є характеристика державних фінансів як доходів і видатків держави, як суспільного багатства у формі грошей і кредиту, що перебуває у розпорядженні державних органів. При цьому фінанси тісно пов'язуються з грошима.

Часто допускається помилка при визначенні сутності фінансів: їх ототожненюють з грішми. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що не всі гроші можуть бути фінансами. Фінансами гроші стають лише при створенні власником відповідного фонду і вкладанні грошей у цінні папери чи у статутний фонд підприємства; наданні кредиту комусь, завдяки чому можна буде отримати певний дохід. Тобто фінанси - це процес формування доходів і видатків у певних грошових одиницях.

Характерні ознаки фінансів:

1. Обмінно-розподільний характер;

2. Рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

3. Грошова форма відносин;

4. Формування доходів і здійснення видатків;

5. Еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

У суто побутовому значенні фінанси сприймаються як процес формування і використання доходів юридичних і фізичних осіб. В зарубіжних виданнях поширене трактування, що фінанси -- це застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу. У фінансах вбачають і науку, і мистецтво. Фінансовий аналіз дає змогу вибрати правильне рішення, як вкладати гроші вчасно і найвигідніше, з найменшим ризиком [3, с.451]

1.2 Фінанси як система економічних відносин

Як вже зазначалось, фінанси - це сукупність економічних відносин. Вони включають лише ті відносини, які стосуються процесу утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів на підприємствах, у регіонах і народному господарстві загалом.

Фiнанси -- це не грошi, а вiдносини:

1) суспiльнi -- бо вони мають мiсце в суспiльствi;

2) економiчнi -- пов'язанi з процесом вiдтворення;

3) розподiльчi -- виникають переважно на стадiї розподiлу;

4) фондоутворюючi -- супроводжуються утворенням i витрачанням фондiв грошових коштiв. [4, с.7]

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів фінансів здійснюється у процесі формування й використання амортизаційного фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних соціальних проблем.

Фінанси обслуговують кругооборот та оборот виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово вільних грошей. Через фінансові важелі держава, у свою чергу, надає населенню кредити, регулює індивідуальну трудову діяльність, здійснює управління соціально-економічними процесами, визначає темпи та пропорції суспільного відтворення.

Фінансові відносини складаються також між підприємствами й банками, організаціями матеріально-технічного постачання. Вони будуються за певними принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової політики. [5, с.148]

Зміст фінансових відносин розкривається через такі категорії: бюджет, доходи, витрати, податки, платежі, збір, субсидія, субвенція та інші поняття, що характеризують різноманітні види руху грошових ресурсів.

2. Функції фінансів. Фінансова система

2.1 Розподільна функція фінансів

Важливим для дослідження є виявлення функцій фінансів.

Вчені-економісти у своїх виданнях виділяють різні функції. Так, наприклад, Худолій Л.М. у своєму навчально-методичному посібнику «Теорія фінансів» виділяє чотири функції:

· розподільна;

· регулювальна;

· контрольна;

· стабілізаційна.

А Григорук А.А. виділяє всього 3 функції:

1. Регулююча

2. Розподільча

3. Контрольна

Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція.

Але все-таки на думку більшості економістів, до яких відносяться Кириленко О.П., Мочерний С.В. та Опарін В.М., фінанси виконують дві функції:

1. Розподільчу

2. Контрольну

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги -- нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбувається не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень -- крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки -- правознавства.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл -- це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб -- заробітна плата, у юридичних осіб -- прибуток, у держави -- прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі -- це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

-вилучення частини доходів у одних суб'єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб'єктів, що створюють ці фонди;

-використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи -- заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл -- це другий етап перерозподілу. [6, с.19]

Механізм дії розподільної функції фінансів зображено на рис. 1.

Рис.1 Механізм дії розподільної функції фінансів

2.2 Суть контрольної функції фінансів

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси -- це інструмент контролю за діяльністю суб'єктів обмінно-розподільних відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості і тому об'єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб'єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів та формування доходів на законній основі. Установлення і здійснення фінансових взаємовідносин автоматично передбачає і взаємний контроль сторін.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

Фінансовий контроль -- це один з найдійовіших видів контролю у суспільстві. На відміну від інших він охоплює все суспільство: кожний суб'єкт перевіряє кожного. Оскільки фінансові показники діяльності виступають результативними, то фінансовий контроль є наскрізним -- він фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають широкі повноваження органів фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності. [1, с.5]

Опарін В.М. у своєму навчальному посібнику «Фінанси (Загальна теорія)» зазначає, що виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

- забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтворення виробництва;

- здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

- впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

- відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

- утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

- забезпечують усеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів та доходів. [6, с.21]

Фінанси є життєво важливою системою в економіці та суспільстві в цілому. Налагоджені фінансові відносини є запорукою нормальної життєдіяльності.

2.3 Фінансова система та її елементи

На сьогоднішній день існує безліч праць науковців-фінансистів, присвячених фінансовій системі. Але й дотепер між авторами різних наукових праць, навчальної літератури немає одностайності щодо змісту фінансової системи, її структури.

Зокрема, В.М. Опарін розглядає фінансову систему як таку, що має внутрішньо-змістову якість і організаційну будову.

За внутрішньою структурою фінансова система - сукупність відносно відособлених взаємопов'язаних сфер і ланок, що відображають специфічні форми і методи фінансових відносин. За організаційною будовою фінансова система - сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками [6, с.23 ]

Якщо перше визначення фінансової системи не викликає принципових заперечень, то з другим погодитися не можна, оскільки в даному випадку має місце підміна фінансової системи як економічної категорії, фінансовим механізмом, який формується для управління фінансовими потоками в різних галузях і сферах суспільної діяльності.

Близьким за змістом до цих визначень фінансової системи є її розуміння авторами підручника "Фінанси (теоретичні основи)", які пишуть, що фінансова система визначається, з одного боку, як сукупність певних сфер фінансових відносин, з іншого - різних інститутів, що забезпечують фінансування, взаємодію сфер і процес управління ними [7, с.16]

В окремих визначеннях фінансової системи має місце її ототожнення з

фінансовим механізмом, за допомогою якого здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП. По суті, в такому ракурсі розглядається фінансова система М.І. Крупкою. У своїй монографії "Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України" він свідчить, що фінансову систему можна розглядати як інфраструктуру різних фінансових інститутів, які здійснюють фінансові операції і одночасно є суб'єктами і об'єктами управління фінансами [8, с.92].

Таке визначення фінансової системи веде до її ототожнення з фінансовою інфраструктурою (кредитно-банківськими установами, страховими компаніями, податковою системою та ін.), яка обслуговує об'єктивно наявні грошово-економічні відносини, що виникають між різними господарюючими суб'єктами, ними і державою, населенням; формуванням, розподілом і використанням різних фінансових фондів відповідно з організаційно-правовим їх оформленням, які власне являють собою ніщо інше, як фінансову систему.

Сучасну фінансову систему можна уявити як сукупність державних фінансів, фінансів підприємств (установ, організацій), фінансів домогосподарств і фінансів страхування, завдяки цим ланкам формується, розподіляється та перерозподіляється основна частина коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів країни (рис. 2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Рис.2 Структура фінансової системи

Державні фінанси -- основний елемент структури фінансової системи. Його складовими є державний бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

Кожна складова державних фінансів виконує певні функції і забезпечує здійснення відповідної фінансово-економічної політики, сприяє розв'язанню певних соціальних проблем, підтримує розвиток культури та мистецтва. Один з основних напрямів дії державних фінансів полягає в узгодженні інтересів усіх членів суспільства і секторів економіки.

Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки державному бюджету. Його стан і структура як у дохідній, так і у витратній частині характеризують загальний соціально-економічний стан держави.

Другою за значенням ланкою державних фінансів є система місцевих фінансів з відповідними їм бюджетами.

Держава як суб'єкт ринкової економіки не тільки формує і реалізує стратегічні плани соціально-економічного розвитку, а й сама є безпосереднім учасником господарської діяльності. Об'єктами державної власності у країнах з розвиненою ринковою економікою стають переважно непривабливі для приватного бізнесу підприємства, які потребують великих капіталовкладень, або ті, що лише у віддаленій перспективі можуть стати окупними. Серед них транспортні та оборонні підприємства, підприємства зв'язку та ін. Частина таких підприємств належить державі, а частина є акціонерними товариствами, контрольний пакет акцій яких належить державі.

Різновидом державного підприємництва слід вважати й надання концесій (оренду на комерційній основі природних і виробничих ресурсів, що належать державі).

Державні позабюджетні цільові фонди -- це форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування окремих суспільних споживачів і комплексно витрачаються на основі певної їх самостійності. У західних країнах кількість таких фондів коливається від 30 до 80.

За цільовим призначенням державні позабюджетні фонди поділяються на загальноекономічні та спеціального призначення. Порядок їх формування та використання регламентується чинним законодавством.

В Україні до державних позабюджетних цільових фондів належать Пенсійний фонд, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, фонди захисту довкілля, приватизації, підтримки підприємницької діяльності та ін. Вони формуються за рахунок чітко визначених джерел і істотно підвищують маневреність фінансової системи, забезпечуючи реалізацію стратегічних напрямів економічної та соціальної політики держави.

Фінанси підприємств, організацій, установ -- це економічні відносини на рівні окремих суб'єктів господарювання (юридичних осіб), пов'язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Фінанси підприємств відіграють важливу роль не тільки у фінансовій системі, а й у забезпеченні ефективного економічного та соціального розвитку країни: * за їх рахунок формується найбільша частина фінансових ресурсів,які концентруються державою для централізованого фінансування різноманітних суспільних потреб;

* вони створюють необхідний фінансовий базис для забезпечення неперервності виробничого процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;

* система фінансів підприємств сприяє формуванню фінансового потенціалу їх розвитку відповідно до стратегії підприємств на різних стадіях їх життєвого циклу;

* за їх допомогою підприємства децентралізовано розв'язують соціальні завдання розвитку суспільства, оскільки частина сформованих підприємствами фінансових ресурсів спрямовується на споживання;

* вони уможливлюють ефективне використання грошових заощаджень населення, тобто їх можна інвестувати в акції, облігації та інші дохідні фінансові інструменти;

* вони сприяють раціоналізації обігу коштів у країні, забезпечуючи ефективне їх використання у процесі функціонування економіки.[7, с.19]

Інші автори в якості структурних елементів фінансової системи держави виділяють бюджетну систему; позабюджетні державні та муніципальні фонди; кредит; фінанси майнового та особистого страхування; фінанси підприємств різних форм власності, об'єднань, організацій, установ, галузей народного господарства.

3. Роль фінансової системи у соціально-економічному розвитку держави

Нині майже всі погоджуються, що фінансова система необхідна для розвитку. Завдяки її вдосконаленню можна досягти вищих темпів зростання та зменшити вірогідність і наслідки економічних криз.

Зважаючи на значення фінансової системи для суспільства, її роль у соціально-економічному розвитку держави, сутнісні питання її змісту та функціонування були і залишаються у центрі уваги провідних науковців та економістів-практиків. Фундаментальні теоретичні та методологічні основи дослідження фінансів та фінансової системи були закладені у дослідженнях українських та зарубіжних фундаторів фінансової науки М. Алексеєнка, М. Бунге, А. Вагнера, К. Вікселля, С. Вітте, Р. Гільфердінга, П. Гензеля, С.Іловайського, Л. Косси, Й. Кулішера, П. Мікеладзе, М. Мітіліно, Ф. Нітті, Л. Штейна, І. Озерова, К. Рау, Е. Селігмана, Г. Тіткіна, М. Цитовича, І. Янжула.

Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики становлення, розвитку і трансформації світової танаціональної фінансових систем відіграють праці зарубіжних вчених Ш. Бланкарта, Дж. Бейлі, С. Брю, Д. Бьюкенена, З. Боді, Г. Габбарта, Р. Дорнбуша, Ф. Ларена, Р. Левайна, Р. Маккіннона, М. Міллера, Р. Мертона, Ф. Модільяні, П. Роуза, Дж. Стігліца, С. Фішера, Д. Фрейзера, М. Фрідмена, Ю. Фами, В. Шарпа.

На сьогоднішній день, спираючись на цілу низку теоретичних аргументів та емпіричних свідчень, можна констатувати той факт, що рівень розвитку фінансової системи, її ефективне функціонування є, якщо не визначальною, то принаймні необхідною умовою прискорення темпів економічного розвитку.

Враховуючи складну і багатогранну взаємодію та взаємозалежність фінансової системи, дослідження її функціонального призначення можливе лише у межах системного методу аналізу. При його застосуванні фінансова система буде розглядатися як цілісний механізм, який виконує певні функції щодо економічної системи. З'ясування цих функцій і є тим основоположним моментом у процесі дослідження як власне змістовної сутності фінансової системи, так і її ролі у соціально-економічному розвитку держави.

На переконання З. Боді та Р. Мертона, базовою функцією фінансової системи є розподіл фінансових ресурсів. На цій основі вони виокремлюють ще 6 функцій, які повинна виконувати фінансова система з метою забезпечення:

- шляхів та способів здійснення клірингу розрахунків для сприяння торгівлі;

- функціонування механізму акумуляції та розподілу ресурсів;

- міжчасового, міждержавного та міжгалузевого переміщення ресурсів;

- управління ризиками;

- інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень;

- вирішення проблеми асиметрії інформації між контрагентами [9, с.38]

Розкривши у своїй статті роль фінансової системи у соціально-економічному розвитку держави В.Свірський приходить до таких висновків та узагальнень:

1. Фінанси посідають вагоме місце у системі економічних відносин суспільства, а їх дослідження, без сумніву, є необхідною умовою забезпечення їх перманентного вдосконалення. Практична реалізація суспільного призначення фінансів здійснюється через фінансову систему, яка відображає надзвичайно складну та багатогранну гамму взаємодії та взаємозв'язку між суб'єктами фінансових відносин. З огляду на той факт, що вона є невід'ємною складовою економічної системи та, поза всяким сумнівом, відіграє важливу роль у її розвитку, функціонування фінансової системи не може розглядатись ізольовано від реального сектора економіки.

Саме такий підхід у дослідженні фінансової системи преважає у зарубіжній фінансовій літературі, де сформувався окремий напрямок під назвою “Фінанси та зростання” (“Finance-Growth Nexus”), у межах якого теоретично та емпірично доведено, що прискорення темпів соціально-економічного розвитку держави здебільшого визначається рівнем розвитку та ефективним функціонуванням її фінансової системи.

2. Фінансова система держави є об'єктивним відображенням сукупності фінансових відносин у державі та характеризується певною структурою. Нині як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі відсутні єдині підходи щодо визначення її складу. Така ситуація є цілком зрозумілою, якщо взяти до уваги той факт, що фінансовій системі іманентний динамізм, а структура є свого роду статичною характеристикою. Вважаємо, що поділ фінансової системи на сфери та ланки не є принциповим. Натомість нами було арґументовано доцільність застосування системно-функціонального підходу при дослідженні сутності фінансової системи та її ролі у соціально-економічному розвитку. Він зосереджений не на упорядкованій певним чином сукупності усіх суб'єктів фінансових відносин, що змінюється у процесі еволюції фінансової системи та відрізняється в окремих країнах, а саме на її функціях.

3. Функціонування фінансової системи завжди пов'язано з існуванням та необхідністю виконання певних завдань. На основі аналізу зарубіжних досліджень впливу фінансів на реальний сектор економіки, вважаємо, що до таких завдань слід віднести мобілізацію й акумуляцію фінансових ресурсів, розміщення та контроль за їх ефективним використанням, а також забезпечення оптимального розподілу та перерозподілу ВВП.

4. Реалізація фінансовою системою указаних завдань можлива за умови виконання нею певних функцій, зокрема таких, як посередницька, інформаційна, забезпечення ліквідності та управління ризиками.[10,с.55]

Висновки

З результатів проведеного аналізу можна зробити такий висновок, що фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед зростанням товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Ще одним чинником є поява та прогрес різних видів державних утворень, тому можна стверджувати, що фінанси - це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави.

Фінанси виконують такі функції:

1. Розподільна

2. Контрольна

Розподільна функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

Названі функції взаємопов'язані між собою, їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування економічного та правового механізмів.

Фінансову систему розглядається як така, що має внутрішньо-змістову якість і організаційну будову. За внутрішньою структурою фінансова система - це сукупність відособлених та взаємопов'язаних між собою сфер і ланок, які відображають специфічні форми і методи фінансових відносин. За організаційною будовою фінансова система являє собою сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками.

Фінансова система включає в себе такі елементи:

- державні фінанси;

- фінанси підприємств (установ, організацій);

- фінанси домогосподарств;

- фінанси страхування.

Вона відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку держави. Завдяки її вдосконаленню можна досягти вищих темпів зростання та зменшити вірогідність і наслідки економічних криз.

Список використаної літератури

1. Худолій Л.М. Теорія фінансів: Навч.-метод.посібник/ Худолій Л.М.-К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.-166с.

2. Мочерний С.В., Устенко О.А. Основи економічної теорії: Навч. Посіб. - Вид. 2-ге, доп. - К.: ВЦ «Академія», 2006. - 504с. (Альмаматер).

3. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред. А.А. Чухна. -- К.: Вища шк., 2001. -- 606 с.

4. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.- 243 с.

5. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 3-тє вид. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002. - 240 с.

7. Грідчіна М.В., Захожай В.Б., Осіпчук Л.Л., Субботовіч Ю., Темчишина К. Фінанси (теоретичні основи): Підручник. -- К. : МАУП, 2004. - 312с.

8. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України.-- Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001.-- 608с. 9. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки// Фінанси України.-- 2001.-- №11.-- С.86-98

9. Боди, Зви, Мертон, Роберт. Финансы.: Пер. с англ.: Уч. пос.: Издательский дом «Вильямс», 2000.

10. Свірський, В. Роль фінансової системи у соціально-економічному розвитку держави [Текст] / В. Свірський // Світ фінансів. - 2008. - №3 (16). - С. 47-57.

11. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Львів : каменяр. - 2000. - 303 с.

12. Нікбахт Е., Гроппеллі А.А. Фінанси. - К.: “Основи”, 1993.-383 с.

13. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru