Бюджетний дефіцит: концептуальні підходи у ставленні до нього, причини виникнення і джерела покриття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Курсова робота

з дисципліни: Фінанси

Варіант: 19

Тема: «Бюджетний дефіцит: концептуальні підходи у ставленні до нього, причини виникнення і джерела покриття»

ЦЗДН м. Лубни 2011 р.

Вступ

Бюджет як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно - в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднував би всі доходи і видатки держави). Його поява пов'язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх каїнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет -- це сам централізований фонд грошо-вих коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законо-давство України визначає бюджет як план.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюється природою держави, яка за своїм призначенням покликана виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин та іншими факторами.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особ-ливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки.

Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспіль-ство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов'язано з тим, що бюджет повинен забезпечити вико-нання державою її основних функцій - управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутріш-нього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій насе-ленню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має нада-вати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей гос-подарства, забезпечення соціального захисту населення.

Державний бюджет, як економічна категорія, представляє систему грошових відносин, що виражають рух головним чином чистого доходу суспільства, у процесі якого утвориться й використовується централізований фонд держави з метою виконання їм своїх функцій.

За формою державний бюджет виступає як розпис доходів і витрат держави на певний строк, затверджувана в законодавчому порядку.

Державний бюджет - це єдиний план утворення й здійснення витрат держави на суспільні нестатки у визначених розмірах і по цільовому призначенню.

Серцевиною державного бюджету є зведений фінансовий баланс держави. В активі, якого відображається формування доходів, а в пасиві - використання централізованого грошового фонду держави. Напрямку використання коштів бюджету визначаються Законом України «Про державний бюджет», затверджуваному урядом на кожний календарний рік.

Державний бюджет - найважливіший інструмент впливу на економіку і соціальну сферу країни.

державний бюджет дефіцит

Дефіцит державного бюджету

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:

дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю втілення крупних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, державне регулювання економічної кон'юнктури;

дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних стихійних лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;

дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він - явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Звідси видно, що в умовах динамічної економіки із сталими, а головне - ефективними міжнародними зв'язками бюджетний дефіцит не страшний.

При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше - операційного, поточного чи структурного. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) визначається рівнем сальдо бюджету, який мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці.

Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит).

Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним - циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків над доходами:

Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.

Основними причинами стійкого дефіциту державного бюджету й збільшення державного боргу є:

- збільшення державних витрат у воєнний час чи у періоди

соціальних конфліктів;

- циклічні спади в економіці, особливо якщо воно глибокі й тривалі;

- скорочення податків із метою стимулювання економіки ( без відповідного коректування державних витрат );

збільшення виплат по державному боргу країни, тому що він тісно зв'язаний з бюджетом. За рахунок боргового фінансування можна знизити величину державного дефіциту, однак, відразу ж автоматично почне зростати державний борг. При збільшенні виплат по державному боргу, останній може зменшитися на якусь величину, що у свою чергу неминуче викликає збільшення дефіциту державного бюджету. Цей процес може бути нескінченним і коло замкнеться, якщо тільки уряд не зробить усе можливе для підйому ділової й економічної активності.

У світовій практиці нормальним вважається державний дефіцит до 4% до валового внутрішнього продукту (максимум 5%). При дефіциті державного у 11% до валового внутрішнього продукту починаються критичні процеси в економіці країни.

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту необхідно включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Це:

зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

зниження воєнних витрат;

зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру; скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень (а виходить, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.

Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші з них такі:

загальний дефіцит бюджету, який називають також “фактичним” чи “касовим”, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;

зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;

структурний дефіцит - різниця між витратами й доходами державного бюджету в умовах повної зайнятості населення;

внутрішній дефіцит - це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;

операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

циклічний дефіцит - це дефіцит, викликаний автоматичним скороченням податкових надходжень чи збільшенням державних трансфертів. Циклічний дефіцит нерідко оцінюють як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом;

схований дефіцит - є бюджетний дефіцит, що занижує фактичний дефіцит і державний борг, що не рідко робиться цілеспрямовано (наприклад, перед виборами), а також у рамках «твердого» курсу уряду на щорічно збалансований бюджет.

поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.

Для фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і не інфляційні джерела.

До не інфляційних джерел відносяться:

фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об'єднаннях типу ЄС тощо, характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються і перехідними до ринку країнами, в тому числі Україною.

трансферти - фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають не інфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту широко використовують в Україні. Крім того, до 35 відсотків дефіцити державного бюджету Україна покриває за рахунок облігацій державної внутрішньої позики (ОДВП) та казначейських зобов'язань.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміще-ння державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту - зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов'язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 70% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.

Фінансування дефіциту бюджету обраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

Фінансування дефіциту = Запозичення - Погашення боргу + Зміна залишків.

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна показати таким чином:

BD = MB + D + e•D*,

де: BD - показник дефіциту бюджету;

MB - грошова база;

D - внутрішній борг;

D* -- зовнішній борг в іноземній валюті;

е - валютний курс.

Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням існує рівновага, тобто перше дорівнює другому:

Дефіцит = Видатки - Доходи = Фінансування дефіциту.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж - доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:

ІТ = (М/Р),

де ІТ - інфляційний податок,

- темп приросту інфляції за рік (%),

М/Р - рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.

Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові - це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема “витіснення“. Довгострокові - економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”. Ми розглянемо лише ефект “витіснення”.

Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбіль-ше у тому випадку, коли сполучається стимулюючі фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збіль-шує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок.

Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і частково - до скорочення споживчих витрат. У підсумку в економіці відбувається падіння доходів. Отже, боргове фінансування бюджетного дефіциту значно послаблює ефективність стимулюючої фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває в стані спаду, то зростання державних витрат буде справляти на неї стимулюючий вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо прибутків у приватного бізнесу і викликати збільшення інвестиційного попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект “витіснення”.

Початковий сприятливий вплив бюджетного дефіциту на економіку послаблюється не лише за рахунок ефекту “витіснення”, але й за рахунок негативного ефекту чистого експорту. При зростанні внутрішніх процентних ставок відбувається збільшення зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується підвищенням загальносвітового попиту на національну валюту, необхідну для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшенням імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і в конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого богу, притік капіталу збільшує фінансові ресурси й сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту “витіснення” частково зменшуються.

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

Якщо в процесі виконання бюджету відбувається перевищення граничного рівня дефіциту чи значне зниження надходження доходів, то вводиться механізм секвестру витрат.

Секвестр витрат полягає в пропорційному зниженні витрат на (5, 10 і т.д. відсотків) щомісяця по всіх статтях бюджету, за винятком захищених статей, протягом часу поточного фінансового, що залишилося, року. Склад захищених статей визначається органами влади, що складають бюджет.

Завдання: Скласти таблицю «Динаміка дефіциту зведеного бюджету України» за останні п'ять років і проаналізувати її.

Таблиця 1

* - прогнозовані значення

Аналіз таблиці 1 та прогноз

Як видно з таблиці 1, за період 2006 - 2010 роки Україна мала лише дефіцит бюджету, профіциту не спостерігалося. Найнижчий дефіцит бюджету мав місце у 2007 році, найвищий - у 2009 році.

Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

Єдиних підходів до трактування бюджету у світовій та вітчизняній фінансовій науці не існує. Його розглядають як економічну категорію, фінансовий план, кошторис, розпис доходів і видатків, централізований фонд грошових коштів, фонд фінансових ресурсів держави, закон тощо. Теоретична невизначеність є причиною практичних негараздів, зокрема у процесі розроблення бюджетного законодавства, бюджетного планування і виконання бюджетів. У сучасному бюджеті держави найяскравіше відображаються недоліки, закладені фінансовою наукою, відсутність діалектичної єдності теорії і практики.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2007 рік становила 219900 млн. грн., що на 23326,6 млн. грн., або на 14,0%, більше за відповідний показник попереднього року. Темп росту загальної суми доходів зведеного бюджету України з 2001 року до 2007 року в середньому становив 124%, тобто починаючи з 2001 року доходи зросли на 140203,40 млн. грн.

Слід зазначити, що загальна сума доходів зведеного бюджету України зростає в основному завдяки податковим надходженням, оскільки їхня частка в структурі доходів є найбільшою. Частка податкових надходжень в структурі доходів в середньому за 2001 - 2007 роки становить 64,14%, причому середній темп росту за цей період податкових надходжень є також найвищим.

Темп росту загальної суми доходів зведеного бюджету України за 2001 - 2007 роки коливався від 112,78% у 2001 році до 114% у 2007 році. Тобто в порівнянні з 2001 роком у 2007 році темп росту є вищим, проте якщо розглянути загальну динаміку темпів росту доходів за 2001 - 2007 роки, то очевидно, що починаючи з 2005 року темп росту доходів зведеного бюджету починає зменшуватися, що свідчить про негативні тенденції у бюджетній системі.

Отже, ми можемо зробити висновок, що загальна сума доходів у зведеному бюджеті України зростає в основному за рахунок податкових надходжень, причому найбільшу частку у податкових надходженнях становлять внутрішні податки на товари та послуги. Також у 2004 році відбулося різке підвищення доходів від операцій з капіталом та суми офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, що було спричинено подіями листопаду 2004 року та покращенням інвестиційного клімату в Україні.

Загальна сума видатків зведеного бюджету України за 2007 рік становила 147573,6 млн. грн., що на 27938,6 млн. грн., або на 15,92% більше за відповідний показник попереднього року. Середній темп росту видаткової частини зведеного бюджету України за 2001 - 2007 роки становив 119,29%, тобто починаючи з 2001 року сума видатків зросла на 92045,6 млн. грн. Таке явище можна пояснити тим, що значною мірою зросли видатки на загальнодержавні функції, а також видатки на економічну діяльність, зокрема їхня частка у загальній структурі видатків зросла у 2007 році до 15,89% і 22,07% з 6,73% і 8,89% у 2001 році відповідно.

Темп росту видаткової частини зведеного бюджету України коливався від 108,63% у 2001 році до 84,08% у 2007 році. Отже, помітна тенденція до значного зниження темпів росту видатків.

Варто зазначити, що найбільшу частку у загальній сумі видатків становлять видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, що свідчить про соціальну орієнтацію бюджету. Також значну частку у загальній структурі видатків України становлять видатки на загальнодержавні функції, видатки на економічну діяльність.

У загальній структурі видатків зведеного бюджету України в період з 2001 до 2007 року спостерігається тенденція до зростання питомої ваги видатків на соціальний захист, видатків на економічну діяльність, видатків на загальнодержавні функції, проте в той же час спостерігається скорочення питомої ваги видатків на оборону та охорону навколишнього природного середовища, що є досить негативним явищем у сучасних умовах розвитку технологій.

На основі даних, поданих у додатках до законів України "Про державний бюджет України" за період від 2001 року до 2008 року, проаналізуємо як вони будуть змінюватися під впливом інфляції та покажемо прогнозні показники доходів та видатків державного бюджету України на 2009 2013 роки за допомогою адаптивного моделювання.

За умови, якщо статистичний ряд доходів та видатків державного бюджету України за 2001 - 2008 роки (див. табл. 2) описується рядом Тейлора у вигляді: Y^A=a0^A+al^A*x, а також при параметрі Alfa = 0,5 і початкового значення згладженого середнього, яке визначається з системи рівнянь, що слідує з моделі Брауна, то наша модель описуватиметься функцією У^Л=а0^Л+а1^А*х.

Отже, за допомогою даної моделі, прогнозовані значення доходів та видатків України у 2009 році становили відповідно 257043,9 млн. грн. і 333333,48 млн. грн. (див. рис. 1, рис. 2).

За допомогою адаптивного моделювання ми визначили прогнозовані значення доходів та видатків державного бюджету України на 2009 - 2013 роки.

На основі даного прогнозу ми також бачимо, що темпи роту доходів коливатимуться від 133,6% у 2009 році до 105,4% у 2013 році. Темпи росту видатків коливатимуться від 129,5% у 2009 році до 113,2% у 2013 році, тобто ми можемо зробити висновок, що темпи росту стабільно будуть знижуватися.

Таблиця 2

Проведемо дослідження моделі на адекватність за наступними параметрами: 1) випадковість коливань Еі (похибка, що визначається як різниця між фактичними значеннями та модельованими); 2) чи є розподіл випадкової послідовності Еі нормальним; 3) незалежність сусідніх значень Еі випадкової послідовності.

Перевіривши випадковість коливань послідовності Еі, ми дійшли висновку, що тенденція для опису досліджуваного явища була вибрана вірно, оскільки показник Кдох < 3, Квид < 3 (довжина найдовшої серії знаків), а показник Удох > 2, Увид > 2.

Перевірку на відповідність нормальному закону розподілу випадкової послідовності Еі ми провели за допомогою статистичного аналізу асиметрії А та ексцесу Е для доходів та видатків. Оскільки 1Адох1<9,95 і 1Авид1<9,94 і 1Едох+6/(п+1)1<1,05 і ІЕвид + 6/(п+1)1<1,06, то ми можемо зробити висновок, що розподіл випадкових відхилень відповідає нормальному.

При побудові моделі явища припускають, що відхилення Еі є випадковими, незалежними, з нульовими математичними сподіваннями та сталою дисперсією, тому побудувавши модель також необхідно перевірити незалежність сусідніх значень випадкових значень Еі. Дана перевірка здійснюється за допомогою оцінки Дарбіна-Вотсона. Якщо даний показник знаходиться в межах від 1,5 до 2,5, то вважається, що сусідні випадкові значення є незалежними, а отже модель є адекватною. Для модельованих значень доходів показник DWдох=1,5, а для видатків DWвид=0,8. Отже, ми можемо зробити висновок, що випадкові значення Еі доходів є незалежними, а для видатків існує імовірність певного зв'язку між цими випадковими значеннями.

Точність прогнозу ми оцінили за допомогою коефіцієнта Тейла. Оскільки для доходів цей коефіцієнт становить Uдох=0,01 і для видатків Uвид=0,02, то ми можемо зробити висновок, що дані моделі є точними.

Отже, побудовані моделі доходів та видатків на основі рівняння Тейлора другого порядку є адекватними та точними, тобто ми можемо стверджувати, що прогнозовані значення доходів та видатків є вірними та оптимальними.

У визначенні напрямів удосконалення бюджетної політики важлива роль належить формуванню її цілей, а також першочергових завдань, які потребують розв'язання. Згідно з бюджетною стратегією на 2008 - 2010 роки, схваленого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року №1359, стратегічною метою є "побудова конкурентноспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграція в європейське співтовариство". А до стратегічних цілей бюджетної політики віднесено досягнення високої якості життя громадян, конкурентоспроможності економіки, встановлення ефективної та справедливої влади, створення інтегрованої у глобальні процеси та шанованої у світі держави.

Прийняті урядом стратегічні положення мають важливе значення, проте потребують конкретизації. На наш погляд, стратегічна мета бюджетної політики в Україні повинна спрямовувати діяльність владних структур на формування нової моделі соціального й економічного розвитку країни. А найважливішим завданням цієї політики має стати досягнення істотного поліпшення рівня життя громадян. Для реалізації стратегічної мети необхідно визначити конкретні орієнтири. Ними мають стати показники, які відображають рівень життя, досягнутий у розвинутих країнах.

На даний час для українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема пошуку реальних джерел накопичення та шляхів ефективного використання інвестиційних ресурсів з метою забезпечення відновлення та модернізації основних виробничих фондів.

На наш погляд, досить перспективним, з точки зору підвищення ефективності бюджетного інвестування, може стати створення у складі державного бюджету окремого бюджету розвитку з визначеними джерелами формування та напрямками використання. Кошти бюджету розвитку призначаються лише для здійснення інвестиційних вкладень.

Література

1. Закон України «Про Державний бюджет України» за останні п'ять років.

2. Бедь В.В., Когут Ю.М. Фінанси: Науч.-метод.посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К.: МАУП; Ужгород: ЗІ ім. А. Волошина, 2004.

3. Василик О.Д. В-Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

5. Кудряшов В.П. Фінанси: Навч.посібник. - Херсон: Олді-плюс. 2002.

6. Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А. та інші. Теорія фінансів: Навч.посібник/За загальною ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

7. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002.

8. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

9. Фінанси (теоретичні основи): Підручник /М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під кер-вом і за наук.ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая. - К.: МАУП, 2002.

10. Фінанси: вишкіл студії: Навч.посібник /За ред. д.е.н., проф. Юрія С.І. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

Размещено на Allbest.ru