Податкова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

1. Достовірність відображення в обліку платника податків валових доходів

2. Основні напрями оскарження дій податкових органів

3. Задача

Підприємство "Дубрава" протягом 3 кварталу здійснила такі господарські операції:

· Реалізовано товари за продажною вартістю 120 000грн. з ПДВ;

· Придбано сировину для майбутнього виробництва товарів вартістю 4 700грн. з ПДВ;

· За виконану роботу нараховано заробітну плату в сумі 7 000грн, матеріальне заохочення 2 500грн.;

· Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати проведено у розмірі 1 300грн;

· Нараховані амортизаційні відрахування основних засобів в сумі 340грн.

Розрахована сума податку на прибуток складає 3658грн. проведіть перевірку та обґрунтуйте відповідь.

1. Достовірність відображення в обліку платника податків валових доходів

Основною метою ведення податкового обліку є визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Як відомо, згідно з новим Податковим Кодексом України (від 02.12.2010 р.) прибуток, що підлягає оподаткуванню, визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на:

а) суму валових витрат платника податку;

б) суму амортизаційних відрахувань, У зв'язку з цим одним із основних об'єктів перевірок державними контролюючими органами стали валові витрати та валовий дохід, що, перш за все, пов'язані з оподаткуванням підприємницької діяльності.

Основними завданнями аудиту валових витрат і валового доходу є:

- перевірка обґрунтованості валових витрат;

- повнота відображення валового доходу підприємства;

- точність визначення чисел збільшення валових витрат і валового доходу;

- правильність обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню у звітному періоді.

Валовий дохід підприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

До складу валового доходу підприємства включаються:

1. Загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення).

2. Доходи від здійснення страхових та інших операцій щодо надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

3. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

4. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

5. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч.:

-сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої підприємством у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку;

-сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

-вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;

-сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, господарського чи третейського суду.

Скоригований валовий доход визначається шляхом виключення з валового доходу:

Суми акцизного збору та податку на додану вартість, отриманих у складі ціни продажу продукції, за винятком випадків, коли підприємство-одержувач не є платником податку на додану вартість.

Суми коштів або вартості майна, отриманих підприємством як компенсації (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених чинним законодавством.

3. Суми коштів або вартості майна, отриманих підприємством за рішенням суду як компенсації прямих витрат або збитків, понесених ним у результаті порушення його прав та інтересів.

Суми коштів, що надходять підприємству у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права.

Суми одержаного підприємством емісійного доходу.

Номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на користь перевірюваного підприємства, як забезпечення заборгованості (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків та інших подібних документів).

7. Доходів від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивідендів, отриманих підприємством від інших підприємств, платників податку на прибуток. Коштів або майна, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод. Аудитору слід пам'ятати, що поняття "валовий доход" та "валові витрати", характерні для податкового обліку, докорінно відрізняються своїм змістом від понять "доход" та "витрати", визначених у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Більш того, з введенням у дію з 01.01.2000 р нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, в якому відсутні рахунки для накопичення інформації щодо валових доходів і валових витрат підприємств (типу 18 та 48 рахунків за старим Планом), можна говорити про повне розмежування податкового та бухгалтерського обліку. Тому в сучасних умовах до розробки моделі взаємодії бухгалтерського обліку та системи оподаткування, що передбачається Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою КМУ в 1998 р, облік валових доходів і валових витрат може вестися тільки позасистемно, тобто без запису на бухгалтерських рахунках. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на звітний період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок підприємства на оплату товарів (робіт, послуг). У разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі підприємства, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує підприємство;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством.

Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше, наприклад:

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством;

- або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) підприємством.

Аудитор має також перевірити достовірність даних про валові витрати та валовий доход, які містяться в декларації про прибуток підприємства, в додатках до цієї декларації, та їх відповідність даним податкового обліку.

Як уже підкреслювалося вище, з метою визначення прибутку, який підлягає оподаткуванню, скоригований валовий прибуток звітного періоду підлягає зменшенню не тільки на суму валових витрат, а також і на суму амортизаційних відрахувань.

2. Основні напрями оскарження дій податкових органів

Господарська діяльність суб'єктів підприємницької діяльності є об'єктом посиленої уваги численних контролюючих органів. Але найчастіше свою правоту вони змушені доводити посадовим особам органів податкової служби. З огляду на владні повноваження, якими наділені посадові особи органів ДПС, їх діяльність може впливати на реалізацію прав та задоволення інтересів платниками податків не тільки у випадку прийняття певних рішень, а і внаслідок учинення певних дій або утримання від них (бездіяльність). Інколи неправомірні дії або бездіяльність з боку посадових осіб органів влади призводять до прийняття у подальшому неправомірних рішень.

Унаслідок своєчасного застосування платниками податків засобів з оскарження дій та бездіяльності посадових осіб органів ДПС стає можливим запобігання прийняттю рішень, що здатні завдати більшої шкоди, ніж попередньо оскаржені дії або бездіяльність.

Згідно статті 10 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року №1251-ХП, зі змінами та доповненнями платники податків мають право оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб .

Закон України "Про державну податкову службу" (стаття 14) від 4.12.1990 року №509-ХП тлумачить це право ширше: до предмета оскарження, окрім рішень і дії, додається також бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб . Таке тлумачення, на наш погляд, більше відповідає змістові ст. 55 Конституції України, відповідно до якої: "Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб...".

Стаття 4 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. зі змінами та доповненнями, передбачає, які рішення, дії та бездіяльність у сфері управління можуть бути оскаржені громадянами. Зокрема, це такі рішення, дії (бездіяльність), внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Вищезазначена норма міститься і у Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України від 18.06.2008 року № 395 .

Водночас Положенням "Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби" затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96 року № 29 (зі змінами та доповненнями), за платниками податків визнається право на оскарження виключно рішень органів податкової служби, причому лише у тому разі, якщо такі рішення обмежують їхні права, встановлені законами України .

Аналогічна норма міститься і у прийнятому 21 грудня 2000 р. Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено більш ефективний порівняно з вищезгаданим положенням механізм оскарження рішень податкових органів.

Таким чином, положення "Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби" та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять норм, які регламентуються оскарження дій посадових осіб органів ДПС, оскільки ними передбачається порядок оскарження лише податкових повідомлень-рішень, вимог щодо податкового боргу.

Подання та розгляд скарг платників податків на дії працівників ОДПС проводиться у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби затвердженою наказом ДПА України від 18.06.2008 року № 395.

Адміністративний порядок захисту прав платників податків заключається у вирішенні спорів між платниками податків та органами державної податкової служби у рамках системи податкових органів без передачі спору до суду.

В разі передачі спору до суду порядок оскарження дій посадових осіб органів ДПС регламентується Кодексом адміністративного судочинства України № 2747-ІУ від 6 липня 2005 року. Статтею 2 даного Кодексу передбачено, що "завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень".

Отже, на підставі проведеного аналізу нормативно-правового забезпечення оскарження платниками податків дій посадових осіб органів ДПС можна зробити наступні висновки:

- "скарга на дії (бездіяльність) посадових осіб" податкового органу є відмінним поняттям від поняття "скарга на рішення" органів ДПС та їх службових осіб. Відносини, які складаються у зв'язку з оскарженням дій (бездіяльності) посадових осіб регулюються окремими правовими інструментами;

- основними нормативно-правовим актами, які регулюють процедуру оскарження дій посадових осіб є: Конституція України; Закони України "Про державну податкову службу", "Про звернення громадян", "Про систему оподаткування"; наказ ДПА України "Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України затвердженого"; Кодекс адміністративного судочинства в Україні;

- оскаржувати дії посадових осіб органів ДПС можна в адміністративному або судовому порядку;

- адміністративний порядок захисту прав платників податків заключається у вирішенні спорів між платниками податків та органами державної податкової служби у рамках системи податкових органів без передачі спору до суду.

3. Задача

Підприємство "Дубрава" протягом 3 кварталу здійснила такі господарські операції:

· Реалізовано товари за продажною вартістю 120 000грн. з ПДВ;

· Придбано сировину для майбутнього виробництва товарів вартістю 4 700грн. з ПДВ;

· За виконану роботу нараховано заробітну плату в сумі 7 000грн, матеріальне заохочення 2 500грн.;

· Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати проведено у розмірі 1 300грн;

· Нараховані амортизаційні відрахування основних засобів в сумі 340грн.

Розрахована сума податку на прибуток складає 3658грн. проведіть перевірку та обґрунтуйте відповідь.

податок облік амортизаційний відрахування

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, зі змінами внесеними Законом №2222 - IV від 08.12.2004 року.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-ІУ, зі змінами і доповненнями.

3. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХП, зі змінами і доповненнями.

4. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 - III, зі змінами та доповненнями.

5. Про державну податкову службу: Закон України від 4.12.1990 року №509-ХП, зі змінами та доповненнями.

6. Про звернення громадян: Закону України від 2 жовтня 1996 р., зі змінами та доповненнями.

7. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: затверджене наказом ДПА України від 11.12.96 року № 29, зі змінами та доповненнями.

8. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби: Наказ ДПА України від 18.06.2008 року № 395.

9. ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ від 15.06.2010 р. N 6509 "Податковий кодекс України"

10. Податковий менеджмент. Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. ] / П. К. Бечко, Н. В. Лиса -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 288 с.

11. Конспект лекцій з дисципліни "Податкові системи зарубіжних країн" / Т.М. Рева. - Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. - 158 с.

Размещено на Allbest.ru