Надання виписок з рахунків клієнтів. Платіжна система Росії та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни

Казначейська справа

Зміст

Вступ

1. Надання виписок з рахунків клієнтів

2. Федеральне казначейство Російської Федерації

3. З яких компонентів складається платіжна система України?

Висновок

Література

Вступ

З початку 2004 року всі місцеві бюджети переведено на обслуговування Державним казначейством України. Всього на казначейському обслуговуванні перебуває 12074 місцевих бюджетів всіх рівнів.

Перехід на казначейську форму обслуговування бюджетних коштів здійснюється відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу. Казначейське обслуговування Державного бюджету України передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Застосування казначейської форми обслуговування бюджетних коштів повинно істотно знизити ймовірність нецільового використання бюджетних коштів, оскільки усі доходи і видатки бюджету здійснюватимуться з єдиного казначейського рахунка, а не з декількох рахунків, відкритих у різних банках.

Надання виписок з рахунків клієнтів

Особові рахунки клієнтів є регістрами аналітичного обліку, що містять записи операцій, які здійснено протягом операційного дня. Особові рахунки та виписки з них мають такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунка, дата здійснення останньої (попередньої) операції, дата здійснення поточної операції; код МФО банку, в якому відкрито рахунок, код валюти, сума вхідного залишку за рахунком, код МФО банку-кореспондента, номер рахунка корреспондента, умовне позначення документа, номер документа, сума операції, сума оборотів за дебетом та кредитом рахунка, сума вихідного залишку. Порядок відкриття особових (аналітичних) рахунків для накопичення інформації з обліку господарської діяльності банку, доходів, витрат, формування капіталу, результату діяльності тощо визначається банком самостійно. Відкриття всіх рахунків реєструється в книзі реєстрації відкритих рахунків.

Виписка з особового рахунка клієнта передбачається для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків, що роздруковуються з використанням обчислювальної техніки, надаються клієнтам без штампів і підписів працівників банку. Якщо з будь-яких причин ведення рахунка здійснювалося вручну або на машині, крім ЕОМ, виписка, що видається клієнту, оформлюється підписом та штампом відповідальної особи.

Порядок надання виписок із особових рахунків клієнтів обумовлюється договором на розрахунково-касове обслуговування, що укладається між банком і клієнтом за відкриття рахунка, але не рідше одного разу на місяць станом на перше число місяця, наступного за звітним.

У разі втрати клієнтом виписки з особового рахунка дублікат виписки видається клієнту тільки з письмового дозволу керівника банку або вповноваженої особи за наявності заяви клієнта, де вказано причину втрати. Заява клієнта має бути підписана керівником та головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності та засвідчена відбитком печатки. Дублікат виписки видається представникам суб'єктів господарської діяльності, що мають право першого або другого підпису, чи іншій довіреній особі під розписку на заяві. Заява зберігається в банку. На титульній частині дубліката виписки має бути зазначено: «Дублікат виписки за «___» ________200__р.».

Федеральне казначейство Російської Федерації

Міжнародний досвід минулого і практика функціонування вітчизняної фінансової систем дали практично безальтернативне рішення, у сформованій ситуації - рішення про організацію у міністерстві фінансів Російської Федерації системи органів федерального казначейства і перекладі федерального бюджету на казначейську систему виконання, як першим етапом для встановлення контролю Уряди РФ над державними фінансами. У зв'язку з цим вивчення правовим регулюванням діяльності органів федерального казначейства, їх завдань і, отримало нині особливу актуальность.

Метою справжньої роботи є аналіз діяльності органів федерального казначейства, розгляд основних цілей та його прав, і навіть короткий огляд історії російського казначейства і - оцінка федерального казначейства на сучасному етапі.

Існує система органів управління, котрим сама фінансова діяльність є основним, яка визначає зміст їх компетенції. Ця система фінансово-кредитних органів, спеціально створених керувати фінансами і здійснення контролю у цій сфері як він невід'ємною функції. Дані органи охоплюють своїм впливом всі ланки фінансової системи -- бюджет, цільові позабюджетні фонди, кредит, страхування, фінанси підприємств, організацій, установ. Система фінансово-кредитних органів в РФ, у зв'язку з економічними перетвореннями була істотно перебудована, з'явилися нові органи.

У єдину систему органів управління фінансами в Російської Федерації входять Міністерство фінансів РФ, міністерства фінансів республік, фінансові управління у інших суб'єктах Федерації і органи федерального казначейства. З іншого боку, у системі органів місцевого самоврядування адміністративно-територіальних одиниць (районів та міст) утворюються фінансові відділи.

Федеральне казначейство Російської Федерації створено Указом Президента РФ від 8 грудня 1992 р. № 1556. Єдину централізовану систему органів федерального казначейства очолює керівник Федерального казначейства -- начальник головного управління Федерального казначейства Міністерства фінансів РФ.

Відповідно до Положенням про Федеральне казначейство РФ, затвердженим постановою Ради Міністрів -- Уряди РФ від 27 серпня 1993 р. № 864, єдина централізована система органів федерального казначейства складається з головного управління федерального казначейства Міністерства фінансів РФ і підлеглих йому територіальних органів федерального казначейства республіками у складі Російської Федерації, краях, областям, автономним утворенням, містам Москві і Санкт- Петербургу, містам (крім міст районного підпорядкування), районам і районам у містах. Казначейство підпорядковується Міністерству фінансів РФ. Органи казначейства взаємодіють із органами управління суб'єктів Федерації у процесі зарахування доходів населення і взаєморозрахунків між бюджетами, і навіть координації роботи зі створення інформаційної бази про стан бюджетної системи Російської Федерації.

Казначейство інформує законодавчі і виконавчі органи структурі державної влади Російської Федерації про результати виконання федерального бюджету, інших фінансові операції Уряду РФ, і навіть про стан державних (федеральних) позабюджетних фондів та бюджетної системи Російської Федерації.

З метою поліпшення роботи і через посилення контролю над виконанням федерального бюджету Головне управління Федерального казначейства Міністерства фінансів РФ взаємодіє з Банком Росії, з Державною податковою службою РФ, іншими федеральними органами. Органи казначейства здійснюють контрольні функції у взаємодії з відповідними органами виконавчої влади, податковими, правоохоронними органами і банками.

Матеріали з приводу факту порушення, які передбачають кримінальну відповідальність передають до правоохоронних органів. У окремих випадках органи казначейства пред'являють позови до суду або арбітражного суду.

У Російській Федерації встановлена лише одна система виконання бюджетів всіх рівнів - казначейська. Організацією виконання бюджетів займаються органи виконавчої, причому безпосереднє виконання бюджетів здійснюють фінансові органи, у складі яких створюються казначейства (Федеральне і територіальні). Саме ці органи від імені казначейства здійснюють управління рахунками бюджетів, і бюджетними засобами, є касирами всіх розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Розвиток казначейської системи виконання бюджету супроводжувалося передачею функцій і обсягу роботи, виконуваних раннє органами ЦБ РФ, Державної податкової адміністрації РФ та місцевими фінансовими органами, в органи казначейства. Формування міжбюджетних відносин стало ключовою умовою початку функціонування централізованої фінансової системы. Пройдений упродовж років шлях виявився нелегким, але досягнутими результатами можна пишатися. Основним досягненням вважатимуться те що, наприкінці ХХ століття у Росії було обрано правильна концепція виконання федерального бюджету. Можна пишатися тим, що у такий короткий період казначейська система вже цілком створена й досить успішно функціонує. Можна впевнено заявити, що попри величезні організаційні труднощі -- поставлені завдання виконуються, федеральне казначейство встояло й довело своє безальтернативне бути. Це визнання відбулося першу чергу завдяки саме титанічній праці, професіоналізму і жорсткості у відстоюванні інтересів скарбниці Російської Федерації всіх органів Федерального казначейства. Досвід функціонування системи Федерального казначейства протягом усіх років свого існування характеризується поступовістю і послідовністю початку процесу виконання федерального бюджету з урахуванням міжнародної практики.

Сьогодні казначейство представлено центральним апаратом і органами Федерального казначейства переважають у всіх суб'єктів Російської Федерації.

Практично всі федеральні бюджетні установи (крім окремих установ Міноборони Росії), обслуговуються у системі казначейства не мають рахунків у банківській системі. До того ж всі рахунки, на які надходять доходи федерального бюджету, зосереджено у системі Федерального казначейства. Постійно ведеться робота з удосконалювання операційних процедур казначейським виконанням і врахування виконання бюджетів у складі Федерації.

З яких компонентів складається платіжна система України?

Невід'ємним спеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що стосується передачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, є платіжні системи. Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Таким чином, платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.

У більшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками. Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

- системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї із систем електронних міжбанківських розрахунків. Найчастіше - це СЕН, але можливі варіанти двосторонніх кореспондентських відносин між банками "А" та "В", міжнародних платіжних систем тощо. Характерним для цих розрахунків є відображення їх на кореспондентських рахунках банків - учасників розрахунків. Джерелом надходження міжбанківських платіжних документів у СЕН може бути як ОДБ банку, так і розрахунковий центр ВПС;

- внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьому розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків;

- системи "клієнт-банк" використовуються банками, які пропонують платіжні послуги свої'м клієнтам на базі сучасних технологій. В умовах конкуренції банки змушені розробляти спеціальні ділові і ринкові стратегії використання платіжних послуг, вирішуючи, чи спроможні вони конкурувати в обмеженому секторі ринку платіжних послуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. Однією з перших у цьому плані була американська система телефонної оплати рахунків, яка однак, не отримала поширення через інертність споживачів, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків. Нині все більшого поширення набуває банківське обслуговування вдома, або "домашній банк"- комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку;

- системи масових платежів широко використовуються у розвинених державах світу. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, "електронні гаманці", а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

Платіжна система України складається з таких компонентів:

- системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;

- систем автоматизації роботи банків (так звані програмні комплекси "Операційний день банку". Це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо);

- внутрішньобанківських платіжних систем - програмно-технічного комплексу з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕН;

- систем "клієнт-банк" для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.

Перспективним є також використання таких компонентів системи електронного переказу фінансових послуг, як:

- система масових платежів із використанням пластикових карток;

- система обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, має створювати сприятливі умови для забезпечення потреб нормального функціонування платіжної системи;

- бухгалтерська і технологічна модель є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізми переказу коштів;

- технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Вона включає, зокрема, програмні та технічні засоби обробки та передачі даних, обслуговуючий персонал тощо;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділити такі основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

- одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують різні платіжні інструменти: готівка, картки, платіжні доручення, векселя тощо. Відтак, платіжний інструмент характеризується:

- своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові за формою платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

- засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

- кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платник передає своєму банку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунок одержувача платежу після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. При дебетовому переказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йому платником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.

Ефективна платіжна система, що передбачає визначені права й обов'язки користувача, має зменшити фінансовий ризик. В ідеалі правила функціонування платіжної системи слід укласти таким чином, щоб вони спонукали учасників цієї системи зводити ризик до мінімуму. Хоча в певний момент може виникнути конфлікт між витратами на впровадження цих правил та очікуваними втратами від ризику.

Існує кілька підходів до вирішення проблеми обмеження фінансового ризику. Найбільш розповсюдженими у платіжних системах розвинутих країн є два підходи:

- перший - спрямований на обмеження обсягу розрахунків;

- другий - на забезпечення надійності розрахунку.

Крім цих двох підходів, що безпосередньо спрямовані на управління масштабами ризику, існує також можливість регулювання ймовірності настання ризику за допомогою попереднього відбору учасників системи. При цьому можна виходити не лише з критеріїв фінансової позиції учасників. А й з їх технічних та операційних можливостей і обсягу їх розрахункових платежів. Ще одна альтернатива, що може вплинути на організацію системи, пов'язана з можливістю нагляду за платіжною поведінкою учасників, чий критичний фінансовий стан відомий. Таким чином, політика управління ризиками в окремій платіжній системі тісно пов'язана із загальною політикою банківського нагляду.

Висновок

Казначейське обслуговування Державного бюджету України передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Застосування казначейської форми обслуговування бюджетних коштів повинно істотно знизити ймовірність нецільового використання бюджетних коштів, оскільки усі доходи і видатки бюджету здійснюватимуться з єдиного казначейського рахунка, а не з декількох рахунків, відкритих у різних банках тощо.

Література

1. “Шляхи розвитку бюджетної системи України ”Фінанси України”. - № 4.97р

2. Р. Мітюкова “Державний бюджет України і бюджетна політика у 1998 році”// Ж-л «Фінанси України». - №3.98р.

3. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 №2346-ІІІ

4. Становище "Про Федеральне казначействі" утверждено Урядом РФ від 27.08.1993 р. №864 (в ред. від 28.01.1997 г.)

5. Фінанси № 8/ 2002 р. Лебедєв Д.О. "Федеральне казначейство і здійснення державного фінансового контролю".

6. Фінанси № 12/ 2002 р. Московченко С. "Етапи становлення органів федерального казначейства".

Размещено на Allbest.ru