Аналіз запасів матеріально-технічних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз та звітність»

на тему

АНАЛІЗ ЗАПАСІВ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ

2011р.

Вступ

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання її, видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід враховувати низку чинників, у тому числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектування виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі.

Об'єктом дослідження є ВАТ „Вінницька кондитерська фабрика”. Форми звітності № 1 і № 2 подані у додатку.

1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА АНАЛІЗУ МАТЕРІАЛЬНО ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ

Матеріальні затрати складають значну долю всіх затрат на виробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки при умові своєчасного і повного забезпечення її необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивний шлях передбачає збільшення здобичі і виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими затратами. Інтенсивний шлях задоволення потреб підприємства в матеріалах, сировині, паливі, енергії та інших матеріально-технічних ресурсах передбачає більш економне витрачання наявних запасів в процесі виробництва продукції. Економія сировини і матеріалів в процесі споживання рівнозначна збільшенню їх виробництва.

Важливим інструментом дослідження внутрішньо виробничих ресурсів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз. Його завданнями в цій області є:

- оцінка потреб підприємства в матеріальних ресурсах;

- вивчення якості планів матеріально-технічного забезпечення і аналіз їх виконання;

- характеристика динаміки і виконання плану по показникам використання матеріальних ресурсів;

- визначення системи факторів, які обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових чи від відповідних показників за попередній період;

- кількісний вимір впливу факторів на виявлені відхилення показників;

- вияв і оцінка внутрішньо виробничих резервів економії матеріальних ресурсів.

Джерела інформації: план матеріально-технічного забезпечення, заявки, специфікації, фондові дослідження, наряди, договори на поставку сировини і матеріалів; форми статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріально-технічних ресурсів і № 5-3 про затрати на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг; оперативні дані відділу матеріально-технічного забезпечення; дані аналітичного обліку про поставки, затрати і залишки сировини, матеріалів; планові і звітні калькуляції собівартості виробів, що випускаються; дані відповідних служб про нормативи і норми затрат матеріальних ресурсів і їх зміні; інші джерела інформації в залежності від цілей і задач аналізу, який проводиться.

2 АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИМИ РЕСУРСАМИ

2.1 Оцінка потреби у матеріально-технічних ресурсах

Важливими факторами забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання і економне ефективне використання матеріальних ресурсів у виробництві.

Потреба у матеріально-технічних ресурсах визначається у розрізі їх видів на потреби основної і неосновної діяльності підприємства і на запаси, необхідні для нормального функціонування, на кінець періоду

де - загальна потреба підприємства в і-му виді матеріальних ресурсів;

- потреба і-го виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на приріст незавершеного виробництва), на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інструменту і спеціального оснащення, на дослідні і експериментальні роботи і т. п.);

- необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду; .

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладені нормативи і норми їх затрат і складських запасів.

Так, величина планової потреби у відповідному матеріалі на виконання основної виробничої програми, на капітальне будівництво і на непромислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та інших закладів) може бути виявлена шляхом помноження норми затрат на кількість продукції чи об'єм робіт у наступному періоді. Потреба у матеріалах на інші потреби встановлюється у визначеному порядку:

- на приріст незавершеного виробництва - на основі даних про приріст об'єму виробництва, середньої тривалості виробничого циклу, коефіцієнті наростання затрат у незавершеному виробництві і кількості днів у планованому періоді;

- на дослідні і експериментальні роботи - на основі заявок і розрахунків відділів і служб технічної підготовки виробництва;

- для виготовлення інструменту спеціального оснащення - на основі плану власного виробництва інструменту, спеціального оснащення і норм затрат матеріалу на їх одиницю;

- на ремонтно-експлуатаційні потреби - на основі діючих норм на одиницю обладнання, одиницю виробничої площі, на основі відповідних кошторисних розрахунків.

Потреба в матеріальних ресурсах на створення запасів на кінець періоду визначається в трьох оцінках:

1) в натуральних одиницях виміру, що необхідно для встановлення потреби в складських приміщеннях та інших цілей;

2) по вартості (в грошовій оцінці) для виявлення потреби в оборотних засобах, для ув'язки з фінансовим планом;

3) в днях забезпеченості - для цілей планування і організації контролю.

Забезпеченість підприємства запасами в днях визначається як відношення залишку даного виду матеріальних ресурсів до його середньоденних затрат по формулі

де - запас і-го виду матеріалу в днях;

- запаси і-го виду матеріалу в натуральних одиницях виміру;

- середньоденні затрати і-го виду матеріалу в тих же одиницях виміру.

В свою чергу середньоденні затрати кожного виду матеріальних ресурсів розраховуються діленням сумарних їх затрат на потреби виробництва за аналізований період на кількість календарних днів в періоді

де - сумарні (загальні) затрати і-го виду матеріалу за аналізований період;

- тривалість періоду, дні (рік - 360 днів, півріччя - 180, квартал - 90, місяць - 30).

2.2 Аналіз якості плану матеріально-технічного забезпечення

У практиці роботи промислових підприємств, особливо в періоди інфляції і дестабілізації господарських зв'язків між постачальниками і споживачами матеріальних і сировинних ресурсів, спостерігається тенденція до отримання зайвих матеріалів, створенню понаднормативних запасів, зниженню ефективності їх використання. Тому дуже важливо на першому етапі аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами перевірити повноту обліку потреб в них і обґрунтованість розміру цієї потреби виходячи із прогресивних норм витрачання матеріалів на виробітку окремих виробів. Іншими словами, необхідно дослідити якість плану матеріально-технічного забезпечення.

Важливою умовою безперебійної нормальної роботи підприємства є повна забезпеченість потреб в матеріальних ресурсах джерелами покриття:

де - сума джерел покриття потреб в і-му виді матеріальних ресурсів.

Тому на наступному етапі аналізу слід встановити правильність визначення суми джерел потреб підприємства в матеріальних ресурсах. В економічній літературі розрізняють внутрішні, чи власні, і зовнішні джерела покриття потреби. До внутрішніх (власних) відносяться очікувані залишки матеріалів із врахуванням незавершеного на початок аналізованого періоду; відходи, матеріали, які повторно використовуються; матеріали власного виробництва, зекономлені матеріали в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. п.; до зовнішніх - матеріальні ресурси, які поступають від постачальників по заключним договорам (нарядам).

Сума джерел покриття потреби визначається по формулі

чи

де - j-е власне джерело покриття потреби в і-му виді матеріальних ресурсів;

- зовнішнє джерело покриття потреби в і-му виді матеріальних ресурсів; ; .

Значну частку в сумі джерел покриття складають зовнішні джерела: надходження матеріальних ресурсів від постачальників за укладеними договорами.

Реальна потреба в завезенні матеріалів із сторони визначається як різниця між загальною потребою в і-му виді матеріальних ресурсів і сумою вишуканих власних внутрішніх джерел її покриття по формулі



Очевидно, що чим точніше визначені внутрішні джерела, тим об'єктивніше буде розрахована потреба в зовнішніх, у складанні договорів (нарядів) на придбання матеріалів у постачальників. Тому дуже важливо вивчити повноту надходження матеріалів і дати оцінку ступеня задоволення потреби підприємства в них.

Для цього використовується додаткова інформація договорів (нарядів) на поставку матеріальних ресурсів, дані статистичної звітності ( ф. № 1-СН, 3-СН, 4-СН) про фактичне їх надходження.

Результати аналізу показують, що по багатьох видах матеріалів потреба підприємства не задоволена, по окремих з них не виконані договори на поставку. Для виявлення винуватців і причин невиконання договорів поставки матеріалів доцільно проаналізувати їх поставку в розрізі окремих постачальників і термінів. З цією метою використовуються дані договірних зобов'язань (нарядів-специфікацій) і регістрів обліку надходження матеріалів.

Порушення термінів поставок матеріалів веде до невиконання планів виробництва і реалізації продукції. В практиці світового господарства відомі декілька методів поставок матеріальних ресурсів, що забезпечують раціональне постачання виробництва предметами праці. Найбільший інтерес з них представляє метод «точно вчасно», вперше запропонований однієї з японських фірм. Суть методу полягає в тому, що поставки матеріальних ресурсів здійснюються безпосередньо в той момент, коли вони необхідні для продовження виробництва, і в об'ємі, розрахованому на конкретний відрізок часу. При цьому методі забезпечується ритмічне, безперебійне постачання підприємства матеріальними ресурсами і ефективне їх використання протягом процесу виробництва.

Для оцінки ритмічності поставок використовуються наступні показники: середнє квадратичне відхилення; коефіцієнт нерівномірності поставок; коефіцієнт варіації. Аналіз нерівномірності поставок рекомендується здійснювати за допомогою прийому математичної статистики (табл. 1).

Середнє квадратичне відхилення обчислюють по формулі

де - середнє значення признака х:

.

На аналізованому підприємстві середнє квадратичне відхилення склало

.

Коефіцієнт нерівномірності поставок матеріалів розраховується по формулі

Таблиця 1 - Аналіз нерівномірності поставок матеріалів

Місяці					х	х-100		f
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Січень	350	320	-30	900	91,4	-8,6	73,96	3,5	258,86	-6,7	44,89	157,12
Лютий	460	420	-40	1600	91,3	-8,7	75,69	4,6	348,17	-6,8	46,24	212,7
Березень	490	520	+30	900	106,1	+6,1	37,21	4,9	182,33	+8	64,00	313,6
Квітень	520	470	-50	2500	90,4	-9,6	92,16	5,2	479,23	-7,7	59,29	308,31
Травень	560	560	-	-	100	-	-	5,6	-	+1,9	36,1	202,16
Червень	600	620	+20	400	103,3	+3,3	10,89	6	65,34	+5,2	27,04	162,24
Липень	500	450	-50	2500	90	-10	100	5	500	-8,1	65,61	328,05
Серпень	600	540	-60	3600	90	-10	100	6	600	-8,1	65,61	393,66
Вересень	650	670	+20	400	103,1	+3,1	9,61	6,5	62,46	+5,0	25,00	162,5
Жовтень	670	660	-10	100	98,5	-1,5	2,25	6,7	15,08	+0,4	0,16	1,07
Листопад	690	740	+50	2500	107,2	+7,2	51,84	6,9	357,7	+9,1	82,81	571,39
Грудень	750	740	-10	100	98,7	-1,3	1,69	7,5	12,68	+0,6	0,36	2,7
Всього	6840	6710	-130	15500	-	-	-	68,4	2881,85	-	-	2815,5

Коефіцієнт варіації визначається за наступним алгоритмом

де к - кількість спостерігань (в нашому випадку );

в - середньомісячна поставка матеріалу по плану ( і склала на нашому підприємстві 570 тис. грн. (6840 : 12)). Коефіцієнт варіації, таким чином, у звітному періоді буде рівний 0,063 ().

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що середній розмір відхилень фактичного проценту виконання плану поставок від 100 склав приблизно , що вважається допустимим.

3 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

3.1 Система показників ефективності використання матеріальних ресурсів

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів в практиці аналітичної роботи і в економічній літературі здійснюється за допомогою різних показників і їх систем.

Найбільшого розповсюдження отримали показники, в розрахунку яких використовується сума матеріальних затрат, а не матеріальних ресурсів. Це обумовлено тим, що в процесі споживання матеріальних ресурсів відбувається їх трансформація в матеріальні затрати або, іншими словами, в широкому значенні вартість використаних, витрачених матеріальних ресурсів виражається матеріальними затратами, а рівень їх витрачання у виробництві - показниками, обчисленими виходячи з суми матеріальних затрат.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів рекомендується застосовувати систему узагальнюючих і часткових показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріалоємність продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріалоємність продукції в загальному вигляді визначається як відношення суми матеріальних затрат до вартості проведеної продукції і показує, скільки матеріальних затрат доводиться на кожну гривню випущеної продукції. Матеріаловіддача розраховується відношенням вартості продукції до суми матеріальних затрат і характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів. Для обчислення питомої ваги матеріальних затрат в собівартості продукції сума матеріальних затрат відноситься до повної собівартості випущеної продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але і структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні. Коефіцієнт використання матеріалів визначається шляхом розподілу суми фактичних матеріальних затрат на величину матеріальних затрат, розраховану виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску і асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм затрати матеріалів.

Коефіцієнт використання матеріалів може бути більше або менше 1. Якщо він перевищує 1, це свідчить про те, що фактична затрата матеріалів на окремі вироби була вищою, ніж передбачено плановими калькуляціями. Якщо ж коефіцієнт нижче 1, це означає, що на підприємстві матеріали використовувалися раціонально, економно.

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви його підвищення. Більш конкретну інформацію забезпечує аналіз часткових показників. Часткові показники використовуються для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії і ін.), а також для встановлення зниження матеріалоємності окремих виробів (питомої матеріалоємності).

Залежно від специфіки виробництва частковими показниками можуть бути: сировиноємність - в переробній галузі; металоємність - в машинобудуванні і металообробній промисловості; паливоємність, енергоємність - на підприємствах ТЕЦ; напівфабрикатоємність - в складальних виробництвах і т.д.

Питома матеріалоємність окремих виробів може бути обчислена як у вартісному, так і в умовно-натуральному і натуральному виді.

Вартісний показник питомої матеріалоємності розраховується як відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни. Питома матеріалоємність в натуральному і умовно-натуральному виді вимірюється кількістю витрачених матеріальних ресурсів на один виріб. Для обчислення названих часткових показників використовуються дані планових, звітних калькуляцій окремих виробів і розшифровок до них ( ф. № 1-К).

В економічній літературі і в практичній діяльності застосовуються також показники параметральної, конструктивної, технологічної, відносної питомої матеріалоємності, коефіцієнт використання окремих видів матеріалів.

Питома параметральна матеріалоємність визначається відношенням матеріальних затрат на одиницю потужності, продуктивності, вантажопідйомності і вимірюється у вартісному і натуральному виді (на 1 кВт•год і т.п.).

Конструктивна питома матеріалоємність є відношенням чистої ваги виробів на одиницю технічного параметра. Вона визначається в натуральному виді, як правило, в кг/к. с.

Питома відносна матеріалоємність розраховується як відношення конструктивної матеріалоємності виробу до коефіцієнта використання матеріалів на його виготовлення.

Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не тільки по всьому випуску продукції, але і по окремих виробах, вузлах, деталях. В цьому випадку він є відношенням корисної затрати або чистої ваги деталі, вироби в натуральному виразі до норми або фактичної затрати матеріалів, спожитих на їх виготовлення.

3.2 Аналіз матеріалоємності продукції

В економічній літературі рекомендується декілька методик аналізу узагальнюючих показників, заснованих на різних типах факторних систем. Зокрема, є рекомендації по аналізу матеріалоємності всієї продукції по адитивній, кратній або мультиплікативній факторній системі. Пропоновані методики не завжди відповідають вимогам дотримання причинно-наслідкових зв'язків між результативним показником і показниками-факторами.

Зокрема, деякі учені-економісти пропонують кратну факторну модель для аналізу узагальнюючого показника матеріалоємності, в якій факторами виступають чисельник і знаменник розрахункової формули матеріалоємності: зміна матеріальних затрат; зміна об'єму продукції. При цьому випустили з уваги, що є причиною, а що - наслідком. Не матеріальні затрати впливають на матеріалоємність, а зміна матеріалоємності обумовлює зміну величини матеріальних затрат. Іншими словами, необхідно щодня раціонально, економно використовувати матеріальні ресурси, тобто день за днем прагнути до скорочення матеріалоємності, а вже в кінці місяця підраховувати загальні матеріальні затрати.

Нижче наведені альтернативні методики аналізу матеріалоємності. Відповідно до першої з них на показник матеріалоємності продукції в першому наближенні здійснюють вплив два фактори: зміна матеріалоємності продукції по прямим матеріальним затратам і зміна коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних затрат і прямих матеріальних затрат. Математично факторна модель може бути виражена таким чином:

де - прямі матеріальні затрати;

- матеріалоємність продукції по прямим матеріальним затратам;

- коефіцієнт відношення всіх матеріальних затрат і прямих матеріальних затрат.

Для розрахунку впливу факторів першого порядку можна використовувати як традиційні прийоми аналізу - елімінування, так і математичні прийоми, наприклад, логарифмування і інтегрування.

Використання одного з відомих прийомів елімінування - прийому ланцюгових підстановок - припускає розрахунок наступної підстановки: матеріалоємність за планом при фактичному співвідношенні всіх матеріальних затрат і прямих матеріальних затрат ()

де - матеріалоємність продукції по прямим матеріальним затратам по плану;

- фактичне відношення всіх матеріальних затрат і прямих матеріальних затрат.

Звідси приріст матеріалоємності продукції за рахунок зміни коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних затрат і прямих матеріальних затрат () буде рівний

а приріст матеріалоємності продукції за рахунок зміни матеріалоємності по прямим матеріальним затратам () складе:

Для аналізу матеріалоємності використовуються дані табл. 2.

матеріальний ресурс технічний аналіз

Таблиця 2 - Показники використання матеріальних ресурсів

Показники	За попередній рік	За звітний рік	Відхилення від	Фактично у відсотках до
		по плану	фактично	попереднього року	плану	попереднього року	плану
1. Випуск продукції у співставних цінах без ПДВ	73332	76715	77468	+4136	+753	105,64	100,98
2. Матеріальні затрати	33559	33496	33473	-86	-23	99,77	99,93
3. З них прямі матеріальні затрати	27940	30313	30137	+2197	-176	107,86	99,42
4. Матеріалоємність продукції загальна	457,6	436,6	432,1	-25,5	-4,5	94,43	98,97
5. Матеріалоємність продукції по прямим матеріальним затратам	381,0	395,1	389,0	8,0	6,1	102,1	98,46
6. Матеріаловіддача загальна	2,185	2,29	2,314	+0,129	+0,024	105,9	101,05
7. Матеріаловіддача прямих матеріальних затрат	2,625	2,531	2,571	-0,054	+0,04	97,94	100,58
8. Коефіцієнт відношення всіх матеріальних і прямих матеріальних затрат	1,2011	1,1050	1,1107	-0,0904	+0,0057	92,47	100,52

З приведених даних видно, що показники використання матеріальних ресурсів покращали. Загальна матеріалоємність знизилася в порівнянні з попереднім роком на 25,5 грн., або на 5,57 % (94,43 - 100), в порівнянні з планом на 4,5 грн., або на 1,03 % (98,97 - 100).

Відповідно зросла загальна матеріаловіддача: в порівнянні з попереднім роком на 129 грн., чи на 5,9 % (105,9 - 100), і в порівнянні з планом на 24 грн., чи на 1,05 % (101,05 - 100).

Таблиця 3 - Аналіз впливу факторів на загальну матеріалоємність за допомогою прийому ланцюгових підстановок

Фактори	Розрахунок впливу факторів	Результат впливу
1. Зміна коефіцієнта відношення всіх матеріальних і прямих матеріальних затрат	438,8 - 436,6	+2,2
2. Зміна матеріалоємності по прямим матеріальним затратам	432,1 - 438,8	-6,7
Разом	432,1 - 436,6	-4,5

Аналогічні показники, які розраховані по прямим матеріальним затратам, відображають ще більш значне покращення використання матеріальних ресурсів у порівнянні з планом, однак відносно попереднього року тенденція протилежна.

Результати аналізу показують, що зниження загальної матеріалоємності відбулося внаслідок більш раціонального і ефективного використання матеріальних ресурсів безпосередньо в цехах основного виробництва. За рахунок економії прямих матеріальних затрат на кожну тисячу випущеної продукції загальна матеріалоємність скоротилася б на 6,7 грн. Проте збільшення коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних і прямих матеріальних затрат в порівнянні з планом свідчить про зміну структури всіх матеріальних затрат: про зменшення частки прямих і відповідне зростання частки непрямих матеріальних затрат, а також частки матеріальних затрат в залишках незавершеного виробництва. Цей фактор зумовив підвищення загальної матеріалоємності на 2,2 грн.

Сукупний же вплив обох факторів забезпечив скорочення загальної матеріалоємності на 4,5 грн. (-6,7 + 2,2).

Для аналізу впливу факторів другого порядку використовуються дані бухгалтерського обліку про відхилення цін на матеріальні ресурси, продукцію, розрахункові дані планово-економічних служб підприємства про прямі матеріальні затрати по плану виходячи з фактичного об'єму і асортименту продукції.

Таблиця 4 - Початкова інформація для аналізу факторів другого порядку

Показники	По плану	Фактично
1. Випуск продукції у співставних цінах без ПДВ	76715	77468
2. Прямі матеріальні затрати	30313	30137
3. Прямі матеріальні затрати по плану, виходячи з фактичного об'єму і асортименту продукції	х	30285
4. Відхилення цін на матеріальні ресурси: зниження (-) подорожчання (+)	х	+86
5. Відхилення відпускних цін на продукцію:зниження (-) подорожчання (+)	х	+93

На основі приведених даних за допомогою прийому ланцюгових підстановок розраховуються наступні умовні показники, необхідні для подальшого аналізу:

1) матеріалоємність по прямим матеріальним затратам по плану, виходячи з фактичного випуску і асортименту продукції ( - перша підстановка)

2) матеріалоємність по прямим матеріальним затратам фактична в цінах, прийнятих в плані ( - друга підстановка)

3) матеріалоємність по прямим матеріальним затратам фактична в цінах на продукцію, прийнятих в плані ( - третя підстановка):



У допоміжній таблиці узагальнено цифрові приклади розрахунку шуканих умовних показників.

Таблиця 5 - Розрахунок показників для аналізу матеріалоємності по прямим матеріальним затратам

Матеріалоємність по прямим матеріальним затратам	Розрахунок показників	Рівень показників
	алгоритм	приклад
1. По плану			395,1
2. По плану виходячи з фактичного випуску і асортименту продукції			391,4
3. Фактично в цінах, прийнятих в плані			388,4
4. Фактично в цінах на продукцію, прийнятих в плані			389,5
5. Фактично			389

Вплив зміни структури продукції на матеріалоємність по прямим матеріальним затратам розраховується за формулою

де - приріст матеріалоємності по прямим матеріальним затратам за рахунок зміни структури продукції, грн.

На аналізованому підприємстві структурні зрушення продукції обумовили скорочення матеріалоємності по прямим матеріальним затратам на 3,7 грн. (391,4 - 395,1). Це свідчить про те, що у випуску продукції збільшилась частка виробів менш матеріалоємних і відповідно зменшилась частка виробів більш матеріалоємких.

Кількісну оцінку впливу рівня матеріальних затрат на окремі вироби (питомої матеріалоємності) на матеріалоємність по прямим матеріальним затратам можна здійснити по формулі

де - приріст матеріалоємності по прямим матеріальним затратам за рахунок зміни рівня матеріальних затрат на окремі вироби, грн.

В даному прикладі цей фактор забезпечив зниження аналізованого показника на 3 грн. (388,4 - 391,4), що свідчить про те, що на підприємстві скоротився рівень матеріальних затрат на окремі вироби.

Для розрахунку впливу зміни цін на матеріальні ресурси на показник матеріалоємності доцільно використовувати формулу

де - приріст матеріалоємності по прямим матеріальним затратам внаслідок зміни цін на матеріальні ресурси, грн.

В результаті зростання цін на матеріальні ресурси матеріалоємність по прямим матеріальним затратам збільшилася на 1,1 грн. (389,5 - 388,4).

Вплив зміни відпускних цін на продукцію на результативний показник визначається по формулі:

де - приріст матеріалоємності по прямим матеріальним затратам в результаті зміни відпускних цін на продукцію, грн.

На аналізованому підприємстві внаслідок збільшення відпускних цін на продукцію матеріалоємність знизилася на 0,5 грн. (389 - 389,5).

Результати аналізу факторів другого порядку приведені в табл. 6.

Таблиця 6 - Структура факторів зміни матеріалоємності по прямим матеріальним затратам

Фактори	Результат впливу, грн.	Структура факторів, %
1. Зміна структури продукції	-3,7	60,6
2. Зміна рівня матеріальних затрат на окремі вироби (питомої матеріалоємності)	-3	49,2
3. Зміна цін на матеріальні ресурси	+1,1	-18
4. Зміна відпускних цін на продукцію	-0,5	8,2
Всього	-6,1	100

Дані таблиці свідчать про те, що найзначнішим фактором зниження матеріалоємності стало зменшення частки самих матеріаломістких виробів в загальному випуску продукції. Цей фактор зумовив 60,6 °/о від загального зниження матеріалоємності. Майже половина зниження матеріалоємності (49,2 %) забезпечена скороченням питомої матеріалоємності окремих виробів.

Для вимірювання впливу факторів другого порядку на загальну матеріалоємність рекомендується формула:

де - приріст загальної матеріалоємності за рахунок і-го фактору другого порядку, грн.;

- приріст матеріалоємності по прямим матеріальним затратам за рахунок і-го фактору другого порядку, грн.

В табл. 7 узагальнені результати аналізу впливу факторів двох порядків на матеріалоємність продукції.

Таблиця 7 - Аналіз впливу факторів на загальну матеріалоємність

Фактори	Результат впливу на матеріалоємність по прямим матеріальним затратам	Розрахунок впливу факторів на загальну матеріалоємність	Результат впливу на загальну матеріалоємність
1. Зміна коефіцієнта відношення всіх матеріальних і прямих матеріальних затрат	х	х	+2,2
2. Зміна матеріалоємності по прямим матеріальним затратам В тому числі за рахунок зміни:	х	х	-6,7
структури продукції	-3,7		-4,1
рівня матеріальних затрат на окремі вироби (питомої матеріалоємності)	-3		-3,3
цін на матеріальні ресурси	+1,1		+1,2
відпускних цін на продукцію	-0,5		-0,5
Всього	-6,1		-4,5

На зміну рівня матеріальних затрат на окремі вироби (питомої матеріалоємності виробів) роблять вплив заходи інноваційної діяльності, обумовлюючи зміну нормативних затрат матеріальних ресурсів і заміну одного їх вигляду іншим. Основними інноваційними заходами є: вдосконалення конструкторських характеристик виробів; впровадження нової техніки, прогресивної технології; механізація і автоматизація виробництва; модернізація устаткування; вкомплектування робочих місць спеціальним інвентарем, спеціальним інструментом і оснащенням, заготівками, деталями, вузлами; впровадження нових прогресивних видів сировини, матеріалів, палива і заміна неперспективних; підвищення рівня кваліфікації працівників і ін.

У відповідності з другою методикою на узагальнюючий показник матеріалоємності у першому наближенні здійснюють вплив її часткові показники.

Для аналізу використовуються дані табл. 8, складеної на основі форм статистичної звітності № 5-3, І-П і кошторису затрат на виробництво.

Таблиця 8 - Аналіз впливу часткових показників на узагальнюючий показник матеріалоємності

Показники	По плану	Фактично	Відхилення від плану
1. Випуск продукції у співставних цінах без ПДВ	76715	77468	+753
2. Матеріальні затрати	33496	33473	-23
2.1. Сировина і матеріали	7704	7364	-340
2.2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати	23280	23364	+84
2.3. Паливо	1040	1540	+500
2.4. Енергія	770	971	+201
2.5. Інші матеріальні затрати	702	234	-468
3. Матеріалоємність продукції загальна	436,6	432,1	-4,5
3.1. Сировиноємність продукції	100,4	95,1	-5,3
3.2. Напівфабрикатоємність	303,5	301,6	-1,9
3.3. Паливоємність	13,6	19,9	+6,3
3.4. Енергоємність	10	12,5	+2,5
3.5. Ємність продукції по іншим матеріальним затратам	9,1	3	-6,1

При аддитивному типі факторної системи вплив факторних показників на результативний визначається прямим рахунком - шляхом порівняння відповідних фактичних показників з їх базисним значенням (в нашому прикладі - з планом).

Дані таблиці показують, що зниження матеріалоємності продукції в порівнянні з планом на 4,5 грн. відбулося внаслідок скорочення сировиноємності, напівфабрикатоємності і ємності продукції по іншим матеріальним затратам відповідно на 5,3, 1,9 і 6,1 грн. За інших рівних умов за рахунок цих факторів матеріалоємність могла б зменшитися на 13,3 грн. (5,3 + 1,9 + 6,1). Проте підвищення паливо- і енергоємності відповідно на 6,3 і 2,5 грн. зменшило можливу економію матеріальних ресурсів на 1 тис. грн. продукції на 8,8 грн. (6,3 + 2,5). Результатом впливу всіх названих факторів являється зниження матеріалоємності на 4,5 грн. (13,3 - 8,8).

Зміна часткових показників матеріалоємності обумовлена зрушеннями в структурі матеріальних затрат. Так, зменшення показників свідчить про скорочення частки відповідних видів затрат в загальній їх сумі, збільшення ж показників відображає зворотну тенденцію - збільшення частки затрат деяких видів матеріальних ресурсів в загальній сумі матеріальних затрат.

Методика аналізу впливу факторів другого і третього порядків на матеріалоємність продукції аналогічна викладеній вище з тією лише різницею, що при аналізі факторів структурно-логічної моделі № 2 враховуються не всі матеріальні затрати, а відповідні їх види. Так, при аналізі дії факторів на сировиноємність наводяться дані про сировину і матеріали і зміну цін на них, при аналізі енергоємності - дані про енергію і зміну цін на неї і т.д.

4 АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ВЕЛИЧИНУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАТРАТ

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних затрат на виробництво продукції, зниження її собівартості і зростання прибутку. Тому важливе значення має не тільки правильне логічне сприйняття цього причинно-наслідкового зв'язку і вірне визначення тенденції дії ефективності використання матеріалів на величину матеріальних затрат і інші показники господарської діяльності підприємства, але і уміння кількісно оцінити результат такої дії.

Факторні моделі (математична і структурно-логічна) конструюються на підставі розрахункової формули матеріалоємності продукції, виходячи з якої:

Таким чином, факторами першого порядку є зміни матеріалоємності і об'єму випущеної продукції. Факторами ж наступних порядків - відповідні фактори, що впливають на загальну матеріалоємність. Для кількісного вимірювання дії факторів на величину матеріальних затрат прийнятні різні прийоми економічного аналізу і математики. В табл. 9 показана методика аналізу з використанням прийому абсолютних різниць.

Таблиця 9 - Аналіз матеріальних затрат по структурно-логічній факторній моделі № 1

Фактори	Розрахунок впливу	Результат впливу
1. Зміна загальної матеріалоємності В тому числі за рахунок зміни:		-352
1.1. Матеріалоємності по прямим матеріальним затратам З неї за рахунок зміни:		-523
1.1.1. Структури продукції		-321
1.1.2. Рівня матеріальних затрат на окремі вироби		-256
1.1.3. Ціна на матеріальні ресурси		+93
1.1.4. Відпускних цін на продукцію		-39
1.2. Коефіцієнта відношення всіх матеріальних і прямих матеріальних затрат		+171
2. Зміна об'єму продукції		+329
Всього		-23

Розрахунок впливу факторів першого порядку здійснюється по формулам

де - приріст матеріальних затрат за рахунок зміни загальної матеріалоємності, млн. грн.;

- приріст матеріальних затрат внаслідок зміни об'єму продукції, млн. грн.

Оцінка впливу факторів наступних порядків на величину матеріальних затрат визначається по формулі:

де - приріст матеріальних затрат за рахунок і-го фактору, млн. грн.

- приріст загальної матеріалоємності за рахунок і-го фактору, млн. грн.

Для розрахунку впливу факторів на матеріальні затрати застосовується вище приведена інформація. З метою отримання більш точних результатів рекомендується враховувати показники приросту матеріалоємності, обчислені з великим числом десяткових знаків (не менше чотирьох).

Матеріальні затрати на підприємстві зменшилися в порівнянні з планом на 23 млн. грн. Результати аналізу показують, що ця економія повністю обумовлена підвищенням ефективності використання матеріальних ресурсів. Внаслідок раціонального витрачання матеріалів було заощаджене їх на суму 352 млн. грн., проте 329 млн. грн. з них було використане на надплановий випуск продукції.

Найбільш значним фактором в аналізованому періоді є ефективне витрачання матеріалів в основному виробництві. За рахунок скорочення матеріалоємності продукції по прямих матеріальних затратах затрати зменшилися б на 523 млн. грн., але падіння частки прямих затрат знизило позитивний вплив цього чинника на 171 млн. грн.

Для аналізу дії факторів на матеріальні затрати по структурно-логічній моделі № 2 рекомендуються ті ж алгоритми.

Таблиця 10 - Аналіз матеріальних затрат по структурно-логічній факторній моделі № 2

Фактори	Розрахунок впливу	Результат впливу
1. Зміна загальної матеріалоємності В тому числі за рахунок зміни:		-352
1.1. Сировиноємності продукції З неї за рахунок:		-411
1.2. Напівфабрикатоємності З неї за рахунок:		-147
1.3. Паливоємності З неї за рахунок:		+487
1.4. Енергоємності З неї за рахунок:		+193
1.5. Ємності продукції по іншим матеріальним затратам		-474
2. Зміна об'єму продукції		+329
Всього		-23

Дані таблиці свідчать про те, що зменшенню матеріальних затрат сприяло економне, раціональне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і інших матеріалів, окрім палива і енергії. Збільшення ж затрат палива і енергії в порівнянні з планом може бути наслідком зростання цін на них, а не перевищення норм затрат. Для формування об'єктивних висновків необхідно виміряти вплив факторів третього порядку. Методика аналізу аналогічна викладеній вище для однойменних факторів.

Отримання об'єктивних, достовірних результатів аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів залежить не тільки від вибору більш менш вдалої методики, але і від стану нормування сировини, матеріалів, палива, енергії, інших видів матеріальних ресурсів, від обґрунтованості і прогресивності норм затрати матеріалів.

5 АНАЛІЗ ОБҐРУНТОВАНОСТІ І ПРОГРЕСИВНОСТІ НОРМ ЗАТРАТ МАТЕРІАЛІВ

Аналіз стану нормування сировини і матеріалів слід починати з вивчення нормативного господарства підприємства. Нормативне господарство охоплює залежно від масштабів підприємства декілька відділів, секторів або груп. Провідною ланкою є відділ головного технолога. Відділ головного технолога складає подетальні норми затрати матеріалів на виріб. На підставі цих подетальних норм і конструкторських специфікацій група (або бюро) нормативних калькуляцій встановлює нормативи затрати матеріалів, комплектуючих виробів на один виріб в сумарному виразі, тобто здійснює відповідну таксировку:

В картах нормативних калькуляцій на деталь, вузол, виріб містяться дані тільки про прямі затрати (про затрату матеріалів, комплектуючих виробів, поворотні відходи, заробітну платню).

Стан нормування сировини і матеріалів на підприємстві характеризується рядом показників. Найважливішим з них є питома вага технічно обґрунтованих норм і нормативів в нормативному господарстві (ТОН).

Аналіз цього показника доцільно здійснювати за даними, приведеними в табл. 11.

Таблиця 11 - Аналіз динаміки показників стану нормування сировини і матеріалів

Показники	Попередній період	Звітний період	Темпи росту, %
1. Питома вага технічно обґрунтованих норм в нормативному господарстві	0,91	0,92	101,1
2. Питома вага технічно обґрунтованих норм в основному виробництві	0,97	0,97	100
3. Питома вага технічно обґрунтованих норм у допоміжному виробництві	0,73	0,75	102,7

Дані табл. 11 показують, що питома вага ТОН по підприємству в цілому достатньо висока, однак його питома вага у допоміжному виробництві істотно нижча, ніж в основному, що викликає необхідність удосконалювати нормативну базу допоміжного виробництва.

В процесі аналізу стану нормування сировини і матеріалів досліджується також рівень прогресивності і економічності норм затрати. Рівень прогресивності характеризується відносним кількісним приростом продукції (за рахунок заощаджених матеріалів) в порівнянні з базисним періодом. Економічність норм затрати визначається відносною величиною зниження матеріальних затрат.

Прогресивність і економічність норм затрати тісно пов'язані між собою. Прогресивність (ПН) норм затрати зростає у міру вдосконалення і збільшення коефіцієнта використання нормованого матеріалу і розраховується по формулі

де ПН - прогресивність норм, %;

- відношення ваги в обробці (корисного, теоретичної витрати) до норми витрати матеріалу, %

- відношення ваги в обробці до фактичної норми витрати матеріалу, %.

Чим вище прогресивність норм витрати матеріалу, тим більше можна виробити додаткової продукції.

Діючі норми і нормативи постійно удосконалюються і коректуються з урахуванням зміни умов виробництва і під впливом інноваційної діяльності.

Підставою для внесення змін в нормативи є технологічні сповіщення. По цих сповіщеннях оформляються картки зміни норм, що містять інформацію про колишні і змінені норми на одиницю виробу і на весь випуск, про ціну і загальну суму матеріальних витрат до і після зміни.

Основним домінуючим фактором зміни норм є інноваційна діяльність. Проведення інноваційних заходів дозволяє знижувати норми витрати матеріальних і сировинних ресурсів і добиватися на цій основі значної економії матеріалів.

6 АНАЛІЗ ЗНИЖЕННЯ НОРМ ЗАТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Аналіз зниження норм витрати матеріалів здійснюється за даними форм статистичної звітності № 1-СН, № 3-СН, № 11-СН, № 12-СН. Показники ф. № 11-СН характеризують витрата палива, тепло- і електроенергії на одиницю продукції і на весь випуск в базисному і звітному періодах по нормі і фактично, а також відображають економію або перевитрату палива, тепло- і електроенергії по видам продукції і робіт за звітний період.

Дані ф. № 12-СН свідчать про витрату сировини і матеріалів на фактично проведену продукцію по нормах попереднього, звітного років і фактично. Витрата вказується в натуральних одиницях вимірювання в розрізі найважливіших видів сировини і матеріалів. Ступінь виконання плану по економії сировини, матеріалів (ф. № 12-СН) і паливно-енергетичних ресурсів (ф. № 11-СН) визначається порівнянням фактично досягнутої економії (перевитрати) з очікуваною. Очікувану економію палива () по показниках ф. № 11-СН можна встановити по наступній формулі:

де , - витрати палива на всю вироблену продукцію звітного періоду відповідно по фактичним питомим витратам базисного періоду і нормам звітного періоду, т.

Фактично отримана економія (перевитрата) розраховується по формулі

де - фактичні витрати палива на вироблену продукцію, т.

Очікуване (плановане) зниження норм витрати палива буде досягнуте, якщо

і

Аналогічно по тих же формулах і відповідних даних визначається ступінь виконання плану по економії тепло- і електроенергії.

На аналізованому підприємстві зниження норм витрати паливно-енергетичних ресурсів характеризується даними табл. 12.

Таблиця 12 - Аналіз зниження норм витрат паливно-енергетичних ресурсів

Види ресурсів	Витрати на всю вироблену продукцію звітного періоду	Очікуване (заплановане) зниження норм витрат у порівнянні з нормами попереднього року	Фактичне зниження у порівнянні з нормами попереднього року	Відхилення від очікуваного зниження
	по нормам попереднього року	по нормам звітного року	фактично	абсолютна сума	у відсотках	абсолютна сума	у відсотках	абсолютна сума	у відсотках
Паливо	723	723	699	-	-	-24	-3,3	-24	-3,3
Теплоенергія	45854	41077	40361	-4777	-10,4	-5493	-12	-716	-1,6
Електроенергія	21162	21499	21050	+337	+1,6	-112	-5,3	-449	-6,9

Результати аналізу показують, що по всіх видах паливно-енергетичних ресурсів досягнуте зниження норм витрати, перевищуюче очікуване відповідно по паливу - на 3,3 процентні пункти, по теплоенергії - на 1,6 процентні пункти і по електроенергії - на 6,9 процентні пункти. Найбільше скорочення отримано по нормах споживання електроенергії.

Для аналізу зниження норм витрати певних видів сировини і матеріалів рекомендуються наступні алгоритми:

де - очікуване (плановане) зниження норм витрати певного виду сировини і матеріалів;

і - витрати на всю вироблену продукцію з початку звітного року того ж виду сировини і матеріалів відповідно по нормам попереднього і звітного років в натуральному виразі.

Фактичне зниження (збільшення) витрати () сировини і матеріалів порівняно з витратою по нормах попереднього року розраховується по формулі

де - фактичні витрати визначеного виду сировини і матеріалів на всю проведену продукцію в натуральному виразі.

Очікуване (плановане) зниження норм витрати сировини і матеріалів вважається досягнутим за наступних умов

,

В табл. 13узагальнені результати аналізу зниження норм витрати найважливіших видів сировини і матеріалів. Вони свідчать про те, що по всіх найважливіших видах сировини і матеріалів, окрім латунного прокату, фактична економія перевищила очікувану.

Таблиця 13 - Аналіз зниження норм витрат найважливіших видів сировини і матеріалів

Види сировини і матеріалів	Витрати на всю вироблену продукцію звітного періоду	Очікуване (заплановане) зниження норм витрат у порівнянні з нормами попереднього року	Фактичне зниження у порівнянні з нормами попереднього року	Відхилення від очікуваного зниження
	по нормам попереднього року	по нормам звітного року	фактично	абсолютна сума	у відсотках	абсолютна сума	у відсотках	абсолютна сума	у відсотках
Прокат чорних металів	19048,6	18598	18203,9	-450,6	-2,4	-844,7	-4,4	-394,1	-2
Труби катані	127	127	75,1	-	-	-51,9	-40,9	-51,9	-40,9
Труби безшовні	904,5	909,5	776,7	+5	+0,6	-127,8	-14,1	-132,8	-14,7
Мідний прокат	23,9	23,1	17,7	-0,8	-3,3	-6,2	-25,9	-5,4	-22,6
Латунний прокат	199,3	190,2	230,7	-9,1	-4,6	+31,4	+15,8	+40,5	+20,4
Алюмінієвий прокат	501	407,9	378,2	-93,1	-18,6	-122,8	-24,5	-29,7	-5,9

Найбільше зниження норм отримано по трубах катаним, по яких, до речі, воно не передбачалося. По мідному прокату також досягнуте значне скорочення витрати.

Так, в порівнянні з минулим роком передбачалося зменшення норм на 3,3 %, фактично ж витрата мідного прокату знизилася на 25,9 %, тобто наднормативне зниження склало 22,6 процентні пункти. Істотно зменшилася витрата труб безшовних, наднормативне зниження витрати яких склало 14,7 процентні пункти. По латунному прокату нормами звітного року передбачалося скорочення витрати на 4,6 %, проте фактична витрата перевищила витрату по нормах попереднього року на 15,8 %, а його відхилення від очікуваної в звітному році економії склало 20,4 процентні пункти (15,8 -(-4,6)).

Зниження норм витрати майже по всім видам матеріальних ресурсів свідчить про те, що на підприємстві успішно впроваджуються інноваційні заходи. Проте дослідження показало, що не всі можливості подальшого скорочення норм витрати матеріалів і зниження матеріалоємності продукції на підприємстві використані. Результати вивчення цих можливостей викладені нижче

7 УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗЕРВІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

На завершальній стадії аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрати матеріалів і матеріальних затрат, не використані в звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності аналізованого підприємства дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Зокрема, є всі умови для впровадження у виробничий процес комплексу організаційно-технічних заходів і заходів щодо нової техніки, які дозволяють забезпечити скорочення норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії і, кінець кінцем, економію матеріальних ресурсів.

В табл. 14 приведені алгоритми і узагальнені результати розрахунків, шуканих резервів.

Таблиця 14 - Узагальнення резервів зниження матеріальних затрат

Найменування заходів (резервів)	Розмір резервів економії, млн. грн.
	сировини і матеріалів	палива і енергії
1. Підвищення технічного рівня виробництва
1.1. Запровадження нової прогресивної технології, механізації і автоматизації виробничих процесів
1.1.1. Переведення відливки Д 3-7Е-1308012А з лиття в кокіль в литті під тиском	-2,1
1.1.2. Виконана модернізація труб обрізних автоматом моделі 1240-0 з метою скорочення металу	-2,8
1.1.3. Запровадити обробку колінвалу деталі 240-1005131Б на операції 010 по зміненій технології		-5,9
1.2. Зміна конструкції і технологічних характеристик виробів
1.2.1. Запровадити виготовлення опори двигуна передньої зміненої конструкції (деталь 240-1001015)	-2
1.3. Інші заходи по новійтехніці	-3	-6
Всього за рахунок підвищення технічного рівня виробництва	-9,9	-11,9
2. Покращення організації виробництва і праці
2.1. Покращення організації і обслуговування виробництва
2.1.1. Скорочення використань дизелів	-1,0
2.1.2. Ввести чергове опалення у вихідні і святкові дні		-8,1
2.2. Покращення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів
2.2.1. Знизити витрати фарби НД-25 зелена ГОСТ 5406-73, яка йде на ущільнення заглушок в головці циліндрів за рахунок більш раціонального використання і підвищення якості виготовлення розмірів деталей, що сполучаються	-0,5
2.3. Інші заходи, які підвищують рівень організації виробництва і праці	-1	-2
Всього за рахунок покращення організації виробництва і праці	-2,5	-28,8
Всього за рахунок інноваційних заходів	-12,4	-40,7

Перераховані в цій таблиці заходи відображають лише потенційні можливості економії матеріалів. Реальним же резервом економії є практична реалізація намічених заходів. Так, проведення вказаних інноваційних заходів зумовить економію сировини і матеріалів на 12,4 млн. грн., палива і енергії - на 40,7 млн. грн. Загальний резерв економії матеріальних ресурсів на підприємстві складає 57,1 млн. грн. (12,4 + 40,7). Виявлені потенційні можливості економії матеріальних ресурсів повинні бути врахований при розробці планів організаційних технічних заходів і впровадження нової техніки, а також при плануванні відповідних показників на майбутній рік.

8. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

При здійсненні даної оцінки використовують систему економічних показників, до яких належать:

1). платоспроможність та ліквідність підприємства;

2). фінансова стійкість підприємства;

3). показники ділової активності (оборотності).

Сутність ліквідності підприємства проявляється у можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою майна, що є на балансі підприємства, і як швидко підприємство може продати свої активи і отримати грошові кошти для погашення боргів.

При визначенні ліквідності підприємства особливу увагу необхідно звернути на такі показники ліквідності - коефіцієнт покриття, який показує рівень покриття активами своїх зобов'язань та коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань

Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більше за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника встановлює підприємство самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт покриття ВАТ „Вінницька кондитерська фабрика" склав:

- в 2003 році: 2610,5 / 2653,1 = 0,98

- в 2004 році: 6388,1/6785,4 = 0,94

Показник покриття складає 0,94, що говорить про те, що підприємство не в змозі своєчасно ліквідувати борги.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності це співвідношення між коштами підприємства та поточними пасивами:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ВАТ „Вінницька кондитерська фабрика" склав:

- в 2003 році: (11,6+13,5) / 2653,1 = 0,01

- в 2004 році: 78/ 6785,4 = 0,01

Аналізуючи цей показник, слід сказати, що він є зовнішньою ознакою неплатоспроможності, оскільки він є нижчим критичного значення, яке становить 0,2-0,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів:

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється (найнижче) значення цього показника - 0,7-0,8. Однак ця оцінка досить умовна. Коефіцієнт швидкої ліквідності ВАТ „Вінницька кондитерська фабрика" склав: